Історія справи

Ухвала КГС ВП від 18.01.2018 року у справі №916/849/17

Верховний

Суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2018 року

м. Київ

справа № 916/849/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Катеринчук Л.Й. - головуючий, Жуков С.В., Пєсков В.Г.

за участі секретаря судового засідання Сліпчук Н.В.

учасники справи:

позивач - Концерн "Військторгсервіс" в особі філії "Одеське управління військової торгівлі",

відповідач - фізична особа-підприємець Ха Тхі Фионг,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Міністерство оборони України,

представник - Тушницький О.О. (довіреність №220/453/д від 20.12.2017)

розглянув касаційну скаргу Концерну "Військторгсервіс" в особі філії "Одеське управління військової торгівлі"

на постанову Одеського апеляційного господарського суду

від 17.08.2017

у складі колегії суддів: Разюк Г.П. (головуючий), Діброва Г.І., Колоколов С.І.

та на рішення Господарського суду Одеської області

від 22.06.2017

у складі судді Демешин О.А.

за позовом Концерну "Військторгсервіс" в особі філії "Одеське управління військової торгівлі"

про визнання договору розірваним (припиненим)

ПРОЦЕДУРА КАСАЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ У ВЕРХОВНОМУ СУДІ

1. Ухвалою Вищого господарського суду України від 06.11.2017 у справі №916/849/17 прийнято до касаційного провадження касаційну скаргу Концерну "Військторгсервіс" в особі філії "Одеське управління військової торгівлі" та призначено її розгляд у судовому засіданні на 06.12.2017.

2. 22.12.2017, на підставі частини 5 статті 31 та підпункту 6 пункту 1 Розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017, справа №916/849/17 Господарського суду Одеської області передана до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

3. 18.01.2018, за наслідком проведеного автоматизованого розподілу справи, оформленого протоколом від 09.01.2018, справа №916/849/17 прийнята до провадження у Верховному Суді в складі колегії суддів: Катеринчук Л.Й. - головуючий, Пєсков В.Г., Погребняк В.Я., відкрито касаційне провадження та призначено її розгляд в судовому засіданні на 13.02.2018 о 10 год. 15 хв. з повідомленням учасників провадження про дату, час та місце розгляду справи.

4. Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду за №195 від 12.02.2018 у зв'язку перебуванням судді Погребняка В.Я. на лікарняному, відповідно до підпунктів 2.3.25, 2.3.49 пункту 2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл справи №916/849/17.

5. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №916/849/17 визначено колегію суддів Верховного Суду у складі: головуючий суддя - Катеринчук Л.Й., судді - Жуков С.В., Пєсков В.Г., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.02.2018

6. 05.12.2017 відповідачем - фізичною особою-підприємцем Ха Тхі Фионг подано через канцелярію Вищого господарського суду України відзив на касаційну скаргу позивача - Концерну "Військторгсервіс" в особі філії "Одеське управління військової торгівлі", третьою особою без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Міністерством оборони України 05.02.2018 подано через канцелярію Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду відзив на касаційну скаргу позивача.

7. На розгляд суду касаційної інстанції винесено проблему застосування норм матеріального права - статей 15, 16, 525, 651 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статті 188 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

ПРОВАДЖЕННЯ У СУДАХ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Короткий зміст позовних вимог

8. 10.04.2017 Концерн "Військторгсервіс" в особі філії "Одеське управління військової торгівлі" (далі - позивач) звернувся з позовом до Господарського суду Одеської області про визнання Договору №62/2009 від 15.06.2009 про надання прав платного користування місцем для встановлення 20-футових контейнерів на території ТОВ "Промтоварний ринок" по вул. Рожевій, укладеного між Міністерством оборони України, від імені якого діяло Державне підприємство Міністерства оборони України "ПІВДЕНЬ", та фізичною особою-підприємцем Ха Тхі Фионг, розірваним (припиненим), та стягнення з відповідача 1 600 грн. судового збору.

9. Позовні вимоги з посиланням на статті 627, 526, 759, 760, 783 ЦК України та статті 193, 283, 291 ГК України мотивовані тим, що 27.12.2016 Концерн, який відповідно до укладеного між ним та Міністерством оборони України договором доручення №1 від 14.06.2016, отримав право вчиняти від імені останнього юридичні дії, пов'язані з укладанням та розірванням договорів з фізичними та юридичними особами, повідомив відповідача про припинення з 27.02.2017 дії договору №62/2009 від 15.06.2009 про надання прав платного користування місцем для встановлення 20-футових контейнерів на території ТОВ „Промтоварний ринок" по вул. Рожевій, укладеного між ним та Міністерством оборони України, від імені якого діяло Державне підприємство Міністерства оборони України "ПІВДЕНЬ".

10. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 12.04.2017 у складі судді Демешина О.А., визначеного за наслідком автоматизованого розподілу справи відповідно до протоколу від 10.04.2017, порушено позовне провадження, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Міністерство оборони України, прийнято позовну заяву Концерну "Військторгсервіс" в особі філії "Одеське управління військової торгівлі" до розгляду у судовому засіданні на 27.04.2017.

11. Ухвалами Господарського суду Одеської області від 27.04.2017 та від 07.06.2017 розгляд справи відкладався.

Короткий зміст рішення першої інстанції

12. 22.06.2017 Господарський суд Одеської області у складі судді Демешина О.А. у задоволенні позову про визнання договору розірваним (припиненим) відмовив в повністю.

13. Судом встановлено, що 15.06.2009 між Міністерством оборони України, від імені якого діяло Державне підприємство Міністерства оборони України "Південь" (відповідно до Договору доручення від 27.11.2008) та відповідачем - фізичною особою-підприємцем Ха Тхі Фионг укладено Договір №62/2009 про надання права платного користування місцем для встановлення 20-футових контейнерів на території ТОВ "Промтоварний ринок" по вул. Рожевій. Термін дії договору з 15.06.2009 по 15.06.2019.

13.1. Судом встановлено, що Державне підприємство Міністерства оборони України "Південь" на підставі наказу №315 від 12.10.2010 було перейменовано в Державне підприємство "ТВК", яке з відповідачем уклало додаткову угоду №27 від 25.11.2010 до Договору №62/2009 від 15.06.2009.

13.2. Судом встановлено, що 14.06.2016 Міністерство оборони України уклало з Концерном "Військторгсервіс" в особі філії "Одеське управління військової торгівлі" договір доручення, на підставі якого позивач від свого імені звернувся з вимогою до Державного підприємства "ТВК" про припинення надання послуг платного користування місцями на території ТОВ "Промтоварний ринок". В подальшому позивачем - Концерном "Військторгсервіс" в особі філії "Одеське управління військової торгівлі" направлено відповідачу лист-повідомлення від 27.12.2016 про розірвання Договору №62/2009 від 15.06.2009 з 27.02.2017, однак, останній, на думку позивача, ухиляється від його розірвання, не звільняє надане йому відповідно до умов договору торгове місце, що і стало підставою для звернення з позовом.

13.3. Приймаючи до уваги фактичні обставини укладення Договору №62/2009 від 15.06.2009 між Міністерством оборони України, від імені якого діяло Державне підприємство Міністерства оборони України "ПІВДЕНЬ", та фізичною особою-підприємцем Ха Тхі Фионг, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що Концерн не є стороною спірного договору та, хоча йому і надано право представляти інтереси Міністерства оборони України в господарському суді, він не вправі звертатися з позовом у даній справі, оскільки є представником за дорученням.

13.4 Судом встановлено, що умови спірного договору в частині можливості його розірвання в односторонньому порядку за умови попередження іншої сторони за два місяці були змінені Додатковою угодою №27 від 25.11.2010 і з цієї дати договір в односторонньому порядку може бути розірваним лише відповідно до пункту 6.3., яким не передбачено умови розірвання договору в односторонньому порядку, а визначено підставою для розірвання наявність заборгованості по орендній платі, яка в даному випадку відсутня.

13.5. Також, рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позовні вимоги в частині визнання спірного договору припиненим не відповідають чинному законодавству, оскільки така вимога є встановленням певного юридичного факту, а належним способом захисту прав позивача може бути вимога про розірвання договору.

14. Рішення суду про відмову у задоволенні позовних вимог мотивоване з посиланням на положення частин 1, 2 статті 651 ЦК України, статті 188 ГК України.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

15. 17.08.2017 Одеський апеляційний господарський суд залишив без задоволення апеляційну скаргу Концерну "Військторгсервіс" в особі філії "Одеське управління військової торгівлі" а рішення Господарського суду Одеської області від 22.06.2017 - без змін.

15.1. Переглянувши справу в повному обсязі, апеляційний суд зазначив, що позовні вимоги Концерну про розірвання (припинення) спірного договору не підлягають задоволенню, виходячи з інших підстав. За висновком апеляційного суду, місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку про те, що чинне законодавство не передбачає припинення дії договорів, оскільки це суперечить змісту окремих статей ЦК України, зокрема, статті 781 ЦК України, якою врегульовано припинення договору найму.

15.2. Також, апеляційний суд не погодився з висновком суду про те, що Додатковою угодою №27 від 25.11.2010 сторони внесли зміни до Договору №62/2009 від 15.06.2009, якими скасували в цілому можливість його розірвання за ініціативою однієї із сторін за умов попередження іншої сторони за два місяці, зокрема, така можливість залишилась в судовому порядку.

15.3. Апеляційний суд дійшов висновку, що позивач, заявляючи позов мав на меті звільнення відповідачем торгового місця на території ТОВ "Промтоварний ринок" по вул. Рожевій, однак відповідна вимога ним не була заявлена, а обраний ним спосіб захисту права користування та розпорядження цим місцем не дозволяє досягти такої мети. По суті вимога позивача про визнання спірного договору розірваним (припиненим) є вимогою про встановлення факту, що виходить за межі повноважень господарських судів, а тому вона не може бути задоволена.

15.4. Апеляційний суд дійшов висновку, що оскільки позивачем не визначено які саме його права і охоронювані законом інтереси порушено та яким чином вони можуть бути захищені задоволенням його позовних вимог, тому обраний позивачем спосіб захисту не є належним в розумінні статей 13, 16, 20 ЦК України.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ В КАСАЦІЙНОМУ СУДІ

Доводи скаржника (позивача у справі)

16. Скаржник доводив, що судами порушено положення статей 525, 651 ЦК України та статтю 188 ГК України щодо порядку зміни та розірвання договору та зроблено помилкові висновки про відсутність правових підстав для розірвання (припинення) договору.

16.1. Скаржник доводив, що Концерн є належним позивачем у справі, оскільки він законно діє від імені Міністерства оборони України на підставі договору доручення від 14.06.2016 №1, та має право висувати відповідні позовні вимоги в суді.

16.2. Скаржник доводив помилковість застосування апеляційним судом статей 15-16 ЦК України про обмеження способів захисту, аргументуючи, при цьому, необхідністю застосування частини 5 статті 55 Конституції України.

Доводи інших учасників справи

17. Відповідач у Відзиві на касаційну скаргу від 01.12.2017 повністю погодився з висновками судів та зазначив, що посилання позивача на те, що відповідач ухиляється від розірвання спірного договору всупереч його умовам, є необґрунтованим, оскільки додатковою угодою сторонами внесено зміни до порядку розірвання договору шляхом виключення зазначеної підстави; відповідно до умов договорів доручення, укладених Міністерством оборони України з Державним підприємством Міністерства оборони України "Південь", правонаступником якого є Державне підприємство "ТВК", та з Концерном, останні мають повноваження лише на розірвання договорів оренди, а отже, не можуть ставити питання про припинення таких договорів; Концерн, згідно з укладеним договором доручення прийняв на себе зобов'язання вчиняти юридичні дії від імені Міноборони, а тому, згідно з частиною 1 статті 1000 ЦК України, не може бути самостійним позивачем у даній справі щодо розірвання (припинення) спірного договору; власні права Концерну "Військторгсервіс" в особі його Одеської філії відповідачем порушені не були, що в силу статті 1 ГПК України (в редакції до 15.12.2017), статей 15, 16 ЦК України є однією з підстав для відмови позивачу в задоволенні позову.

18. Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Міністерство оборони України у відзиві підтримало доводи касаційної скарги Концерну та зазначило, що судами порушено норми процесуального права передбачених статтею 236 ГПК України, а саме, неналежно оцінено всі докази та обставини справи.

НОРМИ ПРАВА, ЩО ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ

19. Конституція України

Частина 6 статті 55

Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

20. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, стаття 13

Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

21. Господарський процесуальний кодекс України, в редакції чинній до 15.12.2017

Стаття 1. Право на звернення до господарського суду

Підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (в тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

22. Цивільний кодекс України

Стаття 15

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Частини 2-3 статті 16

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу.

Стаття 525. Недопустимість односторонньої відмови від зобов'язання

1. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 651 Підстави для зміни або розірвання договору

1. Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

2. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

3. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

23. Господарський кодекс України

Стаття 188. Порядок зміни та розірвання господарських договорів

1. Зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

2. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

3. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

4. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

5. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

А.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

24. Колегія суддів Верховного Суду вважає, що порушені у касаційній скарзі питання щодо правильності застосування норм матеріального права, а саме про застосування статті 651 ЦК України, статті 188 ГК України, а також щодо належності способів захисту цивільних прав відповідно до статей 15, 16 ЦК України, можуть бути предметом касаційного розгляду. Доводи скаржника з посиланням на неналежну оцінку доказів не можуть бути підставою для перегляду справи в касаційному суді.

А.3. Мотиви відхилення доводів касаційної скарги

25. Доводи скаржника про порушення судами вимог статті 651 ЦК України та статті 188 ГК України щодо порядку зміни та розірвання договору, Суд відхиляє з огляду на правильне застосування апеляційним судом положень статей 15, 16 ЦК України, оскільки Концерном було обрано такий спосіб захисту порушеного права, яким встановлюється юридичний факт припинення договору, що є неналежним способом захисту цивільних прав та не призведе до відновлення порушеного або оспорюваного права (інтересу). Так, звертаючись із позовною вимогою про визнання договору розірваним, позивачем фактично ставиться питання про встановлення юридичного факту, а саме факту розірвання позивачем за власною ініціативою договору №62/2009 від 15.06.2009 шляхом надіслання на адресу відповідача повідомлення про розірвання договору, що виходить поза межі компетенції господарського суду, оскільки в такому випадку суд не здійснює захисту порушеного або оспорюваного права чи законного інтересу суб'єкта господарювання.

26. З аналізу статей 651 ЦК України, статті 188 ГК України вбачається, що договір не може бути розірваний в односторонньому порядку за ініціативою однієї із сторін за відсутності правових підстав, визначених Цивільним кодексом України та Господарським кодексом України, в тому числі, спеціально визначених умовами укладеного договору, оскільки в такому випадку одностороння відмова від договору може порушити права орендаря, який належним чином виконував прийняті на себе зобов'язання.

27. Доводи скаржника про те, що він є належним позивачем у справі, оскільки він законно діє від імені Міністерства оборони України на підставі договору доручення і таким чином порушено його права, Суд вважає необґрунтованими з огляду на таке. Приймаючи до уваги суб'єктний склад сторін договору №62/2009 від 15.06.2009, а також положення договору доручення, яким закріплені повноваження Концерну діяти від імені Міністерства та в його інтересах, Концерн не наділений правом звернення до суду з самостійним позовом, а виключно як представник Міністерства, що відповідає вимогам статей 1, 21, 54 ГПК України в редакції до 15.12.2017 та частини 1 статті 1000 ЦК України.

Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

28. Суд дійшов висновку про необхідність залишення касаційної скарги позивача без задоволення та залишення без змін постанови Одеського апеляційного господарського суду від 17.08.2017 та рішення Господарського суду Одеської області від 22.06.2017 у справі №916/849/17 як таких, що ухвалені з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

В. Судові витрати

29. У зв'язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги та залишенні без змін судових рішень, прийнятих по суті спору, Суд покладає на позивача витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

На підставі викладеного та керуючись статтями 308, 309, 315 ГПК України в редакції Закону України №2147-VІІI від 03.10.2017, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Концерну "Військторгсервіс" в особі філії "Одеське управління військової торгівлі" залишити без задоволення.

2. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 17.08.2017 та рішення Господарського суду Одеської області від 22.06.2017 у справі №916/849/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Л.Й. Катеринчук

Судді С.В. Жуков

В.Г. Пєсков