Історія справи

Ухвала КГС ВП від 22.01.2018 року у справі №916/1841/16

Верховний

Суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2018 року

м. Київ

справа № 916/1841/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Катеринчук Л.Й. - головуючий, Білоус В.В., Пєсков В.Г.

за участі секретаря судового засідання Сліпчук Н.В.

учасники справи:

позивач - Приватне акціонерне товариство "Елопак-Фастів",

представник - адвокат Бєлоусов О.Г. (договір про надання правової допомоги №201216-В від 20.07.2016),

відповідач - Приватне акціонерне товариство "Ізмаїльський виноробний завод",

представник - Лобанов Р.М. (довіреність від 30.03.2017)

розглянув касаційні скарги Приватного акціонерного товариства "Елопак-Фастів" та Приватного акціонерного товариства "Ізмаїльський виноробний завод"

на постанову Одеського апеляційного господарського суду

від 29.08.2017

у складі колегії суддів: Аленін О.Ю. (головуючий), Богатир К.В., Лашин В.В.

у справі №916/1841/16

за позовом Приватного акціонерного товариства "Елопак-Фастів"

про стягнення 498 770, 74 грн.

ПРОЦЕДУРА КАСАЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ У ВЕРХОВНОМУ СУДІ

1. Ухвалою Вищого господарського суду України від 20.11.2017 прийнято до касаційного провадження касаційні скарги Приватного акціонерного товариства "Елопак-Фастів" (далі - ПрАТ "Елопак-Фастів") та Приватного акціонерного товариства "Ізмаїльський виноробний завод" (далі - ПрАТ "Ізмаїльський виноробний завод") на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 29.08.2017 у справі №916/1841/16, розгляд справи призначено на 06.12.2017.

2. 22.12.2017, відповідно до частини 5 статті 31 та підпункту 6 пункту 1 Розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017, справа №916/1841/16 Господарського суду Одеської області передана до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

3. 18.01.2018, за наслідком проведеного автоматизованого розподілу справи, оформленого протоколом від 10.01.2018, справа №916/1841/16 прийнята до провадження у Верховному Суді в складі колегії суддів: головуючий суддя - Катеринчук Л.Й., суддя - Пєсков В.Г., суддя - Погребняк В.Я., відкрито касаційне провадження та призначено її розгляд в судовому засіданні на 13.02.2018 о 10 год. 00 хв. з повідомленням учасників провадження про дату, час та місце розгляду справи; 12.02.2018 відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу справи, у зв'язку з перебуванням судді Погребняка В.Я. лікарняному, склад колегії змінено на: Катеринчук Л.Й. - головуючий, Білоус В.В., Пєсков В.Г.

4. Позивач - ПрАТ "Елопак-Фастів" подав відзив на касаційну скаргу відповідача - ПрАТ "Ізмаїльський виноробний завод", в якому заперечив доводи відповідача про обґрунтованість висновків апеляційного суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про нарахування відповідачу пені за прострочення зберігання товару, зазначив про непідтвердження належними доказами заборгованості позивача перед відповідачем та безпідставність доводів відповідача про розгляд справи судом першої інстанції без його участі у зв'язку з його неналежним повідомленням про час і місце розгляду справи. Відповідач відзиву на касаційну скаргу позивача не подав.

5. На розгляд касаційного суду винесено проблему застосування норм права - статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статті 9 Конституції України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", статей 4-2, 4-3, 22, 53, 64, 87, 91, 93, 98, 101, 104 ГПК України в редакції Закону України №1798-ХІІ від 06.11.1991.

ПРОВАДЖЕННЯ У СУДАХ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Короткий зміст позовних вимог

6. 02.07.2016 поштовим відправленням ПрАТ "Елопак-Фастів" (далі - позивач) звернулося з позовом до Господарського суду Одеської області про стягнення з ПрАТ "Ізмаїльський виноробний завод" (далі - відповідача) 498 770, 74 грн. заборгованості за договором №58/09-B-UKR/TRN-DYA від 12.01.2009 про поставку товару, в тому числі 111 395, 09 грн. основного боргу, 7 909, 05 грн. інфляційних нарахувань, 3 268, 60 грн. - 3% річних, 11 139, 50 грн. пені за порушення строку оплати товару, 365 094, 50 грн. пені за порушення строку зберігання товару.

7. Позовна заява мотивована тим, що на виконання договірних зобов'язань з поставки товару позивач, як продавець, поставив відповідачу, як покупцю, товар на загальну суму 111 395, 09 грн., який було прийнято покупцем; у зв'язку з порушення відповідачем зобов'язань з оплати поставленого товару, позивачем нараховано неустойку (пеню) в розмірі 11 139, 50 грн. на підставі пункту 5.4. спірного договору, а також застосовано до відповідача відповідальність за порушення грошового зобов'язання у вигляді нарахування інфляційних втрат в розмірі 7 909, 05 грн. та 3% річних в розмірі 3 268, 60 грн.; внаслідок порушення покупцем передбаченого пунктом 2.6. спірного договору обов'язку щодо вивезення замовленого товару з місця поставки впродовж 21 календарного дня від дати надходження товару на склад постачальника, позивачем застосовано до відповідача штрафні санкції у вигляді пені за порушення строку зберігання товару на суму 365 094, 50 грн. на підставі пунктів 5.2., 5.3. договору.

8. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.07.2016 у складі судді Никифорчука М.І., визначеного за допомогою автоматизованого розподілу справи між суддями згідно з протоколом від 08.07.2016, порушено провадження у справі №916/1841/16 та прийнято позовну заяву ПрАТ "Елопак-Фастів" до розгляду у судовому засіданні на 27.07.2016, яке ухвалою суду від 27.06.2017 відкладено на 07.09.2016.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

9. 07.09.2016 Господарський суд Одеської області у складі судді Никифорчука М.І. позов задовольнив, стягнув з відповідача на користь позивача 111 395, 09 грн. заборгованості, 7 909, 05 грн. інфляційних нарахувань, 3 268, 60 грн. - 3% річних, 11 139, 50 грн. пені за порушення строку оплати товару, 365 094, 50 грн. пені за порушення строку зберігання товару та судовий збір на суму 7 482, 10 грн.

9.1. Судом встановлено укладення між сторонами спору Договору №58/09-B-UKR/TRN-DYA від 12.01.2009 та у квітні 2009 - грудні 2013 додаткових угод №1-№10 до Договору, які є невід'ємною частиною основного договору; за умовами Договору позивач, як постачальник, зобов'язався поставити відповідачу, як покупцю, в обумовлені строки товар (висічку) - картонні заготівки "Пюр-Пак" (далі - товар), а покупець зобов'язався прийняти та оплатити товар (пункт 1.1. Договору).

9.2. Судом встановлено, що на виконання зобов'язань за Договором позивачем за видатковою накладною №866 від 26.05.2015, довіреністю №0055 від 25.05.2015 поставлено відповідачу товар на загальну суму 111 395, 09 грн. з урахуванням ПДВ (замовлення №Ф0000000247 від 21.03.2013) та виставлено рахунок на оплату №801 від 26.05.2015, податкову накладну №883 від 26.05.2015 та квитанцію №1 до неї; однак, відповідач не розрахувався за поставлений товар, у зв'язку з чим з 26.06.2015 розпочалося прострочення його оплати.

9.3. Судом встановлено, що підпунктами 7.5.1. та 7.5.2. пункту 7.5 Договору сторони спору погодили порядок оплати покупцем за поставлений продавцем товар, а саме: 50% вартості замовленої партії упаковки "Пюр-Пак" сплачуються покупцем протягом 3 робочих днів з моменту розміщення замовлення на підставі рахунку, що виставляється Компанією Елопак в гривнях з урахуванням пунктів 7.7. та 7.7.1. Договору, проте в будь-якому випадку перед підтвердженням замовлення Компанією Елопак; решта 50% вартості замовленої упаковки "Пюр-Пак" сплачуються покупцем на умовах товарного кредиту протягом 30 календарних днів з моменту відвантаження та дати видаткової накладної.

9.4. Судом встановлено, що відповідно до пункту 5.4. Договору, у разі, якщо покупець не дотримується строків оплати поставленого товару, зазначених в пункті 7.5. Договору, покупець зобов'язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі 0,1% від вартості товару за кожний день прострочення оплати; максимальна сума пені обмежується сумою, що становить 10% від вартості товару.

9.5. Судом встановлено, що згідно з пунктом 2.6. Договору покупець зобов'язується вивезти замовлений товар з місця поставки протягом 21 календарного дня від дати надходження товару на склад постачальника; при порушенні покупцем стандартного 21-денного періоду зберігання товару на складі постачальника останній залишає за собою право застосувати до покупця штрафні санкції відповідно до пунктів 5.2. та 5.3. цього Договору, а саме вимагати від покупця сплатити пеню в розмірі 0,1% від вартості невивезеного товару за кожний прострочений день зберігання.

9.6. Судом встановлено, що відповідач замовляв товар у позивача та сплачував передоплату за нього, що підтверджується платіжними документами, копії яких долучено до матеріалів справи, та забрав частину товару на складі позивача, про що складено видаткові накладні №1688 від 03.10.2014, №1930 від 07.11.2014, №162 від 30.01.2015.

9.7. Судом встановлено, що відповідач припинив забирати на складі позивача замовлений товар, у зв'язку з чим позивач цінним листом-повідомленням за вих. №763 від 02.06.2015 повідомив відповідача про надходження на склад ПрАТ "Елопак-Фастів" впродовж 2013-2015 років 904 800 одиниць товару, замовленого покупцем відповідно до Договору, та просив його вивезти на виконання пункту 2.6 Договору; зазначений лист-повідомлення відповідач отримав 12.06.2015.

9.8. Судом встановлено, що о 00 год. 00 хв. 02.07.2015 сплив 21-денний строк зберігання товару на складі позивача, розрахований з дня отримання покупцем-відповідачем повідомлення про надходження товару на склад постачальника-позивача; однак, станом на 15.06.2016 відповідач в порушення вимог пункту 2.6. Договору не вивіз зі складу постачальника замовлений товар у кількості 904 800 штук вартістю 2 337 924, 77 грн. з урахуванням ПДВ.

10. Рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог мотивоване встановленням обставин неналежного виконання відповідачем-покупцем зобов'язань з оплати вартості поставленого йому позивачем товару на загальну суму 111 395, 09 грн., нарахування продавцем покупцю на суму невиконаного грошового зобов'язання інфляційних втрат в розмірі 7 909, 05 грн. та 3% річних в розмірі 3 268, 60 грн. відповідно до статті 625 ЦК України, а також 11 139, 50 грн. пені за порушення строку оплати товару та 365 094, 50 грн. пені за порушення строку зберігання товару на підставі пунктів 2.6., 5.4. укладеного між сторонами спору Договору №58/09-B-UKR/TRN-DYA від 12.01.2009 про поставку картонних заготівок "Пюр-Пак".

Розгляд справи в суді апеляційної інстанції та прийняте ним рішення

11. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції від 07.09.2016, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначав про неповноту дослідження судом першої інстанції матеріалів справи та порушення положень статей 4-2, 4-3, 22, 43, 64, 77, 87 ГПК України в редакції Закону України №1798-ХІІ від 06.11.1991, а також доводив відсутність у відповідача заборгованості перед позивачем з посиланням на обставини здійснення між сторонами спору заліку зустрічних однорідних вимог.

12. 09.12.2016 згідно з Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа №916/1841/16 передана на розгляд колегії суддів: Мишкіна М.А. - головуючий, Будішевська Л.О., Таран С.В.

13. 12.12.2016 ухвалою Одеського апеляційного господарського суду відновлено відповідачу пропущений процесуальний строк на подання апеляційної скарги, прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено її розгляд в судовому засіданні на 17.01.2017, в якому двічі оголошувалася перерва.

14. Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 21.02.2017 у складі колегії суддів: Мишкіна М.А. - головуючий, Будішевська Л.О., Таран С.В. апеляційну скаргу відповідача задоволено частково, рішення Господарського суду Одеської області від 07.09.2016 скасовано в частині стягнення з відповідача на користь позивача 365 094 грн. пені за порушення строку зберігання товару та розподілу судових витрат, у задоволенні позовних вимог в цій частині відмовлено, в іншій частині рішення місцевого господарського суду від 07.09.2016 залишено без змін.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача-покупця на користь позивача-продавця 365 094 грн. пені за порушення строку зберігання товару за Договором №58/09-B-UKR/TRN-DYA від 12.01.2009 про поставку товару, апеляційний суд здійснив власну оцінку доказів у справі та дійшов висновку про недоведення позивачем факту формування відповідачем замовлень на поставку, на підставі яких згідно з пунктом 2.7. Договору позивачем здійснюється поставка товару відповідачу. Суд апеляційної інстанції відхилив доводи відповідача про відсутність у нього заборгованості перед позивачем, оцінивши як неналежний доказ здійснення заліку зустрічних однорідних вимог між сторонами спору акт звірки взаєморозрахунків за 2015 рік, в якому не ідентифіковано за який товар сплачувалися кошти відповідачем, за якими конкретно договорами і поставка якого саме товару здійснювалася позивачем на користь відповідача.

15. Постановою Вищого господарського суду України від 07.06.2017 за результатами розгляду касаційних скарг позивача та відповідача постанову Одеського апеляційного господарського суду від 21.02.2017 скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції з підстав порушення апеляційним судом вимог статті 101 ГПК України в редакції до 15.12.2017, що полягало в порушенні принципу оцінки доказів у справі, а зокрема, наданні оцінки акту звірки взаємних розрахунків за 2015 рік, як додатковому доказу відповідача, який не досліджувався судом першої інстанції, в той час, як акта звірки взаємних розрахунків станом на 17.10.2016 поданий до апеляційного суду був відхилений з підстав необґрунтування відповідачем неможливості подання такого доказу суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Суд касаційної інстанції дійшов висновку, що апеляційний суд за аналогічних обставин вибірково застосував положення статті 101 ГПК України до поданих відповідачем додаткових доказів та прийняв постанову суду апеляційної інстанції від 21.02.2017 з порушенням норм процесуального права.

16. Автоматизованою системою документообігу суду відповідно до протоколу від 27.06.2017 для розгляду справи №916/1841/16 визначено колегію суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі: Аленін О.Ю. - головуючий, Богатир К.В., Жеков В.І., яка ухвалою від 29.06.2017 прийняла справу за апеляційною скаргою відповідача на рішення Господарського суду Одеської області від 07.09.2016 до провадження та призначила її розгляд в судовому засіданні на 17.07.2017, яке ухвалою апеляційного суду від 17.07.2017 відкладено на 29.08.2017.

17. У зв'язку з відпусткою судді Жекова В.І. автоматизованою системою документообігу суду відповідно до протоколу від 28.08.2017 для розгляду справи №916/1841/16 визначено колегію суддів: Аленін О.Ю. - головуючий, Богатир К.В., Лашин В.В., яка ухвалою від 28.08.2017 прийняла справу до провадження з призначеним розглядом на 29.08.2017.

18. За результатами нового розгляду справи 29.08.2017 Одеський апеляційний господарський суд апеляційну скаргу ПрАТ "Ізмаїльський виноробний завод" задовольнив частково, рішення Господарського суду Одеської області від 07.09.2016 скасував в частині стягнення з ПрАТ "Ізмаїльський виноробний завод" 365 094 грн. пені за порушення строку зберігання товару та розподілу судових витрат, у задоволенні позовних вимог в цій частині відмовив, в іншій частині рішення місцевого господарського суду від 07.09.2016 залишив без змін, виклавши його резолютивну частину в такій редакції:

"Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Ізмаїльський виноробний завод" на користь Приватного акціонерного товариства "Елопак-Фастів" 111 395, 09 грн. заборгованості, 7 909, 05 грн. інфляційних нарахувань, 3 268, 60 грн. - три проценти річних, 111 39, 50 грн. пені за порушення строку оплати товару та 2 259, 83 грн. судового збору.

В решті позову відмовити".

18.1. Апеляційний суд погодився з встановленням судом першої інстанції фактичних обставин укладення між позивачем та відповідачем Договору №58/09-B-UKR/TRN-DYA від 12.01.2009 про поставку картонних заготівок "Пюр-Пак", відповідно до пунктів 2.4. , 2.6., 2.7. якого поставка товару здійснюється покупцем самовивозом на умовах EXW - склад компанії Елопак, м. Фастів, Київська область, згідно з Інкотермс-2000 окремими партіями в кількості, асортименті та в строки, вказані в узгодженому сторонами замовленні, яке розміщується покупцем шляхом його передачі засобами факсимільного зв'язку на адресу продавця; покупець зобов'язується вивезти замовлений товар з місця поставки протягом 21 календарного дня від дати надходження товару на склад продавця, при порушенні зазначеного строку зберігання товару покупцем продавець вправі застосувати до покупця штрафні санкції.

18.2. Апеляційним судом встановлено, що на виконання спірного договору 26.05.2015 позивачем (продавцем) поставлено, а відповідачем (покупцем) прийнято товар на загальну суму 111 395, 09 грн., що не заперечується відповідачем, у зв'язку з чим у відповідача виник обов'язок щодо проведення розрахунку з позивачем не пізніше 26.06.2015 відповідно до вимог підпункту 7.5.2. пункту 7.5 договору.

18.3. Апеляційний суд встановив, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів на виконання обов'язку з оплати вартості поставленого позивачем товару відповідно до накладної №866 від 26.05.2015. При цьому, судом відхилено надані відповідачем платіжні документи про перерахування грошових коштів на користь позивача в підтвердження здійснення оплати за поставлений товар, з огляду на те, що відповідач не довів факту внесення спірних коштів саме як оплати за накладною №866 від 26.05.2015, згідно з якою йому було поставлено товар на суму 111 395, 09 грн.

18.4. Суд апеляційної інстанції не прийняв до уваги надані відповідачем додаткові докази на підтвердження відсутності у нього заборгованості перед позивачем за спірним договором, а саме складені сторонами спору акти звірки взаємних розрахунків станом на 2015 рік та за період з 12.01.2009 по 17.10.2016, так як відповідач не скористався процесуальним правом на подання зазначених доказів до суду першої інстанції, з огляду на встановлені апеляційним судом обставини належного повідомлення відповідача про дату і час розгляду справи місцевим господарським судом.

18.5. Зважаючи на наявність у відповідача основного боргу за спірним договором поставки, апеляційний суд визнав обґрунтованим здійснений позивачем арифметичний розрахунок інфляційних втрат на суму 7 909, 05 грн. та 3% річних на суму 3 268, 60 грн., що є відповідальністю відповідача за невиконання грошового зобов'язання на суму 111 395, 09 грн., та задовольнив позовні вимоги в цій частині.

18.6. Апеляційний суд зазначив про правомірність нарахування позивачем пені за порушення строку оплати товару на суму 11 139, 50 грн. на підставі пункту 5.4. договору із врахуванням обмеження її максимальної суми 10% від суми поставки.

18.7. Відмовляючи в позові в частині стягнення 365 094, 50 грн. пені за порушення строку зберігання товару, суд апеляційної інстанції виходив з того, що нарахування позивачем пені за зберігання понад 21 календарний день товару на його складі за відсутності в матеріалах справи доказів здійснення замовлення спірного товару відповідачем та його прийняття позивачем є безпідставним, оскільки пунктом 2.5. Договору сторони погодили, що така відповідальність настає лише при порушенні покупцем строку вивезення замовленого у продавця товару.

19. Апеляційним судом спростовано доводи відповідача про прийняття оскаржуваного рішення судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права, а саме без участі в судовому засіданні представника відповідача, не повідомленого належним чином про дату, час та місце розгляду справи, з огляду на встановлені обставини вручення відповідачу ухвали суду першої інстанції від 11.07.2016 про порушення провадження у даній справі 21.07.2016 та надіслання відповідачу копії ухвали суду від 27.07.2016 про відкладення розгляду справі за адресою, вказаною позивачем у позовній заяві, яка відповідає адресі юридичної особи-відповідача за даними ЄРДЮОФОПГФ, що свідчить про вчинення судом першої інстанції належних процесуальних дій з метою повідомлення відповідача про розгляд даної справи.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ В КАСАЦІЙНОМУ СУДІ

Доводи скаржників (позивача та відповідача у справі)

20. Позивач доводив, що апеляційним судом порушено вимоги статей 53, 93 ГПК України в редакції, чинній до 15.12.2017, що полягало у прийнятті до провадження апеляційної скарги відповідача на рішення суду першої інстанції, яку подано з пропуском строку на апеляційне оскарження, без вирішення питання про поновлення зазначеного процесуального строку. При цьому, позивач доводив порушення судом апеляційної інстанції принципу рівності сторін у господарському процесі у зв'язку із скасуванням рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про стягнення 365 094, 50 грн. пені за порушення строку зберігання товару за наслідком апеляційного перегляду справи за апеляційною скаргою відповідача, яку було подано із значним пропуском строку на апеляційне оскарження.

21. Відповідач аргументував порушення судом апеляційної інстанції вимог статті 101 ГПК України в редакції, чинній до 15.12.2017, яке полягало в безпідставному неприйнятті додаткових доказів у справі та неповноті з'ясування обставин справи на предмет відсутності у відповідача заборгованості перед позивачем за спірним договором поставки. Відповідач доводив порушення судом першої інстанції його права на участь в судовому засіданні з огляду на його неповідомленням про час і дату розгляду справи, а, відтак, недодержання судом принципів рівності учасників справи та змагальності сторін в господарському процесі, у зв'язку з чим відповідача було позбавлено можливості надати суду першої інстанції акти звірки взаємних розрахунків за період 2015 року та за період з 12.01.2009 по 17.10.2016 на підтвердження проведення заліку зустрічних однорідних вимог між сторонами спору та відсутності у відповідача заборгованості з оплати за поставлений товар за спірним договором.

НОРМИ ПРАВА, ЩО ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ

22. Цивільний кодекс України

Частина 2 статті 11 - підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 - договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина 1 статті 627 - відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 629 - договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частина 1 статті 712 - за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статті 525, 526 - зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 610 - порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Стаття 611 - у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки (пункт 3).

Частина 1 статті 546, частина 3 статті 549 - виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 статті 625 - боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

23. Господарський процесуальний кодекс України в редакції, чинній до 15.12.2017

Стаття 4-2. Рівність перед законом і судом

Правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Стаття 4-3. Змагальність

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Стаття 33 - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Частина 1 статті 43 - господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Частини 1, 2 статті 101 - у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

А.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

24. З огляду на те, що відповідно до статті 300 ГПК України в редакції, чинній з 15.12.2017, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, колегія суддів Верховного Суду зазначає про неприйнятність доводів відповідача про безпідставність неприйняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів (актів звірки взаємних розрахунків сторін спору), наданих відповідачем суду на стадії апеляційного провадження, з огляду на встановлені апеляційним судом обставини недоведення відповідачем неможливості їх надання суду першої інстанції, що в силу положень частини 1 статті 101 ГПК України в редакції, чинній до 15.12.2017, виключало можливість прийняття таких доказів апеляційним судом.

25. Разом з тим, Суд вважає прийнятними касаційні скарги позивача та відповідача щодо доводів скаржників про помилкове застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права - статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статті 9 Конституції України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", статей 4-2, 4-3, 22, 53, 64, 87, 91, 93, 98, 104 ГПК України в редакції Закону України №1798-ХІІ від 06.11.1991.

А.2. Щодо застосування норм матеріального та процесуального права

26. Процесуальні принципи рівності перед законом і судом та змагальності передбачені статтями 4-2 4-3 ГПК України в редакції, чинній до 15.12.2017, та визначають, що правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом з покладенням на сторін обов'язку подання доказів та обґрунтування своїх вимог та заперечень. Обов'язком суду є створення сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідних умов для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

26.1. Суд не вбачає порушення принципів рівності та змагальності при розгляді даної справи в судах першої та апеляційної інстанцій. З матеріалів справи вбачається, що провадження у справі №916/1841/16 порушено ухвалою місцевого господарського суду від 11.07.2016, копії якої надіслано сторонам у справі та одержано їх представниками (позивача - 19.07.2016, відповідача - 21.07.2016), що вбачається з рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень, які долучено до матеріалів справи (т. 1, а.с. 133, 146). Отже, сторони спору були обізнані про здійснення місцевим господарським судом провадження з розгляду позову про стягнення заборгованості за спірним договором поставки та могли скористатися своїми процесуальними правами на подання доказів, наведення своїх доводів та міркувань по суті позовних вимог. При цьому, призначений ухвалою суду від 11.07.2016 розгляд справи на 27.07.2016 було відкладено судом на 07.09.2016 у зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача та неподанням витребуваних судом доказів. Отже, у судовому засіданні 07.09.2016 суд першої інстанції за участі представника позивача розглядав справу за наявними в матеріалах справи доказами та дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

27. Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

27.1. У рішенні Європейського суду з прав людини від 18.11.2010 у справі "Мушта проти України" зазначено: "право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак, такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності, а їх застосування має відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані.".

27.2. Відповідно до статті 129 Конституції України, забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією із засад судочинства, яка застосовується виходячи з принципу верховенства права, змагальності, рівності всіх учасників перед законом і судом, розумності строків розгляду справи. Складовою частиною принципу верховенства права є застосування принципу правової визначеності res judicata, який в контексті права на оскарження судового рішення визначає, що "у кожній справі національні суди мають перевіряти чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності)" (рішення від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", пункт 41).

27.3. Отже, незалежно від того, що статтею 53 ГПК України в редакції, чинній до 15.12.2017, не передбачено конкретного переліку обставин, що відносяться до поважних і можуть бути підставою для поновлення пропущеного процесуального строку, суд здійснюючи правосуддя, наділений повноваженнями, керуючись верховенством права та основними засадами судочинства, надати оцінку наведеним стороною обставинам на предмет поважності причин пропуску строку, оцінити чи поновлення такого строку не буде втручанням у принцип юридичної визначеності, та враховуючи баланс суспільного та приватного інтересу, дійти висновку про можливість відновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

А.3. Мотиви відхилення доводів касаційних скарг позивача та відповідача

28. Доводи позивача про порушення судом апеляційної інстанції вимог статей 53, 93 ГПК України в редакції до 15.12.2017 при прийнятті до провадження апеляційної скарги відповідача, поданої з пропуском строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, з посиланням на обставини не вирішення апеляційним судом питання про можливість поновлення зазначеного процесуального строку, Суд вважає необґрунтованими, так як в мотивувальній частині ухвали від 12.12.2016 апеляційний суд визнав подані матеріали та доводи відповідача достатніми для відновлення пропущеного процесуального строку, а пунктом 1 резолютивної частини зазначеної ухвали відновив відповідачу строк на подання апеляційної скарги на оскаржуване рішення місцевого господарського суду. Питання відновлення строку на апеляційне оскарження не переглядається по новому при скасуванні касаційним судом постанови апеляційного суду з направленням справи на новий розгляд з підстав вибіркової оцінки додаткових доказів, які подавались сторонами в ході апеляційного розгляду (т. 1, а.с. 175).

29. Доводи позивача про необґрунтованість відновлення судом апеляційної інстанції відповідачу строку на подання апеляційної скарги Суд відхиляє з огляду на таке. Відповідач реалізував своє право на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції від 07.09.2016 шляхом подання апеляційної скарги через місцевий господарський суд 06.12.2016, тобто з пропуском визначеного частиною 1 статті 93 ГПК України в редакції до 15.12.2017 строку на апеляційне оскарження рішення суду більш як на 2,5 місяці. З матеріалів справи вбачається, що в судовому засіданні суду першої інстанції 07.09.2016, за результатами якого прийнято оскаржуване рішення про задоволення позову, відповідач участі не брав, а копію повного тексту рішення суду не отримав (т. 1, а.с. 150, 161-164). На зазначені обставини відповідач посилався у заяві про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду, а його доводи були оцінені судом апеляційної інстанції як достатні для відновлення строку на подання апеляційної скарги при прийнятті ухвали від 12.12.2016.

Такі висновки суду апеляційної інстанції узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду України у Постанові від 07.09.2016 у справі №6-1250цс16, який зазначив, що неодержання скаржником протягом строку на апеляційне оскарження копії повного тексту рішення суду першої інстанції є обставиною, яка може бути підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження за заявою скаржника.

30. Суд зазначає, що у рішенні від 20.06.2011 у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України" Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані, у той же час такі норми та їх застосування не повинні перешкоджати учасникам провадження використовувати доступні засоби захисту.

30.1. Отже, оскаржуючи в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції про задоволення позову, яке було прийнято без його участі, відповідач реалізував право на захист своїх майнових прав в судовому порядку, а суд апеляційної інстанції, прийнявши до провадження апеляційну скаргу відповідача, подану з незначним пропуском строку на апеляційне оскарження, забезпечив право відповідача на доступ до суду в розумінні пункту 1 статі 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

30.2. Відтак, доводи позивача про порушення апеляційним судом принципу рівності сторін у господарському процесі при прийнятті до провадження апеляційної скарги відповідача відхиляються Судом як необґрунтовані.

Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

31. Суд дійшов висновку про залишення касаційних скарг позивача та відповідача без задоволення та залишення без змін постанови Одеського апеляційного господарського суду від 29.08.2017 у справі №916/1841/16 як такої, що ухвалена з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

В. Судові витрати

32. У зв'язку з відмовою у задоволенні касаційних скарг та залишенні без змін рішення апеляційного суду, прийнятого по суті спору, Суд покладає на позивача та відповідача понесені ними витрати зі сплати судового збору за подання касаційних скарг.

На підставі викладеного та керуючись статтями 308, 309, 315 ГПК України в редакції Закону України №2147-VІІI від 03.10.2017, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційні скарги Приватного акціонерного товариства "Елопак-Фастів" та Приватного акціонерного товариства "Ізмаїльський виноробний завод" залишити без задоволення.

2. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 29.08.2017 у справі №916/1841/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Л.Й. Катеринчук

Судді В.В. Білоус

В.Г. Пєсков