Історія справи

Ухвала КГС ВП від 06.11.2019 року у справі №918/471/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2019 року

м. Київ

справа № 918/471/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Булгакової І. В. (головуючий), Львова Б. Ю. і Малашенкової Т. М.,

за участю секретаря судового засідання - Шевчик О. Ю.,

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк",

представник позивача - Кочін Г. І, адвокат (довіреність від 03.01.2019 № 21-1/119, свідоцтво від 15.06.2017 № 000765),

відповідач - приватне підприємство "Босна",

представник відповідача - не з'явився,

третя особа - ОСОБА_1,

представник третьої особи - не з'явився,

розглянув касаційну скаргу приватного підприємства "Босна"

на рішення господарського суду Рівненської області від 03.07.2019 (головуючий суддя Войтюк В. Р. )

та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.09.2019 (головуючий Петухов М. Г., судді: Гудак А. В. і Олексюк Г. Є.)

у справі № 918/471/17

за позовом публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" (далі - Банк)

до приватного підприємства "Босна" (далі - Підприємство)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1),

про звернення стягнення на предмет іпотеки.

За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Банк звернувся до господарського суду Рівненської області з позовом до Підприємства про звернення стягнення на предмет іпотеки - нежитлові приміщення, які належать Підприємству та знаходяться за адресою: м. Рівне, вул.

Будівельників, буд. 6-В, на підставі договору іпотеки від 25.04.2008 № 14402 (далі - Договір іпотеки) у рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 за договором про надання споживчого кредиту від 25.04.2008 № 11341164000 (далі - Кредитний договір) у сумі 102 336,77 долара США.

Позовні вимоги мотивовані тим, що:

- ОСОБА_1 зобов'язання за Кредитним договором не виконуються, що призвело до виникнення у ОСОБА_1 перед Банком заборгованості по поверненню кредитних коштів у розмірі 102 336,77 долара США, з яких: 91 724,80 долара США - кредитна заборгованість та 10 611,97 долара США - заборгованість по процентам. Також Банком відповідно до умов Кредитного договору нараховано пеню за несвоєчасне погашення кредиту та процентів у розмірі 46 875,42 грн., з яких: 20 681,39 грн. - пеня за прострочення сплати кредиту та 26 194,03 грн. - пеня за прострочення сплати процентів;

- з метою забезпечення своєчасного і повного виконання Кредитного договору Банком та Підприємством укладено Договір іпотеки;

- згідно з даними інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав, Підприємством зроблено реконструкцію предмету іпотеки, а саме: добудована рампа з навісом, змінилась назва об'єкту на склад продтоварів - літ. "А-1", рампа з навісом - літ. "А-2", загальною площею 622,3 кв. м. ; на земельній ділянці, що знаходиться в іпотеці добудовано адміністративне приміщення, площею - 117,2 кв. м та холодильна камера, площею - 58,1 кв. м. На вказані об'єкти отримано нову технічну документацію;

- відповідно до пункту 1.5 Договору іпотеки всі приналежності предмету іпотеки та всі невід'ємні від нього поліпшення, складові частини, внутрішні системи, поліпшення, реконструкційні роботи, зміни, переробки, тощо, автоматично стають предметом іпотеки і не потребують внесення змін до вказаного договору.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 03.07.2019, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від
23.09.2019, позовні вимоги задоволено частково. У рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 перед Банком за Кредитним договором у розмірі 102 336,77
долара США, з яких: 91 724,80 долара США - кредитна заборгованість та 10 611,97
долара США - заборгованість по процентам та пені за порушення термінів повернення кредиту та процентів за кредитом у розмірі 46 875,42 грн., з яких: 20

681,39 грн. - пеня за прострочення сплати кредиту та 26 194,03 грн. - пеня за прострочення сплати процентів, звернуто стягнення на предмет іпотеки за Договором іпотеки, що належить Підприємству та знаходиться за адресою: м.

Рівне, вул. Будівельників, 6В, а саме: нежитлове приміщення, склад продовольчих товарів, літ. "А-1 ", рампа з навісом літ. "А-2", загальною площею 622,3 кв. м; земельну ділянку, на якій знаходиться нерухоме майно, загальною площею 0,2267 га, кадастровий номер 5610100000:01:009:0048, що знаходиться за адресою: м.

Рівне, вул. Будівельників, 6В та належить Підприємству на підставі Державного акта на право власності від 14.11.2006 серії ЯД № 657209, зареєстрований в книзі записів державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі 19.02.2007 за номером 020758300007.

Встановлено спосіб реалізації предмету іпотеки, а саме: шляхом проведення прилюдних торгів предмета іпотеки, у межах процедури виконавчого провадження, з дотриманням вимог Закону України "Про іпотеку" зі встановленням початкової ціни на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій. У решті позову відмовлено.

Рішення судів попередніх інстанцій обґрунтовані тим, що:

- Позивачем доведено належними та допустимими доказами своє порушене право, яке полягає у отриманні плати за кредит та процентів за користування кредитом, тобто наявність заборгованості ОСОБА_1 перед Банком за Кредитним договором у розмірі 102 336,77 долара США та пені за порушення термінів повернення кредиту та процентів за кредитом у розмірі 46 875,42 грн., тому підлягає зверненню стягненню на предмет іпотеки за Договором іпотеки, а саме:

а) нежитлове приміщення, склад продовольчих товарів, літ. "А-1", рампа з навісом - літ. "А-2", загальною площею 622,3 кв. м;

б) земельну ділянку, на якій знаходиться нерухоме майно, загальною площею 0,2267 га, кадастровий номер 5610100000:01:009:0048, що знаходиться за адресою: м.

Рівне, вул. Будівельників, 6В та належить Підприємству на підставі Державного акта на право власності від 14.11.2006 серії ЯД № 657209, зареєстрованого в книзі записів державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі 19.02.2007 за номером 020758300007;

- Позивачем не доведено та не підтверджено належними та допустимими доказами те, що нежитлове адміністративне приміщення, загальною площею 117,2 кв. м та нежитлове приміщення холодильна камера, загальною площею 58,1 кв. м є предметом іпотеки.

Не погоджуючись з рішенням судів попередніх інстанцій, Підприємство звернулось до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Касаційна скарга мотивована тим, що:

- Позивач скористався свої правом наданим йому статтею 611 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та пунктами 1.2.2,3.1,6.1.2 Кредитного договору направивши ОСОБА_1 повідомлення (вимогу) від 16.07.2009 № 9 про дострокове повернення всієї суми кредиту та повернення прострочених процентів, тобто змінив терміни повернення кредиту та оплат за кредитом. Вказана обставина встановлена рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 02.11.2017 у справі № 569/6506/17;

- направлення ОСОБА_1 вимоги про дострокове погашення всієї заборгованості, та не виконання такої вимоги ОСОБА_1 свідчить, що Кредитний договір припинив свою дію, а Банк втратив можливість нарахування та стягнення з третьої особи відсотків за Кредитним договором, оскільки, нарахування процентів за користування кредитними коштами, комісійних, неустойки поза строком дії Кредитного договору не передбачено;

- ОСОБА_1 сплачувала борг за Кредитним договором у строк з 16.07.2009 по
05.07.2016 частинами та станом на 24.05.2017 ОСОБА_1 повністю сплатила борг перед Банком за Кредитним договором, крім того здійснила переплату у розмірі 26

569,90 долара США;

- Договір іпотеки є таким, що не забезпечує виконання ОСОБА_1 зобов'язання за Кредитним договором, оскільки у Договорі іпотеки, який нотаріально засвідчений приватним нотаріусом Киселюк Оксаною Василівною, сторони визначили правочини за якими встановлено основне зобов'язання: кредитний договір від 25.04.2008 № 11340798000, укладений ОСОБА_1 (боржник) та Банком (іпотекодержателем), у забезпечення виконання грошових зобов'язань за яким укладається даний договір; кредитний договір від 25.04.2008 № 11340682000, укладений ОСОБА_1 (боржник) та Банком (іпотекодержателем), у забезпечення виконання грошових зобов'язань за яким укладається даний договір. При цьому після того як всі три примірники договору були підписані сторонами та засвідченні нотаріусом, до примірника Банка без участі та згоди Підприємства були внесенні зміни з порушенням порядку визначеного чинним законодавством для внесення змін до договорів іпотеки та їх нотаріального посвідчення.

Банк подав відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на законність і обґрунтованість оскаржуваних рішень судів попередніх інстанцій, просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу - без задоволення. Крім того, у вказаному відзиві Банком заявлено клопотання про зупинення провадження у справі.

Також ОСОБА_1 подано відзив на касаційну скаргу, який Касаційним господарським судом залишається без розгляду, оскільки вказаний відзив не підписаний особою, яка його подала, що підтверджується актом від 26.11.2019 № 29.1-11/368, який складений Касаційним господарським судом.

Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 06.12.2019 № 29.3-02/3915 у зв'язку з перебуванням на лікарняному судді Селіваненка В. П. призначено повторний автоматичний розподіл судової справи № 918/471/17, відповідно до якого визначено склад колегії суддів:

Булгакова І. В. (головуючий), Львов Б. Ю і Малашенкова Т. М.

Заявлене Банком клопотання про зупинення провадження у даній справі до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 912/1120/16, відхиляється Касаційним господарським судом, оскільки справа № 912/1120/16 містить інші обставини та правове регулювання ніж у даній справі, а відтак правовідносини у цих справах не є подібними.

Перевіривши правильність застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права, відповідно до встановлених ними обставин справи, заслухавши доповідь судді-доповідача та пояснення представника Банка, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі встановлено, що
25.04.2008 Банком та ОСОБА_1 (позичальник) укладено Кредитний договір, за умовами якого Банк зобов'язується надати позичальнику кредитні кошти (кредит) в іноземній валюті, долар США, у сумі 145 000,00, що дорівнює еквіваленту 732
250,00 грн. за курсом НБУ на день укладення договору, а позичальник зобов'язується прийняти, належним чином використовувати і повернути банку кредитні кошти (кредит) та сплатити плату за кредит у порядку та на умовах зазначених у даному договорі. При цьому сторони обумовили, що гривневий еквівалент суми кредиту зазначається в договорі лише в разі надання банком кредиту в іноземній валюті.

Відповідно до пункту 1.2 Кредитного договору надання кредиту здійснюється у наступний термін - 25.04.2008. Позичальник зобов'язаний повернути кредит у повному обсязі, термін та розмірах, що встановлені графіком погашення кредиту згідно з додатком № 1 до цього договору, але в будь-якому випадку не пізніше
24.04.2018, якщо тільки не застосовується інший термін проведення кредиту відповідно до умов цього договору та/або згідно з умовами відповідної угоди сторін.

Згідно з пунктом 1.3 Кредитного договору за користування кредитними коштами протягом перших 30 календарних днів, рахуючи з дня видачі кредиту, процентна ставка встановлюється у розмірі 13,35 %. Після закінчення цього строку та кожного наступного місяця кредитування процентна ставка підлягає перегляду відповідно до умов цього договору. У випадку, якщо Банк не повідомив позичальника про встановлення нового розміру процентної ставки на наступний місяць строку кредитування відповідно до умов цього договору, застосовується розмір процентної ставки, діючий за цим договором у попередньому місяці. За користування кредитними коштами понад встановлений договором термін Банк автоматично нараховує проценти на прострочену суму основного боргу за процентною ставкою у розмірі збільшеному вдвічі від ставки, вказаної у пункті 1.3.1.

Нарахування вказаної процентної ставки на прострочену суму основного боргу починається з дня виникнення встановленого у Кредитному договорі. Проценти нараховуються на прострочену суму основного боргу за підвищеною ставкою до моменту погашення такої заборгованості.

Пунктом 1.3.2 Кредитного договору передбачено, що за умовами цього договору може бути встановлений новий розмір процентної ставки.

Відповідно до пункту 1.3.4 Кредитного договору строк сплати процентів з 01 по 10 число кожного місяця наступного за тим, за яким були нараховані банком такі проценти. При цьому сторони також погодили, що в разі повернення до банку всієї суми кредиту: - Банк в день такої повної сплати суми кредиту здійснює нарахування процентів за його користування протягом календарного місяця (в якому здійснено повне повернення кредиту), починаючи з першого календарного дня такого місяця по день, що передує даті повернення всієї суми кредиту, а - позичальник згідно з умовами договору сплачує комісію на умовах, зазначених у цьому договорі.

Згідно із розділом 2 Кредитного договору сторони виконання зобов'язань позичальника за цим договором забезпечується наступним чином, а саме: з метою забезпечення виконання зобов'язань позичальника Банком приймається: застава нерухомості, а саме: приміщення № 1 складу сировини (літ. "2У-1"), загальною площею 622,3 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Рівне, вул. Фабрична 12, та є власністю Підприємства; порука, а саме: порука ОСОБА_2.

Пунктом 3.1.3 Кредитного договору передбачено, що Банк має право керуючись чинним законодавством України, зокрема, статтею 611 ЦК України, відмовити позичальнику в наданні кредиту та/або вимагати від позичальника дострокового повернення всієї наданої йому суми кредиту та сплати за кредит, змінивши при цьому терміни повернення кредиту та плати за кредит в сторону зменшення в порядку, визначеному розділом 6 цього договору, у разі порушення позичальником умов цього договору та/або настання будь-якої події, що може погіршити фінансовий стан позичальника та/або вплинути на його здатність або бажання виконувати власні зобов'язання за цим договором.

Відповідно до пункту 4.1 Кредитного договору за порушення позичальником термінів погашення будь-яких своїх грошових зобов'язань, передбачених договором, зокрема, термінів повернення кредиту та/або термінів сплати процентів та/або комісій, банк має право вимагати від позичальника додатково сплатити банку пеню в наступному порядку, а саме: в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України (далі - НБУ) від суми простроченого платежу, якщо сума такої заборгованості виражена у гривні; в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від гривневого еквіваленту суми простроченого платежу, сума якого (еквіваленту) розраховується за офіційним обмінним курсом НБУ гривні до валюти заборгованості станом на дату нарахування такої пені, якщо сума такої заборгованості виражена у іноземній валюті; пеня нараховується за кожен день прострочення, включаючи день погашення заборгованості, але в будь-якому випадку такий розмір пені не може перевищувати розмір, встановлений чинним законодавством України на момент її нарахування.

Згідно з пунктом 5.1 Кредитного договору процентна ставка за цим договором може бути змінена в порядку і на умовах, визначених договором.

Пунктом 6.1 Кредитного договору передбачено, що сторони, керуючись чинним законодавством України, зокрема, статтями 525, 611 ЦК України, погодили, що Банк має право:

6.1.1. відмовити позичальнику в надання кредиту; та/або

6.1.2. визнати термін повернення кредиту таким, що настав згідно з пункту 1.2.2 цього договору, та вимагати від позичальника дострокового повернення всієї суми кредиту та повної сплати за кредит, змінивши при цьому терміни повернення кредиту та плати за кредит у сторону зменшення.

Відповідно до пункту 6.2 Кредитного договору у разі застосування Банком права, передбаченого пунктом 6.1.2 Кредитного договору, порядок дострокового повернення всієї суми кредиту та дострокової сплати за кредит є наступним, а саме:

- Банк повідомляє позичальника про встановлення нового (дострокового) терміну всієї наданої йому суми кредиту та сплати плати за користування таким кредитом за договором шляхом направлення відповідної письмової вимоги поштою (цінним листом з описом та повідомлення про вручення) за адресою позичальника;

- терміни дострокового повернення кредиту сплати плати за кредит вважаються таким, що настали, а кредит і плата за кредит - обов'язковим до повернення і сплати в повному обсязі Банку з 32 календарного дня, рахуючи з дати одержання позичальником повідомлення вимоги Банку про дострокове повернення кредиту за умови, що:

а) Банк направив за адресою позичальника повідомлення (вимогу) про порушення зобов'язань позичальника за договором та про дострокове повернення кредиту і плати за кредит, а

б) позичальник не усунув зазначених Банком порушень зобов'язань позичальника за договором протягом 31 календарних днів з дати одержання позичальником вищевказаного повідомлення (вимоги) банку;

- терміни дострокового повернення кредиту та сплати плати за кредит вважаються такими, що настали, а кредит і плати за кредит - обов'язковим до повернення і сплати в повному обсязі банку з 41 календарного дня, рахуючи з дати відправлення позичальнику повідомлення (вимоги) Банку про дострокове повернення кредиту та плати за кредит, у випадку неотримання позичальником вищевказаного повідомлення (вимоги) банку внаслідок зміни позичальником адреси (без попереднього про це письмового повідомлення банку) або з інших підстав протягом 40 календарних днів, рахуючи з дати направлення позичальнику повідомлення (вимоги) Банку;

- не пізніше дати дострокового повернення кредиту та сплати плати за кредит позичальник зобов'язується виконати в повному обсязі й інші власні грошові зобов'язання передбачені договором;

- у разі порушення позичальником нового (дострокового) терміну поверхня всієї наданої ним суми кредиту та/або сплати плати за кредит за договором, вважається, що такий позичальник користується кредитом понад строк встановлений договором, при цьому, починаючи з наступного робочого дня, сума такого кредиту вважається простроченою сумою основного боргу, а сума плати за кредит - відповідно простроченими процентами та/або простроченими комісіями.

04.02.2009 Банком та позичальником укладено додаткову угоду № 2 до Кредитного договору, відповідно до умов якої змінено схему погашення кредиту на ануїтетну, встановлено ануїтетний платіж у розмірі 1 821,02 долара США, зі строком сплати 05-го числа кожного місяця. Сторони домовились, що для ідентифікації договору може застосовуватись як номер договору зазначений при його укладенні № 11341164000, так і реєстраційний номер у системі обліку Банку, а саме №
11341164001.

Додатковою угодою від 04.02.2009 № 3 Банком та позичальником перенесено строки виконання зобов'язань зі сплати прострочених процентів. Змінено кінцевий термін повернення кредиту не пізніше 24.04.2023.

24.04.2009 Банком та позичальником укладено додаткову угоду № 2 до Кредитного договору, відповідно до умов якої перенесено строки виконання зобов'язань зі сплати прострочених процентів нарахованих за період з 01.02.2009 по 03.02.2009.

Також 25.04.2008, з метою забезпечення своєчасного і повного виконання зобов'язань позичальника за Кредитним договором Банком (іпотекодержатель) та Підприємством (іпотекодавець) укладено Договір іпотеки, який посвідчений приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Киселюк О. В. та зареєстрований в реєстрі за номером 1572.

Відповідно до пункту 1.1 Договору іпотеки в іпотеку передано наступне нерухоме майно (предмет іпотеки), що складається з:

- приміщення № 1 складу сировини (літ. "2У-1"), загальною площею 622,3 кв. м, яке знаходиться за адресою: м. Рівне, вул. Фабрична 12, предмет іпотеки належить іпотекодавцю на підставі договору про поділ нерухомого майна, що є в спільній частковій власності, посвідченого 23.05.2005 приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Сивоглаз С. С., зареєстрованого у реєстрі № 6184 та записано в реєстраційну книгу № 13, номер запису № 34-1701, і немає жодних договірних змін позовної давності, щодо правочинів на підставі яких іпотекодавець набув право власності на предмет іпотеки;

- земельної ділянки, на якій знаходиться нерухоме майно, загальною площею 0,2267 га, кадастровий номер - 5610100000:01:009:0048, що знаходиться за адресою: м.

Рівне, вул. Фабрична 12 та належить іпотекодавцю на праві власності на підставі Державного акта на право власності від 14.11.2006 серії ЯД № 657209, зареєстрований в книзі записів державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі 19.02.2007 за номером 020758300007.

Відповідно до Наказу управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської Ради від 12.03.2007 № 46 поштову адресу вул.

Фабрична, 12 змінено на вул. Будівельників, 6В.

Згідно з пунктом 1.5 Договору іпотеки іпотека розповсюджується на всі приналежності предмету іпотеки та на всі невід'ємні від поліпшення, складові частини, внутрішні системи що існують на момент укладання договору та виникнуть в майбутньому. Всі зроблені в період дії цього договору всілякого роду поліпшення, реконструкційні роботи, зміни, доробки тощо автоматично стають предметом договору - предметом іпотеки і не потребують внесення змін до договору.

Пунктом 4.1 Договору іпотеки передбачено, що іпотекодержатель має право звернення стягнення на предмет іпотеки: 4.1.1 у разі порушення іпотекодавцем будь-якого зобов'язання за цим договором або будь-якого зобов'язання, забезпечено іпотекою за цим договором.

Іпотека зареєстрована в Державному реєстрі іпотек 25.04.2008 № 7101957.

В обґрунтування неналежного виконання взятих на себе зобов'язань ОСОБА_1, Банк надав суду: довідки-розрахунки заборгованості за кредитом, довідки-розрахунки заборгованості по процентам за користування кредитом, довідку-розрахунок фактично сплаченої пені, довідку-розрахунок пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом.

Причиною виникнення спору в даній справі стало питання наявності чи відсутності підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки - нежитлові приміщення, які належать Підприємству та знаходяться за адресою: м. Рівне, вул. Будівельників, буд. 6-В, на підставі Договору іпотеки у рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 за Кредитним договором у сумі 102 336,77 долара США.

Приймаючи рішення суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідно до частини 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених частини 2 статті 509 ЦК України, у тому числі і з договорів.

Згідно із статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до частини 1 статті 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Згідно із статтею 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому статтями 129, 308, 309, 315 ГПК України.

Статтею 7 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Відповідно до статті 589 ЦК України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з частиною першою статті 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.

Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтями 129, 308, 309, 315 ГПК України.

Із наданих Банком довідки-розрахунку заборгованості за кредитом, довідки-розрахунку заборгованості по процентам за користування кредитом, довідки-розрахунку фактично сплаченої пені, довідки-розрахунку пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом судами встановлено, що ОСОБА_1 неналежним чином виконувала взяті на себе зобов'язання за Кредитним договором, внаслідок чого в неї утворилася заборгованість перед Банком у розмірі 91 724,80
долара США - кредитна заборгованість, 10 611,97 долара США - заборгованість по процентам, 20 681,39 грн. - пені за прострочення сплати кредиту, 26 194,03 грн. - пені за прострочення сплати процентів.

Водночас Підприємство та ОСОБА_1 заперечуючи проти існування вказаної заборгованості, посилаються на той факт, що Банк направивши 16.07.2009 повідомлення (вимогу) від 16.07.2009 № 9 змінив терміни повернення кредиту та оплат за кредитом, а ОСОБА_1 сплачувала борг за кредитом у строк з 16.07.2009 по
05.07.2016 частинами та станом на 24.05.2017 останньою було повністю погашено борг перед Банком за Кредитним договором, і такі посилання були відхилені судами, оскільки з пункту 6.2 Кредитного договору вбачається дві умови, які необхідні для зміни терміну повернення кредиту, а саме:

- письмова вимога Банку;

- не усунення позичальником зазначених Банком порушень.

Однак з довідки-розрахунку заборгованості за кредитом та довідки-розрахунку заборгованості по процентам за користування кредитом вбачається, що станом на
13.08.2009 позичальником (ОСОБА_1) було здійснено в повному обсязі розрахунок за кредитом та процентами. Тобто, ОСОБА_1 усунула зазначені у вказаній вимозі Банка порушення.

Разом з тим відповідно до довідки-розрахунку заборгованості за Кредитним договором кредит 04.02.2009 реструктуризований у кредит 11341164001, а з довідки-розрахунку заборгованості за кредитом 11341164001 вбачається, що ОСОБА_1 здійснювались платежі до 25.04.2017, які були прийняті та зараховані Банком як оплата за Кредитним договором.

За таких обставин суди дійшли висновку, що усунувши вказані у вимозі Банка порушення, сторонами Кредитного договору не було змінено строку повернення кредиту, а тому твердження про зміну строків погашення кредиту спростовуються умовами Кредитного договору, довідкою-розрахунком заборгованості за кредитом та довідкою-розрахунком заборгованості по процентам за користування кредитом.

Що ж до посилань Підприємства на те, що рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 02.11.2017 у справі № 569/6506/17 за позовом ОСОБА_2 до Банка за участю третьої особи - ОСОБА_1, про визнання поруки припиненою, встановлено припинення Кредитного договору з 15.08.2009, то такі посилання були відхилені судами, оскільки вказаним рішенням не встановлювалися обставини, а лише надавалася оцінка дій сторін та документів у справі, які в свою чергу не мають преюдиційного значення для вирішення справи № 918/471/17.

Крім того, постановою Рівненського апеляційного суду від 30.05.2019 у справі № 569/6912/18 за позовом ОСОБА_1 до Банка за участю третьої особи - Підприємства, про визнання Кредитного договору припиненим, скасовано рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 06.03.2019 про задоволення позовних вимог та прийнято нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог про визнання Кредитного договору припиненим.

Суд апеляційної інстанції також зазначив, що у даному випадку, не можна застосувати висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду у від
28.03.2018 у справі № 444/9519/12, оскільки обставини справи № 444/9519/12 та справи № 918/471/17 є різними.

Посилання Підприємства на те, що Договір іпотеки не забезпечує зобов'язання за Кредитним договором, були предметом розгляду судів попередніх інстанцій, якими встановлено, що з копії Договору іпотеки вбачається, що в його тексті здійснено виправлення, а саме перекреслено № 11340798000 та зазначено № 11341164000.

У даному випадку це є порушенням пункту 23 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 № 20/5 (у редакції, чинній на момент укладання Договору іпотеки), відповідно до якого дописки і виправлення повинні бути застережені нотаріусом перед підписом відповідних осіб (сторін правочинів та інших осіб, які підписали правочин, заяву та інше) і повторені в кінці посвідчувального напису.

У той же час, розділом 2 Кредитного договору сторони погодили умови забезпечення кредиту, а саме виконання зобов'язань позичальника за цим договором забезпечується наступним чином, а саме: з метою забезпечення виконання зобов'язань позичальника банком приймається: застава нерухомості, а саме: приміщення № 1 складу сировини (літ. "2У-1"), загальною площею 622,3 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Рівне, вул. Фабрична, 12 (поштову адресу вул.

Фабрична, 12 змінено на вул. Будівельників, 6В), яке є власністю Підприємства.

Відповідно до відомостей з Державного реєстру іпотек за реєстраційним № 710499 зареєстровано обтяження (тип обтяження - іпотека) на об'єкти: приміщення № 1 складу сировини (літ. "2У-1"), адреса: м. Рівне, вул. Фабрична, 12 (поштову адресу вул. Фабрична, 12 змінено на вул. Будівельників, 6В); земельну ділянку для обслуговування частини складського приміщення, площею 0,2267 га, кадастровий номер: undefined, що знаходиться за адресою: м. Рівне, вул.

Фабрична, 12 (поштову адресу вул. Фабрична, 12 змінено на вул. Будівельників, 6В). Розмір основного зобов'язання 145 000,00 доларів США, строк виконання -
24.04.2018.

З наведеного вбачається, що Договір іпотеки направлений на забезпечення зобов'язання за Кредитним договором.

Також судами встановлено, що інших договорів, якими могло б забезпечуватись виконання зобов'язань Договором іпотеки сторонами не надано.

Таким чином, суди дійшли висновку, що при внесені виправлень до Договору іпотеки було порушено положення Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, однак у сукупності з іншими доказами, які підтверджують забезпечення Договором іпотеки зобов'язань за Кредитним Договором, такі порушення не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову.

Що ж до поданої Підприємством заяви про застосування позовної давності, то судами встановлено, що вказана заява мотивована тим, що пред'явивши вимогу від
16.07.2009 № 9, Банком було змінено строк виконання основного зобов'язання, а як наслідок він міг звернутися до майнового поручителя у строк протягом трьох років, починаючи з 15.08.2009, тобто до 15.08.2012.

Відповідно до статей 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з частиною 1 статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Водночас судами встановлено, що внаслідок направлення вимоги від 16.07.2009 № 9 не було змінено строк виконання зобов'язання, оскільки ОСОБА_1 своїми діями (сплатою заборгованості по кредиту та процентам за кредитом) фактично усунула вказані Банком порушення.

Крім того, починаючи з 13.08.2009 і по травень 2017 року позичальник (ОСОБА_1) частково сплачувала кошти за Кредитним договором, а отже саме з травня 2017 року можна вважати право Банка порушеним.

Тобто, перебіг позовної давності не розпочався 15.08.2009 і не закінчився
15.08.2012, як на це вказує Підприємство.

Із відбитку штампу поштового відділення вбачається, що Банк звернувся до суду
16.06.2017, тобто Банком не пропущена позовна давність.

За таких обставин, суди дійшли висновку про наявність правових підстав для задоволення позовні вимоги в частині звернення стягнення на нежитлове приміщення (склад продовольчих товарів, літ. "А-1 ", рампа з навісом - літ. "А-2", загальною площею 622,3 кв. м) та земельну ділянку, на якій знаходиться нерухоме майно (площею 0,2267 га, кадастровий номер 5610100000:01:009:004).

Що ж до позовних вимог в частині звернення стягнення на нежитлове адміністративне приміщення, загальною площею 117,2 кв. м, нежитлове приміщення холодильна камера, загальною площею 58,1 кв. м, то судами встановлено, що нежитлове адміністративне приміщення, загальною площею 117,2 кв. м, нежитлове приміщення холодильна камера, загальною площею 58,1 кв. м є окремо збудованими Підприємством приміщення, які не входять до предмета іпотеки.

Доводи касаційної скарги не приймаються Касаційним господарським судом, оскільки спростовуються викладеними у даній постанові доводами судів попередніх інстанцій.

Відповідно до статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

З огляду на викладене Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги та залишення без змін рішень судів попередніх інстанцій з підстав викладених у цій постанові.

У зв'язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше прийняті у даній справі судові рішення, а також враховуючи, що учасники справи не подавали заяв про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Керуючись статтями 129, 308, 309, 315 ГПК України, Касаційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу приватного підприємства "Босна" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Рівненської області від 03.07.2019 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.09.2019 у справі № 918/471/17 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Булгакова

Суддя Б. Львов

Суддя Т. Малашенкова