Історія справи

Ухвала КГС ВП від 08.07.2019 року у справі №905/1885/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2019 року

м. Київ

Справа № 905/1885/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Огородніка К. М. (головуючого), Жукова С. В., Пєскова В. Г.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 13.05.2019

та рішення Господарського суду Донецької області від 13.02.2019 (в частині відмови у стягненні пені та в частині надання розстрочки виконання рішення)

у справі № 905/1885/18

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до відповідача Комунального виробничого підприємства "Краматорська тепломережа" Краматорської міської ради,

про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст вимог

У жовтні 2018 року Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - ПАТ "НАК "Нафтогаз України", позивач) звернулося до Господарського суду Донецької області з позовом до Комунального виробничого підприємства "Краматорська тепломережа" Краматорської міської ради (далі - КВП "Краматорська тепломережа", відповідач) про стягнення пені, інфляційних втрат та трьох відсотків річних за неналежне виконання грошового зобов'язання у загальному розмірі 558356,64грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов договору №4905/1617-БО-6 від 09.11.2016 купівлі-продажу природного газу в частині проведення своєчасної оплати товару, що стало підставою для нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат.

2. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Господарського суду Донецької області від 13.02.2019 у справі №905/1885/18 позов задоволено частково.

Стягнуто з Комунального виробничого підприємства "Краматорська тепломережа" Краматорської міської ради на користь Публічного акціонерного товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" заборгованість у розмірі 295640,55 грн., з яких: 3% річних у розмірі 62172,37 грн., інфляційні втрати у розмірі 233468,18 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 4434,63
грн.

Розстрочено виконання рішення суду від 13.02.2019 року у справі №905/1885/18 на 12 місяців за наступним графіком: до 13.03.2019 - 24636,74 грн., до 13.04.2019 - 24636,71 грн., до 13.05.2019 - 24636,71 грн., до 13.06.2019 - 24636,71 грн., до
13.07.2019 - 24636,71 грн., до 13.08.2019 - 24636,71 грн., до 13.09.2019 - 24636,71 грн., до 13.10.2019 - 24636,71 грн., до 13.11.2019 - 24636,71 грн., до
13.12.2019 - 24636,71 грн., до 13.01.2020 - 24636,71 грн., до 13.02.2020 - 24636,71 грн. У решті позовних вимог відмовлено.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 13.05.2019 рішення Господарського суду Донецької області від 13.02.2019 залишено без змін.

У частині задоволення позову судові рішення мотивовані доведеністю та обґрунтованістю вимог, а в частині відмови у позовних вимогах - неправомірністю нарахування пені у період дії мораторію на нарахування та стягнення пені, інших штрафних санкцій, встановленого приписами ч.2 ст.2 Закону України "Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси" (далі - Закон).

Судами зазначено, що природний газ, як матеріальний об'єкт, різновид палива, в якому зосереджена енергія, придатна для практичного використання, є одним з окремих видів енергетичних ресурсів або інших ресурсів за приписами ст. 714 ЦК України.

Врахувавши приписи чинного законодавства, суди дійшов висновку, що ПАТ "НАК " Нафтогаз України" є енергопостачальною компанією у розумінні статті 2 Закону.

При цьому судами врахована позиція Верховного Суду, відображена у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.01.2019 у справі №913/66/18, в якій досліджувалося питання чи є ПАТ "НАК "Нафтогаз України" енергопостачальною компанією, а природний газ одним із видів енергетичних ресурсів в контексті застосування зазначеного мораторію на нарахування пені у тотожних правовідносинах.

Встановивши, що позивач є енергопостачальною організацією, а відповідач є виконавцем/виробником житлово-комунальних послуг на території, де проводилася в спірний період часу антитерористична операція, суди дійшли висновку щодо поширення на спірні правовідносини, пов'язані із стягненням пені, мораторію, встановленого частиною другою статті 2 Закону.

При прийнятті рішення про розстрочення виконання рішення, судами були прийняті до уваги обставини, які ускладнюють одночасне виконання судового рішення - загроза банкрутства одного з базових підприємств з централізованого теплопостачання і можливі, у зв'язку з цим, негативні наслідки для споживачів житлово-комунальних послуг.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими доводами особи, яка подала касаційну скаргу

В касаційній скарзі АТ "НАК "Нафтогаз України" просить рішення Господарського суду Донецької області від 13.02.2019 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 13.05.2019 в частині відмови у стягненні пені в сумі 261
316,06 грн., а також в частині надання відповідачу розстрочки виконання рішення від 13.02.2019 у справі № 905/1885/18 на 12 місяців - скасувати.

Прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь АТ
"НАК "Нафтогаз України" 261 316,06 грн. пені, а у наданні відповідачу розстрочки виконання рішення від 13.02.2019 - відмовити.

В обґрунтування посилається на порушення та неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, на неповне з'ясування обставин справи та невідповідності висновків обставинам справи.

Вважає, що оскаржувані судові рішення стосовно відмови у стягненні пені прийняті з неправильним застосовуванням норм статті 2 Закону України "Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси", п. 27 ст. 1 Закону України "Про ринок природного газу ", ст. 1 Закону України "Про електроенергетику".

Позивач стверджує, що він є суб'єктом господарювання, що на підставі ліцензії здійснює постачання природного газу безпосередньо споживачам згідно з укладеними договорами і дія Закону України "Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси" на нього не поширюється. При цьому скаржник стверджує, що аналогічна правова позиція наведена Верховним Судом у постанові від 16.0.2018 у справі №913/65/18.

Судові рішення в частині розстрочки виконання рішення не відповідають вимогам ст.331 ГПК України, оскільки обставини, на які посилається відповідач, не є тими виключними обставинами для надання розстрочки виконання рішення суду у даній справі.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями Касаційного господарського суду від
24.06.2019 для розгляду справи № 905/1885/18 за касаційною скаргою АТ "НАК " Нафтогаз України" визначено колегію суддів у складі: Огороднік К. М- головуючого (доповідача), Банасько О. О., Білоус В. В.

У зв'язку з відпусткою судді Білоуса В. В. протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями Касаційного господарського суду від 03.07.2019 для розгляду справи № 905/1885/18 за касаційною скаргою АТ "НАК "Нафтогаз України" визначено колегію суддів у складі: Огороднік К. М- головуючого (доповідача), Ткаченко Н. Г., Банасько О. О.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 905/1885/18 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою АТ
"НАК "Нафтогаз України" в частині позовних вимог про стягнення 261 316,06 грн. пені та в частині надання відповідачу розстрочки виконання рішення суду) у справі №905/1885/18 та призначено розгляд справи в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

У зв'язку з відпусткою суддів Банаська О. О. та Ткаченко Н. Г. протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями Касаційного господарського суду від
03.09.2019 для розгляду справи № 905/1885/18 за касаційною скаргою АТ "НАК " Нафтогаз України" визначено колегію суддів у складі: Огороднік К. М- головуючого (доповідача), Жуков С. В., Пєсков В. Г.

4. Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

У відзиві на касаційну скаргу КВП "Краматорська тепломережа" просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення попередніх інстанцій - без змін, наголошуючи на їх законності і обґрунтованості.

5. Короткий виклад обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій

09.11.2016 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець) та Комунальним виробничим підприємством "Краматорська тепломережа" Краматорської міської ради (покупець) було підписано договір купівлі-продажу природного газу №4905/1617-БО-6.

За приписами п. п.1.1-1.3 вказаного договору продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2016-2017 року природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно з УКТ ЗЕД 2711210000, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору. Газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями.

За правилами п.2.1 договору №4905/1617-БО-6 від 09.11.2016 продавець передає покупцеві з 01.11.2016 по 31.03.2017 газ обсягом до 1128 тис. куб. м.

За змістом п.5.2 укладеного сторонами правочину до сплати за 1000 куб. м газу належить 8182,80 грн. з ПДВ.

Сторонам додатковими угодами №1 від 22.11.2016, №2 від 30.12.2016, №3 від
23.01.2017, №4 від 31.03.2017 вносились зміни до вказаного пункту договору №4905/1617-БО-6 від 09.11.2016, внаслідок чого ціна газу підвищувалась.

Відповідно до п.12.1 цей Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, і діє в частині реалізації газу з 01.11.2016 до 31.03.2017, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

На підставі договору №4905/1617-БО-6 від 09.11.2016 позивачем та відповідачем було підписано, зокрема, наступні акти приймання-передачі природного газу (з урахуванням послуги на транспортування): від 31.01.2017 у січні 2017 року на суму 1 732 744,27 грн. ; від 28.02.2017 у лютому 2017 року на суму 1 627 254,31

грн. ; 31.03.2017 у березні 2017 року на суму 866 615,28 грн.

За змістом п.6.1 договору №4905/1617-БО-6 від 09.11.2016 остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Як вказує позивач з посиланням на відомості, які містяться у довідці "Операції з
01.10.2016 по 31.05.2018" ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", та проти чого відповідач в порядку норм ст.ст.13, 74 ГПК України не заперечує, розрахунок за вказаними поставками природного газу було здійснено відповідачем з порушенням строків, встановлених розділом 6 "Порядок та умови проведення розрахунків" договору №4905/1617-БО-6 від 09.11.2016.

За таких обставин, при прийнятті цього рішення суди виходили з того, що фактичне перерахування вартості природного газу на суму 4 226 613,86 грн. було здійснено відповідачем з порушенням строків, які встановлені договором №4905/1617-БО-6 від
09.11.2016.

У зв'язку з простроченням відповідачем зобов'язання щодо оплати отриманого від позивача природного газу позивач нарахував та заявив до стягнення 3% річних в розмірі 62172,37 грн., інфляційні втрати в розмірі 234 868,21 грн., та пеню в розмірі 261316,06 грн. за загальний період з 17.02.2015 по 25.12.2017 за несвоєчасне виконання зобов'язань з оплати природного газу, спожитого у січні - березні 2017 року.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

6. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

6.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

Відповідно до частини 1 ст. 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч.2 ст.300 ГПК України).

6.2. Щодо суті касаційної скарги

Предметом касаційного перегляду у цій справі є рішення та постанова судів попередніх інстанцій в частині відмови ПАТ "НАК "Нафтогаз України" у стягненні з КВП "Краматорська тепломережа" пені в сумі 261 316,06 грн. за неналежне виконання умов договору купівлі-продажу природного газу №4905/1617-БО-6 від
09.11.2016, а також в частині надання відповідачу розстрочки виконання рішення від 13.02.2019 у справі № 905/1885/18.

Статтею 1 Закону визначено, що метою Закону України "Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси" є встановлення додаткових гарантій щодо захисту житлових та майнових прав громадян, які проживають на територіях, де проводиться антитерористична операція, та громадян, які тимчасово переселені в інші населені пункти України з територій, на яких проводиться антитерористична операція. До 31 грудня 2015 року цим громадянам має бути погашена заборгованість із виплат заробітної плати, стипендій, пенсій, що утворилася внаслідок проведення антитерористичної операції, а також встановлено додаткові гарантії захисту житлових та майнових прав громадян, звільнених на підставі зазначених обставин, до моменту їх працевлаштування, за умови отримання ними статусу зареєстрованого безробітного.

Згідно зі статтею 2 Закону встановлено мораторій на час, визначений у Закону України "Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси", на нарахування та стягнення пені та інших штрафних санкцій енергопостачальними компаніями у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси підприємствами - виконавцями/виробниками житлово-комунальних послуг, що надають такі послуги у районі проведення антитерористичної операції.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.05.1998 №747 "Про визначення гарантованих постачальників природного газу" встановлено, що гарантованим постачальником природного газу для промислових споживачів, річний обсяг споживання природного газу яких перевищує 3 млн. куб. метрів, та підприємств, що здійснюють виробництво теплової енергії, є Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", що в установленому порядку отримала ліцензію на постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за регульованим тарифом.

У пункті 5 статуту ПАТ "НАК "Нафтогаз України", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.05.1998 №747 (у редакції, яка діяла на момент прийняття Закону), встановлено, що метою діяльності Компанії є сприяння структурній перебудові нафтової, газової та нафтопереробної галузей, підвищення рівня енергетичної безпеки держави, забезпечення ефективного функціонування та розвитку нафтового комплексу, більш повного задоволення потреб промислових і побутових споживачів у сировині та паливно-енергетичних ресурсах і отримання прибутку.

Пунктом 6 статуту Компанії (в зазначеній редакції) визначено, що предметом діяльності Компанії є, зокрема, постачання природного газу, організація виробництва і постачання електричної та теплової енергії.

Законом України "Про енергозбереження" визначено, що: "енергозбереження" - діяльність (організаційна, наукова, практична, інформаційна), яка спрямована на раціональне використання та економне витрачання первинної та перетвореної енергії і природних енергетичних ресурсів в національному господарстві і яка реалізується з використанням технічних, економічних та правових методів; "паливно-енергетичні ресурси" - сукупність всіх природних і перетворених видів палива та енергії, які використовуються в національному господарстві.

Відповідно до пункту 1.5 ст. 1 Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" енергоносії - це кам'яне і буре вугілля, торф, інші види первинного твердого палива, кам'яновугільні брикети, інші види вторинного твердого палива, буровугільні і торф'яні брикети, газ нафтопереробки, нафтопродукти, природний газ, природні енергетичні ресурси (ядерна, гідравлічна та геотермальна енергія, інші природні ресурси), електрична і теплова енергія.

Тобто природний газ як матеріальний об'єкт - різновид палива, в якому зосереджена енергія, придатна для практичного використання. Отже, це один із видів енергетичних ресурсів.

З урахуванням наведеного, в силу приписів чинного законодавства, Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" є енергопостачальною компанією в розумінні ст. 2 Закону України "Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси".

Враховуючи викладене, виходячи з аналізу наведених норм, колегією суддів відхиляються доводи позивача у касаційній скарзі про те, що суди першої та апеляційної інстанції дійшли посилкового висновку про наділення АТ "НАК " Нафтогаз України" статусом енергопостачальної компанії в розумінні ст. 2 Закону України "Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси".

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (у редакції, чинній на момент прийняття Закону) житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил; виконавець - суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору;

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (у редакції, чинній на момент прийняття Закону) залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються, зокрема, на комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газопостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо).

Місцевий та апеляційний господарські суди зазначили, що відповідач відповідно до своєї господарської діяльності є виробником теплової енергії, транспортує і постачає теплову енергію на потреби виробництва і для централізованого опалення підприємств, установ, організацій та житлового фонду м. Краматорська.

Вказане підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також копіями відповідних НКРЕКП, наявними в матеріалах справи.

Відтак, відповідач є виробником/виконавцем житлово-комунальних послуг та здійснює свою господарську діяльність у м. Краматорськ Донецької області, яке входить до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 № 1275-р.

Надавши оцінку наявним у справі доказам, доводам та запереченням сторін, враховуючи період нарахування пені, встановивши, що позивач є енергопостачальною організацією, а відповідач є виконавцем/виробником житлово-комунальних послуг на території, де проводилася в спірний період часу антитерористична операція, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов вірного висновку щодо поширення на спірні правовідносини, пов'язані із стягненням пені, мораторію, встановленого ч. 2 ст. 2 Закону України "Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси".

Крім того, наведені положення Закону поширюються на правовідносини між енергопостачальними компаніями і виконавцями/виробниками житлово-комунальних послуг і не містять обмежень щодо виду енергетичних ресурсів.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у справі №913/66/18 від
18.01.2019.

З огляду на викладене, колегія суддів не приймає до уваги посилання позивача на необхідність врахування правової позиції, яка наведена Верховним Судом у постанові від 16.10.2018 у справі № 913/65/18.

При цьому, посилання АТ "НАК "Нафтогаз України" на порушення судами попередніх інстанцій ст.ст. 714 ЦК України та ст. 275 ГК України відхиляються колегією суддів, оскільки зазначені норми не регулюють спірні правовідносини.

Враховуючи викладене, аргументи заявника касаційної скарги, наведені в обґрунтування наявності підстав для стягнення з відповідача пені зводяться до неправильного тлумачення наведених вище норм матеріального права і не спростовують обґрунтованих висновків місцевого та апеляційного судів.

6.3. Щодо розстрочки виконання рішення

Відповідно до ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

В обґрунтування заяви про надання розстрочки виконання рішення від 13.02.2019 відповідач посилався на збитковість підприємства, обмеженість матеріальних ресурсів, а також на те, що обставини, які спричинили виникнення заборгованості перед позивачем зумовлені наявною дебіторською заборгованістю споживачів.

Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Судами встановлено, що предметом діяльності відповідача є надання послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання усім категоріям споживачів м. Краматорська Донецької області.

За змістом бухгалтерської довідки №15-02/1260 від 08.11.2018 КВП "Краматорська тепломережа" Краматорської міської ради дебіторська заборгованість за надані послуги теплопостачання по КВП "Краматорська тепломережа" Краматорської міської ради станом на 01.10.2018 року складає 43111,1 тис. грн., в т. ч. населення - 37425,4 тис. грн., пільги - 166,3 тис. грн., субсидії - 5370,9 тис. грн., інші споживачі - 148,5 тис. грн.

Відповідно до копії наявного в матеріалах справи наказу №50 від 29.03.2018, з 1 червня 2018 року по 30 вересня 2018 року, у зв'язку з важким економічним станом відповідача, закінченням опалювального сезону та з метою економії коштів останнім введено режим неповного робочого часу.

Судами встановлено, що основними споживачами природного газу, що постачається відповідачем, є установи і організації, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, підприємство постійно працює по збитковим тарифам та знаходиться у важкому фінансовому становищі, із зазнанням значних збитків, у тому числі внаслідок проведення антитерористичної операції у Донецькій області.

Враховуючи зазначені обставини суди дійшли висновку, що обставини перебування відповідача у стані економічної кризи, у зв'язку з проведенням антитерористичної операції, зокрема, у Донецькій області, які перешкоджають повному відновленню його виробничої діяльності, носять винятковий характер і ускладнюють виконання рішення.

За висновками, викладеними Європейським судом з прав людини у своїх рішеннях, і, зокрема, у рішенні від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України", межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом.

Стосовно системності виконання Європейський суд з прав людини підкреслив, що присудження грошових коштів не надає пом'якшення у виконавчому провадженні, а отже, сама можливість надання відстрочки/розстрочки виконання судового акта повинна носити виключний характер.

Прийнявши до уваги обставини, які ускладнюють одночасне виконання судового рішення - загроза банкрутства одного з базових підприємств з централізованого теплопостачання і можливі у зв'язку з цим негативні наслідки для споживачів житлово-комунальних послуг, суди дійшли обґрунтованого висновку, що у даній справі розстрочення виконання рішення суду здійснюється з метою недопущення погіршення економічної ситуації боржника, а також з метою недопущення невиконання рішення суду на користь кредитора.

Тобто, принцип "справедливої рівноваги" та "справедливого балансу" у розумінні статті 6 Конвенції при частковому задоволенні заяви про розстрочення виконання рішення суду не буде порушено.

Наведеним спростовуються доводи касаційної скарги про те, що норми ст. 331 ГПК України застосовані судами неправомірно.

7. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 308 ГПК України суд касаційної інстанції, за результатами розгляду касаційної скарги, має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (ст. 309 ГПК України).

Матеріали справи свідчать про те, що дотримуючись приписів ст. 86 ГПК України, місцевий та апеляційний господарські суди всебічно, повно і об'єктивно дослідили матеріали справи в їх сукупності, дали вірну юридичну оцінку обставинам справи, і правильно, з дотриманням норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права розглянули спір у справі.

Наведені АТ "НАК "Нафтогаз України" у касаційній скарзі доводи не можуть бути підставами для скасування судових рішень в оскаржуваній частині, оскільки вони спростовуються встановленими у справі обставинами та не доводять порушення або неправильного застосування місцевим та апеляційним судами норм матеріального та процесуального права, а колегія суддів не встановила фундаментальних порушень судами першої та апеляційної інстанції при розгляді спору у даній справі.

Враховуючи викладене, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду дійшов висновку, що постанова Східного апеляційного господарського суду від
13.05.2019 та рішення Господарського суду Донецької області від 13.02.2019 у даній справі в частині відмови у стягненні пені та надання розстрочки виконання рішення прийняті судами у відповідності до фактичних обставин та у відповідності до вимог матеріального права і процесуального права, підстав для їх зміни або скасування не вбачається.

8. Судові витрати

У зв'язку з тим, що суд відмовляє в задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше ухвалені судові рішення, витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги покладається на заявника касаційної скарги.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 309, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 13.05.2019 та рішення Господарського суду Донецької області від 13.02.2019 в частині відмови ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" у стягненні з Комунального виробничого підприємства "Краматорська тепломережа" пені в сумі 261 316,06 грн. та в частині надання розстрочки виконання рішення від 13.02.2019 у справі № 905/1885/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий, суддя Огороднік К. М.

Судді Жуков С. В.

Пєсков В. Г.