ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2020 року

м. Київ

Справа № 911/488/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Пількова К. М.,

секретар судового засідання - Лелюх Є. П.,

за участю представників:

сторін - не з`явилися,

третьої особи - не з`явилися,

розглянув касаційну скаргу Васильківської міської ради на рішення Господарського суду Київської області від 06.03.2019 (суддя Грабець С. Ю.) і постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.12.2019 (головуючий - Чорногуз М. Г., судді Агрикова О. В., Тарасенко К. В.) у справі

за позовом Васильківської міської ради

до Васильківської районної ради,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, - Васильківської центральної районної лікарні,

про визнання незаконними рішень та скасування записів про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. У березні 2018 року Васильківська міська рада (далі - Васильківська міськрада, Міськрада) звернулася до Господарського суду Київської області з позовом до Васильківської районної ради (далі - Васильківська райрада, Райрада) про визнання незаконними рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 02.10.2014 № 16211835 і № 16214312 та скасування записів про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 02.10.2014 за індексними номерами № 16211835 та № 16214312 від 02.10.2014 щодо реєстрації прав власності на дві земельні ділянки (далі - спірні земельні ділянки), розташовані за адресами: місто Васильків, вулиця Декабристів, 87 та вулиця Паризької Комуни, 46, посилаючись на положення статей 327, 386, 387, 393 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 83 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), статті 26 Закону України від 01.07.2004 № 1952-ІV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (далі - Закон № 1952-ІV), статей 19, 24, 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

2. Позовна заява обґрунтовується тим, що спірні земельні ділянки є власністю територіальної громади міста Василькова в особі Васильківської міськради як єдиного органу, уповноваженого представляти інтереси територіальної громади міста Василькова і вибули з власності позивача поза його волею та у спосіб, що суперечить чинному законодавству. Васильківська райрада є органом місцевого самоврядування, що представляє виключно спільні інтереси територіальних громад сіл та селищ Васильківського району, Райрада не наділена повноваженнями представляти інтереси територіальної громади м. Василькова, не може бути власником земельних ділянок, розташованих у межах іншої адміністративно-територіальної одиниці та на яких знаходиться нерухоме майно сфери охорони здоров`я, що є власністю територіальної громади міста Василькова.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Ухвалою Господарського суду Київської області від 19.03.2018 (суддя Христенко О. О.), залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.05.2018 (головуючий - Калатай Н. Ф., судді Дикунська С. Я., Пашкіна С. А.), на підставі пункту 1 частини 1 статті 175 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) відмовлено Васильківській міськраді у відкритті провадження у справі з тих мотивів, що заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства, позаяк вимоги про визнання незаконними рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на майно та скасування записів про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на майно (без майнової вимоги щодо майна) відносяться до юрисдикції адміністративних судів.

4. Постановою Великої Палати Верховного Суду від 02.10.2018 (головуючий - Князєв В. С., суддя-доповідач - Рогач Л. І., судді Антонюк Н. О., Бакуліна С. В., Данішевська В. І., Золотніков О. С., Кібенко О. Р., Лобойко Л. М., Лященко Н. П., Прокопенко О. Б., Саприкіна І. В., Ситнік О. М., Ткачук О. С., Уркевич В. Ю., Яновська О. Г.) касаційну скаргу Васильківської міськради задоволено. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.05.2018 та ухвалу Господарського суду Київської області від 19.03.2018 у справі № 911/488/18 скасовано. Справу № 911/488/18 направлено до Господарського суду Київської області для вирішення питання щодо відкриття провадження у справі.

5. Постанова мотивована тим, що: 1) справи у спорах між органами місцевого самоврядування, що виникають з правовідносин, у яких органи місцевого самоврядування є учасниками цивільних відносин та реалізують повноваження власника майна, не мають ознак публічно-правового спору та належать до юрисдикції господарських судів; 2) з предмета та підстав позову, викладених у позовній заяві, вбачається, що позивач звернувся до суду з цим позовом на захист порушеного (на його думку) права власності на вказані ним земельні ділянки до відповідача як особи, за якою зареєстровано право власності на ті ж самі земельні ділянки, тобто, спір, який виник із майнових відносин приватноправового характеру, та існування якого не залежить від додержання вимог законодавства при здійсненні запису про реєстрацію права суб`єктом державної реєстрації прав; 3) за таких обставин суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про те, що спір про право власності на земельні ділянки між двома суб`єктами цивільних відносин, що не перебувають між собою у відносинах влади та підпорядкування, належить до юрисдикції адміністративних судів та необґрунтовано відмовили у відкритті провадження у цій справі в порядку господарського судочинства.

6. Рішенням Господарського суду Київської області від 06.03.2019, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.12.2019, у задоволенні позову відмовлено повністю.

7. Зазначені рішення та постанова мотивовані посиланням на норми статей 2, 169, 172, 181, 182, 321, 327 ЦК України, статей 12, 83, 92, 125, 126 ЗК України, статей 2, 9, 15 Закону № 1952-ІV, пунктів 1, 3, 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 06.09.2012 № 5245-VІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" (далі - Закон № 5245-VІ) і статей 74, 75, 76, 77, 269 ГПК України, з урахуванням яких суди дійшли висновку про необґрунтованість позовних вимог і недоведеність порушення прав територіальної громади м. Василькова в особі позивача як власника земель комунальної власності з огляду на те, що: 1) судовими рішеннями у справі № 911/448/18 (за участю тих самих учасників) встановлено факт належності комунального майна, що перебуває на праві повного господарського відання та оперативного управління у Васильківської центральної районної лікарні (далі - Васильківська ЦРЛ, Лікарня), Васильківській райраді як суб`єкту права комунальної власності починаючи з 25.09.1992 і цей факт має преюдиціальне значення та не підлягає повторному доказуванню у цій справі; 2) зазначене комунальне майно розташоване на спірних земельних ділянках; 3) на момент передачі спірних земельних ділянок у постійне користування третьої особи землі державної та комунальної власності на законодавчому рівні не були остаточно розмежовані; 4) Міськрада не довела того, що Васильківську ЦРЛ було передано позивачу в порядку розмежування комунальної власності району та міста; 5) право власності Райради на спірні земельні ділянки, реєстраційні дії щодо яких оскаржуються позивачем у межах цієї справи, виникло у відповідача з дня набрання чинності Законом № 5245-VІ, тобто з 01.01.2013, оскільки на вказаних земельних ділянках розташовані об`єкти нерухомого майна комунальної власності, які були передані Васильківській райраді згідно з додатком до рішення виконавчого комітету Київської обласної ради народних депутатів від 27.01.1992 № 11 "Про розмежування майна комунальної власності області" у комунальну власність районних Рад народних депутатів та прийнято у комунальну власність на підставі додатку № 6 "Перелік майна, яке прийнято в комунальну власність району станом на 01.07.1992" до рішення Васильківської райради від 25.09.1992 "Про прийняття майна в комунальну власність району".

Короткий зміст вимог касаційної скарги

8. Не погоджуючись з рішенням місцевого суду і постановою апеляційної інстанції, Васильківська міськрада звернулася з касаційною скаргою, в якій просить зазначені судові рішення скасувати повністю та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

9. В обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на неправильне застосування та порушення судами попередніх інстанцій положень статей 1, 6, 21, 26, 60 та пункту 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", наголошуючи, що: 1) суди не надали належної оцінки копії технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право постійного користування земельними ділянками, затвердженої рішенням Васильківської міськради від 05.12.2008, витягам з Державного земельного кадастру від 04.09.2014, відомостям, зазначеним у державних актах на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ №143309 та ЯЯ 143310, виданих третій особі 05.12.2009; 2) право власності на спірні земельні ділянки за територіальною громадою м. Василькова в особі Васильківської міськради було зареєстровано в момент реєстрації державних актів на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ №143309 та ЯЯ 143310, тобто 05.02.2009; 3) суди залишили поза увагою те, що на відміну від позивача, Васильківська райрада не є окремою територіальною громадою, а є лише органом місцевого самоврядування, що представляє спільні інтереси територіальних громад сіл та селищ Васильківського району, в той час як Міськрада набуває об`єкти саме у комунальну власність територіальної громади м. Василькова.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

10. Відповідач у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення з мотивів, викладених у оскаржуваних судових рішеннях.

Розгляд справи Верховним Судом

11. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.02.2020 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Васильківської міськради на рішення Господарського суду Київської області від 06.03.2019 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.12.2019 у справі № 911/488/18 та призначено розгляд справи у судовому засіданні на 24.03.2020.

12. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.03.2020 відкладено розгляд касаційної скарги Васильківської міськради у зв`язку з прийняттям Кабінетом Міністрів України постанови від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19", якою на усій території України встановлено карантин з 12.03.2020 до 03.04.2020, та зазначено, що про дату і час судового засідання з розгляду цієї касаційної скарги учасників справи буде повідомлено додатково.

13. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.04.2020 визначено 12.05.2020 датою розгляду касаційної скарги Васильківської міськради на рішення Господарського суду Київської області від 06.03.2019 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.12.2019 у справі №911/488/18.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

14. Рішенням Васильківської міськради від 07.03.2008 № 07.106-28-V Васильківській ЦРЛ надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою по оформленню права постійного користування на земельні ділянки під існуючими закладами охорони здоров`я по вулиці Декабристів, 87 та вулиці Паризької Комуни, 46 (вулиця Небесної Сотні, 46) у м. Василькові.

15. Рішенням Васильківської міськради від 05.12.2008 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право постійного користування земельними ділянками по вулиці Декабристів, 87 та по вулиці Паризької Комуни, 46 (вулиця Небесної Сотні, 46), під існуючими закладами охорони здоров`я, надано Лікарні у постійне користування спірні земельні ділянки загальною площею 10,3021 га.

16. 05.02.2009 видано Васильківській ЦРЛ державні акти на право постійного користування земельними ділянками серії ЯЯ № 143309 та ЯЯ № 143310.

У цих державних актах зазначено, що Васильківська ЦРЛ є постійним користувачем спірних земельних ділянок, але інформації про те, що ці земельні ділянки належать на праві власності будь-який особі вказані акти не містять.

17. 04.09.2014 та 26.09.2014 Управління Держземагенства у Васильківському районі Київської області внесло до Державного земельного кадастру відомості про державну реєстрацію спірних земельних ділянок.

18. Рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 02.10.2014 № 16211835 державний реєстратор реєстраційної служби Васильківського міськрайонного управління юстиції Київської області Марченко В. Г. (далі - держреєстратор) здійснив державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, розташовану за адресою: Київська область, м. Васильків, вул. Декабристів, 87, за Васильківською райрадою, відкривши розділ у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційну справу на об`єкт нерухомого майна.

19. Рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 02.10.2014 № 16214312 держреєстратор здійснив державну реєстрацію за Васильківською райрадою права власності на земельну ділянку, розташовану за адресою: Київська область, м. Васильків, вул. Паризької Комуни, 46, відкривши розділ у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційну справу на об`єкт нерухомого майна.

На підставі вказаних рішень до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено оспорювані записи.

20. Наявні у матеріалах справи копії витягів з Державного земельного кадастру на 04.09.2014 про земельну ділянку, кадастровий № 3210700000:04:019:0030, та про земельну ділянку, кадастровий № 3210700000:14:001:0013, у розділі "відомості про право власності/право постійного користування" містить інформацію про те, що: право постійного користування цією земельною ділянкою зареєстровано за Васильківською ЦРЛ; підставою виникнення цих прав є "рішення Васильківської міськради від 05.12.2008 37 сесія 5 скликання"; "документ, що посвідчує право" - "Державний акт від 05.02.2009 ЯЯ № 143310"; "орган, який зареєстрував земельну ділянку" - "Управління Держземагенства у Васильківському районі Київської області"; "дата державної реєстрації земельної ділянки" - "04.09.2014".

21. Наявні у матеріалах справи витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права у розділі "Актуальна інформація про реєстрацію іншого речового права" містять інформацію про те, що: "номер запису про інше речове право: 7203525", державну реєстрацію якого проведено 26.09.2014; "підстава виникнення іншого речового права" - "державний акт на право постійного користування земельною ділянкою, серія та номер ЯЯ № 143310, виданий 05.02.2009, видавник - Відділ земельних ресурсів у м. Василькові"; "підстава внесення запису" - "рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер:16215693 від 02.10.2014"; "вид іншого речового права" - "право постійного користування земельною ділянкою"; "відомості про іншого суб`єкта речового права" - "Васильківська ЦРЛ - правокористувач, Васильківська райрада - власник".

22. Рішенням Господарського суду Київської області у справі № 911/448/18 від 05.06.2018, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.09.2018 та постановою Верховного Суду від 16.01.2019, відмовлено у задоволенні позову Васильківської міськради до Васильківської райради та Васильківської ЦРЛ про визнання незаконним рішення Васильківської райради від 17.05.2007 № 102-09-V "Про затвердження статуту Васильківської центральної районної лікарні", визнання нечинною нової редакції статуту Васильківської ЦРЛ від 2007 року та скасування державної реєстрації статуту Васильківської ЦРЛ у новій редакції від 10.07.2007, номер запису 13561050002000681.

Позиція Верховного Суду

23. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, подані заперечення, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

24. Відповідно до частини 1 статті 321 та статті 327 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. У комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

25. Статтею 328 ЦК України (у редакції, чинній до 28.11.2019) передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

26. Відповідно до пункту "б" частини 2 статті 83 ЗК України у комунальній власності перебувають земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.

27. Пунктом 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що з набранням чинності цим Законом майно, яке до прийняття Конституції України у встановленому законодавством порядку передане державою до комунальної власності адміністративно-територіальних одиниць та набуте ними на інших законних підставах, крім майна, що відчужене у встановленому законом порядку, є комунальною власністю відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст. Майно, передане до комунальної власності областей і районів, а також набуте на інших законних підставах, є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст, управління яким відповідно до Конституції України здійснюють районні і обласні ради або уповноважені ними органи. Відчуження зазначеного майна здійснюється лише за рішенням власника або уповноваженого ним органу. За пропозицією сільських, селищних, міських рад районні, обласні ради повинні приймати рішення про передачу до комунальної власності відповідних територіальних громад окремих об`єктів, спільної власності територіальних громад, які знаходяться на їх території і задовольняють колективні потреби виключно цих територіальних громад.

28. У силу статей 3, 169, 172 ЦК України органи місцевого самоврядування є органами, через які територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов`язки як учасники цивільних відносин.

Органи місцевого самоврядування є юридичними особами і наділяються законодавством України про місцеве самоврядування власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону. Органи місцевого самоврядування в своїй самоврядній діяльності не є підпорядкованими іншим органам місцевого самоврядування.

29. Згідно з пунктами 1, 3, 7, 9 Розділу ІІ (Прикінцеві та перехідні положення) Закону № 5245-VІ цей закон набирає чинності з 1 січня 2013 року. З дня набрання чинності цим Законом землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються, зокрема, земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності відповідної територіальної громади. З дня набрання чинності цим Законом землі державної та комунальної власності в Україні вважаються розмежованими. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки державної та комунальної власності, зазначених у пунктах 3 і 4 цього розділу, здійснюється в порядку, встановленому законом.

30. Відповідно до частин 1, 2 статті 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов`язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

31. Частиною 2 статті 9 Закону № 1952-ІV (в редакції, чинній на час прийняття оспорюваних рішень і внесення оспорюваних записів) передбачено, що для виконання покладених на нього обов`язків державний реєстратор, у тому числі: встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема, відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом), відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах, наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону, наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов`язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав; приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав; у разі потреби вимагає подання передбачених законодавством додаткових документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень; під час проведення державної реєстрації прав, які виникли та зареєстровані в установленому порядку до 01 січня 2013 року, запитує від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які відповідно до чинного на момент реєстрації законодавства проводили таку реєстрацію, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для реєстрації прав та їх обтяжень, якщо такі документи не були подані заявником або якщо документи, подані заявником, не містять передбачених цим Законом відомостей про правонабувача або про нерухоме майно. Органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, до яких надійшов запит, зобов`язані безоплатно в установленому законодавством порядку протягом трьох робочих днів надати державному реєстратору відповідну інформацію, зокрема щодо зареєстрованих речових прав на нерухоме майно, у тому числі земельні ділянки; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими законами України.

32. Згідно з частиною 4 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

33. Дійсно, преюдиціальність - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні суду і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив у законну силу. Суть преюдиції полягає у неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

34. Правило про преюдицію спрямовано не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив у законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження та оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії.

35. Судовими рішеннями у справі № 911/448/18 (між тими самими учасниками справи) встановлено факт, що має істотне значення та не підлягає доведенню під час вирішення цього спору, а саме: власником комунального майна, що знаходиться на праві повного господарського відання та оперативного управління у Васильківської ЦРЛ, починаючи з 25.09.1992 є Васильківська райрада.

36. Колегія суддів зауважує, що ці обставини не заперечуються скаржником, а тому, враховуючи їх та зважаючи на норми пункту "б" частини 2 статті 83 ЗК України і пунктів 1, 3, 7, 9 Розділу ІІ (Прикінцеві та перехідні положення) Закону № 5245-VІ, у подальшому суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що право власності Райради на спірні земельні ділянки, реєстраційні дії стосовно яких оскаржуються Міськрадою у межах цієї справи, виникло у відповідача з дня набрання чинності Законом № 5245-VІ, тобто з 01.01.2013, оскільки на вказаних земельних ділянках розташовані об`єкти нерухомого майна комунальної власності, які були передані Васильківській райраді згідно з додатком до рішення виконавчого комітету Київської обласної ради народних депутатів від 27.01.1992 № 11 "Про розмежування майна комунальної власності області" у комунальну власність районних Рад народних депутатів та прийнято у комунальну власність на підставі додатку № 6 "Перелік майна, яке прийнято в комунальну власність району станом на 01.07.1992" до рішення Васильківської райради від 25.09.1992 "Про прийняття майна в комунальну власність району".

Наведеним повністю спростовується твердження скаржника про те, що право власності на спірні земельні ділянки за територіальною громадою м. Василькова в особі Васильківської міськради нібито було зареєстровано у момент реєстрації державних актів на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ №143309 та ЯЯ 143310, тобто 05.02.2009, оскільки за змістом пунктів 1, 3, 7, 9 Розділу ІІ (Прикінцеві та перехідні положення) Закону № 5245-VІ державну реєстрацію речових прав на земельні ділянки державної та комунальної власності, об`єктивно не можна було здійснити раніше, ніж з часу розмежування земель державної та комунальної власності, тобто не раніше 01.01.2013.

37. Верховний Суд не бере до уваги посилання скаржника на ненадання судами належної оцінки копії технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право постійного користування земельними ділянками, затвердженої рішенням Васильківської міськради від 05.12.2008, витягам з Державного земельного кадастру від 04.09.2014, відомостям, зазначеним у державних актах на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ №143309 та ЯЯ 143310, виданих третій особі 05.12.2009, оскільки, по-перше, згідно з преамбулою та статтею 6 Розділу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) рішеннями Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 25.07.2002 у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України" і від 28.10.1999 у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів. Отже, судове рішення у справі № 911/448/18, яке набрало законної сили та є остаточним, не може бути поставлено під сумнів.

По-друге, зазначені доводи скаржника зводяться передусім до заперечень щодо оцінки судами попередніх інстанцій доказів у справі та до намагань надати перевагу певним доказам перед іншими наявними у справі доказами, натомість відповідно до імперативних вимог частини 2 статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

38. Колегія суддів також відхиляє безпідставні аргументи скаржника про те, що на відміну від позивача, Васильківська райрада не є окремою територіальною громадою, а є лише органом місцевого самоврядування, що представляє спільні інтереси територіальних громад сіл та селищ Васильківського району, в той час як Міськрада набуває об`єкти саме у комунальну власність територіальної громади м. Василькова, оскільки такі доводи суперечать вимогам абзаців 2 і 3 пункту 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", відповідно до яких майно, передане до комунальної власності областей і районів, а також набуте на інших законних підставах, є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст, управління яким відповідно до Конституції України здійснюють районні і обласні ради або уповноважені ними органи. Відчуження зазначеного майна здійснюється лише за рішенням власника або уповноваженого ним органу. За пропозицією сільських, селищних, міських рад районні, обласні ради повинні приймати рішення про передачу до комунальної власності відповідних територіальних громад окремих об`єктів, спільної власності територіальних громад, які знаходяться на їх території і задовольняють колективні потреби виключно цих територіальних громад.

39. Натомість з матеріалів справи не вбачається, судами не встановлено та скаржником не доведено того, що Васильківська ЦРЛ та займані нею на праві постійного користування спірні земельні ділянки задовольняють колективні потреби виключно територіальної громади м. Василькова, а не інших територіальних громад сіл і селищ Васильківського району Київської області.

40. За таких обставин суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про необґрунтованість позовних вимог та недоведеність порушення прав територіальної громади м. Василькова в особі позивача як власника земель комунальної власності внаслідок прийняття держреєстратором оспорюваних рішень і внесення оспорюваних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

41. Разом з тим колегія суддів погоджується з викладеними у відзиві на касаційну скаргу доводами Райради, обґрунтованість та відповідність яких чинному законодавству і фактичним обставинам справи підтверджується наведеними раніше висновками.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

42. Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, місцевий та апеляційний господарські суди дійшли правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

43. Ураховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не отримали підтвердження під час касаційного провадження, не спростовують висновку судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позову, у зв`язку з чим підстав для задоволення касаційної скарги і скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень немає.

Розподіл судових витрат

44. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника.

Ураховуючи викладене та керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Васильківської міської ради залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Київської області від 06.03.2019 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.12.2019 у справі № 911/488/18 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю. Я. Чумак

Судді Т. Б. Дроботова

К. М. Пільков