Історія справи

Постанова ВГСУ від 06.12.2016 року у справі №923/712/14
Постанова ВГСУ від 25.04.2017 року у справі №923/712/14
Постанова ВГСУ від 06.10.2015 року у справі №923/712/14
Постанова ВГСУ від 06.10.2015 року у справі №923/712/14
Постанова ВГСУ від 11.11.2014 року у справі №923/712/14
Ухвала КГС ВП від 14.03.2018 року у справі №923/712/14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2018 року

м. Київ

Справа № 923/712/14

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Жукова С.В. - головуючого, Білоуса В.В., Ткаченко Н.Г.,

розглянувши у порядку письмового провадження без виклику учасників судового процесу касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця Фісуненко-Сердюкової Інни Анатоліївни

на ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 04.10.2017

(колегія суддів: Богатир К.В. - головуючий, Жеков В.І., Мишкіна М.А.)

у справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю М'ясокомбінат "Ювілейний"

до Фізичної особи - підприємця Фісуненко-Сердюкової Інни Анатоліївни

про визнання банкрутом, -

ВСТАНОВИВ:

1. Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 16.04.2015 у справі №923/712/14 здійснено заміну кредитора Новокаховську ОДПІ ГУ Міндоходів у Херсонській області на його правонаступника Новокаховську ОДПІ ГУ ДФС у Херсонській області, провадження у справі в частині вимог Херсонського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів припинено. Затверджено реєстр вимог кредиторів, зокрема, вимоги: Новокаховської ОДПІ ГУ ДФС у Херсонській області - 315 022, 67грн, з яких 141 056, 34 грн - 1 черга, 140 933, 86грн. - 2 черга, 33 032, 47грн. - 3 черга; ПАТ "КБ "Приватбанк" - 373 328, 01грн. - 3 черга, судові витрати 1 218грн. - 1 черга.

2. Не погодившись з даною ухвалою суду, Фізична особа - підприємець Фісуненко-Сердюкова Інна Анатоліївна (далі за текстом - ФОП Фісуненко-Сердюкова І.А.) звернулась до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, з проханням скасувати оскаржувану ухвалу з передачею справи на розгляд суду апеляційної інстанції зі стадії прийняття до провадження апеляційної скарги заявника.

3. Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 04.10.2017 у справі №923/712/14 відмовлено у задоволенні заяви ФОП Фісуненко-Сердюкової І.А. про поновлення строку на подання апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Херсонської області від 16.04.2015 у справі № 923/712/14, повернуто апеляційну скаргу ФОП Фісуненко-Сердюкової І.А. без розгляду.

Короткий зміст оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги без розгляду

4. Суд апеляційної інстанції встановив, що оскаржувана ухвала Господарського суду Херсонської області у справі №923/712/14 прийнята судом 16.04.2015, тобто останній день строку подання апеляційної скарги на вказану ухвалу - 21.04.2015 включно, однак апеляційну скаргу ФОП Фісуненко-Сердюкова І.А. подала 26.09.2017, тобто із пропуском встановленого статтею 93 Господарського процесуального кодексу (далі за текстом - ГПК) України процесуального строку на 2 роки 5 місяців.

5. Одеським апеляційним господарським судом також встановлено, що представник апелянта ФОП Фісуненко-Сердюкової І.А. був присутній у судовому засіданні 16.04.2015, тобто був обізнаний про наявність даної ухвали та щодо суті вирішених судом питань.

6. Враховуючи занадто тривалий термін пропуску встановленого ГПК України строку на апеляційне оскарження (більше двох років) та відсутність поважних причин для його відновлення, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про відмову у задоволенні заяви про поновлення строку на подання апеляційної скарги, а відтак про повернення апеляційної скарги ФОП Фісуненко-Сердюкової І.А. на ухвалу Господарського суду Херсонської області від 16.04.2015 у справі № 923/712/14 без розгляду на підставі п. 4 ч. 1 ст. 97 ГПК України.

7. Ухвала суду апеляційної інстанції обґрунтована положеннями ст. 129 Конституції України, нормами Закону України "Про судовий збір", ст. 53, 93, п. 4 ч. 1 ст. 97 ГПК України (редакція, яка була чинна до 15.12.2017).

Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими доводами особи, яка подала касаційну скаргу

8. ФОП Фісуненко - Сердюкова І.А. звернулась із касаційною скаргою на ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 04.10.2017 у справі №923/712/14, у якій скаржник просить суд її скасувати; передати справу на розгляд суду апеляційної інстанції зі стадії прийняття до провадження апеляційної скарги.

9. В обґрунтування підстав для скасування ухвали Одеського апеляційного господарського суду від 04.10.2017 у справі №923/712/14 скаржник у своїй касаційній скарзі зазначає, що суд апеляційної інстанції безпідставно відмовив у поновленні строку на подання апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Херсонської області від 16.04.2015 у справі № 923/712/14, чим порушив положення ст. 129 Конституції України, ст. 53 ГПК України.

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

10. До Верховного Суду від учасників справи відзиву на касаційну скаргу не подано.

Позиція Верховного Суду

11. Ухвалою Верховного Суду від 12.03.2018 у справі № 923/712/14 задоволено клопотання ФОП Фісуненко - Сердюкова І.А. та поновлено строк на касаційне оскарження ухвали Одеського апеляційного господарського суду від 04.10.2017 у справі №923/712/14; відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ФОП Фісуненко - Сердюкова І.А. на ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 04.10.2017 у справі №923/712/14 та прийнято до розгляду у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

12. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Верховного Суду вважає, що касаційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 04.10.2017 у справі №923/712/14 - без змін, виходячи з наступного.

13. Відповідно ст. 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

14. Суд касаційної інстанції саме в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

15. Оскільки апеляційний господарський суд при прийнятті оскаржуваної ухвали від 04.10.2017 у справі №923/712/14, керувалися нормами ГПК України в редакції до набрання чинності Законом України №2147-VІІІ від 03.10.2017, тобто в редакції Кодексу до 15.12.2017, за таких обставин Верховний Суд, переглядаючи у касаційному порядку оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції, перевіряє правильність застосування судом апеляційної інстанції процесуальних норм, які були чинними на момент прийняття оскаржуваної ухвали.

16. Щодо доводів касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції порушив норми ст.129 Конституції України, ст. 53 ГПК України, колегія суддів зазначає наступне.

17. За змістом положень ст. 55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.

18. Пунктом 8 частини 2 статті 129 Конституції України встановлено серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

19. Відповідно до ч. 1 ст. 93 ГПК України (в редакції Кодексу до 15.12.2017 - чинній на момент подання апеляційної скарги) апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом.

20. Згідно з ч. 1 ст. 53 ГПК України (в редакції Кодексу до 15.12.2017) за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

21. Відповідно до роз'яснень, які містяться у абз. 4, 5 п. 6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу XII ГПК України" № 7 від 17.05.2011 наявність або відсутність підстав для задоволення заяви про відновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги визначається за правилами частини першої ст. 53 ГПК. Про поновлення або про відмову в поновленні пропущеного строку зазначається відповідно в ухвалі апеляційного господарського суду про прийняття апеляційної скарги до провадження (стаття 98 ГПК) або про її повернення (ч.2 ст. 93, п. 4 ч.1 ст. 97 ГПК). При цьому, господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Отже, у кожному випадку, суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

22. Пунктом 4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу XII ГПК України" №7 від 17.05.2011 роз'яснено, що клопотання про відновлення строку подання апеляційної скарги з огляду на приписи статті 53 ГГПК України повинно містити обґрунтування поважності причин пропуску такого строку (за необхідності - з посиланням на відповідні докази, які подаються апеляційному господарському суду на загальних підставах).

23. Як встановлено судом апеляційної інстанції, до апеляційної скарги ФОП Фісуненко - Сердюкової І.А. додана заява про поновлення строку на її подання, обґрунтована перебуванням скаржника в стані стійкої неплатоспроможності та відсутністю на рахунку боржника будь-яких коштів для сплати судового збору.

24. Разом з тим, судом апеляційної інстанції в оскаржуваній ухвалі зазначено, що відсутність грошових коштів не є достатньою підставою для поновлення строку для подачі апеляційної скарги, оскільки Законом України "Про судовий збір" передбачено право особи, яка звертається до суду з апеляційною скаргою порушувати перед судом питання у встановленому законом порядку про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати з врахуванням майнового стану особи.

25. Однак, колегією суддів Одеського апеляційного господарського суду встановлено, що апелянт не надав суду належних доказів щодо використання ним права на подання відповідного клопотання про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати.

26. Таким чином, враховуючи тривалий термін пропуску встановленого ГПК України строку на апеляційне оскарження (більше двох років) та відсутність поважних причин для його відновлення, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про відмову у задоволенні заяви про поновлення строку на подання апеляційної скарги.

27. Положеннями статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства України з 1997 року, кожному гарантується право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

28. Право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

29. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна із сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Рябих проти Росії").

30. При цьому, якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Пономарьов проти України").

31. Враховуючи викладене та встановлені судом апеляційної інстанції обставини, колегія суддів касаційної інстанції вважає правомірним висновок суду апеляційної інстанції про відмову в задоволенні клопотання про відновлення строку на подання апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Херсонської області від 16.04.2015 у справі № 923/712/14 та відповідно про повернення апеляційної скарги на підставі п. 4 ч. 1 ст. 97 ГПК України.

32. Виходячи з викладеного, колегія суддів вважає необґрунтованим доводи скаржника щодо порушення судом апеляційної інстанції при постановлені ухвали від 04.10.2017 у справі № 923/712/14 вимог ст. 129 Конституції України та ст.53 ГПК України.

33. Згідно приписів ст. 309 ГПК України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

34. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів суду касаційної інстанції дійшла до висновку про необхідність відмовити у задоволенні касаційної скарги ФОП Фісуненко - Сердюкової І.А. та залишення ухвали Одеського апеляційного господарського суду від 04.10.2017 у справі №923/712/14 без змін.

35. З огляду на те, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, витрати зі сплати судового збору згідно ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника ФОП Фісуненко-Сердюкову І.А.

Керуючись ст. ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця Фісуненко-Сердюкової Інни Анатоліївни на ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 04.10.2017 у справі №923/712/14 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 04.10.2017 у справі №923/712/14 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий С.В. Жуков

Судді В.В. Білоус

Н.Г. Ткаченко