Історія справи

Постанова КГС ВП від 12.01.2023 року у справі №917/2033/19
Постанова КГС ВП від 12.01.2023 року у справі №917/2033/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2023 року

м. Київ

cправа № 917/2033/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Баранець О. М. - головуючий, Кролевець О. А., Студенець В. І.,

за участю секретаря Низенко В. Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Акціонерного товариства «Укртрансгаз»

на рішення Господарського суду Полтавської області

у складі судді Тимощенко О. М.

від 07.06.2022

та постанову Східного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Хачатрян В. С., Россолов В. В., Шутенко І. А.

від 06.09.2022

за позовом Акціонерного товариства «Укртрансгаз»

до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Полтавагаз»

про стягнення 211 371 564,75 грн заборгованості,

за участю представників:

від позивача: Жирний О.С.,

від відповідача: Гречко С.І.

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

Акціонерне товариство «Укртрансгаз» звернулось до Господарського суду Полтавської області з позовом до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Полтавагаз» про стягнення 211371564,75 грн заборгованості, яка складається з 180803425,21 грн заборгованості за послуги балансування обсягів природного газу, 22869182,17 грн пені, 2066867,13 грн 3% річних та 5632090,24 грн інфляційних втрат.

Позовна заява обґрунтована тим, що відповідач не виконав зобов`язання з оплати послуг балансування по договору транспортування природного газу №1512000727 від 17.12.2015 року, які надані позивачем через не здійснення відповідачем заходів щодо самостійного врегулювання негативних балансів в порядку встановленому Кодексом ГТС.

Короткий виклад обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 17.12.2015 року між Публічним акціонерним товариством «Укртрансгаз» (оператор за договором, позивач у справі) та Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Полтавагаз» (замовник за договором, відповідач у справі) укладено договір транспортування природного газу №1512000727 від 17.12.2015 року (далі договір), згідно п. 2.1 якого оператор надає замовнику послуги транспортування природного газу на умовах, визначених у цьому договорі, а замовник сплачує оператору встановлену у цьому договорі вартість таких послуг.

У пункті 2.3 договору визначено послуги, які можуть бути надані замовнику за цим Договором: послуга замовленої потужності в точках входу та виходу до/з газотранспортної системи (далі - розподіл потужності); послуги фізичного транспортування природного газу газотранспортною системою на підставі підтверджених номінацій (далі - транспортування); послуги балансування обсягів природного газу, які подаються до газотранспортної системи і відбираються з неї (далі - балансування).

Пунктом 2.4 договору передбачено, що обсяг послуг, що надаються за цим договором, визначається підписанням додатка 1 (розподіл потужності) та/або додатка 2 (транспортування) до цього договору.

Приймання-передача газу, документальне оформлення та подання звітності оператору здійснюються відповідно до вимог Кодексу (п. 2.5 договору).

Відповідно до п. 2.6. договору замовник має виконувати вимоги, визначені в Кодексі, подавати газ в точках входу та/або приймати газ у точках виходу в обсягах, встановлених цим договором, протягом погоджених термінів, а також оплачувати послуги на умовах, зазначених у договорі.

Оператор має виконувати вимоги, визначені в Кодексі, приймати газ в точках входу та/або передавати газ у точках виходу в обсягах, встановлених цим договором, протягом погоджених термінів (п. 2.7 договору).

Згідно п. 2.8 договору, додатки 1, 2, 3 є невід`ємною частиною цього договору. При цьому додаток 3 укладається у випадку, коли замовником послуг є оператор газорозподільної системи, прямий споживач, газодобувне підприємство або виробник біогазу.

Відповідно до п. 3.1. договору оператор зобов`язаний, зокрема, своєчасно надавати послуги належної якості; приймати номінації та реномінації, а також заявки на розподіл потужності від замовника відповідно до умов, встановлених Кодексом.

Згідно з п. 3.2 договору оператор має право, зокрема, стягувати із замовника додаткову плату у разі перевищення розміру договірної потужності та/або за недотримання вимог щодо якості газу, який передається ним в газотранспортну систему, в порядку, визначеному цим договором; користуватися іншими правами, передбаченими цим договором та чинним законодавством України, для забезпечення належного надання послуг, а також для виконання обов`язків оператора газотранспортної системи.

Відповідно до п. 4.1 договору замовник зобов`язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі оплачувати вартість наданих йому послуг; дотримуватися обмежень, встановлених цим договором та кодексом, негайно виконувати розпорядження диспетчерської служби оператора; здійснити додаткову оплату оператору у разі перевищення розміру договірної потужності та/або недотримання параметрів якості природного газу, який передається ним в газотранспортну систему, в порядку, визначеному цим договором; реєструвати в Реєстрі споживачів постачальника на інформаційній платформі Оператора споживачів, стосовно яких він є діючим постачальником; здійснити своєчасну та повну оплату за перевищення розміру договірної потужності, додаткову плату за зміну умов (обмежень) використання потужності з обмеженнями, плату за добовий небаланс, плату за нейтральність балансування, додаткову плату у разі недотримання параметрів ФХП газу та плату за несанкціонований відбір природного газу з газотранспортної системи в порядку, визначеному Кодексом та цим договором; здійснити у термін до 5 робочих днів з дня виставлення рахунка оплату вартості добових небалансів, якщо загальна вартість щодобових негативних небалансів протягом звітного газового місяця перевищує загальну вартість щодобових позитивних небалансів замовника протягом звітного газового місяця.

Пунктом 4.2 договору передбачено, що замовник має право, зокрема, замовляти транспортування та одержувати з газотранспортної системи обсяги природного газу, що відповідають його підтвердженим номінаціям/реномінаціям.

За змістом п. 5.4 договору окремим додатком 3 до цього договору між оператором та замовником, який є оператором газорозподільної системи/ прямим споживачем/ газовидобувним підприємством/ виробником біогазу, інших видів газу з альтернативних джерел, визначається перелік комерційних вузлів обліку газу, встановлених на всіх фізичних точках входу/виходу до відповідного замовника.

Відповідно до п. 6.1 договору оператор забезпечує наявність відповідних потужностей в точках входу до газотранспортної системи або в точках виходу з газотранспортної системи згідно з додатком 1 до цього договору (розподіл потужності).

Відповідно до п. 7.1 договору вартість послуг розраховується: розподіл потужності - за тарифами, які встановлюються регулятором; транспортування - за тарифами, які встановлюються регулятором; балансування - за фактичною вартістю, яка визначається відповідно до порядку, встановленого Кодексом.

Згідно з п. 9.1 договору, сторони дійшли згоди, що у разі виникнення у замовника негативного місячного небалансу та неврегулювання ним негативного місячного балансу відповідно до Кодексу в строк до дванадцятого числа місяця, наступного за газовим місяцем, замовник зобов`язаний сплатити оператору за послуги балансування. Негативний місячний небаланс замовникам визначається відповідно до Кодексу.

Вартість послуг балансування за газовий місяць визначається на підставі даних про негативний місячний небаланс замовника за формулою: Вбалансування = БЦГ х К х QБГ, де: БЦГ - базова ціна газу; QБГ - обсяг негативного місячного небалансу замовника послуг транспортування; К - коефіцієнт компенсації, що дорівнює 1,2. При розмірі небалансу до 5% від обсягу природного газу, відібраного з газотранспортної системи, застосовується коефіцієнт, що дорівнює 1 (п. 9.2 договору).

Базова ціна газу визначається оператором відповідно до Кодексу. Оператор визначає базову ціну газу щомісяця в строк до десятого числа місяця, наступного за газовим місяцем, та розміщує її на своєму веб-сайті (п.9.3 договору).

Оператор до чотирнадцятого числа місяця, наступного за газовим місяцем, надає замовнику на його електронну адресу розрахунок вартості послуг балансування та рахунок-фактуру. Замовник зобов`язаний здійснити оплату у строк, що не перевищує п`яти банківських днів (п. 9.4 договору).

Згідно п. 9.5 договору, розбіжності щодо вартості послуг балансування підлягають урегулюванню відповідно до умов цього договору або в суді. До прийняття рішення суду вартість послуг балансування, яку замовник зобов`язаний сплатити в строк, визначений пунктом 9.4 цього договору, визначається за даними оператора.

Відповідно до п. 11.1 договору послуги, які надаються за цим договором, за винятком послуг балансування, оформлюються оператором і замовником актами наданих послуг.

За п. 11.4. договору послуги балансування оформлюються одностороннім актом за підписом оператора на весь обсяг негативного місячного небалансу, неврегульованого замовником відповідно до Кодексу та розділу IX цього договору.

Відповідно до п. п. 13.1, 13.2, 13.5 договору у випадку невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством та цим договором. Сторона, що не виконує умови цього договору та (або) умови Кодексу, зобов`язана в повному обсязі відшкодувати збитки, завдані іншій стороні. У разі порушення замовником строків оплати, передбачених цим договором, замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Згідно з п. 17.1. договору, цей договір набирає чинності з дня його укладення на строк до 31 грудня 2016 року, умови договору застосовуються до відносин сторін, які виникли до його укладення, а саме з 01 грудня 2015 року. Цей договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо не менше ніж за місяць до закінчення строку дії цього договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

Договір транспортування природного газу №1512000727 від 17.12.2015 року підписано та скріплено відтисками печаток сторін.

Також сторонами підписано додаткову угоду №1 від 29.11.2017 до вищевказаного договору, згідно з якою внесено зміни та доповнення у п. п. 8.2, 8.4, 9.4, 10.4, 10.5.

Додатковою угодою № 1 внесено зміни, зокрема, до п. 9.4. договору, згідно якого оператор до чотирнадцятого числа місяця, наступного за газовим місяцем, надає замовнику на його електронну адресу розрахунок вартості послуг балансування та рахунок-фактуру. Замовник, крім вартості послуг, вказаних в абзаці другому цього пункту, зобов`язаний здійснити оплату у строк, що не перевищує п`яти банківських днів. Оплата вартості послуг балансування оператором газорозподільної системи за рахунок виділених субвенцій з державного бюджету на покриття пільг, субсидій та компенсація побутовим споживачам проводиться у строки та за процедурою, передбаченою Порядком перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 року №20, у сумі, що не перевищує вартості послуг розподілу фактично спожитого природного газу зазначеними споживачами за розрахунковий період.

Позивач стверджує, що ним як оператором ГТС було здійснено процедуру алокації та встановлено наявність у відповідача негативних місячних небалансів природного газу в листопаді 2018 року в обсязі 3197,178 тис.куб.м, в грудні 2018 року в обсязі 3410,635 тис.куб.м, у січні 2019 року в обсязі 4011,086 тис.куб.м, та у лютому 2019 року в обсязі 3998,454 тис.куб.м, що підтверджується алокаціями (звітами) ПАТ «Полтавагаз» про поділ фактичного обсягу природного газу за листопад-грудень 2018 року, січень-лютий 2019 року, а також звітами по точках входу/виходу за листопад-грудень 2018 року та січень-лютий 2019 року. Такі обсяги негативних небалансів природного газу виникли у відповідача внаслідок безпідставного відбору ним з газотранспортної системи природного газу для покриття його власних виробничо-технічних витрат без подання таких обсягів природного газу до газотранспортної системи.

Позивач вказує, що у зв`язку з нездійсненням відповідачем заходів щодо самостійного врегулювання негативних небалансів за вказані періоди в порядку, встановленому Кодексом ГТС, позивач надав відповідачу послуги балансування для врегулювання небалансів за вказані періоди на загальну суму 183314474,37 грн, про що були оформлені односторонні акти надання послуг балансування обсягів природного газу:

- №11-18-1512000727- БАЛАНС від 30.11.2018 на суму 44249306,71 грн;

- №12-18-1512000727- БАЛАНС від 31.12.2018 на суму 45850508,72 грн;

- №01-19-1512000727- БАЛАНС від 31.01.2019 на суму 50621066,93 грн;

- №02-19-1512000727- БАЛАНС від 28.02.2019 на суму 42593592,01 грн.

Також позивачем було виписано відповідачу рахунки на оплату послуг балансування обсягів природного газу №11-18-1512000727-БАЛАНС від 30.11.2018 року, №12-18-1512000727-БАЛАНС від 31.12.2018 року, №01-19-1512000727-БАЛАНС від 31.01.2019 року, №02-19-1512000727-БАЛАНС.

Засобами поштового зв`язку позивачем на адресу відповідача направлені із супровідними листами від 14.12.2018 року, від 14.01.2019 року, від 14.02.2019 року та від 14.03.2019 року акти надання послуг балансування обсягів природного газу, рахунки на оплату послуг балансування обсягів природного газу, звіти по точкам входу/виходу та розрахунки вартості послуг балансування. Отримання відповідачем таких документів підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень та виписками з сайту Укрпошти.

Позивач зазначає, що з моменту отримання відповідачем вказаних актів, рахунків на оплату та звітів по точкам входу/виходу у відповідача відповідно до п. 9.4 договору та п. 4 глави 4 Розділу XIV Кодексу ГТС виникли зобов`язання здійснити оплату таких послуг у строк, що не перевищує п`яти банківських днів з дня отримання зазначених документів. Однак, в порушення наведених норм законодавства та умов договору відповідач оплатив лише частину заборгованості в сумі 2 511 049,16 грн та не оплатив заборгованість за послуги балансування на загальну суму 180 803 425,21 грн, чим порушує права та інтереси позивача.

На підставі п. 13.1, 13.5 договору та ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, у зв`язку із несплатою відповідачем заборгованості за послуги балансування позивач нарахував відповідачу пеню за прострочення зобов`язань з оплати послуг балансування у розмірі 22 869 182,17 грн, 3% річних у розмірі 2 066 867,13 грн та інфляційні втрати у розмірі 5 632 090,24 грн.

Короткий зміст рішення та постанови судів попередніх інстанцій

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 07.06.2022 року, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 06.09.2022 року, у справі № 917/2033/19 відмовлено в задоволенні позовних вимог.

Рішення судів мотивовані тим, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявність негативного місячного небалансу у АТ «Оператор газорозподільної системи «Полтавагаз» за спірний період у заявленому розмірі, визначеного з дотриманням вставленого законодавством порядку.

Також зазначили, що із системного аналізу положень законодавства вбачається, що при встановленні факту наявності чи відсутності врегулювання оператором ГТС місячного небалансу та підстав для оплати заявлених вимог, необхідно виходити із доказів, які свідчитимуть про відхилення у функціонуванні ГТС від її звичайного рівня (загроза цілісності ГТС); доказів, які дії були вчинені оператором ГТС з врегулювання небалансу (вчинення балансуючих дій); залежно від результатів вчинення балансуючих дій, оператор ГТС виставляє рахунки за врегулювання небалансів до оплати.

Доводи позивача, що ним були здійснені витрати на закупівлю природного газу, що підтверджуються договорами на закупівлю природного газу (перелік наведено у письмових поясненнях вх.10899 від 30.09.2021 року), а також актами приймання-передачі про закупівлю природного газу у постачальників від 31.07.2018, 31.08.2018, 30.09.2018, 31.10.2018, 30.11.2018, 26.12.2018, 28.01.2019 та 31.01.2019, підтверджують саме закупівлю природного газу (проведення господарської операції купівлі), однак дана інформація не є доказом вчинення саме балансуючих дій шляхом використання послуги балансування за період з листопаду 2018 року по лютий 2019 року та не підтверджує обґрунтовані та реальні витрати позивача, пов`язані із врегулюванням місячних небалансів AT «Полтавагаз», як це передбачено Законом України «Про ринок природного газу» та Кодексом ГТС.

Матеріали справи не містять належних та достатніх доказів, які свідчили б про те, які саме дії були вчинені позивачем з врегулювання небалансу (вчинення балансуючих дій), як того вимагають положення розділу XIII та розділу XIV Кодексу ГТС (не надано інформацію про номінації, алокації в розрізі усіх замовників послуг транспортування та виміряні потоки природного газу, тиск природного газу в газотранспортній системі, тобто докази). Також, оператор ГТС не надав доказів, з яких можна встановити процедуру алокації для визначення обсягів небалансу, та який би підтверджував поділ за певний розрахунковий період фактичного обсягу (об`єму) природного газу, поданого для транспортування в точку входу або відібраного з точки виходу, між усіма замовниками послуги транспортування.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи

Акціонерне товариство «Укртрансгаз» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Полтавської області від 07.06.2022 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 06.09.2022 у справі № 917/2033/19, у якій просило їх скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Підставою касаційного оскарження скаржник вважає наявність випадку, передбаченого пунктом 1, 3, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

В обґрунтування підстави касаційного оскарження судового рішення скаржник зазначив, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми: - пункту 4 і підпункту 2 пункту 7 глави 3 Розділу XIV Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2493, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, та статей 526 530 536 629 Цивільного кодексу України без врахування висновку Верховного Суду щодо застосування таких норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 23.04.2019 у справі № 910/20912/17;

- пункту 10 глави 3 розділу XII, п.п. 1-3 глави 3 розділу XIV Кодексу газотранспортної системи без врахування висновку Верховного Суду щодо застосування таких норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 18.05.2020 у справі № 826/16697/17 та від 06.03.2018 у справі № 917/492/17.

Також скаржником зазначено, що судами попередніх інстанцій не враховано висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах від 14.07.2020 у справі № 923/1064/18, від 17.07.2019 у справі № 906/408/18 та від 09.10.2019 у справі № 922/1382/18, від 18.06.2019 у справі № 912/1558/18, від 13.08.2019 у справі № 925/352/18, в яких судами задоволено позовні вимоги АТ «Укртрансгаз» щодо стягнення вартості послуг балансування, наданих оператором ГТС замовнику послуг транспортування - оператору газорозподільної системи - за наслідком відбору оператором газорозподільної системи з газотранспортної системи обсягів природного газу на ВТВ (виробничо-технологічні витрати) без подання таких обсягів до газотранспортної системи.

Іншою підставою для касаційного оскарження рішень судів попередніх інстанцій скаржником зазначено відсутність висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах щодо застосування пункту 2 розділу XIII Кодексу ГТС у взаємозв?язку з пунктом 3 розділу XIII Кодексу ГТС, пунктом 10 розділу XIII Кодексу ГТС, пунктом 7 глави 3 розділу XIV Кодексу ГТС, що наявність/відсутність загрози цілісності газотранспортної системи не є умовою для надання послуг балансування в разі недотримання замовником послуг підтверджених номінацій, не здійснення самостійного врегулювання небалансів та здійснення відбору природного газу з ресурсу Акціонерного товариства «Укртрансгаз».

А також зазначив про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, а саме пункту 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суди не дослідили зібрані у справи докази.

Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, у якому просив касаційну скаргу Акціонерного товариства «Укртрансгаз» залишити без задоволення, рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.

Зазначив, що відповідно до договору відповідач не домовлявся з позивачем про надання йому природного газу, що відповідно до Кодексу ГТС могло б стати підставою плати за місячний небаланс. Позивач документально не підтвердив реальність вчинення балансуючих дій відповідно до положень Кодексу ГТС. За змістом глави 2 розділу ХІІІ Кодексу ГТС в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин Оператор ГТС надає послуги балансування виключно з метою підтримання звичайного рівня функціонування газотранспортної системи в разі недотримання замовними послуг транспортування своїх підтверджених номінацій. Для того щоб мати підстави для вчинення балансуючих дій, оператору ГТС необхідно щоб існувала загроза цілісності газотранспортної системи, доказів існування такої загрози та понесення реальних витрат на балансування позивачем не надано. Також позивачем не доведено правильності проведеного розрахунку послуг балансування, а саме підстав для застосування коефіцієнту компенсації 1,2.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

Правовідносини з транспортування природного газу та діяльність позивача як оператора газотранспортної системи врегульовані, зокрема, нормами Закону України «Про ринок природного газу» та Кодексом газотранспортної системи, затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг 30.09.2015 № 2493, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 за № 1378/27823 (далі - Кодекс ГТС).

Відповідно до абзацу 20 постановляючої частини постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 788 від 27.07.2018, з врахуванням змін внесених постановами № 1134 від 28.09.2018 та № 1573 від 30.11.2018, Кодекс газотранспортної системи (далі - Кодекс ГТС) до спірних правовідносин застосовується в редакції, що діяла станом на день прийняття цієї постанови.

Відповідно до частини першої статті 32 Закону України «Про ринок природного газу» та пункту 1 глави 3 розділу I Кодексу ГТС оператор газотранспортної системи на підставі договору транспортування природного газу та згідно з умовами, визначеними в цьому Кодексі, надає суб`єктам ринку природного газу:

право користування газотранспортною системою в межах розподілу потужностей на точках входу та виходу;

послуги транспортування природного газу газотранспортною системою в межах договірних потужностей та підтверджених номінацій.

Пунктом 5 глави 1 Розділу І Кодексу ГТС (в редакції, що регулювала спірні правовідносини) визначено, що небаланс - різниця між обсягами природного газу, поданими замовником послуг транспортування для транспортування на точці входу, та відібраними замовником послуг транспортування з газотранспортної системи на точці виходу, що визначається за процедурою алокації (алокація - віднесення оператором газотранспортної системи обсягу природного газу в точках входу/виходу до/з газотранспортної системи по замовниках послуг транспортування (у тому числі в розрізі їх контрагентів (споживачів)) з метою визначення за певний період обсягів небалансу таких замовників).

Пунктами 1, 2 розділу XIІІ Кодексу ГТС визначено, що замовник послуг транспортування зобов`язаний подавати та відбирати до/з газотранспортної системи природний газ в обсягах, які виникають на підставі умов укладених договорів постачання природного газу, договору транспортування природного газу, технічної угоди та підтверджених номінацій.

Замовники послуг транспортування зобов`язані своєчасно врегульовувати свої небаланси. Оператор газотранспортної системи надає послуги балансування виключно з метою підтримання звичайного рівня функціонування газотранспортної системи в разі недотримання замовниками послуг транспортування своїх підтверджених номінацій.

Відповідно до глави 1 Розділу XIV Кодексу ГТС замовник послуг транспортування є відповідальним за виникнення небалансу, у тому числі щодо споживачів, з якими укладені договори постачання, та зобов`язується застосувати всі доступні заходи для його уникнення. При розрахунку небалансу замовників послуг транспортування оператор газотранспортної системи враховує всі обсяги газу у розрізі кожного замовника послуг транспортування, переданого до газотранспортної системи та відібраного з газотранспортної системи, у тому числі у розрізі його контрагентів (споживачів). Перевищення обсягів відібраного природного газу з газотранспортної системи над обсягами переданого природного газу є негативним небалансом, а перевищення обсягів переданого природного газу над обсягами відібраного природного газу - позитивним небалансом. Оператор газотранспортної системи надсилає замовнику послуг транспортування відомості для визначення статусу небалансу замовника послуг транспортування. Відомості про статус небалансу надаються замовнику послуг транспортування за допомогою інформаційної системи.

Відповідно до пункту 1 глави 3 Розділу XIV Кодексу ГТС оператор газотранспортної системи визначає місячний небаланс для кожного місяця як різницю між обсягом природного газу, який замовник послуг транспортування передав у точках входу і отримав з газотранспортної системи у точках виходу за цей газовий місяць.

У разі негативного значення небалансу замовник послуг транспортування до 12-го числа наступного місяця:

здійснює купівлю природного газу в інших замовників послуг транспортування;

здійснює відбір природного газу шляхом подання оператору газосховища балансуючої номінації для врегулювання остатнього небалансу за цей газовий місяць (пункт 4 глави 3 Розділу XIV Кодексу ГТС).

Згідно з підпунктом 2 пункту 7 глави 3 Розділу XIV Кодексу ГТС місячний небаланс, який виник у замовника послуг транспортування та не був врегульований в строк до 12-го числа наступного місяця, врегульовується оператором газотранспортної системи при негативному місячному небалансі - за рахунок надання природного газу замовнику послуг транспортування в рамках послуги балансування для покриття ним неврегульованого обсягу природного газу.

Згідно з умовами укладеного між позивачем та відповідачем договору транспортування природного газу (п. 9.1) сторони також дійшли згоди, що у разі виникнення у замовника негативного місячного небалансу та неврегулювання ним негативного місячного балансу відповідно до Кодексу в строк до дванадцятого числа місяця, наступного за газовим місяцем, замовник зобов`язаний сплатити оператору за послуги балансування. Негативний місячний небаланс замовникам визначається відповідно до Кодексу.

Отже доводи відповідача, що він не домовлявся з позивачем про надання йому природного газу, що відповідно до Кодексу ГТС могло б стати підставою плати за місячний небаланс, а також, що позивач документально не підтвердив реальність вчинення балансуючих дій відповідно до положень Кодексу ГТС свого підтвердження не знаходять.

Главою 4 розділу ХІV Кодексу ГТС встановлено, що розрахунок вартості послуг балансування (ПБ), що були надані замовнику послуг транспортування за місяць, проводиться оператором газотранспортної системи після закінчення газового місяця на підставі даних про місячний небаланс замовника послуг транспортування, що був не врегульований ним відповідно до пунктів 3-5 глави 3 цього розділу. Підставою для проведення розрахунку послуг з балансування є односторонній акт про надання послуг балансування обсягів природного газу, оформлений оператором газотранспортної системи відповідно до умов договору транспортування природного газу. Оператор газотранспортної системи до 14-го числа місяця, наступного за звітним, надає замовнику послуг транспортування односторонній акт про надання послуг балансування на обсяги природного газу, місячного небалансу замовника послуг транспортування, що був не врегульований ним відповідно до пунктів 3-5 глави 3 цього розділу, рахунок на оплату, звіт по точкам входу/виходу замовника послуг транспортування (що має містити деталізацію по споживачах замовника послуг транспортування на точках виходу). Замовник послуг транспортування повинен здійснити оплату у строк, що не перевищує 5 банківських днів з дня отримання ним зазначених документів.

Тобто, за законом та договором достатньою підставою для оплати послуг балансування є існування місячного негативного небалансу, який доводиться алокаціями (звітами), складеними оператором ГТС, на підставі інформації, наданої самим замовником. При цьому зазначена інформація є нерозривно пов`язаною із звітністю сторін щодо надання послуг з транспортування газу безпосередньо.

Кодекс ГТС у розділі ХІІ детально регламентує здійснення алокації (на яких даних ґрунтується, порядок здійснення тощо). Так, у межах процедури алокації передбачено, що підписані щомісячні акти приймання-передачі газу відповідно до положень пункту 2 глави 7 розділу III цього Кодексу, що містять інформацію про щомісячні обсяги природного газу, визначені комерційними вузлами обліку у фізичних точках входу/виходу, поданого до ГТС, є основою для формування інформації, що передається оператору ГТС для здійснення ним алокації (пункт 5 глави 1 розділу ХІІ Кодексу ГТС).

Оплата послуг балансування має бути здійснена замовником у разі надсилання оператором ГТС такому замовнику рахунку на оплату, звіту по точках входу/виходу замовника послуг транспортування (пункти 3 і 4 глави 4 розділу XIV Кодексу ГТС), відсутності доказів самостійного врегулювання небалансу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем, як оператором газотранспортної системи, здійснено алокацію обсягів природного газу, відібраних відповідачем, за результатами чого у останнього виявлені обсяги негативних місячних небалансів, що зафіксовано у односторонніх звітах по точках входу/виходу замовника послуг транспортування за спірні періоди, зокрема газу в листопаді 2018 року в обсязі 3197,178 тис.куб.м, в грудні 2018 року в обсязі 3410,635 тис.куб.м, у січні 2019 року в обсязі 4011,086 тис.куб.м, та у лютому 2019 року в обсязі 3998,454 тис.куб.м.

Позивачем для оформлення наданих відповідачу послуг балансування в межах повноважень визначених в Кодексі ГТС складено односторонні акти про надання послуг балансування обсягів природного газ та надіслано відповідачу супровідними листами від 14.12.2018 року, від 14.01.2019 року, від 14.02.2019 року, від 14.03.2019 року з додатками (рахунками, додатками до актів: розрахунками вартості послуг балансування та звітами по точках входу/виходу відповідача за спірний період).

Позивачем також було здійснено направлення розрахунків вартості послуг та рахунки-фактури за спірні періоди на електронну адресу відповідача, що підтверджується наданими копіями відповідних скріншотів.

Відмовляючи в задоволенні позову, суди попередніх інстанцій обґрунтовували свої висновки тим, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявність негативного місячного небалансу у АТ «Оператор газорозподільної системи «Полтавагаз» за спірний період у заявленому розмірі. Зазначили, що складені позивачем односторонні акти не можуть бути визнані належними доказами на підтвердження визначення змісту, обсягу та відповідно вартості послуг балансування газу, оскільки не дають можливості перевірити, який саме обсяг газу позивач облікував в системі, а відповідач використав за період з листопада 2018 року по лютий 2019 року без подання таких обсягів природного газу до газотранспортної системи та несанкціонованих відборів з газорозподільної системи відповідача природного газу споживачами.

Однак, для правильного вирішення даного спору, за відсутності узгодженої позиції сторін щодо надання послуг балансування судам належить встановити обставини, пов`язані з наданням послуг власне транспортування газу, дослідити складені сторонами на виконання відповідних умов договору акти приймання-передачі природного газу в спірний період, у тому числі з метою встановлення обсягів природного газу, визначених комерційними вузлами обліку у фізичних точках входу/виходу, як то передбачено Кодексом ГТС.

Подібна позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.02.2022 у справі № 918/450/20.

Натомість, судами попередніх інстанцій не перевірено відповідності складених позивачем односторонніх актів щодо послуг балансування за спірний період, розрахунків вартості послуг балансування, наданим відповідачем алокаціям (звітам) за листопад 2018 року - лютий 2019 року, звітам по точкам входу/виходу за цей період, актам приймання-передачі природного газу у віртуальній торговій точці, актам приймання-передачі природного газу між позивачем та відповідачем за спірний період, що були надані позивачем.

Отже, судами попередніх інстанцій не спростовано доводів позивача про те, що спірні обсяги небалансу були підтверджені алокаціями (звітами), одержаними в порядку пункту 3 глави 1 розділу ХІІ Кодексу ГТС позивачем, як оператором газотранспортної системи від відповідача, як оператора газорозподільної системи, які підтверджують, що відбір відповідачем у спірний період з газотранспортної системи наведених обсягів природного газу на власні виробничо-технологічні витрати (ВТВ) не був номінований, тобто, наявне перевищення обсягів відібраного відповідачем природного газу з газотранспортної системи над обсягами переданого ним природного газу у газотранспортну систему у наведених обсягах.

Також суди попередніх інстанцій не встановили який саме обсяг природного газу було віднесено в алокацію на відповідача, і який безпосередньо обсяг природного газу склав небаланс за той чи інший місяць.

Судами попередніх інстанцій помилково здійснено посилання на викладені у постановах Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 916/2090/16 та від 18.06.2019 у справі № 922/1580/18 правові висновки щодо обов`язковості документального оформлення факту надання послуг балансування та їх заявленого обсягу при стягнені сум заборгованості за послуги балансування, обов`язковості з доказової точки зору факту понесення витрат оператора газотранспортної системи, пов`язаних із здійсненням балансування обсягів природного газу у заявлені ним періоди, так само як і розміру заявленої до стягнення вартості послуг балансування.

Оскільки наведені постанови не є такими, що прийняті у подібних правовідносинах. Наведені висновки обумовлені тим, що вимога Кодексу ГТС про проведення розрахунку послуг з балансування на підставі одностороннього акту про надання послуг балансування обсягів природного газу, оформленого оператором газотранспортної системи, була внесена до глави 4 розділу XIV Кодексу газотранспортної системи лише постановою НКРЕКП №615 від 28.04.2017, у той час як матеріали справи не містять відповідного звіту про надані послуги, відповідно до вимог, передбачених положеннями Кодексу газотранспортної системи в редакції, чинній на час виникнення небалансу (до 28.04.2017). А також про недопустимість надання зворотної сили положенням Кодексу ГТС, які набрали чинності з 28.04.2017, та обумовлену цим відсутність правових підстав для здійснення коригування розміру небалансу Товариства по актам, які були складені до 28.04.2017, та по яким вже було здійснено балансування оператором ГТС.

Подібних обставин у справі № 917/2033/19 не встановлено.

Станом на час виникнення небалансу відповідача у спірні періоди у цій справі (після 28.04.2017) згідно з вимогами чинного Кодексу ГТС оператор газотранспортної системи до 14-го числа місяця, наступного за звітним, надає замовнику послуг транспортування односторонній акт про надання послуг балансування на обсяги природного газу, місячного небалансу замовника послуг транспортування, що був не врегульований ним відповідно до пунктів 3-5 глави 3 цього розділу, рахунок на оплату, звіт по точкам входу/виходу замовника послуг транспортування (що має містити деталізацію по споживачах замовника послуг транспортування на точках виходу). Замовник послуг транспортування повинен здійснити оплату у строк, що не перевищує 5 банківських днів з дня отримання ним зазначених документів.

Тобто факт надання послуг балансування підтверджується саме складанням односторонніх актів про надання послуг балансування на обсяги природного газу, місячного небалансу замовника послуг транспортування, що не були врегульовані ним. Такі акти, складені позивачем, підлягали оцінці судом на предмет підтвердження обставин виникнення у відповідача негативних місячних небалансів у визначених у них розмірах.

Крім того, суди попередніх інстанцій, зазначили, що Акціонерним товариством «Оператор газорозподільної системи «Полтавагаз» було укладено договори купівлі-продажу природного газу для виробничо-технологічних витрат з ТОВ «Фірма «ТДК» від 15.02.2016 №010216/Г та з ТОВ «Газова компанія «Інвестсервіс» від 13.03.2019 № 2-02/04/16, за якими згідно з актами приймання передачі здійснювалось постачання природного газу у спірні періоди. Проте судами попередніх інстанцій не встановлено обставин того, чи покривали здійснені за цими договорами поставки природного газу у спірні періоди обсяги небалансу відповідача, в якому розмірі та чи були вони враховані позивачем при складанні односторонніх актів про надання послуг балансування.

За змістом пункту 5 глави 1 розділу I Кодексу ГТС балансування системи - це діяльність, яка здійснюється оператором газотранспортної системи в рамках надання послуг транспортування, що полягає у врівноваженні попиту та пропозиції природного газу у газотранспортній системі, що охоплює фізичне балансування та комерційне балансування.

Фізичне балансування - заходи, що вживаються оператором газотранспортної системи для забезпечення цілісності газотранспортної системи, а саме, необхідного співвідношення обсягів природного газу, що фізично надійшли через точки входу, і обсягів природного газу, фізично відібраного з точок виходу.

Комерційне балансування - діяльність оператора газотранспортної системи, що полягає у визначенні та врегулюванні небалансу, який виникає з різниці між обсягами природного газу, що надійшли через точки входу, і обсягів природного газу, відібраного через точку виходу, у розрізі замовників послуг транспортування, що здійснюється на основі даних, отриманих у процедурі алокації.

Пунктами 1, 2 розділу XIІІ Кодексу ГТС визначено, що замовник послуг транспортування зобов`язаний подавати та відбирати до/з газотранспортної системи природний газ в обсягах, які виникають на підставі умов укладених договорів постачання природного газу, договору транспортування природного газу, технічної угоди та підтверджених номінацій.

Замовники послуг транспортування зобов`язані своєчасно врегульовувати свої небаланси. Оператор газотранспортної системи надає послуги балансування виключно з метою підтримання звичайного рівня функціонування газотранспортної системи в разі недотримання замовниками послуг транспортування своїх підтверджених номінацій.

Відповідно до глави 1 Розділу XIV Кодексу ГТС саме замовник послуг транспортування є відповідальним за виникнення небалансу.

Згідно з підпунктом 2 пункту 7 глави 3 Розділу XIV Кодексу ГТС місячний небаланс, який виник у замовника послуг транспортування та не був врегульований в строк до 12-го числа наступного місяця, врегульовується оператором газотранспортної системи при негативному місячному небалансі - за рахунок надання природного газу замовнику послуг транспортування в рамках послуги балансування для покриття ним неврегульованого обсягу природного газу.

Тобто оператор газотранспортної системи, у разі виникнення у замовника послуг транспортування негативного місячного небалансу, який ним самостійно не був врегульований у встановлений законом та договором строк, надає послугу комерційного балансування для покриття замовником послуг транспортування неврегульованого обсягу природного газу за рахунок надання йому такого обсягу природного газу, виключно з метою підтримання звичайного рівня функціонування газотранспортної системи.

Суди попередніх інстанцій помилково вважали, що при встановленні факту наявності чи відсутності врегулювання оператором ГТС місячного небалансу та підстав для оплати заявлених вимог, необхідно виходити із доказів, які свідчитимуть про відхилення у функціонуванні ГТС від її звичайного рівня (загроза цілісності ГТС), доказів, які дії були вчинені оператором ГТС з врегулювання небалансу вчинення балансуючих дій), залежно від результатів вчинення балансуючих дій, оператор ГТС виставляє рахунки за врегулювання небалансів до оплати.

Виконання оператором газотранспортної системи покладених на нього обов`язків з забезпечення цілісності газотранспортної системи (надання послуг фізичного балансування) відповідно до пункту 3 розділу XIІІ Кодексу ГТС, за відсутності заперечень відповідача щодо належного функціонування газотранспортної системи у спірний період, не входить до предмету доказування у цій справі.

Необхідною умовою для надання оператором ГТС послуг балансування замовнику послуг транспортування природного газу, відповідно до умов пункту 2 розділу XIІІ Кодексу ГТС є недотримання замовниками послуг транспортування своїх підтверджених номінацій, що і підлягало встановленню під час розгляду цієї справи.

Оскільки у разі підтвердження наявності у відповідача у спірні періоди неврегульованого обсягу природного газу та врегулювання ним такого небалансу, шляхом відбору недостатнього обсягу природного газу з газотранспортної системи, саме позивач забезпечує наявність достатнього обсягу природного газу в газотранспортній системі для підтримання її звичайного рівня функціонування та несе витрати на його придбання, що не було враховано судами попередніх інстанцій.

Також слід зазначити, що суди попередніх інстанцій, обґрунтовуючи свої рішення тим, що позивачем не доведено надання відповідачу послуг балансування, вдалися до оцінки правильності проведеного позивачем розрахунку послуг балансування з застосуванням коефіцієнту компенсації 1,2, що є взаємовиключним.

Крім того, суди попередніх інстанцій, з посиланням на висновки проведеної у справі судово-економічної експертизи, зазначили про неможливість перевірки обсягу газу, що був використаний позивачем для надання послуг балансування і, відповідно, визначення його вартості.

Однак, відповідно до приписів статті 104 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Разом з тим, суди попередніх інстанцій не обгрунтували неприйняття акту НКРЕКП № 232 від 03.07.2019 планової перевірки дотримання АТ «Полтавагаз» вимог законодавства та ліцензійних умов з розподілу природного газу, у тому числі за спірний період, оприлюдненого на її вебсайті. Також судами не обгрунтовано підстави неврахування вісновків експертизи з другого, третього, шостого, сьомого та восьмого питання.

Оскільки у разі підтвердження помилковості застосування позивачем в розрахунках коефіцієнту компенсації 1,2 це не звільняє суди від обов`язку визначити коефіцієнт компенсації, що підлягає застосуванню, та визначити вартість послуг з балансування обсягів природного газу.

Загальними вимогами процесуального права визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне та обґрунтоване рішення у справі неможливо.

Згідно з положеннями статті 236 Господарського процесуального кодексу України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судові рішення у цій справі наведеним вимогам не відповідають.

Висновки Верховного Суду

Відповідно до положень статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Згідно з частиною третьою статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

З врахуванням викладеного, оскільки суди першої та апеляційної інстанцій припустилися неправильного застосування приписів Господарського процесуального кодексу України стосовно всебічного, повного і об`єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, а у Верховного Суду відсутня процесуальна можливість з`ясувати дійсні обставини справи, що перешкоджає ухвалити нове рішення у справі, то це відповідно є підставою для їх скасування та передання справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду господарському суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного та об`єктивного встановлення обставин справи, прав та обов`язків сторін, і, залежно від встановленого та відповідно до вимог чинного законодавства, вирішити спір.

Судові витрати

Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат відповідно до частини чотирнадцятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України судом касаційної інстанції не здійснюється.

Керуючись статтями 300 301 308 310 314 315 316 317 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства «Укртрансгаз» задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Полтавської області від 07.06.2022 року та постанову Східного апеляційного господарського суду від 06.09.2022 року у справі № 917/2033/19 скасувати.

3. Справу № 917/2033/19 направити на новий розгляд до Господарського суду Полтавської області.

4. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. Баранець

Судді О.Кролевець

В.Студенець