Історія справи

Ухвала КГС ВП від 18.09.2019 року у справі №905/2018/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2019 року

м. Київ

Справа № 905/2018/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Зуєва В. А. - головуючого, Багай Н. О., Чумака Ю. Я.,

секретар судового засідання - Савінкова Ю. Б.,

за участю представників:

позивача - не з'явився,

відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 25.07.2019 (судді:

Тарасова І. В., Крестьянінов О. О., Пуль О. А.)

і рішення Господарського суду Донецької області від 22.04.2019 (суддя Величко Н.

В. )

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області

до Публічного акціонерного товариства "Укртелеком"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця"

про зобов'язання вчинити певні дії та стягнення ~money0~,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій області (далі? Фонд державного майна України) звернулося до Господарського суду Донецької області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (далі - ПАТ "Укртелеком") про:? зобов'язання вчинити певні дії, а саме: звільнити державне майно шляхом підписання акта приймання-передачі з балансоутримувачем? виробничим підрозділом "Лиманське територіальне управління" Філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - ПАТ "Українська залізниця"); ? стягнення неустойки за час прострочення повернення об'єкта оренди у розмірі ~money1~

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням ПАТ "Укртелеком" обов'язку повернути після закінчення строку дії договору оренди орендоване майно балансоутримувачу шляхом звільнення орендованого приміщення та підписання акта прийому-передачі.

2. Короткий зміст судових рішень у справі

2.1. Рішенням Господарського суду Донецької області від 22.04.2019, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 25.07.2019, змінено найменування третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача? з ПАТ "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" ПАТ "Українська залізниця" на Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця".

Позовні вимоги задоволено частково, зобов'язано ПАТ "Укртелеком" звільнити державне майно - нежитлові вбудовані приміщення загальною площею 33,3 м2, розташовані за адресою: м. Лиман, пров. Телеграфний, 3, шляхом підписання акта приймання-передачі з балансоутримувачем - виробничим підрозділом "Лиманське територіальне управління" Філії "Центр будівельно монтажних робіт та експлуатаційних будівель і споруд" АТ "Українська залізниця". Стягнуто з ПАТ "Укртелеком" на користь державного бюджету неустойку за час прострочення повернення об'єкта оренди у сумі ~money2~ В іншій частині позовних вимог відмовлено.

2.2. Суди дійшли висновку, що враховуючи направлення Фондом державного майна України на підставі частини 2 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", пункту 10.8 договору оренди на адресу відповідача заяви про припинення договору оренди, договір оренди від 30.12.2004 №1636/2004 припинив дію 24.11.2017 у зв'язку зі спливом строку, на який його було укладено.

Оскільки договір оренди припинив свою дію 24.11.2017 і відповідач не повернув орендоване майно за актом приймання-передачі, суди дійшли висновку про наявність підстав для стягнення неустойки за прострочення виконання зобов'язання щодо повернення об'єкта оренди відповідно до частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України.

3. Короткий зміст вимог, викладених у касаційній скарзі

3.1. Не погоджуючись із судовими рішеннями, Фонд державного майна України у касаційній скарзі просить рішення Господарського суду Донецької області від
22.04.2019 і постанову Східного апеляційного господарського суду від 25.07.2019 скасувати у частині відмови у задоволенні позовних вимог. У цій частині ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

3.2. На думку скаржника, суди першої та апеляційної інстанцій неправильно визначили дату припинення дії договору оренди і початок перебігу строку нарахування неустойки за час прострочення повернення об'єкта оренди відповідно до статті 785 Цивільного кодексу України, що, в свою чергу, мало наслідком неправомірну відмову у задоволенні частини позовних вимог.

4. Розгляд касаційної скарги та встановлені судами обставини справи

4.1. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

4.2. Суди попередніх інстанцій установили, що 30.12.2004 між Фондом державного майна України (орендодавець) і ВАТ "Укртелеком" (орендар) укладено договір оренди №1636/2004-24/14-17, відповідно до умов пункту 1.1 якого (у редакції договору про внесення змін від 10.03.2011 №4) орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нерухоме державне майно? нежитлові вбудовані приміщення загальною площею 33,3 м2, розташовані за адресою: м.

Красний Лиман, пр. Телеграфний, 3 та перебувають на балансі Краснолиманського будівельно-монтажного експлуатаційного управління ДП "Донецька залізниця", вартість якого визначено згідно зі звітом про незалежну оцінку станом на
30.06.2004 у сумі ~money3~ Майно передається в оренду з метою розміщення обладнання АТС.

4.3. Відповідно до пункту 2.1 договору орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передачі майна.

4.4. Згідно з пунктом 2.4 договору оренди у разі припинення цього договору майно повертається орендарем балансоутримувачу або юридичній особі, яку визначає орендодавець. Орендар повертає майно балансоутримувачу або юридичній особі, яку визначає орендодавець, аналогічно порядку, встановленому для передачі майна орендарю за цим договором. Майно вважається поверненим орендарем із моменту підписання сторонами, зазначеними в пункті 2.4 цього договору, акта приймання-передачі.

4.5. Відповідно до пункту 2.5 договору оренди обов'язок зі складання акта приймання-передачі покладається на сторону, яка передає майно іншій стороні договору.

4.6. За змістом пункту 5.7 договору оренди орендар зобов'язаний у разі припинення або розірвання договору повернути балансоутримувачу орендоване майно у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати балансоутримувачу збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого майна з вини орендаря.

4.7. Відповідно до пункту 10.1 договору (у редакції договору про внесення змін від 10.03.2011 №4) цей договір укладено строком на 360 днів і діє з 30.12.2004 до 25.12.2005.

4.8. У пункті 10.8 договору оренди встановлено, що його чинність припиняється, зокрема, внаслідок закінчення строку, на який було укладено цей договір.

4.9. На виконання пункту 2.1 договору сторони склали та підписали акт приймання-передавання від 30.12.2004.

4.10. Згідно з додатковою угодою від 15.07.2009 №2 дію договору продовжено до
29.11.2010.

4.11. Згідно з договором від 22.11.2011 №5 про внесення змін до договору оренди від 30.12.2004 №1636/2004 розділ 10 "Строк чинності, умови зміни та припинення договору" доповнено пунктом 10.11:

"10.11. Якщо орендар не виконує обов'язку щодо повернення майна, орендодавець має право вимагати від орендаря сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування майном за весь час прострочення, порядок нарахування та сплати якої передбачено розділом 3 даного договору."

4.12. Суди установили, що строк дії договору оренди неодноразово продовжувався відповідно до статті 764 Цивільного кодексу України.

4.13. При цьому у заяві (від 24.10.2017 вих. №11-05-05771) Фонд державного майна України на підставі частини 2 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та пункту 10.8 договору оренди повідомив відповідача про припинення договору оренди від 30.12.2004 №1636/2004 та висунув вимогу про повернення орендованого майна.

4.14. У листі від 13.06.2018 №11-05-02701 позивач повідомив відповідача про нарахування неустойки у сумі ~money4~ на підставі статті 785 Цивільного кодексу України.

4.15. У зв'язку із невиконанням вимог щодо повернення майна та сплати неустойки позивач направив відповідачу лист від 25.09.2018 №11-05-04447 про нарахування неустойки на підставі статті 785 Цивільного кодексу України у сумі ~money5~

4.16.26.09.2018 Фонд державного майна України звернувся до Виробничого підрозділу "Лиманське територіальне управління" філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" ПАТ "Українська залізниця" із листом від 25.09.2018 №11-05-04455, в якому просив повідомити, чи використовує орендар спірне державне майно.

4.17. ПАТ "Українська залізниця" у листах від 16.04.2018 №11-05-01819, від
09.10.2018 №885/648 повідомила Фонд державного майна України, що орендар - ПАТ "Укртелеком" (договір оренди від 30.12.2004 №1636/2004, строк дії якого закінчився) і надалі користується державним майном - нежитловими вбудованими приміщеннями.

4.18. На підставі установлених фактичних обставин справи суди попередніх інстанцій дійшли висновку про обґрунтованість позовних вимог у частині звільнення державного майна та стягнення неустойки за час прострочення повернення об'єкта оренди у сумі ~money6~

4.19. Проте скаржник не погоджується із висновком господарських судів у частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення неустойки у сумі ~money7~, оскільки, на його думку, суди визначили неправильну дату припинення дії договору оренди.

4.20. Відповідно до статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

4.21. Згідно з статті 759 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

4.22. За змістом частини 1 статті 764 Цивільного кодексу України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Згідно з частиною 2 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

4.23. Частиною 2 статті 291 Господарського кодексу України, зокрема, установлено, що договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено. Аналогічні положення містить частина 2 статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

4.24. Частиною 1 статті 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди. Якщо орендар допустив погіршення стану орендованого майна або його загибель, він повинен відшкодувати орендодавцеві збитки, якщо не доведе, що погіршення або загибель майна сталися не з його вини.

4.25. Відповідно до частин 1 , 2 статті 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

4.26. Законодавство у сфері орендних правовідносин пов'язує припинення обов'язків орендаря з фактом повернення об'єкта договору оренди, тобто з моментом підписання акта приймання-передачі. У разі невиконання обов'язку, передбаченого частиною 1 статті 785 Цивільного кодексу України, цивільним законодавством визначено можливість стягнення неустойки за весь час прострочення виконання зобов'язання щодо повернення об'єкта оренди.

4.27. Разом з тим, матеріали справи не містять доказів того, що станом на день подання позову зазначені акти прийому-передач були підписані, отже, спірне нерухоме майно не звільнено.

4.28. Таким чином, право на стягнення неустойки, передбаченої згідно з частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України, пов'язано із простроченням орендарем виконання зобов'язання з повернення орендованого майна за актом приймання-передачі.

4.29. Ураховуючи неповернення відповідачем орендованого майна за актом-приймання передачі, суди дійшли висновку про наявність підстав для стягнення неустойки згідно з частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України.

4.30. Як установили суди, у договорі від 10.03.2011 №4 про внесення змін до спірного договору оренди сторони визначили інший строк дії договору, передбачений у пункті 10.1 договору.

4.31. Так, на час внесення зазначених змін відповідно до статті 764 Цивільного кодексу України договір діяв до 24.11.2011, проте після таких змін сторони дійшли взаємної згоди продовжити строк дії договору оренди, передбачений у пункті 10.1 договору, до 24.11.2012, тобто на 1 рік.

4.32. При цьому Фонд державного майна України у заяві від 24.10.2017 повідомив відповідача про припинення договору оренди від 30.12.2004 №1636/2004 та повернення майна на підставі частини 2 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" відповідно до пункту 10.8 договору оренди, що підтверджується наявними у матеріалах справи поштовою квитанцією про відправлення разом зі списком згрупованих поштових відправлень рекомендованих листів від 25.10.2017 та рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення від 25.10.2017, відповідно до яких зазначену заяву ПАТ "Укртелеком" отримало 30.10.2017.

4.33. Ураховуючи направлення позивачем на адресу відповідача на підставі частини 2 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та пункту 10.8 договору оренди заяви про припинення договору оренди, колегія суддів погоджується із висновком судів попередніх інстанцій, що договір оренди від
30.12.2004 №1636/2004 припинив дію 24.11.2017 у зв'язку зі спливом строку, на який такий договір було укладено.

4.34. Оскільки договір оренди припинив дію 24.11.2017 і відповідач не повернув орендоване майно за актом приймання-передачі у зазначений термін у спосіб, визначений умовами договору та закону, не надав суду доказів вжиття заходів щодо належного виконання зобов'язання стосовно повернення орендованого майна, суди попередніх інстанцій, ураховуючи наведені норми законодавства, дійшли правомірного висновку про нарахування неустойки з 25.11.2017 у сумі ~money8~ відповідно до частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України.

4.35. З огляду на імперативні положення статті 300 Господарського процесуального кодексу України Верховний Суд не вправі встановлювати обставини, які не були встановлені у рішеннях судів попередніх інстанцій, а його повноваження обмежуються виключно перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та виключно в межах доводів касаційної скарги.

4.36. При цьому, аргументи, наведені у касаційній скарзі, зводяться до власного тлумачення норм законодавства. Водночас, зазначаючи про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального та матеріального права, скаржник фактично вдається до заперечення обставин, установлених судами попередніх інстанцій під час розгляду справи, та спроби переоцінки доказів вже здійсненої господарськими судами.

4.37. За таких обставин Верховний Суд вважає за необхідне касаційну скаргу Фонду державного майна України залишити без задоволення, а оскаржувані рішення місцевого господарського суду та постанову суду апеляційної інстанції? без змін як такі, що відповідають вимогам норм матеріального та процесуального права.

5. Висновки Верховного Суду

5.1. Згідно зі статтею 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному статтею 236 Господарського процесуального кодексу України.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

5.2. Відповідно до статтею 236 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

5.3. За змістом пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

5.4. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення у справі прийнято із додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для їх скасування не вбачається.

5.5. Доводи, викладені у касаційній скарзі, про порушення і неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваних судових рішень не отримали підтвердження, не спростовують обставин, на які послалися суди як на підставу для відмови у позові, ґрунтуються на переоцінці доказів, зібраних у справі, що за змістом статті 300 Господарського процесуального кодексу України не належить до повноважень суду касаційної інстанції, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржених у справі постанови суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції не вбачається.

6. Розподіл судових витрат

6.1. Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 1 частини 1 статті 308, статтями 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області залишити без задоволення.

2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 25.07.2019 та рішення Господарського суду Донецької області від 22.04.2019 у справі №905/2018/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. А. Зуєв

Судді Н. О. Багай

Ю. Я. Чумак