ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2019 року

м. Київ

Справа № 904/4011/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Малашенкової Т.М. (головуючий), Бенедисюка І.М., Селіваненка В.П.,

за участю помічника судді Наумкіної П.В. (за дорученням головуючого судді),

представників учасників справи:

позивача - товариства з обмеженою відповідальністю «МТІ» (далі - ТОВ "МТІ", позивач) - не з'явився,

відповідачів - товариства з обмеженою відповідальністю «Вікотек» (далі - ТОВ "Вікотек", відповідач-1) - не з'явився,

товариства з обмеженою відповідальністю «Люкс Комерція» (далі - ТОВ «Люкс Комерція», відповідач-2, скаржник) - Черненко В.А. (адвокат, посв. № КВ 5555 від 05.02.2015),

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору приватного нотаріус Київського нотаріального округу Кривенчука Сергія Володимировича - не з'явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ТОВ «Люкс Комерція»

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.12.2018 (головуючий - суддя Татарчук В.О.) та

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 02.04.2019 (головуючий - суддя Кузнецова І.Л., судді - Кощеєв І.М., Широкобокова Л.П.)

за позовом ТОВ «МТІ»

до ТОВ "Вікотек",

ТОВ «Люкс Комерція»,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Київського нотаріального округу Кривенчук Сергій Володимирович,

про визнання недійсним договору купівлі-продажу та звернення стягнення на майно,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. ТОВ «МТІ» звернулось з позовом до ТОВ «Вікотек», ТОВ «Люкс Комерція», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Київського нотаріального округу Кривенчук С.В., про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 23.08.2018 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 447032712116, загальна площа 436,4 кв.м., місцезнаходження - проспект Трубників, буд. 25/2, м. Нікополь, Дніпропетровська область).

1.2. 10.09.2018 позивач подав заяву про зміну (доповнення) предмета позову, в якій просив визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 23.08.2018 (реєстраційний номер об'єкта нерухомості 447032712116, загальна площа 436,4 кв.м.), укладений між ТОВ «Вікотек» та ТОВ «Люкс Комерція», посвідчений приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Кривенчуком С.В.; стягнути з ТОВ «Вікотек» суму боргу у розмірі 1 214 818,48 грн шляхом звернення стягнення на майно - об'єкт нерухомості, зазначений у договорі.

1.3. Позовні вимоги з посиланням на приписи статей 203, 204, 215, 234, 626-628, 638 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статті 180 Господарського кодексу України мотивовано тим, що договір купівлі-продажу від 23.08.2018 є фіктивним, тобто таким, який вчинено без наміру створення правових наслідків, зокрема укладений відповідачем-1 з метою унеможливлення виконання в майбутньому рішень суду про стягнення заборгованості за рахунок спірного майна, що є підставою для визнання його недійсним.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції , постанови суду апеляційної інстанції

2.1. Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 17.12.2018, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 02.04.2019, позовні вимоги задоволено частково. Визнано недійсним договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 23.08.2018 укладений між ТОВ «Вікотек» та ТОВ «Люкс Комерція», посвідчений приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Кривенчуком С.В.

2.1.1. Відмовлено в задоволенні позову в частині стягнення з ТОВ «Вікотек» суми боргу у розмірі 1 214 818,48 грн шляхом звернення стягнення на об'єкт нерухомості.

2.1.2. Стягнуто з ТОВ «Вікотек» на користь ТОВ «МТІ» 1 321,50 грн витрат по сплаті судового збору.

2.1.3. Стягнуто з ТОВ «Люкс Комерція» на користь ТОВ «МТІ» 1 321,50 грн витрат зі сплати судового збору.

2.2. Прийняті у справі рішення мотивовані обґрунтованістю позовних вимог у задоволеній їх частині.

2.2.1. Суди дійшли висновку, що укладення договору між ТОВ «Вікотек» та ТОВ «Люкс Комерція» не було спрямоване на реальне настання правових наслідків, які породжуються відповідним правочином, а фактично направлено на приховання майна та ухилення від виконання рішення суду від 26.03.2014 у справі № 910/192/14.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. ТОВ «Люкс Комерція», посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить суд касаційної інстанції оскаржувані судові акти у справі скасувати в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу від 23.08.2019 та прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

4.1. Місцевим та апеляційним господарськими судами:

- помилково застосовано правову позицію Верховного Суду зі справи № 922/2878/17 до спірних правовідносин;

- не враховано фактичні обставини справи, які підтверджують відсутність підстав для визнання договору купівлі-продажу недійсним у зв'язку з його фіктивністю;

- не взято до уваги те, що ТОВ "Люкс Комерція" здійснило два платежі по 25 633,33 грн на виконання умов договору купівлі-продажу, а також почало користуватися спірним майном одразу після його придбання шляхом передачі його в оренду ФОП Фесенку А.А.;

- розглянуто справу з порушенням територіальної юрисдикції.

5. Позиція Позивача

5.1. У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "МТІ заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про їх незаконність та необґрунтованість, і просить скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані рішення та постанову - без змін.

РОЗГЛЯД СПРАВИ ВЕРХОВНИМ СУДОМ

Склад суду касаційної інстанції змінювався відповідно до наявних у справі витягів з протоколів автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 10.07.2019 № 29.3-02/1184 у зв`язку з перебуванням судді Колос І.Б. на лікарняному призначено повторний автоматичний розподіл судової справи № 917/743/18, відповідно до якого визначено склад колегії суддів: Малашенкової Т.М. (головуючий), Бенедисюка І.М., Селіваненка В.П.

6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

6.1. Рішенням господарського суду міста Києва від 26.03.2014 у справі № 910/192/14 позов ТОВ «МТІ» задоволено, стягнуто з ТОВ «Вікотек» на користь ТОВ «МТІ» основний борг у сумі 1 159 400,56 грн, пеню в сумі 77304, 34 грн, три проценти річних у сумі 22921,06 грн., витрати зі сплати судового збору в сумі 25192,52 грн.

6.2. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.05.2014 рішення господарського суду міста Києва від 26.03.2014 у вказаній справі скасовано частково, позов задоволено в частині стягнення з ТОВ «Вікотек» на користь ТОВ «МТІ» з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, основного боргу у сумі 1 159 400,56 грн, пені в сумі 77304,34 грн, трьох процентів річних у сумі 22921,06 грн та витрат зі сплати судового збору в сумі 25192,52 грн.

6.3. Постановою державного виконавця Мойсеєнка В.В. від 10.07.2014 відкрито виконавче провадження № 43959849 на підставі наказу № 910/192/14 від 03.07.2014 про стягнення з ТОВ "Вікотек" (боржник) на користь ТОВ "МТІ" (стягувач) боргу в сумі 1 284 818,48 грн.

6.4. Постановою головного державного виконавця Фещенко І.І. від 23.08.2018 повернуто виконавчий документ стягувачу, припинено чинність арешту майна боржника та скасовано інші заходи примусового виконання рішення.

6.5. 23.08.2018 між ТОВ «Вікотек» (продавець) та ТОВ «Люкс Комерція» (покупець) укладено договір купівлі-продажу нежитлових приміщень.

6.6. Договір посвідчено приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Кривенчуком С.В. та зареєстровано в реєстрі за № 851.

6.7. Відповідно до пункту 1.1 договору продавець у порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов'язується передати у власність покупцю належне продавцеві на праві власності нерухоме майно, зазначене у пункті 1.2 цього договору, з усіма його невід'ємними частинами, а покупець зобов'язується прийняти таке нерухоме майно та оплатити його вартість у порядку та строки, визначені цим договором.

6.8. Нерухомим майном, що відчужується за цим договором, є нежитлове вбудоване приміщення, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 447032712116, загальною площею 436,4 кв.м, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, місто Нікополь, проспект Трубників, буд. 25/2. Опис об'єкта нерухомого майна: нежитлове вбудоване приміщення: приміщення підвалу - сходи І=6,1 кв.м, ліфт ІІ=1,9 кв.м, приміщення ІІІ-4,7 кв.м, приміщення IV =62,0 кв.м, приміщення V=128,6 кв.м., коридор VІ=11,6 кв.м, приміщення VII=15,1 кв.м, приміщення VШ=14,6 кв.м, вбиральня ІХ=3,1 кв.м, приміщення першого поверху - ліфт Х=1,9 кв.м, тамбур 2-1-2,2 кв.м, торговельний зал 2-2=170,3 кв.м, коридор 2-3=9,4 кв.м, приміщення 3-1=4,9 кв.м (пункт 1.2 договору).

6.9. Згідно з пунктом 2.1 договору продаж нежитлового приміщення вчинено за суму 1 538 000 грн, яку покупець зобов'язується сплатити продавцю протягом 5 років з дати укладання нього договору шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на рахунок, який буде зазначений продавцем.

6.10. На виконання умов договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 23.08.2018 ТОВ "Люкс Комерція" було перераховано ТОВ "Вікотек" грошові кошти, а саме: платіжним дорученням № 1711590122 від 26.09.2018 на суму 25 633,33 грн та № 1711590138 - 25 633,33 грн.

7. ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

7.1. ЦК України:

пункт 1 частини другої статті 11:

- підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини;

частина перша статті 202:

- правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків;

частина п'ята статті 203:

- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним;

стаття 204:

- правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним;

частина перша статті 526:

- зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться;

стаття 655:

договір купівлі-продажу, це договір, за яким одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму;

частини перша, третя статті 215:

- підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу;

- якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин);

стаття 234:

- фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином;

- фіктивний правочин визнається судом недійсним;

- правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами;

7.2. Господарський процесуальний кодекс України (далі - ГПК України):

частина перша статті 74:

- кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень;

частина третя статті 74:

- докази подаються сторонами та іншими учасниками справи;

стаття 76:

- належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення;

частина перша статті 77:

- обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування;

частина перша статті 79:

- достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування;

частина третя статті 86:

- суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів);

8. Межі розгляду справи судом касаційної інстанції

8.1. З урахуванням меж розгляду справи судом касаційної інстанції, визначених статтею 300 ГПК України, не можуть бути взяті до уваги аргументи скаржника про необхідність встановлення обставин справи, про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

8.2. Згідно з компетенцією, визначеною законом, Верховний Суд у межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

9. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

9.1. Предметом спору у справі є визнання недійсним зазначеного договору купівлі-продажу та звернення стягнення на майно.

9.2. Розглядаючи касаційну скаргу в межах її доводів, Верховний Суд виходить з основоположної засади судочинства, закріпленої у пункті 9 частини третьої статті 129 та частини першої статті 129-1 Конституції України, а саме обов'язковості судового рішення, тобто судові рішення є обов'язковими для виконання.

9.3. Також Верховний Суд зазначає, що однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України).

9.4. 23.08.2018 між ТОВ «Вікотек» (продавець) та ТОВ «Люкс Комерція» (покупець) укладено договір купівлі-продажу нежитлових приміщень загальною площею 436,4 кв.м, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, місто Нікополь, проспект Трубників, буд. 25/2.

9.5. Основними ознаками фіктивного правочину, з огляду на приписи статей 203, 215, 234 ЦП України, є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) іншого учасника або третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов`язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.

9.6. Фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для вигляду, знаючи заздалегідь, що він не буде виконаний. При вчиненні фіктивного правочину сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином. Причому такі цілі можуть бути протизаконними, або фіктивний правочин може взагалі не мати правової мети. Визнання фіктивного правочину недійсним потребує встановлення господарським судом умислу його сторін.

9.7. Верховний Суд зазначає, що факт невиконання сторонами умов правочину або його часткове невиконання також не робить його фіктивним. Для визнання правочину фіктивним ознака вчинення його лише для вигляду має бути властива діям обох сторін правочину. Якщо одна сторона діяла лише для вигляду, а інша - намагалася досягти правового результату, такий правочин не можна визнати фіктивним.

9.8. У матеріалах справи міститься відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, які підтверджують факт реєстрації 23.08.2018 права власності ТОВ "Люкс Комерція" на об'єкт нерухомого майна загальною площею 436,4 кв.м, за адресою: проспект Трубників, буд. 25/2, м. Нікополь, Дніпропетровська область, на підставі укладеного цього ж дня договору купівлі-продажу.

9.9. У справі також наявні дві копії платіжних доручень на суму 25 633,33 грн кожна, які підтверджують часткове виконання умов договору купівлі-продажу спірного майна в частині сплати його вартості. Водночас, як встановлено судами, зазначені платежі здійснено 26.09.2018 та 10.10.2018, тобто після звернення ТОВ "МТІ" з позовом до суду та порушення провадження у справі № 904/4011/18.

9.10. Крім того у справі міститься копія договору оренди нерухомого майна № ЛК 05/19 від 15.09.2018, укладеного між ТОВ "Люкс Комерція" (орендодавець) та ФОП Фесенком А.А. (орендар).

9.11. За умовами цього договору орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове оплачуване користування нежитлове приміщення, яке розташоване за адресою: вулиця Трубників, буд. 25, м. Нікополь, Дніпропетровська область.

9.12. Акт приймання-передачі об'єкта оренди, визначений пунктом 1.3. Договору, у матеріалах справи відсутній.

9.13. Судами також встановлено, що зазначений договір був укладений також після звернення ТОВ "МТІ" до суду, порушення провадження у цій справі та на виконання умов договору орендарем був здійснений лише один платіж на суму 15 000 грн.

9.14. Доводи скаржника про нез'ясування обставин справи, зокрема, щодо фактичного виконання умов спірного договору його сторонами та відсутність у сторін будь-яких інших намірів, окрім переходу права власності на спірне приміщення від продавця до покупця, колегією суддів Касаційного господарського суду не приймаються, оскільки вказані обставини на підставі матеріалів справи були предметом дослідження судами попередніх інстанцій та їм була надана правова оцінка, яка їх фактично спростовує.

9.15. Встановлення фактичних обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанції. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів згідно з положеннями статті 300 ГПК України.

9.16. Судами правомірно взято до уваги та надано відповідну оцінку наявним у справі доказам у їх сукупності з урахуванням встановлених обставин.

9.17. Таким чином, встановлені господарськими судами попередніх інстанцій обставини вказують на те, що оспорюваний правочин не був спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, свідчать про умисел обох сторін оспорюваного правочину приховати справжні наміри учасників правочину, а саме виведення нерухомості з власності ТОВ "Вікотек", та ухилення від виконання рішення суду від 26.03.2014 у справі № 910/192/14.

9.18. Також відхиляються доводи касаційної скарги щодо помилкового застосування судами правової позиції Верхового Суду, викладеної у постанові від 05.07.2018 у справі № 922/2878/17, з огляду на таке.

9.19. Відповідно до частини першої статті 11 ГПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

9.20. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права (частина шоста статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

9.21. За таких обставин Верховний Суд вважає, що суди попередніх інстанцій при прийнятті рішень у цій справі правильно врахували правову позицію щодо спору, викладену у постанові Верховного Суду від 05.07.2018 у справі № 922/2878/17, в якій Суд зазначив, що цивільно-правовий договір (в тому числі й договір купівлі-продажу) не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення про стягнення боргу, що набрало законної сили. Укладення боржником, проти якого розпочате судове провадження про стягнення боргу, договору купівлі-продажу, і в першу чергу, з тривалою відстрочкою платежу, може свідчити про його недобросовісність та зловживання правами стосовно кредитора, оскільки такий договір купівлі-продажу може порушити майнові інтереси кредитора і бути направлений саме на недопущення звернення стягнення на майно боржника. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які можуть хоч і не порушувати конкретних імперативних норм, але бути недобросовісними та зводитися до зловживання правом.

9.22. Відповідна правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 13.02.2018 у справі №905/3038/16, якою було скасовано постанову суду апеляційної інстанції та залишено в силі рішення суду першої інстанції, оскільки Верховний Суд погодився з висновком місцевого суду, що первинні господарській фінансові документи були укладені і підписані не з метою створення реальних правових наслідків у вигляді переходу права власності, а за для формальної зміни титулу спірного майна з метою його приховання від органів державної виконавчої служби та ухилення від виконання рішень суду щодо стягнення з відповідача грошових коштів.

9.23. Застосування судами попередніх інстанцій правових позицій Верховного Суду у відповідних справах є релевантним, оскільки стосується правової ситуації, яка стала предметом судового розгляду.

9.24. Відповідно до статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

9.25. Враховуючи наведене, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що під час розгляду справи апеляційним та місцевим господарськими судами її фактичні обставини були встановлені на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів в їх сукупності, висновки господарських судів попередніх інстанцій відповідають цим обставинам і їм надано належну юридичну оцінку.

9.26. З приводу доводів касаційної скарги щодо розгляду цієї справи з порушенням територіальної юрисдикції Касаційний господарський суд зазначає таке.

9.27. Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "МТІ" звернулось з позовом до ТОВ "Віктек" та ТОВ "Люкс Комерція" (з урахуванням змін та доповнень позовних вимог) про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 23.08.2018 (місцезнаходження - проспект Трубників, буд. 25/2, місто Нікополь, Дніпропетровська область) та стягнення з ТОВ «Вікотек» суму боргу у розмірі 1 214 818,48 грн шляхом звернення стягнення на майно - об'єкт нерухомості, зазначений у договорі.

9.28. Відповідно до частини третьої статті 30 ГПК України спори, що виникають з приводу нерухомого майна, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов'язані між собою позовні вимоги пред'явлені одночасно щодо декількох об'єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об'єкта, вартість якого є найвищою.

9.29. Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

9.30. Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20.07.2006 зазначив, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі "Занд проти Австрії" висловлено думку, що термін "судом, встановленим законом" у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з [...] питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів [...]".

9.31. З огляду на викладене, враховуючи те, що спір у даній справі є спором з приводу нерухомого майна та те, що місцезнаходженням цього майна є Дніпропетровська область, місто Нікополь, проспект Трубників, буд. 25/2, колегія суддів Касаційного господарського суду Верховного Суду дійшла висновку про те, що суди попередніх інстанцій вірно зазначили, що ця справа відноситься до виключної підсудності та підпадає під ознаки частини третьої статті 30 ГПК України.

10. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

10.1. Звертаючись з касаційною скаргою, Відповідач-2 не спростував наведених висновків попередніх судових інстанцій та не довів неправильного застосування ними норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови для скасування прийнятих ними судових рішень у справі.

10.2. За таких обставин касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу ТОВ "Люкс Комерція" залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення у справі - без змін як такі, що відповідають вимогам норм матеріального та процесуального права.

11. Судові витрати

11.1. Понесені Відповідачем-2 у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на Відповідача-2, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.

Керуючись статтями 300, 308, 309, 315 ГПК України, Касаційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.12.2018 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 02.04.2019 залишити без змін, а касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Люкс Комерція» - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Т. Малашенкова

Суддя І. Бенедисюк

Суддя В. Селіваненко