Історія справи

Ухвала КГС ВП від 15.02.2018 року у справі №911/1382/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2018 року

м. Київ

Справа № 911/1382/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Ткач І.В. - головуючий, Мамалуй О.О., Стратієнко Л.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аерохендлінг"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.09.2017

(головуючий -Дикунська С.Я., судді - Жук Г.А., Мальченко А.О.)

та рішення Господарського суду Київської області від 23.06.2017

(суддя Карпечкін Т.П.)

у справі № 911/1382/17

за позовом Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аерохендлінг"

про стягнення 122 054,80 грн.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Державне підприємство "Міжнародний аеропорт Бориспіль" (далі - ДП "МП Бориспіль") звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аерохендлінг" (далі - ТОВ "Аерохендлінг") про стягнення 122 054,80 грн.

1.2. В обґрунтування таких вимог зазначило про неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором про надання послуг № 02.1.1-23.12-12 від 09.04.2008 щодо повної та своєчасної оплати наданих позивачем послуг, в зв'язку з чим просило стягнути з відповідача 110 385, 48 грн основного боргу, 7 723, 96 грн пені, 834, 70 грн 3% річних та 3 110, 66 грн інфляційних втрат.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

2.1. Рішенням Господарського суду Київської області від 23.06.2017 у справі №911/1382/17 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з ТОВ "Аерохендлінг" на користь ДП "МА "Бориспіль" 110 385,48 грн основного боргу, 7 723, 96 грн пені, 834, 70 грн 3% річних, 3110, 66 грн інфляційних втрат та 1 830, 82 грн витрат по сплаті судового збору.

2.2. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.06.2017 рішення Господарського суду Київської області від 23.06.2017 залишено без змін.

2.3. Розглядаючи справу, судами попередніх інстанцій встановлені такі фактичні обставини.

09 квітня 2008 року між ДП "МА "Бориспіль" (Аеропорт за договором) та ТОВ "Аерохендлінг" (Компанія за договором) укладено Договір про надання послуг №02.1.1-23.13-12 (далі - Договір), за умовами п. 1.1 якого (з урахуванням змін, внесених Додатковими угодами № 7 від 22.12.2014, № 9 від 31.03.2015 та №13 від 25.07.2016) Аеропорт надає, а Компанія отримує та оплачує послуги з використання в терміналах Аеропорту автоматизованої електронної системи спільного користування обладнанням (СUТЕ) через автоматизовані робочі місця (надалі - АРМ) для доступу до систем контролю управління відправками (DCS), а саме: послугу з використання офісних АРМів системи SIТА Аіrport Соnnect СUTE в будівлі № 260; 7 АРМів центрівки; послугу з використання офісних АРМів системи SІТА Аіrport Соnnect СUTE в будівлі перонних бригад, кімната № 95; 2 АРМи старшого агенту; 1 АРМ начальника зміни; послугу з використання АРМів системи SІТА Аіrport Соnnect СUTE в терміналі "D"; 4 АРМи розшуку багажу (далі разом - Послуги).

Послуги надаються для здійснення діяльності з обслуговування пасажирів в Аеропорту (п.1.2 Договору).

Положеннями п.3.1.2 Договору (в редакції Додаткової угоди № 9 від 31.03.2015) сторони погодили, що вартість послуги із забезпечення реєстрації пасажирів (надання стійки реєстрації та/або кіоску самореєстрації пасажирів Common Use Self Service (CUSS) і використання телекомунікаційних послуг SІТА Аіrport Соnnect становить 6,25 грн (без урахування ПДВ) за одного відправленого пасажира (дана вартість не застосовується до транзитних пасажирів).

На підставі облікових документів, визначених у п. 3.3 Договору (в редакції Додаткової угоди № 5 від 28.07.2014), Аеропорт щомісячно до 10-го числа місяця, що слідує за звітним, виставляє Компанії рахунки та Акти за надані послуги. Компанія зобов'язана самостійно отримати такі рахунки та Акти в бухгалтерії Аеропорту до 15-го числа місяця, що слідує за звітним, та сплатити їх протягом 5 (п'яти) робочих днів з дати отримання рахунку. Сторони домовились, що датою отримання рахунка та Акта буде вважатися кожне 15-е число місяця, що слідує за звітним, незалежно від дати його фактичного отримання (п. 3.4 Договору в редакції, викладеній у Додатковій угоді № 5 від 28.07.2014).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем на виконання умов договору в грудні 2016 надано відповідачу визначені Договором послуги, що підтверджується Відомістю про надання послуг із забезпечення реєстрації пасажирів ТОВ "Аерохендлінг" в період з 01.12.2016 по 01.01.2017 та Актом приймання-здачі виконаних послуг від 31.12.2016, які підписані уповноваженими представниками сторін без будь-яких зауважень зі сторони відповідача.

Для оплати наданих в грудні 2016 послуг позивачем було виставлено, а відповідачем 12.01.2017 самостійно отримано в бухгалтерії позивача рахунок-фактуру від 10.01.2017 №171/13 на загальну суму 196 837,50 грн.

За умовами п. 2.2.1 Договору Компанія (відповідач) зобов'язана своєчасно здійснювати розрахунки за надані за Договором послуги.

Положеннями п. 3.4 Договору (в редакції, викладеній у Додатковій угоді № 5 від 28.07.2014) сторони погодили, що на підставі облікових документів, визначених п. 3.3 Договору (в редакції Додаткової угоди № 5 від 28.07.2014) Аеропорт щомісячно до 10-го числа місяця, що слідує за звітним, виставляє Компанії рахунки та Акти за надані послуги. Компанія зобов'язана самостійно отримати такі рахунки та Акти в бухгалтерії Аеропорту до 15-го числа місяця, що слідує за звітним, сплатити їх протягом 5 (п'яти) робочих днів з дати отримання рахунку. Сторони домовились, що датою отримання рахунку та Акту буде вважатися кожне 15-е число місяця, що слідує за звітним, незалежно від дати його фактичного отримання.

Оскільки послуги за Договором були повністю та належним чином надані позивачем та прийняті відповідачем, що підтверджується підписаними сторонами Відомістю про надання послуг із забезпечення реєстрації пасажирів ТОВ "Аерохендлінг" в період з 01.12.2016 по 01.01.2017 та Актом приймання-здачі виконаних послуг від 31.12.2016, то вархувавши умови п. 3.4 Договору (в редакції, викладеній у Додатковій угоді № 5 від 28.07.2014), суди зазначили, що граничний строк сплати виставленого позивачем рахунку-фактури від 10.01.2017 №171/13 припадав на 20.01.2017 (включно), відтак відповідач за умовами Договору та приписами чинного законодавства зобов'язаний оплатити надані позивачем послуги.

Проте, всупереч наведеному відповідач розрахунку за надані позивачем послуги належним чином не провів, оплатив їх лише частково на загальну суму 86 452,02 грн, відтак, у нього утворилась заборгованість в розмірі 110 385,48 грн, що й стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

2.4. Суди дослідили, що заперечуючи проти позову, відповідач вказував, що його зобов'язання за Договором на суму 110 385,80 грн (в тому числі ПДВ) припинені шляхом зарахуванням зустрічних однорідних вимог на підставі статті 601 Цивільного кодексу України.

При цьому, як зазначили суди, відповідач не заперечує факту надання позивачем послуг за Договором та виникнення зобов'язань щодо їх оплати, а також визнає факт часткової оплати ним виставленого позивачем рахунку-фактури №171/13 від 10.01.2017 на суму 86 452,02 грн та зазначає, що решту коштів в розмірі 110 385,48 грн зарахував в рахунок погашення боргу позивача перед відповідачем, який виник в ході виконання укладеної між сторонами Генеральної угоди про комерційне виконання послуг з наземного обслуговування № 37.1-14/4-02 від 30.05.2014 (далі - Угода), за якою позивач надавав відповідачу додаткові та спеціальні послуги, а саме з організації зберігання багажу у камері незапитаного багажу.

За твердженнями відповідача заборгованість позивача виникла у зв'язку з виявленою відповідачем надмірною оплатою послуг по зберіганню багажу за період з червня 2015 по вересень 2016 на суму 249 810,00 грн, тому листом №12-85614.09.2016 він звертався до позивача, в якому повідомив про надмірно сплачені кошти за послугу по зберіганню багажу та запропонував надати первинні документи, які підтвердили б замовлення та надання послуги по зберіганню багажу, якщо така надавалася.

В подальшому листами №12-932 від 03.10.2016 та №12-971 від 12.10.2016 відповідач повторно звертався до позивача з вимогою про повернення надмірно сплаченої суми в розмірі 249 810,00 грн за послугу по зберіганню багажу, проте позивач вказаних грошових коштів відповідачу не повернув, у зв'язку з чим відповідач вважає, що у позивача виникло перед ним грошове зобов'язання на суму 249 810,00 грн.

Листом №12-1337 від 13.01.2017 відповідач повідомив позивача про зарахування зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а саме, зобов'язання позивача щодо повернення надмірно сплачених коштів за послугу по зберіганню багажу на суму 249 810,00 грн, які зпоміж іншого були зараховані як часткова оплата рахунку-фактури № 171/13 від 10.01.2017 на суму 110 385,80 грн.

2.5. Задовольняючи позовні вимоги Аеропорту, суди попередніх інстанцій зазначили, що для зарахування зустрічних однорідних вимог необхідно, щоб сторони одночасно брали участь у двох зобов'язаннях, і при цьому кредитор в одному зобов'язанні був боржником в іншому зобов'язанні. Проте, дослідивши зміст зобов'язань сторін, які відповідач вважає зустрічними, суди дійшли висновку, що позивач в обох випадках є виконавцем послуг, а відповідач за обома правочинами зобов'язаний їх оплачувати. Питання щодо повернення переплати ґрунтується безпосередньо не на досягнутих сторонами домовленостях, а свідчить про наявність спору, який підлягає вирішенню в судовому порядку у випадку, якщо він не буде врегульований сторонами самостійно.

Відповідні зобов'язання лише пов'язані з виконанням Генеральної угоди про комерційне виконання послуг з наземного обслуговування № 37.1-14/4-02 від 30.05.2014, однак виникли з інших підстав (надміру сплачених коштів).

2.6. Суди зазначили, що відповідачем не надано суду доказів вирішення відповідного спору щодо наявності у позивача зобов'язання з повернення коштів, не заявлено відповідної вимоги і в зустрічному позові, що свідчить про спірність зустрічних зобов'язань позивача.

2.7. Крім цього, вищенаведений спір щодо наявності зобов'язань позивача за Угодою полягає не лише в факті здійсненого на його користь платежу, який відповідач вважає надмірним, а передбачає необхідність дослідження зобов'язань сторін за Угодою та визначення наявності чи відсутності підстав для спірного платежу в межах дійсних зобов'язань сторін. Необхідним у зв'язку з цим є дослідження порядку надання послуги та нарахування плати за зберігання незапитаного багажу, що передбачає необхідність дослідження всіх фактичних обставин господарських взаємовідносин за Угодою.

Враховуючи підписання відповідачем без зауважень актів наданих йому послуг за Угодою, які породжують підстави для їх оплати, питання щодо повернення коштів підлягає вирішенню виключно по суті відповідних вимог відповідача чи за його позовом.

2.8. Оскільки захист прав здійснюється судом в межах позовного провадження по суті розгляду позовних вимог, за наслідками яких вирішується спір, передбачена статтею 601 Цивільного кодексу України заява не є способом вирішення спору і наявність чи відсутність заборгованості позивача підлягає встановленню в межах захисту відповідних прав відповідача (за його позовом). Відповідно, за відсутності заявленого відповідачем зустрічного позову про наявність зустрічної заборгованості позивача, відповідні обставини щодо господарських взаємовідносин сторін за Угодою не підлягають дослідженню в матеріалах цієї справи.

2.9. Суди також зазначили, що строк виконання зобов'язання відповідача за Договором припадав на 20.01.2017 (включно), в той час, як заява про зарахування відповідачем датована 13.01.2017, надіслана і отримана позивачем 17.01.2017, тобто до настання строку виконання зобов'язання відповідача.

Таким чином, на момент складення відповідної заяви та її надіслання позивачу, строк виконання зобов'язання відповідачем, який є встановленим, ще не настав, що свідчить про відсутність підстав для зарахування зустрічних вимог за заявою відповідача від 13.01.2017. Тоді як доказів звернення до позивача із заявою про зарахування після настання строку виконання зобов'язання за Договором відповідачем не надано.

Отже, суди дійшли висновку, що правові підстави для припинення зобов'язань за Договором на спірну суму 110 385,80 грн (в тому числі ПДВ) шляхом зарахуванням зустрічних однорідних вимог відсутні.

2.10. Відтак, перевіривши правильність здійснених позивачем нарахувань суми основного боргу за Договором, пені, 3% та інфляційних, суди дійшли висновку про їх обґрунтованість, зазначивши, що їх розмір доведений належними та допустимими доказами, що свідчить про наявність підстав для задоволення позовних вимог Аеропорту у повному обсязі.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи

3.1. Не погоджуючись з вищезазначеними рішенням та постановою, ТОВ "Аерохендлінг" звернулось до суду з касаційною скаргою, в якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.09.2017 та рішення Господарського суду Київської області від 23.06.2017 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ДП "МА "Бориспіль" відмовити повністю Стягнути з позивача на користь відповідача 2013,91 грн та 2196,99 грн судових витрат, понесених у справі №911/1382/17.

3.2. В обгрунтування зазначених вимог скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій порушили приписи ст.601 та ст.602 Цивільного кодексу України, що згідно з доводами відповідача знайшло свій прояв у такому.

3.2.1. Матеріали справи не містять доказів відносно того, що односторонній правочин (лист відповідача від 13.01.2017 №12-1337 про зарахування однорідних вимог) визнавався недійсним у встановленому порядку чи що його недійсність прямо встановлена законом або щодо його дійсності існує судовий спір.

Отже, на думку скаржника, суди безпідставно не взяли до уваги факт припинення зобов'язань, що призвело до неправильного вирішення спору у справі.

3.2.2. Скаржник наполягає на тому, що під час розгляду справи судами попередніх інстанцій обставин, які б свідчили про неможливість зарахування зустрічних вимог, що виникли між позивачем та відповідачем з Договору та Угоди, встановлено не було.

3.2.3. Згідно з доводами відповідача подача заяви про зарахування припиняє зобов'язання і будь-які заперечення іншої сторони проти такого зарахування не відміняють факту припинення зобов'язань та не відновлюють їх.

3.2.4. Таким чином, ТОВ "Аерохендлінг" вважає, що оскільки односторонній правочин (заява про зарахування, що була ним подана) не визнавався недійсним і його недійсність прямо не встановлена законом, зобов'язання відповідача щодо оплати рахунку-фактури за грудень 2016 року №171/13 від 10.01.2017 на загальну суму 196 837,50 грн виконані та припинені шляхом зарахування та часткової оплати.

3.3. Скаржник також посилається на те, що висновок суду апеляційної інстанції про ненастання строку виконання зобов'язання відповідача не відповідає обставинам справи та нормам ст.ст.253, 530, 601 Цивільного кодексу України.

3.4. Відповідач вважає, що суди порушили приписи п.1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України, не припинивши провадження у справі, оскільки спір у цій справі не підлягає вирішенню у господарських судах України.

В аспекті зазначеного скаржник посилається на п.10.3 Угоди, згідно з яким спори, що виникають з Угоди або у зв'язку з нею, підсудні арбітражу м. Стокгольм (Швеція) згідно з Регламентом арбітражу Арбітражного інституту Торгової палати м. Стокгольм.

3.5. У відзиві на касаційну скаргу ДП "МА "Бориспіль" просить рішення Господарського суду Київської області від 23.06.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.09.2017 залишити без змін як такі, що прийняті з дотриманням норм матеріального і процесуального права України.

3.5.1. Позивач зазначає, що з 01.02.2008 між ним та відповідачем існують господарські зобов'язання в розумінні ст.ст.173, 174 Господарського кодексу України у сфері надання та отримання послуг на умовах, визначених Договором. На виконання своїх зобов'язань за таким Договором позивач у грудні 2016 року надав, а відповідач, в свою чергу, прийняв, проте належним чином не оплатив, послуги із забезпечення реєстрації пасажирів ТОВ "Аерохендлінг" у період з 01.01.2016 по 01.01.2017. Тому така заборгованість правомірно стягнута судами попередніх інстанцій.

3.5.2. Стосовно доводів скаржника про наявність переплати за отримані на умовах Угоди послуги позивач зазначає, що такі аргументи скаржника є безпідставними, оскільки вони не підтверджуються належними доказами, що містяться у справі.

3.5.3. Відтак, позивач вважає, що дії відповідача, які той визначає як вчинення ним одностороннього правочину із зарахування зустрічних однорідних вимог, не відповідають жодній з умов, наявність яких є обов'язковою для проведення такого зарахування.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

4. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

4.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

4.1.1. Відповідно до частини 1 ст. 300 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній з 15.12.2017), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

4.1.2. За приписами частини 2 ст.300 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

4.1.3. З урахуванням визначених меж розгляду справи судом касаційної інстанції, не можуть бути взяті до уваги аргументи скаржника про неправильну оцінку судами попередніх інстанцій документів, що містяться у матеріалах справи, необхідність надання повторної оцінки доказам у справі та повторного встановлення фактичних обставин справи.

4.2. Щодо суті касаційної скарги

4.2.1. За приписами ч. 2 ст.11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України ( п. 2 ч. 1 ст.193 Господарського кодексу України).

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

4.2.2. Відповідно до ст.601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Дійсно, як правильно вказує скаржник, наявність заперечень однієї сторони не є перешкодою для проведення зарахування зустрічних однорідних вимог за заявою іншої сторони.

Проте припинення зобов'язання зарахуванням можливе лише за умов однорідності та безспірності зустрічних вимог сторін. Адже, за відсутності безспірності вимог відповідний спір має бути вирішений у судовому порядку з дотриманням вимог процесуального закону.

4.2.3. Як зазначено у п.п. 2.7, 2.8 цієї постанови, судами встановлено, що між позивачем та відповідачем існує неузгодженість відносно розміру виконаних зобов'язань за зустрічними однорідними вимогами, тобто, відсутня безспірність заявлених однорідних вимог.

Суди обґрунтовано вказуються на те, що взаємозалік зустрічних однорідних вимог передбачає наявність документально підтвердженого боргу однієї сторони перед іншою. Якщо наявність боргу не підтверджена належними доказами (тобто такі вимоги не є безспірними), відсутні підстави для проведення взаємозаліку.

Судами попередніх інстанцій досліджено, що в обґрунтування наявної переплати на загальну суму 249 810,80 грн за послуги, надані позивачем відповідачу за умовами Угоди, останній посилається лише на результати внутрішньої контрольно-ревізійної роботи та не надає інших належних та допустимих доказів в підтвердження цієї переплати.

Тобто суди обґрунтовано вказали, що оскільки відповідач не надав доказів вирішення відповідного спору щодо наявності у позивача зобов'язання з повернення коштів, не заявляв відповідної вимоги у зустрічному позові, що додатково свідчить про спірність зустрічних зобов'язань позивача, то спір з цих правовідносин передбачає необхідність дослідження зобов'язань сторін за Угодою та визначення наявності чи відсутності підстав для спірного платежу в межах дійсних зобов'язань сторін.

В такому випадку доводи скаржника про те, що зобов'язання сторін припинились на підставі поданої ним заяви про зарахування, є непереконливими та ґрунтуються на помилковому тлумаченні норм чинного законодавства, а також спрямовані на переоцінку обставин справи, що не є компетенцією суду касаційної інстанції відповідно до зазначеної вище ст.300 Господарського процесуального кодексу України.

4.2.4. Предметом спору у справі є вимоги позивача про стягнення забогованості за надані послуги відповідачу за Договором, який за своєю правовою природо є договором про надання послуг.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з приписами ст.903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки, в порядку, які встановлені договором.

Обов'язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Тобто обов'язок доказування покладається на сторони. Докази повинні бути належними та допустимими.

Суди попередніх інстанцій, діючи в межах наданих їм повноважень, встановили, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за Договором в розмірі 110 385, 48 грн позивачем доведені належними та допустимими доказами.

Крім того, суди вказали, що у зв'язку із простроченням відповідачем грошового зобов'язання зі сплати заборгованості, позивачем обґрунтовано нараховані та заявлені до стягнення з відповідача 7 723, 96 грн пені, 834, 70 грн 3% річних та 3 110, 66 грн інфляційних втрат. Відповідач зазначених висновків судів не спростував.

4.2.5. Стосовно посилання скаржника на порушення судами попередніх інстанцій приписів ст.80 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній на момент розгляду справи судами попередніх інстанцій), суд касаційної інстанції вважає, що суди правомірно відхилили такі доводи відповідача, оскільки спір у справі стосується вимоги позивача про стягнення заборгованості за Договором, у якому відсутні арбітражні застереження та будь-які перешкоди щодо їх розгляду в загальному судовому порядку.

Відтак, доводи скаржника в цій частині є безпідставними та такими, що не можуть бути прийняті до уваги судом касаційної інстанції.

4.2.6. Отже, звертаючись з касаційною скаргою, відповідач не спростував висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо наявності правових підстав для задоволення позову та не довів неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови для скасування прийнятих ними судових рішень.

5. Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги.

5.1. Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

5.2. З огляду на зазначене вище, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги ТОВ "Аерохендлінг" без задоволення, а постанови Київського апеляційного господарського суду від 26.09.2017 та рішення Господарського суду Київської області від 23.06.2017 - без змін.

6. Судові витрати

6.1. Зважаючи на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов'язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аерохендлінг" залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.09.2017 та рішення Господарського суду Київської області від 23.06.2017 у справі №911/1382/17 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І. Ткач

Судді О. Мамалуй

Л. Стратієнко