Історія справи

Постанова ВГСУ від 12.01.2016 року у справі №5015/5293/11
Ухвала КГС ВП від 19.02.2018 року у справі №5015/5293/11

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2018 року

м. Київ

Справа № 5015/5293/11

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Ткаченко Н.Г. - головуючого, Білоуса В.В., Жукова С.В.,

за участю секретаря судового засідання Гаращенко Т.М.

за участю: ліквідатора - арбітражного керуючого Сольського В.С., представника кредитора ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу кредитора ОСОБА_7

на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 11.10.2017

та ухвалу Господарського суду Львівської області від 21.06.2017

у справі № 5015/5293/11

про банкрутство Приватного підприємства "Вокс-ЛВ"

за заявою про витребування майна з чужого незаконного володіння, -

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою від 27.10.2011 порушено провадження у справі №5015/5293/11 про банкрутство Приватного підприємства "Вокс-ЛВ" у порядку, встановленому ст.51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Постановою суду від 09.11.11 у справі №5015/5293/11 ПП "Вокс-ЛВ" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

20.03.2017 ліквідатором Череватим Л.Б. подано заяву про витребування майна з чужого незаконного володіння ПАТ "ОКСІ Банк". Просить витребувати в ПАТ "ОКСІ БАНК" майно, зазначене в пунктах 3-8 лоту №1, пунктів 1-31, 34-50 лоту №2 Додатку №1 до Договору про проведення аукціону, укладеного 26.04.2013 між ПП "Вокс-ЛВ" та Першою українською міжрегіональною товарною біржею в особі Західно-Українського регіонального підрозділу та зобов'язати ПАТ "ОКСІ БАНК" повернути майно, зазначене в пунктах 3-8 лоту № 1, пунктів 1-31, 34-50 лоту №2 Додатку №1 до договору про проведення аукціону від 26.04.2013р.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 21.06.2017 року (суддя Чорній Л.З.) відмовлено у задоволенні клопотання кредитора ОСОБА_7 про призначення додаткової експертизи; відмовлено у задоволенні заяви ліквідатора Череватого Л.Б. про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 11.10.2017 у справі №5015/5293/11 ухвалу Господарського суду Львівської області від 21.06.2017 за результатами розгляду заяви ліквідатора Череватого Л.Б. про витребування майна з чужого незаконного володіння у справі № 5015/5293/11 залишено без змін.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями кредитор ОСОБА_7 звернувся з касаційною скаргою та просить скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 11.10.2017, ухвалу Господарського суду Львівської області від 21.06.2017 у справі №5015/5293/11 та прийняти нову ухвалу, якою задовольнити заяву ліквідатора ПП "Вокс-ЛВ" про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Підставами для скасування постанови апеляційного господарського суду ОСОБА_7 зазначає порушення та неправильне застосування місцевим та апеляційним судами норм матеріального і процесуального права.

Зокрема, заявник касаційної скарги посилається на те, що оскаржувані судові рішення не містять мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору, а тексти цих рішень зводяться до цитування заперечень ПАТ "ОКСІ БАНК".

Скаржник також вказує, що судами першої та апеляційної інстанції в порушення ст. 43 ГПК України висновки судових експертиз помилково визнано такими , що мають заздалегідь встановлену силу та не потребують дослідження та правової оцінки.

При цьому, ОСОБА_7 стверджує, що висновок суду про те, що речі, вказані в оспорюваній частині договору про проведення аукціону, є складовими частинами речей, які є предметами договорів іпотеки та застави, грунтується виключно на безпідставному припущенні ПАТ "Оксі Банк" та не підтверджується належними доказами і фактичними обставинами справи.

На думку заявника касаційної скарги, що єдиний майновий комплекс не був предметом застави чи іпотеки, предметом обох договорів були окремі складові частини цього єдиного майнового комплексу, а висновок №3912 судової інженерно-технічної експертизи від 14.02.2014 є завідомо неправдивим.

У відзиві на касаційну скаргу ПАТ "ОКСІ БАНК" проти поданої касаційної скарги заперечує та просить оскаржувані судові рішення залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення. ПАТ "ОКСІ БАНК" вважає, що судами першої та апеляційної інстанцій встановлено всі обставини справи, рішення є законними і обґрунтованими, а заявником не доведено порушень судами норм матеріального та процесуального права.

Ліквідатор ПП "Вокс-ЛВ" - арбітражний керуючий Сольський В.С. у письмових поясненнях, поданих до Верховного Суду, погоджується з вимогами касаційної скарги ОСОБА_7 та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Заслухавши доповідь судді Ткаченко Н.Г., пояснення ліквідатора - арбітражного керуючого Сольського В.С. та представника кредитора ОСОБА_5, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги та відзиву на касаційну скаргу, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, вирішуючи в межах даної справи про банкрутство спір про витребування майна з чужого незаконного володіння, місцевий та апеляційний господарські суди дійшли висновку про відмову у задоволенні заяви ліквідатора Череватого Л.Б.

Ухвалюючи зазначене рішення, суд першої інстанції, пославшись на ст.35 ГПК України, врахував обставини, встановлені у справі №914/3132/13. Так, місцевий суд виходив з того, що рішенням Господарського суду Львівської області від 06.03.2014 у справі №914/3132/13, залишеним без змін з постановою Львівського апеляційного господарського суду від 30.07.2015 та постановою Вищого господарського суду України від 30.11.2015, визнано недійсним Договір про проведення аукціону, укладений 26.04.2013р. між ПП "Вокс-ЛВ" та Першою українською міжрегіональною товарною біржею в особі Західно-українського регіонального підрозділу в частині пунктів 3-8 лоту №1 Додатку №1 до цього договору та пунктів 1-31; 34-50 лоту №2 Додатку №1 до цього договору. У процесі розгляду зазначеної справи №914/3132/13 судом було призначено проведення судової експертизи, за результатами якої надано висновок №3912 судової інженерно-технічної експертизи від 17.02.2014 та висновок №3913 судової товарознавчої експертизи від 18.02.2014. Згідно вказаних висновків експертів, речі, вказані в оспорюваній частині договору про проведення аукціону, є складовими частинами речей, які є предметами договорів іпотеки та застави, ланками єдиного циклу виробничо- господарської діяльності, взятого в іпотеку майна, вони забезпечують використання цього майна за його цільовим призначенням. Ці речі виконують конкретні технологічні операції, утворюють єдиний технологічний процес по вирощуванню курей-бройлерів, утворюють сукупно єдине ціле, що дає змогу використовувати ці речі за призначенням, пов'язані між собою технологічним процесом, їхнє відокремлення від майна, зазначеного в договорах іпотеки та застави, призведе до неможливості його функціонування та істотного знецінення усього майна в сукупності. Як було встановлено судами при розгляді справи №914/3132/13, речі, вказані в оспорюваній частині договору, є складовими частинами речей, які є предметами договорів та іпотеки. Враховуючи зазначене, господарський суд першої інстанції погодився з висновками судів під час розгляду справи №914/3132/13, що відокремлення цих речей від майна, зазначеного у договорах іпотеки та застави, призведе до неможливості його функціонування відповідно до їхнього цільового призначення та істотного знецінення усього цього майна в сукупності. Разом з тим, місцевий суд також зазначив, що у відповідності до вимог ст. 387 ЦК України, право на витребування майна з чужого незаконного володіння належить власнику, проте доказів, які б підтверджували право власності ПП "Вокс-ЛВ" на спірне майно на момент подання позову, позивач не надав.

Апеляційний суд підтримав зазначені висновки місцевого суду в повному обсязі.

Однак, суд касаційної інстанції не погоджується із наведеними висновками судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки ці висновки зроблені з неповним з'ясуванням обставин справи та з порушенням вимог законодавства.

Відповідно до ст.41 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017) справи про банкрутство розглядаються господарськими судами в порядку провадження, передбаченому ГПК, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Провадження по даній справі про банкрутство ПП "Вокс-ЛВ" здійснюється за Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції, чинній до 19.01.2013 (далі - Закон про банкрутство).

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, предметом судового розгляду є вимога ліквідатора - арбітражного керуючого Череватого Л.Б. про витребування майна з чужого незаконного володіння. У поданій заяві ліквідатор просить витребувати у ПАТ "ОКСІ БАНК" майно, зазначене в пунктах 3-8 лоту №1, пунктів 1-31, 34-50 лоту №2 Додатку №1 до Договору про проведення аукціону, укладеного 26.04.2013 між ПП "Вокс-ЛВ" та Першою українською міжрегіональною товарною біржею в особі Західно-Українського регіонального підрозділу та зобов'язати ПАТ "ОКСІ БАНК" повернути майно, зазначене в пунктах 3-8 лоту № 1, пунктів 1-31, 34-50 лоту №2 Додатку №1 до Договору про проведення аукціону від 26.04.2013.

Цивільним Кодексом України передбачено засади захисту права власності. Зокрема, ст.387 ЦК України власнику надано право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Витребування власником свого майна із чужого незаконного володіння здійснюється шляхом подання до суду віндикаційного позову. Позивачем у віндикаційному позові може бути власник майна, а відповідачем - особа, яка незаконно володіє майном, тобто заволоділа ним без достатньої правової підстави.

Отже, для застосування приписів ст.387 ЦК України необхідною умовою є доведення позивачем, насамперед, того факту, що позивач є власником майна. Тобто, особа яка звертається до суду з вимогою про витребування майна з чужого незаконного володіння, повинна довести своє право власності на майно, що перебуває у володінні відповідача.

Позов про витребування майна на підставі ст. 387 ЦК України підлягає задоволенню у випадку, якщо у власника майна, що вибуло з його володіння і перебуває у неправомірному володінні іншої особи, залишається право на це майно.

До предмету доказування за віндикаційним позовом входить також і встановлення факту наявності спірного майна у незаконному володінні відповідача на час звернення з позовом до суду.

Разом з цим, вимога у віндикаційному позові є речово-правовою і може бути подана щодо індивідуально визначеного майна. Крім того, віндикаційний позов може застосовуватися лише у випадку відсутності між позивачем і відповідачем зобов'язальних відносин. Матеріально-правова вимога позивача у віндикаційному позові повинна мати відповідні підстави, що тягнуть за собою визначені законом правові наслідки.

За приписами процесуального законодавства судове рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом, які підлягають оцінці у їх сукупності, адже жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Однак, при розгляді спору за заявою ліквідатора боржника в межах справи про банкрутство ПП "Вокс-ЛВ" про витребування майна з чужого незаконного володіння, суд першої інстанції наведених вище вимог закону не врахував та не надав належної правової оцінки заяві ліквідатора в контексті зазначеного.

Статтею 32 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017) встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд, у визначеному законом порядку, встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 33 ГПК України (в зазначеній редакції) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

При цьому, подані учасниками процесу докази підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості.

Згідно норм ст. 34 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017) господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Поклавши в основу рішення висновки судової інженерно-технічної та судової товарознавчої експертиз, проведених у справі №914/3132/13, суд першої інстанції у справі про банкрутство ПП "Вокс-ЛВ" не надав будь-якої правової оцінки іншим доказам у даній справі, що не відповідає вимогам ч. 1 ст. 47 ГПК України щодо прийняття рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та порушує приписи ст. 43 ГПК України щодо оцінки доказів.

При цьому, колегія суддів зауважує, що відповідно до ч. 5 ст. 42 ГПК України висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими ст. 43 цього Кодексу. Зокрема, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 84 ГПК України у мотивувальній частині рішення господарського суду вказуються, зокрема, обставини справи, встановлені господарським судом; докази, на підставі яких прийнято рішення; доводи, за якими господарський суд відхилив клопотання і докази сторін.

Порушуючи ці вимоги закону, місцевий господарський суд поклав в основу свого рішення висновки експерта у іншій справі без надання їм та іншим доказам у даній справі оцінки за правилами, встановленими ст. 43 ГПК України. Господарський суд належним чином не обґрунтував підстави відхилення інших доказів і доводів у справі, що свідчить про однобічність вирішення спору та є порушенням вимог ст. 42, 43 ГПК України.

Отже, суд першої інстанції не надав належної правової оцінки всім обставинам справи, що не відповідає вимогам ч. 1 ст. 47 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017) щодо прийняття рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та порушує приписи ст. 43 ГПК України щодо всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності та вимоги п.3 ч.1 ст. 84 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017).

На вказані недоліки рішення суду першої інстанції апеляційний суд уваги не звернув та їх не усунув. При цьому, суд апеляційної інстанції припустився аналогічних порушень, не звернув уваги на приписи наведених вище норм, не дослідив всіх обставини справи, що є порушенням приписів ст.101 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017), на яку між тим, апеляційний суд послався в оскаржуваній постанові. Зокрема, суд апеляційної інстанції при розгляді справи не врахував, що висновок судового експерта має оцінюватись господарським судом поряд з іншими доказами у справі в їх сукупності на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду, керуючись законом.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду стосовно встановлених обставин і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Ухвалені у справі рішення судів першої та апеляційної інстанцій вказаним вимогам не відповідають.

У зв'язку з зазначеним, колегія суддів дійшла висновку про неповноту дослідження обставин справи, відтак, передчасність висновків місцевого та апеляційного господарських судів про відмову у задоволенні заяви ліквідатора боржника про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Таким чином, згідно норм ст. 311 ГПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017), постанова Львівського апеляційного господарського суду від 11.10.2017 та ухвала Господарського суду Львівської області від 21.06.2017 у справі № 5015/5293/11 в частині розгляду заяви ліквідатора про витребування майна з чужого незаконного володіння підлягають скасуванню, а справа в цій частині - направленню на новий судовий розгляд до Господарського суду Львівської області.

При новому розгляді справи суду першої інстанції слід врахувати викладене в даній постанові, всебічно, повно й об'єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та вирішити спір відповідно до вимог чинного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 316 ГПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017 ), вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Оскільки Касаційний господарський суд дійшов висновку, що судові рішення у справі № 5015/5293/11 підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції, то розподіл судових витрат, відповідно до ст.129 ГПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017 ) судом не здійснюється.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 240, 300, 301, 314, 315, 317 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу кредитора ОСОБА_7 задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 11.10.2017 та ухвалу Господарського суду Львівської області від 21.06.2017 у справі № 5015/5293/11 в частині розгляду заяви ліквідатора про витребування майна з чужого незаконного володіння скасувати.

Справу № 5015/5293/11 в зазначеній частині направити на новий розгляд до Господарського суду Львівської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Ткаченко Н.Г.

Судді Білоус В.В.

Жуков С.В.