Історія справи

Ухвала КГС ВП від 11.08.2019 року у справі №910/500/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2019 року

м. Київ

Справа № 910/500/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кролевець О. А. - головуючий, Вронської Г. О., Губенко Н. М.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиційна компанія "Євразія"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.06.2019

(головуючий суддя Михальська Ю. Б., судді Скрипка І. М., Іоннікова І. А.)

у справі № 910/500/19 Господарського суду міста Києва

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиційна компанія "Євразія"

до 1) Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Філії "Головний інформаційно-обчислювальний центр", 2) Приватного акціонерного товариства "Івано-Франківськцемент"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - 2 Відкрите акціонерне товариство "Техно плюс"

про витребування майна з чужого незаконного володіння та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

1. У зв'язку з відпусткою судді Стратієнко Л. В. склад судової колегії суду касаційної інстанції змінився, що підтверджується Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 27.08.2019, який наявний в матеріалах справи.

Короткий зміст позовних вимог і заперечень

2. Товариство з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиційна компанія "Євразія" (далі - ТОВ "Транспортно-експедиційна компанія "Євразія") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Філії "Головний інформаційно-обчислювальний центр" (далі - АТ "Українська залізниця") та Приватного акціонерного товариства "Івано-Франківськцемент" (далі - ПрАТ "Івано-Франківськцемент") про витребування з чужого незаконного володіння ПрАТ "Івано-Франківськцемент" напіввагонів за номерами ~organization0~,56013006,56013014,~organization1~,56013030,56013048,56013154; про зобов'язання АТ"Українська залізниця" внести зміни до автоматизованого банку даних вантажних вагонів компаній-операторів стосовно напіввагонів №~organization2~,56013006,56013014,~organization3~,56013030,56013048,56013154 шляхом їх виключення з операторського управління ПрАТ - "Івано-Франківськцемент"; про зобов'язання АТ"Українська залізниця" внести зміни до автоматизованого банку даних парку вантажних вагонів (АБД ПВ Укрзалізниці) стосовно напіввагонів №~organization4~,56013006,56013014,~organization5~,56013030,56013048,56013154 шляхом зняття (скасування) ознаки "Власний вагон. Власник Приватне акціонерне товариство "Івано-Франківськцемент".

Первісний позов обґрунтовано порушенням права власності ТОВ "Транспортно-експедиційна компанія "Євразія" на напіввагони за відповідними номерами, яке, як вказує позивач, він набув на підставі договору купівлі-продажу дебіторської заборгованості (прав вимоги) №6/НЗ від 03.04.2018 та додаткової угоди №1 від 03.04.2018 до нього, укладених між ТОВ "Транспортно-експедиційна компанія "Євразія" та Відкритим акціонерним товариством "Росдорлізинг" (далі - ВАТ"Росдорлізинг"), згідно яких ТОВ "Транспортно-експедиційна компанія "Євразія" отримало у власність 10 (десять) напіввагонів (у тому числі спірні) та право вимоги до ТОВ "ІстЛайн".

3.15.02.2019 до Господарського суду міста Києва в межах справи №910/500/19 надійшла зустрічна позовна заява ПрАТ "Івано-Франківськцемент" до ТОВ "Транспортно-експедиційна компанія "Євразія" та ВАТ "Російська дорожна лізингова компанія "Росдорлізинг" про визнання недійсною Додаткової угоди №1 до Договору купівлі-продажу дебіторської заборгованості (прав вимоги) від 03.04.2018 №6/НЗ, укладеного між ТОВ "Транспортно-експедиційна компанія "Євразія" та ВАТ "Російська дорожна лізингова компанія "Росдорлізинг".

У зустрічному позові позивач вказує на те, що на момент звернення з позовом спірні напіввагони перебувають на балансі ПрАТ "Івано-Франківськцемент" на території України, тоді як ТОВ "Транспортно-експедиційна компанія "Євразія" не набуло право власності на ці напіввагони, а за договором купівлі-продажу дебіторської заборгованості (прав вимоги) №6/НЗ ТОВ "Транспортно-експедиційна компанія "Євразія" отримало лише право вимоги до ТОВ "ІстЛайн", в тому числі і на спірні напіввагони.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

4. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.02.2019 відмовлено у відкритті провадження за зустрічною позовною заявою ПрАТ "Івано-Франківськцемент" до ТОВ "Транспортно-експедиційна компанія "Євразія" та ВАТ "Російська дорожна лізингова компанія "Росдорлізинг" про визнання правочину недійсним.

Місцевий господарський суд, відмовляючи у відкритті провадження за зустрічним позовом, посилаючись на положення ст.ст. 76, 77 Закону України "Про міжнародне приватне право", ст. 366 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), дійшов висновку, що спір за зустрічним позовом у справі не підлягає розгляду у господарських судах України, оскільки сторонами оскаржуваної за зустрічним позовом додаткової угоди до договору купівлі - продажу є іноземні особи - резиденти Російської Федерації, а тому наявні підстави для відмови у відкритті провадження у справі, на підставі пункту 1 частини 1 статті 175 ГПК України.

5. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.06.2019 ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.02.2019 скасовано, зустрічну позовну заяву ПрАТ "Івано-Франківськцемент" направлено на розгляд до Господарського суду міста Києва.

Скасовуючи ухвалу та направляючи зустрічну позовну заяву на розгляд до суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції посилаючись на ст.ст. 3, 365, 366 ГПК України та Угоду Про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності від 20.03.1992 ратифіковану Постановою Верховної Ради України № 2889-ХІІ від 19.12.1992, та вказував, що первісний та зустрічний позови є взаємопов'язаними, а тому зустрічний позов доцільно розглядати тим же судом, в якому розглядається первісний позов. Крім того, суд апеляційної інстанції визнав помилковим висновок суду першої інстанції що зустрічний позов не підлягає розгляду у господарських судах України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

6. Не погоджуючись з висновками суду апеляційної інстанції, ТОВ "Транспортно-експедиційна компанія "Євразія" звернулось з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.06.2019, а ухвалу Господарського суду міста Києва від
20.02.2019 залишити без змін.

Підставами для скасування постанови скаржник вважає порушення і неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, зокрема ст.ст. 76, 77 Закону України "Про міжнародне приватне право", ст.ст. 30, 180, 366 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Скаржник наголошує, що судом апеляційної інстанції помилково зазначено, що первісні позовні вимоги є взаємопов'язаними з зустрічними позовними вимогами, також апеляційним судом не враховано, що у оскаржуваній за зустрічним позовом угоді сторони погодили застереження, в якому визначили, що спори та розбіжності, що випливають з даного договору підлягають розгляду в Арбітражному суді м.

Москви.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

7. ПрАТ "Івано-Франківськцемент" у відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Транспортно-експедиційна компанія "Євразія", посилаючись на безпідставність доводів та вимог викладених у касаційній скарзі, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду без змін.

Позиція Верховного Суду

8. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши правильність застосування апеляційним судом норм процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Предметом касаційного перегляду є постанова суду апеляційної інстанції, якою скасовано ухвалу суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження за зустрічною позовною заявою.

9. Відповідно до ст. 46 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Зокрема, відповідач має право подати зустрічний позов у строки, встановлені ст. 46 ГПК України.

10. Згідно з ч. 1 ст. 180 ГПК України відповідач має право пред'явити зустрічний позов у строк для подання відзиву.

11. Частиною 2 ст. 180 ГПК України передбачено, що зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов'язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.

З аналізу наведених правових норм Верховний Суд вбачає, що право відповідача подати до позивача зустрічний позов для його спільного розгляду з первісним позовом не є абсолютним. Зазначене право може бути реалізовано за умови дотримання загальних правил подання позовів, а також правил пред'явлення зустрічних позовів, встановлених процесуальним законодавством.

Зважаючи на положення ч. 2 ст. 180 ГПК України, Верховний Суд враховує, що зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом за умови не лише їх взаємопов'язаності, а й доцільності їх спільного розгляду.

Зокрема, первісний та зустрічний позов можуть виникати з одних правовідносин або задоволення зустрічного позову може виключати повністю або частково задоволення первісного позову. Однак наявність саме таких обставин, не є обов'язковою та достатньою передумовою для висновку про доцільність спільного розгляду зазначених позовів.

Взаємна пов'язаність зустрічного та первісного позовів може виражатись у підставах цих позовів або поданих доказах, вимоги за зустрічним і первісним позовами можуть зараховуватись. Водночас подання зустрічного позову, задоволення якого виключатиме повністю або частково задоволення первісного позову, має на меті довести відсутність у позивача матеріально-правової підстави на задоволення первісного позову через відсутність матеріальних правовідносин, з яких випливає суб'єктивне право позивача за первісним позовом.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, предметом спору у справі за первісним позовом є витребування з чужого незаконного володіння ПрАТ "Івано-Франківськцемент" на користь ТОВ "Транспортно-експедиційна компанія "Євразія" напіввагонів за номерами визначеними у позові та зобов'язання внести відповідні зміни до автоматизованого банку даних вантажних вагонів компаній-операторів стосовно спірних напіввагонів.

Підставою виникнення права власності на вказані вагони позивач за первісним позовом вказує на договір купівлі-продажу дебіторської заборгованості (прав вимоги) №6/НЗ від 03.04.2018 та додаткову угоду №1 від 03.04.2018 до нього, укладених між ТОВ "Транспортно-експедиційна компанія "Євразія" та ВАТ "Росдорлізинг".

Звертаючись до суду з зустрічним позовом ПрАТ "Івано-Франківськцемент" просило визнати недійсним додаткову угоду №1 від 03.04.2018 до договору купівлі-продажу дебіторської заборгованості (прав вимоги) №6/НЗ від 03.04.2018. Вказуючи на те, що на момент укладення вказаної угоди позивач за зустрічним позовом вже був власником спірних вагонів на підставі договору поставки №12/09-16 від
12.09.2016, тоді як, позивач за первісним позовом на підставі договору купівлі-продажу дебіторської заборгованості (прав вимоги) №6/НЗ від 03.04.2018 набув тільки право вимоги до ТОВ "ІстЛайн", в тому числі і на спірні напіввагони.

Зважаючи на вказані обставини, судом апеляційної інстанції вірно визначено, що первісний та зустрічний позов є взаємопов'язаними, як підставою виникнення правовідносин, так і предметом (об'єктом) спору.

З огляду на предмет і підстави первісного та зустрічного позовів у цій справі Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про їх взаємопов'язаність.

Встановивши пов'язаність первісного та зустрічного позовів, суд апеляційної інстанції обґрунтовано вказав на те, що можливе задоволення зустрічного позову і визнання недійсною додаткової угоди №1 до договору купівлі-продажу дебіторської заборгованості (прав вимоги) від 03.04.2018 №6/НЗ, виключає можливість задоволення первісного позову, а тому, враховуючи частину 2 статті 180 Господарського процесуального кодексу України, в даному випадку первісний і зустрічний позови доцільно розглядати разом.

Зважаючи на викладене, апеляційний господарський суд дійшов правильного висновку про безпідставність прийняття судом першої інстанції ухвали про відмову у відкритті провадження за зустрічною позовною заявою, оскільки, нормами Господарського процесуального кодексу України визначено підстави за наявності яких зустрічний позов приймається до розгляду разом з первісним, вказані підстави наявні у зазначеній справі.

У зв'язку з чим, суд апеляційної інстанції встановивши, що первісний та зустрічний позов є взаємопов'язаними їх спільний розгляд буде доцільним, дійшов до обґрунтованого висновку про скасування ухвали суду першої інстанції про відмову у прийнятті зустрічної позовної заяви та направлення матеріалів зустрічного позову до суду першої інстанції для розгляду.

12. Відповідно до ст.9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

13. Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 3 ГПК України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, Конституції України, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародним договором України встановлено інші правила судочинства, ніж ті, що передбачені Конституції України, іншими законами України, застосовуються правила міжнародного договору.

14. Статтею 365 ГПК України передбачено, що іноземні особи мають такі самі процесуальні права та обов'язки, що і громадяни України та юридичні особи, створені за законодавством України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

15. Відповідно до статті 366 ГПК України підсудність справ за участю іноземних осіб визначається статті 366 ГПК України, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

16. У частині 5 ст. 4 Угоди Про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності від 20.03.1992, ратифікованої Постановою Верховної Ради України № 2889-ХІІ від 19.12.1992, визначено, що зустрічний позов і вимога про залік, що випливають з тих самих правовідносин, що і зустрічний позов, підлягають розгляду в тому самому суді, який розглядає основний позов.

17. Згідно зі ст. 76 Закону України "Про міжнародне приватне право" суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у таких випадках, зокрема, якщо на території України відповідач у справі має місце проживання або місцезнаходження, або рухоме чи нерухоме майно, на яке можна накласти стягнення, або знаходиться філія або представництво іноземної юридичної особи - відповідача.

Як видно з матеріалів справи та встановлено судами, вимогами за первісним позовом є витребування з чужого незаконного володіння ПрАТ "Івано-Франківськцемент" напіввагонів за відповідними номерами та зобов'язання

внести відповідні зміни до автоматизованого банку даних вантажних вагонів компаній-операторів стосовно цих напіввагонів. Тобто спірне рухоме майно знаходиться на території України, перебуває у користуванні відповідача за первісним позовом, тоді як позивач за первісним позовом вважає ці напіввагони своєю власністю.

Аналізуючи зазначені вимоги законодавства, Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, про те, що спір за зустрічним позовом підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, на підставі ст. 366 ГПК України, частині 5 ст. 4 Угоди Про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності від 20.03.1992, ратифікованої Постановою Верховної Ради України № 2889-ХІІ від 19.12.1992, та п. 2 ст. 76 Закону України "Про міжнародне приватне право".

Зважаючи на викладене, судом апеляційної інстанції обґрунтовано визнано помилковим висновок суду першої інстанції про не підсудність справи господарським судам України, з посиланням на те, що сторонами оскаржуваної угоди є резиденти Російської Федерації, оскільки і приписи Угоди Про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності від 20.03.1992 і норми ст. 76 Закону України "Про міжнародне приватне право" містять підстави для розгляд зустрічного позову в порядку господарського судочинства.

Водночас, апеляційний судом правомірно відхилено посилання суду першої інстанції на п. 16 договору купівлі-продажу дебіторської заборгованості (прав вимоги) від
03.04.2018 №6/НЗ, яким встановлено, що спори та розбіжності щодо даного договору сторони зобов'язуються врегулювати шляхом переговорів, а у випадку недосягнення згоди шляхом переговорів, спір підлягає розгляду в Арбітражному суді м. Москви, додаткова угода до якого оскаржується позивачем за зустрічним позовом, оскільки таке арбітражне застереження стосується виключно сторін договору купівлі-продажу дебіторської заборгованості (прав вимоги) від 03.04.2018 №6/НЗ та не має жодного відношення до ПрАТ "Івано-Франківськцемент" позивача за зустрічним позовом.

Доводи викладені у касаційній скарзі не приймаються Касаційним господарським судом, оскільки вони спростовуються викладеними приписами законодавства та доводами суду апеляційної інстанції, і не можуть слугувати підставою для скасування оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції, оскільки судом касаційної інстанції не було встановлено невірне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права при розгляді справи.

18. Відповідно до частин 1 та 2 статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на викладене Касаційний господарський суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови апеляційної інстанцій - без змін як такої, що ухвалена з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

19. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

20. Відповідно до частини 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

21. Ураховуючи межі перегляду справи у касаційній інстанції, Суд вважає, що обґрунтованих доводів щодо неправильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права касаційна скарга не містить, доводи скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції щодо наявності підстав для скасування ухвали суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження за зустрічним позовом, а тому постанову суду апеляційної інстанції слід залишити без змін.

Розподіл судових витрат

22. Оскільки підстав для скасування постанови немає, судовий збір за подання касаційної скарги слід покласти на скаржника.

Ураховуючи наведене та керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиційна компанія "Євразія" залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.06.2019 у справі № 910/500/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. А. Кролевець

Судді Г. О. Вронська

Н. М. Губенко