Історія справи

Постанова ВГСУ від 24.04.2017 року у справі №911/1285/15
Постанова ВГСУ від 08.08.2016 року у справі №911/1285/15
Ухвала КГС ВП від 12.08.2018 року у справі №911/1285/15

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2018 року

м. Київ

Справа № 911/1285/15

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Студенець В.І. - головуючий, Вронська Г.О., Ткач І.В.

розглянувши матеріали касаційної скарги Фізичної особи-підприємця Миронця Олега Анатолійовича

на ухвалу Господарського суду Київської області

(суддя - Ярема В.А.)

від 27.03.2018

на постанову Київського апеляційного господарського суду

(головуючий - Андрієнко В.В., судді: Пашкіна С.А., Мальченко А.О.)

від 21.06.2018

за скаргою Фізичної особи-підприємця Миронця Олега Анатолійовича

на бездіяльність Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області

у справі № 911/1285/15

за позовом Фізичної особи-підприємця Миронець Олега Анатолійовича

до Державного підприємства "Підприємство Білоцерківської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в місті Києві та Київської області (№35)"

про зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Рішенням Господарського суду Київської області від 05.05.2015 у справі № 911/1285/15, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.03.2016 та постановою Вищого господарського суду України від 08.08.2016, позовні вимоги задоволено. Зобов'язано Державне підприємство "Підприємство Білоцерківської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в місті Києві та Київській області (№35)" повернути Фізичній особі-підприємцю Миронцю Олегу Анатолійовичу 184 000 кг вугілля дерев'яного на суму 552 000,00 грн, переданого за договором відповідального зберігання № 1 від 16.01.2014.

1.2. На виконання рішення суду 18.03.2016 Господарським судом Київської області видано накази, зокрема, щодо зобов'язання відповідача повернути позивачу 184 000 кг вугілля дерев'яного на суму 552 000,00 грн.

1.3. Ухвалою Господарського суду Київської області від 23.01.2017 змінено спосіб виконання рішення Господарського суду Київської області від 05.05.2015 у справі № 911/1285/15 в частині зобов'язання Державного підприємства "Підприємство Білоцерківської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в місті Києві та Київській області (№35)" повернути Фізичній особі-підприємцю Миронцю Олегу Анатолійовичу 184 000 кг вугілля дерев'яного на суму 552 000,00 грн, переданого за договором відповідального зберігання №1 від 16.01.2014, на стягнення з Державного підприємства "Підприємство Білоцерківської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в місті Києві та Київській області (№35)" на користь Фізичної особи-підприємця Миронця Олега Анатолійовича 552 000,00 грн.

1.4. Фізична особа-підприємець Миронець Олег Анатолійович звернувся зі скаргою на бездіяльність Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київської області щодо невжиття заходів по арешту коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї та просить суд:

- визнати бездіяльність Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київської області щодо невжиття заходів по арешту коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї, незаконною;

- зобов'язати Білоцерківський міський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київської області накласти арешт на кошти, що перебувають у касі боржника або находять до неї.

1.5. Скарга обґрунтована тим, що ним 15.09.2017 було направлено державному виконавцю заяву про прийняття згідно статті 57 Закону України "Про виконавче провадження" постанови про арешт коштів, що перебувають у касі у боржника або надходять до неї, проте Білоцерківський міський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київської області в порушення законодавчих приписів не вчинив дій щодо накладення арешту на кошти, що перебувають у касі боржника,чим порушив права стягувача.

2. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2.1. Ухвалою Господарського суду Київської області від 27.03.2018 у справі № 911/1285/15 у задоволенні скарги Фізичної особи-підприємця Миронця Олега Анатолійовича на бездіяльність Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області відмовлено.

2.2. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.06.2018 у справі № 911/1285/15 ухвалу Господарського суду Київської області від 27.03.2018 залишено без змін.

2.3. Господарськими судами встановлено такі обставини:

- державним виконавцем Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області 17.07.2017 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 54312986 з примусового виконання ухвали № 911/1285/15 від 23.01.2017;

- на виконання вимог Закону України "Про виконавче провадження" та з метою виконання ухвали Господарського суду Київської області № 911/1285/15 від 23.01.2017 державним виконавцем прийнято наступні постанови:

- постанова від 03.08.2017 ВП № 54312986 про накладення арешту на грошові кошти, що містяться на рахунках, зазначених у постанові;

- постанова від 16.08.2017 ВП № 54312986 про накладення арешту на майно, що належить боржнику;

- постанова від 29.09.2017 ВП № 54312986 про накладення арешту на грошові кошти боржника, в тому числі на кошти, що перебувають у касі боржника або надходять до неї, а також на всіх інших відкритих рахунках, або таких, що будуть відкритті після винесенні постанови;

- постанова від 08.02.2018 ВП № 54312986 про опис та накладення арешту на майно, що належить боржнику;

- державним виконавцем 29.11.2017 та 15.12.2017 при виході за адресою боржника здійснювалось вилучення готівки з каси боржника, про що відповідно складено акти, копії яких наявні в матеріалах справи;

- підставою для звернення Фізичної особи-підприємця Миронця Олега Анатолійовича зі скаргою на бездіяльність Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області стало неналежне, на думку стягувача, виконання державним виконавцем свого обов'язку, визначеного ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження", зокрема, в частині відсутності дій державного виконавця щодо накладення арешту на кошти боржника, що перебувають у касі боржника або надходять до неї.

2.4. Відмовляючи у задоволенні скарги Фізичної особи-підприємця Миронця Олега Анатолійовича на бездіяльність Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області та зобов'язання відділу накласти арешт на кошти, що перебувають у касі боржника або надходять до неї, місцевий господарський суд виходив з того, що посилання скаржника стосовно бездіяльності органу виконання щодо невжиття заходів по арешту коштів, є безпідставними.

2.5. Погоджуючись із висновком суду першої інстанції, апеляційний господарський суд зазначив про відсутність підстав для задоволення скарги Фізичної особи-підприємця Миронця Олега Анатолійовича, оскільки державним виконавцем належним чином виконуються обов'язки, зокрема, ним винесено ряд постанов на виконання ухвали, в тому числі і постанова про арешт коштів.

3. Короткий зміст вимог касаційних скарг

3.1. Не погоджуючись з постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.06.2018 та ухвалою Господарського суду Київської області від 27.03.2018 у справі № 911/1285/15 Фізична особа-підприємець Миронець Олег Анатолійович подав касаційну скаргу, в якій просить оскаржувані ухвалу місцевого суд та постанову суду апеляційної інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким скаргу на бездіяльність державної виконавчої служби задовольнити.

3.2. Узагальнені доводи касаційної скарги Фізичної особи-підприємця Миронця Олега Анатолійовича:

- ухвала місцевого суду та постанова суду апеляційної інстанції прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 18, 52 Закону України "Про виконавче провадження".

4. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій з посиланням на норми права, яким керувався суд

4.1. Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

4.2. Статтею 55 Конституції України визначено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

4.3. Згідно із статтями 18, 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України.

Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

4.4. Відповідно до ст. 339 Господарського процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

4.5. Частиною першою статті 340 Господарського процесуального кодексу України визначено, що скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

4.6. Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

4.7. Забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців є однією із засад виконавчого провадження, встановлених статтею 2 Закону України "Про виконавче провадження".

4.8. Відповідно до частини першої статті 13 Закону України "Про виконавче провадження" під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

4.9. Згідно зі статтею 10 Закону України "Про виконавче провадження" заходами примусового виконання рішень є, зокрема, звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами.

4.10. Відповідно до частин 2 та 3 статті 48 Закону України "Про виконавче провадження" стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

Готівкові кошти, виявлені у боржника, вилучаються та зараховуються на відповідні рахунки органів державної виконавчої служби, приватного виконавця не пізніше наступного робочого дня після вилучення, про що складається акт.

4.11. Згідно з пунктом 7 частини 3 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

4.12. Частиною 1 статті 52 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що перебувають у касах або інших сховищах боржника - юридичної особи, у банках або інших фінансових установах, у порядку, встановленому цим Законом. Інформацію про наявні у боржника рахунки виконавець отримує в органах доходів і зборів, інших державних органах, на підприємствах, в установах та організаціях, які зобов'язані надати йому інформацію невідкладно, але не пізніше ніж у триденний строк, а також за повідомленнями стягувача.

4.13. Відповідно до частини 1 статті 56 Закону України "Про виконавче провадження" арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

4.14. Судами попередніх інстанцій встановлено, що державним виконавцем на виконання Закону України "Про виконавче провадження" було прийнято ряд постанов з метою забезпечення виконання ухвали Господарського суду Київської області від 27.03.2018 у справі № 911/1285/15, зокрема, постанови від 29.09.2017 ВП № 54312986 про накладення арешту на грошові кошти боржника, в тому числі на кошти, що перебувають у касі боржника або надходять до неї, а також на всіх інших відкритих рахунках, або таких, що будуть відкритті після винесенні постанови. При цьому судами попередніх інстанцій також встановлено вилучення готівки з каси боржника, про що складено відповідні акти державного виконавця.

4.15. Виходячи з фактичних обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки судів про відсутність правових підстав для задоволення скарги Фізичної особи-підприємця Миронця Олега Анатолійовича на бездіяльність Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області та зобов'язання відділу накласти арешт на кошти, що перебувають у касі боржника або надходять до неї та відсутність порушень при застосуванні Закону України "Про виконавче провадження".

4.16. Доводи, викладені в касаційній скарзі Фізичної особи-підприємця Миронця Олега Анатолійовича, колегія суддів вважає необґрунтованими та такими, що не спростовують висновки судів попередніх інстанцій, оскільки останні зводяться до переоцінки доказів, в той час як суд касаційної інстанції в силу частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

4.17. Відповідно до ч.1 ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

4.18. Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

4.19. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації"), у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації", повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

4.20. Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

4.21. Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

5. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

5.1. Відповідно до частини 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

5.2. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що постанова суду апеляційної інстанції та рішення першої інстанції прийняті з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для їх зміни чи скасування немає.

6. Судові витрати

6.1. З огляду на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, а також враховуючи правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 29.05.2018 № 915/955/15, судові витрати, пов'язані з розглядом даної справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 236, 238, 240, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Миронця Олега Анатолійовича залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.06.2018 та ухвалу Господарського суду Київської області від 27.03.2018 у справі № 911/1285/15 - без змін.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Миронця Олега Анатолійовича на користь Державного бюджету України 1 762 (одну тисячу сімсот шістдесят дві) грн судового збору за подання касаційної скарги.

3. Доручити Господарському суду Київської області видати наказ.

4. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.

Головуючий В.Студенець

Судді Г.Вронська

І.Ткач