Історія справи

Ухвала КГС ВП від 03.05.2020 року у справі №921/628/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2020 року

м. Київ

Справа № 921/628/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Ткач І.В. - головуючий, Губенко Н.М., Стратієнко Л.В.,

за участю секретаря судового засідання Співака С.В.,

представники учасників справи:

позивача - Фольчик А.С.,

відповідача - Авдєєнко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Автотехсервіс"

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 10.03.2020

(головуючий суддя Хабіб М.І., судді Гриців В.М., Зварич О.В.)

у справі №921/628/19 Господарського суду Тернопільської області

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аско"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автотехсервіс"

про визнання недійсними договорів про спільну діяльність,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Стислий виклад позовних вимог

1.1. У жовтні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Аско" (далі - ТОВ "Аско") звернулося до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автотехсервіс" (далі - ТОВ "Автотехсервіс") про:

- визнання недійсним договору про спільну діяльність від 01.09.1998, укладеного між ТОВ "Аско" та АТЗТ "Автотехсервіс" в редакції договору із зміненим пунктом 2, де замість обов`язку ТОВ "Аско" "передати для цілей спільної діяльності право користування земельною ділянкою в м. Тернопіль по вул. Микулинецька, 40" зазначено обов`язок "після прийняття в експлуатацію закінченого будівництва об`єкта, право власності та розпорядження об`єктом (майно АЗС) переходить до АТЗТ "Автотехсервіс";

- визнання недійсним договору про спільну діяльність від 01.09.1998, укладеного між ТОВ "Аско" та АТЗТ "Автотехсервіс" в редакції договору із зміненим пунктом 4, де наявний підпункт п. 4.5, яким передбачено, що побудоване спільне майно (автозаправна станція) протягом 30 календарних днів з моменту підписання сторонами акта введення майна в експлуатацію переходить на баланс АТЗТ "Автотехсервіс";

- визнання недійсним додатку №1 без дати до договору про спільну діяльність від 01.09.1998, за умовами якого сторона-2 сплачує стороні-1 частку, яка складає 10%, і майно залишається за стороною-2, частка майна якого складає 100%.

2. Стислий виклад ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

2.1. 27 грудня 2019 року ухвалою Господарського суду Тернопільської області закрито провадження у даній справі на підставі п. 3 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

2.1.1 Суд першої інстанції виходив з того, що є наявні судові рішення у справах №6/7/921/39/13 та №9/43/5022-681/2012 між тими ж сторонами, про той самий предмет і з тих же підстав. Суд вказав, що у справі №6/7/921/39/13 про визнання недійсним договору про спільну діяльність від 01.09.1998 позивач обґрунтовував свої вимоги, посилаючись на фальсифікацію (підробку) відповідачем тексту цього договору, а предметом розгляду справи №9/43/5022-681/2012 була вимога ТОВ "Аско" про визнання недійсним додатку №1 до договору про спільну діяльність від 01.09.1998.

2.2. 10 березня 2020 року постановою Західного апеляційного господарського суду ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 27.12.2019 скасовано. Справу передано до Господарського суду Тернопільської області для продовження розгляду.

2.2.1. Скасовуючи ухвалу господарського суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції зазначив, що предмет спору у даній справі №921/628/19 є іншим, ніж у справі №6/7/921/39/13, і позов у даній справі №921/628/19 пред`явлений з інших підстав, ніж у справах №6/7/921/39/13 та №9/43/5022-681/2012.

3. Стислий виклад вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи

3.1. ТОВ "Автотехсервіс" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Західного апеляційного господарського суду від 10.03.2020, а ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 27.12.2019 залишити без змін.

3.1.1. Скаржник не погоджується з висновками апеляційного суду про інший предмет та підстави позову та вважає, що позовні вимоги у справах №6/7/921/39/13 та №9/43/5022-681/2012 були заявлені з тих самих підстав, що й у цій справі, що виключає можливість повторного розгляду справи. На думку заявника, додаткове обґрунтування позовних вимог у даній справі ухвалою Тернопільського міськрайонного суду від 31.05.18 у справі №607/5641/18 про закриття провадження у кримінальній справі не може бути підставою позову. Вказана ухвала є лише додатковим доказом, а не підставою визнання договорів недійсними (оскільки підстави визнання договору недійсним визначені законом, а не ухвалою суду) і могла стати лише підставою для перегляду обумовлених рішень суду за нововиявленими обставинами.

3.2. ТОВ "Аско" подало відзив на касаційну скаргу, в якому воно заперечуючи проти доводів касаційної скарги, просить постанову Західного апеляційного господарського суду від 10.03.2020 залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

3.2.1. Позивач вважає, що позов у справі №921/628/19 пред`явлено з інших підстав, ніж у справах №6/7/921/39/13 та №9/43/5022-681/2012.

3.3. Склад суду змінено у зв`язку з відпусткою судді Кондратової І.Д., що підтверджується наявним у справі Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 05.06.2020.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

4. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

4.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

4.1.1. З урахуванням статті 300 Господарського процесуального кодексу України (тут і далі в редакції, чинній на час подання касаційної скарги), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

4.1.2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

4.2. Щодо суті касаційної скарги

4.2.1. Предметом касаційного перегляду є постанова суду апеляційної інстанції, якою скасовано ухвалу суду першої інстанції про закриття провадження у справі, постановлену на підставі п. 2 ч.1 ст. 175, п. 3 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

4.2.2. Верховний Суд виходить з такого.

4.2.3. Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Перелік підстав закриття провадження у справі визначений у ст. 231 ГПК України, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо суд встановить обставини, які є підставою для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до пунктів 2, 4, 5 ч. 1 ст. 175 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 2 ст. 175 цього Кодексу.

Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами (п. 2 ч. 1 ст. 175 ГПК України).

Отже, однією з цілей застосування цих норм процесуального права законодавець визначив, зокрема уникнення можливості формування різних висновків та тлумачень щодо наявних між сторонами обставин та правовідносин, як і уникнення застосування можливості подачі нового позову з тим же предметом, з тих же підстав та між тими ж сторонами, як засобу, направленого на спробу переглянути висновки судів за результатами розгляду попереднього позову, що не відповідатиме принципу юридичної визначеності.

Передумовою для застосування положень п. 2 ч. 1 ст. 175 ГПК України, та, як наслідок, застосування п. 3 ч. 1 ст. 231 ГПК України, є наявність двох справ з тотожним суб`єктним складом, предметом та підставами.

При цьому, для закриття провадження у справі необхідна наявність одночасно трьох однакових складових - сторін, предмету, підстав звернення до суду з позовною заявою.

4.2.4. Звертаючись до суду, позивач у позовній заяві викладає предмет і підставу позову.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. Предмет позову повинен мати правовий характер і випливати з певних матеріально-правових відносин.

Підставою позову є обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги і докази, що стверджують позов, зокрема, факти матеріально-правового характеру, що визначаються нормами матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, їх виникнення, зміну, припинення.

Предмет і підстава позову сприяють з`ясуванню наявності і характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов`язку.

4.2.5. Суди дослідили та сторонами не заперечується, що суб`єктний склад у справі, яка розглядається, та у справах №6/7/921/39/13, №9/43/5022-681/2012 однаковий.

Тому у цій справі для правильного застосування п. 3 ч. 1 ст. 175, п. 3 ч. 1 ст. 231 ГПК України необхідним є дослідження підстав позову у порівнянні з підставами, заявленими у справах №6/7/921/39/13, №9/43/5022-681/2012.

4.2.6. Правильним є твердження апеляційного господарського суду про те, що предметом спору у справі, що розглядається, є позовні вимоги ТОВ "Аско" до ТОВ "Автотехсервіс" про визнання недійсним договору про спільну діяльність у редакціях змінених пунктів 2, 4 та визнання недійсним додатку №1 без дати до договору про спільну діяльність від 01.09.1998.

При цьому підставою позову у справі №921/628/19 є встановлені ухвалою Тернопільського міськрайонного суду від 31.05.2018 у справі №607/6541/18 (залишеною без змін ухвалою Тернопільського апеляційного суду від 14.11.2018) факти підроблення договору про спільну діяльність від 01.09.1998 (договір у 3-х різних редакціях) та додатку №1 до нього, у зв`язку з чим позивач вказує, що товариство не виявляло своєї волі на вчинення оспорюваних договорів про спільну діяльність від 01.09.1998 зі зміненими редакціями пунктів 2 та 4 договору та додатку №1 до цього договору, повноважні представники позивача їх не підписували, що відповідно до ст.ст. 203, 215 ЦК України є підставою для визнання таких правочинів недійсними.

4.2.7. В свою чергу, дослідивши наявну у матеріалах справи копію позовної заяви та судові рішення у справі №6/7/921/39/13, суд апеляційної інстанції встановив, що предметом спору у цій справі була вимога ТОВ "Аско" до ПрАТ "Автотехсервіс" про визнання недійсним договору про спільну діяльність від 01.09.1998 без зазначення, в якій саме редакції, а підставою цього позову позивач вказував невідповідність умов договору в частині передачі права користування земельною ділянкою, відсутність у директора ТОВ "Аско" повноважень на укладення договору, відсутність реєстрації спірного договору в податкових органах та відсутність всіх істотних умов договору. Під час вирішення спору у справі №6/7/921/39/13, суди досліджували та надавали оцінку договору про спільну діяльність від 01.09.1998, в якому п. 2.1 розділу ІІ договору викладений в такій редакції: "Сторона-1 зобов`язується передати для цілей спільної діяльності право користування земельною ділянкою в м. Тернополі по вул. Микулинецькій, 40 та передати попередню проектну документацію на АЗС", а розділ ІV договору не містить п. 4.5, яким передбачено, що побудоване спільне майно (автозаправна станція) протягом 30 календарних днів з моменту підписання сторонами акту введення майна в експлуатацію переходить на баланс АТЗТ "Автотехсервіс".

Також суд апеляційної інстанцій встановив, що відповідно до наявної в матеріалах справи копії позовної заяви та судових рішень у справі №9/43/5022-681/2012, вимогу про визнання недійсним додатку №1 до договору про спільну діяльність від 01.09.1998 ТОВ "Аско" обґрунтовувало тим, що додаток №1 суперечить змісту договору про спільну діяльність, який визначений чинним законодавством, та свідчить про укладання сторонами договору купівлі-продажу, в якому відсутні обов`язкові умови купівлі-продажу. Крім того, позивач вказував, що укладення додатку №1 суперечить установчим документам ТОВ "Аско", оскільки загальними зборами товариства не приймалося рішення про відчуження частки на користь АТЗТ "Автотехсервіс".

4.2.8. Враховуючи викладене, Верховний Суд вважає, що предмет та підстави позовів у справах №921/628/19, №6/7/921/39/13 та №9/43/5022-681/2012 не є повністю ідентичними. Отже, висновок місцевого господарського суду про наявність підстав для закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч.1 ст. 175, п. 3 ч. 1 ст. 231 ГПК України є передчасним, про що правильно зазначив суд апеляційної інстанції у постанові, що переглядається.

5. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

5.1. За змістом частини 3 статті 304 ГПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

5.2. Відповідно до ст. 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

4.2. З огляду на зазначене вище у розділі 4 цієї постанови, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Автотехсервіс" без задоволення, а постанови суду апеляційної інстанції - без змін.

5. Судові витрати

5.1. Зважаючи на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Автотехсервіс" залишити без задоволення.

2. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 10.03.2020 у справі №921/628/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І. Ткач

Судді Н. Губенко

Л. Стратієнко