Історія справи

Ухвала КГС ВП від 02.05.2018 року у справі №910/6659/17
Ухвала КГС ВП від 13.03.2018 року у справі №910/6659/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 травня 2018 року

м. Київ

Справа № 910/6659/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Сухового В.Г. - головуючого, Берднік І.С., Міщенка І.С.,

за участю секретаря судового засідання - Журавльова А.В.

за участю представників:

ТОВ "ФК "Європейське бюро реструктуризації" - Сиротін Д.В.

ТОВ "Тас-Фарма" - Аронович Ф.М.

ТОВ "Фрам Ко" - Беніцька В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейське бюро реструктуризації" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.01.2018 (головуючий суддя Жук Г.А., судді Чорногуз М.Г., Мальченко А.О.)

у справі №910/6659/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейське бюро реструктуризації"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тас-Фарма"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Фрам Ко"

про стягнення 2 952 459,64 грн

за зустрічний позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тас-Фарма"

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейське бюро реструктуризації", 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрам Ко"

про визнання недійсним договору надання послуги факторингу №Ф100317/1 від 10.03.2017

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейське бюро реструктуризації" (далі - Позивач) звернулося в Господарський суд міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тас-Фарма" (далі - Відповідач) про стягнення 2 952 459,64 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 18.11.2014 між ТОВ "Тас-Фарма" та ТОВ "Фрам Ко" (Третя особа) укладено договір поставки №366, відповідно до якого за Відповідачем, станом на 10.03.2017, рахується заборгованість в сумі 2 952,459,64 грн. 10.03.2017 між ТОВ "Фрам Ко" та Позивачем укладено договір надання послуги факторингу №Ф100317/1, за яким ТОВ "Фрам Ко" відступило Позивачу право вимоги заборгованості за договором поставки №366 від 18.11.2014 у розмірі 2 952 459,64 грн. Враховуючи те, що Відповідач після повідомлення його про укладення договору факторингу, свою заборгованість не погасив, Позивач звернувся з позовом до суду.

ТОВ "Тас-Фарма" подано зустрічну позовну заяву до ТОВ "Фінансова компанія "Європейське бюро реструктуризації", ТОВ "Фрам Ко" про визнання недійсним договору надання послуги факторингу №Ф100317/1 від 10.03.2017 на підставі ч.ч. 1,2,5 ст. 203, ст. 215 Цивільного кодексу України.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.08.2017 (суддя Сташків Р.Б.) позов задоволено, стягнуто з ТОВ "Тас-Фарма" на користь ТОВ "Фінансова компанія "Європейське бюро реструктуризації" 2 952 459,64 грн заборгованості. В задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Приймаючи рішення суд виходив з того, що зарахування зустрічних однорідних вимог на підставі заяви Відповідача від 23.03.2017 не відбулося, вимоги Позивача до Відповідача на суму 2 952 459,64 грн є правомірними та обґрунтованими, тому позов в цій частині підлягає задоволенню. Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову, суд виходив з недоведеності ТОВ "Тас-Фарма" існування підстав, передбачених ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, для визнання договору надання послуги факторингу № Ф100317/1 від 10.03.2017 недійсним.

Постановою Київського апеляційного господарського суд від 24.01.2018 рішення суду першої інстанції змінено, стягнуто з ТОВ "Тас-Фарма" на користь ТОВ "Фінансова компанія "Європейське бюро реструктуризації" 109 897,31 грн заборгованості, в решті частини позову відмовлено.

Постанова мотивована тим, що: проведення ТОВ "Тас-Фарма" зарахування зустрічних однорідних вимог, яке було проведено до моменту повідомлення про укладення договору факторингу, є належним виконанням зобов'язання за договором поставки на суму 1 782 602,60 грн; до моменту повідомлення про укладення договору факторингу Відповідачем було сплачено на користь Позивача 1 059 959,73 грн за договором поставки. За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку про часткове задоволення вимоги про стягнення заборгованості. Також, суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції щодо вимог за зустрічним позовом.

ТОВ "Фінансова компанія "Європейське бюро реструктуризації" подано касаційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати постанову апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

В обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що в частині відмови у задоволенні зустрічного позову судові рішення не оскаржуються, та посилається на те, що сума заборгованості Відповідача за договором поставки є належно обґрунтованою та не спростованою Відповідачем, а також на порушення судом апеляційної інстанції ст.ст. 601, 1082 Цивільного кодексу України, оскільки на момент подання заяви ТОВ "Тас-Фарма" про зарахування зустрічних однорідних вимог, у ТОВ "Фрам Ко" право вимоги до Відповідача за договором поставки було відсутнє у зв'язку із передачею такого права Позивачу за договором факторингу № Ф100317/1 від 10.03.2017, тобто між сторонами договору поставки не було зустрічності таких вимог.

ТОВ "Тас-Фарма" подано відзив на касаційну скаргу, в якому Відповідач просить залишити постанову суду апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення. У відзиві Відповідач зазначає, що судом апеляційної інстанції повно з'ясовано обставини справи, вірно зроблено висновок про необхідність зменшення суми заборгованості, та правильно застосовано норми статей 601, 1085 Цивільного кодексу України. Також Відповідач зазначає, що Позивачем, при подачі касаційної скарги, не додано документів на підтвердження сплати судового збору у встановленому розмірі.

ТОВ "Фрам Ко" подано пояснення на касаційну скаргу, в яких Третя особа просить касаційну скаргу задовольнити, постанову апеляційної інстанції скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі. В поясненнях Третя особа зазначає, що у зв'язку з тим, що Позивач при сплаті коштів за договором поставки №366 від 18.11.2014 не вказував конкретні накладні, ТОВ "Фрам Ко" врахувало ці оплати за неоплачені поставки за інший період, ніж той, за який відбулося відступлення права грошової вимоги. Також ТОВ "Фрам Ко" посилається на те, що станом на 23.03.2017, яка є датою складання ТОВ "Тас-Фарма" заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог між ТОВ "Фрам Ко" і ТОВ "Тас-Фарма", не було зустрічних зобов'язань, оскільки з 10.03.2017 (дата укладання договору факторингу № Ф100317/1) кредитором ТОВ "Тас-Фарма" за договором поставки №366 від 18.11.2014 був Позивач.

06.04.2018 Позивачем подані додаткові пояснення до касаційної скарги, в яких він просить здійснювати розгляд справи з урахуванням даних пояснень.

Проте, колегія суддів зазначає, що відповідно до частини 1 статті 298 ГПК України особа, яка подала касаційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на касаційне оскарження. Враховуючи наведене, письмові пояснення до касаційної скарги Позивача суд залишає без розгляду.

04.05.2018 ТОВ "Тас-Фарма" подано додаткові пояснення, які залишаються без розгляду, з огляду на те, що подані поза межами строку, встановленого судом касаційної інстанції в ухвалі про відкриття касаційного провадження, без обґрунтування поважності пропуску такого строку.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що 18.11.2014 між ТОВ "Фрам Ко", як постачальником, та ТОВ "Тас-Фарма", як покупцем, укладено договір поставки № 366, відповідно до п. 2.1. якого постачальник зобов'язався поставляти товари разом з товаросупровідною документацією, відповідно до поданих покупцем замовлень, а покупець зобов'язався прийняти такі товари та своєчасно сплачувати їх вартість в порядку та на умовах, що визначені договором.

На виконання договору поставки, ТОВ "Фрам Ко" поставляло ТОВ "Тас-Фарма" медичні товари, однак останній, як покупець за договором, не в повному обсязі оплатив отриманий на підставі укладеного договору товар, у зв'язку з чим у нього перед постачальником виникла заборгованість, що не заперечується Відповідачем.

10.03.2017 між ТОВ "Фінансова компанія "Європейське бюро реструктуризації", як фактором, та ТОВ "Фрам Ко", як клієнтом, було укладено договір надання послуги факторингу № Ф100317/1, згідно з п. 1.1. якого фактор зобов'язався передати грошові кошти в сумі 2 952 459,64 грн у розпорядження клієнта за плату, а клієнт зобов'язався відступити факторові своє право грошової вимоги до ТОВ "Тас-Фарма" за договором поставки від 18.11.2014 №366 в розмірі 2 952 459,64 грн.

Відповідно до Додатку №2 до договору клієнт передав фактору договір поставки від 18.11.2014 №366, реєстр податкових накладних за лютий-березень 2017 та акт звірки взаємних розрахунків з 01.01.2017 по 10.03.2017 включно.

Листом №20/04 від 20.04.2017 ТОВ "Фінансова компанія "Європейське бюро реструктуризації" повідомило ТОВ "Тас-Фарма" про відступлення права грошової вимоги та просило ТОВ "Тас-Фарма", як боржника за договором поставки №366 від 18.11.2014, погасити заборгованість у розмірі 2 952 459,64 грн.

Спір у даній справі виник у зв'язку з тим, що ТОВ "Тас-Фарма" не виконало вимогу ТОВ "Фінансова компанія "Європейське бюро реструктуризації" та не сплатило позивачу суму у розмірі 2 952 459,64 грн.

Також судами встановлено, що 23.03.2017 між ТОВ "Тас-Фарма" та ТОВ "Мовіс Хелс" укладено договір відступлення права вимоги, відповідно до п.п. 1.1-1.3. якого ТОВ "Мовіс Хелс" (первісний кредитор) відступило ТОВ "Тас-Фарма" (новий кредитор) право грошової вимоги в сумі 1 782 602,60 грн до боржника - ТОВ "Фрам Ко", що виникло на підставі договору поставки №38 від 02.12.2014, укладеного між ТОВ "Мовіс Хелс" та ТОВ "Фрам Ко". 23.03.2017 про укладення даного договору відступлення, боржника - ТОВ "Фрам Ко" було повідомлено як первісним кредитором, так і новим кредитором.

У зв'язку з набуттям зустрічних грошових вимог ТОВ "Тас-Фарма" надіслало ТОВ "Фрам Ко", як кредитору за договором поставки №366 від 18.11.2014, заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог №65/1 від 23.03.2017, на підставі якої здійснило залік зустрічних однорідних вимог на суму 1 782 602,60 грн в порядку ст. 601 Цивільного кодексу України.

Окрім того, судами встановлено, що ТОВ "Тас-Фарма" у період з 28.02.2017 по 17.03.2017, тобто до повідомлення Відповідача про відступлення права грошової вимоги Позивачу, здійснило перерахування на рахунок ТОВ "Фрам Ко" 1 059 959,73 грн в якості погашення заборгованості за договором поставки №366 від 18.11.2014.

Задовольняючи позовні вимоги за первісним позовом, суд першої інстанції, керуючись ст. 601 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та ч.3 ст.203 Господарського кодексу України (далі - ГК України), виходив з того, що заява від 23.03.2017 №65/1 не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки із заяви не вбачається по яким саме накладним за договором поставки №366 від 18.11.2017 у Відповідача припиняються зобов'язання та чи настав строк виконання по таким накладним, а сплачені Відповідачем кошти за період з 28.02.2017 по 17.03.2017 у сумі 1 059 959,73 грн були зараховані в рахунок погашення заборгованості Відповідача в загальному розмірі 3 423 959 грн. Отже за Відповідачем рахується непогашеною заборгованість в сумі 2 952 459,64 грн за договором поставки №366 від 18.11.2014.

Суд апеляційної інстанції, керуючись ч.2 ст. 516, ст.ст. 599, 601, 603, 1077, 1082 ЦК України, ч.3 ст. 203 ГК України, враховуючи заяву Відповідача про зарахування зустрічних вимог від 23.03.2017 на суму 1 782 602,60 грн та сплату Відповідачем заборгованості на суму 1 059 959,73 грн, дійшов висновку, що заборгованість Відповідача на суму 2 842 562,33 грн за договором поставки №366 від 18.11.2014 відсутня.

Колегія суддів Касаційного господарського суду вважає висновків судів попередніх інстанцій передчасними з огляду на таке.

Пунктом 2.1 договору надання послуги факторингу № Ф100317/1 від 10.03.2017 визначено, що детальна інформація про вимогу, строк та порядок відступлення вимоги, строки та умови проведення відповідних розрахунків між клієнтом і фактором визначені у додатку №1 та додатку №2 до цього договору.

Звертаючись з касаційною скаргою, Позивач посилається на те, що між ним та Третьою особою, окрім додатку №1 та №2 до договору факторингу, підписано також акт від 10.03.2017, відповідно до якого клієнт передав факторові у повному обсязі документацію згідно з додатком №2 до договору та оригінали товарно-транспортних накладних згідно з реєстром станом на 10.03.2017.

Позивач посилається на те, що на дату укладення договору факторингу (10.03.2017), крім відступлених грошових вимог фактору, у ТОВ "Тас-Фарма" перед ТОВ "Фрам Ко" у зобов'язанні за договором поставки №366 від 18.11.2014 існувала заборгованість за товар, який був поставлений до 01.02.2017 і здійснені Відповідачем оплати за період з 28.02.2017 по 17.03.2017 на суму 1 059 959,73 грн, враховані Третьою особою за попередні неоплачені поставки за період з 14.01.2017 по 30.01.2017.

Однак, судом апеляційної інстанції не надано належної оцінки даним обставинам справи та доводам Позивача. Зокрема, судом не перевірено, за які саме періоди поставки Відповідачем сплачено грошові кошти на виконання договору поставки, та за які поставки Третьою особою зараховані дані кошти. Зазначаючи, що ТОВ "Фрам Ко", визначаючи розмір заборгованості ТОВ "Тас-Фарма" на момент відступлення права вимоги, не могло врахувати оплату Відповідача, яка була проведена ним пізніше, зокрема в період з 10.03.2017 по 17.03.2017, суд не перевірив чи була наявна у Відповідача заборгованість за поставлений товар, крім тієї, що була відступлена Третьою особою Позивачу, а відтак чи була Третьою особою відступлена вся заборгованість Позивачу, чи залишилась інша заборгованість, в рахунок якої ТОВ "Фрам Ко" мало підстави зарахувати сплачені кошти в розмірі 1 059 959,73 грн.

В матеріалах справи наявний акт звірки взаєморозрахунків з додатком за період дії договору поставки №366 від 18.11.2014 з 03.12.2014 по 10.03.2017, підписаний Позивачем та Третьою особою, складений на виконання вимог ухвали Київського апеляційного господарського суду від 13.12.2017 та надісланий Відповідачу. Даний акт звірки не підписаний Відповідачем.

Апеляційний господарський суд не відреагував на непідписання Відповідачем акту звірки взаєморозрахунків та не зобов'язав Відповідача здійснити звірку взаєморозрахунків, чи надати контррозрахунок заборгованості, а вразі необхідності, не вирішив питання щодо призначення судової економічної експертизи щодо встановлення дійсної суми заборгованості за договором поставки №366 від 18.11.2014.

Суд першої інстанції, зазначаючи, що станом на 10.03.2017 борг Відповідача за договором поставки №366 від 18.11.2014 становив 3 423 959 грн та, у зв'язку з відсутністю чіткого призначення платежу в платіжних дорученнях, сплачені Відповідачем кошти за період з 28.02.2017 по 17.03.2017 були зараховані в рахунок погашення цієї заборгованості, не врахував, що оплата здійснювалася Відповідачем не лише після, а і до 10.03.2017.

За таких обставин, судами не з'ясовано, за які періоди та в оплату яких поставок Третьою особою зараховані сплачені Відповідачем кошти за договором поставки №366 від 18.11.2014 в розмірі 1 059 959,73 грн, а відтак достеменно не встановлено суму заборгованості Відповідача за договором поставки, отже доводи касаційної скарги в цій частині визнаються обґрунтованими.

Щодо заяви Відповідача про зарахування зустрічних однорідних вимог від 23.03.2017 №65/1 на суму 1 782 602,60 грн, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до частини 1 статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно з ст. 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Статтею 203 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено припинення господарського зобов'язання зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не визначений чи визначений моментом витребування, для чого достатньо заяви однієї сторони, що кореспондується з нормами статті 601 ЦК України.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ТОВ "Тас-Фарма" направило ТОВ "Фрам Ко" заяву №65/1 від 23.03.2017 про зарахування зустрічних однорідних вимог, які існували у ТОВ "Фрам Ко" до ТОВ "Тас-Фарма" за договором поставки №366 від 18.11.2014 на суму 2 952 459,64 грн, та які існували у ТОВ "Тас-Фарма" на підставі договору відступлення права грошової вимоги №23/03-17 від 23.03.2017 до ТОВ "Фрам Ко" за договором поставки №38 від 02.12.2014 на суму 1 782 602,60 грн. Вказаний залік зустрічних однорідних вимог був проведений 23.03.2017, в той час, як повідомлення ТОВ "Тас-Фарма" про відступлення на користь Позивача права вимоги за договором поставки №366 від 18.11.2014 відбулося 20.04.2017.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку, що за договором поставки №366 від 18.11.2014 ТОВ "Фрам Ко" є кредитором, а ТОВ "Тас-Фарма" - боржником, і навпаки за договором поставки №38 від 02.12.2014 ТОВ "Фрам Ко" є боржником, а ТОВ "Тас-Фарма" - кредитором, отже вимоги, які виникли між сторонами цих правочинів є зустрічними. Також судом апеляційної інстанції встановлено, що дані вимоги є грошовими, тобто однорідними, такими, що існували на момент заліку, а також безспірними.

За таких обставин, враховуючи заяву Відповідача про зарахування зустрічних вимог від 23.03.2017 на суму 1 782 602,60 грн, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку, що заборгованість Відповідача на вказану суму підлягає зменшенню.

Звертаючись з касаційною скаргою, Позивач зазнає, що оскільки договір про надання послуг факторингу укладений 10.03.2017, то на момент направлення Відповідачем заяви про зарахування зустрічних вимог ТОВ "Фрам Ко" вже не мало зустрічних вимог до Відповідача, у зв'язку із передачею такого права Позивачу.

Колегія суддів Касаційного господарського суду не погоджується з даними доводами Позивача з огляду на таке.

Згідно зі статтею 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що письмове повідомлення про заміну кредитора у зобов'язанні за договором поставки №366 від 18.11.2014 на підставі договору про надання послуг факторингу № Ф100317/1 від 10.03.2017 з вимогою про погашення заборгованості було направлено Позивачем Відповідачу лише 20.04.2017.

Таким чином, до моменту одержання від клієнта або фактора письмового повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові обов'язок виконати грошове зобов'язання на користь фактора у боржника відсутній.

Відповідно до частини 1 статті 1085 ЦК України якщо фактор пред'явив боржнику вимогу здійснити платіж, боржник має право пред'явити до заліку свої грошові вимоги, що ґрунтуються на договорі боржника з клієнтом, які виникли у боржника до моменту, коли він одержав повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові.

В зазначеній статті закріплено правило, яке випливає зі статті 603 ЦК України та закріплює право боржника пред'явити зустрічні вимоги, які виникли у нього до моменту, коли він одержав повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові.

Відповідно до статті 603 ЦК України у разі заміни кредитора боржник має право пред'явити проти вимоги нового кредитора свою зустрічну вимогу до первісного кредитора. У разі заміни кредитора зарахування проводиться, якщо вимога виникла на підставі, що існувала на момент одержання боржником письмового повідомлення про заміну кредитора, і строк вимоги настав до його одержання або цей строк не встановлений чи визначений моментом пред'явлення вимоги. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора, зарахування проводиться, якщо вимога виникла на підставі, що існувала на момент пред'явлення боржникові вимоги новим кредитором або, якщо боржник виконав свій обов'язок до пред'явлення йому вимоги новим кредитором, - на момент його виконання.

Частиною 2 статті 516 ЦК України передбачено, що якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідач набув право пред'явити ТОВ "Фрам Ко" до заліку свої грошові вимоги та реалізував своє право на підставі статті 601 ЦК України та статті 203 ГК України шляхом відправлення первісному кредитору заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог від 23.03.2017 та повідомлення про припинення зобов'язань саме до моменту отримання від Позивача повідомлення про заміну кредитора у зобов'язанні за договором поставки №366 від 18.11.2014. При цьому Відповідач до моменту отримання повідомлення про заміну кредитора у зобов'язанні не знав та не міг знати про заміну кредитора у зобов'язанні.

За таких обставин, обов'язок у Відповідача здійснити платіж фактору виник лише після отримання Відповідачем повідомлення про відступлення права грошової вимоги, а саме з 20.04.2017, тому Відповідач до моменту отримання вказаного повідомлення мав право виконати свої зобов'язання перед первісним кредитором і таке виконання зобов'язання в порядку ч.1 ст. 1085 ЦК України звільняє Відповідача від відповідальності перед Позивачем на суму проведеного заліку (аналогічні висновки наведені у постановах Верховного Суду від 15.03.2018 у справі №914/909/17, від 17.04.2018 у справі №910/8303/17, від 19.04.2018 у справі №910/8249/17, від 24.04.2018 у справі №910/7917/17).

Відповідно до частин 1, 2 статті 300 ГПК України в редакції, чинній з 15.12.2017, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи скаржника та Третьої особи про порушення судом апеляційної інстанції вимог статей 601, 1082 ЦК України, з огляду на те, що зараховані вимоги не мають зустрічного характеру, відхиляються колегією суддів, оскільки як встановлено судом апеляційної інстанції та вже було зазначено вище, за договором поставки №366 від 18.11.2014 ТОВ "Фрам Ко" є кредитором, а ТОВ "Тас-Фарма" - боржником, і навпаки за договором поставки №38 від 02.12.2014 ТОВ "Фрам Ко" є боржником, а ТОВ "Тас-Фарма" - кредитором, отже вимоги, які виникли між сторонами цих правочинів є зустрічними.

Доводи викладені Відповідачем у відзиві щодо того, що в разі відсутності в платіжних дорученнях призначеннях платежу, а також відсутності в умовах договору порядку зарахування коштів за такими платіжними дорученнями, відповідні платежі мають відноситись на погашення заборгованості в хронологічному порядку, не приймаються колегією суддів, оскільки не спростовують факту невстановлення судами попередніх інстанцій обставин справи щодо зарахування Третьою особою сплачених Відповідачем коштів в сумі 1 059 959,73 грн.

Доводи Відповідача, що довідка Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції не є належним доказом, не приймаються колегією суддів, оскільки суд касаційної інстанції не здійснює переоцінку доказів.

Не знайшли свого підтвердження доводи Відповідача стосовно того, що Позивачем при подачі касаційної скарги сплачено судовий збір не в повному обсязі, оскільки Позивачем сплачено 88 573,78 грн судового збору і саме ця сума підлягала до сплати при поданні касаційної скарги.

В силу приписів п. 1 ч. 3 ст. 310 ГПК України (в редакції Закону від 03.10.2017 №2147-VIII) підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанції в частині заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог від 23.03.2017 №65/1, однак, з огляду на порушенням судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права в частині визначення суми заборгованості Відповідача за договором поставки №366 від 18.11.2014, постанова апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції підлягають скасуванню, а справа в цій частині - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Як зазначено вище, рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції з частині зустрічного позову не оскаржуються, отже в цій частині рішення та постанова залишаються без змін.

Під час нового розгляду справи господарському суду слід взяти до уваги наведене в цій постанові, вжити всі передбачені законом засоби для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, прав і обов'язків сторін і, в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством, прийняти відповідне рішення.

Оскільки справа передається на новий розгляд до суду першої інстанції, розподіл судових витрат у порядку статті 129 ГПК України не здійснюється.

Керуючись ст. ст. 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейське бюро реструктуризації" задовольнити частково.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.01.2018 та рішення Господарського суду міста Києва від 23.08.2017 у справі №910/6659/17 скасувати.

3. Справу №910/6659/17 направити на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Суховий В.Г.

Судді Берднік І.С.

Міщенко І.С.