Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2018 року

м. Київ

Справа № 922/2381/15

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю.Я. - головуючого, суддів: Дроботової Т.Б., Пількова К.М.,

здійснивши розгляд у письмовому провадженні касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на ухвалу Господарського суду Харківської області від 26.09.2017 (суддя Лавров Л.С.) та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 20.11.2017 (Крестьянінов О.О. - головуючий, судді: Білоусова Я.О., Тарасова І.В.) у справі

за скаргою Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на дії Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області у справі

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Комунального підприємства "Харківські теплові мережі"

про стягнення 41 627 902,58 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - ПАТ "НАК "Нафтогаз України") звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (далі - КП "Харківські теплові мережі") 13 049 470,34 грн. пені, 1 756 931,16 грн. - 3 % річних і 26 821 501,08 грн. інфляційних втрат за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання щодо оплати поставки природного газу за договором від 19.12.2013 № 1907/14-ТЕ-32.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 30.06.2015 в редакції постанови Харківського апеляційного господарського суду від 27.10.2015, залишеної без змін постановою Вищого господарського суду України від 26.03.2016, позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з відповідача 287 895,72 грн. - 3% річних, 7 120 705,23 грн. інфляційних втрат 1 549 144,91 грн. пені.

На виконання постанови Харківського апеляційного господарського суду від 27.10.2015 місцевий суд видав наказ від 11.11.2015 про її примусове виконання.

14.08.2017 позивач звернувся до Господарського суду Харківської області зі скаргою на дії Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області (далі - ДВС), просивши суд: - визнати незаконними дії ДВС щодо зупинення вчинення виконавчих дій в межах виконавчого провадження № 49842055 (далі - ВП № 49842055); - визнати недійсною постанову про зупинення вчинення виконавчих дій у ВП № 49842055, винесену 14.07.2017 головним державним виконавцем ДВС Панюковою О.О.

Вимоги скарги обґрунтовано тим, що предметом стягнення в межах ВП № 49842055 є не тільки стягнення інфляційних втрат, пені та 3 % річних, а й 18 445,39 грн. судового збору, по якому також зупинено виконавче провадження, хоча Законом України від 02.06.2016 № 1404-VІІІ "Про виконавче провадження" (далі - Закон № 1404-VІІІ) це не передбачено.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 26.09.2017 (суддя Лаврова Л.С.), залишеною без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 20.11.2017 (Крестьянінов О.О. - головуючий, судді: Білоусова Я.О., Тарасова І.В.), відмовлено в задоволенні скарги щодо визнання незаконними дій державного виконавця по зупиненню вчинення виконавчих дій у межах ВП № 49842055. У частині вимог щодо визнання недійсною постанови про зупинення вчинення виконавчих дій від 14.07.2017 у ВП № 49842055 провадження з розгляду скарги припинено.

Судові акти мотивовані положеннями статей 1, 5, пункту 10 частини 1 статті 34 Закону № 1404-VІІІ, статті 1 Закону України від 30.11.2016 № 1730- VІІІ "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" (далі - Закон № 1730- VІІІ), пункту 11 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) в редакції, чинній до 15.12.2017, а також включенням відповідача до Реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 16.06.2017 № 152 (далі - Наказ № 152).

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ПАТ "НАК "Нафтогаз України" просить судові акти скасувати, а справу направити на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

В обґрунтування наведеної ним позиції скаржник посилається на порушення судами положень пункту 10 частини 1 статті 34, абзацу 3 частини 3 статті 74 Закону № 1404-VІІІ та статей 43, 47, 22, 32- 35 ГПК, в редакції, чинній до 15.12.2017, наголошуючи на тому, що суди: 1) частково припиняючи провадження із розгляді скарги на дії ДВС, позбавили позивача права змінити предмет, підставу або розмір позовних вимог; 2) безпідставно розцінили як правомірні, дії державного виконавця щодо винесення постанови від 22.08.2017 про виправлення помилки у ВП № 49842055; 3) не з'ясувавши механізму врегулювання кредиторської заборгованості, що стягується за рішенням у справі № 922/2381/15 в межах ВП № 49842055, оскільки законодавець розрізняє поняття заборгованості за спожитий природний газ (основного зобов'язання) та інших нарахувань, що виникають у зв'язку із невиконанням грошового зобов'язання боржником, дійшли передчасного висновку про можливість зупинення вчинення виконавчих дій.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

Відповідач і ДВС відзивів на касаційну скаргу не надали.

Доводи, за якими суд касаційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду апеляційної інстанції

Здійснивши розгляд касаційної скарги в письмовому провадженні, дослідивши наведені в ній доводи, перевіривши наявні матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, а висновки судів попередніх інстанцій є правомірними, зважаючи на таке.

Як убачається з оскаржуваної постанови від 14.07.2017, державним виконавцем в цілому зупинено вчинення виконавчих дій із примусового виконання наказу Господарського суду Харківської області від 11.11.2015 № 922/2381/15, за яким предметом стягнення є не тільки пеня, інфляційні втрати та 3 % річних, а й судовий збір у розмірі 18 445,39 грн.

В основу оскаржуваних судових актів покладено висновки про те, що матеріалами справи підтверджено факт внесення боржника - КП "Харківські теплові мережі" до Реєстру, затвердженого Наказом № 152, яким передбачено участь внесених до цього Реєстру осіб у врегулюванні заборгованості за спожиті енергоносії, а пеню, інфляційні втрати та 3 % річних, нараховано на заборгованість, яка виникла до 01.07.2016, тому державний виконавець правомірно зупинив вчинення виконавчих дій за ВП №49842055 в частині стягнення пені, 3 % річних та інфляційних втрат на підставі пункту 10 частини 1 статті 34 Закону № 1404-VІІІ.

Так, відповідно до зазначеного пункту Закону № 1404-VІІІ виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій в разі включення підприємств, що виробляють, транспортують та постачають теплоенергію, надають послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості відповідно до Закону № 1730-VІІІ, з виконавчих проваджень, стягувачами за якими є НАК "Нафтогаз України", її дочірня компанія "Газ України", Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз", постачальники електроенергії, а боржниками - підприємства, що виробляють теплоенергію, транспортують та постачають теплоенергію, надають послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, та підприємства централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем).

Положеннями статті 34 Закону № 1404-VІІІ вичерпно роз'яснено, в якій саме частині може бути зупинено виконавче провадження, однак судовий збір у розмірі 18 445,39 грн., примусове стягнення якого передбачено згідно із судовим наказом, не належить до наведеного у цій статті переліку, а тому виконавче провадження не може бути зупинено в цій частині.

Зважаючи на те, що державним виконавцем помилково винесено постанову від 14.07.2017 про зупинення вчинення виконавчих дій в межах ВП № 49842055 в частині зупинення виконання по судовому збору, 22.08.2017 ним правомірно винесена постанова про виправлення помилки в межах повноважень, передбачених положеннями частини 3 статті 74 Закону № 1404-VІІІ.

Зважаючи на відсутність предмета спору по цьому питанню, суди, враховуючи пункт 11 частини 1 статті 80 ГПК в редакції, чинній до 15.12.2017, припинено провадження по розгляду скарги ПАТ "НАК "Нафтогаз України" в цій частині.

Отже, колегія суддів погоджується з висновками про часткове припинення провадження з розгляду скарги щодо визнання недійсною постанови про зупинення вчинення виконавчих дій зі стягнення судового збору в розмірі 18 445,39 грн., з підстав виправлення державним виконавцем зазначеної помилки (постанова від 22.08.2017) після звернення ПАТ "НАК "Нафтогаз України" із відповідною скаргою до суду (14.08.2017).

При цьому, суди правомірно вирішили залишити без задоволення скаргу ПАТ "НАК "Нафтогаз України" в іншій частині вимог, оскільки частиною 4 статті 34 Закону № 1404-VІІІ прямо передбачено необхідність зупинення виконавчого провадження у частині стягнення заборгованості за спожитий природний газ, використаний станом на 01.07.2016 для виробництва теплової та електроенергії, послуг з опалення та постачання гарячої води (з урахуванням суми неустойки (штрафу, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ).

За наведених обставин оскаржувані ухвала Господарського суду Харківської області від 26.09.2017 та постанова Харківського апеляційного господарського суду від 20.11.2017 є такими, що ухвалені з дотриманням вимог матеріального та процесуального закону, а тому підстав для їх скасування немає.

Мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного в касаційній скарзі та відзиві на касаційну скаргу

За таких обставин касаційна інстанція не погоджується з твердженням скаржника про те, що судами не з'ясовано механізму врегулювання кредиторської заборгованості, зі стягнення якої здійснено зупинення виконавчого провадження, враховуючи пряму вказівку закону з цього приводу (частина 4 статті 34 Закону № 1404-VІІІ).

Необґрунтованими є також доводи скаржника про те, що судами безпідставно визначено правомірними дії державного виконавця з винесення постанови від 22.08.2017 про виправлення помилки у ВП № 49842055, зважаючи на відповідне право державного виконавця, передбачене частиною 3 статті 74 Закону № 1404-VІІІ.

Аргументи скаржника про позбавлення його права на зміну предмета, підстави або розміру позовних вимог за обставин припинення судами провадження у вказаній частині також належним чином не доведено, зважаючи на відсутність спору з цього питання після винесення державним виконавцем постанови від 22.08.2017 про виправлення помилки у ВП № 49842055 та до прийняття місцевим судом відповідної ухвали (26.09.2017).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд

Відповідно до частин 1, 2 статті 300 ГПК в редакції, чинній з 15.12.2017, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що доводи, викладені заявником у касаційній скарзі, не отримали підтвердження під час касаційного провадження, не спростовують висновків судів попередніх інстанції щодо наявності правових підстав для часткового припинення провадження з розгляду скарги щодо визнання недійсною постанови про зупинення вчинення виконавчих дій зі стягнення судового збору в розмірі 18 445,39 грн. та відмови у задоволенні решти вимог, наведених у скарзі.

З урахуванням положень статей 300, 301, 308, 309 ГПК в редакції, чинній з 15.12.2017, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку, що судами попередніх інстанцій дотримано приписи процесуального закону, тому підстав для задоволення касаційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваних судових актів немає.

Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК в редакції, чинній з 15.12.2017, слід покласти на скаржника.

Зважаючи на викладене та керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Харківської області від 26.09.2017 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 20.11.2017 в справі № 922/2381/15 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю.Я. Чумак

Судді: Т.Б. Дроботова

К.М. Пільков