Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2018 року

м. Київ

Справа № 4/041-10

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю.Я. - головуючого, суддів: Дроботової Т.Б., Пількова К.М.,

здійснивши розгляд у письмовому провадженні касаційної скарги Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.10.2017 (Зеленін В.О. - головуючий, судді: Ткаченко Б.О., Мартюк А.І.) у справі

за скаргою Публічного акціонерного товариства "Родовід банк",

на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у справі

за позовом Публічного акціонерного товариства "Родовід банк"

до Приватного сільськогосподарського підприємства "Фастівецьке",

Компанії "Ранокіо Лімітед" в особі Зеленкова Ігоря Анатолійовича

про стягнення 16 040 793,25 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Публічне акціонерне товариство "Родовід банк" (далі - ПАТ "Родовід банк") звернулося до Господарського суду Київської області з позовом (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 09.08.2010 № 10.05-11-б.б/17446) про стягнення солідарно з Приватного сільськогосподарського підприємства "Фастівецьке" (далі - ПрСГП "Фастівецьке") та Компанії "Ранокіо Лімітед" в особі Зеленкова Ігоря Анатолійовича (далі - Компанія "Ранокіо Лімітед") 14 000 000,00 грн. основного боргу, а також 3 527 616,40 грн. боргу за процентами та 1 562 254,66 грн. пені за кредитом, в тому числі шляхом звернення стягнення на майно Компанії "Ранокіо Лімітед", переданого в іпотеку згідно з договорами іпотеки: від 12.12.2007 № 79.1/52-3.1-07, від 22.01.2008 № 79.1/52-3.2-07, № 79.1/52-3.3-07, № 79.1/52-3.4-07, № 79.1/52-3.5-07.

Рішенням Господарського суду Київської області від 09.08.2010, зміненим постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.11.2011, позовні вимоги ПАТ "Родовід Банк" задоволено повністю.

На виконання вказаної постанови Київського апеляційного господарського суду 16.12.2011 видано накази про примусове його виконання.

Позивач звернувся до Господарського суду Київської області зі скаргою на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - ДВС), в якій просив суд визнати неправомірними дії державного виконавця ДВС Медвєдєва Олександра В'ячеславовича щодо винесення постанови по виконавчому провадженню № 313141341 (далі - ВП № 313141341) про повернення виконавчого документу від 20.03.2017 стягувачеві, скасувати постанову державного виконавця ДВС Медвєдєва О.В. від 20.03.2017 по ВП №31314134 про повернення виконавчого документа стягувачеві.

Вимоги скарги обґрунтовані тим, що державним виконавцем ДВС не здійснено всіх необхідних дій, передбачених Законом України від 02.06.2016 № 1404-VІІІ "Про виконавче провадження" (далі - Закон № 1404-VІІІ), щодо рахунків боржника, а також щодо виявлення нерухомого/рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника для його стягнення в примусовому порядку.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 03.07.2017 (суддя Щоткін О.В.) у задоволенні скарги відмовлено повністю.

Судовий акт місцевого суду мотивовано положеннями статті 1291 Конституції України, статей 10, 18, пункту 2 частини 1 статті 37 Закону № 1404-VІІІ, статей 32-36, частини 1 статті 115, статті 1212 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) в редакції, чинній до 15.12.2017, враховуючи які господарський суд дійшов висновку, що вимоги скарги є необґрунтованими, зважаючи на обставини здійснення державним виконавцем всіх необхідних виконавчих дій для розшуку/виявлення та реалізації нерухомого майна, наслідком чого стало закриття провадження та повернення виконавчого документа стягувачеві.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.10.2017 (Зеленін В.О. - головуючий, судді: Ткаченко Б.О., Мартюк А.І.), ухвалу місцевого суду скасовано, скаргу задоволено.

Судовий акт апеляційного суду обґрунтовано положеннями пункту 9 частини 2 статті 129 Конституції України, статей 1, 18, частини 8 статті 48, статті 74 Закону № 1404-VІІІ, статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції, статті 17 Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" (далі - Закон № 3477-IV), частини 1 статті 115, частини 1 статті 1212 ГПК в редакції, чинній до 15.12.2017, зважаючи на які апеляційний суд дійшов висновку, що державним виконавцем ДВС не вжито всіх передбачених законом дій для розшуку майна боржника, що свідчить про протиправність його дій щодо винесення постанови про закриття виконавчого провадження та повернення виконавчого документа стягувачу.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ДВС просить постанову апеляційного господарського суду скасувати, ухвалу місцевого суду залишити без змін, а скаргу - без задоволення.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

В обґрунтування наведеної ним позиції скаржник посилається на порушення апеляційним судом статті 124 Конституції України, статей 1, 10, 12, 18, пункту 2 частини 1 та частини 5 статті 37 Закону № 1404-VІІІ, наголошуючи на тому, що судом апеляційної інстанції необґрунтовано задоволено скаргу ПАТ "Родовід банк", оскільки залишено поза увагою, що державним виконавцем здійснено всі необхідні дії щодо розшуку майна боржника, в результаті чого стягнуто кошти на суму 6 297 350,43 грн., а також те, що стягувач не скористався правом повторного звернення із виконавчим документом до виконання в строки, передбачені законодавством.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

Позивач і відповідач відзивів на касаційну скаргу не надали.

Доводи, за якими суд касаційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду апеляційної інстанції

Здійснивши розгляд касаційної скарги в письмовому провадженні, дослідивши наведені в ній доводи, перевіривши наявні матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, зважаючи на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, ПАТ "Родовід Банк" звернулося до ДВС із заявою про відкриття виконавчого провадження, за якою відкрито ВК № 31314134 з примусового виконання наказів Господарського суду Київської області від 16.12.2011.

30.03.2017 ПАТ "Родовід Банк" отримало постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві від 20.03.2017 ВП № 31314134, винесену державним виконавцем ДВС Медвєдєвим О.В., з підстав відсутності у боржника майна та коштів, на які можливо звернути стягнення.

В основу ухвали місцевого суду покладено висновки про те, що в результаті вжиття заходів примусового характеру було проведено прилюдні торги, на яких реалізовано 5 квартир, за адресою: м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 12, кв. 2, кв. 4. кв. 5, кв. 6, кв. 7 та стягнуто кошти на суму 6 297 350,43 грн. Іншого майна, яке належить боржнику та підлягає опису в рахунок погашення заборгованості не виявлено, результатом чого стало закриття провадження та повернення виконавчого документа стягувачеві.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи судовий акт місцевого суду, зазначив, що всупереч практиці Європейського суду з прав людини, яка будучи джерелом національного законодавства визначає окрім права на доступ до суду, ще й своєчасне виконання його рішень. Проте, ДВС, нехтуючи нормами спеціального законодавства щодо здійснення виконавчих дій зі своєчасної перевірки, виявлення та реалізації майна/коштів боржника, протиправно закрила виконавче провадження, чим порушила права стягувача.

Колегія суддів погоджується з висновками апеляційного суду, зважаючи на наступне.

Відповідно до статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Виконання рішення, ухвали, постанови господарського суду є невід'ємною частиною судового процесу.

Згідно зі статтею 115 ГПК в редакції, чинній до 15.12.2017, судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України і виконуються в порядку, визначеному Законом № 1404-VІІІ.

Відповідно до статті 116 ГПК в редакції, чинній до 15.12.2017, виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом та підлягає виконанню державною виконавчою службою.

Згідно з частиною 1 статті 18 Закону № 1404-VІІІ виконавець має вживати передбачених законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно та в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Статтею 48 Закону № 1404-VІІІ визначено порядок звернення стягнення на кошти та інше майно боржника. Так, звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах. На кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт не пізніше наступного робочого дня після їх виявлення. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, відкритих після винесення постанови про накладення арешту.

За змістом частин 7 та 8 статті 48 Закону № 1404-VІІІ у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. При цьому виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.

Згідно зі статтею 56 Закону № 1404-VІІІ для забезпечення реального виконання рішення застосовується арешт майна (коштів) боржника, який накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт або про опис та арешт майна (коштів) боржника. При цьому постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Як вірно встановлено апеляційним судом, державним виконавцем усупереч частині 8 статті 48 Закону № 1404-VІІІ регулярні перевірки щодо виявлення майна (коштів) боржника у визначені законодавством строки не здійснювалися, що унеможливлює здійснення дій по закриттю виконавчого провадження.

Вжиття заходів примусового виконання рішення є завершальною стадією судового провадження, при цьому примусове виконання судових рішень спрямоване на реальне виконання рішення та відновлення порушеного права стягувача, гарантованого Конституцією України та рішенням суду.

За наведених обставин оскаржувана постанова є такою, що ухвалена з дотриманням вимог матеріального та процесуального закону, а тому підстав для її скасування немає.

Мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного в касаційній скарзі та відзиві на касаційну скаргу

За таких обставин касаційна інстанція не погоджується з твердженням скаржника про те, що державним виконавцем здійснено всіх необхідних дій, щодо розшуку майна боржника, в результаті чого стягнуто кошти на суму 6 297 350,43 грн., а також про те, що стягувач не скористався правом повторного звернення із виконавчим документом до виконання в строки передбачені законодавством, оскільки обов'язок щодо своєчасного розшуку майна і коштів боржника покладається законодавством на державного виконавця. Зважаючи на встановлені апеляційним судом обставин, наведені у касаційній скарзі доводи щодо вчасного реагування з боку ДВС та вжиття заходів примусового виконання рішення суду, не можуть бути взяті до уваги.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд

Відповідно до частин 1, 2 статті 300 ГПК в редакції, чинній з 15.12.2017, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

З урахуванням вимог статей 300, 301, 308, 309 ГПК в редакції, чинній з 15.12.2017, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційним господарським судом дотримано приписи процесуального закону, тому підстав для задоволення касаційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваного судового акта немає.

Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК в редакції, чинній з 15.12.2017, слід покласти на скаржника.

При цьому колегія суддів має зазначити, що ДВС на підтвердження сплати судового збору за подання касаційної скарги надало оригінал платіжного доручення від 09.11.2017 № 3871 про сплату 1 920 грн., при цьому сума надміру сплаченого судового збору становить 320 грн., що підлягає поверненню скаржникові, а подане ДВС клопотання про повернення переплати слід задовольнити.

Зважаючи на викладене та керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.09.2017 в справі № 4/041-10 залишити без змін.

Повернути Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України з Державного бюджету України 320 (триста двадцять) грн. судового збору, надміру сплаченого згідно з платіжним дорученням від 09.11.2017 №3871.

Оригінал платіжного доручення від 09.11.2017 № 3871 повернути Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, а належним чином завірену його копію долучити до матеріалів справи № 4/041-10.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю.Я. Чумак

Судді: Т.Б. Дроботова

К.М. Пільков