ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2021 року

м. Київ

Справа № 910/4777/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Баранець О. М. - головуючий, Мамалуй О. О., Кондратова І. Д.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу

Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк"

на постанову Північного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Алданової С. О., Мартюк А. І., Грека Б. М.

від 25.08.2021

у справі за позовом ОСОБА_1

до Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Державна корпорація розвитку "Веб. Рф"

про стягнення 37 344 224,00 грн збитків у вигляді упущеної вигоди

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст заяви

ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" про стягнення 37 344 224,00 грн збитків у вигляді упущеної вигоди.

Позовні вимоги мотивовані тим, що внаслідок невиконання відповідачем своїх обов'язків, визначених частиною 2 статті 65-3 Закону України "Про акціонерні товариства", ОСОБА_1 були заподіяні збитки у вигляді упущеної вигоди внаслідок втрати можливості продажу належних їй простих іменних акцій Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" у кількості 3 964 355 шт. власнику домінуючого пакету акцій Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" - Державній корпорації "Банк розвитку і зовнішньоекономічної діяльності (ВЕБ. РФ)", що становить різницю між вартістю обов'язкового викупу акцій, яка мала бути сплачена на користь ОСОБА_1 під час викупу за вимогою, та її актуальною ринковою вартістю (фактично ціною, за яку належні ОСОБА_1 акції можуть бути реалізовані нею третім особам, станом на день звернення з даним позовом).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.04.2021 за вказаним позовом відкрито провадження у справі № 910/4777/21, вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 19.05.2021.

13.05.2021 від позивачки надійшла заява про забезпечення позову, в якій вона просить накласти арешт на належне Публічному акціонерному товариству "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" нерухоме майно у розмірі ціни позову, а саме - нежитловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта 889250080000).

В обґрунтування поданої заяви заявниця зазначає, що оскільки відповідач є одним із найбільш збиткових українських банків згідно даних НБУ за 2020 рік та систематично попередньо ухилявся від виконання зобов'язань перед позивачем, що стало підставою для звернення до суду з відповідним позовом про стягнення збитків, існує висока вірогідність виникнення у відповідача необхідності у відчуженні належних йому активів або втрати активів в силу неефективного керування ними та/або внаслідок здійснення виконавчих проваджень, у зв'язку з чим є необхідність у накладенні арешту на належне Публічному акціонерному товариству "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" нерухоме майно у розмірі ціни позову з метою уникнення майбутнього ускладнення виконання судового рішення.

2. Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського суду і мотиви їх прийняття.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 17.05.2021 у справі № 910/4777/21 у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовив.

Місцевий господарський суд обґрунтовував своє рішення тим, що звертаючись до суду із даною заявою, позивачка не навела (та не надала доказів існування) фактичних обставин, з якими пов'язується необхідність вжиття заходів до забезпечення позову, про застосування яких просить. Зокрема, позивачкою не надано жодних доказів того, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути або зменшитись.

Північний апеляційний господарський суд постановою від 25.08.2021 ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.05.2021 у справі № 910/4777/21 скасував.

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задовольнив.

Вжив заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на належне Публічному акціонерному товариству "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" нерухоме майно у розмірі ціни позову 37 344 224,00 грн, а саме - нежитловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта 889250080000).

В задоволенні заяви Публічному акціонерному товариству "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" про зустрічне забезпечення відмовив.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги.

Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.08.2021 у справі № 910/4777/21, у якій просив її скасувати, ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.05.2021 у справі № 910/4777/21 залишити в силі.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу.

Касаційна скарга подана на підставі абзацу 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

В обґрунтування доводів касаційної скарги зазначено що постанова суду апеляційної інстанції прийнята із порушенням норм матеріального права та процесуального права.

Скаржник зазначив, що: - під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову (постанова Верховного Суду від 17.12.2018 у справі № 914/970/18);

- позивачем не надано доказів на підтвердження існування обставин утруднення чи можливого невиконання рішення суду у разі задоволення позову (постанова Верховного Суду від 20.07.2020 у справі № 914/2157/19);

- суд апеляційної інстанції помилково прийняв як докази посилання позивача на інформацію розміщену в інтернет-ресурсах: https://www. epravda. com. ua/news/2021/01/13/669933/; https://www. pib. ua/pro-bank/finansova-zvitnist/reports/; https://forinsurer. com/ratina-banks та оцінив їх за правилами оцінки доказів в порядку статті 73 Господарського процесуального кодексу України, без врахування положень статей 91, 96 Господарського процесуального кодексу України (постанови Верховного Суду від 14.12.2018 у справі № 914/809/18, від 05.12.2018 у справі № 916/1813/16, від 12.06.2019 у справі № 910/773/19);

- не враховано умови застосування заходів забезпечення позову щодо розумності, обгрунтованості, адекватності та співмірності застосованих заходів (постанови Верховного Суду від 22.01.2020 у справі № 923/826/19, від 15.01.2019 у справі № 915/870/18, від 05.09.2019 у справі № 911/527/19, від 16.10.2019 у справі № 911/1530/19, від 25.09.2020 у справі № 925/77/20).

5. Узагальнена позиція інших учасників справи.

Позивачка у відзиві на касаційну скаргу просила залишити її без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Зазначила, що інформація розміщена в мережі Інтернет на сайтах https://www. epravda. com. ua/news/2021/01/13/669933/; https://www. pib. ua/pro-bank/finansova-zvitnist/reports/; https://forinsurer. com/ratina-banks є загальнодоступною та підтверджує динаміку зменшення активів (майна) банку, а тому висновки суду першої інстанції про те, що позивачем не надано доказів того, що наявне на момент пред'явлення позову майно відповідача може зникнути були передчасними.

Суд апеляційної інстанції правильно застосував висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18, згідно з якими необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Позивачем доведено наявність обставин збитковості та неефективної діяльності банківської установи, що може свідчити про наявність сумнівів щодо можливості виконання судового рішення у випадку стягнення з відповідача 37 344 224,00 грн збитків, у той час як відповідач не спростував інформацію викладену у зазначених позивачем відкритих джерелах.

Вказує, що судом апеляційної інстанції правильно застосовано передбачений статтею 79 Господарського процесуального кодексу України стандарт доказування "вірогідність доказів", а доводи відповідача зводяться до вимоги надати вивченим судом апеляційної інстанції доказам іншої оцінки.

Зазначає, що відповідач помилково вважає, що задовольнивши заяву про вжиття заходів забезпечення позову, суд апеляційної інстанції помилково здійснив втручання у право власності Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", оскільки саме накладення арешту на грошові кошти банку здатне суттєво погіршити його майновий стан, а тому позивач просила накласти арешт на належний відповідачу об'єкт нерухомого майна щодо якого на час звернення з заявою про забезпечення позову, були відсутні обтяження. Такий спосіб забезпечення позову, порівняно з накладенням арешту на грошові кошти, мінімально впливатиме на повсякденну роботу банківської установи, не ускладнюючи його господарську діяльність.

6. Позиція Верховного Суду.

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

Відповідно до частини 1 статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Щодо суті касаційної скарги

У відповідності до вимог статті 136 Господарського процесуального кодексу України (в редакції чинній на час звернення до суду з цією заявою) господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статті 136 Господарського процесуального кодексу України заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

За змістом цієї норми обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача. Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення.

Отже, з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Згідно з положеннями пункту 1 частини 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

При вирішенні питання про забезпечення позову, господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Таким чином, необхідною умовою вжиття заходів для забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду. Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення виконання рішення суду. Інститут забезпечення позову в господарському процесі існує виключно з метою забезпечення гарантії виконання майбутнього судового рішення.

Адекватність заходу для забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Господарський суд не повинен вживати таких заходів до забезпечення позову, які фактично є тотожними задоволенню заявлених вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (у тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Отже, у кожному конкретному випадку розглядаючи заяву про забезпечення позову суду належить встановить наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов'язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.

У даному випадку суд апеляційної інстанції, скасовуючи ухвалу суду першої інстанції та задовольняючи заяву позивача про забезпечення позову, встановив та виходив з того, що у даній справі між сторонами існує спір щодо відшкодування відповідачем збитків у вигляді упущеної вигоди, завданих у зв'язку з бездіяльністю банку щодо проведення процедури законодавчо обумовленого обов'язкового придбання належних міноритарному власнику акцій, особою, яка є власником домінуючого контрольного пакета акцій.

Тобто виконання в майбутньому судового рішення у даній справі у разі задоволення позовних вимог безпосередньо пов'язано з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості.

Апеляційним господарським судом за посиланням https://www. pib. ua/pro-bank/finansova-zvitnist/reports/ встановлено, що на офіційному сайті банку оприлюднено інформацію щодо фінансової звітності діяльності банку. За даними Консолідованої фінансової звітності ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" за період 2017-2020 р. р. вбачається систематичне зниження регулятивного капіталу банку, діяльність банку є збитковою.

Також за даними оприлюдненими в мережі Інтернет на сайті https://www. epravda. com. ua/news/2021/01/13/669933/ Національним банком України включено ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" в п'ятірку найбільш збиткових банків України за 2020 рік з показником мінус 718,3 млн грн.

Крім того, згідно з рейтингом, що складений страховими компаніями на підставі даних НБУ за 2020 рік, ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" поставлений на друге місце у списку з десяти найзбитковіших українських банків, з річним показником збитків до сплати податків у розмірі 671,336 млн грн (https://forinsurer. com/ratina-banks).

Суд апеляційної інстанції зазначив, що вищенаведена інформація з якої вбачається динаміка зменшення активів (майна) банку є загальнодоступною, а відповідач не спростував інформацію, викладену у зазначених позивачем відкритих джерелах.

Апеляційний господарський суд, здійснивши в межах повноважень, визначених процесуальним законом, оцінку доводів сторін стосовно розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову, а також надавши оцінку доказам у справі, дійшов висновку, що звертаючись до суду з заявою про забезпечення позову, позивачем доведено наявність обставин збитковості та не ефективної діяльності банківської установи. Зазначене може свідчити про наявність сумнівів щодо можливості виконання судового рішення у разі задоволення позову про стягнення з відповідача 37 344 224,00 грн збитків, внаслідок зникнення або зменшення майна, наявного у відповідача, на момент ухвалення рішення у даній справі. Застосування заходу забезпечення позову гарантуватиме у майбутньому виконання судового рішення у разі задоволення позову.

При цьому, суд апеляційної інстанції урахував наявність зв'язку між заявленим позивачем заходом забезпечення позову у виді накладення арешту на майно відповідача у межах заявлених позовних вимог і предметом спору, співмірність та адекватність заходів.

Доводи касаційної скарги не спростовують наведеного. Заперечення відповідача, що застосування заходів забезпечення позову у справі, що розглядається, до майна, яке не є безпосереднім об'єктом спору, без достатніх доказів на підтвердження ризиків його відчуження, свідчить про невиправдане втручання у право власності банку на будинок № 8 по вул. Малопідвальній у місті Києві, є безпідставними.

Відповідно до частини 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

За своєю суттю арешт майна - це тимчасовий захід, який має наслідком накладання заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження.

При вжитті такого заходу власник майна не обмежується у правах володіння та користування своїм майном, та не позбавляється їх.

Отже накладення арешту на майно не завдасть шкоди та збитків відповідачу, не позбавить його конституційних прав на володіння та користування вказаним нерухомим майном, здійснення господарської діяльності, отримання доходів, сплату податків тощо, а лише тимчасово обмежить право відповідача реалізувати вказане майно третім особам.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 15.10.2020 у справі № 915/373/20.

Відповідачем доказів на підтвердження можливих збитків, які можуть бути спричинені забезпеченням позову шляхом накладення арешту на майно, суду не надано.

Встановивши, що у даному випадку невжиття заходів забезпечення позову може мати наслідком заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача та ускладнить їх відновлення, апеляційний господарський суд обґрунтовано задовольнив заяву позивача про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно у розмірі ціни позову.

8. Висновки Верховного Суду

За змістом пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з частиною 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених частиною 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки викладені у касаційній скарзі доводи про порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права під час ухвалення оскаржуваної постанови не отримали підтвердження, Верховний Суд, переглянувши оскаржуване судове рішення в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, вважає, що воно ухвалено із додержанням норм процесуального та матеріального права, тому підстав для його зміни чи скасування немає.

9. Судові витрати

З огляду на те, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін оскаржуване судове рішення, судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.08.2021 у справі № 910/4777/21 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. Баранець

Судді О. Мамалуй

І. Кондратова