ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2018 року

м. Київ

Справа № 916/2005/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Студенець В.І. - головуючий, судді: Мамалуй О.О., Ткач І.В.

за участю секретаря: Натаріної О.О.

розглянувши матеріали касаційної скарги Міністерства оборони України

на рішення Господарського суду Одеської області

(суддя - Желєзна С.П.)

від 27.04.2018

та постанову Одеського апеляційного господарського суду

(головуючий суддя: Таран С.В., судді: Будішевська Л.О., Мишкіна М.А.)

від 24.07.2018

у справі № 916/2005/17

за позовом Міністерства оборони України

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Данлін"

Публічного акціонерного товариства "Одесагаз"

за участю: Військогового прокурора Одеського гарнізону Південного регіону України

про визнання недійсним договору

за участю представників учасників справи:

позивача - Остапенко В.В.;

відповідача 1 - Стовба А.В.;

відповідача 2 - не з'явився;

прокурора - не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Міністерство оборони України звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Данлін" (далі - ТОВ "Данлін"), Публічного акціонерного товариства "Одесагаз" (далі - ПАТ "Одесагаз") про визнання недійсними договору про відступлення права вимоги №1 від 01.12.2015 та договору про відступлення права вимоги №2 від 01.12.2015.

1.2.Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оспорювані договори про відступлення прав вимоги №1, №2 від 01.12.2015 за своєю правовою природою є договорами факторингу, а ТОВ "Данлін" не є фінансовою установою та не має відповідних ліцензій на здійснення факторингових операцій. Крім того, заявлені вимоги позивач обґрунтовує порушенням його прав, як уповноваженого органу на управління державним майном, а саме нежитловими будівлями Державного підприємства "Одеський автомобільний ремонтний завод", оскільки відчуження у межах справи про банкрутство №1-23-32/135-08-4825 вказаного майна з метою задоволення, в тому числі і кредиторських вимог ТОВ "Данлін", може призвести до набуття останнім права власності на державне майно.

2. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду Одеської області від 27.04.2018 у позові відмовлено.

2.2. Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 24.07.2018 рішення Господарського суду Одеської області від 27.04.2018 залишено без змін.

2.3. Господарськими судами встановлено такі обставини:

- між ПАТ "Одесагаз" (первісний кредитор) та ТОВ "Данлін" (новий кредитор) 01.12.2015 було укладено договір про відступлення права вимоги №1, відповідно до п. 1 якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, первісний кредитор відступає новому кредитору, а новий кредитор набуває право вимоги, належне первісному кредитору до боржника Державного підприємства Міністерства оборони України "Одеський автомобільний ремонтний завод";

- відповідно до пунктів 2, 3 договору про відступлення права вимоги №1 від 01.12.2015 за цим договором новий кредитор набуває права вимагати від боржника належного виконання обов'язку за рішенням Господарського суду Одеської області у справі №10/57-08-2730 від 29.09.2008, підтверджене ухвалою у справі №1-23-32/135-08-4825 від 08.02.2010, а саме сплати заборгованості у розмірі 24 409, 22 грн. Сума цього договору складає 24 409, 22 грн. Новий кредитор сплачує первісному кредитору суму, вказаному у цьому пункті договору, в день укладання цього договору на рахунок №26001121611 в ПАТ "Марфін Банк", МФО 328168;

- згідно з пунктом 4 договору про відступлення права вимоги №1 від 01.12.2015 права вимоги переходять до нового кредитора після повної сплати на користь первісного кредитора суми, передбаченої пунктом 3 даного договору та підписання цього договору. До нового кредитора переходять права вимоги в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав та зазначені у пункті 2 цього договору;

- відповідно до пункту 17 договору про відступлення права вимоги №1 від 01.12.2015 договір набирає чинності з моменту його укладання сторонами та діє до повного виконання прийнятих на себе зобов'язань. Цей договір вважається укладеним з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками;

- також 01.12.2015 між відповідачами на виконання умов договору №1 від 01.12.2015 було складено акт приймання-передачі відступлених прав, відповідно до якого ПАТ "Одесагаз" було передано, а ТОВ "Данлін" набуто належне первісному кредитору право вимагати від боржника належного виконання обов'язку за рішенням Господарського суду Одеської області у справі №10/57-08-2730 від 29.09.2008, підтверджене ухвалою у справі №1-23-32/135-08-4825 від 08.02.2010, а саме сплати заборгованості у розмірі 24 409, 22 грн. При цьому 01.12.2015 ТОВ "Данлін" на виконання умов договору №1 від 01.12.2015 було переказано на рахунок ПАТ "Одесагаз" грошові кошти у розмірі 24 409, 22 грн, що підтверджується платіжним дорученням №9 від 01.12.2015;

- окрім того, між ПАТ "Одесагаз" (первісний кредитор) та ТОВ "Данлін" (новий кредитор) 01.12.2015 було укладено договір про відступлення права вимоги №2, відповідно до пункту 1 якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, первісний кредитор відступає новому кредитору, а новий кредитор набуває право вимоги, належне первісному кредитору до боржника Державного підприємства "Одеський автомобільний ремонтний завод";

- відповідно до пунктів 2, 3 договору про відступлення права вимоги №2 від 01.12.2015 за цим договором новий кредитор набуває права вимагати від боржника належного виконання обов'язку за рішенням Господарського суду Одеської області у справі №32/31-09-869 від 06.04.2009 та рішенням Господарського суду Одеської області у справі №23/79-09-3177 від 09.09.2009, підтверджене ухвалою у справі №1-23-32/135-08-4825 від 03.03.2014, а саме сплати заборгованості у розмірі 87 013, 13 грн та 1 147, 00 грн судового збору. Сума цього договору складає 88 160, 13 грн. Новий кредитор сплачує первісному кредитору суму, вказану у цьому пункті договору, в день укладання цього договору на рахунок №26001121611 в ПАТ "Марфін Банк" МФО 328168;

- згідно з пунктом 4 договору про відступлення права вимоги №2 від 01.12.2015 права вимоги переходять до нового кредитора після повної сплати на користь первісного кредитора суми, передбаченої пунктом 3 даного договору та підписання цього договору. До нового кредитора переходять права вимоги в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав та зазначені у пункті 2 цього договору;

- відповідно до пункту 17 договору про відступлення права вимоги №2 від 01.12.2015 договір набирає чинності з моменту його укладення сторонами та діє до повного виконання прийнятих на себе зобов'язань. Цей договір вважається укладеним з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками;

- на виконання умов договору про відступлення права вимоги №2 від 01.12.2015, між відповідачами 01.12.2015 було складено акт приймання-передачі відступлених прав за договором №2. Окрім того, 01.12.2015 ТОВ "Данлін" на виконання умов договору №2 від 01.12.2015 було переказано на рахунок ПАТ "Одесагаз" грошові кошти у розмірі 88 160, 13 грн, що підтверджується платіжним дорученням №8 від 01.12.2015;

- укладені між відповідачами договори про відступлення прав вимоги стали підставою для звернення ТОВ "Данлін" до господарського суду із заявою про заміну кредитора у справі №1-23-32/135-08-4825 про банкрутство Державного підприємства "Одеський автомобільний ремонтний завод" з ПАТ "Одесагаз" на ТОВ "Данлін".

2.4. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з такого:

- відступлення права вимоги є правочином (договором), на підставі якого первісний кредитор передає свої права новому кредитору, а новий кредитор приймає ці права і зобов'язується або не зобов'язується їх оплатити. Договір відступлення права вимоги може бути оплатним, якщо в ньому передбачений обов'язок нового кредитора надати первісному кредитору якесь майнове надання замість отриманого права вимоги. В такому випадку на відносини цесії розповсюджуються положення про договір купівлі-продажу, оскільки статтею 656 Цивільного кодексу України передбачено, що предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом;

- відмежування договору факторингу від інших подібних договорів, зокрема договору цесії, визначає необхідність застосування спеціальних вимог законодавства, в тому числі щодо осіб, які можуть виступати фактором. Відступлення права вимоги за своєю правовою природою означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором. Натомість договір факторингу має на меті фінансування однієї сторони договору іншою стороною шляхом надання їй визначеної суми грошових коштів. Ця послуга згідно з договором факторингу надається фактором клієнту за плату, розмір якої визначається договором. При цьому право грошової вимоги, передане фактору, не є платою за надану останнім фінансову послугу. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає. Сам же договір факторингу у нормі згаданої статті ЦК України визначено як фінансування під відступлення права грошової вимоги та вже передбачає, що відступлення права вимоги є наслідком та лише складовою частиною цієї господарської операції, що полягає в забезпеченні виконання зобов'язання під фінансування;

- Верховним Судом у постанові від 31.01.2018 у справі № 910/7038/17 зауважено, що однією із відмінних ознак факторингу від інших правочинів, які передбачають відступлення право вимоги, є передача грошових коштів у розпорядження за плату, тобто взамін права вимоги, клієнт отримує послугу, що полягає в передачі грошових коштів у розпорядження на певний час, з обов'язком повернення цих коштів та оплати часу користування ними. Договір факторингу та купівлі-продажу права грошової вимоги мають відмінності і у строках дії таких договорів. Договір купівлі-продажу права грошової вимоги припиняє свою дію після того, як первісний кредитор передав новому кредитору право вимоги до боржника, а новий кредитор оплатив її вартість. Договір факторингу діє і після того як фактор оплатив клієнту вартість грошової вимоги, а клієнт передав фактору право грошової вимоги до третіх осіб, до моменту коли боржник (або клієнт, в разі якщо це передбачено договором факторингу) виплатить факторові кошти за первісним договором. Між договором про відступлення права вимоги та договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) є лише одна спільна риса - вони базуються на заміні кредитора у зобов'язанні (відступленні права вимоги). Виходячи з того, що правова природа договору визначається з огляду на його зміст, суд при його правовій оцінці повинен дослідити його умови, права та обов'язки сторін для визначення спрямованості як їх дій, так і настання певних правових наслідків;

- приписами статті 1084 Цивільного кодексу України визначено, якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові. Якщо відступлення права грошової вимоги факторові здійснюється з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором, фактор зобов'язаний надати клієнтові звіт і передати суму, що перевищує суму боргу клієнта, який забезпечений відступленням права грошової вимоги, якщо інше не встановлено договором факторингу. Якщо сума, одержана фактором від боржника, виявилася меншою від суми боргу клієнта перед фактором, який забезпечений відступленням права вимоги, клієнт зобов'язаний сплатити факторові залишок боргу;

- відмінність договору про відступлення права вимоги та договору факторингу полягає в наступному: при укладанні договору про відступлення права вимоги первісний кредитор передає новому кредитору боргові зобов'язання боржника, що має наслідком припинення взаємовідносин з боржником та новим кредитором, оскільки по суті відбувається купівля-продаж права вимоги боргових зобов'язань. Щодо договору факторингу, то фактор може отримувати кошти і від клієнта, і від боржника, оскільки останні розраховуються із фактором відповідно до вимог ст. 1084 ЦК України;

- з врахуванням викладеного, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що укладені між відповідачами договори про відступлення прав вимоги №1, №2 від 01.12.2015 не є договорами факторингу, оскільки ТОВ "Данлін" було сплачено на користь ПАТ "Одесагаз" грошові кошти у розмірі вартості відступленого права вимоги до Державного підприємства „Одеський автомобільний ремонтний завод", а тому відсутній факт отримання прибутку новим кредитором за даною угодою. При цьому до ТОВ "Данлін" перейшли права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, що відповідає вимогам статті 514 Цивільного кодексу України;

- правова позиція суду з цього питання узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 06.07.2015 по справі №6-301цс15, у постанові від 13.04.2016 по справі № 3-253гс16 (№910/5928/15-г), та правовою позицією Вищого господарського суду України, викладеною у постанові від 16.02.2016 по справі №910/17428/15, у постанові від 28.03.2017 по справі №908/1977/16, у постанові від 20.07.2017 по справі №910/11550/16;

- отже, суди попередніх інстанцій встановили, що між ТОВ "Данлін" та ПАТ "Одесагаз" було укладено договори про відступлення права вимоги, оскільки предметами спірних договорів є передача грошової вимоги від однієї до іншої особи, розмір якої дорівнює загальному розміру боргових зобов'язань Державного підприємства "Одеський автомобільний ремонтний завод". Позиція суду з цього питання підтверджується в тому числі обсягом обов'язків відповідачів, прийнятих на себе умовами договорів №1 та №2 від 01.12.2015, які з моменту сплати грошових коштів, передачі необхідних документів та повідомлення боржника про відступлення права вимоги є виконаними, а договір таким, що припинив свою дію;

- надаючи оцінку доводам Міністерства оборони України щодо порушення укладеними між відповідачами договорами №1 та №2 від 01.12.2015 прав та охоронюваних законом інтересів Міністерства як уповноваженого органу на управління майном Державного підприємства "Одеський автомобільний ремонтний завод", господарські суди виходили з такого. Безпосередньо сам факт відступлення прав вимоги до Державного підприємства „Одеський автомобільний ремонтний завод" не свідчить про порушення прав Міністерства оборони України, оскільки у будь-якому випадку у межах справи №1-23-32/135-08-4825 про банкрутство державного підприємства з метою задоволення вимог кредиторів реалізація майна боржника можлива у випадку відсутності у останнього коштів для задоволення вимог як ТОВ "Данлін", так і інших кредиторів. Позиція господарського суду із даного питання підтверджується в тому числі правовими висновками Верховного Суду у справах про банкрутство за січень - лютий 2018 року, прийнятими 19.03.2018, відповідно до пункту 4 яких особа, до якої перейшли права кредитора під час провадження у справі про банкрутство, отримує статус учасника провадження відповідно до статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Заміна кредитора у зобов'язанні не впливає на права та обов'язки боржника і не потребує його згоди, якщо така згода не передбачена договором або законом (постанова Верховного Суду від 22.02.2018 у справі N 44/497-б).

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнений виклад позиції інших учасників справи

3.1. Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Одеської області від 27.04.2018 та постановою Одеського апеляційного господарського суду від 24.07.2018, Міністерство оборони України подало касаційну скаргу, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати, ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити.

3.2. Узагальнені доводи касаційної скарги:

- судами попередніх інстанцій не застосовано до спірних правовідносин частину 3 статті 1079 Цивільного кодексу України, пункти 1, 5 частини 1 статті 1, статтю 4 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", пункт 3 частини 1 статті 9 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності", частину 1 статті 227 Цивільного кодексу України;

- окрім того, судами попередніх інстанцій не враховано положення статті 45 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", якими передбачено, що кошти, одержані від продажу майна банкрута спрямовуються на задоволення вимог кредиторів у порядку, встановленому цією статтею;

- господарськими не застосовано правову позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 20.05.2015 у справі № 5016/12384/1012 (5/45), згідно з якою включенню до реєстру вимог кредиторів у справі про банкрутство підлягають лише дійсні вимоги кредиторів, що відповідають чинному законодавству;

- оспорюваними договорами відповідачі фактично змінили рішення суду, оскільки були передані кредиторські вимоги, які виникли на підставі судових рішень;

- рішення судів попередніх інстанцій не відповідають правовим позиціям, викладеним у постановах Верховного Суду України від 13.04.2016 у справі № 3-226гс16, від 25.05.2016 у справі № 3-254гс16, у справі № 3-477гс16.

3.3. У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Данлін" просить відмовити в її задоволенні, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

4. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій з посиланням на норми права, якими керувався суд

4.1. У пунктах 44-66 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 у справі № 909/968/16 викладено таку правову позицію.

Відповідно до статей 512, 514 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Одним із випадків відступлення права вимоги є факторинг (фінансування під відступлення права грошової вимоги).

Визначення факторингу міститься у статті 49 Закону України від 07 грудня 2000 року №2121-III "Про банки і банківську діяльність", у якій зазначено, що факторинг - це придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог і прийом платежів.

У статті 350 Господарського кодексу України факторинг визначений як передання чи зобов'язання банку передати грошові кошти за плату в розпорядження іншої сторони, яка відступає або зобов'язується відступити банку своє право грошової вимоги до третьої сторони.

У статті 1077 Цивільного кодексу України зазначено, що, за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Пунктом 1 розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 06 лютого 2014 року № 352 "Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг та внесення змін до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 03 квітня 2009 року № 231" до фінансової послуги факторингу віднесено сукупність таких операцій з фінансовими активами (крім цінних паперів та похідних цінних паперів): фінансування клієнтів - суб'єктів господарювання, які уклали договір, з якого випливає право грошової вимоги; набуття відступленого права грошової вимоги, у тому числі права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників за договором, на якому базується таке відступлення; отримання плати за користування грошовими коштами, наданими у розпорядження клієнта, у тому числі шляхом дисконтування суми боргу, розподілу відсотків, винагороди, якщо інший спосіб оплати не передбачено договором, на якому базується відступлення.

Таким чином, у Цивільному кодексі України, як вбачається зі змісту його статей 512, 1077, проведено розмежування правочинів, предметом яких є відступлення права вимоги, а саме: правочини з відступлення права вимоги (цесія) та договори факторингу.

З аналізу статей 512-518 Цивільного кодексу України можна зробити такий висновок щодо суб'єктного складу правочинів з відступлення права вимоги: відповідно до статті 2 цього Кодексу учасниками цесії можуть бути будь-яка фізична або юридична особа.

Разом з тим із частини першої статті 1077 Цивільного кодексу України, статті 350 Господарського кодексу України та частини п'ятої статті 5 Закону України "Про банки і банківську діяльність" вбачається, що суб'єктний склад у договорі факторингу має три сторони: клієнта, яким може бути фізична чи юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності (частина друга статті 1079 Цивільного кодексу України), фактора, яким може бути банк або інша банківська установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції (частина третя статті 1079 Цивільного кодексу України) та боржник, тобто набувач послуг чи товарів за первинним договором.

У статті 350 Господарського кодексу України зазначено, що фактором може бути лише банк, разом з тим, у пункті 1 частини 1 статті 1 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", норми якого є спеціальними, вказано, що фінансовими установами є банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди й компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо передбачених законом, - інших послуг (операцій), пов'язаних із наданням фінансових послуг. У частинах першій, другій статті 7 Закону зазначено, що юридична особа, яка має намір надавати фінансові послуги, зобов'язана звернутися до відповідного органу державного регулювання ринків фінансових послуг протягом тридцяти календарних днів з дати державної реєстрації для включення її до державного реєстру фінансових установ.

У разі якщо відповідно до закону надання певних фінансових послуг потребує ліцензування, фінансова установа має право на здійснення таких послуг лише після отримання відповідних ліцензій.

Отже, фактор для надання фінансової послуги повинен бути включеним до Державного реєстру фінансових установ.

Щодо розмежування за предметом договору, то під час цесії може бути відступлене право як грошової, так і не грошової (роботи, товари, послуги) вимоги. Цивільний кодекс України передбачає лише перелік зобов'язань, у яких заміна кредитора не допускається (статті 515 Цивільного кодексу України). Предметом договору факторингу може бути лише право грошової вимоги (як такої, строк платежу за якою настав, так і майбутньої грошової вимоги (стаття 1078 Цивільного кодексу України).

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 1 Закону фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

За змістом пункту 11 частини першої статті 4 Закону факторинг є фінансовою послугою.

Метою укладення договору відступлення права вимоги є безпосередньо передання такого права. Метою договору факторингу є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника.

При цесії право вимоги може бути передано як за плату, так і безоплатно. За договором факторингу відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату.

Ціна договору факторингу визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги. Розмір винагороди фактора може встановлюватись по-різному, наприклад, у твердій сумі; у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю.

Якщо право вимоги відступається "за номінальною вартістю" без стягнення фактором додаткової плати, то в цьому випадку відносини факторингу відсутні, а відносини сторін регулюються загальними положеннями про купівлю-продаж з урахуванням норм стосовно заміни кредитора у зобов'язанні (частина третя статті 656 Цивільного кодексу України).

Договір факторингу спрямований на фінансування однією стороною другої сторони шляхом надання в її розпорядження певної суми грошових коштів. Вказана послуга за договором факторингу надається фактором клієнту за плату, розмір якої визначається договором. При цьому, сама грошова вимога, передана клієнтом фактору, не може розглядатись як плата за надану останнім фінансову послугу.

Плата за договором факторингу може бути у формі різниці між реальною ціною вимоги і ціною, передбаченої в договорі, право вимоги за яким передається.

Згідно з частиною першою статті 1084 Цивільного кодексу України якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові.

Також розмежування розглядуваних договорів здійснюється за їх формою: правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредитору (стаття 513 Цивільного кодексу України). Оскільки факторинг визначено пунктом 3 частини першої статті 49 Закону України "Про банки і банківську діяльність" кредитною операцією, вимоги до такого договору визначені у статті 6 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг".

4.2. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ "Данлін" на виконання умов оспорюваних договорів про відступлення прав вимоги №1, №2 від 01.12.2015 було сплачено на користь ПАТ "Одесагаз" грошові кошти у розмірі вартості відступленого права вимоги до Державного підприємства "Одеський автомобільний ремонтний завод", а тому оскільки право вимоги було відступлено "за номінальною вартістю" без стягнення фактором додаткової плати і до ТОВ "Данлін" перейшли права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, то колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що в цьому випадку відносини факторингу відсутні.

4.3. Наведеним спростовуються доводи касаційної скарги про те, що судами попередніх інстанцій безпідставно не було застосовано до спірних правовідносин частину 3 статті 1079 Цивільного кодексу України, пункти 1, 5 частини 1 статті 1, статтю 4 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", пункт 3 частини 1 статті 9 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності", частину 1 статті 227 Цивільного кодексу України.

4.4. Щодо доводів Міністерства оборони України про порушення укладеними між відповідачами договорами №1 та №2 від 01.12.2015 прав та охоронюваних законом інтересів Міністерства як уповноваженого органу на управління майном Державного підприємства "Одеський автомобільний ремонтний завод" колегія суддів також погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що сам факт відступлення прав вимоги до Державного підприємства "Одеський автомобільний ремонтний завод" не свідчить про порушення прав Міністерства оборони України, оскільки у будь-якому випадку у межах справи №1-23-32/135-08-4825 про банкрутство державного підприємства з метою задоволення вимог кредиторів реалізація майна боржника можлива у випадку відсутності у останнього коштів для задоволення вимог як ТОВ "Данлін", так і інших кредиторів.

Окрім того, господарськими судами встановлено, що в результаті укладення оспорюваних договорів від 01.12.2015 обсяг майнових зобов'язань Державного підприємства Міністерства оборони України "Одеський автомобільний ремонтний завод" не змінився, оскільки до нового кредитора перейшли права в тому ж розмірі, що вони існували у первісного кредитора; не змінився і строк їх погашення.

З огляду на наведене, спростовуються також доводи скаржника про порушення судами попередніх інстанцій положення статті 45 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також про не застосування правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 20.05.2015 у справі № 5016/12384/1012 (5/45), згідно з якою включенню до реєстру вимог кредиторів у справі про банкрутство підлягають лише дійсні вимоги кредиторів, що відповідають чинному законодавству.

4.5. Колегією суддів відхиляються доводи касаційної скарги про те, що рішення судів попередніх інстанцій не відповідають правовим позиціям, викладеним у постановах Верховного Суду України від 13.04.2016 у справі № 3-226гс16, від 25.05.2016 у справі № 3-254гс16, у справі № 3-477гс16, оскільки викладені у зазначених постановах правові позиції щодо застосування відповідних норм права сформульовані з урахуванням інших правовідносин та фактичних обставин у таких справах.

4.6. Щодо доводів касаційної скарги, згідно з якими оспорюваними договорами відповідачі фактично змінили рішення суду, оскільки були передані кредиторські вимоги, які виникли на підставі судових рішень, колегія суддів зазначає, що підставою виникнення відповідних вимог у даній справі були господарські зобов'язання, а не рішення суду, останні лише підтверджували їх розмір.

5. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

5.1. Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

5.2. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що рішення судів попередніх інстанцій ухвалені з додержанням вимог матеріального та процесуального права, підстав для їх зміни чи скасування немає.

6. Судові витрати

6.1. З огляду на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов'язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 236, 238, 240, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного господарського суду від 24.07.2018 та рішення Господарського суду Одеської області від 27.04.2018 у справі № 916/2005/17 - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.

Головуючий В. Студенець

Судді О. Мамалуй

І. Ткач