ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2018 року

м. Київ

Справа № 908/2261/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Погребняка В.Я. (головуючий), Жукова С.В., Студенця В.І.,

за участю секретаря судового засідання - Співака С.В.,

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Газова станція",

представник позивача - не з'явився (був присутній в судовому засіданні 02.10.2018)

відповідач - Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Запоріжгаз",

представник відповідача - Волощук П.Ю. (довіреність № Др-117-1217 від 20.12.2017)

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Газова станція",

на рішення господарського суду Запорізької області

від 19.02.2018

у складі судді Смірнова О.Г.,

на постанову Донецького апеляційного господарського суду

від 19.06.2018

у складі суддів: Радіонової О.О., (головуючий), Стойки О.В., Черноти Л.Ф.,

у справі за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Газова станція",

до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Запоріжгаз",

про стягнення збитків у розмірі 21 039 700, 00 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Газова станція" звернулось до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Запоріжгаз" про стягнення суми збитків у вигляді не одержаного доходу за період простою АГНКС у розмірі 21 039 700, 00 грн.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 19.02.2018, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду у справі №908/2261/17, відмовлено у задоволенні позовних вимог у повному обсязі

Рішення мотивоване тим, що позивачем не було доведено наявність складу правопорушення, а саме: розмір збитків, отже в діях відповідача відсутній склад цивільного правопорушення; позивачем не доведені підстави покладення відповідальності на відповідача за законом у вигляді збитків.

Не погоджуючись з вищезазначеними судовими актами попередніх інстанцій, Товариство з обмеженою відповідальністю "Газова станція" звернулось з касаційною скаргою разом з клопотанням про поновлення строку на касаційне оскарження, в якій просило їх скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування заявлених вимог, скаржник посилається на невірне застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм ст. 142 Господарського кодексу України (далі - ГК України), Податкового кодексу України, не застосування до спірних правовідносин ст.ст. 224, 225 ГК України та ст. 22 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), порушення ст. 89 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 908/2261/17 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Жуков С.В., суддя - Студенець В.І., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи від 14.08.2018.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.08.2018 задоволено клопотання скаржника про поновлення строку на касаційне оскарження та поновлено цей строк. Відкрито касаційне провадження у справі №908/2261/17. Повідомлено учасників справи, що розгляд касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Газова станція" відбудеться 02.10.2018. Надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 18.09.2018. Доведено до відома учасників справи, що нез'явлення їх представників в судове засідання не є перешкодою для розгляду касаційної скарги.

Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Запоріжгаз" у відзиві на касаційну скаргу просило оскаржувані судові акти залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, оскільки її зміст не відповідає стану правовідносин сторін та не ґрунтується на чинному законодавстві.

В судове засідання суду касаційної інстанції 02.10.2018 з'явилися уповноважені представник позивача і відповідача та надали пояснення у справі.

В судовому засіданні касаційної інстанції 02.10.2018 в порядку ст. 216 ГПК України оголошено перерву до 09.10.2018.

В судове засідання касаційної інстанції 09.10.2018 з'явився представник відповідача та надав пояснення у справі. Позивач уповноваженого представника не направив, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином. Оскільки, явка представників сторін (учасників судового процесу) не була визнана обов'язковою, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутністю повноважного представника позивача.

Перевіривши, на підставі встановлених фактичних обставин справи, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.

Як було встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 10.12.2012 між Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Запоріжгаз" (Газорозподільне підприємство, далі - відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Газова станція" (Замовник, далі - позивач) укладений договір на розподіл природного газу № Т-ПР-21018, відповідно до умов якого Газорозподільне підприємство зобов'язується надати Замовнику послугу з транспортування природного газу газорозподільними мережами до межі балансової належності об'єктів Замовника або його споживачів (далі - пункт призначення) відповідно до актів розмежування балансової належності газопроводів та експлуатаційної відповідальності Сторін, а Замовник зобов'язується сплатити Газорозподільному підприємству вартість послуги транспортування природного газу ГРМ у розмірі, строки та порядку, передбачені умовами договору.

Пунктом 3.1. договору визначено, що договірні обсяги транспортування природного газу Замовника ГРМ визначаються в додатку до Договору по кожному об'єкту Замовника або його споживачів за формою, наведеною у додатку 2 до цього договору.

Підставами для транспортування природного газу ГРМ є: - підтверджені в установленому порядку оператором Єдиної газотранспортної системи України (далі Оператор) місячні обсяги природного газу в постачальника, виділені для забезпечення об'єктів споживачів (далі підтверджені обсяги); - наявність договору на постачання природного газу або договору на закупівлю імпортованого природного газу у нерезидентів для використання як технологічної сировини без права реалізації такого газу відповідно до вимог законодавства. Газорозподільному підприємству надається Замовником витяг з договору на постачання природного газу щодо договірних обсягів природного газу, завірений в установленому законодавством порядку (п. 3.2 договору).

Умовами пунктів 3.3 - 3.6, 3.9 договору визначено, що Газорозподільне підприємство транспортує природний газ у загальному потоці газу від пунктів приймання-передачі газу в ГРМ до пунктів призначення в обсягах, підтверджених Оператором. Місячний обсяг транспортування природного газу ГРМ до пунктів призначення не повинен перевищувати підтверджений обсяг природного газу. Розподіл підтвердженого обсягу природного газу протягом місяця здійснюється, як правило, рівномірно, ураховуючи середньодобову норму (далі - добова норма), яка визначається шляхом ділення місячного підтвердженого Оператором обсягу природного газу на кількість днів протягом цього місяця. Обсяг про транспортованого природного газу ГРМ підтверджується підписаним сторонами актом наданих послуг з транспортування природного газу ГРМ (далі - акт наданих послуг), що оформлюється на підставі даних комерційних вузлів обліку, визначених у додатку до Договору. Акти наданих послуг є підставою для остаточних розрахунків Замовника з Газорозподільним підприємством.

Відповідно до пунктів 5.1., 5.2., 5.3, 5.4., 5.5. договору (в редакції додаткової угоди № 1 від 20.02.2013) розрахунки за послуги з транспортування природного газу ГРМ здійснюються за тарифом на транспортування природного газу розподільними трубопроводами за 1000 куб. м. (далі - тариф), встановленим для Газорозподільного підприємства Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики. Тариф, зазначений у пункті 5.1. цього розділу, є обов'язком для сторін з дати набрання ним чинності. Визначена на його основі вартість послуги з транспортування природного газу газорозподільними трубопроводами буде застосовуватись сторонами при складенні актів наданих послуг та розрахунків за ці послуги згідно з умовами Договору. Розрахунковий період за Договором становить один місяць з 0800 години першого дня місяця до 0800 години першого дня наступного місяця включно. Місячна вартість послуг з транспортування природного газу ГРМ визначається як добуток тарифу на загальний обсяг про транспортованого природного газу, розрахованого на умовах, визначених у розділі ІV Договору, та податку на додану вартість. Загальна сума Договору складається з місячних сум вартості планових обсягів транспортування природного газу ГРМ Газорозподільним підприємством Замовнику. Оплата вартості послуг з транспортування природного газу ГРМ здійснюється Замовником на умовах 100%-ої попередньої оплати авансовими платежами планового обсягу природного газу, визначеного сторонами в Договорі, за 5 (п'ять) банківських днів до початку місяця. У випадку недоплати за фактично протранспортований природний газ ГРМ за розрахунковий період Замовник проводить остаточний розрахунок не пізніше 6 (шостого) числа місяця, наступного за розрахунковим.

Договір набирає чинності з дня його підписання та укладається на термін до 31.12.2013. Договір вважається продовженим на аналогічний період, якщо за місяць до закінчення строку дії Договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов. При цьому сторони повинні переоформити додаток до Договору, у якому визначити планові обсяги газу на продовжений строк (п. 11.1. договору).

Також господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що починаючи з 2012 року та до кінця січня 2015 року ТОВ "Газова станція" здійснювало експлуатацію автомобільної газонаповнювальної компресорної станції (далі АГНКС) у м. Бердянськ Запорізької області на підставі договорів оренди об'єкта нерухомості № 2 від 01.10.2012 та № 9 від 30.06.2015.

На підставі акта передавання-приймання від 01.10.2012 до договору оренди об'єкта нерухомості № 2 від 01.10.2012 та акта передавання-приймання від 01.07.2015 позивачу був переданий в оренду комплекс автомобільної газонаповнювальної компресорної станції.

Транспортування природного газу магістральними трубопроводами до газорозподільних мереж здійснювало ПАТ "Укртрансгаз" за договором № 3 від 13.03.2015, а розподіл природного газу від газорозподільних мереж забезпечувався ПАТ "Запоріжгаз" за договором № Т-ПР-21018 від 10.12.2012.

В зв'язку з анулюванням (з 01.07.2015) ліцензії ПАТ "Запоріжгаз" на право провадження господарської діяльності з постачання природного газу у відповідності до вимог статті 16 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", дія договору на постачання природного газу № ТП-ПР-21018 від 10.12.2012 була припинена в силу закону, оскільки відповідач більше не міг забезпечувати постачання на об'єкт позивача. Разом з цим, договір на розподіл, який був укладений між сторонами в редакції Типової форми договору згідно постанови НКРЕ від 06.09.2012 № 1164, залишився чинним.

30.01.2015 ПАТ "Запоріжгаз" припинило газопостачання на об'єкті АГНКС у зв'язку з відсутністю у споживача підтвердженого обсягу природного газу - лімітів, про що представниками ПАТ "Запоріжгаз" в присутності представника ТОВ "Газова станція" було складено акт про опломбування вхідної засувки від 30.01.2015 (всередині шкафної) по вул. Приазовська, 114В.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 23.11.2015, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 15.02.2016 у справі № 908/4966/15, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Газова станція" до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Запоріжгаз" задоволено. Вирішено зобов'язати Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Запоріжгаз" відновити розподіл та постачання природного газу на об'єкті АГНКС, що експлуатується Товариством з обмеженою відповідальністю "Газова станція" за адресою: Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Приазовська, 114-В шляхом розпломбування вхідної засувки газоспоживного обладнання.

Постановою Вищого господарського суду України від 21.06.2016 скасовано рішення господарського суду Запорізької області від 23.11.2015 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 15.02.2016 у справі № 908/4966/15, справу передано на новий розгляд до господарського суду Запорізької області.

За наслідками нового розгляду, рішенням господарського суду Запорізької області від 19.04.2017 у справі № 908/4966/15 позовні вимоги задоволено частково. Вирішено зобов'язати Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Запоріжгаз" відновити розподіл природного газу на об'єкті АГНКС, що експлуатується Товариством з обмеженою відповідальністю "Газова станція" за адресою: Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Приазовська, 114-В шляхом розпломбування вхідної засувки газоспоживного обладнання. Відмовлено у задоволенні позовних вимог в частині зобов'язання Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Запоріжгаз"відновити постачання та транспортування природного газу на об'єкті АГНКС, що експлуатується Товариством з обмеженою відповідальністю "Газова станція" за адресою: Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Приазовська, 114-В.

В подальшому, у зв'язку з не відновленням відповідачем газопостачання та розподілу газу на об'єкті АГНКС з посиланням на відсутність договірних відносин між сторонами, позивач в квітні 2016 року звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Запоріжгаз" про укладання договору розподілу природного газу в редакції постанови НКРЕКП № 2498.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 18.11.2016, залишеним без змін постановами Донецького апеляційного господарського суду від 11.01.2017 та Вищого господарського суду України від 05.04.2017 у справі № 908/904/16, позовні вимоги задоволені у повному обсязі, зокрема вирішено зобов'язати Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Запоріжгаз" укласти з Товариством з обмеженою відповідальністю "Газова станція" договір розподілу природного газу шляхом направлення на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газова станція" заяви-приєднання до типового договору природного газу, в редакції Постанови НКРЕКП від 30.09.2015 № 2498, з персоніфікованими даними щодо комерційного вузла обліку, оснащеного лічильником газу ВРСГ-1 виробництва НВП "ИРВИС" РВ № 3550.

Судами попередніх інстанцій в оскаржуваних судових актах зазначено, що з січня 2015 року господарська діяльність ТОВ "Газова станція" була повністю зупинена, два з половиною роки останнє відстоювало своє право на заняття підприємницькою діяльністю в судах. Внаслідок протиправної бездіяльності відповідача, яка полягає у не відновленні газопостачання та розподілу природного газу на об'єкті АГНКС, що експлуатувався позивачем, останній зазнав збитків у вигляді не одержаного доходу (втраченої вигоди) за весь час простою АГНКС на загальну суму 21 039 700, 00 грн., що й стало підставою для звернення до господарського суду Запорізької області з даною позовною заявою про стягнення з відповідача збитків у вигляді не одержаного доходу за період простою АГНКС у розмірі 21 039 700, 00 грн.

Статтею 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків (ст. 611 ЦК України).

Відповідно до приписів ст. 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.

Підставою для відшкодування збитків є склад правопорушення, який включає наступні фактори: - наявність реальних збитків, - вина заподіювача збитків, - причинний зв'язок між діями або бездіяльністю винної особи та збитками.

Згідно ст. 224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Частиною 1 ст. 225 ГК України встановлено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

За змістом статей 22, 611, 612, 614, 623 ЦК України для застосування такого засобу відповідальності, як стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди, необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та завданими збитками, вина та встановлення заходів, вжитих стороною для одержання такої вигоди (наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 20.06.2011 у справі № 3-56гс11; від 04.07.2011 у справі № 3-59гс11; від 04.07.2011 у справі № 3-64гс11).

Вирішуючи спір у даній справі, господарські суди попередніх інстанцій зазначили, що рішеннями господарського суду у справах № 908/904/16 та №908/4966/15 встановлені факти можливості використання приладу обліку газу ВРГС-1 виробництва НВП "ИРВИС" РФ, наявності у позивача підтвердженого обсягу газу для транспортування, відсутності заборгованості за договором на розподіл природного газу № Т-ПР-21018 від 10.12.2012, відсутності передбачених законодавством підстав для не відновлення газопостачання позивачу.

З огляду на те, що відповідач не виконав рішення суду від 19.04.2017 у справі № 908/4966/15 щодо відновлення розподілу природного газу на об'єкті АГНКС, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про наявність протиправної поведінки (у вигляді бездіяльності) відповідача та його вини, що призвело до позбавлення позивача можливості здійснювати господарську діяльність, а саме продаж газу через АГНКС та отримувати прибуток.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що здійснені позивачем розрахунки неотриманого доходу за час простою АГНКС шляхом помноження загального обсягу природного газу, який мав бути реалізований позивачем у разі не порушення його прав (1 705 000 м3) за період з 2015 року по 2017 рік (по травень включно) на ціну газу без врахування податку на додану вартість (12,34 грн./л) є теоретичними, побудовані на можливих очікуваннях отримання певного доходу та не підтверджені відповідними документами, що свідчили б про конкретний розмір прибутку, який міг би і повинен був отримати позивач, якщо б відповідач не здійснював протиправні дії; обсяг природного газу позивач визначав, виходячи з планових обсягів природного газу, запланованих до постачання, розподілу та транспортування, які зазначені в додатках до договорів, укладених з ПАТ "Укртрансгаз" на транспортування природного газу, в т.ч. укладених з ПАТ "Запоріжгаз" на розподіл природного газу № Т-ПР-21018 від 10.12.2012 та на постачання природного газу № ТП-ПР-21018 від 10.12.2012.

За приписами ст. 623 ЦК України на кредитора покладається обов'язок довести розмір збитків, заподіяних йому порушенням зобов'язання. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Водночас, суди попередніх інстанцій вірно зазначивши про необхідність доведення кредитором фактів вжиття певних заходів щодо одержання таких доходів, не надали належної правової оцінки зверненню позивача до господарського суду Запорізької області з позовом у справі № 908/4966/15 щодо відновлення розподілу природного газу на об'єкті АГНКС, що ним експлуатується, та прийнятому за наслідками розгляду цієї справи судовому рішенню, яке не виконане відповідачем.

Разом з цим, необґрунтованою є відмова господарських судів попередніх інстанцій у стягненні упущеної вигоди заявленої позивачем на підставі ст. 22 ЦК України та ст.ст. 224, 225 ГК України із посиланням на те, що позивачем при її розрахунку не враховані валові витрати відповідно до ст. 142 ГК України.

Так, приписами ст. 142 ГК України визначено, що прибуток (доход) суб'єкта господарювання зазначається як показник фінансових результатів його господарської діяльності, що визначається шляхом зменшення суми валового доходу суб'єктів господарювання за певний період на суму валових витрат та суму амортизаційних відрахувань. Склад валового доходу та валових витрат суб'єктів господарювання визначається законодавством.

З прийняттям Податкового кодексу України втратив чинність Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств", яким були визначені поняття "валові доходу" та "валові витрати". При цьому, Податковим кодексом України змінено порядок оподаткування податком на прибуток та поняття "валові доходи" та "валові витрати" в ньому відсутні, що унеможливлює застосування ч. 1 ст. 142 ГК України до спірних правовідносин.

Крім того, стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожній особі право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. Зазначена норма кореспондується у частині надання відповідних гарантій зі статтею 55 Конституції України.

У даному випадку позивач реалізував своє право, гарантоване статтею 6 Конвенції, статтею 55 Конституції України шляхом звернення до господарського суду Запорізької області з даною позовною заявою.

Натомість, господарські суди попередніх інстанцій при розгляді спірних правовідносин, встановивши наявність протиправної поведінки відповідача, вини, причинного зв'язку між протиправною поведінкою відповідача та завданими йому збитками, фактично не забезпечили право позивача на справедливий розгляд справи посилаючись на неможливість самостійно перерахувати суму заявлених до стягнення збитків.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про судову експертизу" судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об'єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.

Спеціальні знання - це професійні знання, отримані в результаті навчання, а також навички, отримані обізнаною особою в процесі практичної діяльності в різноманітних галузях науки, техніки та інших суспільно корисних галузях людської діяльності, які використовуються разом з науково-технічними засобами під час проведення експертизи. Змістом спеціальних знань є теоретично обґрунтовані і перевірені практикою положення і правила, які можуть відноситися до будь-якої галузі науки, техніки, мистецтва тощо.

Необхідність судової експертизи в господарському судочинстві зумовлена тим, що в процесі здійснення правосуддя суд стикається з необхідністю встановлення таких фактів (обставин), дані про які потребують спеціальних досліджень. Експертиза - це науковий, дослідницький шлях до висновків, які формулюються у висновку експерта, про фактичні обставини справи.

В Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Дульський проти України" зазначено, що експертиза, призначена судом, є одним із засобів встановлення або оцінки фактичних обставин справи і тому складає невід'ємну частину судової процедури. Більше того, Суд вирішує питання щодо отримання додаткових доказів та встановлює строк для їх отримання.

Отже, враховуючи, що позивачем до матеріалів справи не було надано документів, в т.ч. фінансового характеру для здійснення розрахунку за заявлений період завдання збитків, з метою забезпечення всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, місцевий господарський суд не був позбавлений можливості реалізувати надане ст. 99 ГПК України право на призначення судової експертизи.

Згідно з положеннями ст. 236 ГПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Водночас, суд касаційної інстанції, згідно із ст. 300 ГПК України на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права і не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Відповідно до п. 1 та п. 2 ч. 3 ст. 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є, зокрема, порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази, або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування дослідження або огляд доказів, або інше клопотання(заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про необхідність часткового задоволення касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Газова станція" та скасування рішення суду першої інстанції та постанови апеляційної інстанції з направленням справи на новий розгляд до господарського суду Запорізької області.

Під час нового розгляду, господарським судам належить врахувати викладене, перевірити зазначені в цій постанові доводи та докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого вирішити спір відповідно до закону.

Керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 310, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газова станція" задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Запорізької області від 19.02.2018 та постанову Донецького апеляційного господарського суду у справі № 908/2261/17 скасувати.

Справу № 908/2261/17 направити на новий розгляд до господарського суду Запорізької області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В.Я. Погребняк

Судді С.В. Жуков

В.І. Студенець