ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2018 року

м. Київ

Справа № 903/647/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кушнір І.В. - головуючий, Краснов Є.В., Мачульський Г.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення та виклику учасників справи касаційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Заповіт" на рішення Господарського Волинської області від 30.10.2017 (суддя Слободян О.Г.) та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 06.02.2018 (головуючий суддя: Грязнов В.В., судді: Розізнана І.В. , Мельник О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Беннета"

до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Заповіт"

про стягнення 291 096, 70 грн.,

Учасники справи: не викликалися та не повідомлялися.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Беннета" звернулося до господарського суду Волинської області із позовом про стягнення з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Заповіт" 369 933,94 грн., з яких : 74 241,15 грн. заборгованості за поставлений товар, 81796,07 грн. пені, 53 947,26 грн. 25% річних, 66 263, 99 грн. інфляційних втрат, 14848,23 грн. штрафу та 78 837,24 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами згідно укладеного договору поставки №8 від 22.04.2014р. і додатків до нього. Позов обґрунтований невиконанням Відповідачем взятих на себе зобов'язань з оплати поставленого товару згідно договору поставки №8 від 22.04.2014р.

Позовні вимоги обґрунтовані повним невиконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань по оплаті за поставлений позивачем товар згідно договору поставки №8 від 22.04.2014р.

Під час розгляду справи у суді першої інстанції представник позивача подав заяву (вх. № 01-65/211/17 від 30.10.2017р.) про зменшення розміру позовних вимог, в якій просив зменшити позовні вимоги в частині стягнення відсотків за користування чужими грошовими коштами та просить стягнути 291096,70грн., з них: 74241, 15 грн. заборгованості, 81796, 07 грн. пені, 53947,26 грн. 25% річних, 66263, 99 грн. інфляційних втрат та 14848,23 грн. штрафу, яка була прийнята судом.

Рішенням господарського суду Волинської області від 30.10.2017р., залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 06.02.2018, у справі №903/647/17, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 30.10.2017р., позов задоволено у повному обсязі та стягнуто з відповідача на користь позивача 291 096, 70 грн., з яких 74 241,15 грн. основного боргу, 81 796,07 грн. пені, 53 947,26 грн. 25% річних, 66 263,99 грн. інфляційних втрат, 14 848,23 грн. штрафу, а також 4 366,45 грн. витрат зі сплати судового збору.

Судові рішення мотивовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань по оплаті за поставлений позивачем товар згідно договору поставки №8 від 22.04.2014р.

23.02.2018 (згідно із поштовим штемпелем на конверті) Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Заповіт" подано касаційну скаргу на рішення Господарського Волинської області від 30.10.2017 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 06.02.2018 у справі № 903/647/17 до Касаційного господарського суду.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.03.2018 року у справі № 903/647/17 визначено колегію суддів у складі: Кушнір І.В. (головуючий суддя), судді: Мачульський Г.М., Краснов Є.В.

Ухвалою Верховного Суду від 26.03.2018 відмовлено у задоволенні клопотання Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Заповіт" про відстрочення сплати судового збору; касаційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Заповіт" на рішення Господарського Волинської області від 30.10.2017 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 06.02.2018 залишено без руху на підставі частини 2 статті 292 ГПК України, оскільки скаржником не сплачено судовий збір в сумі 3 200,00 грн.; надано скаржнику строк для усунення недоліків до 10.04.2018.

10.04.2018 до Верховного Суду надійшла заява про усунення недоліків раніше поданої касаційної скарги, зокрема заявником на виконання вимог ухвали від 26.03.2018 надано докази сплати судового збору у сумі 3 200,00 грн., а саме квитанцію № 957693 від 10.04.2018.

Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Заповіт" заявлено клопотання про зупинення виконання рішення Господарського Волинської області від 30.10.2017 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 06.02.2018 до закінчення їх перегляду в касаційному порядку.

Згідно з частиною 4 статті 301 Господарського процесуального кодексу України перегляд рішень суду першої інстанції та постанов апеляційної інстанції у справах, ціна позову в яких не перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, здійснюється без повідомлення учасників справи, крім справ, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного провадження.

За приписами частини 13 статті 8 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VІІІ) розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

20.04.2018 суд постановив ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі та здійснення розгляду касаційної скарги у порядку письмового провадження без виклику та повідомлення учасників справи, учасникам справи надано строк до 10.05.2018 для подання відзиву на касаційну скаргу. Крім того, відмовлено у задоволенні клопотання Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Заповіт" про зупинення виконання рішення Господарського Волинської області від 30.10.2017 та постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 06.02.2018 до закінчення їх перегляду в касаційному порядку.

В обґрунтування своєї правової позиції скаржник (відповідач) посилається на невірне застосування і порушення судами першої та апеляційної інстанцій приписів статті 61 Конституції України та статті 549 ЦК, наголошуючи на недопустимості застосування до боржника подвійної цивільно-правової відповідальності за одне й те ж саме порушення строків виконання грошового зобов'язання.

З огляду на викладене, відповідач у касаційній скарзі просить скасувати постанову апеляційного господарського суду та рішення місцевого господарського суду в частині стягнення розміру пені та штрафу, прийняти в зазначеній частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Позивач надав відзив на касаційну скаргу, в якому просить суд касаційну скаргу залишити без задоволення, в судові рішення без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені обставини, Верховний Суд в межах перегляду справи у касаційній інстанції обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначеного судового рішення, доходить висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Згідно зі ст.300 Господарського процесуального кодексу України:

"1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

3. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

4. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права."

З урахуванням викладеного, судом не приймаються та не розглядаються доводи скаржника, пов'язані з переоцінкою доказів, визнанням доведеними/ недоведеними або встановленням по новому обставин справи.

Однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК), є договір який в силу вимог ч. 1 ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України (далі ГК), яка також передбачає, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно із ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Приписами частини 1 статі 216 ГК України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст.611 ЦК України).

Частина 1 статті 218 ГК України визначає, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Одним із видів господарських санкцій згідно з ч. 2 ст. 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як було встановлено судами попередніх інстанцій, 22 квітня 2014 року ТзОВ "Беннета" - постачальник та СГ ТзОВ "Заповіт" - покупець уклали Договір поставки №8 з додатками №1 від 22.04.2014р., №2 від 24.05.2014р., №3 від 21.09.2014р. та №4 від 22.09.2014р, відповідно до п.1.1 якого постачальник в порядку і на умовах, визначених Договором, зобов'язався передати у власність покупця товар виробничо-технічного призначення (засоби захисту рослин, насіння, мікродобрива, надалі - товар), а покупець зобов'язався прийняти такий товар і сплатити за нього грошову суму, що складає його вартість, визначену на умовах Договору.

Ціна товару, що поставляється за цим Договором, згідно п.п. 2.2, 2.4 Договору, вказується у Додатках та накладних в національній валюті та визначається в залежності від виду товару. Для товару (засоби захисту рослин, насіння та мікродобрива) сторони встановлюють ціну та його вартість у гривнях, а також визначають їх еквівалент у доларах США або Євро. Враховуючи те, що товар постачається в Україну виключно по зовнішньоекономічних контрактах, ціна на товар вказується у гривнях та має еквівалент у доларах США.

Покупець здійснює оплату кожної партії товарної продукції шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника у розмірах і строках, які відображаються у відповідних додатках, які є невід'ємною частиною цього Договору. Форма проведення розрахунків: перерахування безготівкових грошових коштів на банківський рахунок постачальника, який вказаний в розділі 15 цього Договору. Зобов'язання покупця з оплати вартості поставленого товару будуть вважатися виконаними належним чином з моменту зарахування на банківський рахунок постачальника суми коштів, що покриває загальну вартість такого товару.(п.п.3.1, 3.3, 3.5 Договору).

Пунктом 3.7 Договору сторони погодили, що у разі порушення покупцем строків оплати, визначених в Додатках до Договору - постачальник залишає за собою право здійснювати коригування ціни товару.

Строк поставки товару визначається у відповідних Додатках до Договору. Постачальник поставляє товар покупцеві окремими партіями на базових умовах DDP - (поставлено у пункт покупця), або на базових умовах ЕХW - (склад постачальника), відповідно до міжнародних правил тлумачення торгівельних термінів "Інкотермс-2010", умови поставки зазначаються у Додатках до Договору. Кількість товару, що поставляється в складі кожної окремої партії, його вартість, визначається відповідно до товаросупроводжувальних документів, що оформляються постачальником на постачання такої партії.(п.п.4.1,6.1,6.2 Договору).

Відповідно до пунктів 6.6, 6.7 Договору, приймання-передача товару здійснюється уповноваженими представниками сторін та оформлюється шляхом підписання видаткових накладних на товар. Датою поставки товару вважається дата, вказана у видаткових накладних на відпуск товару. Приймання товару по кількості та якості проводиться покупцем в момент його отримання від постачальника. Покупець зобов'язаний перевірити кількість товару, його вагу, комплектність, цілісність тари, пломб на ній (при їх наявності), а також відсутність ознак пошкодження або псування товару і у випадку їх виявлення негайно, до закінчення приймання, письмово про це заявити постачальнику. За відсутності такої заяви - товар вважається прийнятим покупцем по кількості та якості. Товар вважається переданим постачальником і прийнятим покупцем по кількості (одиниць виміру) відповідно до кількості (одиниць виміру), вказаної в накладній (товарній, товарно-транспортній накладній); по якості - відповідно до якості, вказаній в сертифікаті якості (аналізу) підприємства виробника.

Відповідно до п.п.7.2.1, 7.2.2, 7.3.1 Договору, покупець зобов'язаний оплатити товар згідно з умовами Договору та відповідних Додатків; своєчасно проводити оплату товару без додаткових інформувань з боку постачальника. Постачальник має право на оплату товару.

Сторони визначили, що у разі прострочення строків оплати товару, відповідно до розділу 3 цього Договору, допущеного покупцем при оплаті вартості поставленого товару, покупець зобов'язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період нарахування пені, від несвоєчасно оплаченої суми за кожний день прострочення.(п.8.5 Договору).

Згідно до п.п.8.6, 8.7 Договору, у разі прострочення покупцем (або неналежного виконання) оплати вартості поставленого товару на строк понад один місяць, покупець зобов'язаний додатково сплатити постачальнику штраф у розмірі 20% від вартості кожної партії товару, оплату якої було прострочено. У разі, якщо покупець не здійснив розрахунок за поставлений товар в строки, передбачені розділом " 3" Договору та/або Додатків - покупець відповідно до вимог ст.625 Цивільного кодексу за порушення грошового зобов'язання, зобов'язується сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочки та 25% річних від простроченої (неоплаченої) суми.

Крім того, сторони узгодили, що строк нарахування штрафних санкцій (неустойки) за цим Договором не обмежується строком, встановленим ч.6 ст.232 Господарського кодексу України. Штрафні санкції за прострочення виконання зобов'язань за цим Договором нараховуються до моменту належного виконання відповідного зобов'язання або до моменту звернення кредитора до суду з вимогою про стягнення штрафних санкцій, в залежності від того, яка обставина настане раніше. До вимог про стягнення штрафних санкцій за Договором не застосовується строк позовної давності, передбачений п.1 ч.2 ст.258 Цивільного кодексу України. Кредитор за зобов'язанням, що порушене, може звернутися до суду з вимогою про стягнення штрафних санкцій за цим Договором в межах строку загальної позовної давності, встановленого ст.257 Цивільного кодексу України. (п.8.10 Договору).

Договір вважається укладеним і набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2014р. В частині виконання зобов'язання сторін Договір діє до моменту повного виконання своїх зобов'язань сторонами.(п.12.1 Договору).

Договір підписаний директорами товариств та скріплений відтисками печаток сторін.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до п.1.1 Додатку №1 від 22.04.2014р. до Договору, постачальник передає у власність покупцю, а покупець приймає і проводить оплату на умовах Договору товар в асортименті, кількості, ціні та вартості, а саме: Залп, 55% к.е. кількістю 40 л загальною вартістю 7 814 грн. 88 коп., в т.ч. ПДВ; Гренадер, 75% в.г. кількістю 0,5 кг загальною вартістю 564 грн. 32 коп. в т.ч.ПДВ; Інсектицид Нокаут, 10% к.е. кількістю 20 л загальною вартістю 2562 грн. 96 коп. в т.ч.ПДВ; Дазім 80 ВГ кількістю 45 кг загальною вартістю 9766 грн. 44 коп. в т.ч.ПДВ. Згідно п.2-3 Додатку №1, загальна вартість Товару складає: 20 708 грн. 60 коп. Покупець здійснює оплату товару, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця в сумі 20 708,60 грн. у строк до 01.09.2014р.

Відповідно до п.1 Додатку №2 від 24 травня 2014 року, постачальник передає у власність покупцю, а покупець приймає і проводить оплату на умовах Договору товар в асортименті, кількості, ціні та вартості, а саме: Прометей 0,5 кг кількістю 16,5 кг загальною вартістю 24 026 грн. 11 коп., в т.ч. ПДВ; Сяйво, 5л кількістю 50 л загальною вартістю 4 041 грн. 00 коп. в т.ч. ПДВ. Згідно п.п.2-3 Додатку №2, загальна вартість товару складає: 28 067 грн. 11 коп. Покупець здійснює оплату товару, вказаного в п.1 Додатку на умовах Договору, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця в сумі 28 067 грн. 11 коп. у строк до 01.09. 2014р.

Відповідно до п.1 Додатку №3 від 21 вересня 2014р., постачальник передає у власність покупцю, а покупець приймає і проводить оплату на умовах Договору товар в асортименті, кількості, ціні та вартості, а саме: Гефест (20 л) кількістю 140 л загальною вартістю 17 001 грн. 60 коп., в т.ч. ПДВ. Згідно з п.п.2,3 Додатку №3, загальна вартість Товару складає: 17 001 грн. 60 коп. Покупець здійснює оплату товару, вказаного в п.1 Додатку на умовах Договору, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця в сумі 17 001 грн. 60 коп. у строк до 15.10.2014 року.

Відповідно до п.1 Додатку №4 від 22 вересня 2014р., постачальник передає у власність покупцю, а покупець приймає і проводить оплату на умовах Договору товар в асортименті, кількості, ціні та вартості, а саме: Діксіл Ультра т.к.с. кількістю 20 л загальною вартістю 3 835 грн. 68 коп., в т.ч.ПДВ; Оракул Насіння кількістю 60 л загальною вартістю 4 628 грн. 16 коп., в т.ч. ПДВ. Згідно п.п.2, 3 Додатку №4, загальна вартість товару складає: 8 463 грн. 84 коп. Покупець здійснює оплату товару, вказаного в п.1 Додатку на умовах Договору, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця в сумі 8 463 грн. 84 коп. у строк до 15.10.2014 року.

Додатки до Договору підписані директорами товариств та скріплені відтисками печаток сторін.

Матеріали справи також містять, укладений 03.01.2014р. ТзОВ "Беннета" -замовник та ФОП Сіренко Олексій Васильович - виконавець Договір на транспортне обслуговування №3, відповідно до умов якого виконавець зобов'язується доставити переданий йому замовником вантаж до місця призначення та передати його замовнику або вказаному замовником товароодержувачу, а замовник зобов'язується оплатити надані виконавцем послуги на умовах і в порядку, що визначені Договором. Виконавець виконує для замовника транспортні (транспортно-експедиційні) послуги та операції на території України. Приймання-передача виконаних робіт та наданих послуг здійснюється уповноваженими представниками сторін за актом виконаних робіт. Зазначений договір підписаний підприємцем і директором товариства, скріплений відтисками печаток сторін.

Судами також встановлено, що на виконання взятих на себе договірних зобов'язань, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 74241,15 грн., що підтверджується матеріалами справи.

В свою чергу, відповідач за поставлений позивачем товар не розрахувався, що і стало підставою для звернення з даним позовом.

В основу оскаржуваних рішення і постанови покладено висновок місцевого та апеляційного господарських судів про доведеність обставин невиконання відповідачем у встановлений строк зобов'язання з оплати отриманого від позивача товару, внаслідок чого у останнього виникло право вимагати від відповідача сплатити заборгованості, пеню, штраф, відсотки за користування чужими грошовими коштами, інфляційні втрати і 25% річних.

Розглядаючи доводи касаційної скарги та заперечення на неї колегія суддів касаційного суду відмічає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.61 Конституції України:

"Ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення."

Предметом даного спору є стягнення заборгованості та штрафних санкцій згідно укладеного між сторонами договору.

Згідно зі статтею 526 ЦК зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 230 ГК штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно зі статтею 549 ЦК неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Таким чином, видами штрафних санкцій є штраф та пеня.

Відповідно до частини 4 статті 231 ГК розмір штрафних санкцій встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною 3 статті 549 ЦК, частиною 6 статті 231 ГК та статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", а право встановити у договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною 4 статті 231 ГК.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною 2 статті 231 ГК.

При цьому, в інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК, тобто, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

З урахуванням викладеного, одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК - видами штрафних санкцій, тобто, не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09.02.2018 у справі №911/2813/17, від 22.03.2018 у справі №911/1351/17, від 17 травня 2018 року у справі №910/6046/16, від 25 травня 2018 року у справі №922/1720/17.

Колегія суддів касаційного суду по даній справі не вбачає підстав для відступу від вказаної правової позиції.

У справі, що переглядається, договором №8 передбачено господарсько-правову відповідальність замовника у вигляді сплати неустойки - пені та штрафу за порушення умов цього договору.

Зокрема, у пунктах 8.5 та 8.6 договору №8 сторони визначили, що у разі прострочення оплати товару, покупець зобов'язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період нарахування пені, від несвоєчасно оплаченої суми за кожний день прострочення. У разі прострочення (або неналежного виконання) оплати вартості поставленого товару на строк понад один місяць, покупець зобов'язаний додатково сплатити постачальнику штраф у розмірі 20 відсотків від вартості кожної партії товару, оплату якої було прострочено.

Наведені пункти договору №8 відповідають вимогам статей 549, 627 ЦК, статей 230, 231 ГК та не визнано недійсними, як такі, що суперечать статті 61 Конституції України.

Враховуючи положення чинного законодавства і перевіривши наданий позивачем розрахунок штрафу та пені, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що факт прострочення виконання відповідачем зобов'язання з оплати товару за договором №8 належним чином доведений та підтверджений матеріалами справи, що свідчить про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача 14848,23 грн. штрафу та 81796,07 грн. пені.

З огляду на те, що відповідно до частини 1 статті 300 ГПК в редакції, чинній з 15.12.2017, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, а відповідачем судові рішення не оскаржуються в частині задоволення позовних вимог про стягнення основного боргу, інфляційних втрат і 25 % річних , то колегією суддів законність і обґрунтованість зазначених рішень у цій частині не перевіряється.

На підставі вищенаведеного, колегія суддів вважає помилковими посилання скаржника на статтю 61 Конституції України в обґрунтування недопустимості застосування до боржника подвійної цивільно-правової відповідальності за одне й те ж саме порушення строків виконання грошового зобов'язання, оскільки, з урахуванням положень статей 549, 627 ЦК, статей 230, 231 ГК, апеляційний суд правильно зазначив, що пеня та штраф є формами неустойки, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності, тоді як межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.308 Господарського процесуального кодексу України

"Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право:

1) залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення."

Згідно з ч.1 ст.309 зазначеного Кодексу:

" Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права."

На підставі викладеного, суд доходить висновку про необхідність залишити касаційну скаргу відповідача без задоволення, а судові рішення першої та апеляційної інстанцій - без змін, як такі, що ухвалені з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

У зв'язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає в силі раніше ухвалені судові рішення, суд покладає на відповідача витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Керуючись п.8 ст.13, статтями 129, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Заповіт" на рішення Господарського Волинської області від 30.10.2017 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 06.02.2018 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського Волинської області від 30.10.2017 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 06.02.2018 у справі №903/647/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий І. Кушнір

Судді Є. Краснов

Г. Мачульський