ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2019 року

м. Київ

Справа № 922/3711/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Пількова К. М. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Комунального підприємства "Буди Водоканал" (далі - КП)

на рішення Господарського суду Харківської області (суддя Хотенець П. В. ) від
21.03.2019

та постанову Східного апеляційного господарського суду (головуючий -Сіверін В. І., судді Терещенко О. І., Слободін М. М. ) від 27.05.2019 у справі

за позовом Державної екологічної інспекції у Харківській області (далі - Інспекція)

до КП

про стягнення 767 229,98 грн,

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1.28.12.2018 Інспекція звернулась до Господарського суду Харківської області з позовом до КП про стягнення 767299,98 грн.

1.2. Позовна заява мотивована порушенням КП вимог природоохоронного законодавства в частині отримання дозволу на спеціальне користування надрами на видобування підземних вод, внаслідок чого державі заподіяно шкоду в розмірі стягуваної суми.

1.3. Під час розгляду справи, КП подало заяву про застосування строків позовної давності (т. 3, а. с. 1-6).

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду Харківської області від 21.03.2019, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 27.05.2019, позов задоволено повністю.

2.2. Рішення судів мотивовані тим, що КП не є землевласником та землекористувачем земельних ділянок, на яких розташовані свердловини, з яких воно здійснювало водозабір; отримання КП спеціального дозволу на користування надрами є обов'язковим, оскільки саме спеціальний дозвіл на користування надрами дає право на видобування підземних вод, а дозвіл на спеціальне водокористування - право на їх використання; в діях КП наявні всі чотири елементи складу цивільного правопорушення; розрахунок заподіяних збитків, здійснений Інспекцією правильно та відповідно до положень Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону і раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 № 389, в редакції до 27.11.2015 (далі - Методика).

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. КП подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 21.03.2019 і постанову Східного апеляційного господарського суду від 27.05.2019 та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

4. Доводи Скаржника, викладені у касаційній скарзі

4.1. КП звільнено від необхідності отримання дозволу на спеціальне користування надрами в силу частини першої статті 23 Кодексу України про надра, оскільки здійснює постачання прісної води для потреб населення в обсязі видобування, що не перевищує 300 кубічних метрів на добу із кожного з водозаборів.

Проте, судами неправильно застосовано положення цієї норми, оскільки обраховано забір води КП сумарно з усіх свердловин, що є на балансі підприємства, в той час як обсяг видобування підземних вод має визначатись із кожного з водозаборів окремо.

4.2. Враховуючи приписи пунктів 5 та 8 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від
30.05.2011 № 615, чинним законодавством взагалі не передбачено порядок отримання дозволу на видобування підземних вод для всіх потреб, крім виробництва фасованої питної води, за умови, що обсяг видобування питних підземних вод з водозаборів менше 300 кубічних метрів на добу.

4.3. Судом не враховано заяву КП про застосування строків позовної давності, подану з тих підстав, що нарахування збитків здійснено за період з 16.11.2015 по
16.11.2018, а позовна заява подана 28.12.2018.

4.4. Розрахунок завданих збитків здійснений на підставі довідки № 146 від
16.11.2018 (далі - Довідка), яка не може бути належним доказом обсягу фактичного споживання води, оскільки не засвідчена печаткою КП та складена за період з
16.11.2015 по 16.11.2018, без уточнення обсягів води за свердловинами та днями, наявних втрат та іншої інформації.

4.5. КП сплачувало рентну плату за спеціальне користування надрами, що підтверджується платіжними дорученнями, доданими до касаційної скарги. За таких обставин, покладення на підприємство обов'язку відшкодувати екологічні збитки за користування надрами без спеціального дозволу має ознаки подвійного стягнення за одне й те ж порушення, що суперечить приписам статті 61 Конституції України.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

5.1.22.07.2019 Інспекція подала відзив, в якому просить скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін.

5.2. Відзив обґрунтований тим, що відшкодування збитків не звільняє винну особу від сплати відповідних зборів; дія приписів частини першої статті 23 Кодексу України про надра не розповсюджується на КП, з огляду на відсутність державної реєстрації прав на земельні ділянки, на яких розташовані свердловини і очисні споруди підприємства; КП зобов'язано отримати дозвіл на користування надрами; Довідка є належним та допустимим доказом у розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), оскільки містить реквізити юридичної особи, дату, реєстраційний номер, підпис керівника, а печатка не належить до обов'язкових реквізитів документа; вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, господарському суду слід виходити з презумпції вини правопорушника.

6. Розгляд справи Верховним Судом

6.1. Ухвалою Верховного Суду від 08.07.2019 відкрито касаційне провадження за скаргою КП у письмовому провадженні; надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 23.07.2019; відмовлено у задоволенні клопотання про зупинення виконання оскаржуваних судових рішень.

7. Встановлені судами обставини

7.1. В період з 05.11.2018 по 16.11.2018 Інспекція здійснила планову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства КП, яке здійснює діяльність по забору, очищенню та водопостачанню води населенню смт. Буди.

7.2.16.11.2018 Інспекція склала акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами № 886/01-04/04-09, який підписаний директором КП Коноваловою Г. Г. без зауважень.

7.3. Відповідно до вказаного акта та наданих під час перевірки документів дозвільного характеру на балансі підприємства знаходиться водозабір з 7 артезіанських свердловини.

Матеріали справи не містять землевпорядної документації на підтвердження того, що земельні ділянки, які знаходяться під свердловинами, перебувають в оренді або на праві користування у КП.

7.4. Спеціальне водокористування в частині забору води з водних об'єктів (артезіанських свердловин), здійснюється на підставі дозволу на спеціальне водокористування від 23.05.2018 № 321/ХР/49д-18, виданого Державним агентством водних ресурсів України із строком дії до 25.04.2023.

7.5. Попередній дозвіл на спеціальне водокористування 01.04.2015 Укр №
04.01-10-419А/Хар., виданий Департаментом екології та природних ресурсів Харківської обласної державної адміністрації терміном дії до 02.04.2018; метою водокористування є господарсько-побутові та технологічні потреби, передача води населенню, підприємствам, організаціям, установам, скид стічних вод.

7.6. Відповідно до Довідки, зі свердловин в період з 03.04.2018 по 22.05.2018 забрано 30,1 тис. м. куб; зі свердловин в період з 16.11.2015 по 15.11.2018 забрано 556,4 тис. м. куб, тобто добовий забір підземної води складає 508,12 м. куб.

7.7.22.11.2018 з метою усунення порушень природоохоронного законодавства, виявлених під час перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства, Інспекцією винесено КП припис № 92/04-09, пунктом 8 якого зобов'язано директора отримати спеціальний дозвіл на користування надрами (підземні води).

Припис прийнятий до виконання особисто директором КП, про що свідчить його підпис.

7.8. Інспекцією, з урахуванням норм Методики, за даними Довідки здійснено розрахунки збитків, заподіяних державі внаслідок самовільного водокористування - 39375,32 грн та користування надрами (підземні води) - 727854,66 грн, які направлені КП разом з претензіями № 197 від 29.11.2018 і № 215 від 20.12.2018.

7.9. Претензії отримані КП, проте зазначені в них суми добровільно не сплачені.

8. Позиція Верховного Суду

8.1. Частиною 1 статті 149, статтею 151 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання використовують у господарській діяльності природні ресурси в порядку спеціального або загального природокористування відповідно до Частиною 1 статті 149, статтею 151 Господарського кодексу України та інших законів. Суб'єктам господарювання для здійснення господарської діяльності надаються в користування на підставі спеціальних дозволів (рішень) уповноважених державою органів земля та інші природні ресурси (в тому числі за плату або на інших умовах). Порядок надання у користування природних ресурсів громадянам і юридичним особам для здійснення господарської діяльності встановлюється земельним, водним, лісовим та іншим спеціальним законодавством.

8.2. Відповідно до положень статей 46 48 Водного кодексу України водокористування може бути двох видів - загальне або спеціальне. Спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється фізичними та юридичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.

8.3. Спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу (пункт 9 частини першої статті 44, стаття 49 Водного кодексу України).

8.4. Статтями 16 19 21 Кодексу України про надра передбачено, що користування надрами, у тому числі видобування підземних прісних вод, здійснюється на підставі спеціального дозволу на користування надрами.

8.5. Прісні підземні води - це природний ресурс із подвійним правовим режимом, а тому, використовуючи підземні води, слід керуватися і водним законодавством, і законодавством про надра.

8.6. Отже, чинним законодавством передбачено обов'язок отримання господарюючими суб'єктами як дозволу на спеціальне водокористування, так і спеціального дозволу на користування ділянкою надр. При цьому, спеціальний дозвіл на користування надрами дає право на видобування підземних вод, а дозвіл на спеціальне водокористування - право на їх використання.

8.7. Разом із тим Кодексом України про надра визначено випадки, за яких господарюючі суб'єкти мають право видобувати підземні води без спеціального дозволу (стаття 21 Кодексу України про надра).

Частиною 1 статті 149, статтею 151 Господарського кодексу України передбачено право землевласників і землекористувачів у межах наданих їм земельних ділянок без спеціальних дозволів видобувати, зокрема, підземні води для власних господарсько-побутових потреб, нецентралізованого та централізованого (крім виробництва фасованої питної води) господарсько-питного водопостачання, за умови, що продуктивність водозаборів підземних вод не перевищує 300 м3 на добу.

8.8. Таким чином, видобувати підземні води без спеціальних дозволів в обсязі, що не перевищує 300 кубічних метрів на добу, мають право суб'єкти господарювання, які є землевласниками або землекористувачами, лише для власних господарсько-побутових потреб, нецентралізованого та централізованого (крім виробництва фасованої питної води) господарсько-питного водопостачання.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від
12.06.2018 у справі № 908/999/17.

8.9. Встановивши відсутність в матеріалах справи доказів того, що земельні ділянки, які знаходяться під свердловинами перебувають в оренді або на праві користування у КП, суди дійшли правильного висновку про відсутність підстав для застосування до спірних правовідносин приписів статті 23 Кодексу України про надра, оскільки КП не є землевласником або землекористувачем земельних ділянок, на яких розташовані свердловини; сама лише наявність свердловин на балансі КП не може бути підставою для звільнення від обов'язку отримання спеціального дозволу на користування надрами (підземними водами).

8.10. Беручи до уваги обов'язок отримання господарюючими суб'єктами спеціальних дозволів на водокористування та користування надрами (пункт 8.6. цієї постанови) та враховуючи, що однією з підстав звільнення суб'єкта господарювання від необхідності отримання дозволу на користування надрами є наявність права володіння чи користування земельною ділянкою, на якій здійснюється водозабір (пункт 8.8 цієї постанови), Суд відхиляє аргументи Скаржника, викладені в пунктах 4.1 та 4.2 цієї постанови.

8.11. Стосовно аргументів Скаржника про неврахування судами наслідків спливу строку позовної давності Суд звертає увагу на те, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 Цивільного кодексу України, далі - ЦК України).

Якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, то суд зобов'язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 ЦК України та вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв'язку зі спливом позовної давності, або, за наявності поважних причин її пропущення, - захистити порушене право, або відмовити у задоволенні відповідної заяви, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму ЦК України).

Застосування правил про позовну давність має кілька важливих цілей: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення Європейського суду з прав людини від 22.10.1996 за заявами №№ 22083/93,22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою № 14902/04 у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").

8.12. Проте, ухвалюючи судові рішення у справі, господарські суди попередніх інстанцій наведені положення законодавства залишили поза увагою; не надали оцінки заявам КП про застосування позовної давності до вимог про відшкодування шкоди за період з 16.11.2015 по 28.12.2015 (т. 1, а. с. 57-58; т. 3, а. с. 1-6); не з'ясували наявності або відсутності підстав для застосування у цій справі строків позовної давності.

8.13. За таких обставин суди дійшли передчасного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі. Викладене свідчить про невжиття господарськими судами заходів для всебічного, повного та об'єктивного розгляду справи.

8.14. За змістом частин 1, 2, 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судові рішення у цій справі наведеним вимогам не відповідають.

8.15. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (стаття 300 Господарського процесуального кодексу України).

8.16. Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

8.17. З огляду на викладене, прийняті у справі судові рішення підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції, у зв'язку з чим касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

8.18. Враховуючи межі розгляду справи касаційним судом, встановлені статтею 300 ГПК України, Суд не здійснює оцінку доказів сплати КП рентної плати за спеціальне користування надрами та Довідки, на підставі якої здійснено розрахунок збитків у цій справі (пункти 4.4,4.5 цієї постанови).

8.19. Під час нового розгляду суду необхідно врахувати наведене, перевірити доводи учасників справи, повно дослідити наявні в матеріалах справи докази, на підставі яких встановити істотні для справи обставини, прийняти законне та обґрунтоване рішення.

9. Судові витрати

9.1. Оскільки розгляд справи не завершено, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Комунального підприємства "Буди Водоканал" задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Харківської області від 21.03.2019 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 27.05.2019 у справі № 922/3711/18 скасувати. Справу направити на новий розгляд до Господарського суду Харківської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя К. М. Пільков

Судді Т. Б. Дроботова

Ю. Я. Чумак