ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 серпня 2019 року

м. Київ

Справа № 909/472/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Зуєва В. А.,

за участю секретаря судового засідання: Мартинюк М. О.,

за участю представників:

позивача - не з'явився,

відповідача 1 - Іванців Михайло Васильович,

відповідача 2 - не з'явився,

відповідача 3 - не з'явився,

третя особа - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Богородчанського районного споживчого товариства

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 09.04.2019 (судді: Желік М.Б., Галушко Н.А., Орищин Г.В.) і рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 14.12.2018 (суддя: Матуляк П.Я. ) у справі

за позовом Підприємства споживчої кооперації "Сам"

до 1) Богородчанського районного споживчого товариства, 2) Підприємства споживчої кооперації "Стар Плай", 3) Державного реєстратора Іванюлика Юрія Володимировича Державного підприємства "Івано-Франківський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача 3 - Державне підприємство "Івано-Франківський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою"

про визнання недійсними постанови, акта прийому-передачі та скасування реєстрації права власності,

та за позовом Підприємства споживчої кооперації "Сам"

до 1) Богородчанського районного споживчого товариства, 2) Державного підприємства "Івано-Франківський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" (державний реєстратор Цалин Андрій Богданович)

про скасування державної реєстрації права власності на об'єкт незавершеного будівництва торгового комплексу готовністю 93% за адресою Івано-Франківська область, Богородчанський район, с. Старуня, вул. Лукача, 1б за Богородчанським районним споживчим товариством, номер запису 214489192, індексний номер рішення 36239832 від 20.07.2017,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог та заперечень

1.1. У травні 2018 року Підприємство споживчої кооперації "САМ" (далі - ПСК "САМ") звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовною заявою до Богородчанського районного споживчого товариства (далі - Богородчанське РСТ), Підприємства споживчої кооперації "Стар Плай" (далі - ПСК "Стар Плай"), Державного реєстратора Іванюлика Ю. В., в якій просило визнати недійсною постанову правління Богородчанського РСТ від 21.07.2017 та акт від 25.07.2017 прийому-передачі торгового комплексу в с. Старуня на вул. Лукача 1 б ПСК "Стар Плай"; скасувати державну реєстрацію права власності на незавершене будівництво торгового комплексу за адресою Івано-Франківська область, Богородчанський р-н, с. Старуня, вул. Лукача 1 б за ПСК "Стар Плай".

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що постановою правління Богородчанського РСТ № 18 від 11.04.2006 створено ПСК "САМ", затверджено його статут. Богородчанським РСТ 26.10.2006 передано до статутного фонду ПСК "САМ" незавершене будівництво в с. Старуня. Спірною постановою правління Богородчанського РСТ від 21.07.2017 створено нове ПСК "Стар Плай" та актом приймання-передачі від 25.07.2017 передано торговий комплекс в с. Старуня ПСК "Стар Плай". Державний реєстратор, на думку скаржника, провів незаконну державну реєстрацію права власності торгового комплексу за ПСК "Стар Плай". За таких обставин, постанова правління Богородчанського РСТ від 21.07.2017 порушує речові права та законні інтереси ПСК "САМ" і підлягає визнанню недійсною, а державна реєстрація права власності торгового комплексу за ПСК "Стар Плай" підлягає скасуванню.

1.3. У липні 2018 року ПСК "САМ" звернулося з позовною заявою до Богородчанського РСТ, державного реєстратора Цалина А.Б. Державного підприємства "Івано-Франківський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою", в якій просило скасувати державну реєстрацію права власності на незавершене будівництво торгового комплексу готовністю 93% за адресою Івано-Франківська область, Богородчанський р-н, с. Старуня, вул. Лукача 1 б за Богородчанським РСТ.

Позивачем зазначалося, що об'єкт незавершеного будівництва торгового комплексу в с. Старуня на вул. Лукача, 1б, переданий до статутного капіталу ПСК "САМ" в обмін на корпоративні права та є майном ПСК "САМ", тому вчинені державним реєстратором дії щодо реєстрації права власності на спірний об'єкт за Богородчанським РСТ порушують речові права позивача, відтак державна реєстрація права власності підлягає скасуванню.

1.4. ПСК "САМ" подано до місцевого суду заяву, в якій уточнено позовні вимоги до відповідача, зокрема, позивач просив об'єднати в одне провадження додаткову позовну вимогу про скасування держаної реєстрації права власності на незавершене будівництво торгового комплексу за адресою Івано-Франківська область, Богородчанський р-н, с. Старуня, вул. Лукача 1б за Богородчанським РСТ, що пов'язана з первинними позовними вимогами.

1.5. Богородчанським РСТ надано до суду відзиви, в яких відповідач наголошує на безпідставності позовних вимог та просить суд відмовити у задоволенні позову ПСК "САМ".

При цьому відповідач зазначає про те, що ПСК "САМ" не є власником незавершеного будівництва, оскільки постановою правління Богородчанського РСТ від 11.04.2006 № 18 передбачалося лише створення ПСК "САМ" на базі незавершеного будівництва, а не передання його у власність ПСК "САМ". Акт приймання-передачі спірного майна не міг бути підставою для вчинення реєстраційних дій щодо права власності ПСК "САМ". Крім того, постанова правління Богородчанського РСТ від 11.04.2006 № 18 не могла зумовити правових наслідків, оскільки вона не є належним документом, яким підтверджується передача майна до статутного капіталу.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 14.12.2018 задоволено позовні вимоги ПСК "САМ" до Богородчанського РСТ та Державного підприємства "Івано-Франківський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою", скасовано державну реєстрацію права власності на об'єкт незавершеного будівництва торгового комплексу готовністю 93% за адресою Івано-Франківська область, Богородчанський район, с. Старуня, вул. Лукача, 1б за Богородчанським районним споживчим товариством, номер запису 21489192, індексний номер рішення 36239832 від 20.07.2017, здійснено розподіл судових витрат, частково задоволено позов ПСК "САМ" до Богородчанського районного споживчого товариства, ПСК "Стар Плай" та Державного реєстратора Іванюлика Ю.В. Державного підприємства "Івано-Франківський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" про визнання недійсними постанови правління Богородчанського районного споживчого товариства від 21.07.2017, акта прийому-передачі торгового комплексу в с. Старуня на вул. Лукача, 1б від 25.07.2017 та скасування державної реєстрації права власності на незавершене будівництво торгового комплексу в с. Старуня на вул. Лукача, 1б за ПСК "Стар Плай", визнано недійсною постанову правління Богородчанського РСТ від 21.07.2017, скасовано державну реєстрацію права власності на незавершене будівництво торгового комплексу в с. Старуня на вул. Лукача, 1б, за ПСК "Стар Плай", здійснено розподіл судових витрат.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 09.04.2019 рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 14.12.2018 залишено без змін.

2.2. Задовольняючи вимоги позивача про скасування державної реєстрації права власності на об'єкт незавершеного будівництва торгового комплексу готовністю 93% за Богородчанським РСТ, суди посилалися на те, що мав місце факт передачі спірного об'єкта незавершеного будівництва Богородчанським РСТ до статутного фонду ПСК "САМ" та факт проведення позивачем будівельних робіт на спірному об'єкті. З огляду на положення статті 331 Цивільного кодексу України суди визнали вимоги позивача обґрунтованими.

2.3. Враховуючи те, що спірний об'єкт незавершеного будівництва відноситься до статутного фонду ПСК "САМ", постанова правління Богородчанського РСТ від 21.07.2017 "Про передачу підприємству споживчої кооперації "Стар Плай", порушує права та законні інтереси позивача, відтак повинна бути визнана недійсною. Вимога про скасування державної реєстрації за ПСК "Стар Плай" є похідною, у зв'язку із цим визнана судами такою, що підлягає задоволенню.

3. Короткий зміст касаційної скарги

3.1. Не погоджуючись із постановою Західного апеляційного господарського суду від 09.04.2019 і рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 14.12.2018, до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду звернулося Богородчанське РСТ з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Західного апеляційного господарського суду від 09.04.2019 і рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 14.12.2018, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

3.2. В обґрунтування касаційної скарги заявник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, зокрема, статті 331 Цивільного кодексу України (в редакції 2006 року) та норм процесуального права, а саме статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Скаржник наголошує, що у Богородчанського РСТ право власності на незавершене будівництво станом на 26.10.2006 (дата акта приймання-передачі між Богородчанським РСТ та ПСК "САМ") не було зареєстроване, а тому він не міг розпорядитися об'єктом незавершеного будівництва шляхом його внесення останнього до статутного фонду позивача. Крім того, скаржником зазначено, що станом на момент оформлення постанови правління Богородчанського РСТ від 11.04.2006 №18, споживче товариство "Вулкан" не було зареєстровано як юридична особа. Вважає, що згадана постанова правління не зумовила жодних юридичних наслідків, оскільки створення підприємства на базі незавершеного будівництва з виділенням І та ІІ поверхів не може вважатися розпорядженням майна шляхом передачі у власність.

Крім того, скаржник вказує на те, що застосування до спірних правовідносин судом апеляційної інстанції частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України є неправомірним, оскільки встановлені у справах № 5010/93/2012-26/4, №909/935/15, № 2а-1725/09/0907 обставини не є преюдиційними по відношенню до предмету спору у цій справі.

Зокрема, у справі № 5010/93/2012-26/4 суд встановив відсутність оригіналу постанови правління від 11.04.2006, що, на думку скаржника, підтверджує відсутність такого документа взагалі, а, отже, і безпідставність підписання головою правління Богородчанського РСТ акта про передання спірного майна позивачу.

У справі №2а-1725/09/0907 досліджувалася оцінка об'єкта оподаткування, як бази нарахування податку, та не встановлювалися обставини щодо розпорядження об'єктами права власності. На думку скаржника, у справі № 909/935/15 суди не встановлювали обставин виникнення у ПСК "САМ" майнових прав на спірне майно.

4. Розгляд касаційної скарги та встановлені судами обставини справи

4.1. Судами встановлено, що рішенням виконавчого комітету Богородчанської районної ради народних депутатів Івано-Франківської області "Про дозвіл на будівництво об'єктів соціально-культурного та виробничого призначення в населених пунктах району" № 64 від 14.03.1985 надано дозвіл Богородчанському РСТ на будівництво торгового центру в с. Старуня.

4.2. Правлінням Богородчанського РСТ з метою завершення будівництва торгового комплексу в с. Старуня та збереження його цілісності 11.04.2006 прийнято постанову №18 "Про створення підприємства споживчої кооперації на базі незавершеного будівництва торгового комплексу в с. Старуня", відповідно до якої вирішено увійти в число засновників підприємства споживчої кооперації спільно зі споживчим товариством "Вулкан", виділивши підприємству частину торгового комплексу 1 та 2 поверхів і підвальні приміщення.

4.3. Загальними зборами засновників ПСК "САМ" прийнято рішення, оформлене протоколом №1 від 17.08.2006 про створення ПСК "САМ"; затверджено проект статуту ПСК "САМ"; затверджено розмір статутного капіталу ПСК "САМ" у сумі 890 065,00 грн, з розподілом часток між Богородчанським РСТ - 178 013,00 грн. (20% статутного капіталу) та СТ "Вулкан" - 712 052,00 грн. (80% статутного капіталу); призначено на посаду директора. 05.10.2006 проведено державну реєстрацію статуту юридичної особи ПСК "САМ".

4.4. 26.10.2006 між Богородчанським РСТ та ПСК "САМ" підписано акт приймання-передачі частини незавершеного будівництва торгового комплексу в с. Старуня та здійснено передачу ПСК "САМ" незавершеного будівництва частини торгового комплексу в с. Старуня на вул. Лукача, 1, загальною площею 1461 кв.м, в тому числі підвальні приміщення, площею 521 кв. м, інші надземні приміщення, площею 939 кв. м на I та II поверхах, вартістю 178 013,00 грн.

4.5. Актом перевірки Державної податкової інспекції в Богородчанському районі від 18.02.2009 № 88/23/01753167 встановлено факт передачі Богородчанським РСТ до статутного фонду ПСК "САМ" незавершеного будівництвом об'єкта в с. Старуня Богородчанського району на вул. Лукача 1б, вартістю 178 013,00 грн.

4.6. Судами зазначено, що ПСК "САМ" здійснило покращення та добудову незавершеного будівництва в с. Старуня; дані роботи проводилися за погодженням з Богородчанським РСТ. Обставини здійснення добудови та внутрішніх ремонтних робіт щодо майна, переданого у статутний фонд ПСК "САМ" встановлювалися у рішенні Господарського суду Івано-Франківської області від 02.04.2012 у справі № 5010/93/2012-26/4 за позовом Івано-Франківської обласної спілки споживчих товариств до Богородчанського РСТ, ПСК "САМ" про визнання недійсною постанови правління Богородчанського РСТ від 11.04.2006 № 18.

4.7. Постановою правління Богородчанського РСТ від 01.04.2011 №31 прийнято рішення про вихід Богородчанського РСТ із числа засновників ПСК "САМ" у зв'язку з тим, що СТ "Вулкан" не внесло свою частку до статутного капіталу ПСК "САМ".

4.8. Державним реєстратором Цалином А. Б. Державного підприємства "Івано-Франківський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" 20.07.2017 проведено реєстрацію права власності на об'єкт незавершеного будівництва торгового комплексу в с. Старуня Богородчанського району на вул. Лукача 1б, номер запису 21489192 за Богородчанським РСТ. Підставою для проведення державної реєстрації були наступні документи: технічний паспорт б/н від 17.07.2017, витяг з ДРРП про реєстрацію іншого речового права, серії номер 30938020, виданий 13.12.2014, договір оренди земельної ділянки від 27.11.2014, рішення органу місцевого самоврядування "Про дозвіл на будівництво" від 14.03.1985 та "Про присвоєння поштової адреси" від 10.02.2015.

4.9. Постановою правління Богородчанського РСТ від 21.07.2017 передано ПСК "Стар Плай" як внесок до статутного капіталу, незавершене будівництво, торговий комплекс готовністю 93%, об'єкт житлової нерухомості, балансовою (залишковою) вартістю 800 400,00грн, що знаходиться в с. Старуня, Богородчанського району на вул. Лукача, 1б.

Актом приймання-передачі торгового комплексу від 25.07.2017 передано до статутного капіталу ПСК "Стар Плай" зазначений торговий комплекс.

4.10. Hа підставі постанови правління Богородчанського РСТ від 21.07.2017, протоколу загальних зборів засновників ПСК "Стар Плай" від 24.07.2017, акта приймання-передачі торгового комплексу від 25.07.2017 державним реєстратором Іванюликом Ю.В. Державного підприємства "Івано-Франківський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою", 31.07.2017 проведено реєстрацію права власності на об'єкт незавершеного будівництва торгового комплексу в с. Старуня Богородчанського району на вул. Лукача 1б, номер запису 21489192, за ПСК "Стар Плай".

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення скаржника, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

5.2. Предметом позову є вимоги позивача до відповідачів: 1) про скасування державної реєстрації права власності на об'єкт незавершеного будівництва за Богородчанським РСТ, 2) про визнання недійсною постанови правління Богородчанського РСТ від 21.07.2017 та акта приймання-передачі від 25.07.2017, яким передано торговий комплекс в с. Старуня до статутного фонду ПСК "Стар Плай", 3) про скасування державної реєстрації права власності на незавершене будівництво за ПСК "Стар Плай".

5.3. Згідно з частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 цього Кодексу закріплено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів, згідно з яким кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Дана норма кореспондується з положеннями статті 20 Господарського кодексу України, якою визначено способи захисту прав і законних інтересів суб'єктів господарювання.

При цьому, слід зазначити, що захисту підлягає порушене право, або таке, що не визнається чи оспорюється.

Отже, з наведених норм права вбачається, що зверненню з позовом в суд має передувати наявність об'єктивних обставин щодо порушення або оспорювання прав і охоронюваних законом інтересів особи, а не суб'єктивне ставлення особи до таких обставин.

5.4. ПСК "САМ", звертаючись до суду з позовом про визнання недійсною постанови правління Богородчанського РСТ від 21.07.2017 та акта від 25.07.2017 про передачу ПСК "Стар Плай" незавершеного будівництвом торгового комплексу в с. Старуня, посилалося на те, що ПСК "САМ" є власником добровільно переданого відповідачем до його статутного фонду об'єкта незавершеного будівництва, а тому оскаржувані постанова та акт порушують права та законні інтереси позивача і підлягають визнанню недійсними.

5.5. Суди зазначили, що оскаржувана постанова правління Богородчанського РСТ є актом ненормативного характеру (індивідуальним актом), що зумовлює настання правових наслідків, тобто фактично є правочином, на підставі якого до ПСК "Стар Плай" перейшло право власності на спірний об'єкт незавершеного будівництва. Водночас, суди констатували, що оскаржувана постанова від 21.07.2017 порушує права і законні інтереси позивача, тому вимоги про її скасування підлягають задоволенню.

Однак відповідний висновок є передчасним, оскільки не ґрунтується на повному з'ясуванні обставин справи з огляду на таке.

5.6. Діяльність споживчої кооперації врегульована Законом України "Про споживчу кооперацію", який визначає її правові, економічні та соціальні основи.

Цим Законом установлено правовий статус організацій споживчої кооперації, а також закріплено їх незалежність і самостійність.

Статтею 1 Закону України "Про споживчу кооперацію" встановлено, що споживча кооперація в Україні - це добровільне об'єднання громадян для спільного ведення господарської діяльності з метою поліпшення свого економічного та соціального стану. Вона здійснює торговельну, заготівельну, виробничу та іншу діяльність, не заборонену чинним законодавством України, сприяє соціальному і культурному розвитку села, народних промислів і ремесел, бере участь у міжнародному кооперативному русі.

5.7. Згідно з частиною першою статті 111 Господарського кодексу України споживча кооперація в Україні - система самоврядних організацій громадян (споживчих товариств, їх спілок, об'єднань), а також підприємств та установ цих організацій, яка є самостійною організаційною формою кооперативного руху.

5.8. Власність споживчої кооперації складається з власності споживчих товариств, спілок, підпорядкованих їм підприємств і організацій та їх спільної власності. Кожний член споживчого товариства має свою частку в його майні, яка визначається розмірами обов'язкового пайового та інших внесків, а також нарахованих на них дивідендів (стаття 9 Закону України "Про споживчу кооперацію").

Відповідно до частини 2, 3 статті 9 Закону України "Про споживчу кооперацію" власністю споживчих товариств є засоби виробництва, вироблена продукція та інше майно, що належать їм і необхідні для здійснення статутних завдань.

Споживчим товариствам та їх спілкам можуть належати будинки, споруди, устаткування, транспортні засоби, машини, товари, кошти та інше майно відповідно до цілей їх діяльності. Власність споживчих товариств утворюється з внесків їх членів, прибутків, одержуваних від реалізації товарів, продукції, послуг, цінних паперів та іншої діяльності, не забороненої чинним законодавством.

5.9. Як визначено у частині 4 статті 9 Закону України "Про споживчу кооперацію", власність спілок споживчих товариств створюється з майна, переданого їх членами, коштів, одержаних від господарської діяльності підприємств і організацій спілки, реалізації цінних паперів та іншої діяльності.

Суб'єктами права власності споживчої кооперації є члени споживчого товариства, трудові колективи кооперативних підприємств і організацій, а також юридичні особи, частка яких у власності визначається відповідними статутами (частина 6 статті 9 Закону України "Про споживчу кооперацію").

5.10. Здійснення права власності, тобто володіння, користування та розпорядження майном споживчої кооперації покладено на її органи відповідно до установчих документів (статутів) споживчих товариств, їх спілок (об'єднань) (частини 1 статті 9 Закону України "Про споживчу кооперацію", частина п'ята статті 111 Господарського кодексу України).

5.11. Частиною 2 статті 10 Закону України "Про споживчу кооперацію" встановлено, що майно споживчих товариств та їх спілок може бути продано, передано, здано в оренду, надано в позичку і безплатне тимчасове користування членам споживчих товариств, державним, кооперативним та іншим організаціям, трудовим колективам, окремим громадянам тільки за рішенням загальних зборів, конференцій та з'їздів відповідних спілок або уповноважених ним органів.

5.12. Відповідно до цього Закону, інших законодавчих актів України розроблене Положення про громадське майно (основні засоби) споживчої кооперації України, (затверджене постановою Ради Укоопспілки 03.04.2003 із змінами), яке є нормативним актом Укоопспілки, обов'язковим для виконання споживчими товариствами, споживспілками, їх підприємствами (об'єднаннями), іншими суб'єктами господарювання системи Центральної спілки споживчих товариств України (Укоопспілки) (пункт 1.2 Положення).

Згідно з пунктом 9 Положення передача основних засобів як внесок до статутного капіталу організацій і підприємств системи Укоопспілки проводиться за рішенням вищого органу управління споживчого товариства, споживспілки або уповноваженого ним органу за актом приймання-передачі. Можливість такої передачі залежить від належності основних засобів до подільного чи неподільного громадського майна (пункт 2.3 Положення).

5.13. Зі змісту наведених норм убачається, що оскільки власність споживчих товариств утворюється з внесків їх членів, прибутків, одержуваних від реалізації товарів, продукції, послуг, цінних паперів та іншої діяльності, не забороненої чинним законодавством, то споживче товариство як власник майна має право розпорядитися ним за умови належності такого майна до подільного громадського майна, в тому числі шляхом передання основних засобів (крім неподільного громадського майна), об'єктів незавершеного будівництва до статутного капіталу організацій і підприємств системи Укоопспілки.

Судами зазначалося, що відповідач розпорядився своїми основними засобами у вигляді об'єкта незавершеного будівництва шляхом передання до статутного капіталу позивача.

5.14. В той же час, судами зазначалося, що постановою Львівського апеляційного господарського суду від 07.08.2017 у справі №909/935/15, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 29.03.2018, відмовлено у задоволенні позову Богородчанського РСТ до Старунської сільської ради про визнання права власності на торговий комплекс площею 1297,6 кв. м, розташований в с. Старуня Івано-Франківської області. Судове рішення мотивоване тим, що у даній справі № 909/935/15 Богородчанським РСТ не надано доказів введення спірного об'єкта нерухомого майна (об'єкта незавершеного будівництва торгового комплексу в с. Старуня Богородчанського району на вул. Лукача 1б) в експлуатацію у встановленому порядку і набуття цим майном статусу об'єкта нерухомого майна як об'єкта цивільного права.

5.15. Відтак, дійшовши висновку про порушення прав та законних інтересів позивача спірною постановою, суди не навели правових підстав виникнення у позивача майнових прав на спірний об'єкт незавершеного будівництва, в той же час зазначивши, що у відповідача, який добровільно передав спірне майно до статутного фонду позивача, будь-які майнові права на цей об'єкт незавершеного будівництва також були відсутні.

Тобто, суди зробили висновки про порушення права позивача без з'ясування правового режиму нерухомого майна як на час передачі до статутного фонду позивача, так і на момент виникнення спірних правовідносин.

Водночас суди не з'ясували, за захистом якого саме права звернувся позивач і, як наслідок, не встановили дійсних прав та обов'язків сторін щодо предмета спору, а відтак, чи відповідає вимогам закону обраний позивачем спосіб захисту порушеного права. Лише встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту його порушення або оспорювання і ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

5.16. Крім того, заявляючи вимоги про скасування державної реєстрації права власності на об'єкт незавершеного будівництва за Богородчанським РСТ і про скасування державної реєстрації права власності на незавершене будівництво за ПСК "Стар Плай", позивач посилався на те, що об'єкт торгового комплексу в установленому порядку не здано в експлуатацію, тому ПСК "САМ" є власником будівельних матеріалів, обладнання в цьому незавершеному будівництві, яке є майном, що добровільно передане відповідачем до його статутного фонду. На думку позивача, оскільки право власності на об'єкт незавершеного будівництва на момент його реєстрації у Богородчанського РСТ, а надалі і у ПСК "САМ" не виникло, то вчинені державними реєстраторами записи порушують права позивача як власника будівельних матеріалів, обладнання в цьому незавершеному будівництві.

5.17. Задовольняючи позовні вимог, суди виходили із того, що державна реєстрація права власності на об'єкт незавершеного будівництва проведена за відсутності передбачених законом підстав, оскільки на момент здійснення цієї реєстрації Богородчанське РСТ не мало речових прав на спірний об'єкт незавершеного будівництва, спірний об'єкт передано до статутного фонду ПСК "САМ", яке до завершення будівництва вважається власником матеріалів, що були використані в процесі цього будівництва, і ці обставини підтверджено рішеннями господарського суду в інших справах № 5010/93/2012-26/4, №2а-1725/09/0907. Відтак, суди дійшли висновку, що в силу положень частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України зазначені обставини не потребують повторного доведення. Існування у Богородчанського РСТ зареєстрованого права власності на незавершене будівництво та подальше розпорядження цим майном, порушує права позивача, яке підлягають захисту. Проте з такими висновками суду погодитися не можна.

5.18. Відповідно до частини 3 статті 331 ЦК (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

У разі необхідності особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, може укласти договір щодо об'єкта незавершеного будівництва, право власності на який реєструється органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно на підставі документів, які підтверджують право власності або користування земельною ділянкою для створення об'єкта нерухомого майна, дозволу на виконання будівельних робіт, а також документів, що містять опис об'єкта незавершеного будівництва.

5.19. Статтею 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (у редакції, яка діяла з 07.03.2018) визначено поняття державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень як офіційне визнання та підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

5.20. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 4 цього Закону державній реєстрації прав підлягає право власності на об'єкт незавершеного будівництва.

Для державної реєстрації права власності на об'єкт незавершеного будівництва подаються такі документи: 1) документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку під таким об'єктом (у разі відсутності у Державному реєстрі прав зареєстрованого відповідного речового права на земельну ділянку); 2) документ, що відповідно до законодавства надає право на виконання будівельних робіт (крім випадків, коли реєстрація такого документа здійснювалася в Єдиному реєстрі документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів); 3) документ, що містить опис об'єкта незавершеного будівництва за результатами технічної інвентаризації такого об'єкта. (частина 1 статті 27-1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

5.21. Згідно з пунктами 64, 66 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для державної реєстрації права власності на об'єкт незавершеного будівництва подаються: документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку під таким об'єктом (крім випадку, коли речове право на земельну ділянку вже зареєстровано в Державному реєстрі прав); документ, що відповідно до законодавства надає право на виконання будівельних робіт; технічний паспорт на об'єкт незавершеного будівництва.

Отже, державна реєстрація не є способом набуття права власності, а є лише засобом підтвердження фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі визначених законом документів.

5.22. Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у статтях 74, 76, 77, 86 Господарського процесуального кодексу України, визначено обов'язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.

5.23. При вирішенні спору суди попередніх інстанцій, обмежились посиланням на те, що факт передачі Богородчанським РСТ до статутного фонду ПСК "САМ" спірного об'єкта незавершеного будівництва та факт проведення позивачем будівельних робіт встановлений, тому вимоги про скасування державної реєстрації підлягають задоволенню. При цьому суди не дослідили наявні у справі документи щодо проведення ремонтних/будівельних робіт на зазначеному об'єкті. Суди не дали належної правової оцінки тій обставині, що державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав за результатами розгляду заяви про державну реєстрацію та на підставі документів, необхідних для вчинення відповідних дій. Крім того, судами не встановлено, яким актам цивільного законодавства суперечить прийняте державним реєстратором рішення про державну реєстрацію прав, що є підставою для визнання його незаконним і скасування. Судом констатовано, що проведеною державною реєстрацією порушено право позивача, проте не зазначено, яке саме право порушено.

5.24. Водночас судами попередніх інстанцій не надано відповідної правової оцінки обставинам та доводам відповідача про відсутність порушеного права позивача, на захист якого спрямовано позов про скасування державної реєстрації права власності на об'єкт незавершеного будівництва,

Зважаючи на викладене, суди першої та апеляційної інстанцій не дотрималися вимог процесуального закону щодо прийняття судового рішення на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, тому висновки судів щодо наявності підстав для задоволення позову є передчасними.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

6.2. За змістом пункту 2 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду. Згідно з частиною 3 статті 310 цього Кодексу підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази..

6.3. За наведених обставин колегія суддів вважає висновок судів попередніх інстанцій передчасним і таким, що зроблений без дослідження всіх зібраних у справі доказів, тому рішення і постанову необхідно скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції. Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід дослідити наявні у справі докази, всебічно, повно й об'єктивно встановити обставини справи та вирішити спір відповідно до вимог чинного законодавства.

7. Судові витрати

7.1. Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 2 частини 1 статті 308, статтями 310, 314, 315, 316, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Богородчанського районного споживчого товариства задовольнити частково.

2. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 09.04.2019 і рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 14.12.2018 у справі № 909/472/18 скасувати, а справу № 909/472/18 направити на новий розгляд до Господарського суду Івано-Франківської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Багай

Судді Т. Б. Дроботова

В. А. Зуєв