Історія справи

Ухвала КГС ВП від 18.03.2018 року у справі №909/541/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2018 року

м. Київ

Справа № 909/541/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Студенець В.І. - головуючий, Баранець О.М., Вронська Г.О.

за участю секретаря: Натаріної О.О.

розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергія і газ Калуш"

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області

(суддя - Гриняк Б.П.)

від 11.07.2017

та постанову Львівського апеляційного господарського суду

(головуючий - Зварич О.В. судді: Скрипчук О.С., Юрченко Я.О.)

від 06.11.2017

у справі № 909/541/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергія і газ Калуш"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатнафтохім",

Товариства з обмеженою відповідальністю "Клеймон"

про визнання недійсним договору та спонукання до виконання господарських зобов'язань,

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатнафтохім"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергія і газ Калуш"

про визнання недійсним підпунктів договорів,

за участю представників учасників справи:

від позивача - Гайова О.В.;

від відповідача - 1 - Савчук А.В.;

від відповідача - 2 - Савко Р.Я.;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергія і газ Калуш" (далі - ТОВ "Енергія і газ Калуш") подало до Господарського суду Івано-Франківської області позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатнафтохім" (далі - ТОВ"Карпатнафтохім") та Товариства з обмеженою відповідальністю "Клеймон" (далі - ТОВ "Клеймон", про:

- визнання недійсним договору купівлі-продажу електричної енергії № А201704817 від 29.03.2017 укладеного між ТОВ "Карпатнафтохім" та ТОВ "Клеймон";

- зобов'язання ТОВ "Карпатнафтохім" належним чином виконати господарські зобов'язання встановлені договором купівлі-продажу електричної енергії №А201409938 від 09.12.2014, укладеним між ТОВ "Енергія і газ Калуш", шляхом подання ТОВ "Карпатнафтохім" ТОВ "Енергія і газ Калуш" письмової заявки, яка має містити дані щодо обсягів споживання електроенергії ТОВ "Карпатнафтохім" у наступному розрахунковому періоді з розподілом за класами напруги відповідно до п.5.3 Договору № А201409938 купівлі-продажу електричної енергії від 09.12.2014.

В обґрунтування позовних вимог посилається на наступне:

- пунктом 3.2.2 договору купівлі-продажу електричної енергії №А201409938 від 09.12.2014, укладеного між ТОВ "Енергія і газ Калуш " та ТОВ "Карпатнафтохім", передбачено право споживача укладати договори про купівлю - продаж електричної енергії з іншими постачальниками після повного виконання своїх зобов'язань за даним договором та розірвання даного договору. Оскільки розірвання договору купівлі-продажу електричної енергії №А201409938 від 09.12.2014 не відбулося, ТОВ "Карпатнафтохім" не мав права укладати новий договір з іншим постачальником;

- ТОВ "Карпатнафтохім", посилаючись на тривалий строк дії договору купівлі-продажу електричної енергії №А201409938 від 09.12.2014 терміном до 31.12.2017 змусило підписати ТОВ "Енергія і газ Калуш" додаткову угоду, якою величину знижки від роздрібних тарифів місцевої електропередавальної організації збільшено в 6 разів, внаслідок чого ТОВ "Енергія і газ Калуш" понесло суттєві затрати забезпечення виконання укладеного договору купівлі-продажу електричної енергії з ТОВ "Карпатнафтохім".

Крім того, ТОВ "Карпатнафтохім" подано зустрічний позов до ТОВ "Енергія і газ Калуш" про:

- визнання недійсним підпункту 2.3.1 пункту 2.3 договору купівлі-продажу електричної енергії № А201409938 від 09.12.2014, укладеного між ТОВ "Енергія і газ Калуш" та ТОВ "Карпатнафтохім", згідно з яким споживач зобов'язується споживати електричну енергію виключно на підставі даного договору;

- визнання недійсним підпункту 3.2.2 пункту 3.2 договору купівлі-продажу електричної енергії №А201409938 від 09.12.2014, укладеного між ТОВ "Енергія і газ Калуш" та ТОВ "Карпатнафтохім", згідно з яким споживач має право укладати договори про купівлю - продаж електричної енергії з іншими постачальниками після повного виконання своїх зобов'язань за даним договором та розірвання даного договору.

В обґрунтування зустрічних позовних вимог посилається на те, що спірними п.2.3.1 та п.3.2.2 договору №А201409938 від 09.12.2014 в порушення норм чинного законодавства, встановлено обов'язок ТОВ "Карпатнафтохім" споживати електроенергію виключно згідно умов даного договору та право укладати договори купівлі-продажу електричної енергії з іншими постачальниками після повного виконання зобов'язань та розірвання договору укладено з ТОВ " Енергія і газ Калуш".

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 11.07.2017 у справі №909/541/17 у задоволенні первісного позову відмовлено, зустрічний позов - задоволено. Визнано недійсним підпункт 2.3.1 пункту 2.3 договору купівлі-продажу електричної енергії №А201409938 від 09.12.2014, укладеного між ТОВ "Енергія і газ Калуш" та ТОВ "Карпатнафтохім", згідно з яким споживач зобов'язується споживати електричну енергію виключно на підставі даного договору. Визнано недійсним підпункт 3.2.2 пункту 3.2 договору купівлі-продажу електричної енергії №А201409938 від 09.12.2014, укладеного між ТОВ "Енергія і газ Калуш" та ТОВ "Карпатнафтохім", згідно з яким споживач має право укладати договори про купівлю - продаж електричної енергії з іншими постачальниками після повного виконання своїх зобов'язань за даним договором та розірвання даного договору.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 06.11.2017 рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 11.07.2017 у справі №909/541/17 залишено без змін.

Господарськими судами встановлено такі обставини:

- між ТОВ " Енергія і газ Калуш" (постачальник) та ТОВ "Карпатнафтохім" (споживач) 09.12.2014 укладено договір купівлі-продажу електричної енергії за №А201409938 (з наступними змінами та доповненнями), відповідно до якого постачальник здійснює продаж електричної енергії споживачу, а споживач оплачує спожиту електроенергію у відповідності до умов даного договору;

- сторони погодили, що при виконанні умов даного договору, а також при вирішенні питань, що не обумовлені даним договором зобов'язуються керуватись Законом України "Про електроенергетику", Правилами користування електричною енергією, іншими нормативними актами (п. 2.1 договору);

- постачальник зобов'язується здійснювати продаж електричної енергії споживачу у обсязі, визначеному відповідно до розділу 5 даного договору (п.п. 2.2.1 п. 2.2 договору); погоджувати із споживачем обсяг продажу електроенергії у порядку, визначеному розділом 5 даного договору (п.п. 2.2.2 п. 2.2 договору);

- споживач зобов'язується споживати електричну енергію виключно на підставі даного договору (п.п. 2.3.2 п. 2.3 договору);

- відповідно до п.п. 3.2.2 п. 3.2 договору споживач має право укладати договори про купівлю-продаж електричної енергії з іншими постачальниками після повного виконання своїх зобов'язань за даним договором та розірвання даного договору;

- згідно п. 5.3 договору у разі необхідності, договірний обсяг споживання електричної енергії узгоджується шляхом щомісячного, до 10-го числа (включно) місяця, що передує розрахунковому, подання споживачем постачальнику письмової заявки. У разі неподання споживачем заявки у зазначений термін, обсяг споживання електричної енергії встановлюється на рівні договірного обсягу споживання електричної енергії, затвердженого додатком № 1 до даного договору;

- порядок проведення розрахунків передбачений розділом 7 договору;

- у відповідності до п. 8.1 договір вступає в силу з 01 грудня 2014 року та діє до 31 грудня 2017 року;

- згідно п. 8.2 договору розірвання даного договору допускається виключно за згодою сторін. Сторона яка ініціює розірвання договору, повинна надати письмове повідомлення іншій стороні не пізніше дня подання споживачем постачальнику письмової заявки, яка подається в порядку, передбаченому п. 5.3 даного договору. У разі своєчасного повідомлення стороною, яка ініціює розірвання договору, іншої сторони, прогнозована дата розірвання даного договору встановлюється на останній день наступного розрахункового періоду (наступного календарного місяця);

- договір купівлі-продажу електричної енергії №А201409938 від 09.12.2014 підписаний і скріплений печатками його сторін;

- в період з 01.09.2016 по 10.05.2017 сторони договору купівлі-продажу електричної енергії №А201409938 від 09.12.2014 належним чином виконували свої зобов'язання щодо постачання та оплати електричної енергії, що підтверджується належним чином оформленим актом звірки взаємних розрахунків;

- листом за №193 від 16.03.2017 ТОВ " Карпатнафтохім" надіслало ТОВ "Енергія і газ Калуш" на підписання додаткову угоду №2 від 17.03.2017 до договору купівлі-продажу електричної енергії №А201409938 від 09.12.2014, за умовами якої термін дії договору встановлено з 01.12.2014 по 30.04.2017;

- в листі-відповіді № 10 від 23.03.2017 ТОВ "Енергія і газ Калуш" повідомило ТОВ "Карпатнавтохім" про свою відмову від дострокового розірвання договору купівлі-продажу електричної енергії №А201409938 від 09.12.2014;

- у зв'язку з відсутністю згоди ТОВ "Енергія і газ Калуш" факт розірвання договору купівлі-продажу електричної енергії №А201409938 від 09.12.2014 не відбувся і даний договір є чинним;

- між ТОВ "Клеймон" (постачальник) та ТОВ "Карпатнафтохім" (споживач) 29.03.2017 укладено договір купівлі-продажу електричної енергії №А201704817, згідно якого постачальник здійснює продаж активної електричної енергії (код товару згідно з УКТ ЗЕД 2716 00 00 00 - Електроенергія) споживачу, а споживач оплачує спожиту електроенергію у відповідності до умов даного договору;

- договір купівлі-продажу електричної енергії №А201704817 від 29.03.2017 вступає в силу з 29.03.2017 та діє до 30.06.2017.

Відмовляючи у задоволенні первісного позову та задовольняючи зустрічний позов суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, виходив з того, що оспорюваний договір відповідає загальним вимогам, встановленим ст. 203 ЦК України, додержання яких є необхідним для чинності правочину, також, у споживача є право, а не обов'язок, у разі необхідності узгоджувати договірний обсяг споживання електричної енергії шляхом подання постачальнику письмової заявки. Крім того, положення пунктів 2.3.1 та 3.2.2 договору фактично обмежують цивільну дієздатність ТОВ "Карпатнафтохім" та суперечать принципу свободи підприємницької діяльності.

Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 11.07.2017 та постановою Львівського апеляційного господарського суду від 06.11.2017 у справі №909/541/17, ТОВ "Енергія і газ Калуш" подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати повністю зазначені судові рішення, прийняти нове рішення, яким первісний позов задовольнити, а у задоволенні зустрічного позову відмовити.

Узагальнені доводи касаційної скарги:

- при укладені договору купівлі-продажу електричної енергії від 09.12.2014 сторони самостійно погодили істотні умови зобов'язання, що відповідає принципу свободи умов договору;

- одностороннє розірвання договору споживачем суперечить вимогам законодавства та порушує права постачальника, однак, ТОВ "Карпатнафтохім" не розірвавши відповідного договору із ТОВ "Енергія і газ Калуш" в односторонньому порядку, без згоди сторін фактично припинило виконання зобов'язань за договором і уклало із ТОВ "Клеймон" ще один договір купівлі-продажу електричної енергії;

- сторони фактично виконували умови договору №А 201409938;

- судами попередніх інстанції помилково встановлено факт недоцільності виконання договору № А 201409938, укладеного з позивачем;

- суди не врахували вимоги законодавства щодо застосування наслідків недійсності ряду договорів лише на майбутнє;

- суди встановили , що договір купівлі-продажу електричної енергії №А 201409938 від 09.12.2014 є чинним, проте не застосували правових наслідків визнання правочину чинним, зокрема, зобов'язання сторін виконувати його умови, що призвело до винесення необґрунтованих рішень

Ухвалою Верховного Суду від 15.03.2018 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергія і газ Калуш" на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 11.07.2017 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 06.11.2017 у справі №909/541/17. Призначено до розгляду касаційну скаргу на 08.05.2018. Надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу, який не перевищує 15 днів з дня вручення цієї ухвали.

У відзивах на касаційну скаргу ТОВ "Карпатнафтохім" та ТОВ "Клеймон" просять залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Верховний Суд, переглядаючи у касаційному порядку оскаржувані судові рішення, в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення представників учасників справи, дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги ТОВ " Енергія і газ Калуш " з огляду на таке.

Згідно частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 ст. 626 Цивільного кодексу України).

Статтею 627 Цивільного кодексу України унормовано, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з врахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

В силу статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Заявляючи позов про визнання недійсним договору, позивач повинен довести наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настанням відповідних наслідків.

ТОВ "Енергія і газ Калуш" зазначає, що підставою визнання недійсним договору купівлі-продажу електричної енергії №А201704817 від 29.03.2017, укладеного між ТОВ "Клеймон" та ТОВ "Карпатнафтохім", є те, що даний правочин вчинений в порушення п. 3.2.2 договору купівлі-продажу електричної енергії №А201409938 від 09.12.2014р, яким передбачено, що споживач має право укладати договори про купівлю-продаж електричної енергії з іншими постачальниками після повного виконання своїх зобов'язань за даним договором та розірвання даного договору.

Разом з тим, Верховний Суд погоджується з висновками попередніх судових інстанції, що вказані доводи скаржника є необґрунтованими та не можуть слугувати правовою підставою для визнання недійсним спірного договору, оскільки чинним законодавством України не обмежено права споживача на укладення договору про купівлю-продаж електроенергії лише з одним постачальником.

Відповідно до частини 5 статті 72 Закону України "Про ринок електричної енергії" споживачі мають право вільно обирати електропостачальників та одночасно можуть мати більше одного укладеного договору про постачання електричної енергії, за умови дотримання правил роздрібного ринку, кодексу комерційного обліку.

Оспорюваний договір відповідає загальним вимогам, встановленим ст. 203 ЦК України, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Таким чином, висновки судів про відсутність правових підстав для визнання недійсним договору купівлі-продажу електричної енергії №А201704817 від 29.03.2017 укладеного між ТОВ "Клеймон" та ТОВ "Карпатнафтохім" є обґрунтованими та правомірними.

Окрім того, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що судами правомірно відмовлено у задоволенні первісних позовних вимог в частині зобов'язання ТОВ "Карпатнафтохім" подавати позивачу (за первісним позовом) письмову заявку із зазначенням обсягів споживання електроенергії у відповідності до п. 5.3 договору №А201704817 від 29.03.2017, оскільки зі змісту вказаного пункту договору вбачається, що у споживача є право але не обов'язок у разі необхідності узгоджувати договірний обсяг споживання електричної енергії шляхом подання постачальнику письмової заявки.

Стосовно зустрічних позовних вимог ТОВ "Карпатнафтохім" до ТОВ "Енергія і газ Калуш" про визнання недійсним пунктів 2.3.1, 3.2.2 договору купівлі-продажу електричної енергії № А201409938 від 09.12.2014, згідно яких TOB "Карпатнафтохім" зобов'язане споживати електроенергію виключно згідно цього договору та укладати договори купівлі-продажу електричної енергії з іншими постачальниками після повного виконання зобов'язань та розірвання договору, укладеного з ТOB "Енергія і газ Калуш", суди дійшли вірного висновку про те, що положення вказаних пунктів фактично обмежують цивільну дієздатність ТОВ "Карпатнафтохім" (ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України). Також ці положення суперечать принципу свободи підприємницької діяльності, закріпленому в статті 19 Господарського кодексу України, згідно якої суб'єкти господарювання мають право без обмежень самостійно здійснювати господарську діяльність, що не суперечить законодавству.

Посилання скаржника на те, що укладений між відповідачами договір суперечить окремим положенням Закону України "Про засади функціонування ринку електричної енергії України" безпідставне.

З аналізу п.2 ч.2 та п.2 ч.3 ст.14 названого Закону випливає, що споживач електричної енергії (кваліфікований споживач) має право на розірвання договору про постачання електричної енергії за умови виконання своїх обов'язків за таким договором та належного повідомлення електропостачальника у строк, визначений договором про постачання електричної енергії, а також змінювати електропостачальника на безоплатній основі лише за умови виконання своїх обов'язків за чинним договором про постачання електричної енергії.

Проте, до спірних правовідносин у судовій справі № 909/541/17 вищевказані положення Закону не застосовуються, тому що жодна із сторін не заявляла позовних вимог про розірвання договору купівлі-продажу електричної енергії у цій справі, чи зміну постачальника електричної енергії на безоплатній основі.

Також судовою колегією відхиляються доводи скаржника, що судами попередніх інстанції помилково встановлено факт недоцільності виконання договору №А201409938, укладеного з позивачем, оскільки даного факту під час розгляду справи судами встановлено не було.

Інші доводи ТОВ "Енергія і газ Калуш" колегією суддів відхиляються, оскільки вони є необґрунтованими та такими, що не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та, за своєю суттю, зводяться до переоцінки доказів, а суд касаційної інстанції в силу положення частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України, не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Окрім того, відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення Суду у справах Христов проти України, no. 24465/04, від 19.02.2009, Пономарьов проти України, no. 3236/03, від 03.04.2008) принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata (принцип юридичної визначеності), тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини.

Відповідно до частини 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені судами попередніх інстанцій на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів в їх сукупності, висновки судів відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень.

Керуючись статтями 236, 238, 240, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергія і газ Калуш" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 11.07.2017 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 06.11.2017 у справі №909/541/17 - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.

Головуючий В.Студенець

Судді О.Баранець

Г.Вронська