Історія справи

Постанова КГС ВП від 06.11.2024 року у справі №910/152/23
Постанова КГС ВП від 08.01.2024 року у справі №910/152/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 січня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/152/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Міщенка І.С. - головуючого, Берднік І.С., Зуєва В.А.

у письмовому провадженні розглянув касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Драйв-Ін"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 19 жовтня 2023 року (Кропивна Л.В. - головуюча, судді: Андрієнко О.О., Євсіков О.О.) у справі

за позовом заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі (1) Міністерства охорони здоров`я України, (2) Державного закладу "Спеціалізований (спеціальний) клінічний санаторій імені В.П. Чкалова" міністерства охорони здоров`я України

до: (1) Фонду державного майна України, (2) Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях, (3) Товариства з обмеженою відповідальністю "Драйв-Ін",

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивачів: (1) Міністерства культури та інформаційної політики України, (2) Департаменту культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної військової адміністрації

про визнання незаконними та скасування наказів, визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна та зобов`язання повернути нерухоме майно.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Хронологія спору

1. Заступник керівника Одеської обласної прокуратури (далі - "Прокурор") в інтересах держави в особі Міністерства охорони здоров`я України, Державного закладу "Спеціалізований (спеціальний) клінічний санаторій імені В.П. Чкалова" Міністерства охорони здоров`я України звернувся у Господарський суд міста Києва з позовом до Фонду державного майна України, Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях, Товариства з обмеженою відповідальністю "Драйв-Ін" (далі - "Відповідач-3", ТОВ "Драйв-Ін"), у якому просив:

- визнати незаконним та скасувати наказ Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області від 30.08.2018 № 1040 "Про включення до переліку об`єктів малої приватизації об`єкта державної власності "49/100 частин нежитлової будівлі загальною площею 350 кв.м, яка розташована за адресою: Французький бульвар, 85/5, м. Одеса", що орендується ТОВ "Драйв-Ін";

- визнати незаконним та скасувати підпункт 6 пункту 2 наказу Фонду державного майна України від 18.09.2018 № 1196 "Про внесення змін до наказу Фонду державного майна України від 27 березня 2018 року № 447 "Про затвердження переліків об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації в 2018 році", яким розділ "Регіональне відділення по Одеській області" додатка 3 "Перелік окремого майна", затвердженого наказом Фонду державного майна України від 27.03.2018 № 447, доповнено позицією: 49/100 частин нежитлової будівлі, загальною площею 350 кв.м, за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 85/5;

- визнати незаконним та скасувати наказ Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області від 28.09.2018 № 1157 "Про прийняття рішення про приватизацію об`єкта державної власності "49/100 частин нежитлової будівлі загальною площею 350 кв.м", що розташований за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 85/5, який знаходиться на балансі орендаря - ТОВ "Драйв-Ін";

- визнати недійсним договір купівлі-продажу об`єкта державної власності малої приватизації шляхом викупу від 26.12.2018, укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області і ТОВ "Драйв-Ін" щодо передачі у власність 49/100 частин нежитлової будівлі загальною площею 350 кв.м, яка розташована за адресою: Французький бульвар, 85/5, м. Одеса;

- усунути перешкоди власнику - державі в особі Міністерства охорони здоров`я України та Державного закладу "Спеціалізований (спеціальний) клінічний санаторій імені В.П. Чкалова" Міністерства охорони здоров`я України у розпорядженні та користуванні об`єктом нерухомого майна у вигляді 49/100 частин нежитлової будівлі, загальною площею 350 кв.м, розташованої за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 85/5, шляхом зобов`язання ТОВ "Драйв-Ін" повернути до державної власності на користь Міністерства охорони здоров`я України та в оперативне управління Державного закладу "Спеціалізований (спеціальний) клінічний санаторій імені В.П. Чкалова" Міністерства охорони здоров`я України вказане нерухоме майно.

2. Позовні вимоги узагальнено обґрунтовані тим, що спірне нерухоме майно є пам`яткою архітектури місцевого значення, а тому не підлягало приватизації в силу приписів Законів України "Про тимчасову заборону приватизації пам`яток культурної спадщини", "Про приватизацію державного і комунального майна", "Про курорти" та основ законодавства України про охорону здоров`я, проте внаслідок прийняття та укладення оспорюваних правочинів було протиправно відчужене на користь Відповідача-3 у спосіб, що не відповідає чинному законодавству, зокрема без обов`язкового дозволу власника.

3. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.01.2023 відмовлено у відкритті провадження за поданим Прокурором позовом в частині вимог про:

- визнання недійсним договору купівлі-продажу об`єкта державної власності малої приватизації шляхом викупу від 26.12.2018, укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області і ТОВ "Драйв-Ін" щодо передачі у власність 49/100 частин нежитлової будівлі загальною площею 350 кв.м, яка розташована за адресою: Французький бульвар, 85/5, м. Одеса;

- усунення перешкод власнику - державі в особі Міністерства охорони здоров`я України та Державного закладу "Спеціалізований (спеціальний) клінічний санаторій імені В.П. Чкалова" Міністерства охорони здоров`я України у розпорядженні та користуванні об`єктом нерухомого майна у вигляді 49/100 частин нежитлової будівлі, загальною площею 350 кв.м, розташованої за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 85/5, шляхом зобов`язання ТОВ "Драйв-Ін" повернути до державної власності на користь Міністерства охорони здоров`я України та в оперативне управління Державного закладу "Спеціалізований (спеціальний) клінічний санаторій імені В.П. Чкалова" Міністерства охорони здоров`я України вказане нерухоме майно.

В іншій частині позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/152/23. Ухвалено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, залучено Міністерство культури та інформаційної політики України і Департамент культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної військової адміністрації до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивачів.

4. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.05.2023 ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.01.2023 в частині відмови у відкритті провадження скасовано, справу № 910/152/23 направлено до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

5. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.02.2023 прийнято позовну заяву Прокурора до розгляду та відкрито провадження у справі й в частині позовних вимог щодо яких судом раніше було відмовлено у відкритті провадження.

6. 28.06.2023 до місцевого господарського суду від Прокурора надійшла заява про забезпечення позову у цій справі, в якій він просив:

- накласти арешт на об`єкт нерухомого майна - 49/100 частин нежитлової будівлі, площею 350 кв.м (загальна площа 712 кв.м), який розташований за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 85/5 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав: 1752214551101);

- заборони ТОВ "Драйв-Ін" та будь-яким іншим суб`єктам реєстраційних дій (державним реєстраторам, приватним та державним нотаріусам) вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо вказаного нерухомого майна.

7. Обґрунтовуючи необхідність вжиття заходів забезпечення позову Прокурор посилався на очевидність порушення інтересів держави у спірних правовідносинах і вказував, що ймовірне відчуження спірного нерухомого майна на користь третіх осіб та реєстрація права власності на спірне майно за набувачами значно ускладнить або навіть унеможливить виконання рішення суду та захист майнових прав держави.

Узагальнений зміст і обґрунтування рішень судів попередніх інстанцій

8. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.06.2023 у задоволенні заяви Прокурора про забезпечення позову відмовлено.

9. Відмовляючи у забезпеченні позову, суд першої інстанції виходив з того, що Прокурором у встановленому процесуальним законом порядку не доведено, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду в разі задоволення позову у цій справі. Суд відмітив, що подана заява містить лише твердження Прокурора про потенційну можливість ухилення ТОВ "Драйв-ІН" від виконання судового рішення у разі задоволення позову, однак будь-яких доказів таких тверджень чи їх належного обґрунтування Прокурором суду не представлено.

10. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.10.2023 ухвалу господарського суду першої інстанції від 28.06.2023 скасовано. Заяву Прокурора про забезпечення позову задоволено частково. Накладено арешт на об`єкт нерухомого майна - 49/100 частин нежитлової будівлі, площею 350 кв.м. (загальна площа 712 кв.м.), яка розташована за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 85/5, (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав: 1752214551101). В решті вимог заяву Прокурора залишено без задоволення

11. Приймаючи постанову суд апеляційної інстанції вказав, що з огляду на предмет дослідження обставин у цій справі, а саме правомірність здійснення приватизації пам`ятки культурної спадщини в порядку визначеному Законом України "Про приватизацію державного і комунального майна", обраний Прокурором захід забезпечення позову у вигляді накладення арешту на спірне майно може бути застосований у спірних правовідносинах, адже в такий спосіб буде забезпечено збалансованість інтересів сторін та незмінність положення учасників справи на час розгляду судом правового спору між ними. Обраний вид забезпечення не призведе до невиправданого обмеження майнових прав Відповідача-3, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежить лише можливість розпорядження ним.

12. Відносно ж вимоги Прокурора про заборону ТОВ "Драйв-Ін" та будь-яким іншим суб`єктам реєстраційних дій (державним реєстраторам, приватним та державним нотаріусам) вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо спірного нерухомого майна, то такий захід забезпечення позову фактично дублює арешт майна, є йому тотожним, а тому задоволенню окремо не підлягає.

Касаційна скарга

13. Не погодившись із постановою апеляційного господарського суду, ТОВ "Драйв-Ін" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить її скасувати, а ухвалу господарського суду першої інстанції залишити в силі.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Узагальнені доводи касаційної скарги

14. Скаржник стверджує, що оскаржувану постанову господарського суду апеляційної інстанції прийнято з порушенням правових норм, якими врегульовано питання застосовування заходів забезпечення позову. Пояснює, що жодної із передбачених процесуальним законом підстав для забезпечення позову у спірних правовідносинах не було, позаяк Прокурором не було доведено ймовірного ухилення ТОВ "Драйв-ІН" від виконання судового рішення у цій справі, враховуючи, зокрема те, що спір між учасниками цих правовідносин триває вже більше двох з половиною років і ніяких дій щодо спірного майна Відповідачем-3 не вчинялося. Скаржник підкреслює, що він є особою, яка добросовісно набула спірне майно і відкрито ним володіє, а тому нічим не обумовлене обтяження його майна арештом є неправомірним.

Узагальнені доводи відзиву

15. У відзиві на касаційну скаргу заступник керівника Одеської обласної прокуратури проти її задоволення заперечує. Скаргу вважає безпідставною та необґрунтованою. З постановою апеляційного господарського суду погоджується і просить залишити її без змін.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

16. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

17. Верховний Суд дослідив наведені у касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевірив дотримання судами попередніх інстанцій норм процесуального права у спірних правовідносинах та вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких міркувань.

18. Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

19. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

20. Згідно з пунктами 1, 2, 4 частини першої статті 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання.

21. Верховний Суд неодноразово вказував, що забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. При цьому сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою (див. правові висновки у постановах від 03.03.2023 у справі № 905/448/22, від 14.08.2023 у справі № 904/1329/23, від 11.07.2023 у справі № 917/322/23, від 28.07.2023 у справі № 911/2797/22).

22. Метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення у майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову (див. правові висновки Верховного Суду у постановах від 01.05.2023 у справі № 914/257/23, від 06.03.2023 у справі № 916/2239/22).

23. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (див. правові висновки Верховного Суду у постановах від 15.09.2020 у справі № 753/22860/17, від 03.03.2023 у справі № 905/448/22).

24. Водночас, частина четверта статті 137 ГПК України визначає, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

25. Співмірність передбачає оцінку співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

26. При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

27. Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

28. Так, предметом заявленого у цій справі позову є вимоги Прокурора про визнання незаконними та скасування актів органів державної влади, визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна та усунення перешкод у користуванні майном. Підставами позову обставини перебування спірного майна у статусі пам`ятки архітектури місцевого значення, і відповідно, не можливість його приватизації в силу приписів Законів України "Про тимчасову заборону приватизації пам`яток культурної спадщини", "Про приватизацію державного і комунального майна", "Про курорти" та основ законодавства України про охорону здоров`я.

29. Заява ж про забезпечення позову обґрунтована доводами про ймовірне відчуження спірного нерухомого майна (пам`ятки архітектури) на користь третіх осіб, що значно ускладнить або навіть унеможливить захист майнових прав держави.

30. Враховуючи наведені вище приписи та обґрунтування апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що забезпечення поданого у цій справі позову шляхом накладення арешту на об`єкт нерухомого майна - 49/100 частин нежитлової будівлі, площею 350 кв.м (загальна площа 712 кв.м) за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 85/5 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав: 1752214551101), який відповідно до Закону України від 23.09.2008 № 574-VI, включено до переліку пам`яток культурної спадщини, що не підлягає приватизації за охоронним номером № 934/0-Од є співмірним та адекватним способом забезпечення, з огляду, зокрема, на предмет дослідження обставин у справі, а саме правомірність здійснення приватизації пам`ятки культурної спадщини в порядку визначеному Законом України "Про приватизацію державного і комунального майна". Відмітив також, що вказаним заходом забезпечення позову буде забезпечено збалансованість інтересів сторін, а також гарантовано незмінність положення учасників спору на час розгляду судом правового спору між ними.

31. Здійснивши касаційне провадження у цій справі колегія суддів Верховного Суду жодних порушень норм процесуального права у здійснених судом апеляційної інстанції діях не вбачає, позаяк констатує, що вжитий захід забезпечення позову відповідає вимогам процесуального законодавства щодо розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, доведеності обставин ймовірності утруднення захисту прав держави у разі його невжиття.

32. Верховний Суд враховує також, що ефективний захист права держави у спірних правовідносинах безпосередньо залежить від тієї обставини, чи матиме Відповідач-3 нерухоме майно у власності, оскільки вибуття такого майна може породити нові реєстраційні дії щодо нього та призведе до необхідності звернення з новим позовом.

33. Як підставно відмітив апеляційний господарський суд застосування обраного Прокурором заходу забезпечення позову не порушить прав та охоронюваних законом інтересів відповідачів у цій справі або інших осіб, які не є учасниками цього судового процесу, не призведе до втручання у звичайну діяльність ТОВ "Драйв-ІН", а лише запровадить тимчасові обмеження щодо розпорядження нерухомим майном, існування яких дозволить створити належні умови для запобігання перешкод у поновленні порушеного права у разі задоволення позовних вимог.

34. Щодо доводів скаржника про відсутність доказів ймовірного відчуження ним спірного майна, то вони є необґрунтованими, адже вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчитиме про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін (див. правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 03.03.2023 у справі № 905/448/22, від 15.09.2023 у справі № 916/2359/23, від 07.04.2023 у справі № 910/8671/22).

35. На підставі викладеного Верховний Суд зазначає, що доводи касаційної скарги не спростовують висновків господарського суду попередньої інстанції про наявність правових підстав для часткового забезпечення позову.

36. За результатами перегляду судового рішення у касаційному порядку Верховний Суд дійшов висновку про правильність кваліфікації спірних правовідносин апеляційним господарським судом з правильним застосуванням норм процесуального права. Підстав для скасування чи зміни оскаржуваної постанови Верховний Суд не встановив.

37. Таким чином, за встановлених обставин у цій справі колегія суддів вважає, що постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням норм процесуального права.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

38. Відповідно до частин першої - п`ятої статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

39. Відповідно до частини третьої статті 304 ГПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

40. Пунктом 1 частини першої статті 308 ГПК України передбачено, що суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

41. За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

42. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не підтвердилися, не спростовують висновків господарського суду попередньої інстанції, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін.

43. Суд касаційної інстанції також відмічає, що приймає дану постанову у "розумний строк" з огляду на перебування колегія суддів у відпустці.

Судові витрати

44. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку, передбаченому статтею 129 ГПК України, покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300 301 306 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Драйв-Ін" залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 19 жовтня 2023 року у справі № 910/152/23 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Міщенко І.С.

Судді Берднік І.С.

Зуєв В.А.