Історія справи

Ухвала КГС ВП від 25.07.2019 року у справі №915/880/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2019 року

м. Київ

Справа № 915/880/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Краснова Є. В. - головуючого, Мачульського Г. М., Кушніра І. В.,

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "ВіЕйБі Банк" на постанову Південно - західного апеляційного господарського суду від 14.05.2019 та рішення Господарського суду Миколаївської області від 20.12.2018 у справі

за позовом Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "ВіЕйБі Банк" Славкіної Марини Анатоліївни до Приватного підприємства "ЦентрМет-плюс" про стягнення заборгованості за кредитним договором від 24.03.2006 № 10 КЛ у сумі 296 354,81 грн,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. У серпні 2018 року Публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський Акціонерний Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "ВіЕйБі Банк" Славкіної М. А. (далі - ПАТ "ВіЕйБі Банк") звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовом до Приватного підприємства "ЦентрМет-плюс" (далі - ПП "ЦентрМет-плюс") про стягнення заборгованості за укладеним між ними кредитним договором від
24.03.2006 № 10 КЛ (далі - договір № 10 КЛ) у сумі 296 354,81 грн з яких 138
206,55 грн - заборгованість за відсотками, 17 322,81 грн - пеня за несвоєчасну сплату відсотків за кредитом, 5 044,60 грн. - 3 % річних на заборгованість за кредитом, 10 928,76 грн - 3 % річних на заборгованість зі сплати відсотків, 40
473,81 грн - інфляційні втрати за несвоєчасне погашення кредиту, 84 378,28 грн - інфляційні втрати за несвоєчасну сплату відсотків.

1.2. Позов мотивовано неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за кредитним договором № 10 КЛ, що встановлено рішенням Господарського суду Миколаївської області від 22.05.2008 у справі № 17/181/08, невиконання відповідачем цього рішення суду та наявністю підстав для подальшого нарахування відсотків за користування кредитом, штрафних санкцій за невиконання грошових зобов'язань на підставі статей 1048, 1054, 612, 623 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та умов договору, а також застосування до відповідача наслідків прострочення грошового зобов'язання, передбачених статтею 625 ЦК України.

2. Фактичні обставини справи, встановлені судами

2.1.24.03.2006 між Відкритим акціонерним товариством "Всеукраїнський акціонерний банк" (після зміни назви - ПАТ "ВіЕйБі Банк"; кредитор) і ПП "ЦентрМет-Плюс" (позичальник) укладено договір № 10 КЛ, за умовами якого кредитор зобов'язався надати позичальнику у тимчасове користування грошові кошти на умовах, визначених цим договором і додатковими угодами до нього, що складають невід'ємну частину договору, а позичальник - повернути кредитні кошти та сплатити відсотки за користування кредитом на умовах визначених договором.

2.2. В подальшому сторони укладали додаткові угоди № 1-7 від 24.03.2006, від
27.03.2006, від 11.04.2006, від 03.05.2006, від 11.05.2006, від 22.05.2006 та від 23.07.2007, якими визначались розміри наданих траншів, встановлено, що з
11.04.2006 максимальний ліміт поновлювальної кредитної лінії становить 400
000,00 грн, вносились зміни до графіку зниження максимального ліміту кредитної лінії, а також погоджено термін користування кредитом до 16:00 24.09.2007.

2.3. Згідно з пунктами 2.7.1-2.7.3 договору № 10 КЛ проценти нараховуються на фактичну заборгованість за кредитом із розрахунку календарної кількості днів у році та місяці; нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у гривні щомісячно за поточний календарний місяць; при розрахунку процентів враховується перший день зарахування кредиту на поточний рахунок позичальника та/або перерахування кредиту по контрактах, що кредитуються, і не враховується останній день терміну користування кредитом, зазначеного в пункті 1.1.2 цього договору.

2.4. Пунктом 4.3 договору № 10 КЛ сторони встановили, що у разі несвоєчасного погашення кредиту, сплати процентів та комісії, визначених цим договором, позичальник сплачує кредитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки, визначеної в пункті 1.1.3 цього договору, за кожний день прострочення виконання, за реквізитами, вказаними кредитором.

2.5. У разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за цим договором, він зобов'язується на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та подвійну процентну ставку за цим договором на суму боргу, за реквізитами, вказаними кредитором (пункт 4.6 договору № 10 КЛ).

2.6. Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 22.05.2008 у справі № 17/181/08, яке набрало законної сили, у зв'язку з порушенням ПП "ЦентрМет-Плюс" зобов'язань за договором № 10 КЛ стягнуто з нього на користь ПАТ "ВіЕйБі Банк" 96 000 грн основного боргу, 396,79 грн пені за прострочення сплати відсотків і 59 945,68 грн пені за прострочення повернення кредиту.

2.7. На час звернення банку до суду з даним позовом основну заборгованість ПП "ЦентрМет-Плюс" не погасило.

3. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3.1. Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 20.12.2018 (суддя Мавродієва М. В. ), залишеним без змін постановою Південно - західного апеляційного господарського суду від 14.05.2019 (колегія суддів: Богацька Н. С., Принцевська Н. М., Разюк Г. П. ), позов задоволено частково.

Вирішено стягнути з ПП "ЦентрМет-плюс" на користь ПАТ "ВіЕйБі Банк" 22 862,33
грн заборгованості зі сплати відсотків, 5 044,60 грн - 3 % річних за несвоєчасну сплату основного боргу, 2 059,49 грн. - 3 % за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом, 40 473,81 грн - інфляційних втрат за несвоєчасну сплату основного боргу, 21 528,47 грн - інфляційних втрат за несвоєчасну сплату відсотків і 1 379,38 грн - судового збору; у решті позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи частково позовні вимоги суди виходили з того, що право банку нараховувати передбачені договором відсотки за кредитом припинилося після спливу визначеного договором строку кредитування - 24.09.2007, отже відповідно до абз. 2 частини 1 статті 1048 ЦК України стягненню підлягає 22 862,33 грн відсотків за користування кредитом за період з 24.03.2006 по 23.09.2007 включно; 5 044,60 грн - 3 % річних за несвоєчасне погашення кредиту банком нараховано арифметично правильно, тому ці вимоги підлягають задоволенню; 3 % річних за несвоєчасну сплату відсотків за період з 15.08.2014 по 15.08.2017 слід розраховувати виходячи із задоволеного судом розміру відсотків у сумі 22 862,33 грн, що за розрахунком суду становить 2 059,49 грн; інфляційні втрати за несвоєчасну сплату кредиту та відсотків за користування кредитом позивачем розраховано не правильно, а тому ці вимоги підлягають частковому задоволенню у розрахованому судом розмірі.

Мотивуючи рішення про відмову у задоволенні вимог про стягнення пені за період з
14.02.2017 по 15.08.2017, суди зазначили, що строк нарахування пені за несвоєчасне повернення основного боргу та відсотків за кредитним договором виходячи з положень частини 6 статті 232 Господарського кодексу України (далі - ГК України) припинився через 6 місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано - 24.03.2008, тому стягненню підлягає пеня за незаявлений банком у межах справи № 17/181/08 період: з 24.09.2007 по 23.04.2008 (несвоєчасна сплата відсотків) та з 19.02.2008 по 24.03.2008 (несвоєчасне повернення кредиту), проте банком заявлено вимоги про стягнення пені поза межами строку визначеного договором № 10 КЛ і нормами частини 6 статті 232 ГК України.

4. Короткий зміст доводів і вимог касаційної скарги

4.1. У касаційній скарзі ПАТ "ВіЕйБі Банк", посилається на порушення судами попередніх інстанцій вимог частини 2 статті 625, статті 1048, частини 2 статті 1050 ЦК України та просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині часткового задоволення стягнення відсотків за кредитом у сумі 22 862,33 грн, часткового задоволення 3 % річних за несвоєчасну сплату відсотків у сумі 2
059,49 грн, часткового задоволення інфляційних втрат за несвоєчасну сплату відсотків у сумі 21 528,47 грн і ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення цих позовних вимог.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

5.1. Відзиву на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходило.

6. Позиція Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

6.1. Відповідно до частин 1, 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

6.2. Положеннями статті 611 ЦК передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

6.3. Зокрема, частиною 2 статті 625 ЦК України врегульовано, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

6.4. Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

6.5. Правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статей 526, 599, 611, 625 ЦК України, за час прострочення.

6.6. Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статей 526, 599, 611, 625 ЦК України, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення.

6.7. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

6.8. Законодавець визначає обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням рівня інфляції та 3 % річних за увесь час прострочення, у зв'язку з чим таке зобов'язання є триваючим.

Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду України від
26.04.2017 у справі № 918/329/16.

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17 та від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц виклала свої висновки про те, що положеннями статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання не залежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.

Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду розглядаючи справу № 905/600/18 у постанові від 05.07.2019 навела свої висновки про те, що чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових рішень про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною 2 статті 625 ЦК України сум. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов'язання та підстав виникнення відповідного боргу.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 навела висновок про те, що припис абзацу 2 частини 1 статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

6.9. Суди попередніх інстанцій врахувавши умови договору № 10 КЛ, встановлені рішенням суду у справі № 17/181/08 обставини порушення відповідачем договірних зобов'язань та перевіривши надані позивачем розрахунки заявлених вимог, дійшли правильних висновків про їх часткове задоволення.

6.10. Колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що право банку нараховувати передбачені договором відсотки за кредитом припинилося після спливу визначеного договором строку кредитування - 24.09.2007, отже відповідно до абз. 2 частини 1 статті 1048 ЦК України, судами правильно вирішено стягнути з відповідача 22 862,33 грн відсотків за користування кредитом за період з 24.03.2006 по 23.09.2007 включно; 5 044,60 грн - 3 % річних за несвоєчасне погашення кредиту; 2 059,49 грн - 3 % річних за несвоєчасну сплату відсотків за період з 15.08.2014 по 15.08.2017 виходячи із задоволеного судами розміру відсотків у сумі 22 862,33 грн; 40 473,81 грн інфляційних втрат за несвоєчасну сплату основного боргу та 21 528,47 грн інфляційних втрат за несвоєчасну сплату відсотків.

Водночас судами правильно відмовлено у задоволенні вимог про стягнення пені, за період з 14.02.2017 по 15.08.2017, оскільки відповідно до частини 6 статті 232 ГК України строк нарахування пені за несвоєчасне повернення основного боргу та відсотків за кредитним договором припинився через 6 місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано - 24.03.2008, тому стягненню підлягає пеня за період, що не був заявлений банком у межах справи № 17/181/08 (з 24.09.2007 по
23.04.2008 - несвоєчасна сплата відсотків; з 19.02.2008 по 24.03.2008 - несвоєчасне повернення кредиту), а не за період за який просить скаржник.

Крім того, судові рішення про відмову у задоволенні вимог про стягнення пені позивачем не оскаржуються.

7. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

7.1. Відповідно до статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оскаржувані постанова суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції зазначеним вимогам відповідають.

7.2. Згідно із статтею 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

7.3. Доводи касаційної скарги ПАТ "ВіЕйБі Банк" зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій про те, що право банку нараховувати передбачені договором № 10 КЛ відсотки за кредитом припинилося після спливу визначеного договором строку кредитування - 24.09.2007. Колегія суддів відхиляє ці доводи скаржника, оскільки вони спростовуються наведеною вище правовою позицією Великої Палати Верховного Суду у постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, з якою колегія суддів погоджується.

7.4. За таких обставин наведенні у касаційній скарзі ПАТ "ВіЕйБі Банк" твердження про порушення судами попередніх інстанцій положень частини 2 статті 625, статті 1048, частини 2 статті 1050 ЦК України, спростовуються викладеним, тому відхиляються колегією суддів як необґрунтовані.

7.5. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України ", "Рябих проти Російської Федерації", "Нєлюбін проти Російської Федерації") повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок і недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, зазначені рішення Європейського суду з прав людини суд касаційної інстанції застосовує у цій справі як джерело права.

За таких обставин, оскільки фундаментальних порушень не встановлено, оскаржувані рішення та постанову у справі прийнято із додержанням вимог матеріального та процесуального права, тому підстав для їх зміни чи скасування немає.

8. Розподіл судових витрат

8.1. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "ВіЕйБі Банк" залишити без задоволення.

2. Постанову Південно - західного апеляційного господарського суду від
14.05.2019 та рішення Господарського суду Миколаївської області від 20.12.2018 у справі № 915/880/18 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Є. Краснов

Суддя Г. Мачульський

Суддя І. Кушнір