Історія справи

Постанова КГС ВП від 08.07.2025 року у справі №910/6410/23
Постанова КГС ВП від 06.05.2025 року у справі №910/6410/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 травня 2025 року

м. Київ

cправа № 910/6410/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Случ О. В. - головуючий, Волковицька Н. О., Могил С. К.,

за участю секретаря судового засідання - Прокопенко О. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненський елеватор"

на рішення Господарського суду міста Києва від 28.08.2024 (суддя Спичак О.М.)

і постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.01.2025 (головуючий суддя Пономаренко Є. Ю., судді Кропивна Л. В., Руденко М. А.)

у справі № 910/6410/23

за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БВК Агро"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненський елеватор"

про зобов`язання вчинення дій

і за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненський елеватор"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "БВК Агро"

про стягнення коштів, (у судовому засіданні взяли участь представники: позивача - Ситник С. Г. та відповідача - Гурський М. Р.)

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "БВК Агро" (далі - ТОВ "БВК Агро") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненський елеватор" (далі - ТОВ "Рівненський елеватор") про зобов`язання вчинення дій.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не повернув після закінчення строку зберігання передане йому зерно, у зв`язку з чим позивач (поклажодавець) просить суд вилучити у відповідача (зернового складу) та передати позивачу зерно соняшника загальною масою 120,18 тонн та зерно кукурудзи 3 класу загальною масою 355,48 тонн.

3. ТОВ "Рівненський елеватор" подало до суду зустрічну позовну заяву про стягнення з ТОВ "БВК Агро" 577 670,35 грн основного боргу, 145 604,58 грн пені, 18 279,71 грн 3 % річних та 124 316,92 грн інфляційних втрат.

4. Зустрічний позов обґрунтований неналежним виконанням поклажодавцем своїх зобов`язань з оплати наданих послуг по зберіганню зерна у період з квітня 2022 року по квітень 2023 року.

Узагальнений зміст і обґрунтування судових рішень

5. Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.08.2024, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.01.2025 у справі № 910/6410/23, первісний позов задоволено повністю. Вирішено вилучити у ТОВ "Рівненський елеватор" та передати ТОВ "БВК Агро" зерно соняшника загальною масою 120,18 тонн та зерно кукурудзи 3 класу загальною масою 355,48 тонн.

6. Зустрічний позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "БВК Агро" на користь ТОВ "Рівненський елеватор" 113 525,38 грн основного боргу, 2 032,54 грн 3% річних та судовий збір у розмірі 1 880,32 грн. В іншій частині зустрічного позову відмовлено.

7. Задовольняючі первісні позовні вимоги, суди виходили з доведеності позивачем обставин неповернення відповідачем, після спливу терміну договору зберігання, зерна.

8. В свою чергу, при задоволенні вимог за зустрічним позовом, суди встановили обставини невиконання відповідачем за зустрічним позовом своїх зобов`язань щодо сплати коштів за зберігання зерна.

Касаційна скарга

9. Не погодившись із прийнятими рішеннями, ТОВ "Рівненський елеватор" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою у якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні первісного позову та задовольнити зустрічний позов.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Узагальнені доводи касаційної скарги

10. Підставою касаційного оскарження скаржник визначив пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), зазначаючи про неврахування судами правових позицій суду касаційної інстанції, викладених у постановах від 05.04.2024 у справі № 916/101/23 (щодо застосування права притримання); від 21.06.2023 у справі № 916/3027/21 (щодо можливості розгляду електронного листування між особами у месенджері (як і будь-яке інше листування) як доказ у справі лише в тому випадку, якщо воно дає можливість суду встановити авторів цього листування та його зміст); від 22.04.2015 у справі № 6-48цс15, від 11.06.2020 у справі № 141/875/17-ц, від 19.05.2020 у справі № 624/600/16-ц, від 03.07.2019 у справі № 201/13235/15-ц, від 11.06.2018 у справі № 916/613/17 (щодо застосування частини третьої статті 203 та частини першої статті 215 ЦК України); від 23.07.2019 у справі № 918/780/18, від 03.02.2020 у справі № 909/1073/17, від 20.12.2018 у справі № 910/19702/17, від 24.02.2021 у справі № 926/2308/19, від 06.11.2018 у справі № 910/6216/17, від 05.12.2018 у справі № 915/878/16, від 18.08.2020 у справі № 927/833/18 (щодо підтвердження волевиявлення юридичної особи на укладення правочину наявністю відтиску печатки юридичної особи).

11. Також на обґрунтування своєї правової позиції у поданій касаційній скарзі ТОВ "Рівненський елеватор" із посиланням на пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України зазначає, що на даний час відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування права притримання за договорами зберігання зерна на зерновому складі.

12. Скаржник стверджує, що ним виконані всі передбачені статтею 594 Цивільного кодексу України та пунктом 6.11 договору умови для застосування права притримання зерна поклажодавця.

13. Крім того, за твердженнями заявника, судами не було повно та всебічно досліджено матеріали справи щодо встановлення обставин укладення Додаткової угоди № 1 від 30.06.2022 до договору № 108 від 18.02.2022 та було допущено порушення норм процесуального права, а саме статей 79 86 236 237 Господарського процесуального кодексу України.

14. На переконання ТОВ "Рівненський елеватор", наявність печатки на документах ТОВ "БВК Агро" свідчить про те, що ці документи погодженні від імені цього товариства. При цьому останнє не заперечувало факту дійсності печатки на Додатковій угоді № 1, не надало доказів її підробки та не ставило питання про проведення експертизи відтиску печатки на Додатковій угоді № 1 на предмет перевірки факту її підробки.

15. Позиція інших учасників справи

16. ТОВ "БВК Агро" у відзиві на касаційну скаргу просить відмовити у її задоволенні, а оскаржувані судові рішення попередніх інстанцій залишити без змін.

17. Позивач за первісним позовом стверджує, що у касаційній скарзі не наведено фактів неправильного застосування судами норм матеріального права чи порушення норм процесуального права при оцінці доказів. Натомість доводи скаржника зводяться лише до його незгоди з доказами, які підтверджують не укладення Додаткової угоди № 1 від 30.06.2022 до договору № 108 від 18.02.2022, та до переоцінки обставин справи, встановлених судом першої інстанції і підтверджених судом апеляційної інстанції.

18. Також ТОВ "БВК Агро" зазначає, що скаржником не навело жодного аргументу на підтвердження того, що притримання саме зерна за договором зберігання зерна на зерновому складі має свої відмінні особливості порівняно з притриманням інших видів майна. Як і не вказав якою нормою і якого закону ця особливість вставлена, та не пояснив, чому правові висновки щодо застосування норм права у подібних відносинах, сформульовані Верховним Судом у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 05.04.2024 у справі №916/101/23, не можуть бути застосовані до правовідносин зберігання зерна, що виникли в цій справі.

19. У відзиві також наведено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач за первісним позовом поніс і які очікує понести в зв`язку з розглядом касаційної скарги.

20. Крім того, ТОВ "БВК Агро" подано заяву про відшкодування витрат, понесених на оплату професійної правничої допомоги у суді касаційної інстанції.

21. Стислий виклад обставин справи, установлених судами попередніх інстанцій

22. 18.02.2022 між ТОВ "Рівненський елеватор" (зерновий склад) та ТОВ "БВК Агро" (поклажодавець) укладений договір № 108 складського зберігання, приймання, сушки, очистки та відпуску зерна, відповідно до умов якого зерновий склад зобов`язується за плату прийняти на відповідальне зберігання сільськогосподарську продукцію (зернові та олійні культури), яка йому передається поклаждавцем, надавати послуги по доведенню якості отриманого на зберігання зерна до рівня, що забезпечує оптимальний режим зберігання (сушка, очищення, інші технологічні операції), а також послуг по його навантаженню.

23. Відповідно до пункту 5.1.17 договору зерновий склад зобов`язаний письмово за 7 календарних днів до закінчення терміну зберігання зерна попередити поклажодавця про його закінчення і визначити термін витребування зерна.

24. Поклажодавець зобов`язується після закінчення строку зберігання зерна забрати зерно із зернового складу. Строк зберігання зерна може бути продовжений за згодою сторін шляхом укладення додаткової угоди до даного договору (пункт 5.2.13 договору).

25. Згідно з пунктом 6.1 договору розрахунки за надані послуги проводяться у грошовій формі з урахуванням податку на додану вартість.

26. Відповідно до пункту 6.2 договору тарифи на послуги зернового складу вказані в додатках до цього договору, які є його невід`ємною частиною.

27. Пунктом 9.1 договору сторони погодили, що строк зберігання зерна - до 31.05.2022. Зберігання зерна понад строк, встановлений цим договором, можливе тільки за взаємною домовленістю сторін.

28. Відповідно до пункту 9.2 договору поклажодавець зобов`язаний забрати зерно після закінчення строку його зберігання.

29. Згідно з пунктом 9.3 договору зерновий склад за 7 календарних днів до закінчення строку зберігання зерна повинен письмово попередити поклажодавця про закінчення строку зберігання зерна та запропонувати термін витребування зерна.

30. Господарські суди попередніх інстанцій також встановили, що матеріалами справи підтверджено та це не заперечувалося сторонами, факт передання поклажодавецем зерновому складу 355,48 тонн кукурудзи 3 класу врожаю 2021 року та 120,18 тонн соняшника врожаю 2021 року.

31. Крім того судами встановлено, що відповідачем за первісним позовом долучено до матеріалів справи Додаткову угоду № 1 від 30.06.2022, відповідно до тексту якої строк зберігання зерна продовжено до 31.08.2022, а також збільшено тарифи на послуги, які надаються зерновим складом.

32. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.09.2023 було призначено судову почеркознавчу експертизу у справі № 910/6410/23, проведення якої доручено Київському науково-дослідному експертно-криміналістичному центру МВС; на вирішення експертів поставлено питання: - Ким виконано підпис від імені директора ТОВ "БВК Агро" Сайкова З. В. на Додатковій угоді № 1 від 30.06.2022 до договору № 108 складського зберігання, приймання, сушки, очистки та відпуску зерна від 18.02.2022 - Сайковим З. В. чи іншою особою?

33. У Висновку експерта № СЕ-19/111-24/23746-ПЧ від 30.05.2024, складеному за результатами проведеної експертизи, судовим експертом встановлено, що підпис від імені директора ТОВ "БВК Агро" Сайкова З. В. на Додатковій угоді № 1 від 30.06.2022 до договору № 108 від 18.02.2022 виконано не Сайковим З. В., а іншою особою.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

34. Відповідно до вимог статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

35. Верховний Суд неодноразово зазначав, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження. При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначається підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, статтею 287 ГПК України (що визначено самим скаржником), покладається на скаржника. Такі висновки Верховного Суду містяться у постановах, зокрема, від 17.01.2023 у справі № 910/20309/21 та від 01.05.2024 у справі № 910/9635/22.

36. Як вже зазначалось вище, задовольняючі первісні позовні вимоги, суди виходили з доведеності позивачем обставин неповернення відповідачем, після спливу терміну договору зберігання, зерна.

37. У касаційній скарзі скаржник посилаючись на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.04.2024 у справі № 916/101/23, доводить правомірність неповернення зерна крізь призму застосування до спірних правовідносин загальних засад права притримання.

38. Відповідно до висновку Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.04.2024 у справі № 916/101/23, притримання реалізується тільки тоді, коли кредитор письмово повідомив боржника про фактичні умови застосування притримання та його початок, і таке повідомлення кредитор зробив якомога швидше з моменту виникнення прострочення виконання боржником зобов`язання, проте у будь-якому разі одразу після отримання кредитором першої письмової вимоги боржника (поклажодавця) повернути річ шляхом надання письмової відповіді про застосування притримання. У разі невиконання вказаних умов кредитор зобов`язаний повернути майно боржнику навіть за умови наявності боргу за його зберігання, виготовлення та утримання.

39. Зазначений висновок Верховного Суду стосується реалізації кредитором права притримання та моменту повідомлення кредитором боржника про реалізацію ним цього права та підлягає застосуванню у разі виникнення у кредитора такого права (за наявності усіх чотирьох зазначених вище умов, за яких таке право виникає у кредитора).

40. Водночас, у відзиві на касаційну скаргу позивач за первісним позовом звертає увагу, що ані письмово, ані усно він не був повідомлений про фактичні умови застосування притримання та його початок.

41. Поряд з цим, аргументи скаржника щодо виконання всіх передбачених законодавством умов для застосування інституту притримання у спірних правовідносинах відхиляються судовою колегією, враховуючи наступне.

42. Згідно статті 300 ГПК України у суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

43. При цьому, як вбачається із змісту апеляційної скарги, скаржником не заявлялися до суду апеляційної інстанції відповідні аргументи та доводи і судом апеляційної інстанції не надавалася оцінка таким аргументам.

44. Натомість апеляційна скарга мотивована необґрунтованістю висновку суду першої інстанції щодо неукладеності Додаткової угоди № 1 від 30.06.2022 до договору № 108 від 18.02.2022, якою було продовжено строк зберігання зерна та збільшено розмір плати за послуги зберігання.

45. Так, господарськими судами попередніх інстанцій зауважено, що у висновку експерта № СЕ-19/111-24/23746-ПЧ від 30.05.2024, складеному за результатами проведеної експертизи, судовим експертом встановлено, що підпис від імені директора ТОВ "БВК Агро" Сайкова З. В. на Додатковій угоді № 1 від 30.06.2022 до договору № 108 від 18.02.2022 виконано не Сайковим З. В., а іншою особою.

46. Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 27.11.2024 у справі № 204/8017/17, відсутність підпису (чи його підроблення) сторони правочину, щодо якого передбачена обов`язкова письмова форма, за загальним правилом не свідчить про недійсність цього правочину, а вказує на дефект його форми та за відсутності підтвердження волевиявлення сторони на його укладення свідчить про неукладеність такого правочину. Відсутність або підроблення підпису сторони (яка у зв`язку з цим фактично не є учасником договірних правовідносин) на письмовому правочині створює презумпцію відсутності волевиявлення сторони на виникнення, зміну чи припинення цивільних правовідносин, яка може бути спростована письмовими доказами, засобами аудіо, відеозапису та іншими доказами, що підтверджують факт наявності волевиявлення на укладення правочину у сторони, яка заперечує проти цього.

47. З огляду на вище встановлені судами обставини щодо непідписання Сайковим З. В . Додаткової угоди № 1 від 30.06.2022 до договору № 108 від 18.02.2022, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про неукладеність такого правочину.

48. У тексті касаційної скарги міститься посилання на перше речення пункту 38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі № 916/3027/21, де зроблено висновок, що суд може розглядати електронне листування між особами у месенджері (та будь-яке інше листування) як доказ у справі лише в тому випадку, якщо воно дає можливість суду встановити авторів цього листування та його зміст.

49. Скаржник вважає, що наявні у матеріалах справи скріншоти електронного листування є достатніми, належними і допустимими доказами факту узгодження та укладання сторонами спірної додаткової угоди, оскільки дозволяють встановити як їх авторів, так і їх зміст.

50. Водночас поза увагою скаржника залишилося друге речення пункту 38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі № 916/3027/21: "Відповідні висновки щодо належності та допустимості таких доказів, а також обсяг обставин, які можливо встановити за їх допомогою, суд робить у кожному конкретному випадку із урахуванням всіх обставин справи за своїм внутрішнім переконанням, і така позиція суду в окремо взятій справі не може розцінюватися як загальний висновок про застосування норм права, наведених у статті 96 ГПК України, у подібних правовідносинах".

51. У справі, яка переглядається, господарські суди попередніх інстанцій виходили з того, що з наданих копій електронного листування не вбачається того, що воно стосувалося перемовин щодо укладення додаткової угоди саме до договору, вимоги на підставі якого пред`явлені у даній справі.

52. При цьому спростовуючи твердження скаржника щодо підписання спірної угоди від позивача Пітиком О. М., суди вказали на відсутність у матеріалах справи доказів, які б підтверджували, що вказана особа була представником позивача та/або уповноважувалася ним на підписання цієї угоди чи підписала її без належних на те повноважень.

53. Також у касаційній скарзі скаржник доводить, що наявність на додатковій угоді печатки ТОВ "БВК Агро" свідчить про погодження позивачем її умов.

54. Обґрунтовуючи зазначені висновки, скаржник посилається на правову позицію, яка викладена у постановах Верховного Суду від 23.07.2019 у справі № 918/780/18, від 03.02.2020 у справі № 909/1073/17, від 20.12.2018 у справі № 910/19702/17, від 24.02.2021 у справі № 926/2308/19, від 06.11.2018 у справі № 910/6216/17, від 05.12.2018 у справі № 915/878/16, від 18.08.2020 у справі № 927/833/18.

55. Проаналізувавши наведені скаржником доводи, судова колегія виходить з такого.

56. Так, предметом розгляду справи № 918/780/18 було визнання недійсним договору про безвідсоткову поворотну фінансову допомогу. Позов обґрунтований тим, що директор позивача, підписуючи оспорюваний правочин, діяв поза межами повноважень, передбачених статутом. Позивач вважав, що в момент вчинення оскаржуваного правочину, його сторонами не додержано вимог, встановлених статтею 203 ЦК України, та спірний договір із додатками до нього підлягає визнанню недійсним.

57. У справі № 909/1073/17 юридична особа звернулася до суду із позовною заявою про стягнення з фізичної особи-підприємця заборгованості. Позовні вимоги мотивовані тим, що в порушення умов укладеного між сторонами договору купівлі-продажу морозива, відповідач не розрахувався у повному обсязі з позивачем за отриманий товар. Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив, зазначивши, що у відповідача відсутня заборгованість перед позивачем за поставлений товар, оскільки в матеріалах справи містяться спірні видаткові накладні, які не підписувалися ні відповідачем, ні його дружиною, що підтверджено висновком експертизи у даній справі.

58. У справі № 910/19702/17 предметом спору було стягнення з відповідача основного боргу, З % річних, пені та інфляційних втрат. Позовні вимоги були обґрунтовані тим, що відповідач не оплатив вартість товару, поставленого за договором поставки

59. У справі № 910/6216/17 вирішувався спір про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу. Позовні вимоги були мотивовано тим, що відповідач, на порушення норм чинного законодавства та укладеного сторонами договору, не виконав взяті на себе зобов`язання з поставки оплаченого товару.

60. У справі № 926/2308/19 позивач оскаржував договір про пайову участь у розвитку інфраструктури на тій підставі, що він між сторонами не укладався та його директором не підписувався, а з боку відповідача підписаний неуповноваженим представником. Верховний Суд погодився із висновками судів попередніх інстанцій, які відмовили у позові на тій підставі, що договір виконувався і був схвалений сторонами.

61. У справі № 915/878/16 розглядалися позовні вимоги про стягнення основного боргу, пені, інфляційних втрат, 3 % річних. Позовна заява була мотивована тим, що фізичною особою-підприємцем порушено умови договору купівлі- продажу продукції в частині оплати придбаного за договором товару.

62. У справі № 927/833/18 розглядалися первісний позов про стягнення основного боргу, інфляційних втрат, 3 % річних і штрафу та зустрічний позов про стягнення попередньої оплати, відсотків за користування чужими грошовими коштами та пені. Спірні правовідносини у справі виникли у зв`язку із розрахунками між сторонами при виконанні договору купівлі- продажу товару.

63. При цьому на момент виникнення спірних правовідносин у вищезазначених справах, на відміну від справи, яка переглядається, діяла редакція частини другої статті 207 ЦК України щодо обов`язковості скріплення правочину печаткою.

64. Отже, усі наведені скаржником постанови Верховного Суду ухвалені за різного правового регулювання спірних правовідносин, ніж у справі, що розглядається, що вказує на те, що зазначені справи і ця справа є відмінними за істотними правовими ознаками, а отже, про їх неподібність.

65. Судова колегія звертає увагу, що відповідно до частини третьої статті 58-1 ГК України наявність або відсутність відбитка печатки суб`єкта господарювання на документі не створює юридичних наслідків.

66. Отже, як вірно зазначено судом апеляційної інстанції наявність відтиску печатки на додатковій угоді не підтверджує обставин погодження ТОВ "БВК Агро" її умов.

67. Щодо посилання скаржника на висновки, викладені у постанові Верховного Суду України від 22.04.2015 у справі № 6-48цс15, судова колегія зазначає, що Велика Палата Верховного Суду у постанові 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц відступила від висновку зробленого Верховним Судом України, зазначаючи, що правочин, який не вчинено (договір, який не укладено) не підлягає визнанню недійсним.

68. Верховний Суд звертає увагу на те, що у постанові від 30.01.2019 у справі № 755/10947/17 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду, незалежно від того, чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата Верховного Суду.

69. За наявності протилежних правових висновків суду касаційної інстанції необхідно виходити з того, що висновки, які містяться в судових рішеннях Великої Палати Верховного Суду, мають перевагу над висновками об`єднаної палати, судової палати й колегії суддів Верховного Суду.

70. Враховуючи зазначене, Суд відхиляє посилання скаржника у цій частині на постанови Верховного Суду від 11.06.2020 у справі № 141/875/17-ц, від 19.05.2020 у справі № 624/600/16-ц, від 03.07.2019 у справі № 201/13235/15-ц, від 11.06.2018 у справі № 916/613/17 (див. пункт 46 цієї постанови).

71. За таких обставин наведені заявником підстави касаційного оскарження не отримали підтвердження під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваних судових рішень з цих підстав.

72. Крім того, у касаційній скарзі скаржник посилаючись на пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України, вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування права притримання за договорами зберігання зерна на зерновому складі.

73. Відповідно до приписів пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

74. Отже, по-перше, слід з`ясувати відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а по-друге, наявність/відсутність подібності правовідносин та наявність/відсутність неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

75. Що ж до визначення подібних правовідносин у контексті застосування пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України, то в силу приписів статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд звертається до зазначеної вище правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19, в якій визначено критерії подібності правовідносин.

76. При розгляді справи № 916/101/23 у постанові від 05.04.2024, на яку у своїй касаційній скарзі посилається скаржник, Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду сформував правовий висновок щодо реалізації кредитором права на притримання як виду забезпечення виконання зобов`язання.

77. Колегія суддів зазначає, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово зауважувала, що висновки щодо застосування норм права суд формулює, виходячи з конкретних обставин справи. Інакше кажучи, на відміну від парламенту, суд не встановлює абстрактні правила поведінки для всіх життєвих ситуацій, які підпадають під дію певної норми права (постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц, від 01.03.2023 у справі № 522/22473/15-ц, від 04.07.2023 у справі № 373/626/17).

78. З урахуванням наведеного, відсутні підстави для формування Верховним Судом висновку щодо реалізації кредитором права на притримання, іншого, ніж був викладений Верховним Судом у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 05.04.2024 у справі № 916/101/23.

79. Разом з тим, як вже зазначалось вище, скаржником не заявлялися до суду апеляційної інстанції аргументи щодо застосування інституту притримання у спірних правовідносинах і апеляційною інстанцією не надавалася оцінка таким аргументам.

80. У свою чергу, місцевий господарський суд, з огляду на те, що на дату звернення ТОВ "БВК Агро" із вимогою погодити дату видачі зерна строк дії договору № 108 від 18.02.2022 закінчився, дійшов висновку, що нечинною була умова договору, яка надавала зерновому складу право притримати повернення зерна у випадку наявності заборгованості.

81. Тобто місцевий господарський суд в цій частині (в якій скаржник просить Верховний Суд сформувати висновок про застосування норм права) виходив з інших мотивів і встановлених у справі обставин, а апеляційний господарський суд цим обставинам оцінку повторно не надавав, оскільки скаржник їх не заперечував.

82. Зважаючи на викладене, підстава, передбачена у пункті 3 частини другої статті 287 ГПК України, не підтвердилася.

83. Усі інші доводи касаційної скарги підставами касаційного оскарження не обґрунтовані, підставою відкриття касаційного провадження не слугували, направлені на переоцінку встановлених у справі обставин, що виходить за межі касаційного розгляду, передбачені статтею 300 ГПК України, а тому судом касаційної інстанції і не розглядаються.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

84. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішенні судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

85. Згідно положень статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

86. Звертаючись із касаційною скаргою, скаржник не спростував висновків місцевого господарського суду та суду апеляційної інстанції і не довів неправильного застосування ними норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови для скасування прийнятих у справі судових рішень.

87. За таких обставин доводи касаційної скарги не свідчать про наявність підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції від 20.01.2025 та рішення місцевого господарського суду від 28.08.2024, у зв`язку з чим касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а вказані судові рішення - без змін.

Розподіл судових витрат

88. Оскільки суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін оскаржувані судові рішення, відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати необхідно покласти на скаржника.

Керуючись статтями 300 301 308 309 314 315 317 ГПК України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненський елеватор" залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.01.2025 і рішення Господарського суду міста Києва від 28.08.2024 у справі № 910/6410/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Случ

Судді Н. О. Волковицька

С. К. Могил