Історія справи

Постанова ВГСУ від 22.04.2014 року у справі №46/436-б
Ухвала КГС ВП від 24.10.2019 року у справі №46/436-б
Постанова ВГСУ від 17.06.2014 року у справі №46/436-б

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 травня 2020 року

м. Київ

Справа № 46/436-б

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Огородніка К.М.- головуючого, Банаська О.О., Жукова С.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві

на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 19.09.2019

(Колегія суддів: Пантелієнко В.О. - головуючий, Верховець А.А., Доманська М.Л.)

у справі № 46/436-б

за заявою Державного агентства резерву України

до Державної акціонерної компанії "Укрресурси"

про визнання банкрутом, -

ВСТАНОВИВ:

Хронологія подій та опис обставин, встановлених судом апеляційної інстанції

У провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа № 46/436-б за заявою Державного агентства резерву України про визнання банкрутом Державної акціонерної компанії "Укрресурси".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.02.2019 у справі №46/436-б, зокрема, відмовлено Головному управлінню Державної фіскальної служби у місті Києві (далі - ГУ ДФС у м. Києві) у визнанні кредитором Державної акціонерної компанії "Укрресурси" на суму 59 201 846,01 грн.

Не погоджуючись з винесеною ухвалою суду, ГУ ДФС у м. Києві подало апеляційну скаргу на ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.02.2019, в якій просило скасувати оскаржувану ухвалу в частині невизнання кредиторських вимог податкового органу у розмірі 59 201 846,01 грн. та прийняти нове рішення, яким визнати заявлені вимоги ГУ ДФС у м. Києві у повному обсязі.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.09.2019 клопотання ГУ ДФС у м. Києві про відстрочення сплати судового збору відхилено; апеляційну скаргу ГУ ДФС у м. Києві на ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.02.2019 у справі №46/436-б залишено без руху та повідомлено, що протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали скаржник має право усунути недоліки, а саме подати до суду докази надсилання копії апеляційної скарги Державному агентству резерву України, ліквідатору боржника Куделі М.О. та Яворовенку М.М., докази про сплату судового збору в сумі 5 286 грн. та клопотання про поновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги.

18.09.2019 до апеляційної інстанції від ГУ ДФС у м. Києві, на виконання вимог вказаної ухвали від 05.09.2019, надійшли докази надсилання копії апеляційної скарги Державному агентству резерву України, ліквідатору боржника Куделі М.О. та Яворовенку М.М., платіжне доручення №4443 від 02.09.2019 про сплату судового збору у розмірі 5286 грн. та клопотання про поновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.09.2019 відхилено клопотання ГУ ДФС у м. Києві про поновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.02.2019 у справі №46/436-б. Відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ГУ ДФС у м. Києві на ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.02.2019 у справі №46/436-б. Апеляційну скаргу (з доданими до неї матеріалами) направлено скаржнику.

Судове рішення про відмову у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини 1 статті 261 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) обґрунтовано посиланням на те, що наведені скаржником причини пропуску процесуального строку на апеляційне оскарження суд не визнав поважними.

Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими доводами особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі ГУ ДФС у м. Києві просить суд скасувати ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 19.09.2019 у справі № 46/436-б та направити справу до суду апеляційної інстанції для подальшого розгляду.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що ухвала суду апеляційної інстанції прийнята з порушенням норм процесуального права, зокрема, принципу забезпечення апеляційного оскарження судових рішень, закріпленого положеннями статті 17 ГПК України, та права на судовий захист, що відповідно статті 64 Конституції України не може бути обмеженим.

На думку заявника, оскільки апелянт, в даному випадку, може підтвердити своїми фактичними діями власний намір оскаржити судове рішення своєчасно, тому пропущений строк на відповідне апеляційне оскарження має бути визнаним судом, як такий, що стався з поважних причин, що кореспондується з правовою позицією викладеною в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 04.02.2016 №К/800/50608/15.

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

Від інших учасників справи відзиви на касаційну скаргу не надійшли, що відповідно до положень частини 3 статті 295 ГПК України не перешкоджає перегляду судових рішень.

Касаційне провадження

05.02.2020 поштовим відправленням ГУ ДФС у м. Києві подало до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 19.09.2019 у справі № 46/436-б.

08.02.2020 набрав чинності Закон України від 15.01.2020 № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ". Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи

№ 46/436-б визначено колегію суддів у складі: Огородніка К.М. - (головуючого), Ткаченко Н.Г., Жукова С.В., що підтверджується витягом з протоколу передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 19.02.2020.

Ухвалою Верховного Суду від 28.02.2020 касаційну скаргу ГУ ДФС у м. Києві на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 19.09.2019 у справі №46/436-б залишено без руху.

На виконання вимог ухвали Верховного Суду від 28.02.2020 до суду касаційної інстанції від Головного управління Державної податкової служби у місті Києві (далі - ГУ ДПС у м. Києві) надійшов лист про усунення недоліків з долученим платіжним дорученням №695 від 13.03.2020 про сплату 181 грн. судового збору, доказами, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваної ухвали, та заявою про заміну кредитора з ГУ ДФС у м. Києві на ГУ ДПС у м. Києві.

У зв`язку з відпусткою судді Жукова С.В., автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 46/436-б було визначено колегію суддів у складі: Огородніка К.М. - (головуючого), Ткаченко Н.Г., Банаська О.О., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.03.2020.

Ухвалою Верховного Суду від 31.03.2020, серед іншого, постановлено відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ДФС у м. Києві на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 19.09.2019 у справі №46/436-б та здійснити перегляд в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

У зв`язку з відпусткою судді Ткаченко Н.Г., автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №46/436-б було визначено колегію суддів у складі: Огородніка К.М. - (головуючого), Жукова С.В., Банаська О.О., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.05.2020.

Розгляд клопотань

Як зазначено вище, на виконання вимог ухвали Верховного Суду від 28.02.2020 до суду касаційної інстанції від ГУ ДПС у м. Києві надійшов лист про усунення недоліків, в додатках до якого міститься, зокрема, заява про заміну скаржника з ГУ ДФС у м.Києві на ГУ ДПС у м. Києві.

В обґрунтування наявності підстав для здійснення Верховним Судом процесуального правонаступництва ГУ ДПС у м. Києві зазначило, що постановою Кабінету Міністрів України від 18.12.2018 №1200 "Про утворення ДПС України та ДМС України" утворено Державну податкову службу України шляхом реорганізації Державної фіскальної служби України; на підставі постанови Кабінету Міністрів України №537 від 19.06.2019 "Про утворення територіальних органів Державної податкової служби" ГУ ДФС у м.Києві у зв`язку з реорганізацією приєднано до ГУ ДПС у м. Києві; повноваження Державної фіскальної служби України, що припиняється, щодо реалізації державної податкової політики покладено на Державну податкову службу України відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №682-р.

Заявник, з посиланням на приписи статті 52 ГПК України, статті 43 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), а також обставини реорганізації органів Державної фіскальної служби України з утворенням Державної податкової служби України та її територіальних органів, доводить наявність підстав для здійснення заміни кредитора ГУ ДФС у м. Києві на ГУ ДПС у м. Києві.

Згідно пункту 2 частини 1 статті 512 Цивільного кодексу України підставою для заміни кредитора у зобов`язанні є правонаступництво.

За змістом статті 52 ГПК України, зокрема, у разі припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу.

Постановою Кабінету Міністрів України №537 від 19.06.2019 "Про утворення територіальних органів Державної податкової служби" утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної податкової служби за переліком згідно з додатком 1 до цієї постанови, а зокрема, Головне управління ДПС у місті Києві, до якого приєднано Головне управління ДФС у місті Києві як орган ДФС, який реорганізується на підставі цієї постанови КМУ (додаток 2 до постанови). Пунктом 3 зазначеної постанови КМУ передбачено, що територіальні органи Державної фіскальної служби (до яких належить Головне управління ДФС у місті Києві), які реорганізуються, продовжують здійснювати свої повноваження до передачі таких повноважень територіальним органам Державної податкової служби.

Зважаючи на те, що ГУ ДПС у м. Києві в силу приписів пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України №537 від 19.06.2019 та додатка 2 до цієї постанови є правонаступником майна, прав та обов`язків ГУ ДФС у м. Києві як територіального органу Державної фіскальної служби, що реорганізується, та керуючись приписами статті 52 ГПК України, колегія суддів вбачає можливим здійснити процесуальну заміну та вважати касаційну скаргу такою, що подана ГУ ДПС у м.Києві.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

З урахуванням меж розгляду справи судом касаційної інстанції, визначених статтею 300 ГПК України, не можуть бути взяті до уваги аргументи скаржника про необхідність встановлення обставин справи, про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з компетенцією, визначеною законом, Верховний Суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанції з посиланням на норми права

Предметом касаційного перегляду у даній справі є ухвала суду апеляційної інстанції, якою відмовлено ГУ ДПС у м. Києві у поновленні строку на подання апеляційної скарги та, як наслідок, відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою останнього на ухвалу суду першої інстанції.

Здійснивши розгляд касаційної скарги у письмовому провадженні, дослідивши наведені у ній доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування господарським судом апеляційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Статтею 55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.

Положення статті 129 Конституції України визначають, що основними засадами судочинства, зокрема, є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини 1 цієї статті).

Верховний Суд зазначає, що реалізація конституційного права, зокрема, на апеляційне оскарження судового рішення, виходячи із принципів статей 55, 129 Конституції України, ставиться у залежність від положень процесуального закону, в даному випадку - норм ГПК України.

Відповідно до вимог статті 256 ГПК України апеляційна скарга, зокрема, на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

З матеріалів справи судом апеляційної інстанції встановлено, що повний текст оскаржуваної ухвали Господарського суду міста Києва від 14.02.2019 було підписано 15.02.2019 та надіслано сторонам у справі - 18.02.2019.

Частиною 3 статті 260 ГПК України передбачено залишення апеляційної скарги без руху у випадку, коли така скарга подана після закінчення строку, встановленого статтею 256 ГПК України і особа, яка подала скаргу, не порушує питання про поновлення таких строків.

Верховний Суд зазначає, що керуючись приписами частин 2, 3 статті 260 ГПК України, суд апеляційної інстанції вжив належних заходів щодо сприяння скаржнику у реалізації ним права на апеляційне оскарження, яке гарантоване йому положеннями статті 129 Конституції України та частини 1 статті 17 ГПК України, та визначивши відсутність, зокрема, клопотання про відновлення пропущеного строку, обґрунтовано залишив апеляційну скаргу без руху з наданням скаржнику строку на усунення недоліків апеляційної скарги.

Як зазначено вище, на виконання вимог ухвали суду апеляційної інстанції від 05.09.2019 про залишення апеляційної скарги без руху, скаржником подано клопотання про поновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги.

Відповідно до ч.1 статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Суд зазначає, що ГПК України не пов`язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Отже, у кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

Поважними причинами пропуску процесуального строку визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, незалежними від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальної дії.

Питання про поважність причин пропуску процесуального строку у розумінні статті 86 ГПК України вирішується судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Тобто, право на поновлення строку реалізується з урахуванням конкретних обставин, яким суд має надати правову оцінку і які сторона повинна обґрунтувати.

Частиною 4 статті 11 ГПК України та статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.

Колегія суддів враховує правову позицію Європейського Суду з прав людини у рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", згідно з якою суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак, такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності).

Як встановлено судом апеляційної інстанції, аргументи заявника щодо поважності причин пропуску строку на подання апеляційної скарги зводяться до того, що за результатами інвентаризації справ у відділі супроводження справ по банкрутству працівниками було виявлено неоскаржений документ, а саме ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.02.2019 у справі №46/436-6, при чому відповідальним за супроводження даної справи був заступник начальника відділу - Посвистак С.М., який є звільненим з ГУ ДФС у місті Києві.

Колегія суддів апеляційного суду зазначила, що відповідно до частини 1 статті 43 ГПК України на учасників судового процесу та їх представників покладено обов`язок добросовісно користуватися процесуальними правами, до яких законом віднесено, зокрема, право апеляційного і касаційного оскарження.

Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що в матеріалах справи міститься рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення від 18.02.2019 №0103041121320(а.с.146 т.16), що підтверджує отримання скаржником оскаржуваної ухвали - 26.02.2019.

Виходячи з приписів ГПК України, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для поновлення пропущеного процесуального строку на подання апеляційної скарги, оскільки наведені ГУ ДФС у м. Києві аргументи не можуть бути визнані поважними причинами пропуску відповідного строку.

Пунктом 4 частини першої статті 261 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

З огляду на те, що можливість поновлення пропущеного строку судом апеляційної інстанції не є необмеженою, а вирішення цього питання пов`язується із наявністю поважних причин пропуску строку, які в даному випадку скаржником не доведено, колегія суддів не вбачає порушення або неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права та погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини 1 статті 261 ГПК України.

Також, є безпідставними посилання скаржника на практику застосування норм процесуального права у подібних правовідносинах в інших справах, оскільки питання про поважність причин пропуску процесуального строку оцінюються судом на власний розсуд, в кожному конкретному випадку.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За змістом частини 3 статті 304 ГПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

Відповідно до приписів пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК України, суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з положеннями статті 309 ГПК України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи викладене та беручи до уваги межі перегляду справи судом касаційної інстанції, в порядку статті 300 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги ГУ ДПС у м. Києві та залишення без змін ухвали Північного апеляційного господарського суду від 19.09.2019 у справі №46/436-б як такої, що прийнята з дотриманням норм процесуального права.

Судові витрати

Оскільки суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін ухвалу суду апеляційної інстанції, судові витрати відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на заявника касаційної скарги.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд, -

ПОСТАНОВИВ :

1. Клопотання Головного управління Державної податкової служби у місті Києві про заміну Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві правонаступником у справі №46/436-6 - задовольнити.

2. Замінити у справі №46/436-6 Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві його правонаступником - Головним управлінням Державної податкової служби у місті Києві .

3. Касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві залишити без задоволення.

4. Ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 19.09.2019 у справі №46/436-б залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя К.М. Огороднік

Судді О.О. Банасько

С.В. Жуков