?

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2019 року

м. Київ

Справа № 910/1531/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Ткач І.В. - головуючий, Мамалуй О.О., Стратієнко Л.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Племінний завод імені Посмітного"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.12.2018

(головуючий суддя - Хрипун О.О., судді Скрипка І.М., Сулім В.В.)

у справі № 910/1531/18 Господарського суду міста Києва

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Племінний завод імені Посмітного"

до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"

про стягнення 442 426,24 грн,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1.Короткий зміст позовних вимог та виклад обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій

1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Племінний завод імені Посмітного" (далі - ТОВ "Племінний завод імені Посмітного") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (найменування якого на час розгляду справи у суді касаційної інстанції змінено на Акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк") про стягнення 442 426,24 грн безпідставно набутого майна на підставі ст. 1212 ЦК України.

1.2. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 11.05.2017 приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Іриною Михайлівною вчинено виконавчий напис за реєстровим номером №4180 за Кредитним договором від 25.03.2014 № DNHSLKI05394, укладеним між ТОВ "Племінний завод імені Посмітного" та ПАТ КБ "Приватбанк".

За вказаним виконавчим написом з позивача запропоновано стягнути заборгованість за кредитним договором - 971,66 грн, залишок заборгованості за відсотками - 47,62 грн, комісію - 419 862,85 грн, штраф (фіксована комісія) - 500 грн штраф (відсоток від суми заборгованості) - 21 004,11 грн та витрати пов'язані із вчиненням виконавчого напису у розмірі 3 000,00 грн. Всього за виконавчим написом нотаріуса з відповідача на користь позивача запропоновано стягнути 442 426,24 грн.

1.3. Постановою державного виконавця Центрального відділу ДВС м. Дніпра від 07.06.2017 було відкрито виконавче провадження № 54077851 з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса від 11.05.2017 №4180, у якому позивачем перераховано на рахунок Центрального ВДВС м. Дніпра 483 758,33 грн з призначенням "стягн.зг.вик.нап.№4180 від 11.05.17Пр.нот-м ДМНО Бондар І.М., про стяг. з ТОВ "Плем.завод ім. Посмітного" на кор. ПАТ КБ "Приватбанк" зал. заборг. з урах. зал. вик. збору" що підтверджується платіжним дорученням від 19.09.2017 №В9/851_2, копія якого є у матеріалах справи.

1.4. 10 жовтня 2017 року постановою державного виконавця Центрального відділу ДВС м. Дніпра виконавче провадження ВП № 54077851 з примусового виконання виконавчого напису № 4180, виданого 11.05.2017, було закрите у зв'язку з фактичним виконанням вимог виконавчого документа з урахуванням виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій.

1.5. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 14.11.2017 у справі №904/8183/17, яке набрало законної сили, виконавчий напис від 11.05.2017 за реєстровим номером №4180, вчинений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Іриною Михайлівною щодо стягнення з ТОВ "Племінний завод імені Посмітного" заборгованості за кредитним договором №DNHLKI05394 від 25.03.2014 у розмірі 442 426,24 грн на користь ПАТ КБ "Приватбанк", визнано таким, що не підлягає виконанню.

Зазначені обставини і стали підставою для звернення позивача до суду з позовом у цій справі.

2. Короткий зміст рішення та постанови судів попередніх інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.05.2018 позов задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача 442 426,24 грн безпідставно набутих коштів та 6 681,39 грн судового збору.

2.1.1. Суд дійшов висновку, що після визнання рішенням Господарського суду Дніпропетровської області у справі №904/8183/17 виконавчого напису за реєстровим номером №4180, вчиненого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Іриною Михайлівною таким, що не підлягає виконанню, відпала підстава, на якій відповідач стягнув з позивача 442 426,24 грн.

2.2. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.12.2018 рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове рішення про відмову у задоволенні позову.

2.2.1. Скасовуючи рішення місцевого господарського суду, апеляційний господарський суд зазначив, що підставою набуття АТ КБ "Приватбанк" коштів ТОВ "Племінний завод імені Посмітного" у сумі 442 426,24 грн є укладений між ТОВ "Племінний завод імені Посмітного" з АТ КБ "Приватбанк" кредитний договір від 25.03.2014 № DNHSLKI05394, який встановлює заборгованість (чи її відсутність) та на якому був вчинений виконавчий напис нотаріуса, визнаний в подальшому в судовому порядку таким, що не підлягає виконанню.

Судом не встановлено, що позивач в односторонньому порядку відмовився від кредитного договору або що такий договір був розірваний сторонами чи визнаний недійсним у судовому порядку.

2.2.2. Таким чином, суд вважає, що оскільки між сторонами у справі існують договірні відносини, а кошти, які позивач просить стягнути, набуті відповідачем як заборгованість за кредитним договором, їх не може бути витребувано відповідно до положень ст.1212 ЦК України як безпідставне збагачення. У цьому випадку договірний характер правовідносин виключає можливість застосування приписів ч.1 ст.1212 ЦК України.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи

3.1. Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, позивач звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій просить постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.12.2018 скасувати та залишити в силі рішення Господарського суду міста Києва від 23.05.2018.

3.1.1. В обґрунтування зазначених вимог скаржник посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції ст.1212 ЦК України.

3.1.2. Скаржник наголошує, що підстава набуття відповідачем грошових коштів на виконання виконавчого напису нотаріуса відпала, оскільки його визнано таким, що не підлягає виконанню на підставі рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.11.2017 у справі №904/8183/17, яке набрало законної сили.

Згідно з доводами скаржника, якщо припустити, що TOB «Племінний завод імені Посмітного» мав би заборгованість перед банком, то у позивача лише виникали б зобов'язання сплатити цей борг на підставі договору, але законно набути дане майно банк зміг би лише на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або самостійно списати з рахунку божника, якщо це передбачено договором.

Тобто оскільки підстава набуття банком грошових коштів відпала (визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню), суд першої інстанції правильно застосував норми ч. 1 ст. 1212 ЦК України та стягнув з банку безпідставно набуті кошти

3.1.3. Крім того, скаржник наголошує, що у судовому рішенні у справі №904/8183/17 встановлено, що з приводу нарахування заборгованості існує спір, а подані банком документи не підтверджують заборгованість позивача перед банком. Цей факт і став підставою для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що підлягає виконанню.

Натомість, постановою, що оскаржується, суд апеляційної інстанції без дослідження будь яких доказів, вийшовши за межі справи, фактично встановив заборгованість TOB «Племінний завод імені Посмітного» перед банком у розмірі 442 426,24 грн, чим порушив майнові права позивача, визначені у ст. 41 Конституції України.

3.2. У відзиві на касаційну скаргу відповідач заперечує проти доводів та вимог скаржника та просить залишити її без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

3.2.1. Позиція та аргументи відповідача ґрунтуються на висновках, здійснених апеляційним господарським судом у постанові, що переглядається.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

4. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

4.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

4.1.1. Відповідно до частини 1 ст. 300 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній з 15.12.2017), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

4.1.2. За приписами частини 2 ст. 300 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

4.2. Щодо суті касаційної скарги

4.2.1. Предметом спору у справі є вимоги позивача про стягнення з відповідача грошових коштів на підставі ст.1212 ЦК України.

4.2.2. Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення 83 глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Аналіз статті 1212 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що передбачений нею вид позадоговірних зобов'язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали.

Сутність зобов'язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави полягає у вилученні в особи - набувача частини її майна, що набута поза межами правової підстави, у випадку якщо правова підстава переходу відпала згодом, або взагалі без неї - якщо майновий перехід не ґрунтувався на правовій підставі від самого початку правовідношення, та передання майна тій особі - потерпілому, яка має належний правовий титул на нього.

4.2.3. Судами встановлено, що згідно з рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 14.11.2017 у справі №904/8183/17, яке набрало законної сили, виконавчий напис від 11.05.2017 за реєстровим номером №4180, вчинений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Іриною Михайлівною щодо стягнення з ТОВ "Племінний завод імені Посмітного" заборгованості за кредитним договором №DNHLKI05394 від 25.03.2014 у розмірі 442 426,24 грн на користь ПАТ КБ "Приватбанк", визнано таким, що не підлягає виконанню.

Згідно з ч.4 ст.75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Тобто правові підстави набуття відповідачем 442 426,24 грн на виконання зазначеного виконавчого напису відсутні, у зв'язку з чим, як правильно дійшов висновку суд першої інстанції та зазначає скаржник у своїй касаційній скарзі, до спірних правовідносин підлягає застосуванню стаття 1212 ЦК України.

Висновок апеляційного господарського суду про існування між сторонами договірних відносин, що виникли з договору кредиту, зазначеного не спростовує.

Питання наявності та/або відсутності заборгованості позивача перед відповідачем за таким кредитним договором може бути предметом окремого судового розгляду.

4.2.4. За таких обставин, з урахуванням того, що зазначений вище виконавчий напис за реєстровим номером №4180 визнано таким, що не підлягає виконанню, а отже, підстава, на якій відповідач стягнув з позивача 442 426,24 грн відсутня, суд касаційної інстанції погоджується з правильним висновком місцевого господарського суду про наявність правових підстав для задоволення позову у цій справі.

Таким чином, вимоги позивача про повернення зазначених коштів, у розмірі 442 426,24 грн на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України є обґрунтованими та правильно задоволені судом першої інстанції.

5. Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

5.1. Відповідно до п.4 ч.1 ст.308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

5.2. Суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону (стаття 312 Господарського процесуального кодексу України).

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.ч.2, 5 ст.236 ГПК України).

5.3. За наведених вище у розділі 4 цієї постанови обставин, висновки суду апеляційної інстанції здійснені внаслідок неправильного застосування ст.1212 ЦК України, що свідчить про наявність підстав для скасування постанови, що оскаржується.

Таким чином, Суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення касаційної скарги позивача, скасування постанови суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення місцевого суду.

6. Судові витрати

6.1. Відповідно до статті 315 Господарського процесуального кодексу України у постанові суду касаційної інстанції повинен бути зазначений розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

6.2. Керуючись загальними правилами розподілу судових витрат, визначеними у статті 129 ГПК України, зважаючи на те, що суд касаційної інстанції задовольняє касаційну скаргу позивача, обов'язок з відшкодування понесених скаржниками судових витрат за розгляд справи у суді касаційної інстанції покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 312, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Племінний завод імені Посмітного" задовольнити.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.12.2018 у справі №910/1531/18 скасувати.

3. Рішення Господарського суду міста Києва від 23.05.2018 у справі №910/1531/18 залишити в силі.

4. Стягнути з Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" (ідентифікаційний код 14360570, адреса місцезнаходження: 01001, м.Київ, вулиця Грушевського, будинок 1Д) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Племінний завод імені Посмітного" (ідентифікаційний код 36052210, адреса місцезнаходження: 49069, м. Дніпро, пр. Олександра Поля, буд. 107Г) 13 362,78 (тринадцять тисяч триста шістдесят дві гривні 78 коп.) судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги.

5. Доручити Господарському суду міста Києва видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І. Ткач

Судді О. Мамалуй

Л. Стратієнко