Верховний

Суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2018 року

м. Київ

справа № 910/9040/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Баранець О.М. - головуючий, Вронська Г.О., Студенець В.І.,

за участю секретаря судового засідання Кравчук О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Запоріжвогнетрив"

на рішення Господарського суду міста Києва

у складі судді: Чинчин О.В.

від 06.09.2017 року

та на постанову Київського апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Жук Г.А., Дикунської С.Я., Мальченко А.О.

від 13.12.2017 року

за первісним позовом Приватного акціонерного товариства "Запоріжвогнетрив"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича фірма "ВЕДА-С"

про стягнення неустойки та 15% річних у розмірі 2538001,19 грн.

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича фірма "ВЕДА-С"

до Приватного акціонерного товариства "Запоріжвогнетрив"

про стягнення заборгованості у розмірі 873627,89 грн.

за участю представників:

позивача: не з'явився

відповідача: Волько А.І., Марків Н.В.

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Запоріжвогнетрив» (позивач за первісним позовом) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича фірма «ВЕДА-С» (відповідач за первісним позовом) про стягнення неустойки та 15% річних у розмірі 2 538 001,19 грн.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує порушенням Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробнича фірма «ВЕДА-С» строків поставки обладнання та строків виконання робіт за договором поставки обладнання та виконання монтажних робіт №15/0783 від 10 листопада 2015 року. У зв'язку з допущеними відповідачем порушеннями, позивач у відповідності до умов договору просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича фірма «ВЕДА-С» 2 399 953,73 грн. неустойки та 138 047,46 грн. відсотків річних.

26 червня 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробнича фірма «ВЕДА-С» (відповідач за первісним позовом) звернулось до Господарського суду міста Києва з зустрічною позовною заявою до Приватного акціонерного товариства «Запоріжвогнетрив», в якій просив суд стягнути з Приватного акціонерного товариства «Запоріжвогнетрив» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича фірма «ВЕДА-С» заборгованість в розмірі 873 627,89 грн.

В обґрунтування зустрічних позовних вимог позивач посилається на те, що Приватне акціонерне товариство «Запоріжвогнетрив» вартість отриманого та вмонтованого обладнання за договором поставки №15/0783 від 10 листопада 2015 року оплатило лише частково, у зв'язку з чим у відповідача за зустрічним позовом виникла заборгованість у розмірі 771 273,60 грн., на яку Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробнича фірма «ВЕДА-С» нараховує пеню від несплаченої суми за кожен день прострочення, та відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України 3% річних та інфляційні втрати.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06 вересня 2017 року первісний позов Приватного акціонерного товариства «Запоріжвогнетрив» задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича фірма «ВЕДА-С» на користь Приватного акціонерного товариства «Запоріжвогнетрив» пеню у розмірі 1 817 895,71 грн., 15% річних у розмірі 138 047,46 грн. В іншій частині позову відмовлено.

За зустрічним позовом позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича фірма «ВЕДА-С» задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Запоріжвогнетрив» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича фірма «ВЕДА-С» заборгованість у розмірі 771 273,60 грн., 3% річних у розмірі 14 606,59 грн., інфляційні втрати у розмірі 73 326,89 грн., пеню у розмірі 13 868,12 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Задовольняючи частково первісні позовні вимоги Господарський суд міста Києва, встановив належні строки виконання робіт та відповідно період прострочки їх виконання, здійснив перерахунок неустойки, яка була нарахована Приватним акціонерним товариством «Запоріжвогнетрив» та задовольнив первісний позов частково. Відмовляючи частково у задоволенні зустрічної позовної заяви, суд першої інстанції дійшов висновку, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробнича фірма «Веда-С» невірно здійснило нарахування штрафних санкцій, а тому суд здійснив власний перерахунок сум, які позивач заявив до стягнення, та задовольнив позов частково.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 13 грудня 2017 року рішення Господарського суду міста Києва від 06 вересня 2017 року у справі №910/9040/17 скасовано частково та прийнято нове рішення. Резолютивну частину рішення викладено в іншій редакції первісний позов Приватного акціонерного товариства «Запоріжвогнетрив» задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича фірма «ВЕДА-С» на користь Приватного акціонерного товариства «Запоріжвогнетрив» 138 047 грн. 46 коп. - 15% річних. В іншій частині позову відмовлено.

Зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича фірма «ВЕДА-С» задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Запоріжвогнетрив» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича фірма «ВЕДА-С» заборгованість у розмірі 771 273 грн. 60 коп., пеню у розмірі 13 868 грн. 12 коп., 3% річних у розмірі 14 606 грн. 59 коп., інфляційні втрати у розмірі 73 032 грн. 58 коп. В іншій частині позову відмовлено.

Суд апеляційної інстанції частково скасовуючи рішення суду першої інстанції, дійшов висновку, що зі змісту пункту 10.3.2. договору вбачається, що сторонами у даному пункті не визначено можливості нарахування неустойки за порушення строків виконання окремого етапу робіт, окрім того базою для нарахування неустойки є саме вартість робіт, визначена п.3.1 договору, яким встановлена загальна вартість робіт (ціна договору) у сумі 4 523 652,00 грн. згідно Додаткової угоди №2 від 22 червня 2016 року без виокремлення у даному пункті договору вартості робіт за кожним окремим етапом. Суд першої інстанції погоджуючись з позицією позивача, який нараховуючи неустойку визначає вартість кожного етапу виконання робіт окремо, що суперечить п. 10.3.2. договору, який визначає за можливе нарахування неустойки від загальної вартості робіт за договором у випадку порушення строку виконання робіт за договором, а не окремого її етапу. Тобто, фактично позивач за первісним позовом змінив умови договору щодо порядку нарахування неустойки, який передбачений п. 10.3.2. договору.

Приватне акціонерне товариство "Запоріжвогнетрив" звернулось до Касаційного господарського суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 06 вересня 2017 року та на постанову Київського апеляційного господарського суду від 13 грудня 2017 року.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22 січня 2018 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Запоріжвогнетрив" на рішення Господарського суду міста Києва від 06 вересня 2017 року та на постанову Київського апеляційного господарського суду від 13 грудня 2017 року у справі №910/9040/17 Господарського суду міста Києва.

У своїй касаційній скарзі позивач просить рішення Господарського суду міста Києва від 06 вересня 2017 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 13 грудня 2017 року в частині первісного позову Приватного акціонерного товариства "Запоріжвогнетрив" щодо часткової відмови у задоволенні позову про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича фірма «ВЕДА-С» неустойки та 15% річних - скасувати та прийняти в цій частині нове рішення про задоволення первісного позову в повному обсязі, а саме: стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича фірма «ВЕДА-С» 2 635 498,16 грн. неустойки та 138 047,46 грн. відсотків річних. В іншій частині постанову Київського апеляційного господарського суду від 13 грудня 2017 року залишити без змін. Судові витрати покласти на відповідача.

У своїй касаційній скарзі Приватне акціонерне товариство "Запоріжвогнетрив" посилається на те, що судами попередніх інстанцій встановлено неправильні строки етапів виконання робіт. Також, позивач зазначає, що судами неправильно здійснено нарахування неустойки, оскільки на його думку неустойка нараховується за весь період прострочення, а тому судом неправильно застосовано положення ч. 2, 3 ст. 883 Цивільного кодексу України.

Заперечуючи проти поданої касаційної скарги відповідач у відзиві на касаційну скаргу зазначив, що істотні умови договору були змінені додатковою угодою, а тому прострочення виконання зобов'язань за договором у Відповідача не було. У зв'язку з укладенням додаткової угоди Відповідач після виконання п'ятого етапу робіт, скористався правом призупинення виконання робіт за договором згідно з частиною 3 статті 538 Цивільного кодексу України, про що повідомив замовника листом від 12 грудня 2016 року. Також, відповідач погоджується з позицією суду апеляційної інстанції про те, що Позивач помилково нарахував неустойку за кожний етап робіт, виходячи з вартості кожного окремого етапу робіт, що протирічить умовам договору.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 10 листопада 2015 року між Публічним акціонерним товариством «Запоріжвогнетрив», правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство «Запоріжвогнетрив» (замовник за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробнича фірма «ВЕДА-С» (підрядник) було укладено договір поставки обладнання й виконання монтажних робіт №15/0783 (а.с. 12-18 том 1), відповідно до п. 1 якого замовник доручив, а підрядник зобов'язався на свій ризик виконати в порядку та на умовах зазначеного договору поставку обладнання і його монтаж по об'єкту: «ЦКВВ. Установка лінії по виробництву УСК, УСК-Л і ЛПС. Проектування, виготовлення, поставка, монтаж і запуск в експлуатацію лінії» в об'ємі, передбаченому затвердженими замовником проекту та кошторисів.

Відповідно до п. 2.1 договору строки виконання робіт за зазначеним договором, а також їх окремих об'ємів (об'єктів, етапів, видів) визначаються Графіком виконання робіт, який оформлюється у вигляді додатку й є невід'ємною частиною даного договору. Строк виконання робіт за зазначеним договором починає відраховуватись з моменту виконання п. 4.1 і фактичного прийняття об'єкта робіт відповідно до п. 5.2 договору. У випадку несвоєчасного прийняття об'єкту робіт строк початку виконання робіт починає відраховуватись з останнього дня строку, визначеного п. 5.2. договору.

Згідно з п. 2.3 договору фактичний строк закінчення виконання робіт по окремим об'єктам (об'ємам, етапам, видам робіт) визначається датою підписання замовником акта приймання виконаних підрядних робіт форми Кб-2в, який підтверджується довідкою про вартість виконаних підрядних робіт форми КБ-3.

Пунктом 3.1 договору визначено, що ціна робіт за договором складає 3157100,00 грн без урахування ПДВ. Крім того, замовник оплачує ПДВ за ставкою 20%, яка діє на момент підписання договору, в розмір 631 422,00 грн. Всього вартість робіт за договором з ПДВ складає 3 788 253,00 грн.

Згідно з п.4.1 договору замовником здійснюється оплата шляхом передоплати у розмірі 50% від суми обладнання протягом 10 банківських днів з дати виставлення рахунку, що складає 1 497 048,00 грн. Остаточний розрахунок за поставлене обладнання - у розмірі 50% від суми обладнання проводиться протягом 30 календарних днів з дати поставки на склад замовника, що складає 1497048,00 грн. Датою поставки вважається дата підписання товарної накладної.

Відповідно до п. 4.1.3 договору платежі за виконані роботи проводяться поетапно (після виконання кожного етапу робіт, визначених Графіком виконання робіт) протягом 20 календарних днів від дати підписання замовником актів КБ-2в, які підтверджені довідками КБ-3, на підставі наданих підрядником рахунків. У випадку порушення підрядником строків надання замовнику документів, передбачених п.7.1.12 договору, строк оплати таких робіт складає 60 календарних днів від дати підписання замовником актів КБ-2 в з додатками до акту КБ-2в, які підтверджені довідками КБ-3, на підставі наданих підрядником рахунків й податкових накладних.

Згідно з п. 5.1. договору вид і зміст робіт по даному договору, а також по окремим об'ємам (об'єктам, етапам, видам), визначається на основі кошторисів і графіка виконання робіт, які є невід'ємною частиною даного договору.

Замовник відповідно до п.7.3.1. - 7.3.2. договору зобов'язаний своєчасно надати підряднику всі необхідні вихідні дані, технічну документацію, а також повідомляти підрядника про внесені доповнення та зміни в зазначені документи; надавати підряднику для виконання робіт відповідні об'єкти, створювати необхідні умови для безпечного виконання робіт з урахуванням виробництва замовника.

Пунктом 10.3.2 договору передбачено, що у випадку порушення підрядником строків виконання робіт, а також строків усунення виявлених дефектів виконання робіт підрядник сплачує замовнику неустойку у розмірі 0,3% від договірної вартості робіт, визначеної п.3.1 договору, за кожен день прострочки; відшкодовує збитки відповідно до п.4.7 договору. Неустойка нараховується за весь період прострочки.

Згідно зі ст. 10.3.3 договору за порушення підрядником строків виконання робіт, а також неналежного (неякісного) виконання робіт, за які замовником внесена повна або часткова попередня оплата, підрядник за користування грошовими коштами замовника зобов'язаний сплатити замовнику 15% річних, від суми грошових коштів, сплачених замовником, за період з дня оплати й до дня фактичного строку належного виконання робіт або до дня повернення грошових коштів.

В додатку №2 до договору сторони визначили Графік виконання робіт (а.с. 19 том 1) у сім етапів, вартістю робіт 3 788 532,00 грн.

Додатковою угодою №2 від 22 червня 2016 до договору поставки обладнання й виконання монтажних робіт №15/0783 від 10 листопада 2015 року (а.с. 23 том 1) в редакції протоколу розбіжностей сторони виклали п.3.1 в новій редакції: «Ціна робіт за вказаним договором складає 3 645 005,00 грн без ПДВ. Крім того, замовник сплачує ПДВ по ставці 20%, діючій на момент укладення договору, в розмірі 729 001,00 грн. Всього вартість робіт по договору з урахуванням ПДВ складає 4 374 006,00 грн. Ціна ліцензійного програмного забезпечення складає 149 646,00 грн, в тому числі ПДВ по ставці 20% - 0 грн. Всього вартість ліцензійного обладнання складає 149 646,00 грн. Загальна сума договору складає 4 523 652,00 грн, в тому числі ПДВ по ставці 20% (без ПДВ ліцензійного програмного забезпечення) 729 001,00 грн.»

Також додатковою угодою №2 сторони внесли зміни в п.4.1.2 договору та виклали його в такій редакції: « 4.1.2. Остаточний розрахунок за поставлене обладнання - проводиться протягом 30 календарних днів з дати поставки на склад покупця, що складає 1 365 916, 80 грн в тому числі ПДВ 20% - 227 652,80 грн. Датою поставки вважається дата підписання товарної накладної».

Згідно з п. 1.4. додаткової угоди вона вважається укладеною та набирає чинності з моменту її підписання сторонами та скріплення печатками сторін і є невід'ємною частиною договору підряду №15/0783 від 10 листопада 2015 року.

Сторонами також погоджено, що Додатки № 1, 2, 3 до договору підряду №15/0783 від 10 листопада 2015 року є такими, що втратили свою силу. Інші умови договору підряду №15/0783 від 10 листопада 2015 року не змінюються цією додатковою угодою.

При цьому, до Додаткової угоди №2 сторонами підписані Додаток №5 - Специфікація обладнання №1; Додаток №6 - Специфікація програмного забезпечення №2; Додаток №7 - Графік виконання робіт; Додаток №8 - Кошторис (а.с. 23-27 том 1).

Додатком №7 до Договору поставки обладнання й виконання монтажних робіт №15/0783 від 10 листопада 2015 року сторони узгодили новий графік виконання робіт (а.с.27 том 1):

1. розробка проектної документації - 20 робочих днів, сума 147 600,00 грн, з дати погодження технічного завдання 28 січня 2016 року;

2. розробка програмного забезпечення - 20 робочих днів, сума 74 220,00 грн;

3. виготовлення і доставка обладнання на склад замовника - 40 робочих днів, сума 2 707 639,00 грн, після виконання п.4.1.1.;

4. монтаж металоконструкцій (виконання будівельно - монтажних робіт) - 20 робочих днів, сума 245 330,00 грн, після закінчення етапу №3;

5. монтаж обладнання - 20 робочих днів, сума 149 915,91 грн, після закінчення етапу №4;

6. виконання електро-монтажних робіт - 10 робочих днів, сума 220 100,09 грн, після закінчення етапу №5;

7. виконання пуско-налагоджувальних робіт - 5 робочих днів, сума 100 200,00 грн, після закінчення етапу №6.

Всього вартість робіт визначена 4 374 006,00 грн.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що на виконання умов договору поставки обладнання й виконання монтажних робіт №15/0783 від 10 листопада 2015 року відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробнича фірма «ВЕДА-С» виставив рахунок на оплату №129 від 18 грудня 2015 року на сплату 1 497 048,00 грн - передоплати за виготовлення обладнання (а.с. 72 том 1), який відповідно до п. 4.1.1. договору повинен був бути оплаченим позивачем протягом 10 банківських днів.

Позивач, Приватне акціонерне товариство «Запоріжвогнетрив» здійснив попередню оплату у загальному розмірі 1 497 048 грн, декількома платежами, а саме: 25 грудня 2015 року на суму 1 310 000,00 грн, 25 грудня 2015 року здійснив ще один платіж на суму 90 000,00 грн та 25 січня 2016 року на суму 97 048,00 грн. Таким чином свій обов'язок з внесення передоплати за договором згідно п. 4.1.1. договору, позивач виконав повністю 25 січня 2016 року. Проведена позивачем оплата підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками з особового рахунку позивача (а.с. 69-71 том 1).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що на виконання умов договору №15/0783 від 10 листопада 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробнича фірма «ВЕДА-С» виконало, а позивач прийняв роботи з першого етапу - розробка проектної документації на суму 177 120,00 грн, що підтверджується Актом надання послуг №28 від 12 липня 2016 року (а.с. 73 том 1).

Другим етапом робіт згідно договору визначено - розробка програмного забезпечення, яке було розроблено та передане Приватному акціонерному товариству «Запоріжвогнетрив» за накладною №58 від 04 жовтня 2016 року на загальну суму 149 646,00 грн (а.с. 218 том 1).

Наступним етапом робіт за договором визначено: виготовлення та доставка обладнання на склад замовника. Дані роботи згідно Додаткової угоди №2 повинні були бути виконані відповідачем за первісним позовом протягом 40 робочих днів після виконання п.4.1.1. договору (тобто протягом 40 робочих днів після внесення замовником передоплати.).

Відповідач на виконання взятих на себе зобов'язань (за третім етапом) поставив обладнання, а позивач в свою чергу прийняв таке обладнання, що підтверджується видатковими накладними №48 від 07 вересня 2016 року на суму 1 666 459,20 грн, №54 від 22 вересня 2016 року на суму 928 032,00 грн, №55 від 30 вересня 2016 року на суму 148 032,00 грн, №57 від 04 жовнтня 2016 року на суму 473 595,60 грн (а.с. 78, 81, 84, 87 том 1). Всього згідно видаткових накладних позивачеві поставлене обладнання на суму 3 216 118,80 грн.

Щодо виконання четвертого етапу робіт, суд апеляційної інстанції зазначив, що згідно Додаткової угоди №2 четвертий етап робіт складав роботи з монтажу металоконструкцій. З наявних у матеріалах справи документів колегією суддів встановлено, що на виконання умов договору Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробнича фірма «ВЕДА-С» виконав монтажні роботи, а замовник в свою чергу прийняв виконані роботи, що підтверджується Актом приймання виконаних будівельних робіт №1/09 за вересень 2016 року (форми КБ-2в) на суму 290252,32 грн, який підписаний представниками обох сторін 03 жовтня 2016 року та скріплений печатками юридичних осіб та Довідкою про вартість виконаних будівельних робіт (форми КБ-3) від 03 жовтня 2016 року на загальну суму 290 252,32 грн (а.с. 89-93 том 1).

П'ятим етапом робіт були роботи з монтажу обладнання, які були виконані Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробнича фірма «ВЕДА-С» та прийняті позивачем згідно підписаного 03 жовтня 2016 року сторонами Акту №2/09 за вересень 2016 року на суму 159336,11 грн. та Довідки про вартість виконаних робіт за вересень 2016 року (а.с. 98-107 том 1).

У подальшому відповідач, як підрядник за договором, повинен був виконати електро-монтажні роботи (шостий етап робіт) та виконання пуско-налагоджувальних робіт (сьомий етап). Разом з цим, як свідчать матеріали справи 15 листопада 2016 року позивач надіслав на адресу відповідача претензію №18-3314 (а.с. 115-117 том 1) з вимогою сплатити штрафні санкції за порушення строків виконання робіт. Факт направлення претензії підтверджується описом вкладення у цінний лист від 15 листопада 2016 року, фіскальним чеком від 15 листопада 2016 року. У відповідь на претензію Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича фірма «ВЕДА-С» листом №299 від 12 грудня 2016 року (а.с. 119 том 1) повідомив, що ним призупинено виконання зобов'язання за договором у відповідності до ч.3 ст. 538 Цивільного кодексу України. Лист про зупинення виконання робіт був отриманий позивачем за вх. №3627 від 21 грудня 2016 року, що підтверджується відповідною відміткою на листі та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Колегія суддів зазначає, що сторони ні під час розгляду справи у суді першої інстанції, ні під час апеляційного перегляду рішення суду не надали доказів виконання всіх робіт, обумовлених договором, та прийняття таких робіт позивачем у справі.

Заявник касаційної скарги зазначає, що відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань після отримання передоплати несвоєчасно виконав роботи з виготовлення, поставки обладнання та проведення всіх визначених договором робіт, у зв'язку з чим Приватне акціонерне товариство «Запоріжвогнетрив» нараховує штрафні санкції, які просить стягнути в судовому порядку.

Частиною 1 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України).

Згідно з ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільний кодекс України).

Статтею 628 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

За своєю правовою природою зазначений договір є змішаним договором, який містить елементи договору поставки та договору підряду.

Згідно зі статтею 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товари у власність покупця для виконання його підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовують загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 663 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1 статті 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

До обов'язків покупця частина 1 статті 692 Цивільного кодексу України відносить обов'язок оплати товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до частин 1, 2 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Частиною 1 статті 838 Цивільного кодексу України передбачено, що підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник.

Частинами 1, 2 статті 854 Цивільного кодексу України унормовано, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В обґрунтування касаційної скарги позивач за первісним позовом стверджує, що за договором, враховуючи здійснену ним передоплату, всі роботи повинні були бути виконані до 13 червня 2016 року. Колегія суддів Касаційного господарського суду не погоджується з такими твердженнями позивача за первісним позовом та з огляду на наступне.

Згідно з додатком №2 до договору «Графік поставки обладнання та виконання робіт», який був затверджений сторонами під час підписання договору (а.с. 19 том 1) строк виконання етапів №1 «Розробка проектної документації» та №2 «Розробка програмного забезпечення» складав 20 робочих днів, однак сторонами не було погоджено з якої дати чи з настанням якої події починає свій перебіг вищезазначений строк для виконання робіт.

Підписавши 22 червня 2016 року Додаткову угоду №2, сторони виклали в новій редакції «Графік виконання монтажних робіт і поставки обладнання по об'єкту» (а.с. 27 том 1) та передбачили, що перший етап робіт повинен бути виконаний протягом 20 робочих днів з дати погодження технічного завдання, 28 січня 2016 року.

Заперечуючи проти визначення початку перебігу строку для виконання першого етапу саме дату 28 січня 2016 року, відповідач за первісним позовом стверджує, що оскільки додаткова угода №2 підписана 22 червня 2016 року, то така угода не може визначати початок перебігу строку для виконання сторонами своїх зобов'язань датою, що передує даті укладення додаткової угоди.

Суди попередніх інстанцій обгрунтовано відхилили твердження відповідача та визначили початок перебігу строку для виконання першого етапу з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення.

Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.

Оскільки сторонами укладена Додаткова угода №2 від 22 червня 2016 року до Договору поставки обладнання й виконання монтажних робіт №15/0783 від 10 листопада 2015 року, якою фактично сторони погодили її застосування і до відносин, що виникли між сторонами раніше, враховуючи, що будь-яких додаткових угод до спірного Договору між сторонами укладено не було, а відповідач під час її укладення не заперечував проти визначення таких умов договору, то суди правомірно взяли до уваги дату - 28 січня 2016 року, як початок для перебігу строку виконання розробки проектної документації (першого етапу робіт).

Визначення дати - 28 січня 2016 року, як початку для перебігу строку виконання першого етапу робіт було ініційовано саме Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробнича фірма «ВЕДА-С», що підтверджується листом відповідача вих №7/15/0783 від 28 січня 2016 року (зворот а. с. 196 том 2).

З огляду на викладене, оскільки перший етап робіт повинен був бути виконаний протягом 20 робочих днів з 28 січня 2016 року, то відповідно такі роботи повинні були бути завершені до 25 лютого 2016 року включно. Однак, як встановлено судом апеляційної інстанції фактично були завершені лише 12 липня 2016 року згідно акту №28 (а.с. 73 том 1).

Як вірно визначив суд першої інстанції, сторони Додатковою угодою №2 визначили, що другий етап робіт повинен бути виконаний протягом 20 робочих днів. Однак, ні в Графіку (Додаток №7 до Договору №15/0783 від 10.11.2015 (а.с. 27), ні в самому тексті договору сторони не узгодили, з якої дати чи з настанням якої події починає перебіг двадцятиденний строк.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у матеріалах справи відсутні докази звернення позивача за первісним позовом з вимогою про виконання відповідачем другого етапу робіт, а тому як вірно зазначив суд першої інстанції, встановити момент, до якого повинен був бути виконаний відповідачем другий етап робіт неможливо.

Суд апеляційної інстанції встановив, що програмне забезпечення було розроблене та передане Приватному акціонерному товариству «Запоріжвогнетрив» 04 жовтня 2016 року згідно накладної №58 (а.с. 218 том 1) без жодних зауважень та заперечень зі сторони замовника, в тому числі без зауважень щодо строків такої поставки, а тому прострочки у виконанні даного етапу робіт відповідач не допустив.

Строк виконання третього етапу робіт згідно Додаткової угоди №2 становив 40 робочих днів після виконання п. 4.1.1. договору (тобто протягом 40 робочих днів після внесення замовником передоплати). Оскільки остаточно сума передоплати у розмірі 1 497 048, 00 грн, як визначено у п.4.1.1. договору, Приватне акціонерне товариство «Запоріжвогнетрив» здійснило 25 січня 2016 року, то кінцевим днем строку для виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробнича фірма «ВЕДА-С» третього етапу робіт відповідно є 22 березня 2016 року з урахуванням вихідних та святкових днів, встановлених у березні 2016 року.

Відповідач на виконання взятих на себе зобов'язань за третім етапом поставив обладнання, а позивач в свою чергу прийняв таке обладнання, що підтверджується видатковими накладними №48 від 07 вересня 2016 року на суму 1 666 459,20 грн, №54 від 22 вересня 2016 року на суму 928 032,00 грн, №55 від 30 веесня 2016 року на суму 148 032,00 грн, №57 від 04 жовтнея 2016 року на суму 473 595,60 грн (а.с. 78, 81, 84, 87 том 1). Тобто, враховуючи, що остаточно обладнання було поставлене позивачу 04 жовтня 2016 року, в той час, як повинно було бути поставлене до 22 березня 2016 року, то наведене свідчить про допущене відповідачем прострочення виконання робіт за третім етапом.

Щодо виконання четвертого етапу робіт необхідно зазначити, що згідно Додаткової угоди №2 четвертий етап робіт - монтаж металоконструкцій повинен був бути виконаний протягом 20 робочих днів після закінчення етапу №3. При цьому згідно Графіку виконання робіт, перебіг строків для виконання третього-сьомого етапів робіт пов'язувався саме з закінченням виконання попереднього етапу робіт. З огляду на викладене помилковими є твердження заявника касаційної скарги про визначення строків виконання даних етапів робіт, оскільки касатор визначає такі строки не з моменту реального закінчення відповідного етапу, як передбачено Графіком, що суперечить визначеним договором умовам.

Як вірно встановлено судом апеляційної інстанції відповідач за первісним позовом етап №3 виконав 04 жовтня 2016 року та 20 робочих днів для виконання четвертого етапу робіт починає свій перебіг з моменту закінчення третього етапу тобто з 05 жовтня 2016 року. Відтак, роботи згідно четвертого етапу повинні були бути виконані згідно умов договору до 03 листопада 2016 року. При цьому, фактично були виконані 03 жовтня 2016 року, що підтверджується актом №1/09 від 03 жовтня 2016, тобто прострочки у виконанні даного етапу робіт відповідач не допустив.

П'ятий етап робіт «Монтаж обладнання» повинен був бути виконаний протягом 20 робочих днів після закінчення етапу №4, оскільки етап №4 був закінчений 03 жовтня 2016 року, то строк для виконання п'ятого етапу робіт закінчив свій перебіг 01 листопада 2016 року з урахуванням святкових днів у жовтні 2016 року. Підписаний сторонами Акт виконаних робіт №2/09 свідчить про те, що були роботи за даним етапом виконані та прийняті позивачем 03 жовтня 2016 року, тобто відповідач не порушив строків виконання даного етапу робіт.

Шостий етап виконання робіт за договором №15/0783 від 10 листопада 2015 року з виконання електро-монтажних робіт повинен бути виконаним протягом 10 робочих днів після закінчення етапу №5. Зважаючи на те, що етап №5 був закінчений відповідачем за первісним позовом 03 жовтня 2016 року, то строк для виконання шостого етапу робіт закінчується відповідно 18 жовтня 2016 року. Докази виконання робіт за шостим та сьомим етапом в матеріалах справи відсутні. Оскільки Приватне акціонерне товариство «Запоріжвогнетрив» зі своєї сторони належним чином не виконало зобов'язання щодо оплати вартості виготовленого та поставленого обладнання, Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробнича фірма «ВЕДА-С» скористалось правом призупинення виконання робіт за договором згідно ч. 3 ст. 538 Цивільного кодексу України, про що повідомило замовника листом від 12 грудня 2016 року.

Предметом первісного позову є вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича фірма «ВЕДА-С» неустойки відповідно до п. 10.3.2. договору та 15% річних за порушення строків виконання робіт за договором.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України унормовано, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з частиною 2 статті 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Сторонами у пункту 10.3.2. договору визначено, що у випадку порушення підрядником строків виконання робіт, а також строків усунення виявлених дефектів виконання робіт підрядник сплачує замовнику неустойку у розмірі 0,3% від договірної вартості робіт, визначеної пунктом 3.1. Договору, за кожен день прострочки; відшкодовує збитки відповідно до пункту 4.7. Договору. Неустойка нараховується за весь період прострочки.

Судом апеляційної інстанції досліджено зміст пункту 10.3.2. договору та встановлено, що сторонами у даному пункті не визначено можливості нарахування неустойки за порушення строків виконання окремого етапу робіт, крім того базою для нарахування неустойки є саме вартість робіт, визначена п.3.1 договору, яким встановлена загальна вартість робіт (ціна договору) у сумі 4 523 652,00 грн. згідно Додаткової угоди №2 від 22 червня 2016 року без виокремлення у даному пункті договору вартості робіт за кожним окремим етапом.

Однак, як вбачається з розрахунку неустойки, наданому позивачем до позовної заяви та до заяви про збільшення позовних вимог, базою для нарахування неустойки позивач визначає вартість кожного етапу виконання робіт окремо, що суперечить п. 10.3.2. договору, який визначає за можливе нарахування неустойки від загальної вартості робіт за договором у випадку порушення строку виконання робіт за договором, а не окремого її етапу. Тобто, фактично позивач за первісним позовом змінив умови договору щодо порядку нарахування неустойки, який передбачений п. 10.3.2. договору.

З урахуванням вищезазначеного апеляційний господарський суд дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича фірма «ВЕДА-С» неустойки відповідно до п. 10.3.2., а тому відмовляє в задоволенні позову в цій частині.

Окрім того, Приватним акціонерним товариством «Запоріжвогнетрив» заявлено вимогу про стягнення з відповідача 138 047,46 грн. - 15% річних відповідно до п. 10.3.3. договору.

Згідно з п. 10.3.3 договору за порушення підрядником строків виконання робіт, а також неналежного (неякісного) виконання робіт, за які замовником внесена повна або часткова попередня оплата, підрядник за користування грошовими коштами замовника зобов'язаний сплатити замовнику 15% річних, від суми грошових коштів, сплачених замовником, за період з дня оплати й до дня фактичного строку належного виконання робіт або до дня повернення грошових коштів.

З урахуванням того, що суму передоплати за обладнання у розмірі 1 497 048,00 грн позивач сплатив 25 січня 2016 року і як було встановлено вище строк поставки обладнання відповідачем був пропущений, то позивач правомірно відповідно до п. 10.3.3. договору нараховує 15% річних з дня наступного за днем оплати до дня поставки першої частини обладнання згідно накладної №48 від 07 вересня 2016 року.

Перевіривши розрахунок 15% річних за період з 26 січня 2016 року по 06 вересня 2016 року, колегія суддів дійшла висновку, що до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича фірма «ВЕДА-С» на користь Приватного акціонерного товариства «Запоріжвогнетрив» підлягає 138 047,46 грн. - 15 % річних, а тому первісний позов в цій частині підлягає задоволенню. У іншій частині позовних суд апеляційної інстанції правомірно відмовив.

Щодо зустрічних позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича фірма «ВЕДА-С» до Приватного акціонерного товариства «Запоріжвогнетрив» про стягнення заборгованість у розмірі 771 273,60 грн, та нарахованих на цю суму пені, 3% річних та інфляційних втрат, то суд касаціної інстанції рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстнції в цій частині не перглядає, оскільки позивач оскаржує прийняті судові рішення в частині первісних позовних вимог, а у відповідності до п. 1 ст. 300 Господарського процесуального кодексу Уквраїни переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до статей 74, 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Таким чином, доводи заявника касаційної скарги про порушення норм процесуального права та неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового рішення колегія суддів Касаційного господарського суду України не вбачає.

З огляду на зазначене. Касаційний господарський суд дійшов висновку, що постанову суду апеляційної інстанції слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Керуючись статтями 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд - ,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Запоріжвогнетрив" залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 13 грудня 2017 року у справі № 910/9040/17 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. Баранець

Судді Г. Вронська

В. Студенець