ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2018 року

м. Київ

Справа № 910/24431/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю.Я. - головуючого, суддів: Дроботової Т.Б., Пількова К.М.,

секретар судового засідання - Овчарик В.М.,

за участю представників:

позивача - Ауксутіс Е.С. (адвокат), Рябко Є.О. (адвокат),

відповідача-1 - Мельник М.А. (адвокат), Пегза К.К. (адвокат),

відповідача-2 - не з'явились,

третіх осіб - не з'явились,

розглянувши касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" на рішення Господарського суду міста Києва від 27.07.2017 (суддя Маринченко Я.В.) та постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.10.2017 (у складі: Дикунська С.Я. - головуючий, судді Жук Г.А., Мальченко А.О.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Інтертопресурс"

до 1) публічного акціонерного товариства "Українська залізниця",

2) державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач"

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів:

1) товариства з обмеженою відповідальністю "ТД "БМЗ";

2) товариства з обмеженою відповідальністю "Ремдизель груп";

3) товариства з обмеженою відповідальністю "Керченський стрілочний завод";

4) товариства з обмеженою відповідальністю "Лемз";

5) товариства з обмеженою відповідальністю "Укрзалізничпром";

6) Дочірнього підприємства "Фірма Леда";

7) товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Робікон";

8) товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Україна";

9) товариства з обмеженою відповідальністю "Метконтракт";

10) товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Меганом";

11) товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Агрінол"

про стягнення 245730660,08 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій

29.12.2016 товариство з обмеженою відповідальністю "Інтертопресурс" (далі - ТОВ "Інтертопресурс", фактор) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - ПАТ "Українська залізниця") та державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" (далі - ДП "Укрзалізничпостач", боржник) про стягнення з ПАТ "Українська залізниця" 115919612,22 грн. заборгованості за договорами поставки, укладеними між ДП "Укрзалізничпостач" та третіми особами у справі, 119358431,49 грн. інфляційних втрат та 3% річних в розмірі 10452616,37 грн. (з урахуванням заяви від 06.07.2017 про збільшення розміру позовних вимог).

Позовна заява обґрунтовується посиланням на статті 525, 526, 530, 625, 1077, 1082 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 173, 193 Господарського кодексу (далі - ГК) та статтю 2 Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", з урахуванням яких позивач вважає, що ним набуто права грошової вимоги до ДП "Укрзалізничпостач" на підставі укладених з третіми особами договорів факторингу на загальну суму (115919612,22 грн.), але боржником не виконано зобов'язань з оплати вартості продукції за відповідними договорами поставки, тому відповідальність має бути покладена на ПАТ "Українська залізниця" як правонаступника боржника.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.07.2017, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 31.10.2017, позов задоволено частково. Стягнуто з ПАТ "Українська залізниця" на користь ТОВ "Інтертопресурс" 104885717,14 грн. основного боргу, 106077949,09 грн. інфляційних втрат та 3% річних у розмірі 9319582,43 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Рішення місцевого суду та постанова апеляційного суду мотивовані приписами статей 104, 107, 264, 267, 525, 526, 530, 612, 625, 692, 712, 1077, 1080, 1082, 1083 ЦК, статей 173, 193 ГК, статті 2 Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" та статей 33, 34, 43, 101 Господарського процесуального кодексу України в редакції, чинній до 15.12.2017 (далі - ГПК (в редакції, чинній до 15.12.2017)), виходячи з яких суди дійшли висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з ПАТ "Українська залізниця" заборгованості за договорами поставки від 05.03.2013 № ЦХП-05-00813-01, від 27.02.2013 №ЦХП-05-00313-01, від 28.05.2013 № ЦХП-03-04413-01, від 12.06.2013 №ЦХП-04-01813-01, від 01.04.2013 № ЦХП-04-00813-01, від 27.06.2013 №ЦХП-01-04413-01, від 23.05.2013 № ЦХП-14-01713-01 на загальну суму 104885717,14 грн., право вимоги на яку відступлено позивачу за договорами факторингу від 19.06.2013 № 18-Ф-2013, від 30.01.2014 № 21-Ф-2013, від 30.01.2014 № 65-Ф-2014, від 29.01.2014 № 50-Ф-2013, від 29.01.2014 № 64-Ф-2014, від 30.05.2013 № 14-Ф-13 та від 27.08.2013 № 30-Ф-13.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції та постановою апеляційної інстанції, ПАТ "Українська залізниця" звернулося з касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати та справу передати на новий розгляд.

Ухвалою Верховного Суду від 20.02.2018 залишено без задоволення клопотання ПАТ "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" і ДП "Укрзалізничпостач" про відкладення розгляду справи та оголошено перерву в судовому засіданні касаційної інстанції до 06.03.2018 о 16:20.

06.03.2018 Генеральною прокуратурою України подано заяву від 06.03.2018 №05/2-10101-18 про вступ прокурора у справу, яку (заяву) колегією суддів відхилено з таких підстав.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 1311 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

З урахуванням положень підпункту 4 пункту 1 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК (в редакції, чинній з 15.12.2017), касаційна скарга ПАТ "Українська залізниця" розглядається спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно імперативних приписів частини 3 статті 53 ГПК (в редакції, чинній з 15.12.2017) у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Таким чином, за змістом вказаної статті вступ прокурора у справу допускається лише до початку розгляду справи по суті судом першої інстанції в разі відкриття провадження за позовом іншої особи, а не під час касаційного перегляду судових рішень господарських судів.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

В обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на неправильне застосування і порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, зокрема приписів статей 104, 257, 267, 512, 514, 516, 625, 692, 712, 1077, 1080, 1082, 1083 ЦК, статей 173, 193 ГК, статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" та статей 32, 33, 34, 36, 43 ГПК (в редакції, чинній до 15.12.2017), наголошуючи на тому, що: 1) оскаржуване рішення прийнято за відсутності переважної частини оригіналів договорів поставки та інших первинних документів внаслідок їх втрати через залиття приміщення, де вони зберігались; 2) з огляду на умову договорів поставки щодо обов'язковості згоди боржника на відступлення права вимоги, договір відступлення права вимоги №2402-2014 від 24.02.2014, який був укладений між ТОВ "Інтертопресурс" та ТОВ "ТК "Енерготранс" без згоди ДП "Укрзалізничпостач", прямо порушує вимоги чинного законодавства, відтак, у боржника не було правових підстав у період з 24.02.2014 по 16.11.2016 для сплати коштів за договорами поставки; 3) строк позовної давності за вимогами, які виникли з договорів поставки №ЦХП-05-00313-01 від 27.02.2013, №ЦХП-04-00813-01 від 01.04.2013, №ЦХП-03-04413-01 від 28.05.2013 та №ЦХП-04-01813-01 від 12.06.2013, сплинув без поважних причин, а судом першої інстанції необґрунтовано поновлено пропущений позивачем строк позовної давності, оскільки згідно з ухвалою Господарського суду Запорізької області від 08.12.2014 у справі №908/4851/14 позивачем самостійно ініційовано процедуру свого банкрутства з мотивів його ліквідації власником та в ході досудової процедури вжито заходів з виявлення активів ТОВ "Інтертопресурс" та проведення інвентаризації майна боржника, самостійно складено проміжний ліквідаційний баланс станом на 27.06.2014, інвентаризаційний опис матеріальних цінностей боржника та реєстр кредиторських вимог, тоді як у разі існування боргу ДП "Укрзалізничпостач" перед ТОВ "Інтертопресурс" про такий борг було б відомо ще до початку процедури ліквідації позивача; 4) помилковим є висновок місцевого суду про перехід до ПАТ "Українська залізниця" всіх прав та обов'язків ДП "Укрзалізничпостач" в порядку правонаступництва, оскільки злиття вважається завершеним з дати державної реєстрації припинення юридичних осіб (в тому числі ДП "Укрзалізничпостач"), що припиняються у результаті злиття, тоді як ДП "Укрзалізничпостач" як юридичну особу в установленому законодавством порядку досі не припинено, його не виключено з ЄДРПОУ (є лише запис про перебування ДП "Укрзалізничпостач" в стані припинення), а комісія з реорганізації ДП "Укрзалізничпостач", яка створена за наказом ДП "Укрзалізничпостач" від 14.04.2017 №154, не завершила свою роботу з ліквідації цього державного підприємства, тобто наразі обидва відповідачі мають статус юридичної особи, що свідчить про відсутність підстав для задоволення позову за рахунок ПАТ "Українська залізниця", яке є неналежним відповідачем у справі; 5) судом апеляційної інстанції безпідставно відхилено клопотання ПАТ "Українська залізниця" про призначення судової економічної експертизи та судової почеркознавчої експертизи; 6) ТОВ "Інтертопресурс" неправомірно нараховані інфляційні втрати та 3% річних за період з 24.02.2014 по 29.09.2016 з огляду на передачу позивачем права вимоги в сумі основного боргу (115919612,22 грн.) у цей період на користь ТОВ "ТК "Енерготранс" на підставі договору відступлення права вимоги №2402-2014 від 24.02.2014.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

ТОВ "Інтертопресурс" у відзиві на касаційну скаргу просить оскаржувані рішення та постанову залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення з мотивів правильного застосування судами до спірних правовідносин статей 264, 267, 625, 1077, 1080 ЦК, статті 2 Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" та недопущення порушень норм процесуального права (статті 33, 43, 101 ГПК (в редакції, чинній до 15.12.2017), в той час як доводи скаржника зводяться передусім до необхідності переоцінки доказів по справі, а строк позовної давності, який сплинув стосовно певної частини позовних вимог, було поновлено судом з огляду на наявність поважних причин, обумовлених незаконною ліквідацією позивача в ході розгляду справи про банкрутство та відновленням його статусу юридичної особи лише з 25.11.2016. При цьому, ПАТ "Українська залізниця" є правонаступником усіх прав і обов'язків Укрзалізниці та підприємств залізничного транспорту, зокрема, й ДП "Укрзалізничпостач", на підставі зведеного передавального акта від 06.08.2015, затвердженого Міністром інфраструктури України, про що свідчить усталена судова практика у справах за участю ДП "Укрзалізничпостач" (постанови Вищого господарського суду України від 18.09.2017 у справі №910/2076/15-г, від 11.04.2017 у справі №908/1098/16).

ДП "Укрзалізничпостач" та третіми особами відзиви на касаційну скаргу не подавалися.

Доводи, за якими суд касаційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої та/або апеляційної інстанції

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, подані заперечення, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, на підставі розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 02.04.2010 №304 позивачу видано свідоцтво ФК №253 від 02.04.2010 про реєстрацію фінансової установи. Зазначене свідоцтво було анульовано в зв'язку з поданою заявою про припинення надання фінансових послуг, про що Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг видано відповідне розпорядження №2009 від 03.07.2014 "Про виключення інформації про ТОВ "Інтертопресурс" з Державного реєстру фінансових установ та анулювання свідоцтва про реєстрацію фінансової установи".

ТОВ "Інтертопресурс" набуло права грошової вимоги до ДП "Укрзалізничпостач" на підставі договорів факторингу від 17.05.2013 № 4-Ф-2013, від 17.05.2013 № 6-Ф-2013, від 25.06.2013 № 19-Ф-2013, від 24.12.2013 № 48-Ф-2013, від 20.01.2014 № 53-Ф-2014, від 13.02.2014 №66-Ф-2014, від 17.05.2013 № 7-Ф-2013, від 17.06.2013 № 16-Ф-2013, від 20.01.2014 № 54-Ф-2014, від 19.06.2013 № 18-Ф-2013, від 15.07.2013 №21-Ф-2013, від 30.01.2014 № 65-Ф-2014, від 09.08.2013 № 28-Ф-2013, від 24.01.2014 № 59-Ф-2014, від 13.12.2013 № 46-Ф-2013, від 12.11.2013 №45-Ф-2013, від 16.10.2013 № 41-Ф-2013, від 27.01.2014 № 61-Ф-2014, від 26.12.2013 № 50-Ф-2013, від 29.01.2014 № 64-Ф-2014, від 18.02.2014 №67-Ф-2014, від 30.05.2013 № 14-Ф-13, від 27.08.2013 № 30-Ф-13 (далі - договори факторингу), укладених з третіми особами. Предметом цих договорів факторингу є відступлення позивачу прав грошової вимоги в загальній сумі 115919612,22 грн. за договорами поставки від 05.03.2013 №ЦХП-05-00813-01, від 27.02.2013 №ЦХП-05-00313-01, від 28.05.2013 №ЦХП-03-04413-01, від 12.06.2013 №ЦХП-04-01813-01, від 01.04.2013 №ЦХП-04-00813-01, від 27.06.2013 №ЦХП-01-04413-01, від 23.05.2013 №ЦХП-14-01713-01, від 07.02.2013 №ЦХП-01-00613-01, від 22.02.2013 №ЦХП-01-01313-01, від 25.02.2013 №ЦХП-01-01613-01, від 12.08.2013 №ЦХП-01-04813-01, від 09.09.2013 №ЦХП-01-06313-01, від 22.08.2013 №ЦХП-01-05513-01, від 31.01.2013 №ЦХП-01-00413-01, від 11.03.2013 №ЦХП-01-02113-01, від 04.03.2013 №ЦХП-01-06213-01, від 25.02.2013 №ЦХП-01-01413-01, від 02.09.2013 №ЦХП-01-05813-01, від 28.05.2013 №ЦХП-03-04013-01, від 18.06.2013 №ЦХП-02-04613-01, від 28.05.2013 №ЦХП-02-03513-01, від 11.06.2013 №ЦХП-02-04213-01 (далі - договори поставки) в обмін на передачу фактором грошових коштів в розпорядження клієнтів (третіх осіб) за плату.

Матеріалами справи встановлено перерахування (фінансування) ТОВ "Інтертопресурс" грошових коштів своїм контрагентам (клієнтам) за договорами факторингу, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією банківської виписки за період з 01.01.2013 по 01.03.2014 з відкритого в ПАТ "КБ "Союз" рахунку позивача №26502200200196.980.

Таким чином, враховуючи викладену в усіх додаткових договорах до договорів факторингу умову про те, що права грошової вимоги вважаються переданими позивачу з дати набрання чинності цими додатковими угодами (тобто, з дня їх підписання), позивач набув права вимоги до ДП "Укрзалізничпостач" за договорами факторингу.

Згідно з пунктами 2, 3 договорів факторингу клієнти зобов'язались передати позивачу всі необхідні документи на підтвердження дійсності відступленого йому права вимоги для проведення факторингу (копії договорів поставки, оригінали актів звірки за договорами поставки, копії неоплачених видаткових накладних або актів приймання-передачі до договорів поставки).

Факт поставки продукції за договорами поставки та його отримання ДП "Укрзалізничпостач" підтверджується наявними в матеріалах справи копіями видаткових накладних, рахунків-фактур та актів приймання-передачі товару, а оригінали останніх оглянуто в судовому засіданні місцевим господарським судом, про що зазначено в оскаржуваному рішенні.

Судами також встановлено, що ДП "Укрзалізничпостач" надавав дозволи на відступлення права вимоги, зокрема, за договором поставки від 12.06.2013 № ЦХП-04-01813-01 на суму 40477963,20 грн. (дозвіл від 26.12.2013 № ЦХП-20/8053), за договором поставки від 23.05.2013 №ЦХП-14-01713-01 на суму 7991799,43 грн. (дозвіл від 28.01.2014 № ЦХП-20/389), за договором поставки від 23.05.2013 № ЦХП-14-01713-01 на суму 6404289,30 грн. (дозвіл від 21.01.2014 № ЦХП-20/256), за договором поставки від 23.05.2013 № ЦХП-14-01713-01 на суму 6292865,10 грн. (дозвіл від 28.01.2014 № ЦХП-20/390); за договором поставки від 24.01.2013 № ЦХП-06-00113-01 на суму 4790016 грн. (дозвіл від 30.01.2014 № ЦХП-20/454), за договором поставки від 24.01.2013 № ЦХП-06-00113-01 на суму 3592512 грн. (дозвіл від 21.01.2014 № ЦХП-20/257), за договором поставки від 01.04.2013 № ЦХП-04-00813-01 на суму 38123692 грн. (дозвіл від 29.01.2014 № ЦХП-20/391).

Крім того, ДП "Укрзалізничпостач" здійснив часткову оплату за додатковим договором від 29.01.2014 №2 до договору факторингу від 26.12.2013 №50-Ф-2013 в розмірі 2307558,49 грн.

ТОВ "Інтертопресурс" повідомляв ДП "Укрзалізничпостач" про відступлення прав вимоги листами, в яких просив здійснити погашення заборгованості, а саме: листом від 18.02.2014 № 71/04/2014 за договором факторингу від 19.06.2013 № 18-Ф-2013, від 30.01.2014 № 48/04/2014 за договором факторингу від 15.07.2013 № 21-Ф-2013, від 30.01.2014 № 47/04/2014 за договором факторингу від 30.01.2014 № 65-Ф-2014, від 29.01.2014 № 42/04/2014 за договором факторингу від 26.12.2013 № 50-Ф-2013, від 29.01.2014 № 44/04/2014 за договором факторингу від 29.01.2014 № 64-Ф-2014.

В деяких листах позивач визначав строк для погашення ДП "Укрзалізничпостач" заборгованості, а саме: в листі від 29.01.2014 №45/04/2014 за договором факторингу від 27.08.2013 № 30-Ф-2013 на суму 7991799,43 грн. - в строк до 20.04.2014; в листі від 22.01.2014 №27/04/2014 за договором факторингу від 27.08.2013 № 30-Ф-2013 на суму 6404289,30 грн. - в строк до 06.03.2014; в листі від 29.01.2014 №46/04/2014 за договором факторингу від 27.08.2013 № 30-Ф-2013 на суму 6292865,10 грн. - в строк до 06.03.2014; в листі від 30.01.2014 №51/04/2014 за договором факторингу від 30.05.2013 № 14-Ф-2013 на суму 4790016 грн. - в строк до 31.03.2014; в листі від 22.01.2014 № 26/04-2014 за договором факторингу від 30.05.2013 № 14-Ф-2013 на суму 3592512 грн. - в строк до 31.03.2014. ДП "Укрзалізничпостач" цих обставин не спростовано.

В основу оскаржуваних рішення та постанови покладено висновки місцевого та апеляційного господарських судів про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з ПАТ "Українська залізниця" 104885717,14 грн. основного боргу, 106077949,09 грн. інфляційних втрат та 3% річних у розмірі 9319582,43 грн. з огляду на доведеність наявними в матеріалах справи первинними документами (видаткові накладні, акти приймання-передачі, рахунки-фактури) дійсності відступлених позивачу прав вимоги до ДП "Укрзалізничпостач" за договорами поставки 05.03.2013 №ЦХП-05-00813-01, від 27.02.2013 №ЦХП-05-00313-01, від 28.05.2013 №ЦХП-03-04413-01, від 12.06.2013 №ЦХП-04-01813-01, від 01.04.2013 №ЦХП-04-00813-01, від 27.06.2013 №ЦХП-01-04413-01, від 23.05.2013 №ЦХП-14-01713-01, за якими настав строк виконання зобов'язань по оплаті вартості продукції. При цьому суди дійшли висновку як про переривання позовної давності по вимогам, які виникли з договорів поставки №ЦХП-05-00313-01 від 27.02.2013, №ЦХП-03-04413-01 від 28.05.2013 та №ЦХП-04-00813-01 від 01.04.2013, з підстав вчинення боржником (ДП "Укрзалізничпостач") дій щодо визнання боргу шляхом підписання між ДП "Укрзалізничпостач" і товариством з обмеженою відповідальністю "Керченський стрілочний завод" актів звірки розрахунків щодо заборгованості в загальній сумі 10848369 грн., а також узгодження з товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Україна" графіку погашення заборгованості в сумі 38123692 грн., так і про поважність причин пропуску позивачем строку позовної давності по вимогам на суму 11203336,30 грн., які виникли з договору поставки №ЦХП-04-01813-01 від 12.06.2013, з огляду на незаконну ліквідацію позивача згідно ухвали Господарського суду Запорізької області від 04.08.2015 у справі №908/4851/14 про банкрутство ТОВ "Інтертопресурс", скасованої постановою Донецького апеляційного господарського суду від 27.07.2016, та подальше відновлення позивачем статусу юридичної особи тільки з 25.11.2016 шляхом внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису про скасування реєстраційної дії щодо припинення ТОВ "Інтертопресурс".

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

Відповідно до статті 193 ГК суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з частиною 1 статті 1077 ЦК за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до статті 1082 ЦК боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним.

Статтею 1080 ЦК передбачено, що договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження. У цьому разі клієнт не звільняється від зобов'язань або відповідальності перед боржником у зв'язку із порушенням клієнтом умови про заборону або обмеження відступлення права грошової вимоги.

Таким чином, закріплена у договорах поставки умова про можливість передачі (відступлення) сторонами прав та обов'язків третім особам лише за взаємною письмовою згодою сторін, не зумовлює недійсності договорів факторингу, предметом яких є права вимоги за цими договорами.

Крім того, передання грошової вимоги на умовах факторингу не потребує згоди боржника, а недійсність заборони відступлення права грошової вимоги щодо договорів факторингу прямо закріплена положеннями статті 1080 ЦК України, що регулює дані правовідносини та підлягає застосуванню, в зв'язку з чим, судами правомірно відхилено доводи відповідачів щодо необхідності згоди боржника (ДП "Укрзалізничпостач") на відступлення права вимоги, які ґрунтуються на ототожненні договору уступки права вимоги та договору факторингу.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України в редакції, чинній з 15.12.2017 (далі - ГПК (в редакції, чинній з 15.12.2017)) достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Судами попередніх інстанцій на підставі правової оцінки наявних у справі договорів поставки, видаткових накладних, рахунків-фактур, актів приймання-передачі товару в їх сукупності достеменно встановлено та відповідачами не спростовано факт дійсності відступлених позивачу прав вимоги до ДП "Укрзалізничпостач" в загальному розмірі 104885717,14 грн. за договорами поставки 05.03.2013 №ЦХП-05-00813-01, від 27.02.2013 №ЦХП-05-00313-01, від 28.05.2013 №ЦХП-03-04413-01, від 12.06.2013 №ЦХП-04-01813-01, від 01.04.2013 №ЦХП-04-00813-01, від 27.06.2013 №ЦХП-01-04413-01 та від 23.05.2013 №ЦХП-14-01713-01, за якими настав строк виконання зобов'язань по оплаті вартості продукції.

Разом з тим, судами враховано, що в матеріалах справи відсутні докази заборгованості ДП "Укрзалізничпостач" в загальному розмірі 11033895,08 грн. за договорами поставки від 07.02.2013 №ЦХП-01-00613-01, від 22.02.2013 №ЦХП-01-01313-01, від 25.02.2013 №ЦХП-01-01613-01, від 12.08.2013 №ЦХП-01-04813-01, від 09.09.2013 №ЦХП-01-06313-01, від 22.08.2013 №ЦХП-01-05513-01, від 31.01.2013 №ЦХП-01-00413-01, від 11.03.2013 №ЦХП-01-02113-01, від 04.03.2013 №ЦХП-01-06213-01, від 25.02.2013 №ЦХП-01-01413-01, від 02.09.2013 №ЦХП-01-05813-01, від 28.05.2013 №ЦХП-03-04013-01, від 18.06.2013 №ЦХП-02-04613-01, від 28.05.2013 №ЦХП-02-03513-01, від 11.06.2013 №ЦХП-02-04213-01 та від 27.06.2013 № ЦХП-01-04413-01, що унеможливлює встановлення дійсності переданих за договорами факторингу прав вимоги за цими договорами поставки.

Позивачем також заявлено вимоги про стягнення 119358431,49 грн. інфляційних втрат та 10452616,37 грн. 3 % річних, нарахованих на суми боргу за кожним із договорів поставки.

Згідно зі статтею 612 ЦК боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку статті 625 ЦК є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Здійснивши перевірку наданих позивачем розрахунків 3% річних та інфляційних втрат з урахуванням визначених позивачем строків та сум, апеляційний суд дійшов вірного висновку про те, що стягненню підлягають 9 319 582,43 грн. 3 % річних та 106077949,09 грн. інфляційних втрат, з яких: 104210,97 грн. 3% річних та 1197327,53 грн. інфляційних втрат, нарахованих за період з 26.02.2014 по 26.02.2017 на суму боргу в розмірі 1154736 грн. за договором поставки від 05.03.2013 №ЦХП-05-00813-01; 101034,60 грн. 3 % річних та 1152851,56 грн. інфляційних втрат, нарахованих за період з 07.02.2014 по 07.02.2017 на суму боргу в розмірі 1120560 грн. за договором поставки від 27.02.2013 №ЦХП-05-00313-01; 456214,56 грн. 3 % річних та 5205619,25 грн. інфляційних втрат, нарахованих за період з 07.02.2014 по 07.02.2017 на суму боргу в розмірі 5059809 грн. за договором поставки від 28.05.2013 №ЦХП-03-04413-01; 411022,74 грн. 3 % річних та 4662143,38 грн. інфляційних втрат, нарахованих за період з 01.04.2014 по 07.02.2017 на суму боргу в розмірі 4790016 грн. за договором поставки від 27.06.2013 №ЦХП-01-04413-01; 305904,86 грн. 3 % річних та 3496607,54 грн. інфляційних втрат, нарахованих за період з 01.04.2014 по 30.01.2017 на суму боргу в розмірі 3592512 грн. за договором поставки від 05.03.2013 №ЦХП-05-00813-01; 671968,01 грн. 3 % річних та 7274659,95 грн. інфляційних втрат, нарахованих за період з 21.04.2014 по 06.02.2017 на суму боргу в розмірі 7991799,43 грн. за договором поставки від 23.05.2013 №ЦХП-14-01713-01; 558489,12 грн. 3 % річних та 6511350,06 грн. інфляційних втрат, нарахованих за період з 07.03.2014 по 30.01.2017 на суму боргу в розмірі 6404289,30 грн. за договором поставки від 23.05.2013 №ЦХП-14-01713-01; 536359,00 грн. 3 % річних та 6124872,94 грн. інфляційних втрат, нарахованих за період з 07.04.2014 по 06.02.2017 на суму боргу в розмірі 6292865,10 грн. за договором поставки від 23.05.2013 №ЦХП-14-01713-01; 2736979,38 грн. 3 % річних та 31230201,38 грн. інфляційних втрат, нарахованих за період з 06.02.2014 по 06.02.2017 на суму боргу в розмірі 30355438,31 грн. за договором поставки від 12.06.2013 №ЦХП-04-01813-01; 3437399,19 грн. 3 % річних та 39222315,50 грн. інфляційних втрат, нарахованих за період з 06.02.2014 по 06.02.2017 на суму боргу в розмірі 38123692 грн. за договором поставки від 01.04.2013 №ЦХП-04-00813-01.

Враховуючи наведені приписи чинного цивільного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення заборгованості за договорами поставки від 05.03.2013 № ЦХП-05-00813-01, від 27.02.2013 №ЦХП-05-00313-01, від 28.05.2013 № ЦХП-03-04413-01, від 12.06.2013 №ЦХП-04-01813-01, від 01.04.2013 № ЦХП-04-00813-01, від 27.06.2013 №ЦХП-01-04413-01, від 23.05.2013 № ЦХП-14-01713-01 на загальну суму 104885717,14 грн., право вимоги на яку відступлено позивачу за договорами факторингу від 19.06.2013 № 18-Ф-2013, від 30.01.2014 №21-Ф-2013, від 30.01.2014 № 65-Ф-2014, від 29.01.2014 № 50-Ф-2013, від 29.01.2014 № 64-Ф-2014, від 30.05.2013 № 14-Ф-13 та від 27.08.2013 №30-Ф-13.

У відповідності до частин 3, 4, 5 статті 267 ЦК позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Згідно з частинами 1 та 3 статті 264 ЦК перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Відхиляючи заяви відповідачів про застосування позовної давності, місцевий господарський суд правомірно виходив з того, що відбулося переривання позовної давності по вимогам, які виникли з договорів поставки №ЦХП-05-00313-01 від 27.02.2013, №ЦХП-03-04413-01 від 28.05.2013 та №ЦХП-04-00813-01 від 01.04.2013, з підстав вчинення боржником (ДП "Укрзалізничпостач") дій щодо визнання боргу шляхом підписання між ДП "Укрзалізничпостач" і товариством з обмеженою відповідальністю "Керченський стрілочний завод" актів звірки розрахунків щодо заборгованості в загальній сумі 10848369 грн., а також шляхом узгодження з товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Україна" графіку погашення заборгованості в сумі 38123692 грн. Також судом встановлено поважність причин пропуску позивачем строку позовної давності по вимогам на суму 11203336,30 грн., які виникли з договору поставки №ЦХП-04-01813-01 від 12.06.2013, з огляду на незаконну ліквідацію позивача згідно ухвали Господарського суду Запорізької області від 04.08.2015 у справі №908/4851/14 про банкрутство ТОВ "Інтертопресурс", скасованої постановою Донецького апеляційного господарського суду від 27.07.2016, та подальше відновлення позивачем статусу юридичної особи тільки з 25.11.2016 шляхом внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису про скасування реєстраційної дії щодо припинення ТОВ "Інтертопресурс".

Касаційна інстанція також погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про часткове задоволення позову за рахунок ПАТ "Українська залізниця", як правонаступника ДП "Укрзалізничпостач", з огляду на наступне.

Відповідно до частин 6, 7 статті 2 Закону України "Про особливості утворення Публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" ПАТ "Українська залізниця" є правонаступником усіх прав і обов'язків Державної адміністрації залізничного транспорту України та підприємств залізничного транспорту. Оприлюднення затвердженого Кабінетом Міністрів України переліку підприємств залізничного транспорту, на базі яких утворюється Товариство, є офіційним повідомленням для кредиторів про припинення таких суб'єктів господарювання.

На виконання цього Закону та відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 № 200 утворено ПАТ "Українська залізниця" на базі Державної адміністрації залізничного транспорту, підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, які реорганізовуються шляхом злиття, згідно з додатком 1.

У наведеному в цьому додатку переліку підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, на базі яких утворюється ПАТ "Українська залізниця", значиться й ДП "Укрзалізничпостач".

Згідно зі Статутом ПАТ "Українська залізниця" (в редакції від 18.01.2017), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 № 735, ПАТ "Українська залізниця" є правонаступником усіх прав і обов'язків Укрзалізниці та підприємств залізничного транспорту (пункти 1, 2 Статуту). Товариство є юридичною особою з дня державної реєстрації (пункт 12 Статуту).

Згідно з частинами 1, 2 статті 104 ЦК юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Відповідно до частини 2 статті 107 ЦК після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), який має містити положення про правонаступництво щодо майна, прав та обов'язків юридичної особи, що припиняється шляхом поділу, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов'язання, які оспорюються сторонами.

Таким чином, згідно чинного цивільного законодавства при реорганізації (злитті) юридичних осіб, перехід прав і обов'язків до новоутвореної юридичної особи, відбувається на підставі передавального акта, в якому про це має бути чітко зазначено.

Як встановлено матеріалами справи, відповідно до зведеного передавального акта від 06.08.2015, затвердженого Міністром інфраструктури України, голова та члени комісії з утворення ПАТ "Українська залізниця", створеної згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 №200, склали цей акт та підтвердили вартість і склад активів та зобов'язань.

До переліку юридичних осіб, правонаступництво щодо всього майна, усіх прав та обов'язків яких після реорганізації шляхом злиття переходить до ПАТ "Українська залізниця", внесено ДП "Укрзалізничпостач", підпис голови комісії з реорганізації якого міститься в даному акті.

Таким чином, у зведеному передавальному акті визначено склад активів та зобов'язань, які переходять до ПАТ "Українська залізниця", зокрема, й від ДП матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач", майно якого також було одним із джерел формування статутного капіталу ПАТ "Українська залізниця".

Згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ДП "Укрзалізничпостач" перебуває в стані припинення, запис про припинення в реєстрі відсутній.

В згаданому реєстрі містяться дані про юридичних осіб, правонаступником яких є ПАТ "Українська залізниця", серед яких зазначено ДП "Укрзалізничпостач".

Водночас, дані про юридичних осіб, настання правонаступництва яких пов'язано з певними обставинами (згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 12.11.2014 №604 після внесення майна до статутного капіталу правонаступника) наведено в інформації про здійснення зв'язку з юридичною особою ПАТ "Українська залізниця", однак, серед цих юридичних осіб ДП "Укрзалізничпостач" не зазначено.

Таким чином, ПАТ "Українська залізниця" є правонаступником усіх прав і обов'язків Укрзалізниці та підприємств залізничного транспорту, зокрема, ДП "Укрзалізничпостач", як наслідок, до ПАТ "Українська залізниця" перейшли всі права та обов'язки ДП "Укрзалізничпостач" з договорами поставки, укладеними з третіми особами.

Мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного в касаційній скарзі та відзивах на касаційну скаргу

Касаційна інстанція відхиляє твердження скаржника про прийняття оскаржуваного рішення за відсутності переважної частини оригіналів договорів поставки та інших первинних документів внаслідок їх втрати через залиття приміщення, де вони зберігались, оскільки, по-перше, в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження настання зазначених обставин, а сама по собі відсутність у ДП "Укрзалізничпостач" договорів поставки та видаткових накладних не звільняє його від обов'язку оплати отриманого товару та не спростовує факту заборгованості за договорами поставки. По-друге, цей аргумент було відхилено апеляційним судом з тих мотивів, що належним чином завірені копії договорів поставки та актів приймання-передачі товару наявні в матеріалах справи, а їх оригінали оглянуто в судовому засіданні місцевим судом, про що зазначено в оскаржуваному рішенні.

Колегія суддів не приймає до уваги передчасні посилання скаржника на укладення між ТОВ "Інтертопресурс" та ТОВ "ТК "Енерготранс" договору відступлення права вимоги №2402-2014 від 24.02.2014 без згоди боржника ДП "Укрзалізничпостач", що є порушенням вимог чинного законодавства, відтак, та внаслідок чого у боржника не було правових підстав у період з 24.02.2014 по 16.11.2016 для сплати коштів за договорами поставки, оскільки зважаючи на закріплену статтею 204 ЦК презумпцію правомірності правочину, спір щодо недійсності договору відступлення права вимоги №2402-2014 від 24.02.2014 може бути лише предметом іншого позовного провадження, так як згідно з частиною 2 статті 237 та частиною 3 статті 300 ГПК (в редакції, чинній з 15.12.2017) при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, а в суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів також вважає безпідставними доводи ПАТ "Українська залізниця" про сплив без поважних причин строку позовної давності за вимогами, які виникли з договорів поставки №ЦХП-05-00313-01 від 27.02.2013, №ЦХП-04-00813-01 від 01.04.2013, №ЦХП-03-04413-01 від 28.05.2013 та №ЦХП-04-01813-01 від 12.06.2013 та необґрунтоване поновлення судом першої інстанції строку позовної давності з огляду на обставини ініціювання самим позивачем процедури свого банкрутства згідно ухвали Господарського суду Запорізької області від 08.12.2014 у справі №908/4851/14 та вжиття в ході досудової процедури заходів з виявлення активів ТОВ "Інтертопресурс" та проведення інвентаризації майна боржника, самостійного складання проміжного ліквідаційного балансу станом на 27.06.2014 та реєстру кредиторських вимог, що вказує на обізнаність ТОВ "Інтертопресурс" ще до початку процедури своєї ліквідації про існування значної суми боргу ДП "Укрзалізничпостач", оскільки, по-перше, поважність причин пропуску позовної давності обумовлена тим, що 08.12.2014 позивача було визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру з призначенням ліквідатора банкрута, а в період з 04.08.2015 до 25.11.2016 ТОВ "Інтертопресурс" взагалі було виключене з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань у зв'язку з ліквідацією, тобто не мало статусу юридичної особи, що виключало можливість цього товариства виступати позивачем у суді та подати цей позов (стаття 80 ЦК). По-друге, зазначені доводи скаржника зводяться переоцінки встановлених судами фактичних обставин, що виходить за межі перегляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 300 ГПК (в редакції, чинній з 15.12.2017).

З урахуванням достеменно встановлених судами обставин правонаступництва ПАТ "Українська залізниця" стосовно всіх прав та обов'язків ДП "Укрзалізничпостач", касаційна інстанція вважає безпідставним твердження скаржника про те, що ПАТ "Українська залізниця" нібито є неналежним відповідачем у справі, оскільки таке правонаступництво оформлено зведеним передавальним актом від 06.08.2015, затвердженим Міністром інфраструктури України, як того вимагає частина 2 статті 107 ЦК.

Колегія суддів також погоджується з відхиленням апеляційним судом необґрунтованих клопотань ПАТ "Українська залізниця" про призначення судової економічної експертизи та судової почеркознавчої експертизи, оскільки встановлення дійсного розміру заборгованості за договорами поставки та його документальне підтвердження не потребують спеціальних знань та можуть бути встановлені судом самостійно шляхом дослідження наявних в матеріалах справи копій первинних документів. Самі лише припущення (сумніви) ПАТ "Українська залізниця", яке не було стороною договорів поставки, з приводу достовірності підписів уповноважених осіб ДП "Укрзалізничпостач" не свідчать про їх вчинення іншими особами та не спростовують факту укладення цих договорів.

Водночас, не заслуговує на увагу аргумент скаржника щодо неправомірного нарахування ТОВ "Інтертопресурс" інфляційних втрат та 3% річних за період з 24.02.2014 по 29.09.2016 з огляду на передачу позивачем права вимоги в сумі 115919612,22 грн. в цей період на користь ТОВ "ТК "Енерготранс" на підставі договору відступлення права вимоги №2402-2014 від 24.02.2014, оскільки, як вірно зазначено апеляційним судом, за умовами пунктів 1.4 та 2 цього договору права вимоги переходять до ТОВ "ТК "Енерготранс" з моменту оплати вартості цих прав, а подальше його розірвання сторонами за договором від 29.09.2016 сталося у зв'язку з невиконанням ТОВ "ТК "Енерготранс" зобов'язань з оплати вартості прав вимоги в сумі 115919612,26 грн.

Колегія суддів погоджується з викладеними у відзиві на касаційну скаргу доводами ТОВ "Інтертопресурс", обґрунтованість та відповідність яких чинному законодавству і фактичним обставинам справи підтверджується вищенаведеними висновками судів попередніх інстанцій.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд

Надаючи правову кваліфікацію доказам, які надані сторонами з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, місцевий та апеляційний господарські суди дійшли правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог 104885717,14 грн. основного боргу, 106077949,09 грн. інфляційних втрат та 3% річних у розмірі 9319582,43 грн. з огляду на набуття ТОВ "Інтертопресурс" (фактором) за умовами договорів факторингу від 19.06.2013 № 18-Ф-2013, від 30.01.2014 № 21-Ф-2013, від 30.01.2014 № 65-Ф-2014, від 29.01.2014 № 50-Ф-2013, від 29.01.2014 № 64-Ф-2014, від 30.05.2013 № 14-Ф-13 та від 27.08.2013 №30-Ф-13 прав вимоги до ДП "Укрзалізничпостач" за договорами поставки 05.03.2013 №ЦХП-05-00813-01, від 27.02.2013 №ЦХП-05-00313-01, від 28.05.2013 №ЦХП-03-04413-01, від 12.06.2013 №ЦХП-04-01813-01, від 01.04.2013 №ЦХП-04-00813-01, від 27.06.2013 №ЦХП-01-04413-01 та від 23.05.2013 №ЦХП-14-01713-01, за якими настав строк виконання зобов'язань по оплаті вартості продукції.

Відтак, оскаржувані рішення та постанова ухвалені з правильним застосуванням норм матеріального права (статей 104, 107, 264, 267, 526, 612, 625, 692, 712, 1077, 1080, 1082, 1083 ЦК, статті 2 Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування") та норм процесуального права (статей 33, 34, 43, 101 ГПК (в редакції, чинній до 15.12.2017)).

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для часткового задоволення позову.

Відповідно до частин 1, 2 статті 300 ГПК (в редакції, чинній з 15.12.2017) переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи зазначені межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що доводи, викладені ПАТ "Українська залізниця" у касаційній скарзі не знайшли свого підтвердження під час касаційного провадження, не спростовують висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо наявності правових підстав для часткового задоволення позовних вимог та фактично зводяться до переоцінки доказів і встановлених судом обставин, що в силу положень статті 300 ГПК (в редакції, чинній з 15.12.2017) не відноситься до повноважень касаційної інстанції, у зв'язку з чим, підстави для задоволення касаційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваних рішення і постанови відсутні.

Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК (в редакції, чинній з 15.12.2017) покладається на скаржника.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314-317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду м. Києва від 27.07.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.10.2017 у справі №910/24431/16 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Ю.Я. Чумак

Судді: Т.Б. Дроботова

К.М. Пільков