Верховний

Суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2018 року

м. Київ

справа № 922/3804/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Дроботової Т.Б. - головуючого, Пількова К.М., Чумака Ю.Я.,

здійснивши розгляд у письмовому провадженні касаційної скарги Заступника прокурора Харківської області

на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 25.05.2017 (Тихий П.В. - головуючий, судді Гетьман Р.А., Сіверін В.І.) у справі

за позовом Керівника Первомайської місцевої прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Сахновщинської селищної ради

до Товариства з додатковою відповідальністю "Сахновщинське ремонтно-транспортне підприємство",

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Державної інспекції сільського господарства в Харківській області та Головного управління Держгеокадастру у Харківській області,

про стягнення 132 402,84 грн,

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2016 року Керівник Первомайської місцевої прокуратури Харківської області (далі - прокурор) звернувся до Господарського суду Харківської області в інтересах держави в особі Сахновщинської селищної ради з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю "Сахновщинське ремонтно-транспортне підприємство" (далі - ТДВ "Сахновщинське РТП") про стягнення 132 402,84 грн шкоди, заподіяної самовільним зайняттям земельної ділянки, посилаючись на приписи статей 122, 125, 126, 188 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) та встановлені Державною інспекцією сільського господарства під час перевірки обставини стосовно використання відповідачем земельної ділянки в порушення вимог земельного законодавства за відсутності виготовленого та затвердженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, рішення органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у користування та оформленого договору щодо земельної ділянки, що зафіксовано у відповідному акті уніфікованої форми перевірки дотримання вимог земельного законодавства, та здійснено розрахунок шкоди.

Заперечуючи проти позову, ТДВ "Сахновщинське РТП" зазначило, що прокурором до матеріалів справи не було надано доказів здійснення відповідачем і позивачем дій, що передують укладенню договору, а спору між відповідачем та Сахновщинською селищною радою про укладення договору оренди земельної ділянки немає. При цьому відповідач сплачує податок на землю у державний бюджет і немає заборгованості зі сплати земельного податку.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 11.01.2017 (суддя Калантай М.В.) позов задоволено, стягнуто з ТДВ "Сахновщинське РТП" на користь Сахновщинської селищної ради Харківської області 132 402, 84 грн шкоди та судовий збір.

Зокрема, суд першої інстанції дійшов висновку, що сукупність наявних у справі доказів (протокол про адміністративне правопорушення від 10.06.2014 № 002673, припис від 10.06.2014 № 642, постанова про закриття справи від 10.06.2014 № 000714, акт перевірки від 10.06.2014 № 492/902) підтверджує факт самовільного зайняття відповідачем земельної ділянки із земель транспорту загальною площею 5,8658 га за адресою: вул. Пархоменка, 26, смт Сахновщина, Сахновщинський р-н, Харківська обл., право власності або користування (оренду) на яку ТДВ "Сахновщинське РТП" на момент перевірки не було оформлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 25.05.2017 (Тихий П.В. - головуючий, Гетьман Р.А., Сіверін В.І.) рішення Господарського суду Харківської області від 11.01.2017 скасовано, прийнято нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову повністю.

Суд апеляційної інстанції з'ясував, що за ТДВ "Сахновщинське РТП" закріплено земельну ділянку державної форми власності за адресою: вул. Пархоменко, 26, смт Сахновщина, Сахновщинський р-н, Харківська область, із земель транспорту загальною площею 5,8658 га для обслуговування нежитлових будівель та споруд і зазначив, що у разі встановлення факту правомірного набуття особою права на нерухоме майно за наявності у попереднього власника належно оформленого права на земельну ділянку, на якій воно розміщене, необхідно враховувати, що така особа набула права на відповідну земельну ділянку. Із виникненням права власності на будівлю чи споруду у юридичної особи виникає право одержати земельну ділянку в користування, а розглянути таке питання та прийняти відповідне рішення у строки, встановлені законом, зобов'язаний відповідний повноважний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. Отже, відсутність у такої особи переоформлених на її ім'я правовстановлюючих документів на земельну ділянку не може кваліфікуватися як самовільне зайняття земельної ділянки.

Не погоджуючись із судом апеляційної інстанції, Заступник прокурора Харківської області у касаційній скарзі просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 25.05.2017 та залишити в силі рішення Господарського суду Харківської області від 11.01.2017. На думку скаржника, суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог дійшов висновку про недоведеність факту самовільного зайняття земельної ділянки відповідачем у порушення приписів статей 125, 126, 211 ЗК України, а також не взяв до уваги, що розрахунок шкоди, здійснений Державною інспекцією сільського господарства в Харківській області на підставі Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 № 963 (далі - Методика).

Прокурор вважає безпідставними твердження суду апеляційної інстанції про відсутність посилань на період часу, упродовж якого спірна земельна ділянка використовується без належних правових підстав, оскільки зазначена Методика не пов'язує розрахунок шкоди із періодом часу, протягом якого спірна земельна ділянка використовується без належних правових підстав, і ця обставина не може вплинути на правомірність та обґрунтованість проведення перевірки і нарахування розміру спричиненої шкоди.

Необґрунтованим, на думку скаржника, є також і залишення судом апеляційної інстанції поза увагою обставин, встановлених у справі № 820/15286/14 щодо використання відповідачем земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) та за відсутності правовстановлюючих документів.

У відзиві ТДВ "Сахновщинське РТП" просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 25.05.2017 - без змін, зазначаючи про безпідставність посилань прокурора у касаційній скарзі на Методику.

Переглянувши у порядку письмового провадження оскаржену у справі постанову суду апеляційної інстанції, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та аргументи, викладені у відзиві на касаційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, зважаючи на встановлені обставини та сукупність наявних у справі доказів (протокол про адміністративне правопорушення від 10.06.2014 № 002673, припис від 10.06.2014 № 642, постанови про закриття справи від 10.06.2014 № 000714, акт перевірки від 10.06.2014 № 492/902), суд першої інстанції дійшов висновку про підтвердження факту самовільного зайняття відповідачем земельної ділянки із земель транспорту загальною площею 5,8658 га за адресою: вул. Пархоменка, 26, смт Сахновщина, Сахновщинський р-н, Харківська область, право власності або користування (оренду) на яку ТДВ "Сахновщинське РТП" на момент перевірки не було оформлено.

Водночас суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив із того, що за ТДВ "Сахновщинське РТП" закріплено земельну ділянку державної форми власності за адресою: вул. Пархоменко, 26, смт. Сахновщина, Сахновщинський р-н, Харківська область, із земель транспорту загальною площею 5,8658 га для обслуговування нежитлових будівель та споруд і з огляду на приписи статті 182, частини другої статті 331, статті 657 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) покупець нерухомого майна вправі вимагати оформлення відповідних прав на земельну ділянку, зайняту нерухомістю, з моменту державної реєстрації переходу права власності на нерухоме майно. З виникненням прав власності на будівлю чи споруду у юридичної особи виникає право одержати земельну ділянку в користування, а розглянути таке питання та прийняти відповідне рішення в строки, встановлені законом, зобов'язаний відповідний повноважний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. Отже, відсутність у такої особи переоформлених на її ім'я правовстановлюючих документів на земельну ділянку не може кваліфікуватися як самовільне зайняття земельної ділянки.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про помилковість посилань суду першої інстанції на самовільне зайняття відповідачем цієї земельної ділянки.

Відповідно до статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Суб'єктами права на землі комунальної власності згідно зі статтею 80 ЗК України, є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, незалежно від того, зареєстрована земельна ділянка за територіальною громадою, чи ні.

Статтями 125, 126 ЗК України передбачено, що право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

За змістом статті 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" самовільним зайняттям земельної ділянки є будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Відповідно до частини 2 статті 120 ЗК України якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на який вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Таким чином, право на земельну ділянку в набувача будинку, будівлі або споруди виникає з моменту набуття права на будинок, будівлю або споруду незалежно від будь-яких подальших дій набувача щодо оформлення права на земельну ділянку. Таке оформлення може мати місце у подальшому, в тому числі шляхом підписання відповідного договору (оренди, емфітевзису, суперфіцію).

Суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, установив факт наявності на спірній земельній ділянці об'єктів нерухомості, належних відповідачеві на праві власності, що підтверджується Свідоцтвом про право власності від 12.09.1997 № 88 (том 2 а.с. 80 - 81).

Крім того, як установлено судом апеляційної інстанції під час розгляду справи, згідно з постановою Харківського окружного адміністративного суду від 21.10.2014, залишеною без змін Харківським апеляційним адміністративним судом та Вищим адміністративним судом України, встановлено, що рішенням виконавчого комітету Сахновщинської селищної ради народних депутатів Сахновщинського району Харківської області від 22.03.1996 № 32 було вирішено, зокрема, закріпити за Сахновщинським ОРТП, правонаступником якого є позивач, земельну ділянку в розмірі 61650,0 кв. м у смт Сахновщина по вул. Пархоменка, 26, і визнати за ним право власності на всі приміщення, які розташовані на цій земельній ділянці, а також доручено директору Сахновщинського ОРТП укласти договір з виконкомом селищної ради на права користування закріпленою земельною ділянкою (а.с. 37). Рішенням Сахновщинської селищної ради від 25.07.2012 № 620-VI вирішено, зокрема, надати дозвіл ПАТ "Сахновщинське РТП" на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для обслуговування будівель та споруд за рахунок земель промисловості, яка розташована в сел. Сахновщина Харківської області по вул. Пархоменка, 26, розмір якої згідно земельно-облікових даних становить 5,8658 га (а.с. 33).

За змістом статті 211 ЗК України громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за самовільне зайняття земельних ділянок.

Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно зі статтею 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

ЗК України та інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин є спеціальними щодо правовідносин із відшкодування збитків землевласникам та землекористувачам, у тому числі у вигляді неодержаних ними доходів.

Згідно з частиною другою статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Пунктом "д" частини 1 статті 156 ЗК України передбачено, що власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

За змістом статті 157 ЗК України відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Тобто, виходячи із вказаних норм, користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів позбавляє орендодавця права одержати дохід у вигляді орендної плати за землю, який він міг би отримувати, якби його право не було порушено.

Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 № 284 затверджено Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, за змістом пункту 1 якого власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні вилученням (викупом) та тимчасовим зайняттям земельних ділянок, встановленням обмежень щодо їх використання, погіршенням якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельних ділянок або приведенням їх у непридатний для використання стан та неодержанням доходів у зв'язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок (далі - Порядок).

Відповідно до пункту 3 цього Порядку відшкодуванню підлягають збитки власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані. Неодержаний доход - це доход, який міг би одержати власник землі, землекористувач, у тому числі орендар, із земельної ділянки і який він не одержав внаслідок її вилучення (викупу) або тимчасового зайняття, обмеження прав, погіршення якості землі або приведення її у непридатність для використання за цільовим призначенням у результаті негативного впливу, спричиненого діяльністю підприємств, установ, організацій та громадян.

Розміри збитків, у тому числі неодержані доходи згідно пунктом 2 Порядку, визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад.

Отже, зважаючи на викладене, у випадку неукладення договору оренди, суперфіцію або інших правочинів як правових підстав для користування земельною ділянкою з вини користувача настають правові наслідки, передбачені статтею 157 ЗК України та Порядком.

Водночас Методика на підставі якої Державною інспекцією сільського господарства в Харківській області здійснено розрахунок шкоди, заявленої прокурором до стягнення з ТДВ "Сахновщинське РТП", спрямована на визначення розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам, юридичним та фізичним особам, на всіх категоріях земель внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу.

Ураховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог із підстав помилковості застосування до спірних правовідносин зазначеної Методики, оскільки з огляду на встановлені судами обставини, у випадку неукладення договору оренди, суперфіцію або інших правочинів як правових підстав для користування земельною ділянкою з вини користувача настають правові наслідки, передбачені статтею 157 ЗК України та Порядком, у зв'язку з чим доводи касаційної скарги колегією суддів відхиляються.

За змістом частини 1 статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведені приписи законодавства та обставини встановлені господарським судом апеляційної інстанції, колегія суддів зазначає, що оскаржувану постанову Харківського апеляційного господарського суду у цій справі ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права і підстав для її скасування немає.

Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 ГПК).

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 1 частини 1 статті 308, статтями 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 25.05.2017 у справі № 922/3804/16 залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Т.Б. Дроботова

Судді К.М. Пільков

Ю.Я. Чумак