Історія справи

Ухвала КГС ВП від 05.02.2018 року у справі №914/3231/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2018 року

м. Київ

Справа № 914/3231/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Ткаченко Н.Г. (головуючого), Львова Б.Ю., Погребняка В.Я.

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Заступника військового прокурора Західного регіону України

на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 25.04.2018

за позовом Першого заступника військового прокурора Західного регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України

до Державного підприємства "Львівський бронетанковий завод"

про стягнення коштів,-

ВСТАНОВИВ:

Перший заступник військового прокурора Західного регіону України звернувся до Господарського суду в інтересах держави в особі Міністерства оборони України з позовом до ДП "Львівський бронетанковий завод" про стягнення 9 822 657, 48 грн.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 07.08.2017 у справі № 914/3231/16 позов задоволено. Стягнуто з ДП "Львівський бронетанковий завод" на користь Міністерства оборони України попередню оплату в розмірі 6 454 596,96 грн. та штрафні санкції в розмірі 3 392 822,28 грн.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив рішення Господарського суду м. Києва від 07.08.2017 у справі № 914/3231/16 скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.04.2018 (колегія суддів: Тищенко А.І. - головуючий, Зеленін В.О., Гаврилюк О.М.) призначено у справі № 914/3231/16 судово-економічну експертизу, проведення якої доручено Харківському науково-дослідному інституту судових експертиз ім. М.С. Бокаріуса Міністерства юстиції України. Залучено до проведення судової експертизи фахівців ДП "Харківське конструкторське бюро з машинобудування ім. О.О. Морозова". Зупинено апеляційне провадження у справі №914/3231/16 до закінчення проведення судової економічної експертизи та повернення матеріалів справи до Київського апеляційного господарського суду.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду апеляційної інстанції, заступник військового прокурора Західного регіону України звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою та додатковими поясненнями до неї і просить скасувати ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 25.04.2018 у справі №914/3231/16, а справу передати на розгляд до Київського апеляційного господарського суду.

Підставами для скасування оскаржуваної ухвали заявник касаційної скарги зазначає порушення та неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, заступник військового прокурора Західного регіону України у касаційній скарзі наголошує на відсутності підстав для призначення експертизи у даній справі у зв'язку з наявністю в матеріалах справи достатніх даних для прийняття рішення. При цьому, позивач зазначає, що перед судовими експертами поставлено правові питання, вирішення яких чинним законодавством віднесено до компетенції суду, зокрема, про правову оцінку дій сторін, а також питань, вирішення яких не спрямовано на встановлення даних, що входять до предмета доказування у справі.

Крім того, за твердженням заявника касаційної скарги, апеляційним судом при прийнятті рішення про призначення експертизи не з'ясовано думку сторін щодо переліку питань, які необхідно поставити на вирішення експерту, та установи, яка проводитиме експертизу, у зв'язку з чим, змагальності сторін у судовому процесі не забезпечено.

При цьому, заступник військового прокурора Західного регіону України посилається на те, що судом апеляційної інстанції було порушено норми процесуального права, а саме щодо призначення судової експертизи з питань, які не можуть ставитися судом на вирішення судової експертизи у розумінні наведених приписів ст. 99 ГПК України та ст. 1 Закону України "Про судову експертизу".

Крім того, скаржник зауважує, що суд апеляційної інстанції вже втретє призначив судово-економічну експертизу, при цьому залучаючи фахівців ДП "Харківське конструкторське бюро з машинобудування ім. О.О. Морозова", які не наділені правом проводити експертизи.

Разом з тим, заступник військового прокурора Західного регіону України у касаційній скарзі наголошує, що недотримання порядку призначення та проведення судової експертизи має наслідком затягування судового процесу і призводить до порушення вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.06.2018 для розгляду справи № 914/3231/16 за касаційною скаргою заступника військового прокурора Західного регіону України визначено суддю-доповідача: Ткаченко Н.Г. та склад колегії суддів: Ткаченко Н.Г. - головуючий, Погребняк В.Я., Львов Б.Ю.

Згідно з ч. 5 ст. 301 ГПК України перегляд ухвал суду першої та апеляційної інстанції (крім ухвал, якими закінчено розгляд справи) здійснюється судом касаційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 914/3231/16 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою заступника військового прокурора Західного регіону України та справу призначено до розгляду у письмовому провадженні.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2018 у справі № 914/3231/16 провадження за касаційною скаргою заступника військового прокурора Західного регіону України на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 25.04.2018 у справі №914/3231/16 зупинено до розгляду об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи у подібних правовідносинах № 910/9971/17.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.11.2018 у справі № 914/3231/16 поновлено касаційне провадження за касаційною скаргою заступника військового прокурора Західного регіону України на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 25.04.2018 у справі №914/3231/16 у письмовому провадженні.

У відзивах на касаційну скаргу ДП "Львівський бронетанковий завод" проти поданої касаційної скарги заступника військового прокурора Західного регіону України заперечує та просить оскаржувану ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 25.04.2018 залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Відповідач посилається на те, що судом апеляційної інстанції було обґрунтовано призначено судово-економічну експертизу, оскільки отримання в подальшому відповідного висновку експерта надасть апеляційному суду додаткові правові підстави для прийняття законного рішення, базуючись на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні доказів.

Крім того, ДП "Львівський бронетанковий завод" наголошує на тому, що ухвала суду апеляційної інстанції в частині призначення судово-економічної експертизи відповідно до ч.1 ст. 304, п. 3 ч. 1 ст. 287 ГПК України не підлягає перегляду судом касаційної інстанції.

За твердженням відповідача, за змістом ст. ст. 99, 228 ГПК України призначення експертизи не має безумовним процесуальним наслідком зупинення провадження у справі, тобто ці дві процесуальні дії хоча і пов'язані між собою, проте не є нерозривними, а існують окремо одна від одної.

Перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, додаткових пояснень до неї та доводи відзивів на касаційну скаргу, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Частиною 1 ст. 99 ГПК України передбачено призначення господарським судом експертизи за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи за сукупності таких умов: для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Статтею 1 Закону України "Про судову експертизу" передбачено, що судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду.

Апеляційний господарський суд, ухвалюючи судове рішення про призначення судово-економічної експертизи у даній справі, виходив з того, що наявні у справі докази є взаємно суперечливими та має місце дійсна необхідність у проведенні експертизи.

Відповідно до ч. 1 ст. 304 ГПК України ухвали судів першої та апеляційної інстанцій можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктами 2 і 3 ч. 1 ст. 287 цього Кодексу.

Разом із тим, п.п. 2 і 3 ч. 1 ст. 287 ГПК України не передбачають можливості самостійного касаційного оскарження ухвали суду апеляційної інстанції про призначення судової експертизи.

Згідно ч. 2 ст. 304 ГПК України скарги на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду першої інстанції чи постанови суду апеляційної інстанції, включаються до касаційної скарги на відповідне рішення чи постанову.

Такі процесуально-процедурні обмеження права на касаційне оскарження деяких ухвал апеляційного господарського суду окремо від остаточної постанови суду встановлено з метою ефективного здійснення правосуддя і не зменшують для сторін можливості доступу до суду касаційної інстанції та не ускладнюють їм цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, оскільки сторони не позбавляються взагалі права на касаційне оскарження таких проміжних ухвал апеляційного господарського суду, їх право лише відтерміновується до винесення остаточного рішення у справі.

Згідно із ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права (ст. 8 Конституції України), одним із елементів якого є принцип правової визначеності.

Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже, системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів.

Суб'єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.

У справі ЄСПЛ "Sunday Times v. United Kingdom" Суд вказав, що прописаний у Конвенції термін "передбачено законом" передбачає дотримання такого принципу права як принцип визначеності. Суд стверджує, що термін "передбачено законом" передбачає не лише писане право, як-то норми писаних законів, а й неписане, тобто усталені у суспільстві правила та засади моральності суспільства.

До цих правил, які визначають сталість правозастосування, належить і судова практика.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) вимагає, щоб усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, якщо виникне потреба, з належною порадою передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, що може спричинити певна дія.

Вислови "законний" та "згідно з процедурою, встановленою законом" зумовлюють не лише повне дотримання основних процесуальних норм внутрішньодержавного права, але й те, що будь-яке рішення суду відповідає меті і не є свавільним (рішення ЄСПЛ у справі "Steel and others v. The United Kingdom").

Отже, правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.

Враховуючи викладене, оскарження ухвали про призначення експертизи не передбачено нормами ГПК України, а також суперечить принципу правової визначеності і тим самим шкодить інтересам необмеженої кількості учасників цивільного обороту.

Відповідно до положень п. 1 ч. 1 ст. 293 ГПК України суд касаційної інстанції має відмовляти у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Відтак, оскільки оскаржувана ухвала в частині призначення експертизи не може бути предметом перегляду в суді касаційної інстанції, а відтак порушене касаційне провадження за касаційною скаргою заступника військового прокурора Західного регіону України на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 25.04.2018 в частині призначення судової експертизи у справі №914/3231/16 підлягає закриттю.

Водночас, п. 2 ч. 1 ст. 228 ГПК України господарському суду надано право зупинити провадження у справі за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи у випадку призначення господарським судом судової експертизи.

Зупинення провадження у справі на час проведення судової експертизи є правом господарського суду, що зумовлене неможливістю вирішення спору по суті за відсутності висновків про встановлення фактів, які можуть бути встановлені лише експертом.

Призначаючи експертизу у справі, яка розглядається, суд апеляційної інстанції скористався своїм правом, наданим йому процесуальним законом (ч.1 ст. 228 ГПК України), що не може вважатися порушенням норм процесуального права, яке тягне за собою наслідки у вигляді скасування відповідного судового акта.

Враховуючи зазначене вище, доводи касаційної скарги заступника військового прокурора Західного регіону України ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального та процесуального права, не спростовують висновків апеляційного господарського суду в частині зупинення провадження у справі.

При цьому, аргументи заявника касаційної скарги стосовно неправомірності та безпідставності призначення судової експертизи не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки правові підстави для касаційного оскарження ухвали суду апеляційної інстанції в частині призначення судової експертизи окремо від рішення суду по суті спору відсутні.

Крім того, розглядаючи аргументи касаційної скарги та перевіряючи правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів звертає увагу на те, що п. 8 ч. 2 ст. 129 Конституції України передбачає випадки обмеження права, зокрема, на касаційне оскарження і це стосується не лише суб'єкта, а й об'єкта оскарження.

При чому процесуальні обмеження, як правило, вводяться для забезпечення ефективності судочинства, а право на доступ до правосуддя, як відомо, не є абсолютним правом, і певні обмеження встановлюються законом з урахуванням потреб держави, суспільства чи окремих осіб.

Колегія суддів також зауважує, що Конвенція покликана гарантувати не теоретичні або примарні права, а права, які є практичними і ефективними. Це особливо стосується права на доступ до суду, зважаючи на помітне місце, відведене у демократичному суспільстві праву на справедливий суд (рішення у справах "Ейрі проти Ірландії", від 09.10.1979, п. 24, Series A N 32, та "Гарсія Манібардо проти Іспанії", заява N 38695/97, п. 43, ECHR 2000-II).

У рішенні ж Європейського суду з прав людини у справі "Гарсія Манібардо проти Іспанії" від 15.02.2000 зазначалося, що спосіб, у який стаття 6 застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них (див., наприклад, Monnel and Morris v. the United Kingdom, рішення від 02.03.1987, серія A, N 115, с. 22, п. 56, а також Helmers v. Sweden, рішення від 29.10.1996, серія A, N 212-A, с. 15, п. 31).

В рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" та від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України", зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

Таким чином, обмеженням права на доступ до суду є, зокрема, встановлені ГПК України випадки оскарження в касаційному порядку ухвал судів першої та апеляційної інстанцій.

Виходячи з аналізу наведених норм та встановлених апеляційним судом фактичних обставин справи і враховуючи те, що п. 2 ч. 1 ст. 228 ГПК України передбачено право суду зупинити провадження у справі у разі призначення господарським судом експертизи, Касаційний господарський суд вважає обґрунтованим висновок суду апеляційної інстанції про наявність правових підстав для зупинення провадження у справі.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала Київського апеляційного господарського суду від 25.04.2018 в частині зупинення провадження у справі № 914/3231/16 прийнята апеляційним судом у відповідності до фактичних обставин справи та вимог закону і підстав для її зміни чи скасування не вбачається.

Судові витрати відповідно до ст.129 ГПК України, враховуючи викладене вище, покладаються на заявника касаційної скарги.

Керуючись ст.ст. 300, 301, 314, 315, 317 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Закрити касаційне провадження за касаційною скаргою заступника військового прокурора Західного регіону України на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 25.04.2018 в частині призначення судової експертизи у справі № 914/3231/16.

Ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 25.04.2018 в частині зупинення провадження у справі № 914/3231/16 залишити без змін, а касаційну скаргу заступника військового прокурора Західного регіону України в зазначеній частині - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя- Ткаченко Н.Г.

Судді- Львов Б.Ю.

Погребняк В.Я.