Історія справи

Ухвала КГС ВП від 03.04.2018 року у справі №904/8389/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2018 року

м. Київ

Справа № 904/8389/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Селіваненка В.П. (головуючий), Булгакової І.В. і Львова Б.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Поліщук Ю.В.,

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" ,

представник позивача - не з'яв.,

відповідач - фізича особа - підприємець Ментій Валентин Вікторович,

представник відповідача - не з'яв.,

розглянув касаційну скаргу фізичної особи - підприємця Ментія Валентина Вікторовича (далі - Підприємець)

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.11.2017 (суддя Мельниченко І.Ф.) та

постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.02.2018 (головуючий суддя - Подобєд І.М., судді: Кузнецова І.Л. і Вечірко І.О.)

у справі №904/8389/17

за позовом публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - Залізниця)

до Підприємця

про виселення з приміщення нежитлової будівлі та стягнення 247 955,93 грн. заборгованості з орендної плати, неустойки і комунальних послуг з оренди.

За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Позов було подано про: виселення Підприємця з нерухомого майна (приміщення), а саме: будівлі магазину (реєстраційний номер 663865112110) загальною площею 280 кв. м, за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Кириленка, 14-а (далі - Об'єкт нерухомості); стягнення з Підприємця на користь Залізниці заборгованості з орендної плати за договором оренди від 24.12.2009 №12/02-3832-ОД (далі - Договір оренди) за лютий-травень 2017 року в розмірі 109 440,39 грн., неустойки за квітень-травень 2017 року у розмірі 101 111,38 грн., заборгованості за утримання та комунальні послуги орендованого майна за період з жовтня 2016 року по травень 2017 року в сумі 37 404,16 грн.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 13.11.2017, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.02.2018 вирішено: виселити Підприємця з Об'єкту нерухомості; стягнути з Підприємця на користь Залізниці 109 440, 39 грн. заборгованості з орендної плати, 101 111, 38 грн. неустойки, 37 404, 16 грн. заборгованості з відшкодування витрат балансоутримувача на утримання об'єктів оренди та надання комунальних послуг, 5 547, 90 грн. судового збору.

Прийняті судові акти мотивовані наявністю правових підстав для задоволення позовних вимог, оскільки судами встановлено, що Залізниця набула право власності на майно, в тому числі Об'єкт нерухомості, що є предметом оренди за договором №12/02-3832-ОД, а тому, зважаючи на те, що після закінчення строку дії спірного договору оренди відповідач об'єкт оренди позивачу не повернув, заборгованість з орендної плати не погасив, неустойку у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення не сплатив, вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Не погоджуючись з прийнятими судовими актами, Підприємець звернувся з касаційною скаргою, в якій посилається на те, що рішення судів попередніх інстанцій не базуються на нормах чинного законодавства, прийняті на "припущеннях", у повній мірі суперечать один одному, тому є незаконними й такими, що ухвалені з грубим порушенням норм матеріального та процесуального права, та просить скасувати рішення місцевого господарського суду і постанову суду апеляційної інстанції, а справу передати на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.

У відзиві на касаційну скаргу Залізниця посилається на те, що судами першої та апеляційної інстанції були повно і всебічно досліджені всі заперечення відповідача та доводи позивача, в повній мірі встановлені та розглянуті обставини цієї справи, досліджені надані сторонами докази та пояснення, на підставі чого прийняті законні та обґрунтовані рішення без будь-яких порушень норм матеріального та процесуального права, та просить залишити рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.11.2017 і постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.02.2018 у справі №904/8389/17 без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши доповідь судді-доповідача, Касаційний господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі встановлено, зокрема, таке.

Регіональним відділенням Фонду державного майна України у Дніпропетровській області (орендодавець) та Підприємцем (орендар) укладено Договір оренди, за умовами якого:

- орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування державне окреме нерухоме майно - Об'єкт оренди, що перебуває на балансі державного підприємства "Придніпровська залізниця" (балансоутримувач), вартість якого визначена згідно зі звітом про оцінку/актом оцінки на 27.08.2009 і становить за незалежною оцінкою/залишковою вартістю 795 505 грн. (пункт 1.1);

- договір оренди укладено строком на 2 роки 11 місяців та діє з 24.12.2009 до 23.11.2012 включно (пункт 10.1).

На виконання умов Договору оренди орендодавцем було передано, а орендарем прийнято за актом приймання-передачі від 24.12.2009 Об'єкт оренди.

У подальшому додатковими угодами до Договору оренди сторонами було продовжено строк його дії, а саме:

- додатковою угодою від 05.12.2012 строк дії договору продовжено до 23.10.2015;

- додатковою угодою від 28.12.2015 строк дії договору продовжено до моменту надання регіональному відділенню Фонду державного майна України по Дніпропетровській області переліку майна, що увійшло та не увійшло до статутного капіталу ПАТ "Українська залізниця", але не більш ніж по 31.12.2015.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 №200 "Про утворення публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" утворено публічне акціонерне товариство "Українська залізниця". Додатком 1 до постанови встановлено перелік підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, на базі яких утворено публічне акціонерне товариство "Українська залізниця". До утвореного товариства увійшло, зокрема, державне підприємство "Придніпровська залізниця".

У зв'язку з утворенням публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" між публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" (орендодавець) і Підприємцем (орендар) укладено додатковий договір від 10.03.2016 до Договору оренди, відповідно до умов якого: орендодавцем майна, визначеного Договором оренди, є ПАТ "Укрзалізниця" (пункт 1.1); термін дії договору оренди продовжено по 31.03.2016 включно (пункт 8).

На виконання додаткового договору від 10.03.2016 сторонами підписано акт приймання-передачі в оренду нерухомого (або іншого) майна.

Крім того, додатковими договорами від 18.07.2016, від 15.09.2016, від 25.10.2016, від 29.11.2016 сторони продовжували строк дії Договору оренди, а відповідно до останнього додаткового договору від 29.11.2016 сторонами погоджено, що Договір оренди діє з 01.11.2016 по 31.03.2017 включно.

Як зазначив позивач, у своєму листі від 25.04.2017 за вих. №НКМ-07/424 Криворізька дирекція залізничних перевезень регіональної філії "Придніпровська залізниця" повідомила відповідача про необхідність "по терміну завершення" договору оренди повернути майно балансоутримувачу протягом трьох робочих днів шляхом підписання акта приймання-передачі, з одночасним погашенням заборгованості з орендної плати та відшкодування витрат балансоутримувача.

Відповідно до наступного листа позивача від 01.06.2017 №267/ДН-2 останній прямо вказує відповідачу на ту обставину, що ПАТ "Укрзалізниця" не отримано погоджений додатковий договір до Договору оренди, термін дії цих договорів згідно з додатковим договором від 28.11.2017 закінчився 31.03.2017 та що за вимогою ПАТ "Укрзалізниця" відповідачу необхідно "по терміну завершення" договорів повернути майно балансоутримувачу протягом трьох робочих днів шляхом підписання акта приймання-передачі з одночасним погашення заборгованості з орендної плати та відшкодування витрат балансоутримувача.

Причиною виникнення спору в даній справі стало питання про наявність або відсутність підстав для задоволення позову в ній.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій, посилаючись на положення статей 115, 329, 629 759, 760, 762, 770 Цивільного кодексу України, статей 15, 17, 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", статей 2, 4, 5 Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", виходили з наявності правових підстав для задоволення позовних вимог, оскільки нерухоме майно, в якому знаходиться орендоване відповідачем приміщення, було включено до статутного капіталу ПАТ "Укрзалізниця", внаслідок чого позивач набув право власності на це майно та є належною стороною Договору оренди як орендодавець. Строк договору оренди сплинув 31.03.2017 та більше не продовжувався сторонами. За період користування майном з лютого по травень 2017 року у відповідача перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 109 440,39 грн. Позивач повідомляв відповідача про закінчення терміну дії договору оренди та пропонував повернути майно протягом трьох робочих днів шляхом підписання акта приймання-передачі з одночасним погашенням заборгованості. До теперішнього часу вказаний розмір заборгованості залишився неоплаченим відповідачем, приміщення не повернуто.

Проте Касаційний господарський суд вважає передчасним висновок судів попередніх інстанцій про задоволення позову.

Відповідно до статті 764 Цивільного кодексу України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Частиною другою статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" встановлено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Зі змісту статей 759, 763 і 764 Цивільного кодексу України, частини другої статті 291 Господарського кодексу України, частини другої статті 17 та частини другої статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" вбачається, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець. Відтак якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється. Оскільки зазначеними нормами визначено умови, за яких договір оренди вважається пролонгованим на строк, який був раніше встановлений, і на тих самих умовах, що були передбачені договором, то для продовження дії договору не вимагається обов'язкового укладення нового договору або внесення змін до нього.

Касаційний господарський суд вважає, що істотне значення у даному випадку має факт направлення відповідного повідомлення в межах місячного строку після закінчення терміну дії договору, а також зміст самого повідомлення, оскільки воно обов'язково повинно бути спрямоване на припинення або зміну умов договору оренди.

Проте суди попередніх інстанцій належним чином не надали оцінки такому повідомленню.

Так апеляційний господарський суд зазначив, що: строк дії Договору оренди припинений 31.03.2017; у своєму листі від 25.04.2017 за вих. №НКМ-07/424 Криворізька дирекція залізничних перевезень регіональної філії "Придніпровська залізниця" повідомила відповідача про необхідність "по терміну завершення" договору оренди повернути майно балансоутримувачу протягом трьох робочих днів шляхом підписання акта приймання-передачі з одночасним погашенням заборгованості орендної плати та відшкодування витрат балансоутримувача. Направлення вказаного листа 04.05.2017 підтверджується відповідним фіскальним чеком, а отримання цього листа 31.05.2017 відповідачем підтверджено рекомендованим відправленням, які є в матеріалах справи (а.с.57, 61 т.1), що спростовує доводи відповідача про відсутність заяв позивача про припинення договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору.

Як вбачається із з'ясованого судами змісту вказаного листа, ним відповідача насамперед було повідомлено, що протокольним рішенням засідання правління ПАТ "Українська залізниця" від 29.03.2017 №Ц-57/25 ухвалено рішення про продовження дії Договору оренди до 31.05.2017, при цьому запропоновано погодити внесення змін до Договору оренди згідно з додатками і повернути Залізниці підписані і скріплені печаткою додаткові договори до 11.05.2017 шляхом передачі через балансоутримувача орендованого майна. До додатка до листа було додано додаткові договори. Також у цьому листі зазначено, що за вимогою ПАТ "Укрзалізниця" відповідачу необхідно "по терміну завершення" договорів оренди повернути майно балансоутримувачу протягом трьох робочих днів шляхом підписання акта приймання-передачі з одночасним погашенням заборгованості з орендної плати та відшкодуванням витрат балансоутримувача.

У той же час суд апеляційної інстанції зазначає, що наступним листом від 01.06.2017 №267/ДН-2 позивач прямо вказує відповідачу на ту обставину, що ПАТ "Укрзалізниця" не отримано надісланий відповідачу листом від 25.04.2017 №НКМ-07/424 погоджений додатковий договір до Договору оренди.

Крім того, судом апеляційної інстанції зазначено, що лист позивача від 25.04.2017 за вих. №НКМ-07/424 містить дві пропозиції: першу - про внесення змін до договору оренди на інших умовах, викладений у проекті додаткової угоди, яка додається до цього листа, та другу - "по терміну завершення" договору оренди за вимогою позивача повернути майно. За таких обставин суд апеляційної інстанції визнав доведеним факт прийняття керівним органом позивача рішення про продовження дії договору оренди.

Таким чином, судом апеляційної інстанції не надано належної оцінки листу від 25.04.2017 за вих. №НКМ-07/424 з урахуванням його змісту та дати направлення на адресу відповідача 04.05.2017 (у контексті тієї обставини, чи можна його вважати запереченням орендодавця щодо продовження дії Договору оренди, яке (заперечення) мало місце протягом одного місяця після закінчення строку дії Договору оренди).

Стосовно зазначених обставин місцевий господарський суд лише формально та поверхово зазначив про направлення позивачем на адресу відповідача листа від 25.04.2017 №НКМ-07/424 про повернення Об'єкта оренди.

Разом з тим, встановлення згаданих обставин є необхідним для правильного вирішення спору, оскільки без чіткого, достеменного та однозначного висновку про те, чи є лист від 25.04.2017 №НКМ-07/424 заявою однієї зі сторін Договору оренди про припинення дії договору в розумінні частини другої статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", та чи був він направлений в межах строку, передбаченого положеннями зазначеної статті, неможливо дійти обґрунтованого висновку про наявність чи відсутність обставин продовження терміну (строку) дії Договору оренди та, як наслідок, наявності або відсутності підстав для задоволення позовних вимог у справі.

У зв'язку з наведеним попередні судові інстанції припустилися порушення:

- місцевий господарський суд - вимог частини першої статті 47 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній до 15.12.2017) щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини першої статті 43 названого Кодексу (в тій же редакції) стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності;

- апеляційний господарський суд - вимог частини п'ятої статті 236 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній після 15.12.2017), за якими обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Водночас суд касаційної інстанції згідно з частиною другою статті 300 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній з 15.12.2017) не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для справи, є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень зі справи з направленням останньої на новий розгляд до суду першої інстанції, як це передбачено статтею 310 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній з 15.12.2017).

Крім того, у касаційній скарзі Підприємець посилається на те, що суд апеляційної інстанції 08.02.2018 виніс постанову зі справи за відсутності Підприємця, який не був належним чином повідомлений про те, що слухання справи буде проведено 08.02.2018, що є безумовною підставою в силу пункту 5 частини першої статті 310 Господарського процесуального кодексу України для скасування судового рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.01.2018 відкладено апеляційний розгляд справи на 07.02.2018 о 12:30. Як вбачається з протоколу судового засіданні від 07.02.2018: представник відповідача був відсутній; судом оголошено перерву в судовому засіданні до 08.02.2018 о 15:30. 08.02.2018 за результатами розгляду справи судом апеляційної інстанції прийнято оскаржувану постанову зі справи.

У матеріалах справи наявна розписка від 07.02.2018, з якої вбачається, що наступне судове засідання у справі №904/8389/17 призначено на 08.02.2018 о 15:30. Зазначена розписка містить підпис представника позивача, що свідчить про його обізнаність про проведення судового засідання у справі №904/8389/17 08.02.2018. Підпису відповідача або його представника зазначена розписка не містить. Матеріали справи не містять будь-яких доказів повідомлення відповідача про проведення судового засідання 08.02.2018 у даній справі. У судовому засіданні 08.02.2018 відповідач або його представник був відсутній.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 310 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній з 15.12.2017), судові рішення підлягають обов'язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.

За таких обставин рішення суду першої інстанції та постанова апеляційної інстанції підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

У новому розгляді судам необхідно врахувати викладене, встановити обставини, зазначені в цій постанові, дати їм та доводам сторін і поданим ними доказам належну правову оцінку і вирішити спір відповідно до закону. За результатами нового розгляду має бути вирішено й питання щодо розподілу судових витрат зі справи.

Керуючись статтями 308, 310, 315 ГПК України, Касаційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу фізичної особи - підприємця Ментія Валентина Вікторовича задовольнити.

2. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.02.2018 та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.11.2017 зі справи № 904/8389/17 скасувати.

Справу № 904/8389/17 направити на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя В. Селіваненко

Суддя І. Булгакова

Суддя Б. Львов