Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 травня 2018 року

м. Київ

Справа № 904/7416/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Пількова К. М. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,

розглянув в письмовому провадженні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат"

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області (суддя -Суховаров А.В.) від 02.10.2017

та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду (головуючий - Кузнецов В.О., судді: Науменко І.М., Чус О.В.) від 21.11.2017

у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця"

до Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат"

про стягнення заборгованості у розмірі 229 171 грн. 32 коп.

Короткий зміст позовних вимог

1. 19.07.2017 Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" (далі - Позивач) подало позовну заяву про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" (далі - Відповідач) 221 690 грн. 40 коп. плати за користування вагонами та 7 480 грн. 92 коп. збору за зберігання вантажу.

2. Позовна заява мотивована тим, що спірна сума вимог складає плату за користування вагонами та збір за зберігання вантажу, нараховані Позивачем Відповідачу згідно з умовами укладеного ними договору № ПР/М-13-2/11-131387/НЮдч/2013/у/ТО/1466 від 28.11.2013 про експлуатацію залізничної під'їзної колії Відповідача (далі - Договір), яка примикає до станції Кривий Ріг, за весь час затримки вагонів з вини Відповідача як вантажовласника на підходах до станції Кривій Ріг, оскільки вагони було затримано через зайнятість колій станції призначення Кривий Ріг неприйнятими Відповідачем вагонами, що надійшли на його адресу, у зв'язку з несвоєчасним забиранням вантажу одержувачем (Відповідачем) на свою під'їзну колію. При цьому Позивач вказує, що своєчасно повідомив Відповідача про готовність залізниці передати на під'їзну колію Відповідача вагони, щодо яких станцією Кривий Ріг складені відповідні акти за весь час затримки вагонів на станції підходу. Також Позивач зазначає, що ним було повідомлено Відповідачу про нарахування відповідної плати, однак відомості плати за користування вагонами та накопичувальні картки працівниками Відповідача були підписані із запереченнями: "З нарахованою сумою не згодні. Колії приймання були вільні, готові прийняти поїзд", що не спростовується доказами.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

3. 02.10.2017 Господарський суд Дніпропетровської області вирішив позов задовольнити: стягнути з Відповідача на користь Позивача 221 690 грн. 40 коп. плати за користування вагонам та 7 480 грн. 92 коп. збору за зберігання вантажу. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що Позивачем надані докази на підтвердження того, що затримка вагонів на станції підходу до станції призначення відбулась через неможливість приймання їх станцією призначення з причин скупчення на ній вагонів, що прибули на адресу Відповідача, а причиною скупчення вагонів стало неприйняття вагонів вантажовласником - Відповідачем, і несвоєчасне вивільнення колій від вантажу, що прибув на його адресу. Через викладене та виходячи з норм законодавства та умов пункту 15 Договору, суд дійшов висновку про наявність вини Відповідача та обґрунтованість нарахування йому Позивачем плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу. Клопотання Відповідача про призначення судових експертиз відхилено через висновок про те, що вирішення господарського спору не потребує спеціальних знань, а матеріали справи містять достатньо доказів для вирішення спору по суті. Відхилення клопотання про витребування від Позивача графіків виконаного руху поїздів обґрунтовано тим, що такі графіки входять до переліку відомостей, що мають гриф "конфіденційно". Визначення ж наявності або відсутності технічної можливості у залізниці доставити вагони, затримані на підходах, стосується технології роботи залізниці, для чого необхідні спеціальні знання диспетчера з руху поїздів.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

4. 21.11.2017 Дніпропетровський апеляційний господарський суд вирішив рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.10.2017 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Рішення апеляційного суду мотивоване тими ж аргументами, що наведені в рішенні суду першої інстанції, до яких апеляційний суд додав, що навіть за умови наявності вільних під'їзних колій до станції допоміжна, але за відсутності доказів на підтвердження прийняття Відповідачем передбачених Договором заходів до забирання вагонів зі станції призначення, що прибули на його адресу, підтверджується вина Відповідача у затримці вагонів на станції підходу до станції призначення. Також, апеляційний суд додав, що наявність тимчасово вільних колій на станції - це звичайний виробничий процес роботи станції, передбачений Статутом залізниць України. У той час як несвоєчасне забирання Відповідачем з колії станції вантажів, які прибули на його адресу, є порушення вимог законодавства.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. 07.12.2017 Відповідач подав касаційну скаргу. У касаційній скарзі просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.10.2017 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.11.2017 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

6. Суди неправомірно встановили наявність вини Відповідача у затримці вагонів, оскільки у цьому винним є Позивач внаслідок недотримання ним Єдиного технологічного процесу роботи під'їзної колії Відповідача та станції призначення Кривий Ріг Придніпровської залізниці в частині систематичного порушення нормативу обробки (перевищення часу) вагонів у комерційному та технічному аспектах, що призводить до накопичення вагонів, що пройшли комерційну обробку, на коліях.

7. Вирішення питання щодо наявності або відсутності у Позивача можливості доставити вагони на станцію призначення з урахуванням ситуації, що склалася на станції призначення в момент затримки вагонів на станціях підходу, потребує спеціальних знань, у зв'язку з чим суд безпідставно відхилив клопотання Відповідача про призначення у справі судової експертизи.

8. Акти затримки вагонів, що прямували на адресу Відповідача, були складені на станції Грекувата, Красний шахтар та Вечірній Кут, які не є станцією призначення та не є станціями підходу до станції призначення, а тому Позивач неправомірно затримав вагони за наказами №№ 290, 294, 320 та неправомірно нарахував збір за зберігання вантажу та плату за користування спірними вагонами, які згідно із статтею 119 Статуту залізниць України нараховуються лише у разі затримки вагонів з причин, що залежать, зокрема від вантажоодержувача, на станціях призначення і на підходах до них.

9. Одночасне стягнення збору за зберігання вантажу та плати за користування вагонами не може збігатися у часі, а тому є незаконним.

Позиція Позивача, викладена у відзиві на касаційну скаргу

10. Підходами до станції призначення є будь-яка залізнична станція на шляху прямування до станції призначення.

11. Об'єднання вимог про стягнення одночасно збору за зберігання вантажу та плати за користування вагонами ґрунтується на одних і тих самих документальних підставах для цих вимог - актах форми Гу-23 та відповідає вимогам статті 58 ГПК України.

12. Інші доводи у відзиві викладені з посиланням на судову практику з розгляду даної категорії спорів та є ідентичними позиції, що викладена судами в оскаржуваних судових рішеннях.

Позиція Верховного Суду

13. Суд відхиляє аргументи Відповідача щодо відсутності вини Відповідача у затримці вагонів, через що була нарахована спірна сума вимог (пункти 6, 8), оскільки вказані аргументи викладені без врахування меж розгляду справи судом касаційної інстанції згідно зі статтею 300 ГПК України.

Відповідно до частини 2 вказаної статті суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Отже, встановлення на підставі доказів у справи обставин на підтвердження наявності або відсутності вини Відповідача у затримці вагонів на станції підходу до станції призначення, а відповідно і визначення підстав для нарахування плати за користування спірними вагонами та збору за зберігання вантажу за весь час затримки вагонів з вини Відповідача, нарахованих Позивачем Відповідачу згідно з умовами Договору, за весь час затримки вагонів, не може мати місце на стадії касаційного перегляду судових рішень, оскільки виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

А тому за наявності встановлених судами обставин, які свідчать про вину Відповідача як вантажовласника у затримці вагонів на станції підходу до станції призначення, суди зробили обґрунтований висновок щодо нарахування плати за користування вагонами за весь час затримки вагонів згідно з пунктом 119 Статуту залізниць України. Аналогічний висновок викладений в постанові Верховного Суду від 03.04.2018 у справі № 904/11914/16.

Суд відхиляє доводи скаржника (пункт 7) щодо незаконної відмови судом першої інстанції у задоволенні клопотання Відповідача про проведення у справі судової експертизи, з огляду на статтю 1 Закону України "Про судову експертизу" та статтю 41 ГПК України (в редакції, чинній на момент ухвалення оскаржуваних судових рішень - до 15.12.2017), згідно з якою для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань господарський суд призначає судову експертизу.

В рішенні суд першої інстанції дійшов висновку, що вирішення господарського спору у даній справі не потребує спеціальних знань, а матеріали справи містять достатньо доказів для вирішення спору по суті. Отже суд вирішив щодо достатнього рівня знань та кваліфікації для вирішення спірного питання по суті.

Крім цього, розгляд та вирішення питань щодо наявності вільних колій, можливості вільного руху поїздів здійснюється на підставі доказів у справі з урахуванням вимог Інструкції з руху поїздів і маневрової роботи на залізницях України (затверджена наказом Міністерства транспорту та зв'язків України від 31.08.2005 № 507), норми якої були застосовані судами при винесенні оскаржуваних судових рішень.

14. Суд відхиляє доводи касаційної скарги (пункт 9) щодо незаконності одночасного стягнення збору за зберігання вантажу та плати за користування вагонами, які не можуть збігатися у часі, з огляду на статтю 1 Закону України «Про залізничний транспорт», статтю 936 ЦК України, беручи до уваги встановлені судами обставини здійснення Позивачем перевезення як порожніх власних вагонів, так і вантажу Позивача.

Також вказані доводи скаржника спростовуються встановленими судами обставинами перевезення з посиланням пункт 15 Договору, яким передбачено, що власник колії сплачує залізниці плату за користування вагонами та плату за зберігання вантажів у вагонах - у разі їх затримки з вини одержувача після закінчення терміну безоплатного зберігання незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї), згідно з Правилами перевезень вантажів залізничним транспортом України та Правилами зберігання вантажів. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в постановах від 23.01.2018 у справі № 904/6517/17 та від 21.02.2018 у справі № 904/6066/17.

15. Таким чином доводи скаржника не знайшли свого правого та матеріального підтвердження, оскільки не ґрунтуються на нормі закону та не відповідають обставинам справи, а тому відповідні вимоги не підлягають задоволенню.

16. Висновки судів першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях про існування підстав для задоволення вимог про стягнення плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу зроблені відповідно до норм законодавства, зокрема статті 1 Закону України «Про залізничний транспорт», статті 936 ЦК України, пунктів 71, 119 Статуту залізниць України, та відповідно до встановлених на підставі доказів у справі обставин справи.

17. У зв'язку з викладеним та з урахуванням положень пункту 1 частини 1 статті 308 та статті 309 ГПК України оскаржувані постанова апеляційного суду та рішення місцевого суду підлягають залишенню без змін як законні та обґрунтовані.

18. У зв'язку із відмовою у задоволенні касаційної скарги судові витрати за подання касаційної скарги покладаються на Відповідача.

Керуючись статтями 129, 240, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.10.2017 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.11.2017 у справі № 904/7416/17 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий К. М. Пільков

Судді Т. Б. Дроботова

Ю. Я. Чумак