ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2023 року

м. Київ

cправа № 924/524/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Бакуліна С.В. - головуючий, Кібенко О.Р., Студенець В.І.,

за участю секретаря судового засідання - Федорченка В.М.,

позивача - Савченко О.В. ,

відповідача 1 - не з`явились,

відповідача 2 - Стьопіна А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_2

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.01.2023 (головуючий суддя - Бучинська Г.Б., судді: Василишин А.Р., Філіпова Т.Л.)

у справі №924/524/22

за позовом ОСОБА_2

до 1. ОСОБА_3 ,

2. ОСОБА_4

про визнання недійсним договору від 28.12.2007,

ВСТАНОВИВ:

1.Короткий зміст позовних вимог

1.1. ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 ) звернулася до Господарського суду Хмельницької області з позовом до ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_3 ), ОСОБА_4 (далі - ОСОБА_4 ) про визнання недійсним договору міни від 28.12.2007 та застосування наслідків недійсності вказаного правочину шляхом зобов`язання кожної із сторін договору повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

1.2.Позовні вимоги обґрунтовані тим, що без письмової згоди позивачки, як іншого з подружжя та співвласника спільного сумісного майна подружжя, відбулось припинення за ОСОБА_3 права власності на частку в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Хмельницьк-млин" (далі - ТОВ "Хмельницьк-млин") згідно з договором міни частками у статутних фондах Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство матеріально-технічного забезпечення "Агропромтехніка" (далі - ТОВ "Підприємство матеріально-технічного забезпечення "Агропромтехніка") та ТОВ "Хмельницьк-млин", укладеним ОСОБА_3 та ОСОБА_4 28.12.2007.

1.3.Заперечення ОСОБА_4 проти позову мотивовані тим, що подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_3 діяло за взаємною згодою щодо повного відчуження своїх корпоративних прав у ТОВ "Хмельницьк-млин" на користь відповідача 2.

Заперечуючи проти позову, відповідач 2 просив застосувати до заявленої позовної вимоги наслідки пропуску позовної давності.

1.4. ОСОБА_3 в наданих суду поясненнях визнав позов в повному обсязі.

2.Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

2.1.19.02.1984 ОСОБА_2 та ОСОБА_3 уклали шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб від 19.02.1984 НОМЕР_3.

2.2.В період перебування у зареєстрованому шлюбі подружжя набуло у спільну сумісну власність корпоративні права на юридичну особу, а саме: ТОВ "Хмельницьк-млин", ідентифікаційний код юридичної особи 35479380, місцезнаходження юридичної особи: Україна, 31362, Хмельницька область, Хмельницький район, село Розсоша. Номер та дата запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про проведення державної реєстрації юридичної особи: №16681360000002665 від 31.10.2007.

2.3.Розмір частки (вкладу) ОСОБА_3 у статутному капіталі ТОВ "Хмельницьк-млин" на момент створення вказаної юридичної особи становив 49,44% номінальною вартістю 3393332,29 грн.

Решта часток (вкладів) у статутному капіталі ТОВ "Хмельницьк-млин" в розмірі 49,44% номінальною вартістю 3393332,29 грн належала на праві власності ОСОБА_4 та 1,12% номінальною вартістю 76722,00 грн - ОСОБА_2

ОСОБА_2 належали на праві спільної сумісної власності частки у статутному капіталі ТОВ "Хмельницьк-млин" в розмірі 49,44% номінальною вартістю 3393 332,29 грн та 1,12 % номінальною вартістю 76722,00 грн.

2.4.28.12.2007 ОСОБА_3 (сторона 1) та ОСОБА_4 (сторона 2) уклали договір міни частками у статутних фондах ТОВ "Підприємство матеріально-технічного забезпечення "Агропромтехніка" та ТОВ "Хмельницьк-млин", за умовами п.1.1 якого сторона 1 зобов`язується передати у власність сторони 2 (відступити) належну їй частку у статутному фонді ТОВ "Хмельницьк-млин" (ідентифікаційний код 35479380), що становить 49,44% статутного фонду, загальною вартістю 3393332,29 грн, з усіма правами та обов`язками, що належать учаснику ТОВ "Хмельницьк-млин" відповідно до статуту ТОВ "Хмельницьк-млин" та законодавства України, а сторона 2 зобов`язується передати у власність сторони 1 (відступити) належну їй частку у статутному фонді ТОВ "Підприємство матеріально-технічного забезпечення "Агропромтехніка" (ідентифікаційний код 23832335), що становить 49,44% статутного фонду, загальною вартістю 3393332,29 грн, з усіма правами та обов`язками, що належать учаснику ТОВ "Підприємство матеріально-технічного забезпечення "Агропромтехніка" відповідно до статуту ТОВ "Підприємство матеріально-технічного забезпечення "Агропромтехніка" та законодавства України у порядку та на умовах, передбачених цим договором.

2.5.Цей договір на 3 аркушах підписаний сторонами, прошитий та скріплений їх підписами (оригінал надано представником відповідача для огляду суду апеляційної інстанції, відповідна цьому оригіналу копія долучена відповідачем до матеріалів справи (а.с.37-39).

2.6.Згідно з п.1.2.8 договору частка в статутному фонді ТОВ "Підприємство матеріально-технічного забезпечення "Агропромтехніка", яка обмінюється, станом на 28.12.2007 сплачена повністю.

2.7.Частка в статутному фонді ТОВ "Хмельницьк-млин", яка обмінюється, станом на 28.12.2007 сплачена повністю (п.1.3.8 договору).

2.8.Відповідно до п.п.2.9, 2.10 договору сторона 1 зобов`язується в день укладення цього договору оформити в нотаріальній формі та подати зборам учасників ТОВ "Хмельницьк-млин" заяву про припинення своєї участі у товаристві в зв`язку із передачею своєї частки іншому учаснику товариства. Сторона 2 зобов`язується в день укладення цього договору оформити в нотаріальній формі та подати зборам учасників ТОВ "Підприємство матеріально-технічного забезпечення "Агропромтехніка" заяву про припинення своєї участі у товаристві в зв`язку із передачею своєї частки іншому учаснику товариства.

2.9.Рішенням загальних зборів учасників ТОВ "Хмельницьк-млин" від 28.12.2007, оформленим протоколом №2, вирішено: виключити зі складу учасників ТОВ "Хмельницьк-млин" ОСОБА_3 та ОСОБА_2 у зв`язку із передачею (відступленням) їх часток в статутному фонді товариства ОСОБА_4 ; передати частку в статутному фонді ТОВ "Хмельницьк-млин" ОСОБА_3 в розмірі 3393332,29 грн (49,44% статутного фонду) учаснику товариства ОСОБА_4 ; передати частку в статутному фонді ТОВ "Хмельницьк-млин" ОСОБА_2 в розмірі 76722,00 гривень (1,12% статутного фонду) учаснику товариства ОСОБА_4 ; затвердити зміни до статуту ТОВ "Хмельницьк-млин".

2.10.Протокол від 28.12.2007 №2 підписаний учасниками ТОВ "Хмельницьк-млин" ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та скріплений печаткою товариства.

2.11.Матеріали справи також містять нотаріально посвідчену заяву ОСОБА_2 про припинення участі у ТОВ "Хмельницьк-млин" від 28.12.2007.

2.12.У 2022 році ОСОБА_2 звернулась до приватного нотаріуса щодо надання роз`яснення з питання розподілу спільного із ОСОБА_3 майна, а саме: нерухомого майна, транспортних засобів, корпоративних прав шляхом укладення договору про поділ спільного майна подружжя.

2.13.В межах надання роз`яснень від 17.02.2022 відносно повідомлених позивачкою об`єктів спільного із ОСОБА_3 майна, право власності на які перевірено у відповідних державних реєстрах, приватний нотаріус повідомив позивачці про можливість укладення між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 договору про поділ спільного майна подружжя відносно усіх вказаних нею нерухомих об`єктів, транспортних засобів та корпоративних прав (часток у статутних капіталах юридичних осіб), окрім частки ОСОБА_3 у статутному капіталі ТОВ "Хмельницьк-млин" (код в ЄДРПОУ 35479380).

Приватний нотаріус зазначив, що ОСОБА_3 станом на 17.02.2022 не є учасником ТОВ "Хмельницьк-млин" й у Єдиному державному реєстрі фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відсутні відомості про наявність у нього частки у статутному капіталі ТОВ "Хмельницьк-млин".

2.14.Звертаючись з даним позовом до суду, позивачка зазначила, що з даного роз`яснення їй стало відомо про те, що без її письмової згоди, як іншого з подружжя та співвласника у спільному сумісному майні подружжя, відбулось припинення за ОСОБА_3 права власності на частку у статутному капіталі ТОВ "Хмельницьк- млин" згідно із договором міни частками у статутних фондах ТОВ "Підприємство матеріально-технічного забезпечення "Агропромтехніка" та ТОВ "Хмельницьк-млин", який укладено між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 28.12.2007.

Вказане, на переконання скаржниці, суттєво впливає на її права та інтереси, як власника вибулого із спільної сумісної власності майна, що зумовило необхідність у зверненні до суду з даним позовом про визнання недійсним цього договору.

3.Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

3.1.Господарський сул Хмельницької області рішенням від 08.11.2022 у справі №924/524/22 позов задовольнив. Визнав недійсним договір міни частками у статутних фондах ТОВ "Підприємство матеріально-технічного забезпечення "Агропромтехніка" та ТОВ "Хмельницьк-млин", який укладено між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 28.12.2007, застосувавши наслідки недійсності вказаного договору шляхом зобов`язання кожної із сторін договору повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

3.2.Рішення суду мотивоване тим, що позивачка, як інший з подружжя та співвласник спільного майна, не надавала згоди ОСОБА_3 на відчуження частки у статутному капіталі ТОВ "Хмельницьк-млин" номінальною вартістю 3393332,29 грн, що у відсотковому співвідношенні еквівалентно 49,44%, та розміром 24,72% номінальною вартістю 1696666,14 грн.

3.3.Північно-західний апеляційний господарський суд постановою від 18.01.2023 рішення Господарського суду Хмельницької області від 08.11.2022 у справі №924/524/22 скасував. Прийняв нове рішення, яким в позові відмовив.

3.4.Відмовляючи в задоволенні позову, апеляційний суд виходив з того, що ОСОБА_2 , надаючи згоду ОСОБА_3 на обмін частками в статутних фондах, як учасник товариства, надала свою згоду щодо укладення договору міни, як один із подружжя. Зазначення у "згоді" статусу учасника юридичної особи, а не як одного подружжя, не має визначального значення у даному випадку, оскільки цивільне законодавство базується на принципах розумності та добросовісності.

При цьому, суд не погодився з оцінкою даного договору судом першої інстанції, зокрема його частини - аркуша 3 не як частини договору, а як окремого листа, що не містить дати його складання, оскільки суд першої інстанції не спростував той факт, що договір складено на 3 аркушах, про що зазначено на штампі "прошито та пронумеровано", що містить підписи відповідачів.

Апеляційний суд врахував договір купівлі-продажу, укладений 28.12.2007 позивачем та відповідачем 2, зокрема в частині його оформлення, де, аналогічно до договору міни, містяться згода ОСОБА_3 та ОСОБА_5 на укладення такого договору.

4.Короткий зміст вимог касаційної скарги та її обґрунтування. Доводи інших учасників справи

4.1. ОСОБА_2 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.01.2023 та залишити в силі рішення Господарського суду Хмельницької області від 08.11.2022 у цій справі.

4.2.Підставою касаційного оскарження скаржниця визначила пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), зазначаючи про те, що судом апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення не враховано висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 15.05.2018 у справі №911/3210/17, від 08.05.2018 у справі №911/2534/17 (щодо застосування статті 261 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 74 ГПК України); від 21.11.2018 у справі №372/504/17 (стосовно застосування статті 369 ЦК України).

4.3.За твердженнями скаржниці, встановивши належність їй на праві спільної сумісної власності частки у статутному капіталі ТОВ "Хмельницьк-млин", факт відчуження ОСОБА_3 спірної частки у статутному капіталі цього товариства за відсутності згоди ОСОБА_2 , як іншого з подружжя та як співвласника у спільному майні, на таке відчуження, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для захисту майнових прав та інтересів позивачки шляхом визнання недійсним оспорюваного договору міни.

4.4.Апеляційний суд, без здійснення дослідження належного та допустимого документа - письмової згоди ОСОБА_2 на укладення відповідного договору, як іншого подружжя (власника спільної сумісної власності), виходив лише з припущення про обізнаність позивачки про факт укладення оспорюваного договору та надання нею згоди на вчинення відповідної дії.

4.5.За відсутності згоди ОСОБА_2 , як іншого подружжя (власника спільної сумісної власності), на укладення оспорюваного договору, апеляційний суд безпідставно виснував про відсутність підстав для визнання недійсним оспорюваного договору. Такі висновки суду не узгоджуються з фактичними обставинами справи та не підтверджені іншими учасниками, які не довели факт надання позивачкою письмової згоди на укладення цього договору.

4.6.Також скаржниця вказує на порушення апеляційним судом норм процесуального права, яке полягає у безпідставному відхилені клопотання представниці позивачки про відкладення розгляду справи у зв`язку із неможливістю взяти участь у розгляді справи через захворювання, відповідно у розгляді справи за її відсутності, хоча призначене судове засідання було першим судовим засіданням в рамках апеляційного перегляду, що зважаючи на шістдесятиденний строк розгляду апеляційної скарги в сукупності надавало суду право відкласти розгляд справи.

4.7.Крім цього скаржниця зазначає, що у її представниці за період перебування на амбулаторному лікуванні не було технічного доступу, в тому числі станом на 18.01.2023, до системи Easycon, що виключало можливість використання нею цієї системи.

4.8. ОСОБА_4 подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін.

4.9.Відповідач 2 вважає, що суд апеляційної чітко встановив обставини справи та надав їм оцінку в сукупності та взаємозв`язку, а наведені скаржницею посилання на постанови Верховного Суду є надуманими та спростовуються матеріалами справи.

4.10.На переконання відповідача 2, зміст касаційної скарги фактично повторює доводи й міркування позовної заяви, яким вже надано вичерпну правову оцінку судом апеляційної інстанції, і які не спростовують висновків суду, викладених в оскаржуваному судовому рішенні.

4.11.З огляду на наведене з цього приводу апеляційним судом, відповідач 2 також вважає помилковими доводи скаржниці щодо порушення судами норм процесуального права.

5.Позиція Верховного Суду

5.1.За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.

5.2.Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

5.3.Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (частина п`ята статті 203 ЦК України).

5.4.Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (стаття 626 ЦК України).

5.5.Відповідно до статті 203 ЦК України загальними вимогами, додержання яких є необхідними для чинності правочину, є, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

5.6.Стаття 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину визначає недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

5.7.Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Відповідність чи невідповідність правочину вимогам закону має оцінюватися господарським судом на підставі законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Отже, позивачем при зверненні до суду з вимогами про визнання договору недійсним повинно бути доведено наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угод недійсними, а також наявність у позивача порушеного права чи інтересу в результаті укладення спірного правочину (правочинів).

5.8.Як зазначалось, позивачка звернулась з вимогою про визнання недійсним договору міни частками у статутних фондах Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство матеріально-технічного забезпечення "Агропромтехніка" (далі - ТОВ "Підприємство матеріально-технічного забезпечення "Агропромтехніка") та ТОВ "Хмельницьк-млин", укладеного ОСОБА_3 та ОСОБА_4 28.12.2007, мотивуючи свої вимоги припиненням за ОСОБА_3 права власності на частку в статутному капіталі ТОВ "Хмельницьк-млин" без письмової згоди позивачки, як іншого з подружжя та співвласника спільного сумісного майна подружжя.

5.9.За змістом частин першої, другої статті 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.

5.10.Частинами першою, третьою статті 368 ЦК України визначено, що спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

5.11.Відповідно до статті 60 Сімейного кодексу України (далі - СК України) майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

5.12.Згідно з частинами другою, третьою статтею 65 СК України при укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.

5.13.Відповідно до частини другої статті 369 ЦК України розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників. У разі вчинення одним із співвласників правочину щодо розпорядження спільним майном вважається, що він вчинений за згодою всіх співвласників. Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена.

5.14.Як убачається з тексту постанови апеляційного суду, останній в судовому засіданні дослідив оригінал договору міни частками у статутних фондах ТОВ "Підприємство матеріально-технічного забезпечення "Агропромтехніка" та ТОВ "Хмельницьк-млин", укладений ОСОБА_3 та ОСОБА_4 від 28.12.2007, та встановив, що він складений на 3 (трьох) аркушах, є прошитий та скріплений підписами відповідачів.

Апеляційний суд встановив, що на третьому аркуші договору зазначено, що ОСОБА_2 , паспорт серія НОМЕР_1 , виданий Хмельницьким МВ УМВС України в Хмельницькій області 26.03.2002, яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 - учасник ТОВ "Підприємство матеріально-технічного забезпечення "Агропромтехніка" та учасник ТОВ "Хмельницьк-млин" дає згоду учаснику ТОВ "Підприємство матеріально-технічного забезпечення "Агропромтехніка" ОСОБА_4 та учаснику ТОВ "Хмельницьк-млин" ОСОБА_3 на обмін їхніми частками в статутних фондах ТОВ "Підприємство матеріально-технічного забезпечення "Агропромтехніка" та ТОВ "Хмельницьк-млин".

ОСОБА_5 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , дає згоду на укладення її чоловіком ОСОБА_4 договору міни частками у статутних фондах ТОВ "Підприємство матеріально-технічного забезпечення "Агропромтехніка" та ТОВ "Хмельницьк-млин" з гр. ОСОБА_3 на умовах, визначених ним самостійно.

Вказані обставини засвідчені підписами ОСОБА_2 та ОСОБА_5 .

5.15.Відповідно до статті 24 ЦК України людина, як учасник цивільних відносин, вважається фізичною особою.

Здатність мати цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження та припиняється у момент її смерті частини перша, друга, четверта статті 25 ЦК України)

5.16.Відповідно до статті 26 ЦК України всі фізичні особи є рівними у здатності мати цивільні права та обов`язки. Фізична особа здатна мати всі майнові права, що встановлені цим Кодексом, іншим законом. Фізична особа здатна мати інші цивільні права, що не встановлені Конституцією України, цим Кодексом, іншим законом, якщо вони не суперечать закону та моральним засадам суспільства. Фізична особа здатна мати обов`язки як учасник цивільних відносин.

5.17.Фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність (створення або участь у господарському товаристві), після проходження передбачених законодавством процедур за жодних умов не втрачає і не змінює свого статусу фізичної особи, якого вона набула з моменту народження, а лише набуває до нього нової ознаки - учасника товариства. При цьому, правовий статус "учасник товариства" сам по собі не впливає на будь-які правомочності фізичної особи, зумовлені її цивільною право- і дієздатністю, та не обмежує їх.

5.18.Враховуючи викладене, апеляційний суд виснував, що ОСОБА_2 , надаючи згоду ОСОБА_3 на обмін частками в статутних фондах, як учасник товариства, надала свою згоду щодо укладення договору міни і як інший з подружжя, адже підписуючи відповідну згоду, вона очевидно не могла не знати та не розуміти, що така згода матиме наслідком вибуття відповідного майна з власності ОСОБА_3 , не лише як учасника товариства, а й як іншого з подружжя та співвласника спільного сумісного майна. Зазначення у згоді статусу позивачки лише як учасника товариства, і незазначення як іншого з подружжя, не має визначального значення у даному випадку, оскільки відчуження частки нею погоджено у статусі фізичної особи, яка за ознаками її статусу була і учасником товариства, і подружжям ОСОБА_3 , що презюмує її згоду на відчуження частки товариства, як спільного сумісного майна подружжя. Інший підхід був би надмірним формалізмом, враховуючи, що цивільне законодавство базується на принципах розумності та добросовісності.

5.19.При цьому, не погодившись з оцінкою даного договору судом першої інстанції, зокрема його частини (аркуша 3), не як частини договору, а як окремого листа, що не містить дати його складення, апеляційний суд зазначив, що ні суд першої інстанції, ні сторони не спростувати того факту, що договір складено на 3 аркушах, про що зазначено на штампі "прошито та пронумеровано", що містить підписи відповідачів.

5.20.Також апеляційний суд врахував договір купівлі-продажу, укладений 28.12.2007 між позивачкою та відповідачем 2, зокрема в частині його оформлення, в якому, аналогічно до договору міни, містяться згода ОСОБА_3 та ОСОБА_5 на укладення такого договору.

5.21.Спростовуючи висновки суду першої інстанції про те, що погодження ОСОБА_3 та ОСОБА_5 на укладення договору міни є окремим листом та не може бути доказом отримання згоди на укладення договору, апеляційний суд виходив з того, що суд першої інстанції не надав оцінки всім доказам, що стосуються укладення оспорюваного правочину в їх сукупності, зокрема протоколу загальних зборів учасників ТОВ "Хмельницьк млин" від 28.12.2007 (день укладення договору) №2, яким ОСОБА_2 та ОСОБА_3 виключно зі складу учасників товариства у зв`язку з відступленням (передачею) часток ОСОБА_4 , який підписано сторонами укладеного правочину та ОСОБА_3 , а також скріплено печаткою товариства.

5.22.При цьому апеляційний суд зазначив, що самостійно рішення зборів не може бути доказом погодження позивачки на укладення відповідачем 1 оспорюваного договору, водночас надаючи оцінку всім доказам у їх сукупності, а саме договору міни від 28.12.2007 із погодженням позивача на його укладення, договору купівлі-продажу від 28.12.2007, протоколу загальних зборів ТОВ "Хмельницьк млин" від 28.12.2007 №2, із урахуванням статей 76 77 78 79 ГПК України, дії учасників справи 28.12.2007 достеменно свідчать про обізнаність як позивачки, так і відповідача 1 про укладення оспорюваної угоди, вільного волевиявлення щодо його укладення та сприяння настанню наслідків такої угоди, що проявилося у виключенні ОСОБА_3 та ОСОБА_2 зі складу учасників товариства. В той час як матеріали справи не містять жодного заперечення позивачки чи відповідача 1 про невідповідність їх підписів на згаданих документах, що містяться в матеріалах справи.

5.23.Таким чином, оцінивши в сукупності наявні в матеріалах справи докази, зокрема прошитий та пронумерований договір міни частки у статутних фондах ТОВ "Підприємство матеріально-технічного забезпечення "Агропромтехніка" та ТОВ "Хмельницьк-млин" від 28.12.2007, протокол загальних зборів учасників ТОВ "Хмельницьк-млин" від 28.12.2007 №2, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_2 була обізнана з фактом відчуження її чоловіком частки у статутному капіталі ТОВ "Хмельницьк-млин" в момент укладення оскаржуваного договору та надала згоду на відчуження ОСОБА_3 частки за цим договором.

5.24.Відповідно до частини другої статті 369 ЦК України та частини другої статті 65 СК України при укладенні одним з подружжя договору щодо розпорядження спільним майном вважається, що він діє за згодою другого з подружжя, тобто згода останнього презюмується.

При цьому наявність згоди одного з подружжя на укладення другим з подружжя договору щодо розпорядження спільним майном наділяє його необхідним обсягом повноважень на вчинення такого правочину.

З аналізу зазначених норм закону в їх взаємозв`язку можна зробити висновок, що презумпція розпорядження спільним майном одним з подружжя за згодою другого з подружжя встановлена саме на користь добросовісного набувача прав на таке майно.

Укладення одним з подружжя договору щодо розпорядження спільним майном без згоди другого з подружжя може бути підставою для визнання такого договору недійсним лише в тому разі, якщо суд встановить, що третя особа (контрагент за таким договором) діяла недобросовісно, зокрема знала чи за обставинами справи не могла не знати про те, що майно належить подружжю на праві спільної сумісної власності і що той з подружжя, хто укладає договір, не отримав згоди на це другого з подружжя.

5.25.Положення частини другої статті 369 ЦК України та частини другої статті 65 СК України з урахуванням пункту 6 статті 3 Цивільного кодексу України спрямовані на захист прав саме добросовісного набувача, а тому саме в разі його недобросовісності договір може бути визнаний недійсним. Отже можливість визнання недійсним договору щодо розпорядження майном, яке перебуває в спільній власності, залежить від встановлення недобросовісності третьої особи контрагента за таким договором.

5.26.Проте, як вірно виснував суд апеляційної інстанції, в даному випадку позивачем не доведено, а судом не встановлено недобросовісність сторін оспорюваного договору, зокрема відповідача 2, під час його укладення.

5.27.Також позивачкою не доведено, а судами не встановлено порушення прав позивачки, як іншого з подружжя та співвласника спільного сумісного майна, укладенням оспорюваного договору із врахуванням правової природи останнього - договір міни, умови якого передбачають отримання ОСОБА_3 рівноцінної частки 49,44% в статутному капіталі ТОВ "ПМТЗ "Агропромтехніка", загальною вартістю 3393332,29 грн, право на яку так само належить позивачці та відповідачу 1 на праві спільної сумісної власності.

5.28.Водночас, апеляційний суд врахував, що з моменту внесення грошових коштів чи іншого майна, як вкладу до товариства, таке майно втрачає ознаки об`єкта права спільної сумісної власності подружжя (близький за змістом висновок щодо правового режиму майна подружжя, переданого до статутного капіталу, викладено в постанові Верховного Суду України від 03.07.2013 у справі №6-61пс13, який згодом був також підтриманий Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.06.2021 у справі №916/2813/18).

Тобто в разі передання подружжям свого майна для здійснення підприємницької діяльності шляхом участі одного з них у заснуванні товариства зазначене майно стає власністю такої юридичної особи, а подружжя набуває право на частку в статутному (складеному) капіталі товариства з обмеженою відповідальністю, яка стає замінником відповідного корпоративного вкладу.

5.29.Відповідно до правового висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.06.2021 у справі №916/2813/18, у разі внесення одним із подружжя (колишнього подружжя), який є учасником господарського товариства, грошових коштів чи майна у статутний капітал цього товариства за рахунок спільних коштів подружжя, саме товариство стає їх власником, тоді як право іншого з подружжя на спільні кошти/майно трансформується в інший об`єкт - право вимоги на виплату частки у статутному капіталі товариства, що є відмінним від виплати половини вартості внеску засновника товариства до його статутного капіталу, суд дійшов висновку, що у вказаній категорії спорів позивач наділений правом вимагати компенсації половини вартості частки (іншого з подружжя) у статутному капіталі товариства, а не виплати половини вартості внеску відповідача як засновника у статутний капітал товариства чи половини вартості внесеного подружжям майна.

5.30. Між сторонами укладено договір міни часток в статутних фондах товариств ТОВ "Хмельницьк-млин" та ТОВ "ПМТЗ "Агропромтехніка", а тому звертаючись з вимогою про застосування наслідків недійсності правочину шляхом зобов`язання кожної із сторін договору повернути іншій в натурі те, що вона отримала на виконання правочину, позивачка повинна була довести, що така реституція можлива станом на час розгляду справи. Проте, у матеріалах справи відсутні відомості щодо розподілу часток в товаристві ТОВ "ПМТЗ "Агропромтехніка" та можливості проведення такої реституції.

5.31.Підсумовуючи наведене у сукупності, апеляційний суд обґрунтовано виснував про відсутність підстав для задоволення позовних вимог за їх недоведеністю та відсутністю права вимоги щодо визнання недійсним договору міни від 28.12.2007 та застосування наслідків недійсного правочину, стороною якого позивачка не є, отже, у неї відсутнє право вимоги і щодо визнання недійсним договору, і щодо витребування частки на користь відповідача 1 від відповідача 2, що помилково залишено поза увагою суду першої інстанції.

5.32.Ураховуючи норми статті 261 ЦК України та встановивши факт необґрунтованості позовних вимог, суд апеляційної інстанції зазначив про відсутність підстав для застосування позовної давності до спірних правовідносин.

З огляду на наведене, Суд відхиляє посилання скаржниці на неврахування апеляційним судом висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 15.05.2018 у справі №911/3210/17, від 08.05.2018 у справі №911/2534/17 щодо застосування статті 261 ЦК України, статті 74 ГПК України, оскільки постанова апеляційного суду не містить висновків за результатами застосування статті 261 ЦК України, в задоволенні позову суд апеляційної інстанції відмовив по суті, а не у зв`язку зі сплавом позовної давності.

5.33.Ураховуючи вищевикладене у цій постанові, проаналізувавши судове рішення Верховного Суду від 21.11.2018 у справі №372/504/17, викладені в якій правові висновки щодо застосування статті 369 ЦК України, на думку скаржниці, не було враховано судом апеляційної інстанції у цій справі, Суд встановив, що оскаржуване судове рішення у цій справі не суперечить висновкам, викладеним у справі, на яку посилається скаржниця, а наведені нею посилання зводяться до незгоди з висновками суду апеляційної інстанції стосовно встановлених ним обставин справи та оцінки доказів.

5.34.Доводи скаржниці стосовно порушення апеляційним судом норм процесуального права, яке полягає у безпідставному відхилені клопотання представниці позивачки про відкладення розгляду справи у зв`язку із неможливістю взяти участь у розгляді справи через захворювання, відповідно, у розгляді справи за її відсутності, не знайшли свого підтвердження під час касаційного перегляду цієї справи, оскільки процесуальний закон не містить приписів щодо обов`язкового здійснення апеляційного розгляду за участю представників учасників справи, не зазначалося про таку участь, як обов`язкову, й в ухвалі апеляційного суду від 14.12.2022 про відкриття апеляційного провадження та призначення розгляду апеляційної скарги на 18.01.2023.

5.35.При цьому, апеляційний суд цілком обґрунтовано врахував, що (1) позивачка не була позбавлена можливості забезпечити участь іншого представника в судове засідання 18.01.2023, адже її представниця перебувала на амбулаторному лікуванні ще з 09.01.2023; (2) неучасть представниці позивачки залежала виключно від волевиявлення заявниці, оскільки з наявного в матеріалах справи скріншоту вбачається, що представниця позивачки - адвоката Савченко О.В., 18.01.2023 о 10:00 год. (в час, призначений для розгляду апеляційної скарги у даній справі) була активною в системі, однак під час підключення її до відеоконференції була отримана інформація про те, що Савченко О.В. знаходиться в іншій конференції, тобто надала перевагу іншому судовому засіданню.

5.36.З огляду на наведене, обставини неможливості представниці позивачки взяти участь в судовому засіданні суду апеляційний суд визнав неповажними, у зв`язку з чим відмовив в задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи.

5.37.Ураховуючи зазначене та те, що відкладення розгляду справи є прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні, Верховний Суд не вбачає у відхилені клопотання представниці позивачки про відкладення розгляду справи та розгляді апеляційний судом справи за її відсутності порушення норм процесуального законодавства, яке могло б мати наслідком порушення процесуальних прав позивачки (скаржниці).

6.Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

6.1.Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

6.2.Згідно із статтею 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

6.3.За результатами касаційного перегляду Верховним Судом не встановлено неправильного застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального чи порушення норм процесуального права. Оскаржуване судове рішення прийнято за результатами повного, всебічного та об`єктивного дослідження обставин справи і підстав для його зміни чи скасування, за мотивів наведених у касаційній скарзі, Верховний Суд не вбачає.

7. Розподіл судових витрат

7.1.Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржників.

Керуючись статтями 300 301 308 309 314 315 317 ГПК України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1.Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

2.Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.01.2023 у справі №924/524/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий С.В. Бакуліна

Судді О.Р. Кібенко

В.І. Студенець