Історія справи

Ухвала КГС ВП від 25.01.2018 року у справі №925/1471/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2018 року

м. Київ

Справа № 925/1471/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

О.О. Мамалуй - головуючий, В.І. Студенець, І.В. Ткач

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.05.2017р.

у складі суддів: Л.В. Чорна - головуючий, Б.В. Отрюх, Т.І. Разіна

та на рішення господарського суду Черкаської області від 10.02.2017р.

суддя: Н.М. Спаських

за позовом публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Навчального центру Державної прикордонної служби України (військова частина 9930)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Головне управління Державної казначейської служби України у Черкаській області

про стягнення 275 203,08 грн.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

ПАТ "НАК "Нафтогаз України" звернулося до господарського суду із позовом до Навчального центру Державної прикордонної служби України (військова частина 9930) про стягнення 275 203, 08 грн., з яких 185 452, 46 грн. інфляційних втрат, 84 970, 05 грн. пені та 4 780, 57 грн. 3 % річних за прострочення розрахунків за газ на підставі договору купівлі-продажу природного газу №3542/15-БО(Т)-36 від 16.03.2015р.

2. Короткий зміст рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів і мотиви їх прийняття

Рішенням господарського суду Черкаської області від 10.02.2017р. у справі №925/1471/16, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.05.2017р., позов задоволено частково, стягнуто відповідача 8 497,00 грн. пені, 4 780,57 грн. 3% річних та 185 452,46 грн. інфляційних втрат. В решті вимог про стягнення пені відмовлено у зв'язку зі зменшенням її розміру.

Врахувавши майновий стан відповідача, дослідивши обставини справи, керуючись ст. 83 ГПК України, суди дійшли висновку про можливість зменшення розміру пені на 90%.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

ПАТ "НАК "Нафтогаз України", не погоджуючись з судовими рішеннями в частині зменшення розміру пені, звернулося до касаційного суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. ст. 549-552 ЦК України, ст. 233 ГК України, ст. ст. 4-2, 43, 83, 84 ГПК України, просить скасувати їх в частині, якою відмовлено у стягненні пені, прийняти в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

На думку скаржника, господарський суд, при вирішенні питання щодо зменшення розміру пені, повинен був об'єктивно оцінити чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, а не лише відповідача, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання.

Скаржник стверджує, що посилання відповідача на відсутність коштів, бюджетного фінансування та інші обставини не можуть бути підставою для звільнення від відповідальності, а також для зменшення розміру пені, з огляду те, що розмір пені сторони погодили в умовах договору. Господарські суди попередніх інстанцій за аргументами скаржника не дослідили інтереси сторін, що призвело до порушення ст.551 ЦК України та ст. 233 ГК України.

4. Позиції інших учасників справи

Від представника Головного центру Державної прикордонної служби України імені генерал-майора Ігоря Момота (військова частина 9930) надійшли до суду заперечення на касаційну скаргу, в яких останній просить залишити скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, оскільки судами правильно враховані обставини щодо наявності підстав для зменшення пені.

5. Обставини справи, встановлені господарськими судами попередніх інстанцій

16.03.2015р. між ПАТ "НАК "Нафтогаз України" як продавцем та Навчальним центром Державної прикордонної служби України (військова частина 9930) як покупцем укладено договір купівлі-продажу природного газу №3542/15-БО(Т)-36, за умовами якого продавець зобов'язався передати у власність покупцю у 2015 році природний газ, ввезений на митну територію України Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору.

Згідно з п. 1.2 договору газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями.

По актам приймання-передачі від 27.03.2015р., від 27.03.2015р., від 31.03.2015р., від 30.04.2015р., від 31.10.2015р., від 30.11.2015р., від 31.12.2015р., від 31.01.2016р. позивач поставив відповідачу природний газ на загальну суму 3 916 230,06 грн.

Згідно з п. 6.1 договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до п. 7.1, 7.2 договору за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також цим договором. У разі невиконання покупцем п. 6.1 цього договору він зобов'язується сплатити продавцю крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Судами встановлено, що основний борг за договором №3542/15-БО(Т)-36 від 16.03.2015р. відповідачем погашено, проте розрахунки за поставлений природний газ згідно договору № 3542/15-БО(Т)-36 відповідачем проводились несвоєчасно.

6. Мотиви та норми права, з яких виходить суд касаційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно зі ст. 300 ГПК України в редакції Закону України від 03.10.2017р. №2147-VIII переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Наведені у касаційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів в оскаржуваній частині, оскільки вони ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до п. 3 ст. 83 ГПК України в редакції, чинній на час прийняття судових рішень, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

За приписами ч. 1 ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

У ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Відповідач просив суд зменшити розмір нарахованої позивачем пені на 100 %, посилаючись на норми ст. 83 ГПК України та ст. 233 ГК України.

Частково задовольняючи клопотання відповідача про зменшення розміру пені, нарахованої на прострочену заборгованість на підставі договору № 3542/15-БО(Т)-36 від 16.03.2015р., місцевий господарський суд врахував соціально значимий статус відповідача, як навчального центру Державної прикордонної служби України, який займається підготовкою та майновим забезпеченням військових, фінансується виключно за рахунок коштів державного бюджету, не має спеціального фінансування для сплати договірних санкцій, а плату за газ може вносити лише при надходженні коштів з державного бюджету. Суд також взяв до уваги те, що на час вирішення спору основний борг за газ повністю погашений, а нараховані позивачем санкції у вигляді пені при їх сплаті істотно зменшать фінансові можливості Навчального центру для підготовки військових кадрів, їх майнового забезпечення, що є вкрай небажаним в нинішній період проведення АТО.

Також судом було встановлено те, що для позивача не матиме негативних майнових наслідків позбавлення його можливості стягнення пені на 90%, а наявність збитків у позивача, який вже отримав повний розрахунок за газ, ним не доведено.

З такими висновками суду першої інстанції обґрунтовано погодився і суд апеляційної інстанції.

Наведеним спростовуються доводи касаційної скарги про те, що судами не оцінено, чи є даний випадок винятковим, не враховано інтереси сторін, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання.

Доводи скаржника про те, що посилання відповідача на відсутність коштів, бюджетного фінансування та інші обставини не можуть бути підставою для звільнення від відповідальності, а також для зменшення розміру пені, не можуть свідчити про помилковість висновків судів щодо наявності підстав для зменшення розміру неустойки, оскільки вказане не було єдиним мотивом для зменшення розміру пені, а оцінено в сукупності з іншими обставинами.

Верховний Суд дійшов висновку, що суди попередніх інстанцій правомірно скористалось наданим п. 3 ст. 83 ГПК правом щодо зменшення розміру пені на 90 %, врахувавши інтереси обох сторін, ступень виконання зобов'язання боржником та причини неналежного виконання, цим самим забезпечивши баланс інтересів сторін.

7. Висновки суду касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги

Враховуючи те, що доводи касаційної скарги про порушення і неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального законодавства при прийнятті оскаржуваних судових актів не знайшли свого підтвердження, підстав для зміни чи скасування законних рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів колегія суддів не вбачає.

Судові витрати відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ПАТ "НАК "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Черкаської області від 10.02.2017р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.05.2017р. у справі №925/1471/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. О. Мамалуй

Суддя В. І. Студенець

Суддя І. В. Ткач