Історія справи

Ухвала КГС ВП від 07.02.2018 року у справі №910/3165/17
Ухвала КГС ВП від 12.07.2018 року у справі №910/3165/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2018 року

м. Київ

Справа № 910/3165/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Баранець О.М. - головуючий, Вронська Г.О., Студенець В.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи матеріали касаційної скарги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна"

на рішення Господарського суду міста Києва

у складі судді: Гумеги О.В.

від 31.07.2017 року

та на постанову Київського апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Кропивної Л.В. - головуючий, Мартюк А.І., Смірнової Л.Г.

від 06.12.2017 року

за позовом Приватного акціонерного товариства "Просто-Страхування"

до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна"

про відшкодування 39153,55 грн.

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2017 року Приватне акціонерне товариство "Просто-Страхування" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" про стягнення 391533,55 грн. страхового відшкодування.

Позовні вимоги мотивовані тим, що виплативши страхувальнику відповідно до договору страхування страхове відшкодування в розмірі 60 800,00 грн., він зазнав збитків та набув відповідно до статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України "Про страхування" право зворотної вимоги до відповідальної за заподіяний збиток особи, якою є відповідач, як страховик цивільно-правової відповідальності винної у вчиненні ДТП особи, та який зобов'язаний відповідно до вимог Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" відшкодувати позивачу понесені збитки у розмірі виплаченого страхового відшкодування. За твердженням позивача, відповідач виплатив йому лише частину понесених витрат, якої недостатньо для покриття всіх збитків, у зв'язку з чим він просить стягнути з відповідача недоплачену частину страхового відшкодування.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 31.07.2017 року позов задоволено повністю. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" на користь Приватного акціонерного товариства "Просто-Страхування" 39 153,55 грн. страхового відшкодування та 1 600,00 грн. судового збору.

Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що відповідач, як страховик цивільно-правової відповідальності винної у вчиненні ДТП особи, відповідно до вимог Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" зобов'язаний в порядку заявленої до нього позивачем зворотної вимоги відшкодувати позивачу збитки, понесені останнім у зв'язку з виплатою страхового відшкодування, в повному обсязі, розмір яких підтверджено належними та допустимими доказами (рахунком фактурою, страховим актом позивача та платіжним дорученням), у зв'язку з чим визнав обґрунтованими позовні вимоги у даній справі про стягнення недоплаченої відповідачем позивачу частини страхового відшкодування.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.12.2017 року рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2017 року скасовано частково, прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" на користь Приватного акціонерного товариства "Просто-Страхування" 18 090,84 грн. страхового відшкодування, 736,00 грн. судового збору за подання позову. В решті позову відмовлено. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Просто-Страхування" на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" 3 342,60 грн. витрат по оплати вартості проведення судової експертизи та 950,40 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова господарського суду апеляційної інстанції мотивована тим, що обсяг відповідальності відповідача, як страховика винної у вчиненні ДТП особи, виник за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності та є обмеженим лімітом відповідальності, зазначеним в полісі, і розраховується з урахуванням зносу деталей, замінених у процесі відновлення транспортного засобу. У зв'язку з чим суд апеляційної інстанції задовольнив позовні вимоги частково, виходячи з визначеної висновком проведеної у справі автотоварознавчої експертизи вартості матеріального збитку з урахуванням фізичного зносу транспортного засобу та ПДВ та за вирахуванням сплаченої відповідачем суми. За висновком суду, обмеження законом обсягу відповідальності страховика цивільно-правової відповідальності не порушує право позивача, який здійснив страхове відшкодування відповідно до договору добровільного страхування майна, на відшкодування фактичних витрат особи, оскільки це право може бути реалізоване шляхом подання позову до винної особи про відшкодування здійснених на відновлення пошкодженого майна витрат в частині, яка є предметом спору в цій справі та яку відповідно до спеціального законодавства страховик цивільно-правової відповідальності відшкодовувати не зобов'язаний.

Відповідач - Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Провідна" подав до Касаційного господарського суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2017 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.12.2017 року, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково на суму 12 232,51 грн.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 07.02.2018 року поновлено Приватному акціонерному товариству "Страхова компанія "Провідна" строк на подання касаційної скарги, відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" на рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2017 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.12.2017 року та призначено до розгляду касаційну скаргу в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

В обґрунтування вимог касаційної скарги заявник посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Зокрема, зазначає про те, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував до спірних правовідносин положення абзацу 2 пункту 36.2. статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", не врахував обставини того, що відновлювальний ремонт пошкодженого під час ДТП автомобіля страхувальника позивача був проведений фізичною особою-підприємцем, який не є платником ПДВ, у зв'язку з чим дійшов помилкового висновку про те, що розмір збитків, які відповідач має відшкодувати позивачу, має розраховуватися з урахуванням податку на додану вартість.

01.03.2018 року до Касаційного господарського суду від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що оскаржувана відповідачем постанова господарського суду апеляційної інстанції є законною та обґрунтованою, суд правильно застосував до спірних правовідносин положення абзацу 2 пункту 36.2. статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", оскільки встановив, що виплата позивачем страхового відшкодування не здійснювалась безпосередньо на рахунок потерпілої особи, а виплачувалась на рахунок СТО, у зв'язку з чим дійшов правильного висновку про відсутність підстав для вирахування ПДВ.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення судами, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та дотримання норм процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 15.09.2015 року між Приватним акціонерним товариством "Просто-Страхування" (страховик, позивач) та ОСОБА_5 (страхувальник) укладено договір страхування "ПРОСТО- КАСКО ПЛЮС" серії PKS № 1501128 (далі за текстом - договір страхування), за умовами якого застраховано автомобіль "Volkswagen Phaeton", реєстраційний номер НОМЕР_1, 2008 року випуску.

Згідно з п. 1.15. договору строк його дії: з 16.09.2015 року по 15.09.2016 року.

21.05.2016 року в місті Києві на вулиці Хорива сталася дорожньо-транспортна пригода (ДТП) за участю автомобіля НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_6 та автомобіля НОМЕР_3, під керуванням ОСОБА_7, яка призвела до пошкодження вказаних автомобілів.

Постановою Подільського районного суду міста Києва від 17.06.2016 року у справі № 758/7020/16-п водія автомобіля "Volkswagen Passat" ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні зазначеної ДТП.

23.05.2016 року страхувальник звернувся до позивача із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування

Загальна вартість запчастин та робіт, необхідних для проведення відновлювального ремонту автомобіля НОМЕР_1, в результаті його пошкодження під час ДТП, відповідно до рахунку-фактури СТО ФОП Бойченка Владислава Леонідовича №01010616 від 01.06.2016 року склала 63 170,00 грн.

Зазначена вище ДТП відповідно до умов договору страхування серії PKS №1501128 від 15.09.2015 року та норм чинного законодавства України визнана позивачем страховим випадком, про що страховиком було складено страховий акт № 113990 від 08.06.2016 року, відповідно до якого вартість матеріального збитку було визначено в розмірі 63 170,00 грн. та було призначено до виплати страхувальнику страхове відшкодування в розмірі 60 800,00 грн. (за вирахуванням з вартості матеріального збитку франшизи в розмірі 2 370,00 грн., передбаченої договором страхування).

На виконання умов договору страхування, на підставі заяви страхувальника про виплату страхового відшкодування та страхового акту позивач здійснив на рахунок Фізичної особи-підприємця Бойченка Владислава Леонідовича виплату страхового відшкодування в розмірі 60800,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 10405 від 09.06.2016 року.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що на момент виникнення зазначеної ДТП цивільно-правова відповідальність винної у вчиненні ДТП особи - ОСОБА_7 під час експлуатації автомобіля НОМЕР_3, була застрахована відповідачем відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АЕ723004. Згідно із зазначеним полісом ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну третіх осіб, склав 100 000,00 грн., франшиза - 0,00 грн.

Після виплати своєму страхувальнику страхового відшкодування позивач звернувся до відповідача, як страховика цивільно-правової відповідальність винної у вчиненні ДТП особи, з вимогою про відшкодування шкоди в порядку статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України "Про страхування".

Однак, відповідач задовольнив вимогу позивача частково, сплативши позивачу 21 646,45 грн., а в іншій частині вимогу позивача заперечив.

У зв'язку з неповною сплатою відповідачем вартості заподіяних збитків, позивач звернувся до господарського суду з даним позовом до відповідача про стягнення невиплаченої частини страхового відшкодування у розмірі 39153,55 грн.

За змістом статті 980 Цивільного кодексу України, статті 4 Закону України "Про страхування" залежно від предмета договору страхування може бути особистим, майновим, а також страхуванням відповідальності.

Згідно з положеннями статті 999 Цивільного кодексу України і статей 6, 7 Закону України "Про страхування" за вольовою ознакою страхування може бути добровільним і обов'язковим, тому кожен вид страхування має свої особливості правового регулювання.

Статтею 993 Цивільного кодексу України та статтею 27 Закону України "Про страхування" визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Перехід права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика називається суброгацією. Під час суброгації нового зобов'язання із відшкодування збитків не виникає - відбувається заміна кредитора: потерпілий, яким є страхувальник або вигодонабувач, передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Внаслідок цього страховик виступає замість потерпілого.

Таким чином, після виплати позивачем своєму страхувальнику страхового відшкодування за шкоду, завдану 15.09.2015 року внаслідок ДТП автомобілю НОМЕР_1, до позивача в порядку суброгації перейшло право зворотної вимоги відшкодування збитків, яке страхувальник позивача мав до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та не заперечується відповідачем, останній станом на дату виникнення ДТП - 15.09.2015 року був страховиком цивільно-правової відповідальності ОСОБА_7 - водія автомобіля НОМЕР_3, винного у вчиненні ДТП, та, відповідно, був та залишається відповідальним за шкоду, заподіяну майну третіх осіб внаслідок експлуатації його страхувальником (ОСОБА_7В.) зазначеного автомобіля згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів №АЕ723004.

Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, ЦК України, Законом України "Про страхування", Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них.

За змістом пункту 2.1. статті 2 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.

Відповідно до пункту 22.1. статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів", в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до статті 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Згідно з підпунктом 12.1. статті 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. Розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.

Відповідно до вимог статті 9 Закону України "Про страхування" франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Таким чином, виконання обов'язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" покладено на страховика винної особи у межах, встановлених цим Законом та договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Разом з цим, спеціальні норми Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлюють певні умови для визначення розміру шкоди (збитків), яка підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду, і яка застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, а саме: відшкодовується оцінена шкода, розмір шкоди обмежується лімітом відповідальності, встановленим в полісі (пункт 22.1. статті 22 Закону); розмір шкоди обмежується вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (стаття 29 Закону); розмір шкоди зменшується на суму франшизи, встановленої в полісі (статті 9, 12 Закону). Крім того, страховик або МТСБУ не відшкодовує шкоду, заподіяну майну, яке знаходилося у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив ДТП; шкоду, пов'язану із втратою товарного вигляду транспортного засобу (пункти 32.4., 32.7. статті 32 Закону).

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що обсяг відповідальності відповідача, як страховика винної у вчиненні ДТП особи, виник за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності та є обмеженим лімітом відповідальності, розміром франшизи, зазначеними в полісі, і розраховується з урахуванням зносу деталей, замінених у процесі відновлення транспортного засобу, у зв'язку з чим під час визначення розміру матеріального збитку правильно врахував фізичний знос транспортного засобу, пошкодженого його страхувальником під час ДТП, визначений висновком автотоварознавчої судової експертизи, проведеної у даній справі.

Однак, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції під час визначення розміру шкоди, що підлягає стягненню з відповідача, неправильно застосував до спірних правовідносин положення пункту 36.2. статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів" та дійшов помилкового висновку про те, що розмір шкоди, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у спірних правовідносинах, має визначатися з урахуванням податку на додану вартість.

Згідно з абзацом другим пункту 36.2 статті 36 Закону "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника) сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту.

Таким чином, вартість ремонту автомобіля з урахуванням ПДВ виплачується страховою компанією винної сторони або стягується судом після дослідження обставин чи є надавач послуг з ремонту автомобіля, який був пошкоджений під час ДТП з вини іншої особи, платником податку на додану вартість.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що розрахунок страхового відшкодування було здійснено позивачем на підставі рахунку-фактури Фізичної особи-підприємця Бойченка В.Л., який визначив суму ремонту автомобіля без урахування ПДВ та виплатив страхове відшкодування саме на рахунок СТО Фізичної особи-підприємця Бойченка В.Л. для здійснення відновлювального ремонту пошкодженого під час ДТП автомобіля.

Однак, суд апеляційної інстанції залишив поза увагою обставини того, що виплата страхового відшкодування була здійснена позивачем на рахунок СТО Фізичної особи-підприємця Бойченка В.Л., який не є платником ПДВ, та не врахував, що сума непідтвердженого податку на додану вартість під час розрахунку страхового відшкодування має вираховуватися відповідно до положень абзацу другого пункту 36.2 статті 36 Закону "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", про що правильно зазначено скаржником в касаційній скарзі.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про те, що сума страхового відшкодування має бути стягнута з відповідача з урахуванням ПДВ.

У ремонтній калькуляції, яка є додатком до висновку автотоварознавчої експертизи, проведеної у даній справі, та на підставі якої експертом було зроблено висновок № 20514/17-54 від 15.11.2017 року, вартість запасних частин була розрахована з урахуванням податку на додану вартість.

Таким чином, розмір шкоди у спірних правовідносинах у даній справі, який підлягає стягненню з відповідача, має визначатися виходячи з вартості запасних частин, які підлягають заміні під час відновлювального ремонту автомобіля, без урахування ПДВ але з урахуванням коефіцієнту їх зносу, з додаванням до визначеної суми вартості ремонтно-відновлювальних робіт та витратних матеріалів та за вирахуванням з отриманого значення суми, яка була сплачена відповідачем.

Відповідно до висновку автотоварознавчої експертизи визначено

вартість запасних частин без ПДВ в розмірі 56 693,00 грн.,

коефіцієнт фізичного зносу - в розмірі (1 - 0,5320), тобто 0,468,

вартість ремонтно-відновлювальних робіт - в розмірі 1 788,50 грн.

вартість витратних матеріалів - в розмірі 6 110,01 грн.

Таким чином, вартість запасних частин без ПДВ та з урахуванням зносу деталей (56 693,00 грн. *0,468) складає 26 532,32 грн., а вартість матеріального збитку з урахуванням зносу деталей (без нарахування ПДВ), що підлягають заміні, вартості ремонтно-відновлювальних робіт та витратних матеріалів в сукупності (26 532,32 грн. + 1 788,50 грн. + 6 110,01 грн.) складає 34 430,83 грн.

Як встановлено судом апеляційної інстанції відповідач частково відшкодував збитки позивачу в розмірі 21 646,45 грн., у зв'язку з чим вартість матеріального збитку має бути зменшена на зазначену суму (34 430,83 грн. - 21 646,45 грн. = 12 784,38 грн.).

Таким чином з огляду на викладені норми закону, наведений розрахунок, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає саме сума в розмірі 12 784,38 грн., у зв'язку з чим оскаржувана постанова апеляційного господарського суду підлягає скасуванню як така, що прийнята з неправильним застосуванням до спірних правовідносин норм матеріального права, зокрема абзацу другого пункту 36.2 статті 36 Закону "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Разом з тим порядок відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність встановлено статтею 1194 Цивільного кодексу України, за змістом якої особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Таким чином, відповідач як страховик відповідальності винної у ДТП особи на підставі спеціальної норми статті 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" здійснює відшкодування витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, а різницю між реальними збитками і відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу з урахуванням зносу відшкодовує особа, яка завдала збитки, на підставі статті 1194 Цивільного кодексу України. (аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 22.03.2017 року у справі № 910/3650/16 та у справі № 910/32969/15).

Колегія суддів не приймає до уваги розрахунок матеріального збитку, проведений відповідачем в касаційній скарзі, оскільки визначення розміру ПДВ здійснено не з вартості запчастин, а виходячи з суми вартості запасних частин та малоцінних деталей вже з урахуванням податку на додану вартість.

Відповідно до пункту 3 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Відповідно до частин 1, 3 статті 311 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

З огляду на те, що судами попередніх інстанцій було у повній мірі встановлено всі обставини, які мають значення для даної справи, проте таким обставинам була дана неправильна юридична оцінка, неправильно застосовано норми матеріального права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, Касаційний господарський суд вважає за необхідне скасувати попередні судові рішення з прийняттям нового рішення у справі про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 311, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд - ,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2017 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.12.2017 року у справі № 910/3165/17 скасувати.

3. Прийняти нове рішення. Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" (03049, м. Київ, пр. Повітрофлотський, 25, ідентифікаційний код 23510137) на користь Приватного акціонерного товариства "Просто-Страхування" (04050, м. Київ, вул. Герцена, 10, ідентифікаційний код 24745673) 12 784,38 грн. (дванадцять тисяч сімсот вісімдесят чотири гривні тридцять вісім копійок) страхового відшкодування та 522,43 (п'ятсот двадцять дві гривні сорок три копійки) судового збору за подання позову. В решті позову відмовлено.

4. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" (03049, м. Київ, пр. Повітрофлотський, 25, ідентифікаційний код 23510137) на користь Приватного акціонерного товариства "Просто-Страхування" (04050, м. Київ, вул. Герцена, 10, ідентифікаційний код 24745673) 1 185,36 грн. (одну тисячу сто вісімдесят п'ять гривен тридцять шість копійок) судового збору за подання апеляційної скарги та 1 293,12 грн. (одну тисячу двісті дев'яносто три гривні дванадцять копійок) судового збору за подання касаційної скарги.

5. Доручити Господарському суду міста Києва видати відповідні накази.

6. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. Баранець

Судді Г. Вронська

В. Студенець