Історія справи

Ухвала КГС ВП від 19.02.2018 року у справі №906/533/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2018 року

м. Київ

Справа № 906/533/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кушнір І.В. - головуючий, Краснов Є.В., Мачульський Г.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення та виклику учасників справи касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Омелянівський кар'єр" на рішення Господарського суду Житомирської області від 05.09.2017 (суддя Кудряшова Ю.В.) та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 17.10.2017 (головуючий: Грязнов В.В., судді: Бучинська Г.Б., Розізнана І.В.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Омелянівський кар'єр"

про стягнення 28 270,00 грн.,

Учасники справи: не викликалися та не повідомлялися.

ВСТАНОВИВ:

19.06.2017 до Господарського суду Житомирської області надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Омелянівський кар'єр" про стягнення 28 270,00 грн. штрафу за неправильно зазначену у накладній масу вантажу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем у залізничній накладній №34541300 неправильно зазначено масу вантажу, що є порушенням норм Статуту залізниць України.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 05.09.2017 позов задоволено.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 17.10.2017 вказане рішення залишено без змін.

Рішення судів мотивовані тим, що факт невірного зазначення відправником у залізничній накладній маси вантажу підтверджений матеріалами справи, розрахунок штрафу здійснено правильно, у відповідності до вимог Статуту Залізниць України. Крім того, відповідач не подав суду достатніх доказів, які б слугували підставою для задоволення клопотання про зменшення розміру штрафу, тому в задоволенні зазначеного клопотання було відмовлено.

02.11.2017 (згідно з реєстраційним штампом РАГС) Товариством з обмеженою відповідальністю "Омелянівський кар'єр" подано касаційну скаргу на рішення Господарського суду Житомирської області від 05.09.2017 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 17.10.2017 у справі №906/533/17 до Вищого господарського суду України.

У касаційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю "Омелянівський кар'єр" просить рішення Господарського суду Житомирської області від 05.09.2017 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 17.10.2017 у справі № 906/533/17 скасувати, прийняти нове рішення, яким зменшити розмір позовних вимог про стягнення 28270,00 грн. штрафу за неправильне зазначення маси вантажу в перевізних документах до однієї провізної плати.

На підставі пункту 5 статті 31, підпункту 6 пункту 1 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ) та за розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України № 38-р від 15.12.2017 вказану касаційну скаргу разом зі справою № 906/533/17 передано до Касаційного господарського суду.

06.02.2018 касаційна скарга була отримана Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.02.2018 року у справі № 906/533/17 визначено колегію суддів у складі: Кушнір І.В. (головуючий суддя), судді: Мачульський Г.М., Краснов Є.В.

Згідно з частиною 4 статті 301 Господарського процесуального кодексу України перегляд рішень суду першої інстанції та постанов апеляційної інстанції у справах, ціна позову в яких не перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, здійснюється без повідомлення учасників справи, крім справ, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного провадження.

За приписами частини 13 статті 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

16.02.2018 Верховний Суд постановив ухвалу про прийняття касаційної скарги до провадження, розгляд скарги здійснити у порядку письмового провадження без виклику та повідомлення учасників справи, надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу з доказами надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи до 02.03.2018.

Скаржник (Товариство з обмеженою відповідальністю "Омелянівський кар'єр", відповідач) мотивує свою касаційну скаргу тим, що рішення Господарського суду Житомирської області від 05.09.2017 та постанова Рівненського апеляційного господарського суду від 17.10.2017 у справі № 906/533/17 прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки судами неповно з'ясовано всі фактичні обставини справи.

Відповідач зазначає, що комерційний акт, на підставі якого позивач має можливість застосовувати санкції відповідно ст. 129 Статуту складений з порушенням Правил складання актів, а саме на комерційному акті відсутні підписи начальника станції та одержувача. Також у комерційному акті зазначено, що його складено у присутності працівника ВОХР ОСОБА_4, проте, ним не підписано.

Крім того, скаржник вважає, що суди неправомірно відмовили у зменшенні суми штрафу, оскільки відсутні докази спричинення позивачу негативних наслідків від неправильного зазначення маси вантажу в накладній.

Позивач надав відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені обставини, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в межах перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначеного судового рішення, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Згідно зі ст.300 Господарського процесуального кодексу України:

"1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

3. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

4. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права."

З урахуванням викладеного, судом не приймаються та не розглядаються доводи скаржника, пов'язані з переоцінкою доказів, визнанням доведеними/ недоведеними або встановленням по новому обставин справи.

Суди першої та апеляційної інстанції на підставі власної оцінки доказів по справі, встановили, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Омелянівський кар'єр" - відправник, 15.02.2017 згідно залізничної накладної №34541300 відправило у п'яти вагонах вантаж відсів гранітний або кам'яний, насипом зі станції Гранітний Південно-Західної залізниці на адресу одержувача Товариства з обмеженою відповідальністю "Прикарпатська будівельна компанія" до станції призначення станція Дрогобич Львівської області, загальна маса вантажу 342250 кг (арк. справи 9).

Згідно вказаної залізничної накладної вартість перевезення складає 28 270 грн. 00 коп.

Відомості, зазначені в накладній, підтверджено представником відправника ОСОБА_5

По прибутті вантажу на станцію Здолбунів Львівської залізниці 17.02.2017р. на підставі показників електронної тензометричної ваги та акту загальної форми №433 затримано вагон № 63837884 для контрольного комісійного зважування на статичній вазі (арк. справи 10).

Матеріалами справи підтверджено, що за результатами зважування вагону №63837884 перевізником був складений комерційний акт від 17.02.2017р. №350002/21, який підписали заступник начальника станції ОСОБА_6 та приймальники поїздів ОСОБА_7 та ОСОБА_8 Контрольне комісійне зважування маси вантажу проведено на 150 тонних залізничних вагах. Встановлено: у вагоні №63837884 зазначено у перевізних документах маса нетто 68 600 кг, в дійсності виявлено: маса нетто 75 300 кг, маса брутто 97 150 кг, тара 21 850 кг, що більше проти документа на 6 700 кг та більше вантажопідйомності на 6 300 кг. Згідно показників ваги даний вагон навантажено понад норму, що в свою чергу загрожувало безпеці руху у відповідності до Правил технічної експлуатації вагонів розділ 15 п.15.27 (арк.справи 11).

Згідно комерційного акту від 17.02.2017р. №350002/21 та на підставі ст.ст. 118, 122 Статуту залізниць України, Позивач нарахував 28 270 грн. штрафу за невірне зазначення в накладній маси вантажу в одному вагоні. Лишок даного вантажу у кількості 6300 кг забрано і вивезено представником Відповідача під розписку зі станції Здолбунів (арк.справи 12, 13).

Матеріалами справи підтверджено, що пропозиція сплатити 28 270 грн. штрафу за перевантаження вагону, яка вбачається з претензії Залізниці від 23.03.2017р., залишена Товариством без відповіді та без задоволення (арк. справи 14).

Суд апеляційної інстанції на підставі власної оцінки доказів по справі погодився з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позову з наступних підстав.

Згідно з ч.5 ст.306 ГК України, загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів (вибухових речовин, зброї, отруйних, легкозаймистих, радіоактивних та інших небезпечних речовин тощо) визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень. Умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.(ст.307 ГК України).

Аналогічні положення містить і ст.908 ЦК України.

Предметом даного спору є стягнення залізницею штрафу за неправильне зазначення у накладній маси вантажу.

Приписами ст.920 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами). Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.(ч. 1 ст.216 ГК України).

Згідно зі ст.3 Закону України "Про залізничний транспорт", законодавство про залізничний транспорт загального користування складається з Закону України "Про транспорт", цього Закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України.

Статут залізниць України (надалі Статут залізниць) затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998р. №457. Статут залізниць чинний із змінами і доповненнями.

Стаття 5 Статуту залізниць відносить до компетенції Міністерства транспорту України затвердження нормативних документів на підставі цього Статуту, які є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

Накладна, згідно ст.6 Статуту залізниць основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Під час здавання вантажів для перевезення відправник повинен зазначити їх масу у накладній основному перевізному документі, який підтверджує укладення договору перевезення вантажу (ст.37 Статуту залізниць). За правилами ст.24 Статуту залізниць, залізниці надано право періодично перевіряти кількість та масу вантажу, зазначених вантажовідправником у накладній, а ст.122 Статуту залізниць установлено відповідальність вантажовідправника у вигляді штрафу за неправильне зазначення в накладній маси вантажу.

Наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000р. затверджено Правила оформлення перевізних документів. Наказом Міністерства інфраструктури України від 08.06.2011 року №138 «Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів» внесено зміни до Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. №644 та викладено їх в новій редакції.

Так, згідно п.1.2 Правил, оформлення перевізних документів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000р. №644 (надалі Правила), накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони одержувача. Накладна одночасно є договором застави вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу разом з вантажем. Для підтвердження приймання вантажу до перевезення один примірник накладної в паперовому вигляді з присвоєним їй номером і датою приймання вантажу надається відправнику. Порядок підтвердження приймання вантажу до перевезення за електронною накладною (із накладенням ЕЦП) визначається договором між вантажовласником і залізницею. Заповнення накладної здійснюється відправником, залізницею, одержувачем згідно з поясненнями, наведеними у додатку 3 до цих Правил.

Виникнення між сторонами у даній справі господарських договірних відносин у сфері перевезення вантажу залізничним транспортом стверджується перевізним документом накладною від 15.02.2017р. №34541300. Як вірно встановив місцевий господарський суд, накладна як основний перевізний документ повинна відповідати вимогам, встановленим Правилами оформлення перевізних документів.

Відповідно до п.1.1 Правил оформлення перевізних документів, на кожне відправлення вантажу, порожніх власних, орендованих вагонів та контейнерів відправник надає станції відправлення перевізний документ (накладну) за формою, наведеною у додатку 1 до цих Правил. У разі пред'явлення до перевезення вантажу груповою відправкою або маршрутом відправник додає до накладної відомість вагонів (додаток 2 до цих Правил) або відомість вагонів і контейнерів, що перевозяться маршрутом (групою) за накладною (додаток 4 до Правил перевезення вантажів в універсальних контейнерах, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20.08.2001 №542, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 10.09.2001р. за №798/5989).

Обов'язок відправника зазначати у накладній відповідні реквізити, в т.ч. масу вантажу, установлено п.п.2.1, 2.2, 2.3 Правил оформлення перевізних документів. Вантажовідправником заповнюється, зокрема, графа накладної "маса вантажу в кг, визначена відправником", де вказується маса вантажу у кілограмах. У разі визначення маси на вагонних вагах у відповідних графах зазначається маса брутто, тари вагона і нетто вантажу. Відправником також заповнюються графи: "Спосіб визначення маси", де зазначається, яким способом визначено масу вантажу. При зважуванні вантажу необхідно зазначити тип ваг: "на товарних вагах", "на вагонних вагах вантажопідйомністю...т", "на елеваторних вагах" чи інших вагах; "Навантаження засобами" зазначається "відправника", якщо навантаження здійснюється відправником. У графі 55 "Правильність внесених відомостей підтверджую" представник відправника вказує свою посаду, розписується, засвідчуючи правильність відомостей, указаних ним у перевізному документі. Представник відправника повинен мати довіреність на оформлення перевезення.

Маса вантажу вважається правильною, якщо різниця між фактично виявленою масою і зазначеною в перевізних документах не перевищує 0,2% (п.2.6 Правил оформлення перевізних документів).

Якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно зі ст.118 Статуту залізниць України. При цьому, відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли. Цей факт засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт (п. 5.5 Правил оформлення перевізних документів).

Частиною 1 ст.26 Закону України "Про залізничний транспорт" передбачено, що обставини, які можуть слугувати підставою для майнової відповідальності перевізників, відправників і одержувачів вантажу, багажу, вантажобагажу, пасажирів засвідчуються актами. Аналогічну норму містить ст.129 Статуту залізниць обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, складеними станціями залізниць. За правилами цієї статті комерційний акт складається, зокрема, для засвідчення невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу даним, зазначеними у транспортних документах. Вищевказаною статтею передбачено, що порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами. Правила складання актів затверджені наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002р. №334.

Суд апеляційної інстанції вказав, що як вірно встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи комерційним актом від 17.02.2017р. №350002/21 підтверджується перевантаження на 6 300 кг вагона №63837884 від маси, вказаної у накладній на перевезення.

Застосовуючи ст.ст.118, 122 Статуту залізниць апеляційний суд врахував, що штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником порушень, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв'язку з цим збитків. Такої ж думки дотримується Вищий господарський суд України, що знайшло відображення у постанові від 14.10.2014р. у справі №918/493/14.

Статтею 37 Статуту залізниць встановлено, що під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса. Маса окремих вантажів може визначатися розрахунковим методом, за обміром або умовно (нафтопродукти в цистернах, тварини, лісоматеріали тощо). Маса вантажів визначається відправником. Спосіб визначення маси зазначається у накладній.

Пункт 22 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. №644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000р. за №862/ 5083 (надалі в тексті Правила видачі вантажів) передбачає, що перевірка маси вантажу на станції призначення провадиться, як правило, таким самим способом, яким цю масу було визначено на станції відправлення. Зважування вантажів на вагонних вагах провадиться в порядку, передбаченому Правилами приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. №644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11. 2000р. за №861/5082 (надалі в тексті Правила приймання вантажів до перевезення).

Однак, саме зважування є найбільш точним способом визначення маси вантажу. Аналогічна правова позиція викладена в п.3.18 Роз'яснення Президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002р. №04-5/601 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею" (надалі в тексті Роз'яснення).

Крім того, Залізниця, користуючись правом, визначеним ст.24 Статуту залізниць України під час перевірки на проміжних станціях не позбавлена права обрати для перевірки вантажу зручний для себе та більш точний спосіб.

Колегія суддів зауважила, що накладна є письмовою формою договору перевезення вантажу, що укладається вантажовідправником із залізницею згідно зі ст.24 Статуту залізниць і вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній, то й відповідачем за позовами про стягнення штрафу за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача є відправник вантажу (п.6.3 Роз'яснення).

Суд апеляційної інстанції зазначив, що матеріалами справи спростовуються доводи Скаржника щодо неналежного оформлення комерційного акту, оскільки зазначений документ підписаний заступником начальника станції ОСОБА_6 та приймальниками поїздів ОСОБА_7 та ОСОБА_8 При цьому, Правилами складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002р. №334, не передбачено обов'язковості підпису працівниками ВОХР таких актів.

Крім того, колегія суддів відхилила посилання Скаржника на неправомірну відмову судом першої інстанції у зменшенні штрафу через відсутність завданих збитків Залізниці, з огляду на те, що в суді першої інстанції Відповідач не обґрунтував належними та допустимими доказами обставин, що зумовлюють виключність даного випадку для зменшення штрафу, а суд апеляційної інстанції, з підстав ч.1 ст.101 ГПК України, відхилив поданий додатковий доказ через відсутність обґрунтування неможливості його подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Таким чином, матеріалами справи спростовуються доводи Скаржника про неправомірність висновків суду першої інстанції щодо характеру правовідносин сторін, змісту зобов'язань відповідача і вмотивованості висновку про обґрунтованість заявленого позову.

Таким чином, апеляційний суд дослідив з наданням відповідної оцінки та висновків, як доводи відповідача, що комерційний акт складений з порушенням Правил складання актів, так і відмову судом першої інстанції у зменшенні штрафу через відсутність завданих збитків Залізниці.

Разом з тим, суд касаційної інстанції, в силу положень наведеної ч.2 ст.300 Господарського процесуального кодексу України позбавлений права самостійно досліджувати, перевіряти та переоцінювати докази, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, самостійно встановлювати по новому фактичні обставини справи, певні факти або їх відсутність.

З урахуванням викладеного, колегія суддів підтримує висновок суду апеляційної інстанції щодо правомірності вимог позивача про стягнення з відповідача суми штрафу в розмірі 28270 грн. за неправильне зазначення відомостей у залізничній накладній приймаючи до уваги наступне.

Згідно з ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Частиною 1 ст. 233 ГК України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України (в редакції до 15.12.2017 року), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме ч. 3 ст. 551 ЦК України і ст. 233 ГК України.

Вирішуючи питання про зменшення розміру штрафу, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, врахувати інтереси сторін, які заслуговують на увагу, причини неналежного виконання або невиконання обов'язку, вжиття відповідачем заходів для усунення порушення та його наслідків та інші обставини, які заслуговують на увагу, господарський суд не має права з власної ініціативи зменшувати розмір штрафу, встановлений статтями 118 та 122 Статуту, виходячи тільки з того, що, на думку суду, встановлений Статутом розмір штрафу є занадто великим

Згідно з ч.2 вступу Правил технічної експлуатації залізниць України, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20.12.1996 року №411, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 25.02.1997 року за №50/1854, виконання Правил забезпечує злагодженість усіх ланок залізничного транспорту, чітку та безперебійну роботу залізниць і безпеку руху.

Відповідно до п. 15.27 Правил забороняється ставити в поїзди, зокрема, вагони, що завантажені понад їх вантажопідйомність.

Тобто, невиконання вимог вказаних Правил, зокрема, завантаження вагонів понад їх вантажопідйомність, загрожує безпеці руху поїздів, а відтак, створює умови для виникнення аварійних ситуацій на залізниці.

Статтями 1, 16 Закону України "Про транспорт" від 10.11.1994 року №232 транспорт є однією з найважливіших галузей суспільного виробництва і покликаний задовольняти потреби населення та суспільного виробництва в перевезеннях; підприємства транспорту зобов'язані забезпечувати безпеку життя і здоров'я громадян, безпеку експлуатації транспортних засобів, охорону навколишнього природного середовища.

Статтями 2, 11 Закону України "Про залізничний транспорт" від 04.07.1996 року №273 (зі змінами) залізничний транспорт є однією з важливих базових галузей економіки України, забезпечує її внутрішні та зовнішні транспортно-економічні зв'язки і потреби населення у перевезеннях; діяльність залізничного транспорту, як частини єдиної транспортної системи країни, сприяє нормальному функціонуванню всіх галузей суспільного виробництва, соціальному і економічному розвитку та зміцненню обороноздатності держави, міжнародному співробітництву України; залізниці та підприємства залізничного транспорту загального користування забезпечують безпеку життя і здоров'я громадян, які користуються його послугами, а також безпеку поїздів, охорону навколишнього природного середовища згідно з чинним законодавством України; безпека руху - комплекс організаційних і технічних заходів, спрямованих на забезпечення безаварійної роботи та утримання в постійній справності залізничних споруд, колій, рухомого складу, обладнання, механізмів і пристроїв.

При вирішенні питання щодо можливості зменшення розміру штрафу, який підлягає стягненню, слід враховувати майнові інтереси відповідача та інтереси позивача, які полягають у належному виконанні покладених законодавством завдань, у тому числі забезпечення безпеки усіх учасників залізничного перевезення та їх майнових інтересів, які в силу специфіки правовідносин, були поставлені відповідачем під загрозу через свою неправомірну поведінку.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.308 Господарського процесуального кодексу України

"Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право:

1) залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення."

Згідно з ч.1 ст.309 Господарського процесуального кодексу України:

"1. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права."

З урахуванням викладеного, суд доходить висновку про необхідність залишити касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Омелянівський кар'єр" без задоволення, а судові рішення першої та апеляційної інстанцій - без змін, як такі що ухвалені з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

У зв'язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає в силі раніше ухвалені судові рішення, суд покладає на Товариство з обмеженою відповідальністю "Омелянівський кар'єр" витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Омелянівський кар'єр" на рішення Господарського суду Житомирської області від 05.09.2017 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 17.10.2017 у справі № 906/533/17 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Житомирської області від 05.09.2017 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 17.10.2017 у справі № 906/533/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий І. Кушнір

Судді Є. Краснов

Г. Мачульський