ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2019 року

м. Київ

Справа № 910/701/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Булгакової І.В. (головуючий), Львова Б.Ю. і Селіваненка В.П.,

учасники справи:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Золотий екватор",

відповідач - Антимонопольний комітет України,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи

касаційну скаргу Антимонопольного комітету України

на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 08.11.2018 (головуючий суддя - Агрикова О.В., судді: Сулім В.В., Чорногуз М.Г.)

у справі № 910/701/17

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Золотий екватор" (далі - Товариство)

до Антимонопольного комітету України (далі - Комітет)

про визнання частково недійсним рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Комітету про визнання недійсним рішення відповідача від 28.10.2016 № 480-р у справі № 128-26.13/112-16 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" (далі - Рішення № 480-р) у частині, що стосується позивача.

Рішенням господарського суду міста Києва від 20.03.2017 у справі № 910/701/17, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.08.2017, позов задоволено з мотивів його обґрунтованості.

Постановою Верховного Суду від 06.02.2018 зі справи № 910/701/17 рішення та постанову судів попередніх інстанцій скасовано, а справу передано на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Рішенням господарського суду міста Києва від 17.07.2018 у справі № 910/701/17 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Товариство оскаржило рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.11.2018 задоволено клопотання Товариства та призначено у справі № 910/701/17 судову експертизу. На вирішення судової експертизи поставлено такі питання:

1. Чи є фактори, які закладені в формулу цінового орієнтира за договором купівлі - продажу (імпорту) нафтопродуктів імпортером ТОВ "Пром Газ Інвест" (пов'язаним відносинами контролю протягом 2013 року з Товариством) та договорами купівлі-продажу від 30.09.2011 № 505 між ТОВ "Пром Газ Інвест" та Товариством, а саме:

- рівень котирувань Platt's (рівень оптових цін на бензин марки А-95 та дизельне пальне на європейських ринках), зокрема, коригувань за базисом CIF NWE/ARA та курс гривні до долара США та Євро (курс купівлі вказаних валют (котирувань ask) на міжбанківському ринку України - при розрахунку закупівельної вартості (собівартості) бензину марки А-95 і дизельного пального;

- курс Національного банку України - при розрахунку акцизного податку, об'єктивними економічними факторами, які в своїй сукупності впливали на встановлення та зміну Товариством роздрібних цін на бензин марки А-95 та дизельне пальне у період з 01.01.2013 по 26.12.2013 на орендованих автозаправних станціях у територіальних межах ринку?

2. Чи були обумовлені зміни Товариством роздрібних цін на бензин марки А-95 та дизельного палива у період з 01.01.2013 по 26.12.2013 на орендованих АЗК у територіальних межах впливом об`єктивних факторів (вказаних у пит. 1), які закладені у формулу цінового орієнтира за договором купівлі - продажу від 30.09.2011 № 505?

3. Чи співвідносився (корелювався) рівень роздрібних цін стели та фактичних цін реалізації (під фактичними роздрібними цінами розуміється середнє значення між цінами між цінами стели та цінами продажу, тобто ціни, за якими реалізовувалось пальне згідно з фіскальними чеками) на бензин марки А-95 та дизельне пальне з 01.01.2013 по 26.12.2013 зі зміною об'єктивних факторів (вказаних у питанні 1 вище), які закладені в формулу цінового орієнтира за договором купівлі - продажу (імпорту) та договором купівлі-продажу від 30.09.2011 № 505?

4. Чи співвідносився (корелювався) рівень роздрібних цін Товариства на бензин марки А-95 та дизельне паливо у період з 01.01.2013 по 26.12.2013 зі зміною собівартості (облікової вартості) бензину марки А-95 та дизельного пального, що імпортувались за договором купівлі - продажу ТОВ "Пром Газ Інвест" та договором купівлі-продажу від 30.09.2011 № 505?

5. Чи відповідав порядок формування Товариством роздрібних цін на бензин марки А-95 та дизельне пальне у період з 01.01.2013 по 26.12.2013 та структура витрат Товариства, пов'язаних з роздрібною реалізацією зазначених видів палива та включених в їх ціну, чинним у зазначений період нормативним актам (зокрема, положенням (стандартам) бухгалтерського обліку), та чи був цей порядок економічно обґрунтованим?

6. Чи вказують коефіцієнти кореляції, наведені в пунктах 120- 122 і 147- 149 рішення АМКУ від 28 жовтня 2016 року № 480-р у справі № 128-26.13/112-16, а також у додатках № 6, 7, 8, 12, 13 та 14 до вказаного рішення, на існування причинно-наслідкового зв'язку між роздрібними цінами на бензин марки А-95 та дизельне пальне, встановленими Товариством та іншими операторами у період з 01.01.2013 по 26.12.2013, а саме те, що зміна операторами своїх роздрібних цін на бензин А-95 та дизельне пальне у період з 01.01.2013 по 26.12.2013 була єдиною причиною та безпосередньо призводила до зміни роздрібних цін Товариством на ці ж види палива в цей же період?

7. Чи підтверджується коефіцієнтами кореляції, наведеними в пунктах 120 - 122 і 147 - 149 рішення АМКУ від 28 жовтня 2016 року № 480-р у справі № 128-26.13/112-16, а також в додатках № 6, 7, 8, 12, 13 та 14 до вказаного рішення, ідентичність (тотожність) фактичних роздрібних цін на бензин марки А-95 та дизельне пальне, виставлених Товариством та іншими операторами у період з 01.01.2013 по 26.12.2013, тобто чи відрізнялись за наявності таких коефіцієнтів кореляції фактичні роздрібні ціни Товариства та інших операторів у період з 01.01.2013 по 26.12.2013?

8. Чи підтверджуються коефіцієнтами кореляції, наведеними в пунктах 120 - 122 і 147-149 рішення АМКУ від 28 жовтня 2016 року № 480-р у справі № 128-26.13/112-16, а також в додатках № 6, 7, 8, 12, 13 та 14 до вказаного рішення, одночасність (одномоментність) зміни Товариством та іншими операторами фактичних роздрібних цін на бензин А-95 та дизельне пальне у період з 01.01.2013 по 26.12.2013?

9. Якими було значення коефіцієнта кореляції між фактичними роздрібними цінами, встановленими Товариством та роздрібними цінами, встановленими мережами АЗС, ANP, Авіас та Укрнафта у період з 01.01.2013 по 26.12.2013?

10. Якими було значення коефіцієнта кореляції між фактичними роздрібними цінами Товариства на бензин А-95 та дизельне пальне з 01.01.2013 по 26.12.2013 та цінами закупівлі палива (собівартістю), яке в подальшому реалізовувалось Товариством через АЗК?

11. Якими є показники кореляційного аналізу фактичних роздрібних цін продажу бензину А-95 та дизельного палива в 2013 році (під фактичними роздрібними цінами розуміється середнє значення між цінами стели та цінами продажу, тобто ціни, за яким реалізовувалось пальне згідно з фіскальними чеками) та роздрібних цін інших відповідачів по справі в цей період?

12. Яким був вплив об'єктивних чинників на встановлення роздрібних цін на бензин А-95 та дизельне пальне на АЗК у період з 01.01.2013 по 26.12.2013 та їх частка в структурі ціни реалізації Товариством в 2013 році та інших відповідачів?

13. За якими цінами здійснювався імпорт бензину марки А-95 та дизельного пального в 2013 році на територію України для подальшої реалізації на автозаправних станціях?

14. Якими є показники кореляційного аналізу цін, за якими здійснювався імпорт бензину марки А-95 та дизельного пального на територію України для подальшої реалізації на автозаправних станціях у період протягом 2013 року, та фактичних роздрібних цін реалізації зазначених видів палива на автозаправних станціях у територіальних межах ринку, визначених у рішенні АМКУ від 28 жовтня 2016 року № 480- р у справі № 128-26.13/112-16 у зазначений період, та, зокрема, фактичних роздрібних цін Товариства?

15. Які фактори у період 2013 року були визначальними для споживача при виборі автозаправної станції, визначали конкурентоздатність основних учасників ринку роздрібної торгівлі світлими нафтопродуктами через мережу автозаправних станцій? Яким був вплив цих факторів на конкуренцію на ринку?

16. Чи існувала конкуренція в аспекті ціни між учасниками ринку світлих нафтопродуктів (відповідачами по справі АМКУ № 128-26.13/112-16) у період з 2013 року? Якщо так, то в якій формі?

17. Яким був ступінь впливу кожного об'єктивного фактору на ринку на конкурентоздатність учасників ринку роздрібної торгівлі світлими нафтопродуктами (відповідачів по справі АМКУ № 128-26.13/112-16) через мережу автозаправних станцій у період 2013 року?

На час проведення експертизи апеляційне провадження у справі № 910/701/17 зупинено.

Комітет, посилаючись на порушення судом попередньої інстанції норм процесуального права, просить суд касаційної інстанції ухвалу суду апеляційної інстанції від 08.11.2018 зі справи скасувати, а справу направити до апеляційного господарського суду для продовження розгляду. Так, згідно з доводами Комітету, викладеними у касаційній скарзі:

- зупинення провадження у справі є наслідком призначення судової експертизи, які є одноактними (одночасними) діями суду, відповідно для встановлення правомірності зупинення провадження у справі необхідно дослідити правомірність підстав для зупинення провадження у справі. Водночас порушення порядку призначення судової експертизи є порушенням права особи на розгляд справи впродовж розумного строку;

- призначаючи у справі судову експертизу, апеляційний господарський суд не врахував вказівок Верховного Суду у справі, який, направляючи справу на новий розгляд, вказав на необхідність надання належної правової оцінки здійсненому Комітетом у рішенні економічному аналізу;

- апеляційний господарський суд у призначенні судової експертизи у справі також не врахував, що аналіз стану конкуренції належить до дискреційних повноважень Комітету;

- враховуючи одноактність дії суду, а саме призначення експертизи та зупинення провадження у справі, судом апеляційної інстанції необґрунтовано призначено судову експертизу, наслідком якої стало безпідставне зупинення провадження у справі, що порушує право Комітету на розгляд справи впродовж розумного строку.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Розгляд касаційної скарги Комітету здійснено судом касаційної інстанції без повідомлення учасників справи, у відповідності до частини п'ятої статті 301 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Перевіривши правильність застосування судом попередньої інстанції норм процесуального права, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Комітету в частині оскарження ухвали суду апеляційної інстанції щодо зупинення провадження у справі та необхідність закриття провадження за касаційною скаргою Комітету в частині призначення судової експертизи у справі з огляду на таке.

Відповідно до положень частини першої статті 99 ГПК України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

У силу приписів частини першої статті 100 ГПК України про призначення експертизи суд постановляє ухвалу, в якій зазначає підстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати суду висновок, особу (осіб), якій доручено проведення експертизи, перелік матеріалів, що надаються для дослідження, та інші дані, які мають значення для проведення експертизи.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 228 ГПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках призначення судом експертизи, провадження у відповідності до пункту 6 частини першої статті 229 ГПК України зупиняється на час проведення експертизи.

У силу пункту 3 частини першої статті 287 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати касаційну скаргу на ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз'яснення рішення чи відмову у роз'ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.

Пунктом 1 частини першої статті 293 ГПК України унормовано, що суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Суд апеляційної інстанції, розглянувши матеріали справи, зазначив, що для з'ясування обставин у даній справі є необхідним застосування відповідних методів та методик економічних досліджень, що не може бути зроблено господарським судом самостійно без залучення відповідних фахівців, у зв'язку з чим він призначив у справі судову експертизу.

Відповідно до частини першої статті 304 ГПК України ухвали судів першої та апеляційної інстанцій можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктами 2 і 3 частини першої статті 287 цього Кодексу.

У згаданих пунктах 2 і 3 частини першої статті 287 ГПК України не зазначено щодо можливості самостійного касаційного оскарження ухвали суду апеляційної інстанції про призначення судової експертизи.

За змістом частини другої статті 304 ГПК України скарги на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду першої інстанції чи постанови суду апеляційної інстанції, включаються до касаційної скарги на відповідне рішення чи постанову.

Такі процесуально-процедурні обмеження права на касаційне оскарження деяких ухвал апеляційного господарського суду окремо від остаточної постанови суду встановлено з метою ефективного здійснення правосуддя і не зменшують для сторін можливості доступу до суду касаційної інстанції та не ускладнюють їм цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, оскільки сторони не позбавляються взагалі права на касаційне оскарження таких проміжних ухвал апеляційного господарського суду; їх право лише відтерміновується до ухвалення остаточного рішення у справі.

Статтею 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до пункту 9 частини 3 статті 2 ГПК України одним із принципів господарського судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках.

Водночас в Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним з елементів якого є принцип правової визначеності.

Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже, системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів.

Суб'єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.

У справі ЄСПЛ "Sunday Times v. United Kingdom" суд вказав, що прописаний у Конвенції термін "передбачено законом" передбачає дотримання такого принципу права як принцип визначеності. Суд стверджує, що термін "передбачено законом" передбачає не лише писане право, як-от норми писаних законів, а й неписане, тобто усталені у суспільстві правила та засади моральності суспільства.

До цих правил, які визначають сталість правозастосування, належить і судова практика.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) вимагає, щоб усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, якщо виникне потреба, з належною порадою передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, що може спричинити певна дія.

Вислови "законний" та "згідно з процедурою, встановленою законом" зумовлюють не лише повне дотримання основних процесуальних норм внутрішньодержавного права, але й те, що будь-яке рішення суду відповідає меті і не є свавільним (рішення ЄСПЛ у справі "Steel and others v. The United Kingdom").

Отже, правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.

Відповідно до положень пункту 1 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції має відмовляти у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

З огляду на викладене, з метою забезпечення єдності та стабільності судової практики, забезпечення передбачуваності застосування правових норм, недопущення порушення прав інших учасників цієї справи, Касаційний господарський суд дійшов висновку про те, що ухвала суду апеляційної інстанцій про призначення експертизи не може бути оскаржена в касаційному порядку та, у зв'язку з цим, й про необхідність закриття касаційного провадження з перегляду ухвали Київського апеляційного господарського суду від 08.11.2018 у справі № 910/701/17 у частині призначення судової експертизи. Аналогічна правова позиція викладена й у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.12.2018 у справі № 910/9883/17, а також у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.02.2019 у справі № 910/702/17.

Що ж до зупинення оскаржуваною ухвалою суду провадження у справі, то це тимчасове і повне припинення всіх процесуальних дій у справі, зумовлене настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу і щодо яких невідомо, коли їх може бути усунено.

Зупинення провадження у справі на час проведення судової експертизи є правом господарського суду, що зумовлене неможливістю вирішення спору по суті за відсутності висновків про встановлення фактів, які можуть бути встановлені лише експертом.

Враховуючи те, що оскаржуваною ухвалою суду апеляційної інстанції у справі, яка розглядається, призначено судову експертизу, а для проведення експертизи матеріали справи направляються до судово-експертної установи, і в цей період неможливо проводити відповідні процесуальні дії, апеляційний суд у цьому випадку скористався своїм правом, наданим йому процесуальним законом (частиною першою статті 228 ГПК України) зупинити провадження у справі, що не може вважатися порушенням норм процесуального права, яке тягне за собою наслідки у вигляді скасування відповідного судового акта.

Отже, визначені названим Кодексом підстави для скасування оскаржуваної ухвали апеляційної інстанції в частині зупинення провадження у справі відсутні.

Доводи скаржника щодо неправомірності та безпідставності призначення судової експертизи у справі не можуть братися до уваги Касаційним господарським судом, з огляду на відсутність правових підстав для касаційного оскарження ухвали суду апеляційної інстанції про призначення судової експертизи окремо від рішення суду по суті спору.

У частині доводів скаржника про порушення судом апеляційної інстанції розумного строку розгляду справи Касаційний господарський суд зазначає про таке.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору.

У свою чергу, призначення судової експертизи з порушенням основних засад судочинства, зокрема в частині дотримання розумних строків розгляду справи, може бути предметом розгляду під час касаційного перегляду даної справи по суті спору.

За змістом частини третьої статті 304 ГПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

Звертаючись із касаційною скаргою, Комітет не спростував висновків апеляційного господарського суду та не довів неправильного застосування ним норм процесуального права як необхідної передумови для скасування прийнятого ним судового рішення в частині зупинення провадження у справі.

За таких обставин касаційну скаргу Комітету слід залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу апеляційного суду в частині зупинення провадження у справі - без змін як таку, що відповідає вимогам норм процесуального права.

Керуючись статтями 129, 293, 296, 304, 308, 309, 315 ГПК України, Касаційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Закрити провадження за касаційною скаргою Антимонопольного комітету України на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 08.11.2018 у справі № 910/701/17 у частині призначення судової експертизи.

2. Ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 08.11.2018 у справі № 910/701/17 у частині зупинення провадження у справі залишити без змін, а касаційну скаргу Антимонопольного комітету України - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Булгакова

Суддя Б. Львов

Суддя В. Селіваненко