Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2018 року

м. Київ

Справа № 904/7071/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Міщенка І.С. - головуючого, Берднік І.С., Сухового В.Г.

за участю секретаря судового засідання - Кравченко О.В.

учасники справи:

позивач - Курилівська селищна рада Петриківського району Дніпропетровської області

представник позивача - Фісунов А.Л.

відповідач -фізична особа-підприємець Потапенко Олег Миколайович

представник відповідача - не з'явився

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача (1) товариство з обмеженою відповідальністю "Белгаз", (2) товариство з обмеженою відповідальністю "Востокгаз"

представник третьої особи -1 - не з'явився

представник третьої особи -2 - не з'явився

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Курилівської селищної ради Петриківського району Дніпропетровської області

на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду у складі Дарміна М.О. - головуючого, Березкіної О.В., Іванова О.Г. від 06 березня 2018 року

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

1. У липні 2017 року Курилівська селищна рада Петриківського району Дніпропетровської області (далі - позивач) звернулася з позовною заявою до фізичної особи-підприємця Потапенка Олега Миколайовича (далі - відповідач) про розірвання договору оренди землі від 23.08.2008 (зареєстрований 24.10.2008 за №040802301685); зобов'язання відповідача знести незаконно побудовану газозаправочну станцію на орендованій земельній ділянці площею 0,10 га у смт. Курилівка по вул. Зарєчній та повернути вказану ділянку позивачу.

2. Позовна заява мотивована тим, що відповідачу на підставі відповідного рішення позивача та вказаного вище договору оренди землі передано в оренду земельну ділянку площею 0,10 га пасовищ за рахунок земель загального користування по вул. Зарєчній у смт. Курилівка для розміщення ринку лісопилобудматеріалів, з цільовим призначенням для комерційного використання, строком оренди 49 років та можливістю передачі землі в суборенду (далі - спірний договір).

3. Однак надана земельна ділянка використовується відповідачем не за цільовим призначенням, оскільки останнім самовільно, без будь-яких дозвільних документів, встановлено газозаправну станцію, чим також порушено умови договору оренди, яким заборонено самовільну забудову земельної ділянки. Зазначене є безумовною підставою для примусового припинення права користування земельною ділянкою відповідно до статті 141 Земельного кодексу України за ініціативою позивача, як орендодавця.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

4. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 16 листопада 2017 року позов задоволений. Розірвано спірний договір, зобов'язано відповідача знести незаконно побудований автомобільний газозаправний пункт на орендованій земельній ділянці та повернути позивачу передану в оренду за спірним договором земельну ділянку.

5. Рішення мотивовано тим, що за рішенням позивача від 24.07.2002 № 17-3/XXIV відповідачу надано дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки в оренду для розміщення ринку лісопилобудматеріалів, а відповідно до погодженого відділом архітектури та будівництва Петриківської РДА містобудівного обґрунтування на території ринку з продажу будматеріалів було передбачено влаштування магазинів, складів, відкритих майданчиків продажу, офісної будівлі, а також кафе, готелю, стоянки автомобілів та інших обслуговуючих споруд.

6. Отже, відповідно до документації з землеустрою та містобудівної документації цільове призначення переданої відповідачу земельної ділянки визначено для розміщення ринку з продажу будівельних матеріалів, а самовільне облаштування на ній автомобільного газозаправного пункту є використанням земельної ділянки не за цільовим призначенням, в порушення умов договору та вимог законодавства, що має наслідком примусове припинення права землекористування відповідача відповідно до статті 143 Земельного кодексу України (далі - ЗК) та, відповідно, є підставою для дострокового розірвання договору оренди на підставі статті 32 Закону України "Про оренду землі" з подальшим відновленням стану земельної ділянки шляхом знесення незаконно побудованого об'єкта.

7. Одночасно судом встановлено, що спірний об'єкт - автомобільний газозаправний пункт був фактично встановлений третьою особою - ТОВ "Востокгаз", який займає частину переданої відповідачу земельної ділянки на підставі укладеного з останнім договору суборенди майданчику з твердим покриттям площею 250 кв.м. від 06.03.2017 №06/03/17.

Короткий зміст оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції

8. Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06 лютого 2018 року рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16 листопада 2017 року скасовано. У задоволенні позовних вимог відмовлено.

9. Суд апеляційної інстанції констатував недоведеність факту використання позивачем земельної ділянки не за цільовим призначенням, оскільки відповідно до Українського класифікатора цільового використання землі, затвердженого листом Держкомзему від 24.04.1998 № 14-1-7/1205, цільовим призначенням спірної земельної ділянки є роздрібна торгівля та комерційні послуги, яке включає в себе у тому числі роздрібну торгівлю пальним.

10. При цьому судом зазначено, що умовами спірного договору оренди передбачена передача земельної ділянки в суборенду, а сама по собі відсутність у суборендаря - ТОВ "Востокгаз" дозвільної документації на здійснення торговельної діяльності з продажу пального не входить до предмету доказування у даній справі, а тому не впливає на спірні орендні правовідносини між позивачем та відповідачем.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

11. Не погоджуючись із указаною постановою суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить її скасувати, рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Аргументи учасників справи

Доводи позивача, який подав касаційну скаргу (узагальнено)

12. Матеріалами справи доведено факт використання відповідачем орендованої земельної ділянки не за цільовим призначенням, яке полягає у незаконному, без дозволу орендодавця, розташуванні на ній автомобільного газозаправного пункту, що в силу статті 143 ЗК є безумовною підставою для примусового припинення права землекористування відповідача.

Позиція відповідача у відзиві на касаційну скаргу

13. Земельна ділянка використовується за цільовим призначенням, а розташування на ній третьою особою автомобільного газозаправного пункту є різновидом комерційного використання земельної ділянки та відбулося на підставі договору суборенди, укладення якого дозволено умовами спірного договору оренди.

Позиція Верховного Суду

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій

14. Згідно зі статтею 24 Закону України "Про оренду землі" орендодавець має право вимагати від орендаря: використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди. Вказаній нормі кореспондує норма пункту "а" частини першої статті 96 ЗК, згідно з якою землекористувачі зобов'язані забезпечувати використання землі за цільовим призначенням.

14.1. Відповідно до статті 25 Закону України "Про оренду землі" орендар земельної ділянки має право, зокрема, за письмовою згодою орендодавця зводити в установленому законодавством порядку жилі, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди та закладати багаторічні насадження.

15. Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідно до проекту землеустрою та за умовами договору оренди спірна земельна ділянка відноситься до земель загального користування та надана відповідачу для комерційного використання, а саме розміщення ринку лісопиломатеріалів. У наданому відповідачу містобудівному обґрунтуванні на території ринку було передбачено влаштування таких об'єктів: магазинів, складів, відкритих майданчиків продажу, офісної будівлі, а також кафе, невеликого готелю, стоянки автомобілів та інших обслуговуючих споруд.

16. При цьому в пункті 16 договору оренди встановлено заборону самовільної забудови земельної ділянки та одночасно у пункті 29 договору відповідачу надано право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди.

17. Відповідно до статті 1 Закону України "Про землеустрій" цільове призначення земельної ділянки - використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку. У свою чергу документація із землеустрою (землевпорядна документація) - затверджені в установленому порядку текстові та графічні матеріали, якими регулюється використання та охорона земель державної, комунальної та приватної власності, а також матеріали обстеження і розвідування земель, авторського нагляду за виконанням проектів тощо.

18. Так, згідно з частиною 1 статті 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

19. Також частиною 5 статті 20 Земельного кодексу України встановлено, що види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.

20. Отже, цільове призначення земельної ділянки відповідно до законодавчо встановлених категорій земель визначається на підставі документації із землеустрою, а порядок використання земельної ділянки в межах певної категорії визначається землекористувачем самостійно, проте з обов'язковим дотриманням містобудівної документації та документації із землеустрою.

21. Верховний Суд звертає увагу, що підставою для розірвання спірного договору позивач зазначає саме використання земельної ділянки не за цільовим призначенням, тобто зміну внаслідок господарської діяльності відповідача встановленої в документації із землеустрою категорії земельної ділянки.

22. У той же час висновок суду апеляційної інстанції про цільове використання відповідачем земельної ділянки ґрунтувався виключно на даних класифікатора цільового призначення землі, без дослідження первинних документів, якими відповідно до вимог чинного законодавства визначається цільове призначення та регулюється порядок використання земельної ділянки у межах певної категорії.

23. При цьому як суд першої інстанції при задоволенні позову, так і суд апеляційної інстанції при відмові в позові, у порушення вимог процесуального закону не встановили і не зазначили належність спірної земельної ділянки до певної категорії земель за основним цільовим призначенням, визначеним статтею 19 ЗК, виду використання земельної ділянки в межах відповідної категорії земель, з урахуванням умов договору, виданої відповідачу документації із землеустрою та дозвільної документації на будівництво, що є необхідною умовою для правильного вирішення справи.

24. Крім того, встановивши факт укладення між відповідачем та ТОВ "Востокгаз" договору оренди майданчика на спірній земельній ділянці для розміщення саме автомобільного газозаправного пункту, суди не звернули увагу на те, що позовна вимога про знесення спірного об'єкта - автомобільного газозаправного пункту заявлена саме до ФОП Остапенка О.М. та у зв'язку з цим не встановили правову природу укладеного між відповідачем та ТОВ "Востокгаз" договору суборенди, підстави розміщення на земельній ділянці автомобільного газозаправного пункту, особу, якій він належить, а також правовий статус такого об'єкта (рухоме чи нерухоме майно), з обов'язковим аналізом у цьому контексті умов спірного договору оренди, яким прямо заборонено здійснення забудови земельної ділянки без дозволу орендодавця (позивача) та переліку дозволених до розміщення на ділянці об'єктів у містобудівному обґрунтуванні.

25. За змістом частини 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

26. Вищенаведене дає підстави для висновку, що суди припустилися порушення норм процесуального права, не дослідили всі зібрані у справі докази та не оцінили їх в сукупності, що унеможливило встановлення всіх істотних обставин справи, з'ясування дійсних правовідносин, що склалися між сторонами, а отже не розглянули спір, зважаючи на його предмет і підстави. За таких обставин висновки судів по суті позовних вимог є передчасними.

27. За змістом частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

28. Допущені судами порушення не можуть бути усунуті Верховним Судом в силу меж розгляду справи в суді касаційної інстанції (стаття 300 ГПК України). Відсутність у Верховного Суду процесуальної можливості з'ясувати дійсні обставини справи перешкоджає ухваленню нового рішення, в якому необхідно дати висновок про правильність застосування норм матеріального права залежно від встановлених судами попередніх інстанцій обставин відповідно до наданих їм процесуальних повноважень.

29. За таких обставин касаційна скарга підлягає задоволенню частково, рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню на підставі частини 3 статті 310 ГПК України з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

30. При новому розгляді суду необхідно врахувати вищевикладене, повно та всебічно дослідити і надати правову оцінку усім зібраним у справі доказам у сукупності, встановити дійсний зміст спірних правовідносин, здійснити їх правильну правову кваліфікацію, у тому числі визначити процесуальний статус ТОВ "Востокгаз" з урахуванням предмету заявленого позову та переглянути справу з дотриманням норм чинного законодавства.

Керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Курилівської селищної ради Петриківського району Дніпропетровської області задовольнити частково.

2. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06 березня 2018 року та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16 листопада 2017 року у справі № 904/7071/17 скасувати.

3. Справу № 904/7071/17 направити на новий розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Міщенко І.С.

Судді Берднік І.С.

Суховий В.Г.