Історія справи

Ухвала КГС ВП від 19.03.2018 року у справі №924/590/16
Постанова ВГСУ від 25.04.2017 року у справі №924/590/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 травня 2018 року

м. Київ

Справа № 924/590/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є.В. - головуючого, Мачульського Г.М., Кушніра І.В.,

за участю секретаря судового засідання - Шевченко Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 30.11.2017 та рішення Господарського суду Хмельницької області від 09.10.2017 у справі

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хмельницькгаз збут" про стягнення 8 233 935,03 грн, з яких: 5 862 517,29 грн основного боргу, 1 009 059,54 грн пені, 31 589,40 грн інфляційних втрат, 1 257 736,15 грн штрафу, та 73 032,65 грн - 3 % річних,

за участю представників:

позивача - Кравченко С.В., довіреність № 6-670 від 02.03.2018;

відповідача - Палькевич Н.С., довіреність № 007.2Др-73-0318 від 16.03.2018,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

У червні 2016 року Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" (далі - ПАТ "Укртрансгаз") звернулося до Господарського суду Хмельницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хмельницькгаз збут" (далі - ТОВ "Хмельницькгаз збут") про стягнення 8 233 935,03 грн заборгованості, з яких: 5 862 517,29 грн основного боргу, 1 009 059,54 грн пені, 31 589,40 грн інфляційних втрат, 1 257 736,15 грн штрафу, та 73 032,65 грн - 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору на транспортування природного газу магістральними трубопроводами від 01.07.2015 № 1506000182/Н042 (далі - договір) у частині оплати вартості наданих позивачем у період з липня 2015 року по квітень 2016 року послуг з транспортування газу у визначені строки, внаслідок чого утворилася заборгованість. Оскільки відповідачем прострочено виконання грошового зобов'язання за договором, позивачем також заявлено вимоги про застосування до відповідача господарських санкцій у вигляді пені та штрафу, а також відповідальності, передбаченої частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Спір розглядався судами неодноразово.

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 09.10.2017 (колегія суддів: Грамчук І.В., Вибодовський О.Д., Крамар С.І.) позов задоволено частково; вирішено стягнути з ТОВ "Хмельницькгаз збут" на користь ПАТ "Укртрансгаз" 259 668,57 грн пені та 37 460,96 грн - 3 % річних; припинено провадження у справі в частині вимог про стягнення 5 862 517,29 грн основного боргу; відмовлено у задоволенні вимог про стягнення 749 390,97 грн пені, 1 257 736,15 грн штрафу, 35 571,69 грн - 3 % річних та 31 589,40 грн інфляційних втрат.

Задовольняючи частково вимоги про стягнення пені та 3 % річних, суд першої інстанції виходив з порушення відповідачем встановлених договором строків оплати наданих позивачем послуг, а відмовляючи в задоволенні решти вимог про стягнення пені, 3 % річних та інфляційних втрат, суд вказав про те, що позивачем при їх нарахуванні в прострочений платіж включалась сума погашена спільними протокольними рішеннями та дні фактичної сплати заборгованості.

Припиняючи провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення суми основного боргу, місцевий суд виходив із відсутності предмета спору, оскільки відповідачем повністю погашено основну заборгованість за договором у розмірі 5 862 517,29 грн, що відповідно до пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України; у редакції, чинній до 15.12.2017) є підставою для припинення провадження у справі.

Відмовляючи у задоволенні вимог позивача про стягнення штрафу на підставі статті 231 Господарського кодексу України (далі - ГК України), суд мотивував своє рішення тим, що зазначена норма застосовується лише в разі прострочення боржником виконання не грошового зобов'язання.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 30.11.2017 (колегія суддів: Дужич С.П., Мамченко Ю.А., Саврій В.А.) рішення в частині задоволення вимог про стягнення з ТОВ "Хмельницькгаз збут" на користь ПАТ "Укртрансгаз" 259 668,57 грн пені та 37 460,96 грн - 3 % річних скасовано, в цій частині прийнято нове рішення про відмову у даній частині позову. В решті рішення залишено без змін.

Постанова обґрунтована тим, що відповідачем чітко виконувались положення спільних протокольних рішень, тому відсутні будь-які правові підстави для нарахування та стягнення з відповідача пені та передбачених частиною 2 статті 625 ЦК України 3 % річних.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу.

У касаційній скарзі ПАТ "Укртрансгаз" посилається на порушення судами попередніх інстанцій вимог статей 193, 230 ГК України та статей 509, 530, 549, 611, 612, 629, 651 ЦК України та зазначає про те, що до укладеного між сторонами договору зміни в установленому законом порядку в письмовій формі щодо зміни порядку розрахунків за договором не укладались.

Короткий зміст вимог касаційної скарги.

У касаційній скарзі ПАТ "Укртрансгаз" просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині відмови в задоволенні його вимог про стягнення з відповідача 1 009 059,54 грн пені, 31 589,40 грн інфляційних втрат та 73 032,65 грн - 3 % річних та постановити в цій частині нове рішення про задоволення зазначених вимог; в решті постановлені у справі рішення залишити без змін.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Хмельницькгаз збут" просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів та зазначає, що господарські суди повно і всебічно з'ясували всі обставини справи і надали їм належну правову оцінку.

Також ТОВ "Хмельницькгаз збут" наголошує на тому, що згідно сталої судової практики для застосування наслідків порушення грошового зобов'язання, передбачених договором та частиною 2 статті 625 ЦК України, необхідно щоб оплата за надані послуги була здійснена відповідачем поза межами порядку і строків, встановлених спільними протокольними рішеннями про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання.

При цьому ТОВ "Хмельницькгаз збут" зазначає, що частина вартості наданих послуг на підставі договору в період з липня 2015 року по квітень 2016 року, яка не покривалася спільними протокольними рішеннями, була сплачена відповідачем за рахунок коштів з поточного рахунку із спеціальним режимом використання у межах строку оплати, передбаченого пунктом 5.5 договору.

Водночас ТОВ "Хмельницькгаз збут" посилається на судову практику Вищого господарського суду України: постанова від 26.07.2016 у справі № 924/13/16; постанова від 08.11.2016 у справі № 909/133/16; постанова від 07.04.2017 у справі № 917/246/16; Верховного Суду України: постанова від 09.09.2014 у справі № 5011-35/1272-2012-42/527-2012; постанова від 09.09.2014 у справі №5011-1/1043-2012-42/528-2012; постанова від 23.09.2015 у справі №917/2519/14; постанова від 11.11.2015 у справі № 927/1733/14 та Верховного Суду - постанова від 14.03.2018 у справі № 910/9806/16.

У судовому засіданні представник позивача підтримав подану ним касаційну скаргу, а представник відповідача заперечив проти касаційної скарги та просив залишити її без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Доводи, за якими суд касаційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої та апеляційної інстанцій.

Відповідно до частин 1, 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Переглянувши у касаційному порядку на підставі встановлених фактичних обставин справи судові рішення, враховуючи визначені ГПК України межі такого перегляду, суд касаційної інстанції виходить із наступного.

Господарськими судами встановлено, що 01.07.2015 між ПАТ "Укртрансгаз" (газотранспортне підприємство) та ТОВ "Хмельницькгаз збут" (замовник) було укладено договір на транспортування природного газу магістральними трубопроводами № 1506000192/Н042, за умовами якого газотранспортне підприємство зобов'язується надати замовнику послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу замовника від пунктів приймання-передачі газу в магістральні трубопроводи до пунктів призначення-газорозподільних станцій, а замовник - внести плату за надані послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами в розмірі, у строки та порядку, передбаченому умовами договору.

Згідно з пунктами 3.1, 3.4 договору послуги по транспортуванню газу оформлюються газотранспортним підприємством і замовником актами наданих послуг з транспортування газу магістральними трубопроводами. Акти наданих послуг є підставою для проведення остаточних розрахунків замовника з газотранспортним підприємством.

Відповідно до пункту 5.5 договору оплата вартості послуг за транспортування газу здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів на рахунок газотранспортного підприємства на умовах 100 відсотків попередньої оплати за 10 днів до початку місяця, у якому буде здійснюватися транспортування газу. Замовник самостійно визначає розмір суми платежу попередньої оплати як добуток тарифу та планового обсягу газу на відповідний місяць. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться замовником до двадцятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.

Пунктом 7.3 сторонами погоджено, що у разі порушення замовником строків оплати, передбачених розділом 5 договору, із замовника стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Цей договір набирає чинності з дня його підписання сторонами та діє в частині транспортування газу з 01.07.15 до 31.12.15, а в частині проведення розрахунків за надані газотранспортним підприємством послуги - до повного виконання замовником своїх зобов'язань за цим договором. Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо не менше ніж за місяць до закінчення строку дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов (пункт 11.1 договору).

Відповідно до статей 11, 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно приписів статті 526 ЦК України та статті 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності з частиною 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Положеннями статті 611 ЦК України та статті 230 ГК України унормовано, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Судами встановлено, що на виконання умов договору позивач надав відповідачу послуги з транспортування газу на загальну суму 40 346 777,19 грн, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями актів.

Водночас судами встановлено, що між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Хмельницькій області, Департаментом фінансів Хмельницької облдержадміністрації, ТОВ "Хмельницькгаз збут", ПАТ "Укратрансгаз" та ПАТ НАК "Нафтогаз України" було укладено спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання від 21.08.2015 № 1846/у на суму 109 499,95 грн, від 21.09.2015 № 2032/у на суму 186 758,94 грн, від 19.10.2015 № 2132/у на суму 164 887,22 грн, від 19.11.2015 № 2516/у на суму 500 326,40 грн, від 18.12.2015 № 3028/у на суму 1 000 000 грн, від 20.01.2016 № 146/у на суму 1 200 000 грн, від 18.02.2016 №604/у на суму 4 000 000 грн, від 21.03.2016 № 1036/у на суму 2 700 000 грн, від 19.04.2016 № 1302/у на суму 3 000 000 грн, від 19.04.2016 № 1303/у на суму 5000 000 грн, від 19.04.2016 № 1304/у на суму 26 165 609,84 грн, від 19.05.2016 № 1549/у на суму 2 039 000 грн, від 19.05.2016 № 1549/у на суму 9 555 000 грн, від 17.06.2016 № 1777/у на суму 2 000 000 грн, від 24.06.16 № 1809/у на суму 4 000 000 грн та від 19.07.2016 № 1894/у на суму 600 000 грн.

Відповідно до розділу 1 предметом цих спільних протокольних рішень є організація проведення сторонами взаєморозрахунку відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій" від 11.01.2005 № 20.

Сторони, що підписали спільні протокольні рішення, несуть відповідальність за недотримання вимог постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 та Порядку проведення розрахунків і невиконання своїх зобов'язань за цими спільним протокольними рішеннями про організацію взаєморозрахунків відповідно до законодавства України (розділ 4 спільних протокольних рішень).

За умовами вказаних вище спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків, передбачене надання державою коштів на погашення заборгованості, а також змінювались строки виконання боржником грошових зобов'язань перед кредитором, які виникли на підставі укладеного між сторонами спору договору.

Запроваджуючи механізм взаємних розрахунків між підприємствами паливно-енергетичного комплексу, визначений зазначеним Порядком, держава забезпечує відшкодування частини втрат підприємств паливно-енергетичного комплексу, пов'язаних з газопостачанням населенню, яке використовує субсидії та має пільги з оплати комунальних послуг, а саме - витрат на придбання природного газу, його транспортування магістральними та переміщення розподільчими газопроводами.

Отже, підписання між сторонами спору спільних протокольних рішень і виконання положень постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20, свідчить, що часткова оплата наданих послуг за договором підлягає погашенню, зокрема шляхом здійснення взаєморозрахунків на підставі цих рішень. Тому строки виконання грошових зобов'язань, які виникли на підставі укладеного між сторонами спору договору змінились.

За таких обставин, для застосування санкцій, визначених умовами договору, а також наслідків за порушення грошового зобов'язання, передбачених частиною 2 статті 625 ЦК України, необхідно щоб оплату було здійснено поза межами порядку і строків, визначених рішеннями про організацію взаєморозрахунків.

Аналогічну правову позицію наведено у постанові Верховного Суду від14.03.2018 у справі № 910/9806/16.

Судами встановлено, що під час розгляду справи в суді першої інстанції, відповідачем було повністю погашено основну суму заборгованості за договором у розмірі 5 862 517,29 грн, в зв'язку з чим суд першої інстанції обґрунтовано припинив провадження у справі у цій частині вимог з підстав, що передбачені пунктом 1-1 частини 1 статті 80 ГПК України (у редакції, чинній до 15.12.2017).

При цьому судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідачем суму основного боргу було сплачено за рахунок коштів, отриманих відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 на підставі спільних протокольних рішень 24.06.2016 на суму 2 000 000 грн та 29.06.2016 на суму 3 862 517,29 грн.

Також апеляційним господарським судом встановлено, що відповідач здійснював розрахунок за надані позивачем у звітному місяці послуги до 20-го числа місяця, наступного за звітним, відповідно до актів наданих послуг власними коштами (із поточного рахунку із спеціальним режимом використання), при цьому, залишок заборгованості за надані послуги відшкодовувався позивачу державою на підставі спільних протокольних рішень.

Враховуючи викладене, встановивши, що відповідач належним чином виконував зобов'язання за договором в частині оплати вартості наданих послуг з транспортування природного газу, суд апеляційної інстанції дійшов правильних висновків про відсутність підстав для нарахування пені, 3 % річних та інфляційних втрат на заборгованість, яка була предметом регулювання за спільними протокольними рішеннями.

Посилання ПАТ "Укртрансгаз" у касаційній скарзі на те, що до укладеного між сторонами договору від 01.07.2015 на транспортування природного газу магістральними трубопроводами № 1506000192/Н042 зміни в установленому законом порядку в письмовій формі щодо зміни порядку розрахунків за договором не укладались, тому не можна вважати, що спільними протокольними рішеннями було змінено порядок розрахунків за договором, відхиляються колегією суддів, оскільки спільні протокольні рішення укладені відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій" від 11.01.2005 № 20, відповідальність за недотримання вимог якої передбачена розділом 4 спільних протокольних рішень, тому правові підстави для стягнення пені, інфляційних втрат та 3 % річних виникають саме після оплати послуг з транспортування газу, здійсненої поза межами порядку, встановленого спільними протокольними рішеннями.

Доводи, викладені у відзиві, зводяться до обґрунтованості постанови суду апеляційної інстанції, з чим колегія суддів погоджується.

Відповідно до статті 309 ГПК України (у редакції, чинній після 15.12.2017) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації", у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації") повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, зазначені рішення Європейського суду з прав людини суд касаційної інстанції застосовує у цій справі як джерело права.

За таких обставин, оскільки фундаментальних порушень не встановлено, постанова суду апеляційної інстанції прийнята з додержанням вимог матеріального та процесуального права, тому підстав для її зміни чи скасування немає.

Судові витрати.

Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України (у редакції, чинній з 15.12.2017), покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" залишити без задоволення.

2. Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 30.11.2017 у справі № 924/590/16 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. Краснов

Судді: Г. Мачульський

І. Кушнір