Історія справи

Ухвала КГС ВП від 04.03.2018 року у справі №910/6800/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 травня 2018 року

м. Київ

Справа № 910/6800/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кушнір І.В. - головуючий, Краснов Є.В., Мачульський Г.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення та виклику учасників справи касаційну скаргу Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" на рішення Господарського суду міста Києва від 31.05.2017 (суддя Лиськов М.О.) та постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.10.2017 (головуючий суддя: Гаврилюк О.М., судді: Гончаров С.А., Сулім В.В.)

за позовом Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Югтранском",

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби,

про стягнення штрафних санкцій в сумі 795 876, 00 грн.,

Учасники справи: не викликалися та не повідомлялися.

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Югтранском" про стягнення штрафних санкцій 795 876,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором поставки № ЦХП-06-00513-01 від 28.05.2013 з оформлення первинних документів, що було встановлено за результатами проведеної Міжрегіональним головним управлінням ДФС - Центральним офісом з обслуговування великих платників перевірки ДП матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач", відповідач повинен сплатити 795 876,00 грн. штрафних санкції на підставі п. 10.7. договору.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 31.05.2017, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.10.2017, в задоволенні позовних вимог Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" відмовлено повністю.

Судові рішення мотивовані тим, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами в підтвердження наявності обставин, що у відповідності до п. 10.7 договору є підставою для відшкодування відповідачем штрафних санкцій.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 27.11.2017 касаційну скаргу Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.10.2017 повернуто заявнику на підставі п. 6 ст.1113 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017).

30.11.2017 (згідно з реєстраційним штампом КАГС) Державним підприємством матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" повторно подано касаційну скаргу на рішення Господарського суду міста Києва від 31.05.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.10.2017 у справі № 910/6800/17 до Вищого господарського суду України.

Касаційна скарга подана разом із заявою про поновлення строку на касаційне оскарження зазначених судових рішень у справі № 910/6800/17.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.02.2018 року у справі №910/6800/17 визначено колегію суддів у складі: Кушнір І.В. (головуючий суддя), судді: Мачульський Г.М., Краснов Є.В.

Згідно з частиною 4 статті 301 Господарського процесуального кодексу України перегляд рішень суду першої інстанції та постанов апеляційної інстанції у справах, ціна позову в яких не перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, здійснюється без повідомлення учасників справи, крім справ, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного провадження.

За приписами частини 13 статті 8 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VІІІ) розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

02.03.2018 суд постановив ухвалу про поновлення пропущеного строку на подання касаційної скарги, відкриття касаційного провадження у справі та здійснення розгляду касаційної скарги у порядку письмового провадження без виклику та повідомлення учасників справи, учасникам справи надано строк до 19.03.2018 для подання відзиву на касаційну скаргу.

Скаржник (позивач) мотивує свою касаційну скаргу тим, що судами не було належним чином досліджено, що неправильне оформлення первинних документів відповідачем було встановлено в акті перевірки № 358/28-10-42-10/19014832 від 25.03.2015, рішеннями адміністративних судів у справі №826/14818/15, що є підставою для нарахування штрафних санкцій; не сплата відповідачем 795 876,00 грн. призведе до втрат позивачем вигід внаслідок непередбачуваних витрат, що суперечить договору та суті заявленої пропозиції при проведенні процедури конкурсних торгів згідно з Законом України "Про здійснення державних закупівель"; а також, що позивач просив суд стягнути з відповідача штрафні санкції, а не збитки.

З огляду на викладене, позивач у касаційній скарзі просить скасувати постанову апеляційного господарського суду та рішення місцевого господарського суду, прийняти нове рішення, яким в повному обсязі задовольнити позовні вимоги.

Відповідач надав відзив на касаційну скаргу, в якому просить суд касаційну скаргу залишити без задоволення, в судові рішення без змін.

Третя особа також надала відзив на касаційну скаргу, в якому викладені пояснення по суті касаційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені обставини, Верховний Суд в межах перегляду справи у касаційній інстанції обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначеного судового рішення, доходить висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Згідно зі ст.300 Господарського процесуального кодексу України:

"1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

3. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

4. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права."

З урахування викладеного, судом не приймаються та не розглядаються доводи скаржника, пов'язані з переоцінкою доказів, визнанням доведеними/ недоведеними або встановленням по новому обставин справи.

Однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, є договір який в силу вимог ч. 1 ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в ч. 1 ст. 193 ГК України, яка також передбачає, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно із ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Приписами частини 1 статі 216 ГК України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст.611 ЦК України).

Частина 1 статті 218 ГК України визначає, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Одним із видів господарських санкцій згідно з ч. 2 ст. 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як було встановлено судами попередніх інстанцій, 28.05.2013 між позивачем та відповідачем укладено договір поставки № ЦХП-06-00513-01, відповідно до пункту 1.1 якого відповідач, за договором постачальник, зобов'язується поставити та передати у власність, а позивач, за договором замовник, прийняти та оплатити продукцію, найменування, марка й кількість якої вказується в специфікації, яка є невід'ємною частиною договору, на умовах, що викладені у цьому договорі.

Пунктом 1.2 договору визначено найменування продукції: пилки ручні, полотна до будь-яких пилок (полотно машинне по металу (для різки рейок) 3809-400-32-2.00-6).

Відповідно до п.7.1 договору: "приймання продукції замовником здійснюється на підставі підтвердження наступних документів: рахунку-фактури; видаткової накладної або акту прийому-передачі, підписаного представником постачальника, який замовник повинен підписати після прийняття продукції; податкової накладної; товарно-транспортної накладної або накладної (залізничної); документів, що підтверджують, якісь продукції, зазначених п. 2.2 договору; пакувальних аркушів (при наявності). /…/ Постачальник відшкодовує замовнику всі збитки, понесені останнім у зв'язку з несвоєчасним представленням вищезазначених документів, або з приводу їх неправильного оформлення."

Згідно з п.10.7 договору у разі неправильного оформлення товаросупровідних документів, розбіжності між ними та документами, поданими у складі пропозиції конкурсних торгів учасника-переможця, що призвело до нарахувань штрафів і пень, постачальник відшкодовує їх замовнику в повному обсязі.

На підставі накладних № 5 від 09.07.2013, № 10 від 13.09.2013, № 13 від 19.09.2013, № 14 від 20.09.2013, відповідач передав, а позивач (в особі представника за довіреністю) прийняв товар за договором поставки, на суму зазначену у вказаних накладних.

Вказані видаткові накладні підписані сторонами без зауважень, що свідчить про те, що позивачем не доведено належними доказами порушення відповідачем договірного зобов'язання, тобто, поставка фактично відбулась.

Про відсутність зауважень щодо наданих відповідачем документів свідчать також штампи складу позивача завірені підписами вантажоодержувача на товарно-транспорних накладних, належним чином засвідчені копії яких наявні у матеріалах справи.

Міжрегіональним головним управлінням ДФС - ЦО з обслуговування великих платників (далі - МГУ ДФС - ЦО з обслуговування ВП) проведено планову виїзну перевірку ДП "Укрзалізничпостач" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2011 по 31.12.2013, про що складено акт від 25.03.2015 № 358/28-10-42-10/19014832.

Судами також встановлено, що з метою мирного врегулювання спору, приймаючи до уваги пункт 11.2 договору, яким визначено, що додержання досудового врегулювання спору обов'язково, позивач звернувся до відповідача із претензією, відповідно до якої позивач просив відповідача перерахувати позивачу 795 876,00 грн. штрафних санкцій у розмірі 560 061,00 грн. та податковий кредит у розмірі 235 815,00 грн.

Звертаючись з даним позовом до суду позивач з посиланням на п.10.7 договору вказував на те, що неправильне заповнення відповідачем первинних документів на поставку товару, стало підставою для донарахування сум податкових платежів та штрафних санкцій органом ДФС, яким визначено відсутність фактичного отримання позивачем товарно-матеріальних цінностей по ланцюгу постачання товару від відповідача , тому просив суд стягнути з відповідача штрафні санкції у розмірі 560 061,00 грн. та податковий кредит у розмірі 235 815,00 грн.

Розглядаючи доводи касаційної скарги та заперечення на неї колегія суддів касаційного суду відмічає наступне.

Щодо доводів позивача про те, що неправильне оформлення первинних документів відповідачем було встановлено в акті № 358/28-10-42-10/19014832 від 25.03.2015, рішеннями адміністративних судів у справі № 826/14818/15, то слід зазначити таке.

Як встановлено судами попередніх інстанцій Акт № 358/28-10-42-10/19014832 від 25.03.2015, на який посилається позивач як на підставу для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої п.10.7 договору, складений за результатами перевірки дотримання вимог податкового законодавства ДП матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач". З цього акту вбачається, що податковим органом були виявлені порушення вимог податкового законодавства саме позивачем і він не містить відомостей про допущені порушення щодо неналежного оформлення первинних документів за договором № ЦХП-06-00513-01від 28.05.2013 ТОВ "Югтранском".

Також, у адміністративній справі № 826/14818/15 за позовом ДП матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" до Міжрегіонального головного управління ДФС - центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень № 0000444201, № 0000454201, №0000464201, № 0000484201 від 08.04.2015 (у задоволені позову відмовлено) встановлено, що відповідні нарахування були обумовлені порушенням податкового законодавства саме позивачем щодо здійснення податкового обліку господарських операцій з контрагентами, зокрема, і з відповідачем. При цьому, будь яким порушень відповідачем умов договором поставки № ЦХП-06-00513-01від 28.05.2013 встановлено не було.

Щодо аргументів касаційної скарги про те, що несплата відповідачем 795876,00грн. призведе до втрат вигід внаслідок непередбачуваних витрат, що суперечить договору та суті заявленої пропозиції при проведенні процедури конкурсних торгів згідно з Законом України "Про здійснення державних закупівель", то вони є безпідставними, виходячи з такого.

За змістом ч. 1 ст. 55 ГК України суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність.

Під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність (ч. 1 ст. 3 ГК України).

Стаття 3 ЦК України серед загальних засад цивільного законодавства проголосила свободу договору, свободу підприємницької діяльності, яка не заборонена законом.

Свобода договору полягає, зокрема, у вільному вияві волі сторін, у тому числі у підприємницькій, господарській діяльності, на вступ у договірні відносини, у можливості вільно обирати собі партнерів у договірних відносинах, у визначенні умов договору тощо.

Результатом наділення юридичних осіб свободою господарської діяльності та підприємництва є застосування ними цивільно-правових договорів як правової форми їх діяльності.

Здійснюючи свою господарську діяльність юридична особа повинна дотримуватись відповідних вимог чинного законодавства, зокрема, і податкового законодавства. У випадку ж недотримання, юридична особа повинна розуміти ризики таких своїх дій і у випадку їх настання не перекладати такі ризики на іншого суб'єкта, який з ним перебуває у договірних відносинах і діє відповідно до умов договору і вимог ст. ст. 525, 526 ЦК України.

Втрата вигоди оцінюється за принципом справедливості, однак, застосована податковим органом до позивача відповідальність - сплата штрафних санкцій (які на момент розгляду справи не були позивачем сплачені), не є втратою вигоди, а є його "власними втратами", зумовленими недотриманням позивачем податкового законодавства.

Оскільки такі втрати зумовлені порушеннями вчиненими позивачем при здійсненні своєї господарської діяльності, за які відповідальність несе він, то безпідставними є його доводи про те, що несплата відповідачем 795 876,00 грн. призведе до втрат вигід внаслідок непередбачуваних витрат, що суперечить договору та суті заявленої пропозиції при проведенні процедури конкурсних торгів згідно з Законом України "Про здійснення державних закупівель".

Щодо посилань позивача на те, що він просив стягнути з відповідача штрафні санкції, а не збитки, як вказали господарські суди, то слід зазначити таке.

Як вбачається із матеріалів справи, суд першої інстанції, відмовляючи в позові, посилався на статті, які регулюють відшкодування збитків, проте, апеляційний суд досліджував наявність чи відсутність підстав для стягнення з відповідача штрафних санкцій на підставі п. 10.7 договору, а не збитків згідно з ст. 22 ЦК України, ст. ст. 224, 225 ГК України.

Разом з тим, місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, відмовив у задоволенні позову з тих підстав, що позивач саме не довів факту неналежного оформлення відповідачем первинних документів за договором №ЦХП-06-00513-01від 28.05.2013, тобто, наявності підстав для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої п. 10.7. договору.

Доводи касаційної скарги фактично зводяться до незгоди з вищевказаної оцінкою доказів, вимоги переоцінки доказів по справі та встановлення по новому фактичних обставин справи.

Разом з тим, суд касаційної інстанції, в силу положень наведеної ч.2 ст.300 Господарського процесуального кодексу України позбавлений права самостійно досліджувати та перевіряти зазначені докази та самостійно встановлювати по новому фактичні обставини справи.

Згідно з ч.1 ст.300 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє виключно правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Обґрунтованих та переконливих доводів щодо неправильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права касаційна скарга не містить.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.308 Господарського процесуального кодексу України

"Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право:

1) залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення."

Згідно з ч.1 ст.309 зазначеного Кодексу:

" Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права."

На підставі викладеного, суд доходить висновку про необхідність залишити касаційну скаргу позивача без задоволення, а судові рішення першої та апеляційної інстанцій - без змін, як такі, що ухвалені з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

У зв'язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає в силі раніше ухвалені судові рішення, суд покладає на позивача витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Керуючись п.8 ст.13, статтями 129, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" на рішення Господарського суду міста Києва від 31.05.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.10.2017 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 31.05.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.10.2017 у справі №910/6800/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий І. Кушнір

Судді Є. Краснов

Г. Мачульський