ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2025 року

м. Київ

cправа № 925/120/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Міщенка І.С. - головуючого, Берднік І. С., Зуєва В. А.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2025 (головуючий - Гончаров С. А., судді: Тищенко О. В., Сибіга О. М.) у справі

за заявою ОСОБА_1

про забезпечення позову до подання позову

стягувач Товариство з обмеженою відповідальністю «Промислова компанія «Пожмашина»

Короткий зміст поданої заяви

1. ОСОБА_1 (далі - заявниця) звернулася до суду із заявою про забезпечення позову до пред`явлення позовної заяви до Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова компанія «Пожмашина» (далі - стягувач) про визнання виконавчого напису №407 від 08.03.2024 про стягнення з заявниці на користь стягувача 13 071 000 грн (далі - виконавчий напис) таким, що не підлягає виконанню, шляхом зупинення виконання на підставі виконавчого напису.

2. Заява обґрунтована тим, що виконавчий напис учинений всупереч закону, на його виконання відкрито виконавче провадження та державний виконавець вчиняє ряд виконавчих дій, у тому числі з накладення арешту на майно заявниці. Забезпечення позову дозволить уникнути неправомірного стягнення коштів з заявниці та усуне перешкоди в користуванні її майном.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

3. Господарський суд Черкаської області ухвалою від 10.02.2025 заяву про забезпечення позову задовольнив, зупинив стягнення на підставі виконавчого напису.

4. Суд першої інстанції з посиланням на положення статей 136 137 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) зазначив, що оскільки процедуру примусового виконання виконавчого напису вже розпочато, а заявниця вважає, що такий виконавчий напис здійснено з порушенням встановленої законом процедури, то існує реальна загроза, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав позивача (у разі задоволення позову), за захистом яких вона має намір звернутися до суду. У разі якщо до закінчення розгляду спору за майбутнім позовом заявниці про оскарження виконавчого напису державний виконавець здійснить стягнення у безспірному порядку на підставі виконавчого напису, то заявниця не зможе захистити або поновити свої права в межах майбутнього судового провадження без нових звернень до суду. Застосування заходів забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису, яким звернено стягнення на грошові кошти, є адекватним та ефективним способом забезпечення позову.

Короткий зміст оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції

5. Північний апеляційний господарський суд постановою від 18.03.2025 вказану вище ухвалу суду першої інстанції скасував, у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовив.

6. Постанова мотивована відсутністю доказів на підтвердження доводів заявниці щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову. Так, заява не містить фактів порушення прав заявниці при здійсненні виконавчих дій, що є безпосередньою метою та закономірним наслідком вчинення відповідного виконавчого напису. Заявниця не надала доказів та фактів, які саме недобросовісні дії з боку стягувача можуть бути або вже існують, задля попередження потенційних труднощів у подальшому реальному та ефективному виконанні судового рішення у разі задоволенні позову. Оцінивши надані заявницею докази та наведені обставини за правилами статті 86 ГПК України, апеляційний суд не встановив існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, а отже вжиття запропонованого заявницею заходу забезпечення позову не відповідає положенням статті 136 ГПК України.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

7. Не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції, заявниця подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить її скасувати, ухвалу суду першої інстанції залишити в силі.

8. Стверджує про порушення судом апеляційної інстанції приписів статей 136 137 ГПК України. На переконання скаржниці, суд апеляційної інстанції неправильно дослідив та оцінив існування реальних ризиків, про які зазначала заявниця при зверненні із заявою про забезпечення позову, а саме про вчинення державним виконавцем дій, спрямованих на виконання виконавчого напису, тоді як застосування заходу забезпечення позову дозволить уникнути неправомірного стягнення коштів з заявниці та усуне перешкоди в користуванні її майном.

Позиція стягувача у відзиві на касаційну скаргу

9. Оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції є законною та обґрунтованою, а касаційна скарга є безпідставною та задоволенню не підлягає.

Позиція Верховного Суду

10. Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

11. Велика Палата Верховного Суду вже виснувала про те, що під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. Важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення (постанова від 18.05.2021 у справі № 914/1570/20).

12. Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22 констатувала, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову. Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду із заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.

13. Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає стаття 136 ГПК України, згідно з приписами якої господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

14. За змістом наведеної норми обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.

15. Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 137 ГПК України позов забезпечується зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

16. При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

17. Таким чином, необхідною умовою вжиття заходів для забезпечення позову є наявність достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду. Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення ефективного судового захисту порушених чи оспорюваних прав позивача та у подальшому виконання рішення суду. Інститут забезпечення позову в господарському процесі існує виключно з метою забезпечення ефективного судового захисту та гарантії виконання майбутнього судового рішення.

18. Питання задоволення заяви про застосування заходів забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку окремо, виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити висновок про те, що невжиття таких заходів матиме наслідки, визначені у частині 2 статті 136 ГПК України.

19. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина 4 статті 137 ГПК України).

20. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18).

21. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази про наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

22. Отже, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність реальної загрози ефективному захисту порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся/має намір звернутися до суду, а також наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову.

23. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника. (постанова Верховного Суду від 15.09.2021 у справі № 910/7013/20).

24. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачеві ефективний захист його порушених чи оспорюваних прав та інтересів, за захистом яких він звернувся/має намір звернутися до суду, а також реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

25. З урахуванням вимог, передбачених статтями 73 74 76 ГПК України, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

26. Задовольняючи заяву про забезпечення майбутнього позову заявниці, місцевий господарський суд обґрунтував своє рішення виключно обставиною вчинення державним виконавцем дій, спрямованих на примусове виконання виконавчого напису, а також твердженням заявниці про невідповідність виконавчого напису вимогам закону (без посилань на конкретні факти та обставини).

27. На противагу цьому суд апеляційної інстанції встановив відсутність доказів на підтвердження доводів заявниці щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову. Так, заявниця у поданій заяві не вказувала про наявність спору між нею та стягувачем з приводу суми заборгованості, яка є предметом спірного виконавчого напису, а зверталась лише до аргументів про порушення процедури вчинення виконавчого напису та здійснення державним виконавцем дій з примусового виконання виконавчого напису в межах виконавчого провадження.

28. У цьому аспекті Верховний Суд звертає увагу, що зобов`язання заявниці сплатити стягувачу відповідну суму коштів не виникає з виконавчого напису, який в цьому випадку є лише механізмом примусового виконання заявницею свого обов`язку зі сплати коштів на користь стягувача, який вона не виконує добровільно.

29. Оцінюючи адекватність заходу забезпечення позову, апеляційний суд врахував, що сам лише аргумент заявниці про незаконність виконавчого напису з підстав недотримання нотаріусом процедури його вчинення у поєднанні з обставиною наявності виконавчого провадження не свідчить про реальність загрози ефективному захисту порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача. При цьому виконавчий напис стосується звернення стягнення виключно на грошові кошти заявниці та не стосується будь-якого іншого її майна (у тому числі нерухомого). Заявниця також не вказувала, які саме недобросовісні дії з боку стягувача можуть бути або вже існують задля попередження потенційних труднощів у подальшому реальному та ефективному виконанні судового рішення у разі задоволенні позову.

30. Отже, суд апеляційної інстанції не встановив очевидних ознак небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, і, як наслідок, не знайшов підстав для задоволення заяви про вжиття заходів забезпечення позову.

31. За встановлених апеляційним судом обставин Верховний Суд вважає, що здійснене цим судом правозастосування статей 136 137 ГПК України є правильним та узгоджується із наведеними вище усталеними висновками Верховного Суду.

32. З огляду на наведене Верховний Суд вважає необґрунтованими доводи касаційної скарги, та, відповідно, вважає правильними висновки апеляційного господарського суду про відсутність правових підстав для вжиття заходів для забезпечення позову.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

33. Пунктом 1 частини 1 статті 308 ГПК України передбачено, що суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

34. За змістом частини 1 статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

35. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не підтвердилися, не спростовують висновків апеляційного господарського суду, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін.

Розподіл судових витрат

36. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку, передбаченому статтею 129 ГПК України, покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300 301 304 306 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2025 у справі № 925/120/25 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий І. С. Міщенко

Судді І. С. Берднік

В. А. Зуєв