ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2018 року

м. Київ

Справа № 911/2798/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Булгакової І.В. (головуючий), Львова Б.Ю. і Селіваненка В.П.,

за участю секретаря судового засідання - Балацької О.А.,

учасники справи:

прокуратура - Генеральна прокуратура України,

представник прокуратури - Томчук М.О. (посвідчення від 31.07.2017 № 047983),

позивач - публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України",

представник позивача - Тарасенков В.В. (довіреність від 28.12.2017 № 19/3-02/420); Саковець А.О. (довіреність від 28.12.2017 № 19/3-02/422),

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю "Торгово-логістичний комплекс "Арктика",

представник відповідача - Кравчук А.С. адвокат (ордер від 02.02.2018 № 000030, свідоцтво від 14.04.2015 № 2919),

третя особа без самостійних вимог - публічне акціонерне товариство "Златобанк",

представник третьої особи без самостійних вимог - не з'явився,

третя особа з самостійними вимогами - товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія пінгвін плюс",

представник третьої особи з самостійними вимогами - не з'явився,

розглянувши матеріали касаційної скарги публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України",

на рішення господарського суду Київської області від 22.08.2017 (головуючий суддя Кошик А.Ю.)

та постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.11.2017 (головуючий Сулім В.В., судді: Майданевич А.Г. і Гаврилюк О.М.)

у справі № 911/2798/16

за позовом публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" (далі - Ощадбанк)

до товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-логістичний комплекс "Арктика" (далі - Товариство),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - публічне акціонерне товариство "Златобанк" (далі - Банк),

про стягнення 137 670 517,14 грн. та звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором,

та за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, - товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія пінгвін плюс" (далі - Компанія),

до товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-логістичний комплекс "Арктика",

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - публічне акціонерне товариство "Златобанк" та публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України",

про звернення стягнення на майно,

за участю Генеральної прокуратури України.

За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд ВСТАНОВИВ:

Ощадбанк звернувся до господарського суду Київської області з позовом (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог) до Товариства за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Банку про стягнення 137 670 517,14 грн. та звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 04.11.2014 № 876/31/1-3 (далі - Іпотечний договір).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Товариство належним чином не виконує взяті на себе грошові зобов'язання за кредитним договором від 04.11.2014 № 876/31/1 (далі - Кредитний договір) щодо повернення суми кредиту та сплати відсотків за користування кредитними коштами, а також нарахованих за прострочення виконання наведених грошових зобов'язань сум пені, 3% річних, інфляційних втрат та штрафу, у зв'язку з чим Ощадбанком станом на 08.09.2016 нараховано заборгованість у загальному розмірі 145 080 487,50 грн., у рахунок погашення якої вказує на наявність підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки за Іпотечним договором шляхом визнання за ним права власності на предмет іпотеки.

У подальшому Компанія звернулась до господарського суду Київської області з позовною заявою як третя особа з самостійними вимогами на предмет спору до Товариства за участю третіх осіб: Банку та Ощадбанку про звернення стягнення на земельні ділянки за кадастровими номерами 3222486200:04:001:0002 та 3222486200:04:001:0001 шляхом визнання права власності на них за Компанією в рахунок погашення нею вимог до Товариства.

Позовні вимоги Компанії мотивовані тим, що нею було набуто право власності на земельні ділянки загальною площею 2,500 га, кадастровий номер 3222486200:04:001:0001, загальною площею 2,500 га, кадастровий номер 3222486200:04:001:0002, що розташовані за адресою: Київська область, Києво-Святошинський р-н, Софіївська-Борщагівська сільська рада, а тому Компанія вказувала на наявність підстав для звернення стягнення на вказані земельні ділянки в рахунок задоволення Компанією вимог до Товариства.

Рішенням господарського суду Київської області від 22.08.2017, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.11.2017, провадження у справі за позовом Ощадбанку до Товариства припинено на підставі пункту 1-1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України; в редакції, чинній до 15.12.2017). У задоволенні позову Компанії (третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору) відмовлено.

Рішення судів попередніх інстанцій обґрунтовані тим, що:

- за час вирішення даного спору Ощадбанком у позасудовому порядку було звернуто стягнення на спірний предмет іпотеки за Іпотечним договором у рахунок погашення заявленої у справі заборгованості Товариства за Кредитним договором у визначений в позові спосіб - шляхом набуття права власності на відповідне майно, що свідчить про припинення правовідносин сторін за вказаними правочинами. Враховуючи, що предмет спору перестав існувати під час судового розгляду, провадження у справі за позовом Ощадбанку до Товариства підлягає припиненню згідно з пунктом 1-1 частини першої статті 80 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017);

- Компанія, звертаючись з позовною заявою як третя особа з самостійними вимогами на предмет спору, не надала належних доказів набуття нею права вимоги до Товариства за спірними Кредитним договором чи Іпотечним договором у розумінні приписів статей 512, 514, 516 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та не вказала підстав виникнення у третьої особи з самостійними вимогами права звернення стягнення на спірне майно, а встановленими судами обставинами спростовується твердження про набуття ним станом на день розгляду справи прав власності на таке майно.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Ощадбанк звернувся до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить змінити мотивувальні частини оскаржуваних рішення судів попередніх інстанцій, а саме виключити з них висновки щодо:

- законності, правильності та обґрунтованості висновку експерта від 14.07.2017 № 136107/2017 (далі - Висновок), наданого судовим експертом товариства з обмеженою відповідальністю "Експертно-дослідна служба України" Кушніром В.В.;

- встановлення вартості заставного майна у розмірі 336 728157,00грн.;

- того, що вартість набутого іпотекодержателем у власність спірного предмета іпотеки у порядку частини першої статті 49 Закону України "Про іпотеку" мала визначатися саме на підставі встановленої Висновком вартості, а наслідком набуття іпотекодержателем у власність предмета іпотеки за вартістю вищою, ніж розмір забезпечених відповідною іпотекою вимог, є застосування частини третьої статті 37 Закону України "Про іпотеку".

Касаційна скарга обґрунтована тим, що: суди безпідставно визнали висновок експерта, наданий судовим експертом TOB "Експертно-дослідна служба України" Кушніром В.В., законним, правильним та обґрунтованим, а визначена ним вартість заставного майна в розмірі 336 728 157,00 грн. відповідає дійсній ринковій вартості предмета іпотеки за Іпотечним договором; припиняючи провадження у справі, суди не вправі були робити висновки по суті справи та надавати оцінку доказам у справі.

Генеральна прокуратура України подала відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на обґрунтованість касаційної скарги, просить змінити мотивувальні частини оскаржуваних судових рішень.

Товариство подало відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на законність і обґрунтованість оскаржуваних судових рішень, просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Від інших учасників судового процесу відзиви на касаційну скаргу не надходили.

Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи Прокурора та пояснення представників сторін, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі встановлено, що 04.11.2014 Ощадбанком та Товариством (позичальник) було укладено Кредитний договір (з урахуванням змін та доповнень внесених додатковими договорами від 29.12.2014 № 1, від 20.04.2015 № 2, від 03.08.2015 № 3), відповідно до умов якого Ощадбанком було надано Товариству кредит у сумі 100 000 000,00 грн. з остаточним терміном повернення не пізніше 30.08.2019.

Згідно з пунктом 2.7 Кредитного договору за користування кредитом позичальник зобов'язаний сплачувати Ощадбанку відповідну плату (проценти) в порядку і розмірах, визначених цим договором. Проценти нараховуються Ощадбанком за фіксованою процентною ставкою.

Відповідно до підпункту 2.7.1 Кредитного договору проценти за користування кредитом розраховуються банком на основі процентної ставки в розмірі 21 (двадцять один) процент річних, яка може бути встановлена в іншому розмірі в порядку, визначеному цим договором.

Нараховані за період з першого дня видачі кредиту або з першого числа звітного місяця по останнє число звітного місяця або по день повернення позичальником кредиту (або його частини) проценти (з урахуванням положень підпункту 2.7.4 цього договору) повинні бути сплачені позичальником не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним, а в разі дострокового погашення кредиту одночасно з погашенням кредиту (підпункт 2.7.3 Кредитного договору).

Підпунктом 2.7.4 Кредитного договору передбачено, що у випадку порушення зобов'язань позичальника, встановлених пунктами 5.3.6 та 5.3.14 цього договору, банк встановлює процентну ставку в розмірі 23 (двадцять три) проценти річних, починаючи з першого дня місяця, що слідує за місяцем, в якому відбулось порушення зобов'язань позичальника, та закінчуючи останнім днем місяця, в якому таке зобов'язання буде виконане/виконане. Сторони домовились, що встановлення процентної ставки за користування кредитом відповідно до цього пункту договору не є зміною в односторонньому порядку умов цього договору.

Згідно з підпунктом 5.3.2 Кредитного договору позичальник зобов'язаний точно в строки, обумовлені Кредитним договором, погашати кредит та своєчасно у визначені Кредитним договором строки сплачувати плату (проценти) за користування кредитом, а у випадку неналежного виконання взятих на себе зобов'язань за Кредитним договором на першу вимогу Ощадбанку сплатити штрафні санкції, як це передбачено умовами Кредитного договору, а також у повному обсязі всі інші платежі та відшкодувати завдані збитки.

Відповідно до підпункту 3.3.1 Кредитного договору Ощадбанк має право у випадку, якщо будуть мати місце будь-які або всі можливі випадки невиконання позичальником та/або майновим поручителем/поручителем взятих на себе обов'язків та недотримання умов, передбачених цим Договором та/або Документами забезпечення, вимагати негайного повернення суми кредиту та всієї суми нарахованих процентів за користування кредитом (разом з будь-якими іншими нарахованими сумами або сумами, що підлягають до сплати за цим Договором), в тому числі, але не виключно, якщо позичальник вчасно не сплатив суму кредиту, її частину або проценти за користування кредитом або будь-які інші суми, які підлягають сплаті за цим договором.

Підпунктом 3.3.2 Кредитного договору передбачено, що після отримання позичальником від Ощадбанку листа з повідомленням про вручення щодо відкликання кредиту позичальник зобов'язаний не пізніше 20 (двадцяти) банківських днів з моменту вручення такого листа здійснити повне погашення кредиту (включаючи Основну суму боргу, нараховані та несплачені проценти за користування кредитом та інші платежі, що підлягають сплаті позичальником на користь банку відповідно до умов цього договору).

Згідно з пунктом 9.2 Кредитного договору сторони погодили, що вищевказані положення Кредитного договору передбачають можливість виникнення обставин, при настанні яких у позичальника виникає зобов'язання перед Ощадбанком негайно погасити заборгованість по кредиту, а також сплатити на користь банку інші платежі по цьому договору.

Відповідно до підпункту 4.1.1 Кредитного договору виконання позичальником зобов'язання забезпечується іпотекою нерухомості - рибного ярмарку та комплексу по зберіганню, виробництву продуктів харчування для TOB "Логістік центр "Скандинавія", що знаходиться за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н., с. Софіївська Борщагівка, вул. Чорновола, 46а, загальною площею 20 908 м2, та двох земельних ділянок, кадастрові №№ 3222486200:04:001:0001 та 3222486200:04:001:0002, площею по 2,5 га кожна, що надається в іпотеку Товариством.

04.11.2014 з метою забезпечення виконання Кредитного договору Ощадбанком (іпотекодержатель) та Товариством (іпотекодавець) було укладено Іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лосєвим В.В., зареєстрований в реєстрі за № 2041 з урахуванням змін і доповнень, внесених додатковим договором від 29.12.2014 № 1), відповідно до умов якогопредметами іпотеки за цим договором є рибний ярмарок та комплекс по зберіганню, виробництву продуктів харчування для TOB "Логістік центр "Скандинавія", який розташований за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Софіївська Борщагівка, вул. Чорновола, 46а. Відомості про складові частини об'єкта нерухомого майна: адміністративний комплекс, літера "А", загальною площею 1 237,2 м2; рибний ярмарок, літера "Б", загальною площею 2 983 м2; комплекс по зберіганню продуктів харчування, літера "В", загальною площею 16 522,2 м2; насосна підстанція, літера "Г", загальною площею 37,5 м2; механічна майстерня, літера "Д", загальною площею 128,7 м2, який розташований на земельних ділянках, а саме на: земельній ділянці, загальною площею 2,500 га, яка розташована за адресою: Київська область. Києво-Святошинський район, с. Софіївська Борщагівка, кадастровий номер земельної ділянки 3222486200:04:001:0001, цільове призначення якої - для ведення фермерського господарства; земельній ділянці, загальною площею 2,500 га, яка розташована за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Софіївська Борщагівка, кадастровий номер земельної ділянки 3222486200:04:001:0002, цільове призначення якої - для ведення фермерського господарства, які також передані в іпотеку.

Пунктом 1.4 Іпотечного договору передбачено, що за взаємною згодою сторін вартість предмета іпотеки становить 299 918 000,00 грн.

Відповідно до пункту 6.1 Іпотечного договору Ощадбанк надсилає позичальнику письмову вимогу про усунення порушених зобов'язань за Кредитним договором у строк, що не перевищує тридцяти календарних днів з попередженням про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом зазначеного тридцятиденного строку вимога Ощадбанку залишається без задоволення, Ощадбанк вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки. Сторони за взаємною згодою встановили, що зазначений тридцятиденний строк починає свій відлік з дати, що зазначена на квитанції, яка надається Ощадбанку відділенням поштового зв'язку при відправленні позичальнику листа з вимогою про усунення порушення зобов'язання з повідомленням про вручення, або з дати, зазначеної на такому листі позичальником при отриманні представником позичальника зазначеного листа особисто.

Згідно з пунктом 6.2 Іпотечного договору за вибором іпотекодержателя застосовується один із способів звернення стягнення на Предмет іпотеки та задоволення вимог іпотекодержателя, зокрема: за рішенням суду; у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса; згідно з договором про забезпечення вимог іпотекодержателя, яким вважається застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, викладене в підпунктах 6.2.3.1 та 6.2.3.2 цього договору, а саме, задоволення вимог іпотекодержателя здійснюється шляхом набуття права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання зобов'язання у порядку, встановленому Законом України "Про іпотеку" та цим договором та задоволення вимог іпотекодержателя здійснюється шляхом продажу іпотекодержателем від свого імені предмета іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому Законом України "Про іпотеку".

Ощадбанк, керуючись приписами статей 509, 530, 546, 572, 1048, 1049, 1054 ЦК України, статей 173, 193, 345 Господарського кодексу України (далі - ГК України), статей 12, 33, 35, 37, 39 Закону України "Про іпотеку", пунктів 2.7, 4.1, 5.3, 7.2 Кредитного договору та пунктів 3.1, 3.3, 6.1, 6.2 Іпотечного договору просив у рахунок часткового погашення заборгованості Товариством за Кредитним договором, яка за розрахунком Ощадбанку станом на 08.09.2016 становить 145 080 487,50 грн. та складається з: простроченої заборгованості за кредитом - 97 500 000,00 грн.; заборгованості за процентами - 24 333 630,12 грн.; пені за несвоєчасну сплату основного боргу - 13 874 874,77 грн.; пені за несвоєчасну сплату процентів - 3 508 224,58 грн.; 3% річних за несвоєчасну сплату основного боргу - 1 196 994,54 грн.; 3% річних за несвоєчасну сплату процентів - 319 338,45 грн.; інфляційних втрат за несвоєчасну сплату основного боргу - 3 002 776,65 грн.; інфляційних втрат за несвоєчасну сплату процентів - 894 771,39 грн.; штраф за порушення умов Іпотечного договору - 449 877,00 грн., - звернути стягнення на предмет іпотеки за Іпотечним договором шляхом набуття Ощадбанком права власності на нього за ціною 146 129 500,00 грн.

Причиною виникнення спору в даній справі стало питання наявності чи відсутності підстав для стягнення 137 670 517,14 грн. та звернення стягнення на предмет іпотеки за Іпотечним договором.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в ході розгляду справи між сторонами виникли спірні питання щодо дійсної ринкової вартості предмету іпотеки за Іпотечним договором.

Товариство в поданому до суду першої інстанції клопотанні про призначення експертизи зазначило, що станом на листопад 2014 року сторони в Іпотечному договорі (пункт 1.3) визначили вартість предмета іпотеки в розмірі 331 374 000,00 грн. (що згідно з офіційним курсом НБУ на вказану дату становило близько 25 568 981,49 долара США).

У той же час з доданих Ощадбанком до матеріалів справи звітів суб'єктів оціночної діяльності вбачається, що станом на 18.05.2016 вартість предмета іпотеки за Іпотечним договором становила 123 886 000,00 грн. (що згідно з офіційним курсом НБУ на вказану дату становило близько 4 902 493,08 долара США), а станом на вересень 2016 року - 146 129 500,00 грн. (що згідно з офіційним курсом НБУ на вказану дату становило близько 5 442 439,48 долара США).

Враховуючи значні розбіжності вартості предмета іпотеки, Товариство заперечувало проти прийняття судом за основу наведеної Ощадбанком вартості заставленого майна при вирішенні справи, вказуючи, що така вартість є необґрунтованою та значно заниженою, а її визначення здійснювалося на замовлення та оплачувалося Ощадбанком.

Відповідно до статті 37 Закону України "Про іпотеку" іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності.

Згідно з розділом VII листа Верховного Суду України від 01.02.2015 "Аналіз судової практики застосування судами законодавства, яке регулює іпотеку як заставу нерухомого майна" резолютивна частина рішення суду у разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки повинна відповідати вимогам статті 39 Закону України "Про іпотеку". Зокрема, у ній в обов'язковому порядку повинно бути зазначено: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; конкретний спосіб реалізації предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Пунктом 6 частини першої статті 39 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що у разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки в рішенні суду зазначається початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації. У судовій практиці немає єдності щодо вирішення питання про критерії, які повинен застосовувати суд, визначаючи початкову ціну.

Разом з тим, вирішуючи зазначені питання, суди повинні виходити з того, що ціна предмета іпотеки встановлюється в самому договорі - відповідно до частини шостої статті 5 Закону України "Про іпотеку" вартість предмета іпотеки визначається за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або шляхом проведення оцінки предмета іпотеки відповідним суб'єктом оціночної діяльності у випадках, встановлених законом або договором. Якщо під час розгляду справи сторони з такою оцінкою погоджуються, то суд не має підстав її не брати до уваги, оскільки вона є умовою договору. Якщо між сторонами виникає спір щодо такої оцінки, то залежно від того, яка сторона її оспорює, ця сторона зобов'язана за змістом частини третьої статті 10, статей 11 та 60 ЦПК України довести інший розмір, зокрема заявити клопотання про призначення та проведення відповідної судової експертизи. Початкова ціна предмета іпотеки не береться до уваги судом у разі заявления позову про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на нього, оскільки згідно з частиною третьою статті 37 Закону України "Про іпотеку" іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності.

Отже, для вирішення даного спору по суті з огляду на заперечення Товариством щодо визначеної на замовлення Ощадбанком вартості спірного майна необхідно встановити правильність визначення ринкової вартості спірного предмета іпотеки станом на момент проведення відповідного дослідження.

Оскільки вирішення даного питання потребувало спеціальних знань, суд першої інстанції на підставі статті 41 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017) ухвалою від 04.10.2016 призначив у даній справі судову оціночно-будівельну та оціночно-земельну експертизи для визначення дійсної (реальної) ринкової вартості предметів іпотеки за Іпотечним договором, проведення яких доручено Товариству з обмеженою відповідальністю "Експертно-дослідна служба України".

Відповідно до Висновку, складеного судовим експертом Кушніром В.В ринкова вартість:

- земельної ділянки, загальною площею 2,4879 га, розташованої за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Софіївська Борщагівка, кадастровий номер земельної ділянки 3222486200:04:001:0001, на дату дослідження (14.07.2017) склала 16 474 055,00 грн.;

- земельної ділянки, загальною площею 2,4873 га, розташованої за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Софіївська Борщагівка, кадастровий номер земельної ділянки 3222486200:04:001:0002, на дату дослідження (14.07.2017) склала 16470 082,00 грн.;

- об'єкта нерухомості - рибний ярмарок та комплекс по зберіганню, виробництву продуктів харчування для TOB "Логістік центр "Скандинавія", який розташований за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Софіївська Борщагівка, вул. Чорновола, 46а, до складу якого входять: адміністративний комплекс, літера "А", загальною площею 1 237,2 м2; рибний ярмарок, літера "Б", загальною площею 2 983 м2; комплекс по зберіганню продуктів харчування, літера "В", загальною площею 16 522,2 м2; насосна підстанція, літера "Г", загальною площею 37,5 м2; механічна майстерня, літера "Д", загальною площею 128,7 м2, що розташований на земельних ділянках загальною площею 2,4879 га та 2,4873 га, за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Софіївська Борщагівка, кадастрові номери земельних ділянок 3222486200:04:001:0001 та 3222486200:04:001:0002, на дату дослідження (14.07.2017) склала 303 784 020,00 грн.

Згідно із статтею 32 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017) доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Експертний висновок - це письмове викладення експертом відомостей про обставини, що мають значення для справи, встановлені експертом на підставі його спеціальних знань і отриманих у результаті проведеного дослідження матеріалів справи, яке ґрунтується на сформульованому в ухвалі суду про призначення експертизи завданні.

Дослідження висновку експерта - це процесуальна дія, спрямована на одержання з висновку експерта відомостей про факти судом і доведення їх до сприйняття учасників процесу. Суд зобов'язаний особисто сприйняти наданий йому висновок експерта з метою його правильної оцінки при винесенні рішення. Досліджуючи висновок експерта, суд повинен перевірити дотримання прав осіб, які беруть участь у справі, під час призначення та проведення експертизи, а також чи було їм надано можливість ознайомитися з висновком експертизи.

Відповідно до частини п'ятої статті 43 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017) висновок експерта є рівноцінним з іншими видами доказів. Висновок експерта не є обов'язковим для суду, оскільки жоден доказ не має заздалегідь установленої сили. Експертний висновок оцінюється судом сукупно з іншими доказами.

Водночас при перевірці й оцінці експертного висновку суд повинен з'ясувати: чи було додержано вимоги законодавства при призначенні та проведенні експертизи; чи не було обставин, які виключали участь експерта у справі; компетентність експерта і чи не вийшов він за межі своїх повноважень; достатність поданих експертові об'єктів дослідження; повноту відповідей на порушені питання та їх відповідність іншим фактичним даним; узгодженість між дослідницькою частиною та підсумковим висновком експертизи; обґрунтованість експертного висновку та його узгодженість з іншими матеріалами справи.

У результаті дослідження та оцінки експертного висновку суд може визнати його: а) повним та обґрунтованим і покласти в основу рішення; б) неповним або не досить зрозумілим і призначити додаткову експертизу; в) таким, що викликає сумніви у правильності висновку, і призначити повторну експертизу; г) не погоджуючись із висновком експерта, не враховувати його у винесенні рішення, постановити рішення на підставі інших доказів.

Якщо суд не погоджується з висновком експерта, він відповідно до частини шостої статті 43 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017) мав право відхилити висновок судового експерта. Мотиви такого відхилення суд повинен викласти в судовому рішенні, як це передбачено статтею ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017).

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що Висновок є повним, правильним та обґрунтованим, що не спростовано Ощадбанком, відтак у суду відсутні підстави для відхилення вказаного Висновку.

При цьому апеляційним судом: взято до уваги заяву судового експерта Кушніра В.В. про виправлення описки, відповідно до якої останній вказував на допущення у Висновку при розрахунку вартості комплексу по зберіганню продуктів харчування літ. "В" на сторонці 65 в таблиці 8 "Коригувань об'єктів порівняння для логістичних комплексів" технічної описки, що зумовило зменшення визначеної вартості такої будівлі (замість 222 732 000,00 грн. було відображено 220 011 000,00 грн.) та всього комплексу в цілому (замість 306 505 020,00 грн. було відображено 303 784 020,00 грн.); встановлено, що дані обставин не впливають на правильність і обґрунтованість проведеного судовим експертом дослідження, адже носять характер технічної описки, що виключає можливість визнання такого Висновку необґрунтованим.

Відтак, з урахуванням виправленої судовим експертом допущеної описки, загальна вартість спірного майна відповідно до проведеного судовим експертом дослідження становить 339 449 157,00 грн.

Що ж до посилань Ощадбанку на невідповідність вартості, встановленої у Висновку вартості спірного майна, визначеній в межах виконавчого провадження № 53731207 згідно з звітом про незалежну оцінку вартості майна від 18.04.2017, складеного суб'єктом оціночної діяльності приватним підприємством "Консалтингова група "Арго-Експерт", за яким вартість майна становить 172 653 000,00 грн., і саме від такої суми слід виходити при визначенні дійсної ринкової вартості спірного майна, то судом апеляційної інстанції такі посилання були відхилені, оскільки, звертаючись з відповідним позовом до суду, Ощадбанк, вказуючи на вартість спірного майна, посилався на складений на його замовлення висновок оцінювача TOB "Укрспецексперт" Ромсицького O.A. від 18.05.2016, яким вартість спірного майна станом на 01.05.2016 визначено у розмірі 123 886 000,00 грн. (4 918 740,69 долара США згідно з офіційним курсом НБУ на вказану дату); у подальшому, збільшуючи розмір своїх вимог за Кредитним договором до Товариства Ощадбанк вже надав новий висновок, складений на його замовлення оцінювачем TOB "Укрспецексперт" Ромсицьким O.A. від 12.09.2016, згідно з яким вартість спірного майна станом на 08.09.2016 становила вже 149 283 000,00 грн. (5 586 038,42 долара США згідно з офіційним курсом НБУ на вказану дату), а також Ощадбанком зазначалось про те, що вірною вартістю спірного майна є вартість, визначена згідно з висновком, складеним у межах виконавчого провадження № 53731207 оцінювачем - приватним підприємством "Консалтингова група "Арго-Експерт" Ковтюх Н.П. від 18.04.2017, відповідно до якого було визначено, що загальна вартість спірного майна станом на 18.04.2017 становить 172 653 000,00 грн. (6 439 378,88 долара США згідно з офіційним курсом НБУ на вказану дату).

Крім того, при укладенні Іпотечного договору іпотекодержателя в повній мірі задовольняло визначення вартості спірного майна у розмірі 299 918 000,00 грн. (що станом на момент укладення договору згідно з офіційним курсом НБУ становило 23 152 623,76 долара США), незважаючи на те, що відповідним майном було забезпечено повернення кредиту у розмірі 100 000 000,00 грн. (сума наданого кредиту), адже доказів протилежного матеріали справи не містять; однак з настанням підстав, необхідних для звернення стягнення на таке майно, позиція Ощадбанку щодо його вартості різко змінилася, що зумовило періодичну зміну такої вартості за проведеними оцінками пропорційно розміру вимог Ощадбанку, забезпечених таким майном, що, за відсутності належних доказів існування причин такого різкого знецінення протягом 2015-2017 років спірного майна (вартість зменшувалася в 4,7 рази, 4,1 рази, 3,6 рази порівняно з вартістю в договорі), дає підстави для висновку про обґрунтованість посилань Товариства на те, що визначення вартості спірного майна згідно із вказаними оцінками здійснювалося виключно з метою задоволення власних потреб Ощадбанку, а не встановлення дійсної ринкової вартості майна, що суперечить закріпленим у положеннях статті 13 ЦК України принципам реалізації своїх прав.

До того ж визначена за наслідками проведеної експертизи станом на 14.07.2017 вартість заставного майна наближено відповідає погодженій сторонами в Іпотечному договорі вартості предмета іпотеки ще станом на листопад 2014 року, що додатково спростовує посилання Ощадбанку на завищений розмір визначеної експертизою вартості предмета іпотеки.

З огляду на викладене суди дійшли висновку, що визначення вартості набуття іпотекодержателем у власність спірного предмету іпотеки має здійснюватися на підставі встановленої Висновком вартості, загальний розмір якої (з урахуванням виправленої оцінювачем описки) становить 339 449 157,00 грн., не суперечить законодавству.

Твердження Ощадбанку про те, що Товариством не було оскаржено складений в межах виконавчого провадження № 53731207 оцінювачем висновок від 18.04.2017, а тому останній є чинним та підтверджує дійсну вартість спірного майна, були відхилені апеляційним судом з огляду на викладені обставини вчинення такого висновку, перевагу висновку судового експерту, складеного на виконання вимог суду, над звітом оцінювача та відсутністю будь-яких доказів доведення до відома Товариства про проведення відповідного оцінювання, відповідно до статей 2, 18, 28, 36 Закону України "Про виконавче провадження".

Також судами було відхилено посилання Товариства на те, що встановлення вартості спірного предмета іпотеки у сумі більшій, ніж заявлена банком до стягнення заборгованість, у рахунок погашення якої останній просить звернути стягнення на таке майно, унеможливлює задоволення відповідних вимог Ощадбанку, оскільки частиною третьою статті 37 Закону України "Про іпотеку" передбачені наслідки набуття іпотекодержателем у власність предмета іпотеки за вартістю вищою, ніж розмір забезпечених відповідною іпотекою вимог.

У той же час з наявних у матеріалах справи документів, а саме: виконавчих написів від 27.03.2017, вчинених приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Малим О.С. за реєстровими номерами 704, 705, на Іпотечному договорі; заяви Ощадбанку від 23.05.2017 № 55/2-09/812/10559/2017-00/вих. про придбання нереалізованого предмета іпотеки в порядку статті 49 Закону України "Про іпотеку"; акта № 53999200/24 державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки від 23.05.2017, затвердженого заступником директора Департаменту - начальником відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Ярушевською І.І.; свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів про реалізацію предмета іпотеки, виданого 24.05.2017 приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Біккінеєвою І. А. за реєстровим номером 2178; інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 19.06.2017 № 89977145, судами встановлено, що в рахунок погашення заявленої до стягнення заборгованості Ощадбанком було набуто права власності на спірний предмет іпотеки за Іпотечним договором.

Тобто за час вирішення даного спору Ощадбанком у позасудовому порядку було звернуто стягнення на спірний предмет іпотеки за Іпотечним договором у рахунок погашення заявленої у справі заборгованості Товариства за Кредитним договором у визначений в позові спосіб - шляхом набуття права власності на відповідне майно, що свідчить про припинення правовідносин сторін за вказаними правочинами.

Відповідно до пункту 1-1 частини першої статті 80 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017) господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Оскільки матеріалами справи підтверджується, а Ощадбанком не заперечується припинення правовідносин сторін за Кредитним договором внаслідок набуття останнім права власності на спірний предмет іпотеки в рахунок погашення спірної заборгованості, тобто предмет спору перестав існувати під час судового розгляду, суди дійшли висновку, що провадження у справі за позовом Ощадбанку до Товариства підлягають припиненню згідно з пунктом 1-1 частини першої статті 80 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017).

Що ж до позову третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору (Компанії), то судами встановлено, що, звертаючись з відповідною заявою в межах даної справи, Компанія, посилаючись на набуття нею прав власності на частину предмета іпотеки за Іпотечним договором, а саме: спірні земельні ділянки, вказувала на існування правових підстав для звернення стягнення на земельні ділянки шляхом визнання права власності на них за Компанією.

Відповідно до статті 33 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із статтею 34 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017) господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 36 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017) було передбачено, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що матеріали справи не містять належних доказів набуття Компанією права вимоги до Товариства за спірними Кредитним договором чи Іпотечним договором в розумінні приписів статей 512, 514, 516 ЦК України, також Компанією не наведено підстав виникнення у неї права звернення стягнення на спірне майно, а встановленими судами обставинами спростовується твердження про набуття ним, станом на день розгляду справи, прав власності на таке майно, тому заявлені третьою особою з самостійними вимогами позовні вимоги визнані судами необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Посилання в касаційній скарзі на те, що: суди безпідставно визнали висновок експерта, наданий судовим експертом TOB "Експертно-дослідна служба України" Кушніром В.В., законним, правильним та обґрунтованим, а визначена ним вартість заставного майна в розмірі 336 728 157,00 грн. відповідає дійсній ринковій вартості предмета іпотеки за Іпотечним договором; припиняючи провадження у справ, суди не вправі були робити висновки по суті справи та надавати оцінку доказам у справі, - не приймаються Касаційним господарським судом, оскільки спростовуються викладеними доводами судів попередніх інстанцій.

Крім того, Касаційний господарський суд зазначає, що судом першої інстанції було призначено судову експертизу, враховуючи наявність між сторонами суперечностей у визначенні розміру дійсної вартості предмета іпотеки. При цьому за час вирішення даного спору Ощадбанком у позасудовому порядку було звернуто стягнення на спірний предмет іпотеки за Іпотечним договором в рахунок погашення заявленої у справі заборгованості Товариства за Кредитним договором. Тобто Ощадбанком вчинені дії щодо звернення стягнення на спірний предмет іпотеки в позасудовому порядку після порушення провадження у справі та встановлення судом першої інстанції обставин, які й були викладені у мотивувальній частині рішення.

Відповідно до статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, оскільки судами було прийнято рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що надає підстави залишити їх без змін.

У зв'язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше прийняті у даній справі судові рішення, а також враховуючи, що учасники справи не подавали заяв про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Керуючись статтями 308, 309, 315 ГПК України, Касаційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Київської області від 22.08.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.11.2017 у справі № 911/2798/16 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Булгакова

Суддя Б. Львов

Суддя В. Селіваненко