Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2018 року

м. Київ

Справа № 32/88

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Пількова К. М. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Служби безпеки України

на ухвалу Господарського суду міста Києва (суддя - Підченко Ю.О.) від 27.09.2017

та постанову Київського апеляційного господарського суду (головуючий - Сітайло Л.Г., судді: Пашкіна С.А., Жук Г.А. ) від 14.11.2017

за позовом Служби безпеки України

до Державного підприємства "Житлоінбуд"

про виконання зобов'язань за договором.

Короткий зміст позовних вимог

1. 12.02.2008 Служба безпеки України (далі - Позивач) подала позовну заяву про зобов'язання Державного підприємства "Житлоінбуд" (далі - Відповідач) виконати зобов'язання за договором від 09.10.2003 № 1 щодо передачі Позивачу 844, 04 кв. м загальної площі житла в місті Києві.

2. Позовна заява мотивована невиконанням Відповідачем своїх зобов'язань за укладеним між сторонами договором від 09.10.2003 № 1 (далі - Договір) щодо передачі Позивачу 844, 04 кв. м. загальної площі житла в місті Києві, незважаючи на направлення Позивачем Відповідачу листів із вимогами про виконання останнім відповідних зобов'язань. Також Позивач вказує на те, що 29.11.2000 між Позивачем та закритим акціонерним товариством "ДомоСтройГруп" укладений договір № 93 про освоєння інвестицій на будівництво житла для військовослужбовців Служби безпеки України, на виконання якого Позивачем передано вказаній особі інвестиції для будівництва житла, а закритим акціонерним товариством "ДомоСтройГруп" - Позивачу частину квадратних метрів житла. Згідно з Договором було замінено сторону у зобов'язанні - закрите акціонерне товариство "ДомоСтройГруп" на Відповідача.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

3. 27.05.2008 Господарський суд міста Києва вирішив задовольнити позов повністю: зобов'язати Відповідача виконати зобов'язання за Договором та передати Позивачу 844, 04 кв. м загальної площі житла в місті Києві. На виконання вказаного рішення виданий наказ від 04.07.2008. Рішення мотивовано тим, що факт невиконання Відповідачем своїх зобов'язань за укладеним з Позивачем Договором з передачі Позивачу житла у місті Києві загальною площею 844, 04 кв. м Відповідачем не спростований та не заперечується, а строк виконання цього зобов'язання встановлюється в 9 місяців з моменту підписання сторонами вказаної угоди. У зв'язку із цим суд відхилив посилання Відповідача на невиконання відповідного обов'язку через форс-мажорні обставини - розпорядження Київської міської державної адміністрації № 666 від 22.04.2005, яким зупинено будівництво по вул. Сормовській, 18 у Дарницькому районі міста Києва.

4. 01.10.2008 Господарський суд міста Києва за результатами розгляду скарги Позивача на дії відділу Державної виконавчої служби Печерського районного управлінні юстиції у місті Києві ухвалив задовольнити скаргу та зобов'язати останній на виконання наказу Господарського суду міста Києва від 04.07.2008 у разі невиконання Відповідачем рішення про передачу Позивачу 844, 04 кв. м загальної площі житла у місті Києва в добровільному порядку, накласти арешт на виявлене житло, здійснити забезпечення збереження та передачу житла до сфери управління Позивача.

5. 23.06.2017 фізична особа ОСОБА_5 подав заяву про зняття арешту з квартири АДРЕСА_1.

6. 27.09.2017 Господарський суд міста Києва ухвалив задовольнити заяву ОСОБА_5 від 23.06.2017 про зняття арешту з квартири та зняти арешт з квартири АДРЕСА_1. Ухвала мотивована тим, що вказана квартира, яка належить на праві приватної спільної часткової власності заявнику - ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8, перебуває під арештом на підстави ухвали місцевого суду у даній справі від 01.10.2008, що порушує право заявника розпоряджатись належним йому майном. Також суд вказав, що заявник - ОСОБА_5, належить до переліку осіб, яких згідно із статтею 125 Житлового кодексу УРСР не може бути виселено з службових жилих приміщень без надання іншого жилого приміщення, а на дату прийняття Позивачем рішення від 05.10.2004 про надання ОСОБА_5 службового приміщення будинок № АДРЕСА_3 ще не був введений в експлуатацію, у зв'язку із чим заявник фактично не міг користуватися належним йому житловим приміщенням в місті Києві, хоча формально набув на нього права приватної спільної часткової власності, а тому у адміністрації Позивача відсутнє право вимагати від заявника здачі попередньо наданого житлового приміщення в місті Тернополі.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

7. 14.11.2017 Київський апеляційний господарський суд вирішив ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.09.2017 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Постанова апеляційного суду обґрунтована мотивами, що є ідентичними тим, які наведені в ухвалі Господарського суду міста Києва від 27.09.2017, до яких апеляційний суд додав, що питання про передачу ОСОБА_5 квартири у місті Тернополі може бути вирішено вже після зняття арешту з квартири у АДРЕСА_1.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

8. 30.11 2017 Позивач подав касаційну скаргу. У касаційній скарзі просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.09.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.11.2017.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

9. Суди безпідставно послались та застосували при вирішенні спірного питання та розгляді заяви ОСОБА_5 норми статті 125 Житлового кодексу УРСР, оскільки умовою отримання вказаною особою ордеру на квартиру у АДРЕСА_1 було передання (повернення) належної йому квартири АДРЕСА_2, яка в період проходження ОСОБА_5 військової служби в Управлінні СБУ в Тернопільській області була надана йому як забезпечення службовим житлом, тоді як ОСОБА_5 після введення у 2011 році в експлуатацію вказаного будинку в місті Києві квартиру в Тернополі Позивачу не передав, а ця квартира в місті Тернополі згідно із свідоцтвом від 20.09.2004 була приватизована матір'ю дружини ОСОБА_5 - ОСОБА_9

Позиція Верховного Суду

Щодо скасування арешту на майно за заявою власника

10. Суди попередніх інстанцій встановили, що на квартиру, стосовно скасування арешту на яку звернувся ОСОБА_5, арешт був накладений за наслідками виконання рішення у даній справі на підставі ухвали від 01.10.2008 згідно із нормами статті 55 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, що діяла на момент винесення ухвали від 01.10.2008). При цьому питання про накладення арешту розглядалось та вирішувалось господарським судом в межах розгляду скарги Позивача на бездіяльність відділу Державної виконавчої служби Печерського районного управлінні юстиції у місті Києві в порядку статті 121-2 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017) щодо виконання прийнятого у даній справі рішення від 04.07.2008 про зобов'язання Відповідача передати Позивачу 844,04 кв. м загальної площі житла у місті Києві.

Разом з тим, питання щодо скасування арешту, накладеного на виконання згаданої ухвали від 01.10.2008, було вирішено місцевим судом та підтримано апеляційним судом без посилання на будь-які норми процесуального права або норми, що регулюють здійснення виконавче провадження, та без застосування таких норм, з посиланням лише на норми матеріального права - статті 316 317, 319 Цивільного кодексу України (якими врегульовані права власника та захист права власності) та статтю 125 Житлового кодексу УРСР (якою визначені особи, яких не може бути виселено з службових жилих приміщень без надання іншого жилого приміщення).

При цьому Суд звертає увагу на те, що на момент звернення ОСОБА_5 із заявою про зняття арешту з квартири, питання про скасування арешту з майна у господарській справі (що по суті і було ухвалено згідно із оскаржуваними судовими рішеннями) було врегульовано лише статтею 68 ГПК України, згідно з якою питання про скасування забезпечення позову (до якого належить і накладення арешту) вирішується господарським судом, що розглядає справу, із зазначенням про це в рішенні чи в ухвалі.

Отже ухвалення господарським судом рішення про скасування арешту у господарській справі допускається лише стосовно арешту, рішення про накладення якого було прийнято судом під час розгляду справи, а не після винесення такого рішення - у виконавчому провадженні, зокрема в межах розгляду скарги на дії органів Державної виконавчої служби (стаття 121-2 ГПК України в редакції, чинній до 15.12.2017).

Слід зауважити, що норми статті 121-2 ГПК України в редакції, чинній до 15.12.2017, встановлюють обмежено коло осіб (стягувач, боржник, прокурор), що можуть звернутись в порядку означеної норми зі скаргою на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів.

Питання про накладення або зняття арештів за заявою особи, яка не є стороною у господарській справі, вирішується відповідно до норм Закону України "Про виконавче провадження" (у відповідній редакції).

Як встановили суди, заява про скасування арешту на майно - квартири, що розташована у АДРЕСА_1, обґрунтована тими обставинами, що ця квартира належить на праві приватної спільної часткової власності заявнику - ОСОБА_5, а також ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8.

Між тим, суди не надали правову оцінку способу захисту порушеного, на думку заявника - ОСОБА_5, права приватної спільної часткової власності на зазначену квартиру, при зверненні останнього із відповідною заявою саме у межах провадження у даній господарській справі.

Частиною 1 статті 59 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, чинній на 23.06.2017, коли заявник ОСОБА_5 звернувся із відповідною заявою у даній справі) передбачено право особи, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Також суди не врахували, що питання про накладення арешту розглядалось та вирішувалось господарським судом в межах розгляду скарги Позивача на бездіяльність відділу Державної виконавчої служби Печерського районного управлінні юстиції у місті Києві в порядку статті 121-2 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017), норми якої встановлюють обмежено коло осіб (стягувач, боржник, прокурор), що можуть звернутись в порядку означеної норми зі скаргою на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів.

Обставинам, чи належить заявник до вказаного кола осіб оцінка судами попередніх інстанцій не надавалась.

Поряд з викладеним, Суд звертає увагу на те, що вирішуючи питання за результатами заяви ОСОБА_5 стосовно права власності останнього на квартиру, що розташована у АДРЕСА_1, та скасовуючи арешт на вказану квартиру у повному обсязі, суди не надали оцінки тій обставині (яка була встановлена судами та на яку послався заявник), що вказана квартира окрім заявника належить на праві спільної часткової власності ще трьом особам - ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8. Питання щодо представництва інтересів вказаних осіб при розгляді та вирішенні спірного питання, підстав такого представництва, зокрема, заявником, судами попередніх інстанцій не розглядалось та не вирішувалось.

У зв'язку із викладеним Суд дійшов висновку, що питання про скасування арешту за заявою фізичної особи ОСОБА_5 вирішено місцевим судом передчасно, з порушенням норм процесуального та матеріального права та з неповним з'ясуванням обставин справи.

11. Суд відхиляє, як неналежні доводи скаржника щодо невиконання ОСОБА_5 умов набуття права на квартиру у АДРЕСА_1 через неповернення ним Позивачу квартири АДРЕСА_2, на яку незаконно, за твердженням Позивача, набула право власності матір дружини заявника - ОСОБА_9 (пункт 9). Суд наголошує, що предметом розгляду згідно з поданою заявою ОСОБА_5 є питання щодо наявності підстав для перебування під арештом квартири у АДРЕСА_1. Питання ж щодо законності набуття права зазначеними особами на жодну із вказаних квартир ні згідно з оскаржуваними судовими рішеннями, ні по суті заявлених вимог у справі не заявлялось, не розглядалось та не вирішувалось та може бути предметом розгляду в окремому провадженні у відповідній справі (висновок Суду в пункті 10 даної постанови).

12. У зв'язку з викладеним та з урахуванням положень пункту 2 частини 1 статті 308 та пункту 1 частини 3 статті 310 ГПК України оскаржувані постанова апеляційного суду та ухвала місцевого суду підлягають скасуванню, а справа в частині розгляду заяви ОСОБА_5 про зняття арешту з квартири - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Служби безпеки України задовольнити.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.09.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.11.2017 у справі № 32/88 скасувати.

3. Передати справу в частині розгляду заяви ОСОБА_5 про зняття арешту з квартири на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий К. М. Пільков

Судді Т. Б. Дроботова

Ю. Я. Чумак