Історія справи

Ухвала КГС ВП від 04.03.2018 року у справі №923/575/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 травня 2018 року

м. Київ

Справа № 923/575/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючий - Стратієнко Л.В.,

судді: Баранець О.М., Ткач І.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Херсонського міського центру зайнятості,

на постанову Одеського апеляційного господарського суду

(головуючий - Жеков В.І., судді - Таран С.В., Богатир К.В.)

від 23.10.2017,

за позовом Херсонського міського центру зайнятості,

до Херсонського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Херсонської області,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1,

про стягнення 12 453,65 грн,

В С Т А Н О В И В:

У червні 2017 року Херсонський міський центр зайнятості звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 12 453, 65 грн коштів, отриманих ОСОБА_1 як допомога по безробіттю.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що протиправні дії управління пенсійного фонду щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за вислугу років, про що було вказано у постанові Комсомольського районного суду м. Херсона від 12.01.2016 у справі № 667/5650/15-а, призвели до реалізації нею права на отримання пенсії лише в квітні 2016 року, що завдало майнової шкоди Херсонському міському центру зайнятості, оскільки ОСОБА_1 перебувала там на обліку та отримувала допомогу по безробіттю у період з 21.04.2015 по 14.04.2016, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 12 453, 65 грн згідно з ст. ст. 31, 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", ст. ст. 43, 45 Закону України "Про зайнятість населення", ст. 107 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", ст. ст. 11, 1166, 1173 ЦК України.

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 04.08.2017 позов задоволено.

Стягнуто з Херсонського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Херсонської області на користь Херсонського міського центру зайнятості 12 453,65 грн на повернення виплаченої допомоги по безробіттю.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 23.10.2017 рішення місцевого господарського суду скасовано, у задоволенні позову відмовлено.

13.11.2017 Херсонський міський центр зайнятості звернувся з касаційною скаргою на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 23.10.2017, в якій просить постанову суду апеляційного інстанції скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити без змін.

Підставами для скасування постанови апеляційного суду позивач зазначає, що апеляційним судом не було взято до уваги те, що судовим рішенням у справі № 667/5650/15-а встановлено факти і обставини, що не підлягають доказуванню у цій справі, а саме, що дії управління Пенсійного фонду України в місті Херсоні щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні пенсій за вислугу років, оформлених протоколом № 70 від 26.06.2015 є протиправними та, що вказаним рішенням було зобов'язано управління Пенсійного фонду України в місті Херсоні прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугою років з 26.03.2015; незастосування апеляційним судом положення законодавства, яке підлягає застосуванню до цих правовідносин, зокрема, Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування № 16/98-ВР від 14.01.1998; неврахування апеляційним судом, що протиправні дії Управління Пенсійного фонду України в місті Херсоні щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні пенсії за вислугою років є причиною, внаслідок якої центру зайнятості завдано шкоди.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач посилається на те, що рішення місцевого господарського суду прийняте з порушенням вимог ст. 1166 ЦК України, а саме, що місцевим судом не було взято до уваги те, що відшкодування шкоди за своєю правовою природою є деліктною відповідальністю; лише за сукупності таких умов - неправомірної поведінки особи, вини заподіювача шкоди, наявності шкоди, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою, суд приймає рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду. Вважає, що постанова апеляційного суду прийнята з дотриманням норм матеріального і процесуального права, є обґрунтованою та не підлягає скасуванню.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити з таких підстав.

Скасовуючи рішення місцевого суду та відмовляючи в задоволенні позову, апеляційний суд виходив з того, що позивачем не було доведено, що в діях Херсонського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Херсонської області наявний склад цивільного правопорушення, а тому відсутні підстави для стягнення з нього шкоди в розмірі 12 453, 65 грн згідно з ст. 1166 ЦК України. Також вказував на те, що заявлена сума була сплачена Херсонським міським центром зайнятості добровільно, як допомога по безробіттю.

Проте, такі висновки апеляційного суду є помилковими,з огляду на таке.

10.04.2015 ОСОБА_1 звернулася до Херсонського міського центру зайнятості з заявою про надання їй статусу безробітної.

За період з 21.04.2015 по 14.04.2016 Херсонським міським центром зайнятості ОСОБА_1 було виплачено 12 453,65 грн допомоги по безробіттю, що підтверджується відомістю виплат матеріального забезпечення (а.с. 18).

Постановою Комсомольського районного суду м. Херсона від 12.01.2016 у справі № 667/5650/15-а визнано протиправними дії управління Пенсійного Фонду України в м. Херсоні з відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років, оформлені протоколом № 70 від 26.06.2015 та зобов'язано призначити пенсію за вислугу років з 26.03.2015.

Стаття 11 ЦК України встановлює, що підставою виникнення цивільних прав і обов'язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної майнової шкоди передбачені у ст. 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам юридичної особи, а також шкода, завдана її майну, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідності до ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Таким чином, на відміну від загальної норми ст. 1166 ЦК України, яка вимагає встановлення усіх чотирьох елементів цивільного правопорушення (протиправної поведінки, наявності шкоди, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою, вини заподіювача шкоди), спеціальна норма статті 1173 ЦК України, на підставі якої заявлені позовні вимоги у цій справі, передбачає відшкодування шкоди незалежно від вини державного органу та його посадової або службової особи.

Згідно з ч. 1 ст. 107 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсійний фонд, його органи та посадові особи за шкоду, заподіяну особам внаслідок несвоєчасного або неповного надання соціальних послуг, призначення (перерахунку) та виплати пенсій, передбачених цим Законом, а також за невиконання або неналежне виконання ними обов'язків з адміністративного управління Накопичувальним фондом несуть відповідальність згідно із законом.

Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох елементів цивільного правопорушення: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих елементів має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі ст. 1173 ЦК України. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Суб'єктами відповідальності, відповідно до ст. 1173 ЦК України є органи державної влади або місцевого самоврядування.

Згідно з ст. 6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову.

Відповідно до п. 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 280 від 23.07.2014, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, що реалізує державну політику з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню.

За п. 7 цього Положення Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Відповідач у справі - Херсонське об'єднане управління Пенсійного фонду України Херсонської області є органом виконавчої влади, тобто суб'єктом відповідальності в розумінні ст. 1173 ЦК України.

Постановою Комсомольського районного суду м. Херсона від 12.01.2016 у справі № 667/5650/15-а визнано протиправними дії управління Пенсійного Фонду України в м. Херсоні з відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років та зобов'язано призначити пенсію за вислугу років з 26.03.2015.

Відповідно до ч. 3 ст. 35 ГПК України (в редакції до 15.12.2017) обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються під час розгляду інших справ, у яких приймають участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже, обставини протиправної поведінки управління Пенсійного Фонду України в м. Херсоні, яка виявилась у безпідставній та незаконній відмові в призначенні ОСОБА_1 пенсії на пільгових умовах, є встановленими та не підлягають доведенню.

Згідно з п. 2 ст. 1 Закону України "Про зайнятість населення" безробітним є особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна розпочати роботу.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 43 зазначеного закону статусу безробітного може набути особа працездатного віку до призначення пенсії (зокрема на пільгових умовах або за вислугу років), яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи.

Статус безробітного надається зазначеним у частині першій цієї статті особам за їх особистою заявою у разі відсутності підходящої роботи з першого дня реєстрації у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, незалежно від зареєстрованого місця проживання чи місця перебування (ч. 2 ст. 43 Закону України "Про зайнятість населення").

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 44 Закону України "Про зайнятість населення" зареєстровані безробітні мають право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття та соціальні послуги відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" та цього Закону.

Пунктом 7 ч. 1 ст. 31 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" визначено, що виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі призначення чи отримання права на призначення пенсії за віком, у тому числі на пільгових умовах, пенсії за вислугу років або досягнення особою встановленого законом пенсійного віку.

Виплата допомоги по безробіттю здійснювалася позивачем не добровільно, а на виконання вимог Закону України "Про зайнятість населення".

Відповідно до ч. 1 ст. 7, ст. 8 та п. 1 ч. 2 ст. 16 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" виплата допомоги по безробіттю здійснюється за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, який є цільовим централізованим страховим фондом, некомерційною самоврядною організацією, кошти якого не включаються до складу Державного бюджету України.

Виходячи з наведених вище положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" здійснені позивачем виплати допомоги по безробіттю за рахунок коштів Фонду особі, якій призначено пенсію, є додатковими витратами позивача, оскільки така виплата допомоги по безробіттю не здійснювалася б позивачем у випадку своєчасного призначення та виплати пенсії ОСОБА_1

Внаслідок неправомірних дій управління пенсійного фонду ОСОБА_1 своєчасно не отримала призначення пенсійного забезпечення, яке їй гарантовано чинним законодавством, а Херсонський міський центр зайнятості безпідставно здійснив виплату допомоги по безробіттю ОСОБА_1, яка не має будь-яких доходів, за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, що свідчить про наявність причинно-наслідкового зв'язку між незаконними діями управління пенсійного фонду та понесеними позивачем збитками.

Таким чином, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про доведеність позивачем наявності всіх трьох елементів правопорушення в діях відповідача, необхідних для притягнення його до відповідальності у вигляді стягнення шкоди згідно з ст. 1173 ЦК України.

За таких обставин, постанова апеляційного господарського суду підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення Господарського суду Херсонської області від 04.08.2017, який правомірно задовольнив позов.

Відповідно до приписів п. 18 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" (в редакції чинній на момент звернення з позовною, апеляційною та касаційною скаргами) Пенсійний фонд України та його органи, органи Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття та Фонду соціального страхування України звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях, у зв'язку з чим розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст. ст. 300, 301, 308, 312, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

касаційну скаргу Херсонського міського центру зайнятості задовольнити.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 23 жовтня 2017 року у справі за № 923/575/17 скасувати.

Рішення Господарського суду Херсонської області від 04 серпня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Л. Стратієнко

Судді О. Баранець

І. Ткач