ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2021 року

м. Київ

справа № 916/542/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Могил С. К. - головуючий (доповідач), Волковицька Н. О., Случ О. В.,

за участю секретаря судового засідання Кравчук О. І.

та представників:

ОГП: Бересток Б. П.,

позивача: не з'явилися,

відповідача: Бондаренко Т. А.,

третьої особи: Орєшкова Н. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Одеської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (адміністрація Одеського морського порту) та Заступника керівника Одеської обласної прокуратури

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.06.2021

та рішення Господарського суду Одеської області від 08.10.2020

у справі № 916/542/18

за позовом Заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях

до Товариства з обмеженою відповідальністю "МОРСЬКИЙ КЛУБ ТЦФ"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Державне підприємство "Адміністрація морських портів України"

про стягнення 1 438 952,58 грн, розірвання договору оренди нерухомого майна та зобов'язання повернути майно,

та за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "МОРСЬКИЙ КЛУБ ТЦФ", Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях, Прокуратури Одеської області,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Державне підприємство "Адміністрація морських портів України"

про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2018 року Заступник прокурора Одеської області звернувся до Господарського суду Одеської області в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області (далі - Фонд) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЯХТ КЛУБ "ОДЕСА-2009" (на теперішній час Товариство з обмеженою відповідальністю "МОРСЬКИЙ КЛУБ ТЦФ" (далі - ТОВ "МОРСЬКИЙ КЛУБ ТЦФ")) про: стягнення заборгованості у розмірі 1 438 952,58 грн, з яких 1 162 880,45 грн основного боргу та 276 072,13 грн пені; розірвання договору оренди державного нерухомого майна, укладеного 20.09.2005 між сторонами; зобов'язання повернути державі в особі Фонду передане у строкове платне користування за договором оренди від 20.09.2005 державне нерухоме майно, а саме: 54/1000 комплексу будівель морського вокзалу: у літ. "Б": 81 малий елінг, 96 великий елінг, 83,84,85,86,87,88,89,90,91,92,97,98,99,100 рундуки на першому поверсі, 52,53,54,55,56,57,58,59,60,61,62 рундуки на другому поверсі, 16 магазин, 20 склад магазину, 41,42 вмивальня, 43,44,45,48,49 душова, 50,46,47 туалети, 38 кладова, 34,24 диспетчерські, 15,16,17,25 офіс, 23 коридор, 26,27,28 приміщення, 12 кімната для переговорів, 13 кухня, 11 кают-компанія, 18,22 вмивальня, 19,21 туалети, 20 ванна, загальною площею 2084,8 кв. м; 54/1000 холлу 8, площею 4,96 кв. м, розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Приморська, 6.

В обґрунтування позовних вимог Заступник прокурора Одеської області посилався на порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором від 20.09.2005 з внесеними до нього змінами щодо своєчасного та повного перерахування орендної плати за період з березня 2016 року по лютий 2018 року.

Також до Господарського суду Одеської області ОСОБА_1 як третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору подано позовну заяву до ТОВ "МОРСЬКИЙ КЛУБ ТЦФ", Фонду та Прокуратури Одеської області, в якій (з урахуванням заяви про зміну предмету позову) просив застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину до заявленої Прокурором в інтересах Фонду заборгованості ТОВ "МОРСЬКИЙ КЛУБ ТЦФ" за договором оренди від 20.09.2005 у розмірі 1 438 952,58 грн, з яких 1 162 880,45 грн основного боргу та 276 072,13 грн пені.

Позов третьої особи обґрунтовано, зокрема тим, що внаслідок укладення в усній формі між сторонами договору про внесення змін до договору оренди від 20.09.2005 та у зв'язку з відсутністю повноважень у директора товариства на укладання цієї угоди порушено корпоративні права ОСОБА_1.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 08.10.2020 (судді: Лічман Л. В - головуючий, Шаратов Ю. А., Літвінов С. В. ), залишеним без змін постановою Південно - західного апеляційного господарського суду від 16.06.2021 (судді:

Богатир К. В. - головуючий, Бєляновський В. В., Ярош А. І.), в задоволенні позовів Заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях та ОСОБА_1 відмовлено.

Під час розгляду справи судами встановлено, що 20.09.2005 між Фондом (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "МОРСЬКИЙ КЛУБ ТЦФ" (Орендар), правонаступником якого є відповідач, укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Котом Д. Г., зареєстрований в реєстрі за № 2592 (далі - договір №ДФ-28).

Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне майно, що не є цілісним майновим комплексом (Об'єкт оренди), а саме: 54/1000 комплексу будівель морського вокзалу: у літ. Б: 81 малий елінг; 96 великий елінг; 83,84,85,86,87,88,89,90,91,92,97,98,99,100 рундуки на першому поверсі; 52,53,54,55,56,57,58,59,60,61,62 рундуки на другому поверсі; 16 магазин; 20 склад магазину; 41,42 вмивальня; 43,44,45,48,49 душова; 50,46,47 туалети; 38 кладова; 34,24 диспетчерські; 15,16,17,25 офіс; 23 коридор; 26,27,28 приміщення; 12 кімната для переговорів; 13 кухня; 11 кают-компанія; 18,22 вмивальня; 19,21 туалети; 20 ванна; загальною площею 2084,8 кв. м; 54/1000 холу 8, що перебуває на балансі ДП "Одеський морський торговельний порт", розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Приморська, 6.

Орендар вступає у строкове платне користування Об'єктом оренди з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі майна (п. п.1.1,2.1 договору №ДФ-28).

Відповідно до п. 1.2 договору №ДФ-28 згідно з незалежною оцінкою вартості об'єкта оренди, що була проведена Товариством з обмеженою відповідальністю "Інюг Експертиза", вартість об'єкта оренди станом на 14.07.2005 становить 1 563 000
грн.

Пунктом 1.3 договору №ДФ-28 передбачено, що мета використання об'єкта оренди для розміщення офісу, кают-компанії, зберігання та сервісного обслуговування яхт (інше використання нерухомого майна).

Орендар вступає у строкове платне користування об'єктом оренди з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі майна. Обчислення строку договору починається з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі. Передача об'єкта оренди в оренду не тягне за собою виникнення в Орендаря права власності на об'єкт оренди. Власником об'єкта оренди залишається держава, а Орендар користується ним протягом строку оренди. Об'єкт оренди залишається на балансі Державного підприємства "Одеський морський торговельний порт" з зазначенням того, що цей об'єкт є орендованим (пункти 2.1,2.2,2.4 договору №ДФ-28).

Згідно з п. 2.3 договору №ДФ-28 передача об'єкту оренди в оренду здійснюється за станом та за вартістю, визначеними згідно з незалежною оцінкою вартості об'єкту оренди, що була проведена Товариством з обмеженою відповідальністю "Інюг Експертиза"; вартість об'єкту оренди станом на 14.07.2005 становить 1 563 000

грн.

В п. 3.1 договору №ДФ-28 визначено, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 №786 зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 19.01.2000 № 75, і становить без урахування ПДВ за базовий місяць розрахунку (липень 2005 року): 13
064,08 грн. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством.

Згідно з п. п. 3.2-3.4,3.6 договору №ДФ-28 орендна плата за перший місяць оренди вересень 2005 року визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць (липень 2005 року) на індекси інфляції серпня, вересня 2005 року включно.

Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.

Орендна плата перераховується Орендарем до державного бюджету та Балансоутримувачу у співвідношенні 70% та 30% щомісячно не пізніше 12 числа місяця, наступного за звітним місяцем. Одночасно копії платіжних доручень на перерахування орендної плати до державного бюджету 70% та 30% Балансоутримувачу надсилається Орендарем Орендодавцеві. Розмір орендної плати підлягає перерахунку на вимогу однієї із сторін у разі змін чинного законодавства, Методики її розрахунку, змін цін і тарифів та в інших випадках, передбачених законодавством України.

Орендна плата, перерахована несвоєчасно та не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до державного бюджету та Балансоутримувачу у визначеному п.3.4 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати (п.3.8 договору №ДФ-28).

Відповідно до п. 5.2 договору №ДФ-28 Орендар зобов'язується своєчасно та у повному обсязі сплачувати орендну плату.

Цей договір укладено терміном до 20.09.2012 включно та діє з моменту його підписання сторонами. Умови цього договору зберігають силу протягом всього терміну його дії, в тому числі у випадках, коли після його укладення законодавством встановлено правила, що погіршують становище Орендаря, а в частині зобов'язань Орендаря щодо орендної плати до виконання зобов'язань. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається поновленим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором за умови погодження Міністерства транспорту та зв'язку України (п. п.
10.1,10.2,10.9 договору №ДФ-28).

20.09.2005 на виконання вищенаведеного договору Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області, Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Морський клуб ТЦФ" та Державним підприємством "Одеський морський торговельний порт" було підписано відповідний акт приймання-передачі, за яким Орендодавець передав, а Орендар прийняв в строкове платне користування об'єкт оренди.

05.03.2009 сторонами укладено договір про внесення змін до договору № ДФ-28 (далі- № ДФ-28/2), яким змінено його преамбулу та викладено у новій редакції п. п.3.1 та 3.2 Договору: "3.1. Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою КМУ від 04.10.1995 р. № 786 (зі змінами та доповненнями), внесеними постановою КМУ від 27.12.2006 р. № 1846 і становить без врахуванням ПДВ за місяць розрахунку грудень 2006 р. 22 627,00 грн. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством. 3.2.

Орендна плата за поточний місяць оренди визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць оренди на індекс інфляції поточного місяця включно".

Також сторонами викладено у новій редакції п.12.2 Договору: "12.2. До цього Договору додаються: - розрахунок орендної плати від 05.03.2009 р., а попередній розрахунок орендної плати вважати таким, що втратив чинність; - Акт приймання-передачі від 05.03.2009 р., а попередній акт приймання-передачі вважати таким, що втратив чинність".

Разом із підписанням договору № ДФ-28/2 про внесення змін до договору № ДФ-28 сторони погодили та затвердили розрахунок плати за оренду державного нерухомого майна, відповідно до якого погоджено орендну ставку в розмірі 15%.

Договором від 06.07.2010 про внесення змін до договору № ДФ-28, укладеним між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Яхт-клуб "Одеса-2009", було змінено преамбулу договору №ДФ-28 від 20.09.2005, викладено окремі пункти останнього в новій редакції, у тому числі п. 10.1 вказаного договору оренди продовжено його дію до 06.07.2015, а договором від 13.06.2013 №ДФ-28/4 про внесення змін до договору оренди від 20.09.2005 (обліковий номер 20984009534) погоджено зміну балансоутримувача з Державного підприємства "Одеський морський торговельний порт" на його правонаступника в частині майна, прав та обов'язків відповідно до розподільчого балансу Державне підприємство "Адміністрація морських портів України".

Між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Яхт-клуб "Одеса-2009" 06.11.2013 укладено договір (далі - ДФ 28/5) про внесення змін до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 20.09.2005 (обліковий номер договору №2098409534), відповідно до якого п. п. 1.1.1.2,2.3,2.4,3.1 та
12.2 договору від 20.09.2005 №ДФ-28 викладено в новій редакції, зокрема:

"1.1. Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно, що не є цілісним майновим комплексом (надалі об'єкт оренди), а саме: частину комплексу будівель морського вокзалу: у літ. "Б": 96 - великий елінг; 83,84,85,86,87,88,89,90,91,92,97,98,99,100 - рундуки на першому поверсі; 52,53,54,55,56,57,58,59,60,61,62 - рундуки на другому поверсі: 41,42 - вмивальня; 43,44,45,48,49 - душова; 46,47,50 - туалети; 38 - кладова: 24,34 - диспетчерські; 15,16,17,25 - офіс; 27 - приміщення: 18,22 - вмивальні; 19,21 - туалети; 20 - ванна; загальною площею 1457,5 кв. м, 54/1000 частин холу - 8, що перебувають на балансі ДП "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація Одеського морського порту) (надалі - Балансоутримувач), розташованих за адресою: місто Одеса, вулиця Приморська, 6. Об'єкт оренди належить державі в особі Верховної Ради України на підставі Свідоцтва про право власності (серія ЯЯЯ №061660), виданого 07.06.2005 Виконавчим комітетом Одеської міської ради; право власності зареєстроване
09.04.2013 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про право власності: 737979, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 46475451101, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №2704796, виданим 20.04.2013 Реєстраційною службою Одеського міського управління юстиції Одеської області";

"1.2. Згідно з незалежною оцінкою вартості об'єкту оренди, що була проведена ТОВ "Інюг Експертиза", вартість об'єкту оренди станом на 14.07.2005 становить: 1 093
821,77 грн";

"2.3. Передача Об'єкту оренди в оренду здійснюється за станом та за вартістю, визначеними згідно з незалежною оцінкою вартості об'єкту оренди, що була проведена ТОВ "Інюг Експертиза", вартість об'єкту оренди станом на 14.07.2005 становить: 1 093 821,77 грн";

"3.1. Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою КМУ від
04.10.1995 №786 (зі змінами та доповненнями) і становить без урахування ПДВ за базовий місяць розрахунку - серпень 2013 року: 28 696,41 грн. Орендна плата за місяць оренди листопад 2013 року визначається шляхом коригування орендної плати за місяць серпень 2013 року на індекс інфляції вересня 2013 року, жовтня 2013 року та листопада 2013 року. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством".

"12.2. До цього Договору додаються: - розрахунок орендної плати від 06.11.2013 року. Розрахунок орендної плати від 05.03.2009 вважати таким, що втратив чинність; - Акт приймання-передачі від 06.11.2013 року. Акт приймання-передачі від 05.03.2009 вважати таким, що втратив чинність".

На виконання вищенаведеного договору про внесення змін до договору №ДФ-28
06.11.2013 були підписані відповідні акти, а саме:

-акт б/н від 06.11.2013 прийому-передачі (повернення) майна до договору оренди від 20.09.2005 нерухомого майна, що належить до державної власності (обліковий номер договору №2098409534), за яким Орендар (Товариство з обмеженою відповідальністю "Яхт-клуб "Одеса-2009") передає, а Балансоутримувач (Державне підприємство "Адміністрація морських портів України") приймає у подальше господарське відання державне нерухоме майно: 23 - коридор 20,4 кв. м, 26,28 - приміщення 37,4 кв. м, 11 - кают-компанія 98,2 кв. м, 12 - кімната для переговорів 48,6 кв. м, 13 - кухня 17,5 кв. м, 16 - магазин 35,8 кв. м, 20 - склад магазину 26,2 кв. м, малий елінг (літера Б) 343,2 кв. м, загальною площею 627,3 кв. м, що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Приморська, 6;

-акт б/н від 06.11.2013 приймання-передачі державного нерухомого майна, на підставі якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно, що не є цілісним майновим комплексом (об'єкт оренди), а саме: частину комплексу будівель морського вокзалу: у літ. "Б": 96 - великий елінг 952 кв. м; 83,84,85,86,87,88,89,90,91,92,97,98,99,100 - рундуки на першому поверсі 193,3 кв. м; 52,53,54,55,56,57,58,59,60,61,62 - рундуки на другому поверсі 92,2 кв. м; 41,42 - вмивальня 29,1 кв. м; 43,44,45,48,49 - душова 10 кв. м; 50,46,47 - туалети 7,9 кв. м; 38 - кладова 15,5 кв. м; 34,24 - диспетчерські 48,5 кв. м; 15,16,17,25 - офіс 86,8 кв. м; 27 - приміщення 14,9 кв. м; 18,22 - вмивальня 2,7 кв. м; 19,21 - туалети 2,3 кв. м; 20 - ванна 2,3 кв. м, загальною площею 1457,5 кв. м, 54/1000 частин холу - 8, що перебувають на балансі Державного підприємства "Адміністрація морських портів України", розташованих за адресою: м. Одеса, вул. Приморська, 6.

Договором №ДФ-28/6 від 04.09.2014 про внесення змін до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 20.09.2005 (обліковий номер договору №2098409534), укладеним між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Яхт-клуб "Одеса-2009", п. п. 3.1,3.2 договору №ДФ-28 викладено в наступній редакції: "3.1. Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою КМУ від 04.10.1995 №786 (зі змінами та доповненнями) і становить без врахуванням ПДВ: за базовий місяць розрахунку - серпень 2011 року: 41 515,36 грн; за базовий місяць розрахунку - жовтень 2013 року: 29 153,27 грн.

Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством. 3.2. Орендна плата за місяць оренди листопад 2013 року визначається шляхом коригування орендної плати за місяць жовтень 2013 року на індекс інфляції листопада 2013 року".

Згідно з актом б/н від 29.09.2014 прийому-передачі (повернення) майна до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від
20.09.2005 (обліковий номер договору №2098409534) Орендар (Товариство з обмеженою відповідальністю "Яхт-клуб "Одеса-2009") передає, а Балансоутримувач (Державне підприємство "Адміністрація морських портів України") приймає у подальше господарське відання державне нерухоме майно: частину комплексу будівель морському вокзалу: у літ "Б": 96 - великий елінг; 83,84,85,86,87,88,89,90,91,92,97,98,99,100 - рундуки на першому поверсі; 52,53,54,55,56,57,58,59,60,61,62 - рундуки на другому поверсі; 41,42 - вмивальня; 43,44,45,48,49 - душова; 46,47,50 - туалети; 38 - кладова; 24,34 - диспетчерські; 27 - приміщення; 18,22 - вмивальні; 19,21 - туалети; 20 - ванна, загальною площею 1370,70 кв. м; 54/1000 частин холу - 8 (4,96 кв. м), розташованих за адресою: АДРЕСА_1; частину комплексу будівель морського вокзалу: у літ "Б": 15,16,17,25 - офіс загальною площею 86,8 кв. м, розташованих за адресою: м. Одеса, вул. Приморська, 6. У даному акті зазначено про те, що з моменту його підписання сторони не мають жодних претензій щодо складу та стану майна, зазначеного у п. 1 Акту, а також взаємних розрахунків за його платне використання.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 14.12.2015 у справі №916/4494/15, яке набрало законної сили та є чинним, задоволено позов засновника Товариства з обмеженою відповідальністю "Яхт-клуб "Одеса-2009" ОСОБА_1; визнано договір оренди нерухомого майна від 20.09.2005 (обліковий номер договору 2098409534), укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області та Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Морський клуб ТЦФ", правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Яхт-клуб "Одеса-2009", поновленим на строк і умовах, передбачених договором оренди від 20.09.2005 (обліковий номер 2098409534) з дати набрання судовим рішенням законної сили; зобов'язано Регіональне відділення Фонду державного майна України в Одеській області здійснити передачу майна на підставі акту прийому-передачі згідно з договором оренди нерухомого майна від 20.09.2005 (обліковий номер договору 2098409534), укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області та Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Морський клуб ТЦФ", правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Яхт-клуб "Одеса-2009".

В подальшому ухвалою Господарського суду Одеської області від 02.05.2018 у справі №916/4494/15 роз'яснено ОСОБА_1, що договір оренди нерухомого майна від
20.09.2005 (обліковий номер 2098409534) визнано поновленим з дати набрання судовим рішенням законної сили, а саме: 04.01.2016 на умовах договору оренди від
20.09.2005; роз'яснено ОСОБА_1, що поновлений рішенням суду 14.12.2015 у справі №916/4494/15 договір оренди нерухомого майна від 20.09.2005 укладено між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області та Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Морський клуб ТЦФ", правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Яхт-клуб "Одеса-2009".

04.01.2016 на виконання рішення Господарського суду Одеської області від
14.12.2015 у справі №916/4494/15 місцевим господарським судом видано відповідний наказ.

Постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області від 13.03.2019 відкрито виконавче провадження №58603506 з виконання наказу Господарського суду Одеської області №916/4494/15 від 04.01.2016.

22.05.2019 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області було прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження №58603506.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 01.07.2019 у справі №916/4494/15, залишеною без змін постановою Південно-західного апеляційного суду від 19.09.2019, задоволено скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Морський клуб ТЦФ" в особі ОСОБА_1 на дії Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області у виконавчому провадженні №58603506 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Одеської області від 04.01.2016 у справі №916/4494/15; скасовано постанову про закінчення виконавчого провадження №58603506, винесену 22.05.2019 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області.

Постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Головного територіального управління юстиції в Одеській області від 30.09.2019 відновлено виконавче провадження №58603506 з виконання наказу Господарського суду Одеської області від 04.01.2016 у справі №916/4494/15.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 24.10.2019 у справі №916/4494/15 було задоволено заяву Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях №10-07-01099 від 10.10.2019 (вх. №2-4956/19 від 11.10.2019) та визнано наказ Господарського суду Одеської області від 04.01.2016 у справі №916/4494/15 таким, що не підлягає виконанню.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.12.2019, яка набрала законної сили та є чинною, ухвалу Господарського суду Одеської області від 24.10.2019 у справі №916/4494/15 скасовано та відмовлено у задоволенні заяви Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях від 10.10.2019 про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню.

Дана постанова мотивована тим, що обов'язок передати майно на виконання рішення Господарського суду Одеської області від 14.12.2015 у справі №916/4494/15 Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях не виконано, оскільки підписаний Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області, Товариством з обмеженою відповідальністю "Яхт-клуб "Одеса-2009" та Державним підприємством "Адміністрація морських портів України" акт від 01.03.2016 приймання-передачі державного нерухомого майна, що перебуває на балансі Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація Одеського морського порту) до договору від "-.-.-" року про внесення змін до договору оренди від
20.09.2005, укладених з Товариством з обмеженою відповідальністю "Яхт клуб "Одеса-2009", відповідно до якого Орендодавець (Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській області) передає, а Орендар (Товариство з обмеженою відповідальністю "Яхт-клуб "Одеса-2009") приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно, що не є цілісним майновим комплексом, а саме: 54/1000 комплексу будівель морського вокзалу: у літ. "Б": 81 - малий елінг 343,2 кв. м; 96 - великий елінг - 952 кв. м; 83,84,85,86,87,88,89,90,91,92,97,98,99,100 - рундуки на першому поверсі 193,3 кв. м; 52,53,54,55,56,57,58,59,60,61,62 - рундуки на другому поверсі 92,2 кв. м; 16 - магазин 35,8 кв. м; 20 - склад магазину 26,2 кв. м; 41,42 - вмивальня 29,1 кв. м; 43,44,45,48,49 - душова 10 кв. м; 50,46,47 - туалети 7,9 кв. м; 38 - кладова 15,5 кв. м; 34,24 - диспетчерські 48,5 кв. м; 15,16,17,25 - офіс 86,8 кв. м; 23 - коридор 20,4 кв. м; 26,27,28 - приміщення 52,3 кв. м; 12 - кімната для переговорів 48,6 кв. м; 13 - кухня 17,5 кв. м; 11 - кают-компанія 98,2 кв. м; 18,22 - вмивальня 2,7 кв. м; 19,21 - туалети 2,3 кв. м; 20 - ванна 2,3 кв. м, загальною площею 2084,8 кв. м; 54/1000 холу 8-4,96 кв. м, що перебувають на балансі Державного підприємства "Адміністрація морських портів України", розташованих за адресою: м. Одеса, вул. Приморська, 6, не є належним стосовно обставин виконання саме рішення Господарського суду Одеської області від 14.12.2015 у справі №916/4494/15, адже його зміст не свідчить, що він складався та підписувався саме на виконання зазначеного рішення місцевого господарського суду або виданого останнім на його виконання наказу №916/4494/15 від 04.01.2016.

Головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) 10.09.2020 було прийнято постанову, якою відкрито виконавче провадження №63004540 з виконання дублікату наказу Господарського суду Одеської області №916/4494/15 від
04.01.2016.

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях листом №11-06-04086 від 21.09.2020 повідомило Товариство з обмеженою відповідальністю "Морський клуб ТЦФ", Одеську філію Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" та головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про організацію 24.09.2020 підписання акту приймання-передачі державного нерухомого майна, що перебуває на балансі Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" до договору оренди від 20.09.2005, укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю "Морський клуб ТЦФ" (минула назва Товариство з обмеженою відповідальністю "Яхт клуб "Одеса-2009").

До вказаного листа Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях було додано проект акту приймання-передачі державного нерухомого майна в оренду, який в подальшому, за твердженням Товариства з обмеженою відповідальністю "Морський клуб ТЦФ", 30.09.2020 було підписано орендодавцем та орендарем, на підставі чого 06.11.2020 державним виконавцем було прийнято постанову про закриття виконавчого провадження з виконання наказу №916/4494/15 від 04.01.2016.

Відмовляючи у задоволенні позову Заступника прокурора Одеської області місцевий господарський суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що акт приймання-передачі від 01.03.2016 посилань на судове рішення у справі № 916/4494/15 взагалі не містить, та в матеріалах справи відсутні інші належні та допустимі докази того, що майно саме на виконання рішення суду по вказаній справі передано раніше, ніж підписано акт від
30.09.2020, тому на підставі ч. 6 ст. 762 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) орендар має бути звільнений від орендної плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає, з огляду на що у задоволенні позовної вимоги Заступника прокурора Одеської області про стягнення орендної плати за період з березня 2016 року по лютий 2018 року слід відмовити. Суди також вказали на те, що не підлягають задоволенню позовні вимоги Заступника прокурора Одеської області про розірвання договору та зобов'язання повернути майно, оскільки вони ґрунтуються на твердженні позивача щодо безпідставного невнесення орендних платежів, яке судами визнано помилковим. Відмовляючи у задоволенні позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет позову, суди керувалися тим, що укладанням договору, наслідки нікчемності якого просить застосувати ОСОБА_1, його корпоративні права не порушуються, а відповідно до ст. 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) до суду звертаються особи за захистом своїх порушених або невизнаних прав.

Не погоджуючись з постановою апеляційного та рішенням місцевого господарських судів в частині відмови в задоволенні позову Заступника прокурора Одеської області, Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі Одеської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (адміністрація Одеського морського порту) та Заступник керівника Одеської обласної прокуратури звернулися до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційними скаргами (з урахуванням уточнень), в яких просять їх скасувати в частині відмови у позові Заступника прокурора Одеської обласної прокуратури про стягнення 1 438 952,58 грн, розірвання договору оренди нерухомого майна, зобов'язання повернути майно, та прийняти в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Державним підприємством "Адміністрація морських портів України" (адміністрація Одеського морського порту), вмотивовано подання касаційної скарги на підставі п.п. 1, 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України (з урахуванням уточнень), а саме - неврахування висновків Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладених в постановах: від 11.08.2020 у справі № 910/4919/19, від 28.01.2020 у справі № 917/1335/18, від 16.12.2020 у справі № 914/554/1, висновків об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладених в постанові від 18.06.2021 у справі № 910/1689/19, висновків Великої Палати Верховного суду, викладених в постанові від 03.07.2018 у справі № 917/1345/17 щодо застосування ст. 75 ГПК України.

Також скаржник зазначає, що висновки Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (ст.ст. 22, 611, 759, 795, 1212 ЦК України, ст. 283 Господарського кодексу України (далі - ГК України)) відсутні.

Доводи скаржника зводяться до того, що спірний об'єкт оренди не лише знаходився в користуванні та експлуатувався відповідачем, тобто останній не лише міг використовувати спірне майно, а й фактично використовував його. Водночас, як стверджує скаржник, факт знаходження у користуванні відповідача орендованого майна та його використання в повному обсязі для здійснення своєї діяльності відповідачем також підтверджено актом обстеження від 04.07.2017. На думку заявника вказані вище та інші факти/обставини справи були неодноразово встановлені судами в аналогічних справах між Адміністрацією та Товариством, а саме: №916/2536/16 (про стягнення заборгованості з орендної плати 30% з Товариства на користь Адміністрації за період березень-липень 2016), № 916/3089/16 (аналогічно за період серпень-вересень 2016), № 916/342/17 (аналогічно за період жовтень-грудень 2016), № 916/3245/17 (аналогічно за період січень-листопад 2017), № 916/1743/18 (аналогічно за період грудень 2017-червень 2018), № 916/1570/17 (про стягнення заборгованості за комунальні послуги з Товариства на користь Адміністрації). У зв'язку з викладеним, заявник вважає, що повторне встановлення судами у даній справі тих самих обставин, які вже встановлені судами в інших справах є недопустимим. Також скаржник вважає, що судами неправильно застосовані ст.ст. 759, 795 ЦК України, ст. 283 ГК України через неправильну кваліфікацію правовідносин щодо користування спірним майном з
01.03.2016 та відповідно, як наслідок не застосовано норми матеріального права щодо договірних зобов'язань.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.09.2021 відкрито провадження за касаційною скаргою Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (адміністрація Одеського морського порту) з підстав, передбачених п.п. 1, 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України, призначено останню до розгляду у відкритому судовому засіданні на 19.10.2021 та надано строк на подання відзиву на касаційну скаргу до 06.10.2021.

Заступником керівника Одеської обласної прокуратури вмотивовано подання касаційної скарги на підставі п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України (з урахуванням уточнень), а саме - неврахування висновків Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладених в постановах: від 27.08.2019 у справі № 914/2264/17, від 22.05.2019 у справі № 914/1248/18, від 13.08.2019 у справі № 914/70/18, та в постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 910/7495/16 щодо застосування ч. 6 ст. 762 ЦК України (визначення в якості підстави звільнення від зобов'язання сплатити орендну плату, об'єктивну безпосередню неможливість використовувати передане в оренду майно через обставини, за які орендар не відповідає).

У своїй касаційній скарзі Заступник керівника Одеської обласної прокуратури посилається на те, що судами неправильно застосовано норми матеріального права, зокрема, ст.ст. 15, 16, 526, 626, 759, 762 ЦК України, ст. 173, 193, 283 ГК України та порушено норми процесуального права, зокрема, ст.ст. 75, 76, 79, 86 ГПК України, неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи.

Так скаржник стверджує, що акт приймання - передачі від 01.03.2016 не містить посилань на рішення суду від 14.12.2015 у справі № 916/4495/15, проте, це не спростовує факту повернення майна за договором оренди від 20.09.2005 у користування Товариством з обмеженою відповідальністю "МОРСЬКИЙ КЛУБ ТЦФ" на підставі вказано акта. На думку заявника відсутність в акті приймання - передачі від 01.03.2016 посилання на виконання рішення Господарського суду Одеської області від 14.12.2015 у справі № 916/4495/15 не впливає на оцінку обставин складання самого акта як первинного документа на підтвердження господарської операції з приймання - передачі майна за договором оренди від 29.09.2005, тим більше, що вказаний акт містить посилання на договір оренди від 20.09.2005.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.10.2021 відкрито провадження за касаційною скаргою Заступника керівника Одеської обласної прокуратури з підстави, передбаченої п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, розгляд касаційних скарг Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Одеської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (адміністрація Одеського морського порту) та Заступника керівника Одеської обласної прокуратури об'єднано в одне касаційне провадження та призначено їх до розгляду у відкритому судовому засіданні на 19.10.2021.

У відзиві на касаційну скаргу Заступника керівника Одеської обласної прокуратури, який подано 20.08.2021, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях підтримує доводи та вимоги касаційної скарги, просить оскаржувані рішення скасувати в частині позову Заступника прокурора Одеської обласної прокуратури про стягнення 1 438 952,58
грн, розірвання договору оренди нерухомого майна, зобов'язання повернути майно та прийняти в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Товариство з обмеженою відповідальністю "МОРСЬКИЙ КЛУБ ТЦФ" у відзиві на касаційні скарги (подано 06.10.2021) заперечує проти доводів та вимог касаційних скарг, вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відмову у задоволенні позову Заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях.

Крім того, 13.10.2021 на адресу Суду надійшли відзиви на касаційні скарги, подані ОСОБА_1 11.10.2021. Втім, враховуючи, що відзив на касаційну скаргу Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Одеської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (адміністрація Одеського морського порту) подано поза межами строку, встановленого в ухвалі Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.09.2021 (до 06.10.2021), яку ОСОБА_1 отримав 28.09.2021, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, він долучається до матеріалів справи однак залишається без розгляду відповідно до положень ст.ст. 118, 295 ГПК України.

У відзиві на касаційну скаргу Заступника керівника Одеської обласної прокуратури ОСОБА_1 вказує на те, що касаційне провадження за даною касаційною скаргою слід закрити, посилаючись, зокрема, на ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", ч. 4 ст. 53 ГПК України, у зв'язку з відсутністю у прокурора визначених законом підстав для представництва інтересів держави в суді касаційної інстанції.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.10.2021 оголошено перерву в судовому засіданні до 23.11.2021.

Дослідивши доводи, викладені в касаційних скаргах та заперечення проти них, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання норм процесуального права при ухваленні рішень в частині позову Заступника прокурора Одеської обласної прокуратури про стягнення 1 438 952,58
грн, розірвання договору оренди нерухомого майна, зобов'язання повернути майно, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційних скарг з огляду на таке.

Предметом спору у даній справі є вимога Заступника прокурора Одеської області про стягнення заборгованості у розмірі 1 438 952,58 грн, з яких 1 162 880,45
грн основного боргу та 276 072,13 грн пені; розірвання договору оренди державного нерухомого майна, укладеного 20.09.2005 між сторонами; зобов'язання повернути державі в особі Фонду передане у строкове платне користування за договором оренди від 20.09.2005 державне нерухоме майно.

Як вже було зазначено, Заступником керівника Одеської обласної прокуратури вмотивовано подання касаційної скарги на підставі п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України (щодо застосування ч. 6 ст. 762 ЦК України (визначення в якості підстави звільнення від зобов'язання сплатити орендну плату, об'єктивну безпосередню неможливість використовувати передане в оренду майно через обставини, за які орендар не відповідає), а Державним підприємством "Адміністрація морських портів України" (адміністрація Одеського морського порту) - на підставі п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України (щодо застосування ст. 75 ГПК України), та п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України (відсутні висновки Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (ст.ст. 22, 611, 759, 795, 1212 ЦК України, ст. 283 Господарського кодексу України (далі - ГК України)).

Частиною 1 ст. 300 ГПК України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України підставою касаційного оскарження судових рішень визначено застосування судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Суд враховує, що судовими рішеннями в подібних правовідносинах є такі рішення, де подібними є (1) предмети спору, (2) підстави позову, (3) зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини, а також має місце (4) однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (аналогічна позиція викладена у постановах ВП ВС від 05.06.2018 у справі № 523/6003/14-ц, від
19.06.2018 у справі № 922/2383/16, від 20.06.2018 у справі № 755/7957/16-ц, від
26.06.2018 у справі № 2/1712/783/2011, від 26.06.2018 у справі № 727/1256/16-ц, від 04.07.2018 у справі № 522/2732/16-ц).

Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних судових рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.

Отже, з'ясування наявності права скаржника на касаційний перегляд судових рішень з підстав, наведених у п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, перебуває в залежності від встановлення сукупності таких складових елементів (критеріїв) як подібність предмета спору (заявлених вимог), підстав позову (вимог), змісту позовних вимог та встановлених судами фактичних обставин, а також наявності однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин.

Крім цього, згідно з п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1,4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію відносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.

Таким чином, у разі подання касаційної скарги на підставі п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов'язковому дослідженню підлягає також питання щодо необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи.

Колегія суддів звертає увагу, що суди обох інстанцій дійшли висновку про відмову в позові Заступника прокурора Одеської області в інтересах Фонду, по суті, з підстав того, що акт приймання-передачі від 01.03.2016 не є належним доказом на підтвердження виконання рішення Господарського суду Одеської області від
14.12.2015 у справі №916/4494/15.

Водночас, рішення господарського суду, як акт правосуддя та кінцевий результат розгляду справи, повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до положень ст. 236 ГПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному ст. 236 ГПК України. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на оцінці наданих учасниками справи доказів в підтвердження своїх вимог або заперечень, та на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Верховний Суд звертає увагу на те, що хоча поняття "обґрунтованого" рішення не можна тлумачити як таке, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент учасників справи, а міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення, проте суд у будь-якому випадку, навіть без відображення окремих аргументів у своєму рішенні (якщо він вважає їх такими, що не впливають на правильне рішення спору або не відносяться до суті справи), повинен, під час розгляду справи, надати оцінку всім аргументам учасників справи в силу імперативних приписів ст. 236 ГПК України, особливо тим, оцінка яких є необхідною для правильного вирішення спору.

Очевидним є те, що встановлення обставин користування орендованим майном відповідачем у спірний період є важливим для правильного вирішення спору, оскільки саме на цій обставині ґрунтуються позовні вимоги Заступника прокурора Одеської області.

Статтею 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Положеннями ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Обов'язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Керуючись межами перегляду справи в касаційній інстанції, не вдаючись до вирішення питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, або додаткової перевірки доказів, Верховний Суд зазначає, що суди обох інстанцій, обмежившись дослідженням лише одного доказу - акта приймання-передачі від 01.03.2016, не перевірили та не встановили саму обставину передання такого майна, що, з урахуванням приписів ст. 73 ГПК України, може підтверджуватись будь-якими іншими доказами, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, та не надали оцінки доводам та іншим наявним у матеріалах справи доказам на підтвердження відповідних обставин, обмежившись формальним висновком про неприйняття до уваги доводів Заступника керівника Одеської обласної прокуратури та Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" про те, що
01.03.2016 нерухоме майно, яке виступало об'єктом оренди за договором №ДФ-28 від
20.09.2005, було передане Товариству з обмеженою відповідальністю "Морський клуб ТЦФ", тобто знаходилося у нього в користуванні та експлуатувалося останнім.

Разом з тим, відповідно до ст. 238 ГПК України, у мотивувальній частині рішення зазначаються, зокрема: перелік обставин, які є предметом доказування у справі; перелік доказів, якими сторони підтверджують або спростовують наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі; висновок суду про те, яка обставина, що є предметом доказування у справі, визнається судом встановленою або спростованою з огляду на більшу вірогідність відповідних доказів; мотиви визнання доказів більш вірогідними щодо кожної обставини, яка є предметом доказування у справі; мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику;

Крім цього, відповідно до ст. 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи.

Так само і ч. 3 ст. 2 ГПК України до основних засад (принципів) господарського судочинства віднесено забезпечення права на апеляційний перегляд справи.

Вказані норми не є суто декларативними - їх необхідно розуміти не лише як положення законодавства, які надають особам безумовне право подавати апеляційну скаргу на рішення судів, які розглянули відповідну справу як суди першої інстанції, але і враховувати, що вони визначають принципи самого судочинства, які покладають на суд певні обов'язки з розгляду таких скарг і перегляду відповідних судових рішень (з урахуванням обмежень інстанційного перегляду).

Зокрема, ч. 1 ст. 269 ГПК України визначає, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

При ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру"одавець у ст. 282 ГПК України закріпив, що постанова суду апеляційної інстанції складається, зокрема, з мотивувальної частини із зазначенням: а) встановлених судом першої інстанції та неоспорених обставин, а також обставин, встановлених судом апеляційної інстанції, і визначених відповідно до них правовідносин; б) доводів, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції; в) мотивів прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу; г) чи були і ким порушені, невизнані або оспорені права чи інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду.

Усунувшись від виконання вказаних обов'язків, суди обох інстанцій не з'ясували самої обставини передання відповідного майна у спірний період. При цьому сама лише відсутність в акті приймання-передачі майна посилань або застережень стосовно того, що він складався та підписувався саме на виконання рішення Господарського суду Одеської області від 14.12.2015 у справі №916/4494/15 або наказу від 04.01.2016, виданого на виконання даного рішення, автоматично не може свідчити про те, що відповідне майно не могло бути передане на виконання відповідного судового рішення, а сама суть такого доказу як акт приймання-передачі майна зводиться до документального підтвердження факту здійснення відповідних дій, однак не є єдиним доказом, який може підтверджувати або спростовувати відповідну обставину.

Крім цього, суди обох інстанцій не надали оцінки доводам заявників апеляційних скарг стосовно того, що, на їх думку, обставини справи стосовно передання майна відповідачу були неодноразово встановлені судами в аналогічних справах між Адміністрацією та Товариством, а саме: №916/2536/16 (про стягнення заборгованості з орендної плати 30% з Товариства на користь Адміністрації за період березень-липень 2016), № 916/3089/16 (аналогічно за період серпень-вересень 2016), № 916/342/17 (аналогічно за період жовтень-грудень 2016), № 916/3245/17 (аналогічно за період січень-листопад 2017), № 916/1743/18 (аналогічно за період грудень 2017-червень 2018), № 916/1570/17 (про стягнення заборгованості за комунальні послуги з Товариства на користь Адміністрації), та зазначили, що посилання скаржників на преюдиційні обставини, встановлені в межах розгляду вказаних судових справах, а саме: справ №916/2536/16, №916/3089/16, №916/342/17, оцінюються критично, оскільки фактично зводяться до зазначення правової оцінки, наданої судами факту користування Товариством з обмеженою відповідальністю "Морський клуб ТЦФ" вищезазначеним нерухомим майном.

Колегія суддів зазначає, що дійсно, правові висновки, зроблені судом, не є обставинами, встановленими рішенням суду в іншій справі, в розумінні частин 3, 4 ст. 75 ГПК України, а відповідно до ч. 7 ст. 75 ГПК України правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов'язковою для господарського суду.

Разом з тим, надання оцінки певним обставинам під час розгляду справи № 916/542/18, які оцінювались при розгляді інших справ між тими ж сторонами спору, ставить під сумнів правильність та однозначність зроблених судами висновків у відповідних судових рішеннях. Вказане не означає, що суд мусить їх безальтернативно покладати в основу свого рішення за позовом між тими ж самими сторонами. Однак, з огляду на те, що такі судові рішення (в інших справах) набрали законної сили і є обов'язковими для виконання, у зв'язку з чим правильність зроблених у них висновків презюмується, суд не може надавати протилежну оцінку таким обставинам у справі, що переглядається, не навівши достатньо переконливих підстав для неврахування висновків, зроблених за результатами дослідження відповідних обставин у справах № 916/2536/16, № 916/3089/16, № 916/342/17, № 916/3245/17 та № 916/1570/17.

Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів. В свою чергу, з оскаржуваних у даній справі судових рішень не вбачається належного обґрунтування підстав неврахування висновків доводів скаржників стосовно того, що обставини справи стосовно передання майна відповідачу були неодноразово встановлені судами в аналогічних справах між Адміністрацією та Товариством.

Вказані порушення не можуть бути усунуті Верховним Судом в силу меж перегляду справи судом касаційної інстанції і взагалі унеможливлюють здійснення касаційного перегляду справи по суті заявлених позовних вимог, однак оцінка викладених вище обставин та доводів є необхідною для правильного вирішення спору по суті.

Оскільки дослідження підстав касаційного оскарження напряму залежить від повноти встановлених судами обох інстанцій обставин справи, зі встановленням яких судами попередніх інстанцій Верховний Суд не погоджується, передчасним є формування відповідних висновків, про які зазначає Адміністрація у своїй касаційній скарзі в частині обґрунтування п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України, та дослідження постанов Верховного Суду, на які обидва скаржники посилаються, обґрунтовуючи п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України у своїх касаційних скаргах.

Враховуючи викладене та беручи до уваги передбачені ГПК України межі перегляду справи в касаційній інстанції, які не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а також зважаючи на положення ч. 4 ст. 310 ГПК України колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що постанова апеляційного та рішення місцевого господарських судів у даній справі підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Оскільки касаційні скарги підлягають частковому задоволенню, а справа - передачі для продовження розгляду до господарського суду першої інстанції, з урахуванням положень ст. 129 ГПК України розподіл судових витрат у справі має здійснити господарський суд, який прийматиме рішення по суті спору, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Керуючись ст.ст. 300, 301, 304, 308, 310, 314, 315, 317 ГПК України, Суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Одеської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (адміністрація Одеського морського порту) та Заступника керівника Одеської обласної прокуратури задовольнити частково.

Постанову Південно - західного апеляційного господарського суду від 16.06.2021 та рішення Господарського суду Одеської області від 08.10.2020 у справі № 916/542/18 скасувати.

Справу № 916/542/18 направити на новий розгляд до Господарського суду Одеської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Могил С. К.

Судді: Волковицька Н. О.

Случ О. В.