Історія справи

Постанова КАС ВП від 31.08.2023 року у справі №160/3330/19
Постанова КАС ВП від 31.08.2023 року у справі №160/3330/19
Ухвала КАС ВП від 14.06.2020 року у справі №160/3330/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2023 року

м. Київ

справа № 160/3330/19

провадження № К/9901/13684/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Жука А.В.,

суддів: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу

за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про визнання протиправними і скасування наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення, поновлення на роботі, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2019 року (у складі колегії суддів: головуючого - судді Сафронової С.В. (доповідач), суддів: Мельника В.В., Чепурнова Д.В.) у справі №160/3330/19,

ВСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. 12 квітня 2019 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області (далі - відповідач, ГУНП в Дніпропетровській області), в якому просив суд:

визнати протиправним та скасувати п.1 наказу № 4258 від 27.09.2018 начальника Головного управління Національної поліції «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих поліцейських Нікопольського ВП ГУНП» щодо накладення на оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Нікопольського ВП ГУНП в Дніпропетровській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції за порушення службової дисципліни, недотримання вимог ст.7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, п.1 ч.1 ст.18 ЗУ «Про національну поліцію», Присяги працівника поліції, абзацу 1, 2 п.1 розділу II Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 №1179, що виразилося у недотриманні принципів діяльності поліції та вчиненні дій не сумісних з вимогами, що пред`являються до професійно-етичних якостей поліцейського;

визнати протиправним та скасувати наказ начальника Головного управління Національної поліції від 05.10.2018 року №275о/с в частині щодо звільнення зі служби оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Нікопольського ВП ГУНП в Дніпропетровській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 за п.6 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення);

зобов`язати начальника Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області поновити ОСОБА_1 на посаді оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Нікопольського ВП ГУНП в Дніпропетровській області.

2. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що його звільнення є незаконним, оскільки відповідач протиправно кваліфікував факт обвинувачення поліцейського у вчиненні кримінального правопорушення як вчинення ним дисциплінарного проступку та підставу для дисциплінарної відповідальності; оскільки на час його звільнення був відсутній вирок суду у відношенні нього, що набрав законної сили, оскаржувані накази підлягають скасуванню, як протиправні.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 травня 2019 року у задоволенні адміністративного позову було відмовлено.

4. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані накази щодо накладення на оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Нікопольського ВП ГУНП в Дніпропетровській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції відповідають вимогам п.п. 1, 3 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

5. Суд першої інстанції дійшов висновку, що саме за скоєння дисциплінарного проступку до позивача було застосовано стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції, а доводи позовної заяви стосовно того, що підставою для звільнення зі служби в поліції є вчинення позивачем злочину, що, в свою чергу, є протиправним, оскільки на час звільнення позивача був відсутній вирок суду, який набрав законної сили, суд не вважав обґрунтованими, оскільки, як підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, позивача було звільнено не за вчинення злочину, а за порушення службової дисципліни.

6. Суд першої інстанції зауважував, що під час проведення службового розслідування ГУНП в Дніпропетровській області було достовірно встановлено факт підтвердження відомостей, які стали підставою для його призначення; факт вчинення позивачем встановлених розслідуванням дій підриває авторитет і довіру до поліції як органу державної виконавчої влади, який покликаний захищати життя, здоров`я, права і свободи громадян, власність, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань; при цьому, факт порушення позивачем службової дисципліни у вигляді вчинення дій, які мають ознаки злочину, встановлений висновком службового розслідування від 27.09.2018.

7. Суд першої інстанції зазначав, що саме факт отримання неправомірної вигоди ОСОБА_1 став підставою притягнення його до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби, як крайнього заходу дисциплінарного впливу та встановлення цих обставин відповідає умовам, що викладені в пункті 8 частини 1 статті 12 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України та в пункті 6 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію».

8. Посилання позивача на той факт, що звільнення відбулось до набрання вироком законної сили, на переконання суду першої інстанції, жодним чином не може ототожнюватися з відсутністю в його діях порушення дисципліни, отже, звільнення позивача зі служби в поліції саме за порушення дисципліни було здійснено правомірно.

9. Щодо посилань сторони позивача на те, що подання прокурора про призначення та проведення службового розслідування датоване 06.09.2018, а наказ про організацію проведення службового розслідування - 05.09.2018, суд першої інстанції зазначав, що сама по собі ця розбіжність у датах не спростовує фактів, викладених у висновку службового розслідування за фактом порушення службової дисципліни з боку окремих поліцейських Нікопольського ВП ГУНП від 27.09.2018, в тому числі і ОСОБА_1 , тож не може слугувати підставою для скасування оскаржуваних наказів; крім того, посилання позивача на те, що наказ про організацію проведення службового розслідування сфальсифікований не підтверджено жодними доказами (як то висновком експерта, судовими рішеннями тощо).

10. Щодо посилань позивача відсторонення його від посади, суд першої інстанції зазначав, що у рамках розгляду адміністративної справи питання щодо законності або незаконності відсторонення від посади не може бути вирішене, оскільки порядок відсторонення від посади, а також можливість скасування такого відсторонення встановлені Кримінальним процесуальним кодексом України.

11. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 травня 2019 року скасовано та прийнято нове рішення у справі про задоволення адміністративного позову.

12. Суд апеляційної інстанції зазначав, що притягуючи позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби, фактичною підставою для такого звільнення були висновки відповідача щодо вчинення ОСОБА_1 , протиправних дій, які містять ознаки кримінального правопорушення та викладені в повідомленні про підозру від 04.09.2018.

13. На переконання суду апеляційної інстанції, зі спірних наказів вбачається, що позивача було притягнуто до дисциплінарної відповідальності за невжиття заходів щодо повного, всебічного та неупередженого дослідження обставин під час проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні №42018040010000060, відкритого 21.02.2018 року, однак висновки службового розслідування не містять посилання на обставини, в чому саме ці дії полягали, якими доказами це підтверджується та до яких негативних наслідків призвело. В даному випадку відповідач обмежився лише переліком узагальнюючих термінів.

14. Щодо посилань відповідача на звільнення позивача, з огляду на допущення останнім дій, що ганьблять звання працівника поліції або підривають авторитет поліції та, як наслідок, обґрунтованості прийняття оскаржуваних наказів, суд апеляційної інстанції зазначав, що з матеріалів справи вбачається, що позивач заперечував обставини інкримінованого кримінального правопорушення, як і обставини будь-яких позаслужбових стосунків з фігурантами кримінального провадження, та зазначив, що діяв лише в межах повноважень слідчого, що передбачені нормами КПК України; при цьому, при проведенні службового розслідування на підтвердження або спростування вказаних обставин, особи, які фігурують в даному кримінальному провадженні, членами комісії взагалі не опитувались, а у висновках останніх лише відтворено обставини, що зазначаються в пред`явленому позивачу повідомленні про підозру.

15. Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідачем при проведенні службового розслідування не було дотримано приписів ст. 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, тому як не було з`ясовано всіх обставин вчинення дисциплінарного проступку.

16. Суд апеляційної інстанції окремо зауважував, що позивач може вважатися винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 Кримінального кодексу України та вчиненні відповідних протиправних дій, лише після набрання законної сили вироком суду, а як вбачається з матеріалів справи, відносно вчинення позивачем кримінального правопорушення, вирок у кримінальному проваджені №42018040010000060, судом не приймався.

17. Також, колегія суддів апеляційного суду зазначала, що вчинення кримінального (корупційного) правопорушення у разі набрання законної сили відповідним рішенням суду - є самостійною підставою для звільнення зі служби в поліції, що передбачена п.10 ч.1 ст.77 Закону №580-VIII, а тому наказ про звільнення позивача за п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону «Про національну поліцію» є передчасним.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень) на неї, позиція сторін

18. Не погодившись із постановою суду апеляційної інстанції, Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області звернулось до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 31.10.2019 та залишити в силі рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.05.2019.

19. Підставою касаційного оскарження постанови апеляційної інстанції у даній справі скаржник зазначає пункт 1 частини 4 статті 328, а саме застосування судом апеляційної інстанції норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 19 квітня 2019 року у справі №804/1172/17-а, від 16 лютого 2018 року у справі №804/1172/17-а, від 31 травня 2018 року у справі №804/207/16, та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі №800/547/17.

20. Відповідач зазначає, що посилання суду апеляційної інстанції на той факт, що звільнення позивача відбулось до набрання вироком законної сили, жодним чином не може ототожнюватися з відсутністю в його діях порушення дисципліни, отже, звільнення останнього за порушення дисципліни є самостійною підставою звільнення.

21. Скаржник зауважує, що судом апеляційної інстанції не враховано що підставою притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 стало проведення службового розслідування відповідно до наказу ГУНП від 05.09.2018 № 391; з метою повної і всебічної перевірки обставин на підставі статті 14 та статті 17 Дисциплінарного статуту, р. ІІ, VII Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ, затвердженої наказом МВС України від 12.03.2013 № 230, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 02.04.2013 за № 541/23073 (далі - Інструкція № 230), було призначено та проведено службове розслідування, у ході встановлено, що 04.09.2018 до ГУНП з Дніпропетровського управління ДВБ НП України надійшло повідомлення про документування працівниками УСБУ в Дніпропетровській області спільно з працівниками військової прокуратури Дніпропетровського гарнізону Південного регіону України та Дніпропетровським управлінням ДВІ НП України у кримінальному провадженні № 42018040010000060, розпочатому за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 307, ч.5 ст.27 та ч.3 ст.368 КК України, факту вимагання та отримання окремими поліцейськими Нікопольського ВП ГУНП неправомірної грошової винагороди від гр. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

22. Відповідач звертає увагу, що за результатом вказаного службового розслідування було з`ясовано, що починаючи з березня по серпень 2018 року старший лейтенант ОСОБА_1 та капітан поліції ОСОБА_4 щомісячно через посередника гр. ОСОБА_5 за не притягнення до кримінальної відповідальності за незаконне зберігання наркотичних засобів громадян ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , отримували неправомірну вигоду від останніх у вигляді грошових коштів на загальну суму 42 000 грн, а також отримали неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів від ОСОБА_2 у сумі 20 000 грн. за не притягнення родички останнього до кримінальної відповідальності за незаконне зберігання наркотичних засобів.

23. А тому, відповідач вважає, що суд апеляційної інстанції в мотивувальній частині постанови помилково послався на ту обставину, що ОСОБА_1 було притягнуто до дисциплінарної відповідальності за невжиття заходів щодо повне то, всебічного та неупередженого дослідження обставин під час проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні №420180010000060 та останній діяв лише в межах повноважень слідчого, що передбачені КПК України, з огляду на те, що ОСОБА_1 проходив службу не на посаді слідчого, а на посаді оперуповноваженого, а кримінальне провадження №420180010000060 знаходилося не у нього у провадженні, а розпочато військовою прокуратурою Дніпропетровського гарнізону Південного регіону 21.02.2018 за фактом вимагання та отримання неправомірної грошової винагороди.

24. Відповідач наголошує, що у ході службового розслідування Комісія не вирішувала питання про обґрунтованість обвинувачення ОСОБА_1 яке здійснюється в межах досудового розслідування, а лише перевіряла дотримання позивачем вимог, що пред`являються до поліцейських та наявності в діях ОСОБА_1 дисциплінарного проступку, а судом апеляційної інстанцій не було взято до уваги те, що спеціальні юридичні і моральні норми пред`являють підвищені вимоги до почуття відповідальності поліцейського.

25. На думку відповідача, суд апеляційної інстанції не врахував, що посилання ОСОБА_1 в позовній заяві на відсутність результатів досудового розслідування, як на доказ відсутності в його діях дисциплінарного проступку, є безпідставними; наявність або відсутність в ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення, тобто відсутність або наявність підстав для притягнення до кримінальної відповідальності, не є підставою для звільнення ОСОБА_1 від дисциплінарної відповідальності та ніяким чином не може ототожнюватись з наявністю фактів порушення службової дисципліни, тобто дисциплінарною відповідальністю, до якої було притягнуто останнього.

26. Відповідач вважає, що суд апеляційної інстанції також не врахував, що рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності позивача ґрунтується на самостійних правових підставах, а набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення кримінального правопорушення є окремою підставою для звільнення поліцейського зі служби.

27. До Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому позивач просить касаційну скаргу ГУНП в Дніпропетровській області залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

28. Позивач, зокрема, зазначає, що притягуючи його до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби, фактичною підставою для такого звільнення були висновки відповідача щодо вчинення ОСОБА_1 , протиправних дій, які містять ознаки кримінального правопорушення та викладені в повідомленні про підозру від 04.09.2018, та відповідачем при проведенні службового розслідування не було дотримано приписів статті 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, оскільки не було з`ясовано всіх обставин вчинення дисциплінарного проступку.

ІІ. РУХ АДМІНІСТРАТИВНОЇ СПРАВИ В СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

29. Касаційна скарга Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області до Верховного Суду надійшла 27 травня 2020 року.

30. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.05.2020 визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Жук А.В., судді: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.

31. Ухвалою Верховного Суду від 12 червня 2020 року відкрито касаційне провадження за скаргою Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2019 року у справі №160/3330/19.

32. Ухвалою Верховного Суду від 30.08.2023 дану справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

33. Судами попередніх інстанцій встановлено, що старший лейтенант поліції ОСОБА_1 був призначений наказом ГУНП в Дніпропетровській області від 07.11.2015 № 1 о/с на посаду оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Нікопольського відділу поліції.

34. Наказом від 27.09.2018 № 4258 ОСОБА_1 було притягнуто до дисциплінарної відповідальності - на нього накладено дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції за порушення службової дисципліни, недотримання вимог ст. 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, п. 1 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про національну поліцію», Присяги працівника поліції, абзацу 1, 2 п. 1 розділу II Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 року №1179, що виразилося у недотриманні принципів діяльності поліції та вчиненні дій не сумісних з вимогами, що пред`являються до професійно-етичних якостей поліцейського.

35.1. Підставою притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 стало проведення службового розслідування відповідно до наказу ГУНП в Дніпропетровській області від 05.09.2018 № 3914, у ході якого встановлено, що 04.09.2018 працівниками військової прокуратури Дніпропетровського гарнізону Південного регіону спільно з Дніпропетровським управлінням ДВБ НПУ у рамках кримінального провадження № 42018040010000060, відкритого 21.02.2018 за ч. 2 ст. 307 та ч.3 ст. 368 КК України, на підставі ухвали Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 16.08.2018 у м. Нікополь за місцем мешкання підполковника поліції Бережного, капітана поліції ОСОБА_4 , старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 проводилися слідчі дії (санкціоновані обшуки).

35.2. 04.09.2018 старшому лейтенанту поліції ОСОБА_1 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

35.3. 10.09.2018 ухвалою Самарського районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком 60 діб з правом внесення застави 500 000 грн.

35.4. Як було з`ясовано, починаючи з березня по серпень 2018 року старший лейтенант ОСОБА_1 та капітан поліції ОСОБА_4 щомісячно, через посередника гр. ОСОБА_5 , за непритягнення до кримінальної відповідальності за незаконне зберігання наркотичних засобів громадян ОСОБА_2 та ОСОБА_3 отримували неправомірну вигоду від останніх у вигляді грошових коштів на різні суми.

36. Відповідно до висновку службового розслідування, затвердженого начальником ГУНП в Дніпропетровській області 27.09.2018, члени комісії вважають за доцільне за порушення службової дисципліни, недотримання вимог ст. 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, п. 1 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», Присяги працівника поліції, абзацу 1, 2 п. 1 розділу II Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 року №1179, що виразилося у недотриманні принципів діяльності поліції та вчиненні дій несумісних з вимогами, що пред`являються до професійно-етичних якостей поліцейського, накласти на ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у виглядів звільнення зі служби в поліції.

37. Наказом ГУНП в Дніпропетровській області від 05.10.2018 № 275 о/с старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції за п. 6 частини 1 статті 77 (у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби) Закону України «Про Національну поліцію».

IV. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ ТА ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

38. Відповідно до частини 1 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

39. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина 2 статті 341 КАС України).

40. Згідно з частиною 3 статті 341 КАС України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

41. Перевіривши за матеріалами справи доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття даного касаційного провадження та правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Верховного Суду зазначає наступне.

42. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

43. Спірні правовідносини регулюються Законом України від 02 липня 2015 року № 580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон № 580-VIII), Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22.02.2006 № 3460-IV «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» (далі також - Дисциплінарний статут) та іншими нормативно-правовими актами.

44. Відповідно до статті 3 Закону № 580-VIII у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами. На працівників поліції (поліцейських та державних службовців) поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції».

45. Згідно із частиною першою статті 17 Закону № 580-VIII поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.

46. Частиною 1 статті 64 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту: "Я, (прізвище, ім`я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов`язки".

47. Частиною 1 статті 18 Закону № 580-VIII передбачено, що поліцейський зобов`язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва; поважати і не порушувати прав і свобод людини; надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров`я; зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків; 6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.

48. Відповідно до частин 1, 2 статті 19 Закону України «Про Національну поліцію» у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

49. Пунктом 9 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 23.12.2015 № 901-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Закону України «Про Національну поліцію» встановлено, що до набрання чинності Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції» поширити на поліцейських дію Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України».

50. Статтею 1 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України визначено, що службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

51. Відповідно до статті 2 Дисциплінарного статуту дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

52. Згідно з частиною 1 статті 5 Дисциплінарного статуту за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

53. Як зазначено у статті 7 Дисциплінарного статуту, службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов`язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров`я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу; дотримуватися норм професійної та службової етики; берегти державну таємницю; у службовій діяльності бути чесною, об`єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об`єднань та інших юридичних осіб; стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов`язані зі службою; постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють; берегти та підтримувати в належному стані передані їй в користування вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і техніку. У разі виявлення порушень законодавства, зловживань чи інших правопорушень у службовій діяльності особа рядового або начальницького складу повинна вжити заходів щодо припинення цих порушень та доповісти про це безпосередньому або старшому прямому начальникові.

54. Згідно статті 12 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ, на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: 1) усне зауваження; 2) зауваження; 3) догана; 4) сувора догана; 5) попередження про неповну посадову відповідність; 6) звільнення з посади; 7) пониження в спеціальному званні на один ступінь; 8) звільнення з органів внутрішніх справ.

55. Приписами статті 14 Дисциплінарного статуту визначено, що з метою з`ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування. При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов`язків, рівень кваліфікації тощо. Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу. Рішення про звільнення або притягнення до дисциплінарної відповідальності таких осіб оскаржується в установленому законом порядку.

56. Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 12.03.2013 №230 затверджено Інструкцію про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України (далі - Інструкція), що зареєстрована в Міністерстві юстиції України 02.04.2013 року за №541/23073.

57. Пунктом 2.1 Інструкції передбачено, що підставами для проведення службового розслідування є порушення особами РНС службової дисципліни, у тому числі скоєння кримінальних або адміністративних правопорушень, знищення або втрата службових документів, доручених або охоронюваних матеріальних цінностей, вчинення особами РНС діянь, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, інші події, пов`язані із загибеллю (смертю) осіб РНС чи їх травмуванням (пораненням), а також події, які сталися за участю осіб РНС і можуть викликати суспільний резонанс.

58. Згідно з пунктом 2.2 Інструкції службове розслідування проводиться уповноваженим на те начальником у разі:

2.2.1. Невиконання або неналежного виконання особами РНС під час службової діяльності вимог чинного законодавства, що призвело до порушення прав та законних інтересів громадян або негативно вплинуло на забезпечення виконання покладених на ОВС завдань з охорони громадського порядку, боротьби зі злочинністю.

2.2.2. Реєстрації в Єдиному реєстрі досудових розслідувань відомостей про скоєне особою РНС кримінальне правопорушення.

2.2.3. Повідомлення особі РНС про підозру в учиненні нею кримінального правопорушення.

2.2.4. Скоєння особою РНС корупційного правопорушення або надходження подання спеціально уповноваженого суб`єкта у сфері протидії корупції.

59. За Правилами етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09 листопада 2016 року № 1179, під час виконання службових обов`язків поліцейський повинен, зокрема, неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами; поважати і не порушувати права та свободи людини, до яких, зокрема, відносяться права: на життя; на повагу до гідності; на свободу та особисту недоторканність; недоторканність житла; на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань; на свободу світогляду і віросповідання; володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності; на мирні зібрання; на свободу пересування, вільний вибір місця проживання; інші права, які передбачені Конституцією та законами України, міжнародними договорами України; у кожному окремому випадку обирати той захід з-поміж заходів, передбачених законодавством України, застосування якого призведе до настання найменш негативних наслідків; неухильно дотримуватись антикорупційного законодавства України, обмежень, пов`язаних зі службою в Національній поліції України, визначених Законами України «Про Національну поліцію», «Про запобігання корупції» та іншими актами законодавства України; виявляти повагу до гідності кожної людини, справедливо та неупереджено ставитися до кожного, незважаючи на расову чи національну приналежність, мову, стать, вік, віросповідання, політичні чи інші переконання, майновий стан, соціальне походження чи статус, освіту, місце проживання, сексуальну орієнтацію або іншу ознаку; поводитися стримано, доброзичливо, відкрито, уважно і ввічливо, викликаючи в населення повагу до поліції і готовність співпрацювати.

60. На підставі пункту 6 частини першої статті 77 Закону № 580-VIII поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

61. Пункт 10 частини 1 статті 77 Закону № 580-VIII визначає, що поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, або кримінального правопорушення.

62. З аналізу норм законодавства, яке регулює особливості проходження служби в поліції слідує, що однією з підстав для звільнення зі служби в поліції є реалізація дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту. Іншою підставою звільнення є набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, або кримінального правопорушення.

63. Верховний Суд у постанові від 02 жовтня 2019 року у справі № 804/4096/17 зазначав, що притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, або кримінального правопорушення (пункт 10 частини першої статті 77 Закону № 580-VІІІ), є окремими підставами для звільнення зі служби в поліції та припинення служби в поліції, не пов`язаними із притягненням особи до дисциплінарної відповідальності (пункт 6 частини першої статті 77 Закону № 580-VІІІ).

64. Акцентуючи увагу на тому, що Закон № 580-VІІІ виокремлює зазначені підстави для звільнення зі служби в поліції, Верховний Суд у справі № 804/4096/17 мав на меті звернути увагу, що вчинення поліцейським діяння, за яке передбачено одночасно різні види юридичної відповідальності, зокрема дисциплінарну, кримінальну та/або адміністративну, не у всіх випадках ставить їх у залежність одне від одного.

65. Отже, такі підстави для звільнення зі службі в поліції, як притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, або кримінального правопорушення, не слід ототожнювати із підставами для притягненням до дисциплінарної відповідальності.

66. Такої правової позиції дотримувався Верховний Суд і у подальшій правозастосовній практиці у подібних правовідносинах, зокрема у постановах від 07 лютого 2020 року у справі № 260/1118/18, від 26 листопада 2020 року у справі № 580/1415/19, від 22 лютого 2023 року у справі № 200/11036/20-а, від 14 березня 2023 року у справі № 320/1206/21, від та багатьох інших.

67. Адміністративний суд у силу вимог частини 2 статті 2 КАС України в порядку судового контролю за рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єктів владних повноважень повинен дослідити, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, розсудливо, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, пропорційно тощо.

68. Правова оцінка судами правильності та обґрунтованості рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності повинна полягати насамперед в тому, чи таке рішення прийнято у межах повноважень, у порядку та спосіб, встановлені Конституцією України та законами України, чи дійсно у діях особи є ознаки дисциплінарного проступку та установлені законом підстави для застосування до неї дисциплінарного стягнення.

69. Слід ураховувати, що звільнення у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби не пов`язано з кримінально-правовою кваліфікацією тих самих діянь, які, водночас, стали підставою для службового розслідування та кримінального провадження.

70. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини не є порушенням статті 6 Конвенції притягнення до дисциплінарної відповідальності на основі відомостей про факти, що встановлені у кримінальному провадженні, якщо такі відомості аналізувалися під кутом зору правил службової етики, навіть якщо особа була у кримінальному провадженні виправданою (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 06 жовтня 1982 року у справі «X. v. Austria» про неприйнятність заяви № 9295/81) чи таке провадження було закрите (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 07 жовтня 1987 року у справі «C. v. the United Kingdom» про неприйнятність заяви № 11882/85). Більше того, гарантована пунктом 2 статті 6 Конвенції презумпція невинуватості застосовується до процедури, яка за своєю суттю є кримінальною, і в межах якої суд робить висновок про вину особи саме у кримінально-правовому сенсі (рішення Європейського суду з прав людини від 11 лютого 2003 року у справі «Ringvold v. Norway», заява №34964/97). Відтак зазначена гарантія не може бути поширена на дисциплінарні й інші провадження, які згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції охоплюються поняттям спору щодо прав та обов`язків цивільного характеру.

71. Тож вирішення питання про правомірність притягнення працівника органів поліції до дисциплінарної відповідальності, передбачає необхідність з`ясовувати склад дисциплінарного проступку в його діях, незалежно від того, яку кримінально-правову кваліфікацію, ці ж самі дії особи отримали в рамках кримінального провадження та які наслідки, у підсумку, настали для такої особи.

72. Такий підхід до вирішення питання про правомірність притягнення осіб до дисциплінарної відповідальності застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (на неврахування, зокрема якої посилається скаржник), а також Верховним Судом, зокрема у постановах від 07 лютого 2020 року у справі № 260/1118/18, від 28 лютого 2020 року у справі № 825/1398/17, від 06 березня 2020 року у справі № 804/1758/18 та від 20 жовтня 2020 року у справі № 340/1502/19, а також від 22 лютого 2023 року у справі № 200/11036/20-а, від 14 березня 2023 року у справі № 320/1206/21.

73. В контексті особливостей спірних правовідносин слід також зазначити, що відсутність вироку суду про визнання особи винним в інкримінованому кримінальному правопорушенні не є підставою для скасування наказів, якими така особа звільняється зі служби у зв`зязку із реалізацією дисциплінарного стягнення, адже особа звільняється не за вчинення злочину, а за порушення службової дисципліни.

74. Законодавець розрізняє окремі види юридичної відповідальності поліцейського за вчинення протиправних діянь, зокрема, у розрізі кримінально-правого та дисциплінарно-правового аспектів.

75. Кримінальна відповідальність поліцейського настає у випадках вчинення ним кримінального правопорушення, а порядок застосування такого виду юридичної відповідальності визначено Кримінальним процесуальним кодексом України.

76. Натомість, як визначено частиною другою статті 19 Закону № 580-VIII, підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

77. Дисциплінарна та кримінальна відповідальність поліцейського є окремими видами юридичної відповідальності, порядок та підстави притягнення поліцейських до конкретного виду юридичної відповідальності здійснюється за окремими процедурами, урегульованими різними нормативно-правовими актами.

78. Суд зазначає, що реалізація дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби за порушення службової дисципліни є окремою підставою для звільнення, яка не пов`язана із порушенням кримінальної справи та набрання чинності вироком суду. А наявність кримінального провадження, відкритого стосовно особи, яка проходить службу в поліції, не виключає можливості застосування стосовно цієї особи наслідків, передбачених пунктом 6 частини першої статті 77 Закону № 580-VIII у разі встановлення під час службового розслідування невиконання чи неналежне виконання поліцейським службової дисципліни.

79. Подібний за змістом правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 30.08.2022 у справі 120/8381/20-а, від 22.02.2023 у справі № 200/11036/20-а, від 14.03.2023 у справі № 320/1206/21, від 11.07.2023 у справі №1.380.2019.002223, а також від 03.08.2023 у справі №160/7157/19.

80. Поряд з цим, Верховний Суд у постанові від 17 листопада 2022 року у справі №480/9492/20 звертав увагу, що в правозастосовчій практиці існує правова позиція, яка вказує на неможливість притягнення працівника поліції до дисциплінарної відповідальності лише на підставі інформації, яка є предметом досудового розслідування у кримінальному провадженні, та про необхідність встановлення складу дисциплінарного проступку, який є відмінним від складу кримінального правопорушення (вказані висновки були висловлені Верховним Судом, зокрема, в постанові від 28.02.2020 у справі № 818/1274/17).

81. В аспекті характеру спірних правовідносин Верховний Суд у справі №480/9492/20 також зауважував, що з`ясування обставин, які слугували приводом для службового розслідування (реєстрація кримінального провадження за ознаками скоєння кримінального правопорушення), не може обмежуватися лише проміжними офіційними результатами досудового розслідування (письмовому повідомленні про підозру). Аналогічного правового висновку Верховний Суд дійшов у постановах від 09.10.2019 у справі № 812/1706/15, від 28.11.2019 у справі № 802/1969/17-а, від 30.09.2021 у справі № 814/334/17, від 30.07.2020 у справі № 802/1767/17-а, від 08.05.2019 у справі № 807/196/17.

82. Повертаючись до змісту оскаржуваного судового рішення у цій справі, скасовуючи рішення суду першої інстанції і приймаючи нове судове рішення про задоволення позову, суд апеляційної інстанції вказував, що: зі спірних наказів вбачається, що позивача було притягнуто до дисциплінарної відповідальності за невжиття заходів щодо повного, всебічного та неупередженого дослідження обставин під час проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні №42018040010000060, відкритого 21.02.2018, однак висновки службового розслідування не містять посилання на обставини, в чому саме ці дії полягали, якими доказами це підтверджується та до яких негативних наслідків призвело; в даному випадку відповідач обмежився лише переліком узагальнюючих термінів; з матеріалів справи вбачається, що позивач заперечував обставини інкримінованого кримінального правопорушення, як і обставини будь-яких позаслужбових стосунків з фігурантами кримінального провадження, та зазначив, що діяв лише в межах повноважень слідчого, що передбачені нормами КПК України; при цьому, при проведенні службового розслідування на підтвердження або спростування вказаних обставин, особи, які фігурують в даному кримінальному провадженні, членами комісії взагалі не опитувались, а у висновках останніх лише відтворено обставини, що зазначаються в пред`явленому позивачу повідомленні про підозру.

83. Таким чином, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що відповідачем при проведенні службового розслідування не було дотримано приписів статті 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, тому як не було з`ясовано всіх обставин вчинення дисциплінарного проступку.

84. Верховний Суд вважає такі посилання і висновки суду апеляційної інстанції помилковими, з приводу чого слід зазначити наступне.

85. Як було встановлено судом першої інстанції, що знаходить своє підтвердження в матеріалах справи, позивача було притягнуто до дисциплінарної відповідальності за фактами того, що у період з 29 травня 2018 року по 29 серпня 2018 року старший лейтенант поліції ОСОБА_1 та капітан поліції ОСОБА_4 повторно одержали від громадян ОСОБА_2 і ОСОБА_3 неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів на загальну суму 42 000 грн. за непритягнення останніх до кримінальної відповідальності за незаконне зберігання наркотичних засобів, а також того, що 29 серпня 2018 року старший лейтенант поліції ОСОБА_1 та капітан поліції ОСОБА_4 одержали від громадянина ОСОБА_2 неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів у сумі 20 000 грн. за непритягнення родички громадянина ОСОБА_2 до кримінальної відповідальності за незаконне зберігання наркотичних засобів, а не за невжиття заходів щодо повного, всебічного та неупередженого дослідження обставин під час проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні №42018040010000060, відкритого 21.02.2018, про що зазначав суд апеляційної інстанції.

86. Ґрунтовними є також доводи касаційної скарги про помилковість висновків апеляційного суду стосовно того, що позивач діяв в межах повноважень слідчого, що передбачені нормами КПК України, оскільки ОСОБА_1 проходив службу не на посаді слідчого, а на посаді оперуповноваженого, та кримінальне провадження №420180010000060 знаходилося не у нього у провадженні, а розпочато військовою прокуратурою Дніпропетровського гарнізону Південного регіону 21.02.2018 за фактом вимагання та отримання неправомірної грошової винагороди працівниками поліції.

87. Необґрунтованими є також висновки суду апеляційної інстанції про те, що у висновку за результатами службового розслідування відтворено лише обставини, що зазначались в пред`явленому позивачу повідомленні про підозру, оскільки в матеріалах даної справи відсутня копія повідомлення про підозру в інкримінованому ОСОБА_1 кримінальному правопорушенні, з аналізу змісту якого апеляційний суд міг би дійти висновку про тотожність висвітлених обставин. Оскаржувана постанова також не містить відомостей про дослідження вказаного доказу в судовому порядку.

88. Окрім того, скасовуючи рішення місцевого суду й ухвалюючи нове судове рішення про задоволення позову, суд апеляційної інстанції вказав, що позивач може вважатися винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 Кримінального кодексу України та вчиненні відповідних протиправних дій, лише після набрання законної сили вироком суду.

89. Отже, розглядаючи цю справу, суд апеляційної інстанції вдався до дослідження питання наявності/відсутності обвинувального вироку у кримінальному провадженні відносно позивача та не врахував, що у цьому випадку відсутність обвинувального вироку у кримінальній справі стосовно позивача не впливає на наявність чи відсутність у його діянні складу дисциплінарного проступку.

90. Подібні за змістом висновки висловлені Верховним Судом у постанові від 23 вересня 2021 року у справі №824/884/19-а.

91. З огляду на наведене, Верховний Суд вважає, що суд апеляційної інстанції неповно з`ясував всі обставини справи, неправильно встановив характер спірних правовідносин та передчасно дійшов висновків про задоволення даного адміністративного позову. Тому оскаржуване судове рішення не відповідає вимогам законності та обґрунтованості, встановленим статтею 242 КАС України та підлягає скасуванню із направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

92. Відповідно до частин 1-4 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

93. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 5 статті 242 КАС України).

94. Відповідно до частини 2 статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо:

1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу; або

2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або;

3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи;

4) суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.

95. Враховуючи наведене, перевіривши за матеріалами адміністративної справи доводи і вимоги касаційної скарги, які стали підставою для відкриття даного касаційного провадження, Верховний Суд зазначає, що судом апеляційної інстанції оскаржувана постанова ухвалена з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

96. Відповідно до частини 4 статті 353 КАС України Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

97. З урахуванням вказаного, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, оскаржуване судове рішення - скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

98. Під час нового розгляду цієї справи в суді апеляційної інстанції необхідно врахувати висновки, зроблені у цій постанові та на основі закріплених у КАС України принципів, забезпечити вивчення всіх обставин даної справи, необхідних для прийняття законного й обґрунтованого судового рішення.

99. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати не розподіляються

Керуючись ст. 341 345 349 353 355 356 359 КАС України, Суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області задовольнити частково.

2. Постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2019 року у справі №160/3330/19 скасувати.

3. Справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції - Третього апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не оскаржується

...........................

...........................

...........................

А.В. Жук

Н.М. Мартинюк

Ж.М. Мельник-Томенко,

Судді Верховного Суду