ПОСТАНОВА

Іменем України

31 серпня 2018 року

Київ

справа №821/3769/15-а

адміністративне провадження №К/9901/19662/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді-доповідача: Васильєвої І.А.,

суддів: Пасічник С.С., Юрченко В.П.,

розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргу ОСОБА_2

на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 25.12.2015 (головуючий суддя: Войтович І.І.)

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 26.05.2016 (головуючий суддя: Шеметенко Л.П., судді: Димерлій О.О., Єщенко О.В.)

у справі №821/3769/15-а

за позовом ОСОБА_2

до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління ДФС у Херсонській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 (далі - позивач, ТОВ) звернулася до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління ДФС у Херсонській області (далі - відповідач, ДПІ), в якому просила: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 19.11.2015 № 0006281703 про збільшення грошового зобов'язання із податку на доходи фізичних осіб на 219053,55 грн. за основним платежем та на 54763,39 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 25.12.2015, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 26.05.2016, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на порушення судами норм підпункту 14.1.47 пункту 14.1 ст. 14, пункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 ст. 164, пункту 167.1 ст. 167, пункту 176.1 ст. 176 Податкового кодексу України (далі - ПК), ст.ст. 11, 159 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), та прийняти нове рішення про задоволення позову. За доводами касаційної скарги, судами не було враховано те, що прощена банком заборгованість позивача за кредитним договором підлягає оподаткуванню у частині основної суми такого боргу, тоді як проценти, нараховані на основну суму кредиту - не підлягають оподаткуванню.

Відповідач не реалізував своє процесуальне право подання заперечення проти касаційної скарги.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Верховного Суду приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Фактичною підставою для збільшення у податковому обліку позивача грошового зобов'язання із податку на доходи фізичних осіб та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) згідно з податковим повідомленням-рішенням, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 05.10.2015 № 690/21-03-17-03/НОМЕР_2. Згідно з висновками цього акту позивачем порушені норми підпункту 164.2.17 пункту 164.2 ст. 164, у результаті чого занижено податок на доходи фізичних осіб за 2014 рік у розмірі 219053,59 грн. у зв'язку із нарахуванням ПАТ «Дельта банк» доходу у сумі 1305745,59 грн. у вигляді анулювання (прощення) заборгованості.

За наслідками висновків акту перевірки відповідачем стосовно позивача прийняте податкове повідомлення-рішення від 19.11.2015 № 0006281703 про збільшення грошового зобов'язання із податку на доходи фізичних осіб на 219053,55 грн. за основним платежем та на 54763,39 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), застосованими відповідно до пункту 123.1 ст. 123 ПК (25 %).

Як встановлено у судовому процесі, у 2014 році ПАТ «Дельта банк» було анульовано (прощено) позивачу його заборгованість за кредитним договором від 26.06.2008 № 11365663000 у сумі 1305745,59 грн., з яких 907282,87 грн. - сума кредиту, 398462,72 грн. - сума нарахованих процентів.

Згідно з пунктом 163.1 статті 163 ПК об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду (абзац другий пункту 164.1 статті 164 ПК).

За визначенням підпункту 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 ПК дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.

Цим підпунктом не встановлено виключний перелік доходів, які включаються до оподатковуваного доходу.

Згідно з підпунктом 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу).

Додаткові блага, згідно з визначенням, яке дає норма підпункту 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 ПК, - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Перелік додаткових благ, які включаються до оподатковуваного доходу, підпунктом 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК встановлений як вичерпний і включає, серед інших, такі додаткові блага: суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку - боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощеного), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації (абзац «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 ст. 164 ПК у редакції Закону України від 02.12.2010 №2755-VI, чинній до 1 січня 2015 року).

Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій, при застосуванні вказаних правових норм, прийшли до висновку, що до об'єкту оподаткування включаються всі суми прощеної банком платнику податків суми заборгованості за кредитом.

Разом із тим, такі висновки судів не відповідають правильному змісту правового регулювання вищевказаних норм ПК.

Із визначення додаткових благ та видів додаткових благ, які включаються до оподатковуваного доходу, можна зробити висновок, що додаткове благо кваліфікується як доход у разі приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Стосовно анулювання (прощення) кредитором суми боргу, то приріст фінансових показників платника податку - боржника виникає за рахунок суми, взятої в борг. Сама по собі грошова сума, взята в борг, не збільшує доход, оскільки надається на умовах повернення. У разі коли відпадуть встановлені законом та/або договором підстави для витребування кредитором у боржника грошової суми, наданої на умовах повернення, ця сума збільшує доход боржника, зокрема і його оподатковуваний доход як платника податку. Так, при списанні заборгованості у вигляді тіла кредиту особа одержує економічну вигоду у вигляді збереження активів в силу припинення належного кредитору права вимоги та кореспондуючого цій вимозі обов'язку боржника витрачати кошти на погашення заборгованості за кредитом. При цьому, однак, прощення процентів та пені, нарахованих на основну суму боргу, не призводять до приросту показників фінансового стану платника податку, а отже така сума процентів (пені) не є додатковим благом у розумінні вищевказаних норм ПК.

За встановлення у судовому процесі обставин того, що частина суми боргу, прощеного позивачу банком, включала суму нарахованих процентів, суди попередніх інстанцій зробили помилковий висновок про відмову у задоволенні позову.

Неправильне застосування судами попередніх інстанцій вищевказаних норм призвели до неправильних висновків щодо об'єкту оподаткування податком на доходи фізичних осіб та мало наслідком неправильне встановлення обставин бази оподаткування.

Не встановлення у судовому процесі обставин щодо збільшених сум грошового зобов'язання окремо по сумі основної заборгованості по кредиту та процентах, що давало б можливість касаційному суду виділити суми, за якими висновки судів зроблені правильно, судові рішення підлягають скасуванню повністю з направленням на новий розгляд до суду першої інстанції

Обов'язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з'ясування обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 7, частин 4 та 5 ст. 11 КАС України (у редакції, чинній до внесення змін законом України від 03.10.2017) та закріплено також у частині 4 ст. 9 КАС України (у редакції, чинній після внесення змін законом України від 03.10.2017).

Частиною 1 ст. 242 КАС України у редакції, чинній після внесення змін законом України від 03.10.2017) встановлено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права (частина 2 цієї статті)

Згідно з частиною 3 обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до частини 2 ст. 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази; або 2) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; 3) суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.

Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій постанові, перевірити належним чином доводи сторін щодо об'єкту оподаткування податку на доходи фізичних осіб, встановити базу оподаткування цього податку, для чого, у разі необхідності, зобов'язати сторони надати докази, яких не буде вистачати для з'ясування відповідних обставин, або ж витребувати такі докази у інших осіб, в яких вони можуть знаходитися; дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог статті 242 КАС України.

Керуючись ст.ст. 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Скасувати постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 25.12.2015 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 26.05.2016, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя:І.А. Васильєва Судді: С.С. Пасічник В.П. Юрченко